Рішення від 27 липня 2026 р. у справі №175/15309/25 — Дніпровський районний суд Дніпропетровської області

Справа № 175/15309/25

Провадження № 2/175/3117/25

РІШЕННЯ

Іменем України

28 липня 2026 року с-ще. Слобожанське

Дніпровський районний суд Дніпропетровської області у складі:

головуючого судді Бойка О.М.

із секретарем судового засідання Грицай К.С.

за участі:

представника позивача - ОСОБА_1 ,

представника відповідача - ОСОБА_2 ,

представника третьої особи - ОСОБА_3

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_4 до ОСОБА_5 , третя особа Орган опіки та піклування в особі Служба у справах дітей Новоолександрівської сільської ради Дніпровського району Дніпропетровської області, про розірвання шлюбу та за зустрічним позовом ОСОБА_5 до ОСОБА_4 , про визначення способів участі у спілкуванні з малолітнім сином, -

ВСТАНОВИВ:

В провадженні Дніпровського районного суду Дніпропетровської області перебуває цивільна справа за позовом ОСОБА_4 до ОСОБА_5 , третя особа Орган опіки та піклування в особі Служба у справах дітей Новоолександрівської сільської ради Дніпровського району Дніпропетровської області, про розірвання шлюбу та за зустрічним позовом ОСОБА_5 до ОСОБА_4 , про визначення способів участі у спілкуванні з малолітнім сином.

Згідно автоматизованого розподілу справ між суддями, матеріали позовної заяви розподілено до провадження судді Бойка О.М.

У позовній заяві ОСОБА_4 просить суд:

-Розірвати шлюб між ОСОБА_4 та ОСОБА_5 , який був зареєстрований 09 липня 2021 року у Виконавчому комітеті Іларіонівської селищної ради Синельниківського району Дніпропетровської області, актовий запис про шлюб №11, залишивши дитину сторін ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , проживати разом із батьком ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , який її самостійно виховує та утримує;

-Стягнути з ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , РНОКПП: НОМЕР_1 , аліменти на користь ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП: НОМЕР_2 , на утримання дитини ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , в розмірі 1/4 частини доходу, але не менше ніж 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, починаючи з дня пред`явлення позовної заяви до суду, тобто з 06 жовтня 2025 року та до досягнення дитиною повноліття, тобто щодо ОСОБА_6 до 25 квітня 2041 року включно.

Свій позов обґрунтовує тим, що ОСОБА_4 , зареєстрував шлюб з ОСОБА_4 (дошлюбне прізвище - ОСОБА_7 ), який був зареєстрований 09 липня 2021 року у Виконавчому комітеті Іларіонівської селищної ради Синельниківського району Дніпропетровської області, актовий запис про шлюб №11, свідоцтво серії НОМЕР_3 .

Від шлюбу мають спільну дитину, а саме: сина ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Зазначає, що мешкають сторони окремо вже тривалий час, шлюбно-сімейні стосунки не підтримують, мають окремий бюджет та спільне господарство не ведуть.

Вказує, що ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , проживає разом із батьком. Мати участі у вихованні сина не приймає та не надає жодної допомоги.

В своїх поясненнях, до позовної заяви, ОСОБА_4 вказує, що вони з позивачем дійсно не проживаються разом, та шлюб містить лише документальний характер. Дитина проживає разом із батьком.

У зустрічній позовній заяві ОСОБА_4 просить суд:

Встановити для ОСОБА_5 для участі у вихованні та спілкуванні з малолітнім сином ОСОБА_6 ІНФОРМАЦІЯ_1 , такі способи участі:

-встановити можливість перебування ОСОБА_6 ІНФОРМАЦІЯ_1 з матір` ю ОСОБА_5 1 тиждень (7 календарних днів з 14 по 20 грудня) у грудні місяці (кожен грудень кожного року) та 1 місяць (31 календарний день з 1 по 31 липня) у липні місяці (кожен липень кожного року);

-встановити можливість спілкування ОСОБА_6 ІНФОРМАЦІЯ_1 з матір` ю ОСОБА_5 через меседжери (telegram, viber, whats app) та соціальні додатки (facebook, instagram).

ОСОБА_4 обґрунтовує свої вимоги тим, що, оскільки дитина проживає із батьком, вона бажає, щоб батько надавав їй можливість спілкуватись із сином та не обмежував її в цьому праві.

Представник ОСОБА_4 - адвокат Співак О.М. у судовому засіданні підтримав позовні вимоги та просив їх задовольнити. Не заперечував проти задоволення зустрічного позову.

Представник ОСОБА_4 - адвоката Головаха К.К. в судовому засіданні підтримала зустрічну позовну заяву та просила її задовольнити. Щодо розірвання шлюбу не заперечувала.

Представник третьої особи Служби у справах дітей Новоолександрівської сільської ради Дніпровського району Дніпропетровської області - Стеценко Л.О. у судовому засіданні не заперечувала вимоги за первісним та зустрічним позовами.

Розглянувши матеріали справи та оцінивши їх у сукупності, суд встановив наступне.

Відповідно до ч. 2 ст. 112 Сімейного кодексу України, суд постановляє рішення про розірвання шлюбу, якщо буде встановлено, що подальше спільне життя подружжя і збереження шлюбу суперечило б інтересам одного з них, інтересам їх дітей, що мають істотне значення.

Факт перебування сторін у шлюбних правовідносинах підтверджується свідоцтвом про шлюб серії НОМЕР_3 , актовий запис про шлюб №11 від 09 липня 2021 року, зареєстрований у Виконавчому комітеті Іларіонівської селищної ради Синельниківського району Дніпропетровської області.

Від шлюбу мають спільну дитину, а саме: сина ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Згідно зі ст. 24 Сімейного кодексу України шлюб ґрунтується на вільній згоді жінки та чоловіка. Примушування жінки та чоловіка до шлюбу не допускається. Таке положення національного законодавства України відповідає ст.16 Загальної декларації прав людини, прийнятої Генеральною Асамблеєю ООН 10 грудня 1948 року, згідно з якою чоловіки і жінки, які досягли повноліття, мають право без будь-яких обмежень за ознакою раси, національності або релігії одружуватися і засновувати сім`ю. Вони користуються однаковими правами щодо одруження під час шлюбу та під час його розірвання. Позов про розірвання шлюбу може бути пред`явлений одним із подружжя (ст. 110 Сімейного кодексу України).

Оскільки позивач наполягає на розірванні шлюбу, то відповідно відмова в розірванні шлюбу буде примушенням до шлюбу та шлюбним відносинам, що є неприпустимим.

Згідно ч. 2 ст. 114 Сімейного кодексу України, у разі розірвання шлюбу судом, шлюб припиняється у день набрання чинності рішення суду про розірвання шлюбу.

Згідно з ч. 3 ст. 115 Сімейного кодексу України - документом, що засвідчує факт розірвання шлюбу судом, є рішення суду про розірвання шлюбу, яке набрало законної сили.

На підставі викладеного, суд дійшов висновку про задоволення позову в частині вимоги, щодо розірвання шлюбу.

Судом встановлено, що сторони мешкають окремо, шлюбно-сімейні стосунки не підтримують, мають окремий бюджет та спільне господарство не ведуть. Син сторін ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , проживає разом із батьком. Мати участі у вихованні сина не приймає та не надає жодної допомоги.

Вказане додатково підтверджується: довідкою №55 Голландського футбольного центру раннього розвитку «Футбік», який відвідує ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , в якому вказано, що батько приводить сина та сплачує тренування.

За заявою свідка ОСОБА_8 , яка є подругою ОСОБА_4 , зазначається, що подружжя фактично не проживають разом. Дитина проживає разом із батьком, а мати проживає проживає окремо.

За заявою свідка ОСОБА_9 , вбачається, що подружжя мало неодноразові конфлікти, та вже не проживають однією сім`єю. Син сторін ОСОБА_6 проживає разом із батьком, який його утримає самостійно.

Статтею 180 СК України визначено, що батьки зобов`язані утримувати дитину до досягнення нею повноліття.

Відповідно до ст. 181 СК України за рішенням суду кошти на утримання дитини (аліменти) присуджуються у частці від доходу її матері, батька і (або) у твердій грошовій сумі.

Згідно зі ст. 183 СК України частка заробітку (доходу) матері, батька, яка буде стягуватися як аліменти на дитину, визначається судом.

Відповідно до ст. 182 СК України при визначенні розміру аліментів суд враховує стан здоров`я та матеріальне становище дитини і платника аліментів, наявність у платника аліментів інших дітей, непрацездатних чоловіка, дружини, батьків, дочки, сина, інші обставини, що мають істотне значення.

Статтею 191 СК України передбачено, що аліменти на дитину присуджуються за рішенням суду від дня пред`явлення позову.

Разом з тим, відповідно до Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо посилення захисту права дитини на належне утримання шляхом вдосконалення порядку стягнення аліментів, який набрав чинності 08 липня 2017 року, до ч.2 ст.182 Сімейного кодексу України внесено зміни, згідно яких розмір аліментів має бути необхідним та достатнім для забезпечення гармонійного розвитку дитини, мінімальний розмір аліментів на одну дитину не може бути меншим, ніж 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку.

Таким чином встановлено, що відповідач фактично самоусунулась від утримання спільної дитини та у добровільному порядку не надає жодної матеріальної допомоги на утримання дитини, яка повністю знаходяться на утриманні позивача, тому суд приходить до висновку про доведеність та обґрунтованість позовних вимоги в частині стягнення аліментів з відповідача на утримання дитини у розмірі 1/4 частки зі всіх видів заробітку (доходу) щомісячно, але не менше 50% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку до досягнення дитиною повноліття.

Враховуючи вищевказані обставини справи та приймаючи до уваги норми чинного законодавства, суд приходить до висновку про те, що пред`явлені позовні вимоги за даним позовом є обґрунтовані та доведеними доказами наявними в матеріалах справи, тому підлягають задоволенню.

Згідно статті 160 Сімейного кодексу України право батьків на визначення місця проживання дитини, яка не досягла десяти років, визначаються за згодою батьків.

На сьогоднішній день відповідачка не в змозі надати, певних умов для виховання дитини та його розвитку.

Через те, що матір не проживає разом із дитиною, не приділяє дитині увагу, не займається його вихованням, дитина постійно знаходиться зі батьком.

Відповідно до частини третьої статті 51 Конституції України сім`я, дитинство, материнство і батьківство охороняються державою.

Частиною 1 статті 12 Закону України «Про охорону дитинства» встановлено, що виховання в сім`ї є першоосновою розвитку особистості дитини. На кожного з батьків покладається однакова відповідальність за виховання, навчання і розвиток дитини. Батьки або особи, які їх замінюють, мають право і зобов`язані виховувати дитину, піклуватися про її здоров`я, фізичний, духовний і моральний розвиток, навчання, створювати належні умови для розвитку її природних здібностей, поважати гідність дитини, готувати її до самостійного життя та праці.

Статтею 8 Законом України «Про охорону дитинства» передбачено, що кожна дитина має право на рівень життя, достатній для її фізичного, інтелектуального, морального, культурного, духовного і соціального розвитку. Батьки або особи, які їх замінюють, несуть відповідальність за створення умов, необхідних для всебічного розвитку дитини, відповідно до законів України.

Сім`я є природним середовищем для фізичного, духовного, інтелектуального, культурного, соціального розвитку дитини, її матеріального забезпечення і несе відповідальність за створення належних умов для цього. Кожна дитина має право на проживання в сім`ї разом з батьками або в сім`ї одного з них та на піклування батьків. Батько і мати мають рівні права та обов`язки щодо своїх дітей. Предметом основної турботи та основним обов`язком батьків є забезпечення інтересів своєї дитини (стаття 11 Закону України «Про охорону дитинства»).

Згідно із ч. 8 ст. 7 СК України регулювання сімейних відносин має здійснюватися з максимально можливим урахуванням інтересів дитини.

Відповідно до ст. 141 СК України мати, батько мають рівні права та обов`язки щодо дитини, незалежно від того, чи перебували вони у шлюбі між собою. Розірвання шлюбу між батьками, проживання їх окремо від дитини не впливає на обсяг їхніх прав і не звільняє від обов`язків щодо дитини.

Згідно статті 150 СК України, батьки зобов`язані виховувати дитину, піклуватися про її здоров`я, фізичний, духовний та моральний розвиток, забезпечити отримання дитиною повної загальної середньої освіти, поважати дитину.

Відповідно до ч. 4, ч. 6 ст. 29 ЦК України місцем проживання фізичної особи, яка не досягла десяти років, є місце проживання її батьків (усиновлювачів) або одного з них, з ким вона проживає, опікуна або місцезнаходження навчального закладу чи закладу охорони здоров`я. Фізична особа може мати кілька місць проживання.

Відповідно до статті 160 СК України місце проживання дитини, яка не досягла десяти років, визначається за згодою батьків. Місце проживання дитини, яка досягла десяти років, визначається за спільною згодою батьків та самої дитини. Якщо батьки проживають окремо, місце проживання дитини, яка досягла чотирнадцяти років, визначається нею самою.

Місце проживання малолітньої дитини з одним із батьків визначається або за місцем проживання матері чи батька, або за конкретною адресою.

Із системного тлумачення ч. 1 ст. 3, ст. 9 Конвенції про права дитини, ч.ч. 2 і 3 ст. 11 Закону України «Про охорону дитинства», ст. 161 СК України випливає, що при вирішенні спору про визначення місця проживання дитини, суди мають враховувати передусім інтереси дитини. Встановлений сімейним законодавством принцип повної рівності обох батьків у питаннях виховання дітей може бути обмежений судом в інтересах дитини. При цьому суд також враховує, хто з батьків виявляє більшу увагу до дитини і турботу про неї, її вік і прихильність до кожного з батьків, особисті якості батьків, можливість створення належних умов для виховання, маючи на увазі, що перевага в матеріально-побутовому стані одного з батьків сама по собі не є вирішальною умовою для передачі йому дитини.

З аналізу норм сімейного законодавства вбачається, що у тому разі, коли батьки дитини спільно не проживають, право визначати місце проживання дитини залишається за кожним з батьків. Питання про визначення місця проживання дитини має вирішуватись не тільки з урахуванням інтересів кожного з батьків, а перш за все, з урахуванням прав та законних інтересів дитини.

Згідно ч. 4, 5 ст. 19 СК України при розгляді судом спорів щодо участі одного з батьків у вихованні дитини, місця проживання дитини, виселення дитини, зняття дитини з реєстрації місця проживання, визнання дитини такою, що втратила право користування житловим приміщенням, позбавлення та поновлення батьківських прав, побачення з дитиною матері, батька, які позбавлені батьківських прав, відібрання дитини від особи, яка тримає її у себе не на підставі закону або рішення суду, управління батьками майном дитини, скасування усиновлення та визнання його недійсним обов`язковою є участь органу опіки та піклування, представленого належною юридичною особою.

Щодо зустрічної позовної заяви слід вказати наступне.

Стаття 153 Сімейного кодексу України закріпляє право батьків та дитини на спілкування, яке повинно здійснюватися безперешкодно. Тобто, ніхто не може чинити перешкоди у спілкуванні батьків та дітей, крім випадків, коли таке спілкування негативно впливатиме на дитину та її інтереси.

Відповідно до ст. 141 Сімейного кодексу України мати, батько мають рівні права та обов`язки щодо дитини, незалежно від того, чи перебувають вони у шлюбі між собою. Розірвання шлюбу між батьками, проживання їх окремо від дитини не впливає на обсяг їхніх прав і не звільняє від обов`язків щодо дитини.

Згідно до ст. 150 Сімейного кодексу України, батьки зобов`язані виховувати дитину у дусі поваги до прав та свобод інших людей, любові до своєї сім`ї та родини, свого народу, своєї Батьківщини. Батьки зобов`язані піклуватись про здоров`я дитини, її фізичний, духовний та моральний розвиток. Батьки зобов`язані забезпечити здобуття дитиною повної загальної середньої освіти, готувати її до самостійного життя.

У відповідності до ст. 157 Сімейного кодексу України, той із батьків, хто проживає окремо від дитини, зобов`язаний брати участь у її вихованні і має право на особисте спілкування з нею. Той із батьків, з ким проживає дитина, не має права перешкоджати тому з батьків, хто проживає окремо, спілкуватися з дитиною та брати участь у її вихованні, якщо таке спілкування не перешкоджає нормальному розвиткові дитини. Таким чином, питання про виховання дитини батьки повинні вирішувати спільно.

Позивач зобов`язаний брати участь у вихованні свого сина і має право на особисте спілкування з ним, а Відповідач не має права перешкоджати спілкуванню Позивача з дитиною.

Частиною 2 ст. 155 Сімейного кодексу України визначено, що батьківські права не можуть здійснюватися всупереч інтересам дитини.

Також, відповідно до ст. ст. 11, 15 Закону України «Про охорону дитинства», кожна дитина має право на проживання в сім`ї разом з батьками або в сім`ї одного з них та на піклування батьків. Батько і мати мають рівні права та обов`язки щодо своїх дітей. Предметом основної турботи та основним обов`язком батьків є забезпечення інтересів своєї дитини. Дитина, яка проживає окремо від батьків або одного з них, має право на підтримання з ними регулярних особистих стосунків і прямих контактів.

Батьки, які проживають окремо від дитини, зобов`язані брати участь у її вихованні і мають право спілкуватися з нею, якщо судом визнано, що таке спілкування не перешкоджатиме нормальному вихованню дитини.

Частиною 1 ст. 3 Конвенції про права дитини від 20.11.1989 р. (ратифікована Україною 27.02.1991 р., дата набуття чинності для України 27.09.1991 р.) визначено, в усіх діях щодо дітей, незалежно від того, здійснюються вони державними чи приватними установами, що займаються питанням соціального забезпечення, судами, адміністративними чи законодавчими органами, першочергова увага приділяється якнайкращому забезпеченню інтересів дитини.

Згідно з ч. 8 ст. 7 Сімейного кодексу України, регулювання сімейних відносин має здійснюватися з максимально можливим урахуванням інтересів дитини, непрацездатних членів сім `ї.

Відповідно ст. 159 Сімейного кодексу України, якщо той з батьків, з ким проживає дитина, чинить перешкоди тому із батьків, хто проживає окремо, у спілкуванні з дитиною і в її вихованні, інший із батьків має право звернутись до суду з позовом про усунення цих перешкод.

Отже, із системного тлумачення ч. 1 ст. 3 Конвенції про права дитини, ст.ст. 7, 141, 159 Сімейного кодексу України випливає, що при вирішенні спору щодо участі у вихованні та порядку зустрічей з дитиною того з батьків, хто проживає окремо від дитини, судом мають враховуватися передусім інтереси дитини.

В подібних спорах неодноразово висловлював свою думку Верховний Суд, зокрема в постанові від 25 березня 2024 року у справі № 742/1716/23, у постанові Верховного Суду від 7 грудня 2023 року у справі № 569/14585/21.

Враховуючи вищевикладене судом не вбачається підстав у відмові в задоволені зустрічного позову та визначення порядку спілкування матері із дитиною, що не суперечитиме найкращім інтересам дитини.

Доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи (частина перша статті 76 ЦПК України).

Відповідно до положень статті 80 ЦПК України достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування.

Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Згідно зі статтею 81 ЦПК України кожна сторона зобов`язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

З наданого висновку Служби у справах дітей Новоолександрівської сільської ради Дніпровського району Дніпропетровської області встановлено, що дитина проживає з батьком, а батько фактично самостійно виховує та утримує дитину, забезпечує належні умови для життя, розвитку, навчання та лікування дитини. Беручи до уваги встановлені факти, найкращим забезпеченням інтересів дитини є її подальше проживання з батьком, який забезпечує стабільні умови та повноцінний догляд.

У зв`язку з цим є підстави для судового визнання стягнення аліментів на утримання дитини на користь батька, з яким фактично проживає та перебуває на утриманні малолітня дитина.

Враховуючи позицію матері дитини, відсутність заперечень між сторонами щодо участі матері у вихованні дитини, а також інтереси малолітньої дитини, Служба у справах дітей не заперечує щодо встановлення графіку побачень матері з дитиною у період: з 14 грудня по 20 грудня кожного року; з 01 липня по 31 липня кожного року.

Відповідно до ст.263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом. При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Підсумовуючи, суд приходить до переконання, що вимоги позивача за первісним позовом та відповідача за зустрічним позовом є підставними в повній мірі та такими, що підтверджуються належними доказами і відповідають інтересам дитини, а тому підлягають до задоволення.

При цьому, суд вважає за доцільне роз`яснити заявнику, що відповідно до статті 8 Закону України «Про охорону дитинства» кожна дитина має право на рівень життя, достатній для її фізичного, інтелектуального, морального, культурного, духовного і соціального розвитку. Батьки або особи, які їх замінюють, несуть відповідальність за створення умов, необхідних для всебічного розвитку дитини, відповідно до законів України.

За правилами ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог, інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Враховуючи вищевказані обставини справи та приймаючи до уваги норми чинного законодавства, суд приходить до висновку про те, що пред`явлені позовні вимоги за даним позовом є обґрунтовані та доведеними доказами наявними в матеріалах справи, тому підлягають повному задоволенню.

Керуючись ст.ст. 12, 81, 141, 142, 259, 260, 265, 268 Цивільного процесуального кодексу України, суд -

УХВАЛИВ:

Позовні вимоги ОСОБА_4 до ОСОБА_5 , третя особа Орган опіки та піклування в особі Служба у справах дітей Новоолександрівської сільської ради Дніпровського району Дніпропетровської області, про розірвання шлюбу - задовольнити.

Розірвати шлюб між ОСОБА_4 та ОСОБА_5 , який був зареєстрований 09 липня 2021 року у Виконавчому комітеті Іларіонівської селищної ради Синельниківського району Дніпропетровської області, актовий запис про шлюб №11, залишивши дитину сторін ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , проживати разом із батьком ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , який її самостійно виховує та утримує.

Прізвище сторін після розірвання шлюбу залишити без змін.

Стягнути з ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , РНОКПП: НОМЕР_1 , аліменти на користь ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП: НОМЕР_2 , на утримання дитини ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , в розмірі 1/4 частини доходу, але не менше ніж 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, починаючи з дня пред`явлення позовної заяви до суду, тобто з 06 жовтня 2025 року та до досягнення дитиною повноліття, тобто щодо ОСОБА_6 до ІНФОРМАЦІЯ_4 включно.

Стягнути з ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , РНОКПП: НОМЕР_1 , на користь ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП: НОМЕР_2 , судові витрати у вигляді сплаченого судового збору у розмірі 1211,20 грн.

Стягнути з ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , РНОКПП: НОМЕР_1 , на користь Держави, судовий збір у розмірі 1211,20 грн. за позовну вимогу про стягнення аліментів.

Зустрічний позов ОСОБА_5 до ОСОБА_4 , про визначення способів участі у спілкуванні з малолітнім сином - задовольнити.

Встановити для ОСОБА_5 для участі у вихованні та спілкуванні з малолітнім сином ОСОБА_6 ІНФОРМАЦІЯ_1 , такі способи участі:

-встановити можливість перебування ОСОБА_6 ІНФОРМАЦІЯ_1 з матір` ю ОСОБА_5 1 тиждень (7 календарних днів з 14 по 20 грудня) у грудні місяці (кожен грудень кожного року) та 1 місяць (31 календарний день з 1 по 31 липня) у липні місяці (кожен липень кожного року);

-встановити можливість спілкування ОСОБА_6 ІНФОРМАЦІЯ_1 з матір` ю ОСОБА_5 через меседжери (telegram, viber, whats app) та соціальні додатки (facebook, instagram).

Стягнути з ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП: НОМЕР_2 , на користь ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , РНОКПП: НОМЕР_1 , судові витрати у вигляді сплаченого судового збору у розмірі 1211,20 грн.

Рішення може бути оскаржене шляхом подання апеляційної скарги до Дніпровського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Учасник справи, якому рішення суду не було вручене у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому відповідного рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя О.М. Бойко