Вирок від 30 липня 2026 р. у справі №199/454/25 — Амур-Нижньодніпровський районний суд міста Дніпра

Справа № 199/454/25

(1-кп/199/309/26)

ВИРОК

іменем України

31.07.2026 місто Дніпро

Амур-Нижньодніпровський районний суд м. Дніпра у складі:

головуючого судді – ОСОБА_1 ,

секретаря судового засідання – ОСОБА_2 ,

номер кримінального провадження у Єдиному реєстрі досудових розслідувань № 12024052770000230 від 14.05.2024 відносно:

ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженки смт. Володарське Володарського району Донецької області, громадянки України, заміжньої, зареєстрованої за адресою: АДРЕСА_1 ,

обвинуваченої у вчиненні кримінального правопорушення, відповідальність за яке передбачена ч. 7 ст. 111-1 КК України,

за участю:

прокурора – ОСОБА_4 ,

захисника – ОСОБА_5 (в режимі відеоконференції),

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі судових засідань в порядку спеціального судового розгляду за відсутності обвинуваченої (in absentia) в режимі дистанційного судового провадження вказане кримінальне провадження

ВСТАНОВИВ:

24.08.1991 Верховною Радою Української Радянської Соціалістичної Республіки схвалено «Акт проголошення незалежності України», яким урочисто проголошено незалежність України та створення самостійної української держави - України. У преамбулі Декларації про державний суверенітет України від 16.07.1990 вказано, що Верховна Рада Української Радянської Соціалістичної Республіки проголошує державний суверенітет України як верховенство, самостійність, повноту і неподільність влади Республіки в межах її території та незалежність і рівноправність у зовнішніх зносинах. Відповідно до розділу V Декларації, територія України в існуючих кордонах є недоторканною і не може бути змінена та використана без її згоди.

Згідно ст. 5 Конституції України, носієм суверенітету та єдиним джерелом влади в Україні є народ. Народ здійснює владу безпосередньо і через органи державної влади та органи місцевого самоврядування.

Право визначати і змінювати конституційний лад в Україні належить виключно народові і не може бути узурповане державою, її органами або посадовими особами.

Положеннями ст.ст. 1, 2 Основного Закону України - Конституції України визначено, що Україна є суверенною і незалежною, демократичною, соціальною, правовою, унітарною державою, суверенітет України поширюється на всю її територію, яка в межах існуючого кордону є цілісною і недоторканною.

Відповідно до ч. 1 ст. 17, ч. 1 ст. 65 Конституції України захист незалежності, суверенітету та територіальної цілісності України є справою всього Українського народу та обов`язком громадян України, а на території України забороняється створення і функціонування будь-яких збройних формувань, не передбачених законом.

Статтями 132, 133 Конституції України визначено, що територіальний устрій України ґрунтується на засадах єдності та цілісності державної території, поєднання централізації і децентралізації у здійсненні державної влади, збалансованості і соціально-економічного розвитку регіонів, з урахуванням їх історичних, економічних, екологічних, географічних і демографічних особливостей, етнічних і культурних традицій. До системи адміністративно-територіального устрою України входить АР Крим, області, зокрема, Донецька область, а також райони, міста, райони у містах, селища і села.

Згідно з вимогами ст.ст. 72, 73 Конституції України питання про зміну території України вирішуються виключно всеукраїнським референдумом, який призначається Верховною Радою України або Президентом України відповідно до їхніх повноважень, встановлених Конституцією, та проголошується за народною ініціативою на вимогу не менш як трьох мільйонів громадян України, які мають право голосу, за умови, що підписи щодо призначення референдуму зібрано не менш як у двох третинах областей і не менш як по сто тисяч підписів у кожній області.

Відповідно до ст. 68 Конституції України кожен зобов`язаний неухильно додержуватися Конституції України та законів України, не посягати на права і свободи, честь і гідність інших людей.

Перебування на території України підрозділів збройних сил інших держав з порушенням процедури, визначеної Конституцією та законами України, Гаазькими конвенціями 1907 року, IV Женевською конвенцією 1949 року, а також всупереч Меморандуму про гарантії безпеки у зв`язку з приєднанням України до Договору про нерозповсюдження ядерної зброї 1994 року, Договору про дружбу, співробітництво і партнерство між Україною і російською федерацією 1997 року та іншими міжнародно-правовими актами, є окупацією частини території суверенної держави Україна та міжнародним протиправним діянням з усіма наслідками, передбаченими міжнародним правом.

Проте всупереч вказаним норма, російська федерація грубо порушуючи свої зобов`язання, встановлені такими міжнародними актами: Статут ООН, відповідно до якого держави-члени повинні розв`язувати будь-які спори мирними засобами та утримуватися у своїх міжнародних відносинах від погрози силою або її застосування (частини 3 і 4 статті 2); Гельсінський Заключний акт Наради з безпеки та співробітництва в Європі, підписаний 01.08.1975, відповідно до якого її держави-учасники визнають непорушними кордони всіх держав у Європі та утримуються від будь-яких дій, спрямованих на захоплення частини або всієї території будь-якої держави-учасника (частина 1, розділ III); Меморандум про гарантії безпеки у зв`язку з приєднанням України до Договору про нерозповсюдження ядерної зброї від 05.12.1994, який зафіксував зобов`язання російської федерації, Сполученого Королівства Великої Британії та Північної Ірландії і Сполучених Штатів Америки ; Договір про дружбу, співробітництво і партнерство між Україною і російською федерацією, ратифікований обома сторонами 14.01.1998, згідно з яким Україна та російська федерація відповідно до положень Статуту ООН і зобов`язань за Заключним актом Наради з безпеки і співробітництва в Європі поважають територіальну цілісність одна одної і підтверджують непорушність кордонів, що існують між ними (стаття 2), здійснила збройну агресію проти України, супроводжуючи це цинічними і протиправними вимогами щодо зміни конституційного ладу України.

Зокрема Верховна Рада України у заяві «Про відсіч збройній агресії російської федерації та подолання її наслідків» затвердженій Постановою Верховної Ради України від 21.04.2015 № 337-VIII, констатувала, що наслідком збройної агресії російської федерації проти України, яка розпочалась 20.02.2014, стала нелегітимна воєнна окупація і подальша незаконна анексія території Автономної Республіки Крим та м. Севастополя - невід`ємної складової державної території України, воєнна окупація значної частини державної території України у Донецькій та Луганській областях. Також згідно тексту вказаної заяви встановлено, що друга фаза збройної агресії російської федерації проти України розпочалася у квітні 2014 року, коли контрольовані, керовані і фінансовані спецслужбами російської федерації озброєні бандитські формування проголосили створення «Донецької народної республіки» (07.04.2014) .

Протягом травня 2014 року самозвані лідери «днр» та «лнр», серед яких було багато громадян російської федерації, у неконституційний спосіб провели фіктивні референдуми про відокремлення цих нелегітимних утворень від України. Під приводом і з метою їхньої підтримки на територію України були заслані розвідувально-диверсійні групи, які очолювали кадрові офіцери головного розвідувального управління генерального штабу збройних сил російської федерації, парамілітарні формування російського козацтва та укомплектований чеченцями - громадянами російської федерації батальйон «восток», а також задіяні такі озброєні групи найманців як (мовою оригіналу) «русский сектор» та «оплот». За їхньої участі відбулися захоплення адміністративних будівель у багатьох населених пунктах Донецької та Луганської областей, здійснено збройні напади на частини українських Сухопутних військ та літаків Повітряних сил Збройних Сил України. При цьому, представники підконтрольних російській федерації незаконних самопроголошених утворень на тимчасово окупованих частинах території України, з метою створення образу законності окупації частини території Донецької області та утвердження вказаної окупації, надання образу легітимності своїй владі, узурпували виконання владних функцій держави. В результаті чого згідно Постанови Верховної Ради України від 27.01.2015 № 129-VIII, російську федерацію визнано державою-агресором.

В окремих містах та районах Донецької області всупереч законодавству України 11.05.2014 проведено незаконний референдум з питання «Про підтримку акту про державну самостійність Донецької народної республіки», за результатами якого 12.05.2014 проголошено створення незаконного псевдодержавного утворення «Донецька народна республіка» (далі - «днр»).

З метою забезпечення діяльності самопроголошеної «днр» представниками російської федерації з числа своїх громадян та місцевого населення Донецької області сформовані підрозділи політичного (так звані «органи державної влади «днр») та силових блоків (до складу яких увійшли представники так званих правоохоронних органів та незаконних збройних формувань), які мали стабільний склад лідерів, підтримували між собою тісні стосунки, забезпечували централізоване підпорядкування учасників політичного та силового блоку лідерам організації, а також розробили план злочинної діяльності та чіткий розподіл функцій учасників щодо його досягнення.

25.09.2018 в ході позачергового з`їзду активу (мовою оригіналу) «общественного движения «донецкая республика» (далі – од «др») пушиліна д.в. обрано (мовою оригіналу) «председателем од «др».

20.11.2018 за результатами так званого всенародного голосування ОСОБА_6 , обраний головою так званої «днр», та будучи головою органів виконавчої влади почав виконання своїх повноважень на територіях, які згідно з Законом України «Про особливості державної політики із забезпечення державного суверенітету України на тимчасово окупованих територіях у Донецькій та Луганській областях» № 2268-VIII від 18.01.2018, Постановою Верховної Ради України «Про визнання окремих районів, міст, селищ і сіл Донецької та Луганської областей тимчасово окупованими територіями» № 254-VIII від 17.03.2015 та Закону України «Про особливий порядок місцевого самоврядування в окремих районах Донецької та Луганської областей» №1680-VII від 16.09.2014 визнані тимчасово окупованими територіями, а органи державної та місцевої влади України та бюджетні установи, згідно з Постановою Кабінету Міністрів України № 595 від 07.11.2014, припинили свою діяльність на вказаних територіях та переміщені на підконтрольну органам державної влади України територію.

Всупереч нормам міжнародного гуманітарного права президент російської федерації (далі - РФ) володимир путін, а також інші невстановлені представники влади рф, діючи всупереч вимогам п.п. 1, 2 Меморандуму про гарантії безпеки у зв`язку з приєднанням України до Договору про нерозповсюдження ядерної зброї від 05.12.1994, принципам Заключного акту Наради з безпеки та співробітництва в Європі від 01.08.1975 та вимогам ч. 4 ст. 2 Статуту ООН і Декларацій Генеральної Асамблеї Організації Об`єднаних Націй від 09.12.1981 № 36/103, від 16.12.1970 № 2734 (ХХV) від 21.12.1965 № 2131 (ХХ), від 14.12.1974 № 3314 (ХХІХ), спланували, підготували і розв`язали агресивну війну та воєнний конфлікт проти України, а саме віддали наказ на вторгнення підрозділів зс рф на територію України.

24.02.2022 на виконання вищевказаного наказу, військовослужбовці збройних сил російської федерації шляхом збройної агресії, з погрозою застосування зброї та її фактичним застосуванням, незаконно вторглась на територію Україну через державні кордони України в Автономній республіці Крим, Донецькій, Луганській, Харківській, Херсонській, Миколаївській, Сумській, Чернігівській, інших областях та здійснила збройний напад на державні органи, органи місцевого самоврядування, підприємства, установи, організації, військові частини, інші об`єкти, які мають важливе народногосподарське чи оборонне значення, та здійснили окупацію частин вказаної території, чим вчинили дії з метою зміни меж території та державного кордону України на порушення порядку, встановленого Конституцією України, що продовжується по теперішній час та призводить до загибелі значної кількості людей та інших тяжких наслідків.

24.02.2022 Указом Президента України Володимира Зеленського № 64/2022, у зв`язку з військовою агресією російської федерації проти України, на підставі пропозиції Ради національної безпеки і оборони України, відповідно до п. 20 ч. 1 ст. 106 Конституції України, Закону України «Про правовий режим воєнного стану» із 05:30 години 24.02.2022 введено воєнний стан на всій території України строком на 30 діб, який неодноразово продовжувався та діє на теперішній час.

Згідно ст. 1 Закону України «Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України»: тимчасово окупована російською федерацією територія України є невід`ємною частиною території України, на яку поширюється дія Конституції та законів України, а також міжнародних договорів, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України. Тимчасова окупація російською федерацією території України, незалежно від її тривалості, є незаконною і не створює для російської федерації жодних територіальних прав.

Згідно п. 6 ст. 1-1 зазначеного Закону: окупаційна адміністрація російської федерації – сукупність державних органів і структур російської федерації, функціонально відповідальних за управління тимчасово окупованими територіями та підконтрольних російській федерації самопроголошених органів, які узурпували виконання владних повноважень на тимчасово окупованих територіях та які виконували чи виконують властиві органам державної влади чи органам місцевого самоврядування функції на тимчасово окупованій території України, в тому числі органи, організації, підприємства та установи, включаючи правоохоронні та судові органи, нотаріусів та суб`єктів адміністративних послуг. Згідно п. 7 ст. 1-1 вказаного закону: тимчасово окупована російською федерацією територія України – це частини території України, в межах яких збройні формування російської федерації та окупаційна адміністрація російської федерації встановили та здійснюють фактичний контроль або в межах яких збройні формування російської федерації встановили та здійснюють загальний контроль з метою встановлення окупаційної адміністрації російської федерації. Відповідно до п. 1 ч. 2 ст. 3 вказаного закону тимчасово окупована територія визначається сухопутна територія тимчасово окупованих російською федерацією територій України, водні об`єкти або їх частини, що знаходяться на цих територіях.

Місто Маріуполь та Маріупольський район Донецької області, відповідно до наказів Міністерства з питань реінтеграції тимчасово окупованих територій від 25.04.2022 № 75 «Про затвердження Переліку територіальних громад, які розташовані в районі проведення воєнних (бойових) дій або які перебувають в тимчасовій окупації, оточенні (блокуванні) станом на 23.11.2022» (зі змінами), від 22.12.2022 № 309 «Про затвердження Переліку територій, на яких ведуться (велися) бойові дії або тимчасово окупованих російською федерацією», Закону України від 18.01.2018 «Про особливості державної політики із забезпечення державного суверенітету України на тимчасово окупованих територіях у Донецькій та Луганській областях», є тимчасово окупованою територією.

Представниками російської федерації на тимчасово окупованій території Донецького району було створено підпорядковану, керовану та фінансовану російською федерацією окупаційну адміністрацію, в яку входили органи і структури, функціонально відповідальні за управління тимчасово окупованою територією України.

При цьому, представники підконтрольних російській федерації самопроголошених органів узурпували виконання владних функцій держави на тимчасово окупованій території Донецького району, здійснювали підбір кадрів для зайняття посад в незаконних самопроголошених органах, у тому числі із числа громадян України, які на той час перебували на вказаній тимчасово окупованій території. Кінцевою метою окупаційних органів, є інтеграція та подальше незаконне включення захопленої частини суверенної держави Україна до складу російської федерації.

17.07.2014 відповідно до так званого (мовою оригіналу) «постановления № 17-4 от 17.07.2014 «о создании министерства внутренних дел Днр» створено Міністерство внутрішніх справ днр. Пунктом 11 так званого (мовою оригіналу) «постановления» встановлено, що до відання міністерства внутрішніх справ днр переходить вся власність, нерухомість, територія, інші об`єкти інфраструктури, архіви та інші ресурси Міністерства внутрішніх справ України, Державної пенітенціарної служби України та Державної міграційної служби України, що знаходяться на території днр.

Не пізніше 31.05.2022 (точної дати не встановлено), представниками окупаційної адміністрації держави-агресора створено правоохоронний орган (мовою оригіналу) «володарский районный отдел министерства внутренних дел днр», розташованого за адресою: (мовою оригіналу) «287000, донецкая народная республика, Володарский район, пгт. Володарское, ул.Ленина, 92», на основі приміщень ВП №1 Маріупольського РУП ГУНП в Донецькій області, розташованого за адресою: Донецька область, Нікольський район, смт. Нікольське, вул, Свободи, 92.

У своїй діяльності, вказаний підрозділ поліції, який є незаконним правоохоронним органом, створеним на тимчасово окупованій території, керується так званими нормативними актами «днр».

Так, згідно так званого (мовою оригіналу) «постановления народного совета донецкой народной республики» від 07.08.2015 прийнято (мовою оригіналу) «закон «о полиции днр». Відповідно ч. 1 ст. 1 так званого закону про поліцію «поліція – це державний збройний орган виконавчої влади, призначений для захисту життя, здоров`я, прав і свобод людини та громадянина, інтересів суспільства та держави від протиправних посягань, охорони громадського порядку та забезпечення громадської безпеки».

Відповідно до ст. 24 (мовою оригіналу) «закона «о полиции днр» встановлено, що «співробітник поліції – це посадова особа, яка перебуває на службі в органах внутрішніх справ днр, яка наділена повноваженнями щодо здійснення обов`язків та прав поліції, та має спеціальне звання, присвоєне у визначеному законом порядку. Співробітник поліції, який проходить службу в територіальному органі, виконує обов`язки, покладені на поліцію, і реалізує права, надані поліції, в межах території, що обслуговується цим територіальним органом, відповідно до посади, що заміщається, і посадовим регламентом (посадовою інструкцією). За межами зазначеної території співробітник поліції виконує обов`язки, покладені на поліцію, та реалізує права, надані поліції, у порядку, визначеному керівником державного органу виконавчої влади у сфері внутрішніх справ та відповідно до чинного законодавства днр.

Співробітнику поліції видається службове посвідчення, зразки яких затверджуються державним органом виконавчої влади у сфері внутрішніх справ.

Відповідно до п. 21 ст. 12 цього закону, на поліцію днр покладений обов`язок брати участь у заходах щодо протидії тероризму та у забезпеченні правового режиму контртерористичної операції, а також у захисті потенційних об`єктів терористичних посягань та місць масового перебування громадян, у проведенні експертної оцінки стану антитерористичної захищеності та безпеки об`єктів.

Згідно п. 33 ст. 12 цього закону передбачено, що поліція бере участь у забезпеченні режиму військового стану та режиму надзвичайного стану у разі їх запровадження на території Донецької Народної Республіки або в окремих її місцевостях.

Громадянка України ОСОБА_3 , усвідомлюючи факти збройної агресії рф проти України та окупацію території Маріупольського району Донецької області, після захоплення смт.Нікольське військовослужбовцями зс рф спільно з представниками «днр», діючи умисно, за власною ініціативою, добровільно залишилася в тимчасово окупованому Маріупольському районі Донецької області.

В невстановлений час, але не пізніше 28.08.2022 (більш точний час не встановлено), ОСОБА_3 з мотивів непогодження з політикою чинної влади в Україні та підтримки входження тимчасово окупованих територій України до складу російської федерації, будучи обізнаною про факт ведення вказаною державою агресивної війни проти України, невизнання рф поширення державного суверенітету України на тимчасово окупованій її території, керуючись ідеологічними мотивами, діючи умисно, надала згоду та добровільно прийняла рішення зайняти посаду у незаконно створеному правоохоронному органі (мовою оригіналу) «мвд днр» на тимчасово окупованій території сел. Нікольське Маріупольського району Донецької області.

Відповідно до «наказу» так званого начальника (мовою оригіналу) «Володарського рв мвс днр майора поліції ОСОБА_7 № 4 л/с від 28.08.2022» ОСОБА_3 призначена на посаду « інспектора сектора інформаційних технологій Володарського районного відділу мвс днр», (мовою оригіналу) «инспектора сектора информационных технологий Володарского районного отдела мвд днр», та з вказаного часу стала виконувати обов`язки, покладені на неї відповідно до Закону (мовою оригіналу) «о полиции днр».

26.09.2024 Володарський районний відділ мвс днр перейменовано на «Відділ Міністерства внутрішніх справ російської федерації «Володарський», (мовою оригіналу) «отдел министерства внутренних дел российской федерации "Володарский».

Відповідно до ч. 2 ст. 7 КПК України зміст та форма кримінального провадження за відсутності підозрюваного або обвинуваченого (in absentia) повинні відповідати загальним засадам кримінального провадження, зазначеним у частині першій цієї статті, з урахуванням особливостей, встановлених законом.

Отже, кримінальне провадження за відсутності обвинуваченого повинно відповідати, у тому числі таким загальним засадам судочинства, як законність, рівність перед законом і судом, презумпція невинуватості та забезпечення доведеності вини тощо (п.п. 2, 3, 10 ч.1 ст.7 КПК України).

Суть принципу законності відповідно до ч. 1 ст. 9 КПК України, крім іншого, полягає у тому, що під час кримінального провадження суд, прокурор та слідчий зобов`язані неухильно додержуватися вимог Конституції України, цього Кодексу, міжнародних договорів, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, вимог інших актів законодавства.

Згідно ч. 1 ст. 10 КПК України суть принципу рівності перед законом і судом полягає у тому, що не може бути привілеїв чи обмежень у процесуальних правах, передбачених цим Кодексом, за будь-якими ознаками, у тому числі за політичними переконаннями.

ОСОБА_3 в порядку ч. 3 ст. 323 КПК України була сповіщена про час та місце розгляду кримінального провадження шляхом надсилання судових викликів (повісток) за останнім відомим місцем її реєстрації та проживання з публікацією змісту таких повісток у засобі масової інформації загальнодержавної сфери розповсюдження – газетах «Урядовий кур`єр», «Голос України», на офіційному веб-сайті суду та на офіційному Офісу Генерального прокурора, однак ОСОБА_3 в судові засідання не з`явилася.

Зважаючи на специфіку спеціального судового провадження (ч. 3 ст. 323 КПК України), суд, зберігаючи неупередженість та безсторонність, надає особливого значення охороні прав та законних інтересів обвинуваченої як учасника кримінального провадження, яке відбувається за її відсутності, забезпеченню повного та неупередженого судового розгляду з тим, щоб до обвинуваченої була застосована належна правова процедура в контексті приписів ст. 2 КПК України з дотриманням всіх загальних засад кримінального провадження з урахуванням особливостей, встановлених виключно законом. Ці особливості вимагають від суду прискіпливої оцінки кожного поданого доказу обвинувачення, відтак поріг вимогливості до доказування у даному випадку має бути підвищений.

Враховуючи ті обставини, що ОСОБА_3 обвинувачується у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 7 ст. 111-1 КК України, знає про розпочате щодо неї кримінальне провадження і протягом тривалого часу переховується від органів досудового розслідування, у зв`язку з чим постановою слідчого СВ Маріупольського РУП в Донецькій області від 29.11.2024 (т. 4 а.к.п. 39-41) підозрювану ОСОБА_3 було оголошено у регіональний, державний, міждержавний та міжнародний розшук, ухвалою слідчого судді Ленінського районного суду м. Дніпропетровська від 18.12.2024 надано дозвіл на здійснення спеціального досудового розслідування у даному кримінальному провадженні (т. 4 а.к.п. 59-64) та ухвалою судді Амур-Нижньодніпровського районного суду м. Дніпра від 07.08.2026 призначено до спеціального судового розгляду за відсутності обвинуваченої (in absentia), та відповідно, судовий розгляд проводився за відсутності обвинуваченої (т. 2 а.к.п. 99-100).

ОСОБА_3 в порядку ч. 3 ст. 323 КПК України була сповіщена про час та місце розгляду справи шляхом надсилання судових викликів (повісток) за останнім відомим місцем її реєстрації та проживання з публікацією змісту таких повісток у засобі масової інформації загальнодержавної сфери розповсюдження – газетах «Урядовий кур`єр» та «Голос України», на офіційному веб-сайті суду та на офіційному веб-сайті Офісу Генерального прокурора, однак в судове засідання не з`явилася.

Попри неявку обвинуваченої ОСОБА_3 до суду, вина останньої у вчиненні інкримінованого кримінального правопорушення доведена наданими стороною обвинувачення доказами, які були досліджені судом з дотриманням умов змагальності.

В судовому засіданні свідок ОСОБА_8 пояснив, що обвинувачену ОСОБА_3 він знає особисто. З 2018 року він проходив службу у ВП № 1 Маріупольського РУП у смт. Нікольське, де на той час ОСОБА_3 обіймала посаду інспектора. Стосунки у них були робочі, вони тісно співпрацювали, оскільки ОСОБА_3 працювала у базах та допомагала йому з картками. Після початку повномасштабного вторгнення російськими військами, ОСОБА_3 разом з родиною виїхали з смт. Нікольське до села, що у Херсонській області. Однак після окупації села, що на Херсонщині, ОСОБА_3 разом із родиною знов повернулися до смт. Нікольське, яке також з часом було окуповано. Після повномасштабного вторгнення він із ОСОБА_3 спілкувався один раз, це був початок березня 2022 року. В ході спілкування остання повідомила, що повернулася до смт. Нікольське. З часом він бачив публікацію у соціальних мережах, а саме на каналі «Маріуполь.Спротив» де ОСОБА_3 , яка була одягнута у формений одяг, яку явно не носили співробітники правоохоронних органів України, тобто вона стала співробітником поліції, однак на стороні ворога.

Відповідно до акту огляду з фото-таблицею від 13.05.2024 дослідженим у судовому засіданні, переглянуто мережу Інтернет з пошуковою системою «Google» введено пошукові координати https://t.me/news_mvddnr/7428?single.

В результаті пошуку на зазначеному веб-ресурсі встановлено наявність однієї текстової публікації з чотирма фото до неї (мовою оригіналу) «сотрудники омвд россии «володарский» приняли участие в церемонии открытия памятника погибшим правоохранителям».

При відкритті вказаної публікації встановлено, що на першому фото зображено зрадників володарського омвд днр, серед яких ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженка смт.Нікольське Маріупольського району Донецької області, яка будучи громадянкою України, склавши присягу на вірність українському народові в умовах воєнного стану на території України, добровільно перейшла на бік окупаційної влади та зайняла посаду в незаконному правоохоронному органі, створеного на тимчасово окупованій території України, а саме: посаду інспектора сектору інформаційних технологій володарського омвд днр, що знаходиться на тимчасово окупованій території смт. Нікольське, Маріупольський район, Донецька область (т. 3 а.к.п. 3-4).

Згідно до паспортних даних ОСОБА_3 є громадянкою України, з місцем реєстрації АДРЕСА_1 (т. 3 а.к.п. 34-35).

Як слідує до протоколу огляду від 14.10.2024 з фото-таблицею і додатку до нього у виді оптичного диску, переглянуто мережу Інтернет з пошуковою системою «Google» де проведено огляд Веб-сайту під назвою «днр».

За посиланням ІНФОРМАЦІЯ_2 , виявлено текст документа під назвою (мовою оригіналу) «указ главы днр № 263 от 03.06.2022 об администрации Володарского района.

Згідно тексту документу слідує, що голові адміністарції Володарського району серед інших так би званих «задач» необхідно у вказаному районі створити відповідні органи в тому числі правоохоронні органи та призначити керівників (т. 3 а.к.п. 54-62).

Відповідно до протоколу огляду від 14.10.2024 з фото-таблицею і додатку до нього у виді оптичного диску, переглянуто мережу Інтернет з пошуковою системою «Google» де проведено огляд Веб-сайту під назвою (мовою ориганілу) «государственный информацинной системы нормативных правовых актов днр» з доменом ІНФОРМАЦІЯ_3 , де на Веб-сторінці вказаного сайту за посиланням ІНФОРМАЦІЯ_4 , виявлено документ про створення мвс днр (постанова № 17-4 від 17.07.2014 ).

Відповідно до так званого (мовою оригіналу) «постановления № 17-4 от 17.07.2014 «о создании министерства внутренних дел днр» створено міністерство внутрішніх справ днр. Пунктом 11 так званого (мовою оригіналу) «постановления» встановлено, що до відання міністерства внутрішніх справ днр переходить вся власність, нерухомість, територія, інші об`єкти інфраструктури, архіви та інші ресурси Міністерства внутрішніх справ України, Державної пенітенціарної служби України та Державної міграційної служби України, що знаходяться на території днр (т. 3 а.к.п. 64-79).

Згідно до протоколу огляду від 14.10.2024 з фото-таблицею і додатку до нього у виді оптичного диску, переглянуто мережу Інтернет з пошуковою системою «Google», а саме Веб-сайт так званого (мовою оригіналу) «государственая информационная система нормативных правовых актов донецкой народной республики» з доменом «http://npa.dnronline.su», де на Веб-сторінці вказаного сайту за посиланням http://npa.dnronline.su/2014-11 -08/ukaz-glavy-donetskoi-narodnoi-respubliki-5-ot- ІНФОРМАЦІЯ_5 , де розміщено текст документа указ голови днр № 5 від 08.11.2014 про дату створення міністерства внутрішніх справ днр (чинна редакція на 27.05.2016 (мовою ориганілу) «указ главы днр № 5 от 08.11.2014 О дате создания министерства внутренних дел днр, та встановлення професійного свята день поліції днр 17.07.2014.

Вказаний документ підписано так званим головою днр – а. захарченком 08.11.2024 № 5 (т. 3 а.к.п. 81-88).

Як слідує до протоколу огляду від 14.10.2024 з фото-таблицею і додатку до нього у виді оптичного диску, переглянуто мережу Інтернет з пошуковою системою «Google», а саме Веб-сайт так званого (мовою оригіналу) «государственая информационная система нормативных правовых актов донецкой народной республики» з доменом ІНФОРМАЦІЯ_3 , де на Веб-сайті за посиланням доменом ІНФОРМАЦІЯ_6 , розміщено текст документа про так званий закон днр від 24.04.2015 № 34-ІНС про службу у внутрішніх органах днр в тому числі вказано обов`язки (мовою оригіналу) «інспектора милиции» (т. 3 а.к.п. 90-102).

Відповідно до протоколу огляду від 14.10.2024 з фото-таблицею і додатку до нього у виді оптичного диску, переглянуто мережу Інтернет з пошуковою системою «Google», а саме Веб-сайт так званого (мовою оригіналу) «государственая информационная система нормативных правовых актов донецкой народной республики» з доменом ІНФОРМАЦІЯ_3 , де на Веб-сторінці за посиланням http://gisnpa-dnr.ru/npa/0002-85ihc-20150807 розміщено текст документа «закон днр від 07.08.2015 № 85-ІНС про так звану поліцію».

Відповідно ч. 1 ст. 1 так званого закону про поліцію «поліція – це державний збройний орган виконавчої влади, призначений для захисту життя, здоров`я, прав і свобод людини та громадянина, інтересів суспільства та держави від протиправних посягань, охорони громадського порядку та забезпечення громадської безпеки».

Згідно ст. 24 (мовою оригіналу) «закона «о полиции днр» встановлено, що «співробітник поліції – це посадова особа, яка перебуває на службі в органах внутрішніх справ днр, яка наділена повноваженнями щодо здійснення обов`язків та прав поліції, та має спеціальне звання, присвоєне у визначеному законом порядку. Співробітник поліції, який проходить службу в територіальному органі, виконує обов`язки, покладені на поліцію, і реалізує права, надані поліції, в межах території, що обслуговується цим територіальним органом, відповідно до посади, що заміщається, і посадовим регламентом (посадовою інструкцією). За межами зазначеної території співробітник поліції виконує обов`язки, покладені на поліцію, та реалізує права, надані поліції, у порядку, визначеному керівником державного органу виконавчої влади у сфері внутрішніх справ та відповідно до чинного законодавства днр.

Співробітнику поліції видається службове посвідчення, зразки яких затверджуються державним органом виконавчої влади у сфері внутрішніх справ.

Відповідно до п. 21 ст. 12 цього закону, на поліцію днр покладений обов`язок брати участь у заходах щодо протидії тероризму та у забезпеченні правового режиму контртерористичної операції, а також у захисті потенційних об`єктів терористичних посягань та місць масового перебування громадян, у проведенні експертної оцінки стану антитерористичної захищеності та безпеки об`єктів.

Згідно п. 33 ст. 12 цього закону передбачено, що поліція бере участь у забезпеченні режиму військового стану та режиму надзвичайного стану у разі їх запровадження на території Донецької Народної Республіки або в окремих її місцевостях (т. 3 а.к.п. 104-119).

Згідно до протоколу огляду від 16.10.2024 з фото-таблицею і додатку до нього у виді оптичного диску, переглянуто мережу Інтернет з пошуковою системою «Google», а саме Веб-сайт «днр» з доменом - «http://npa.dnronline.su/», де на Веб-сторінці вказаного сайту за посиланням « ІНФОРМАЦІЯ_7 lwiyrty383140792427» розміщено текст документа (мовою оригіналу) «указ врио главы днр № 285 от 10.08.2023 об упразднении министерства внутренних дел днр». Відповідно до якого так звана днр, як суб`єкт у складі рф (т. 3 а.к.п. 121-135).

Як слідує до протоколу огляду від 16.10.2024 з фото-таблицею і додатку до нього у виді оптичного диску, переглянуто мережу Інтернет з пошуковою системою «Google», а саме Веб-сайт так званого (мовою оригіналу) «государственая информационная система нормативных правовых актов донецкой народной республики» з доменом ІНФОРМАЦІЯ_8 , де на Веб-сторінці за посиланням ІНФОРМАЦІЯ_9 -23-04- 2020g.html?ysclid=lwrg0jsuky701410377 розміщено текст документа (мовою оригіналу) «указ главы днр» про затвердження положення про міністерство внутрішніх справ днр від 23.04.2020 № 110».

Згідно тексту вказаного документа міністерство внутрішніх справ днр є республіканським органом виконавчої влади, що здійснює функції з вироблення та реалізації державної політики та нормативно-правового регулювання у сфері внутрішніх справ, у сфері контролю обороту наркотичних засобів, психотропних речовин та їх прекурсорів, у сфері міграції, а також правозастосовні функції щодо державного контролю (нагляду) у сфері внутрішніх справ.

Повноваження мвс днр її система та організація діяльності (т. 3 а.к.п. 137-146).

Відповідно до протоколу огляду від 16.10.2024 з фото-таблицею і додатку до нього у виді оптичного диску, переглянуто месенджер «Телеграм веб», а саме огляд телеграм каналу під назвою «мвд днр», що розташований за посиланням ІНФОРМАЦІЯ_10 ».

При огляді вказаного телеграм-каналу, виявлено публікацію під назвою (мовою оригіналу) «сотрудники омвд россии володарский приняли участие в церемонии открытия памятника погибшим правоохранителем», яка датована 09.05.2024 о 13:23 годині. Під час так званої церемонії була присутня ОСОБА_3 , котра була одягнута у форму поліції днр (т. 3 а.к.п. 148-157).

Згідно до протоколу огляду від 17.10.2024 з фото-таблицею і додатку до нього у виді оптичного диску, проведено огляд офіційного сайту федеральної податкової служби за посланням ІНФОРМАЦІЯ_11 , відповідно до якого ОСОБА_3 присвоєно податковий номер, як громадянина країни-агресора (т. 3 а.к.п. 159-166).

Як слідує до протоколу огляду від 17.10.2024 з фото-таблицею і додатку до нього у виді оптичного диску, переглянуто мережу Інтернет з пошуковою системою «Google», де виявлено сторінку під назвою (мовою оригіналу) «егрюл», яка за посиланням ІНФОРМАЦІЯ_12 містить інформацію про так званий Володарський районний відділ поліції днр, а саме: місце розташування, повне найменування так званого правоохоронного органу (т. 3 а.к.п. 168-183).

Відповідно до протоколу огляду мережі Інтернет разом із фото-таблицею від 01.11.2024, переглянута та досліджена у судовому засіданні, за участю свідка ОСОБА_8 інтернет-сторінка за посиланням ІНФОРМАЦІЯ_10 , де (мовою оригіналу) «сотрудники омвд россии володарский приняли участие в церемонии открытия памятника погибшим правоохранителем», яка датована 09.05.2024.

Виявлено світлини, які підтверджують протиправну діяльність ОСОБА_3 на користь окупаційної влади так званої днр та рф.

Під час огляду встановлено, що на вказаній інтернет-сторінці розміщено зображення ОСОБА_3 .

В ході огляду свідок ОСОБА_8 повідомив, що в оглянутій публікація, яка розміщена у телеграм-каналі присутня ОСОБА_3 . Останню він знає особисто, оскільки разом працювали в правоохоронних органах України (т. 3 а.к.п. 185-189).

Згідно до протоколу огляду від 06.11.2024 з фото-таблицею і додатку до нього у виді оптичного диску, переглянуто мережу Інтернет з пошуковою системою «Google», де виявлено сторінку під назвою (мовою оригіналу) «предоставление сведений из егрюл/егрип в электронном виде.

При переході на виявлену сторінку є посилання ІНФОРМАЦІЯ_13 , та введено текст (мовою оригіналу) «Володарский» де знайдено інформацію щодо так званого відділу мвд рф Володарське. Даний такий званий правоохоронний орган розташований за адресою: (мовою оригіналу) «287000, донецкая народная республика, Володарский район, пгт.Володарское, ул.Ленина, 92». Тобто, на основі приміщень ВП № 1 Маріупольського РУП ГУНП в Донецькій області, розташованого за адресою: Донецька область, Нікольський район, смт. Нікольське, вул, Свободи, 92 (т. 3 а.к.п. 190-206).

Як слідує до протоколу огляду від 15.11.2024 з фото-таблицею і додатку до нього у виді оптичного диску, переглянуто соціально-орієнтовану мережу «Telegram», а саме канал «Маріуполь.Спротив», який містить документ про призначення ОСОБА_3 на посаду до незаконного правоохоронного органу у тимчасово окупованому смт. Нікольське Маріупольського району Донецької області (т. 3 а.к.п. 203-214).

Відповідно до протоколу огляду мережі Інтернет разом із фото-таблицею від 15.11.2024, переглянута та досліджена у судовому засіданні, за участю свідка ОСОБА_9 інтернет-сторінка за посиланням ІНФОРМАЦІЯ_10 , де (мовою оригіналу) «сотрудники омвд россии володарский приняли участие в церемонии открытия памятника погибшим правоохранителем», яка датована 09.05.2024.

Виявлено світлини, які підтверджують протиправну діяльність ОСОБА_3 на користь окупаційної влади так званої днр та рф.

Під час огляду встановлено, що на вказаній інтернет-сторінці розміщено зображення ОСОБА_3 .

В ході огляду свідок ОСОБА_9 повідомила, що в оглянутій публікація, яка розміщена у телеграм-каналі присутня ОСОБА_3 . Останню вона добре, особисто знає, як колишню працівницю сектору інформаційної підтримки ВП № 1 Маріупольського РУП ГУНП в Донецькій області з якою вона добре знайома (т. 3 а.к.п. 216-220).

Згідно до протоколу огляду мережі Інтернет разом із фото-таблицею від 21.11.2024, переглянута та досліджена у судовому засіданні, за участю свідка ОСОБА_10 інтернет-сторінка за посиланням ІНФОРМАЦІЯ_10 , де (мовою оригіналу) «сотрудники омвд россии володарский приняли участие в церемонии открытия памятника погибшим правоохранителем», яка датована 09.05.2024.

Виявлено світлини, які підтверджують протиправну діяльність ОСОБА_3 на користь окупаційної влади так званої днр та рф.

Під час огляду встановлено, що на вказаній інтернет-сторінці розміщено зображення ОСОБА_3 .

В ході огляду свідок ОСОБА_10 повідомив, що в оглянутій публікація, яка розміщена у телеграм-каналі присутня ОСОБА_3 . Останню він знає особисто, до 24.02.2022 підтримували робочі стосунки (т. 3 а.к.п. 225-228).

Речовими доказами.

Суд, за своїм внутрішнім переконанням, яке ґрунтується на всебічному, повному й неупередженому дослідженні всіх обставин кримінального провадження, керуючись законом, відповідно до ст. 94 КПК України, оцінює кожний доказ з точки зору належності, допустимості, достовірності, а сукупність зібраних доказів - з точки зору достатності та взаємозв`язку для прийняття відповідного процесуального рішення. Жоден доказ не має наперед встановленої сили.

Колабораційна діяльність (ст. 111-1 КК України) - це злочин проти основ національної безпеки України. Суб`єктивна сторона кримінальних правопорушень характеризується прямим або непрямим умислом.

Державою-агресором за загальним визначенням є країна, яка першою застосовує збройну силу проти іншої країни, тобто тим самим вчиняє агресію. Державою-агресором може бути визнана не лише одна країна, а група країн, в т.ч. пов`язаних між собою угодами про військову допомогу.

При кваліфікації злочинів за ст. 111-1 КК України державою-агресором наразі вважається російська федерація. При цьому враховуються, зокрема, постанова Верховної Ради України від 27.01.2015 № 129-VIII, Указ Президента України «Про введення воєнного стану в Україні» від 24.02.2022 № 64/2022, затверджений Законом України № 2102-IX від 24.02.2022.

Судом встановлено, що вказані у вироку та досліджені в ході судового розгляду докази є належними, допустимими та достовірними, а з огляду на їх системну оцінку і достатніми для обґрунтованого висновку про наявність в діях обвинуваченої ОСОБА_3 , яка будучи громадянкою України, перебуваючи на території смт. Нікольське Маріупольського району Донецької області, добровільно зайняла посаду в незаконному правоохоронному органі, створеному на тимчасово окупованій території,складу інкримінованого їй кримінального правопорушення, доведеності вини у його вчиненні та для його прийняття законного та обґрунтованого рішення у кримінальному провадженні.

Обвинувачена ОСОБА_3 усвідомлювала факт збройної агресії з боку російської федерації та окупації території України, яка розпочалась приблизно о 04:00 годині 24.02.2022 повномасштабним російським військовим вторгненням на територію України, тому реалізуючи свій злочинний умисел, пішла на співпрацю з окупаційними військами російської федерації та представниками так званої «донецької народної республіки». При цьому характер її дій, їх послідовність та тривалість свідчить про невимушеність поведінки ОСОБА_3 , відсутності будь-якого примусу щодо неї, а відтак, і цілковитої добровільності її дій та відповідно добровільності зайняття нею посади в правоохоронних органах під окупаційним режимом в тимчасово окупованому смт. Нікольське Маріупольського району Донецької області. Більш того судом встановлено, що обставини визнані судом у вироку як доведені, з числа регламентованих ст. 91 КПК України, у своїй сукупності підтверджуються процесуальними джерелами доказів, які передбачені ст. 84 того ж Кодексу, та містяться у матеріалах цього провадження.

Оцінюючи доведеність винуватості обвинуваченої ОСОБА_3 у вчиненні інкримінованого кримінального правопорушення, суд враховує практику Європейського суду з прав людини. Зокрема, у справах «Нечипорук і Йонкало проти України» від 21.04.2011 та «Барбеса, Месече і Ябардо проти Іспанії» від 06.12.1998 Європейський суд вирішив, що при оцінці доказів керується критерієм доведеності винуватості особи «поза будь-яким розумним сумнівом» і така «доведеність може випливати із сукупності ознак чи неспростовних презумпцій, достатньо вагомих, чітких і узгоджених між собою» (п. 150, п. 253).

Аналіз вищенаведених досліджених письмових доказів у їх сукупності, які суд визнає належними та допустимими, дозволяє суду поза розумним сумнівом дійти до висновку, що вина обвинуваченої ОСОБА_3 в суді у скоєнні злочинних дій, зазначених у вироку, доведена повністю.

З огляду на вищевикладене, суд дійшов до висновку про повну доведеність вини обвинуваченої ОСОБА_3 і правильної кваліфікації її дій за ч. 7 ст. 111-1 КК України, як таких, що виразилися у добровільному зайнятті громадянином України посади в незаконному правоохоронному органі, створеному на тимчасово окупованій території.

Положеннями статті 84 КПК України визначено, що доказами в кримінальному провадженні є фактичні дані, отримані у передбаченому цим Кодексом порядку, на підставі яких слідчий, прокурор, слідчий суддя і суд встановлюють наявність чи відсутність фактів та обставин, що мають значення для кримінального провадження та підлягають доказуванню. Процесуальними джерелами доказів є показання, речові докази, документи, висновки експертів.

Відповідно до ч. 1 ст. 86 КПК України доказ визнається допустимим, якщо він отриманий у порядку, встановленому цим Кодексом.

Критеріями допустимості доказів є: належне процесуальне джерело (ч. 2 ст. 84 КПК України містить вичерпний перелік процесуальних джерел доказів, який розширеному тлумаченню не підлягає); належний суб`єкт збирання доказів (докази можуть бути зібрані тільки тими суб`єктами, які згідно з нормами КПК України мають на це право); належна процесуальна форма (встановлений КПК України порядок здійснення кримінального провадження в цілому і проведення окремих процесуальних дій).

Отже, допустимість доказів як ознака їх якості визначається нормами кримінального процесуального закону. Недодержання вказаних вимог має наслідком визнання доказів недопустимими, вони не можуть бути використані при прийнятті процесуальних рішень, на них не може послатися суд при ухваленні судового рішення.

Недопустимими є докази, отримані внаслідок істотного порушення прав та свобод людини, гарантованих Конституцією та законами України, міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, а також будь-які інші докази, здобуті завдяки інформації, отриманій внаслідок істотного порушення прав та свобод людини (ст. 87 КПК України). Такі перераховані в частинах 2 та 3 статті 87 КПК України та не є виключними.

У своїй постанові у справі № 318/2921/18 від 01.12.2020 Верховний Суд зазначив, що норми ст. 87 КПК України не передбачають, що будь-яке формальне недотримання вимог кримінального процесуального закону при отриманні доказу автоматично тягне необхідність визнання доказу недопустимим. Натомість, закон зобов`язує суд дати оцінку доказу з точки зору його допустимості з урахуванням того, чи було допущене порушення КПК істотним та яким чином воно перешкоджало забезпеченню та реалізації прав і свобод особи.

Крім цього, у постанові від 25.09.2018 у справі № 210/4412/15-к Верховний Суд зазначив, що перелік діянь, які передбачені у ст. 87 КПК України, як підстави для визнання фактичних даних недопустимими, як докази, не є вичерпним і становить собою порушення фундаментальних гарантій, що дає певний орієнтир для визначення змісту поняття «істотне порушення» у випадках, які не підпадають під цей перелік. У кожному конкретному випадку суд, оцінюючи допустимість того чи іншого доказу, повинен враховувати істотність допущених порушень кримінального процесуального закону та важливість кожного доказу для встановлення обставин кримінального провадження. Тому кожний доказ повинен оцінюватися автономно, оскільки його безумовне виключення може призвести до негативних наслідків, що виражатимуться в ухваленні незаконного, необґрунтованого та несправедливого судового рішення.

Доводи адвоката під час судових дебатів про те, що приймаючи участь в якості сторони захисту, вона не мала особисту можливість узгодити правову позицію із ОСОБА_3 , яка в даному кримінальному провадженні має статус обвинуваченої за ч. 7 ст. 111-1 КК України, суд зазначає наступне.

Судовий розгляд щодо злочинів, передбачених ст. 111-1 КК України, може здійснюватися за відсутності обвинуваченого (in absentia), крім неповнолітнього, який переховується від органів слідства та суду на тимчасово окупованій території України, на території держави, визнаної Верховною Радою України державою-агресором, з метою ухилення від кримінальної відповідальності (спеціальне судове провадження) та/або оголошений в міжнародний розшук.

Для вирішення питання про здійснення спеціального кримінального провадження визначальним є факт перебування підозрюваного на тимчасово окупованій території України або на території держави, визнаної Верховною Радою України державою-агресором, та ухилення без поважних причин від явки на виклик слідчих органів або суду. Вимога про оголошення у міждержавний або міжнародний розшук особи, яка вчинила злочин, передбачений ст. 111-1 КК України, не поширюється на випадки вирішення питання про застосування спеціального кримінального провадження щодо особи, яка перебуває, зокрема, на тимчасово окупованій території та оголошена в розшук у зв`язку з ухиленням від явки на виклик слідчого або суду.

Достатньою підставою для оголошення розшуку особи, підозрюваної у вчиненні злочину, передбаченого ст. 111-1 КК України, є наявність у матеріалах досудового розслідування доказів того, що вона перебуває на тимчасово окупованій території України та не з`являється без поважних причин на виклик слідчого за умови її належного повідомлення. Додатковим підтвердженням перебування особи на тимчасово окупованій території України є вказівка у відкритих джерелах (зокрема, у мережі «Інтернет») конкретного місцезнаходження особи на цій території, що відповідно до ч. 1 ст. 281 КПК України є підставою для оголошення розшуку такого підозрюваного.

За таких обставин, відповідно до вимог ст. 323 КПК України, суд проводить розгляд цього кримінального провадження за правилами спеціального судового провадження.

Враховуючи порядок, визначений вимогами КПК України, здійснення спеціального судового провадження, яке проводиться за відсутністю обвинуваченої, суд, зберігаючи неупередженість та безсторонність, надає особливого значення охороні прав та законних інтересів обвинуваченої, як учасника кримінального провадження, забезпеченню повного та неупередженого судового розгляду. При цьому судом забезпечено застосування до обвинуваченої ОСОБА_3 належної правової процедури в контексті приписів вимог ст. 2 КПК України з дотриманням всіх загальних засад кримінального провадження з урахуванням особливостей, встановлених виключно законом, які вимагають від суду прискіпливої оцінки кожного поданого доказу обвинувачення, а тому поріг вимогливості до доказування у цьому випадку має бути підвищений.

Кримінальне провадження за відсутності обвинуваченої відповідає загальним засадам судочинства, як законність, рівність перед законом і судом, презумпція невинуватості та забезпечення доведеності вини тощо (п.п. 2, 3, 10 ч. 1 ст. 7 КПК України).

З урахуванням вищенаведеного суд констатує, що спеціальне судове провадження по своїй суті позбавляє можливості захисника узгодити правову позицію з обвинуваченою, в даному випадку позицію із обвинуваченою ОСОБА_3 , яка згідно матеріалів кримінального провадження знаходиться на тимчасово окупованій території України, а саме Донецька область, Маріупольський район, який наразі підконтрольне країні-агресору росії.

Твердження адвоката ОСОБА_5 про те, що обвинувачена ОСОБА_3 неналежно була повідомлена про здійснення відносно неї кримінального провадження, як на слідстві, так і в суді, є такими, що не знайшли свого підтвердження виходячи з наступного.

Повістки про виклик обвинуваченої ОСОБА_3 , повідомлення про підозру останній 22.11.2024 були надруковані в засобі масової інформації загальнодержавної сфери розповсюдження газеті «Урядовий Кур`єр» № 238 (7898), де за посиланням chrome-extension://efaidnbmnnnibpcajpcglclefindmkaj/https://ukurier.gov.ua/media/newspaper/adv/2024-11-22/238_7898r.pdf розміщено наступні відомості: ПОВІДОМЛЕННЯ про підозру у вчиненні кримінального правопорушення Громадянці України ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у відповідності до вимог ст.ст. 111, 135, 278 КПК України повідомляється про підозру у кримінальному провадженні, внесеному до ЄРДР № 12024052770000230 від 14 травня 2024 року у вчиненні злочину, передбаченого ч. 7 ст. 111-1 Кримінального кодексу України, а саме у колабораційній діяльності, тобто у добровільному зайнятті громадянином України посади в незаконному правоохоронному органі, створеному на тимчасово окупованій території. Повний текст повідомлення про підозру розміщено на веб-сайті Офісу Генерального прокурора у рубриці «Повістки про виклик» за посиланням: «https://www.gp.gov.ua/ua/ categories/povistki-pro-viklik-ta-vidomosti-pro-zdijsnennyaspecialnogo-dosudovogo-rozsliduvannya».

ПОВІСТКА ПРО ВИКЛИК ОСОБА_11 . Громадянка України ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , на підставі ст.ст. 133, 135 КПК України, Вам необхідно з`явитись 27.11.2024 з 10 год. 00 хв. до 14 год. 00 хв., 28.11.2024 з 10 год. 00 хв. до 12 год. 00 хв., 29.11.2024 з 10 год. 00 хв. до 12 год. 00 хв., до адміністративної будівлі Маріупольського РУП ГУНП в Донецькій області, за адресою: Дніпропетровська область, м. Дніпро, вул. Володимира Великого, 15б, для вручення письмового повідомлення про підозру та проведення допиту в якості підозрюваного у кримінальному провадженні № 12024052770000230 від 14 травня 2024 року за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 7 ст. 111-1 Кримінального кодексу України, в якому Ви є підозрюваною. Разом з цим повідомляємо, що у разі неприбуття на виклик без поважних причин, перелік яких наведений у ст. 138 КПК України, настають наслідки, передбачені ст. 139 КПК України (т. 4 а.к.п. 13).

Повідомлення про початок здійснення спеціального досудового розслідування надсилались та публікувались відповідно до вимог КПК України, а саме: у друкованому засобі масової інформації загальнодержавної сфери розповсюдження газеті «Урядовий Кур`єр» № 264 (7924), chromeextension://efaidnbmnnnibpcajpcglclefindmkaj/https://ukurier.gov.ua/media/newspaper/adv/2024-12-27/264_7924r.pdf, де розміщено: ПОВІДОМЛЕННЯ про ухвалення рішення про здійснення спеціального досудового розслідування Ухвалою слідчого судді Ленінського районного суду м.Дніпропетровська від 18.12.2024 надано дозвіл на здійснення спеціального досудового розслідування у кримінальному провадженні № 12024052770000230 від 14 травня 2024 року стосовно громадянки України ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 у вчиненні нею кримінального правопорушення, передбаченого ч. 7 ст. 111-1 Кримінального кодексу України. Детальна інформація розміщуватиметься на вебсайті Офісу Генерального прокурора у рубриці «Повістки про виклик та відомості про здійснення спеціального досудового розслідування» за посиланням: https://www.gp.gov.ua/ua/categories/povistki-pro-viklik-ta-vidomosti-pro-zdijsnennya-specialnogo-dosudovogorozsliduvannya.

ПОВІДОМЛЕННЯ про завершення досудового розслідування та відкриття матеріалів сторонами кримінального провадження Відповідно до ч. ч. 1-5 ст. 290 КПК України повідомляю, що досудове розслідування у кримінальному провадженні № 12024052770000230 від 14.05.2024 року за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 7 ст. 111-1 Кримінального кодексу України відносно ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , буде завершено 10.01.2025. На підставі ст. ст. 283, 290 КПК України Ви – ОСОБА_3 , як сторона захисту маєте право на ознайомлення з матеріалами кримінального провадження № 12024052770000230 від 14.05.2024, отримання обвинувального акта та реєстру матеріалів досудового розслідування у період з 14 год. 00 хв. до 17 год. 00 хв. 10.01.2025 у приміщенні СВ Маріупольського РУП ГУНП в Донецькій області, за адресою: Дніпропетровська область, м. Дніпро, вул. Метробудівська, 14. Відповідно до ч. 6 ст. 290 КПК України прошу надати доступ та можливість скопіювати або відобразити відповідним чином будь-які речові докази або їх частини, документи або копії з них, а також надати доступ до житла чи іншого володіння, якщо вони знаходяться у володінні або під контролем сторони захисту, якщо сторона захисту має намір використати відомості, що містяться в них, як докази у суді.

ПОВІСТКА ПРО ВИКЛИК ОСОБА_12 Громадянка України ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 , на підставі ст. ст. 133, 135, 297-5 КПК України, Вам необхідно з`явитись у період з 14 год. 00 хв. до 17 год. 00 хв. 10.01.2025 до адміністративної будівлі СВ Маріупольського РУП ГУНП в Донецькій області, за адресою: Дніпропетровська область, м. Дніпро, вул. Метробудівська, 14, для отримання повідомлення про завершення досудового розслідування та виконання вимог ст. 290 КПК України (відкриття матеріалів іншій стороні), а саме для надання доступу до матеріалів досудового розслідування у кримінальному провадженні № 12024052770000230 від 14.05.2024 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 7 ст. 111-1 Кримінального кодексу України, в якому Ви є підозрюваним та ознайомлення з ним. Разом з цим повідомляємо, що у разі неприбуття на виклик без поважних причин, перелік яких наведений у ст. 138 КПК України, настають наслідки, передбачені ст. 139 КПК України (т. 4 а.к.п. 73).

Копії процесуальних документів, що підлягали врученню ОСОБА_3 , на виконання вимог ч. 2 ст. 297-5 КПК України, направлялись захиснику ОСОБА_5 , яка згідно з дорученням центру з надання безоплатної вторинної правової допомоги від 23.11.2024 № 003-040012582 на підставі постанови слідчого СВ Маріупольської РУП ГУНП в Донецькій області від 23.11.2024 уповноважена у межах процесуальних прав і обов`язків, визначених ст.ст. 46, 48, ч. 3 ст. 49, ст.52 КПК України, забезпечити безоплатну вторинну правову допомогу підозрюваній ОСОБА_3 (т.4 а.к.п. 19-20).

Будь-яких клопотань від обвинуваченої ОСОБА_3 на адресу суду не надходили.

Під час досудового розслідування на підставі постанови слідчого СВ Маріупольської РУП ГУНП в Донецькій області від 29.11.2024 підозрювану ОСОБА_3 було оголошено у державний, міждержавний, міжнародний та регіональний розшук, оскільки остання переховується від органу досудового розслідування (т. 4 а.к.п. 39-41).

Як слідує з ухвали слідчого судді Ленінського районного суду м. Дніпропетровська від 18.12.2024 надано дозвіл на здійснення спеціального досудового розслідування відносно ОСОБА_3 , підозрюваної у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 7 ст. 111-1 КК України (т. 4 а.к.п. 59-64).

З вищевказаного слідує, що органом досудового розслідування вживалися всі можливі, передбачені вимогами КПК України заходи для виклику та розшуку ОСОБА_3 , щоб забезпечити останній можливість безпосередньо та через обраного захисника реалізовувати права підозрюваної на стадії досудового розслідування.

Захисником ОСОБА_5 після постановлення ухвали слідчого судді Соборного районного суду м. Дніпра від 18.12.2024 про надання дозволу на здійснення спеціального досудового розслідування відносно ОСОБА_3 , відповідно до вимог ч. 4 ст. 46 КПК України, ст. 42 КПК України, п. 8 ч. 2 ст. 51 КПК України та ч. 2 ст. 297-5 КПК України, були реалізовані права підозрюваного (обвинуваченого), як стороною захисту, котра отримала всі необхідні процесуальні документи, знайомилася з матеріалами кримінального провадження.

Крім того, відповідно до ухвали Амур-Нижньодніпровського районного суду м. Дніпра від 07.08.2026 здійснювалось спеціальне судове провадження у кримінальному провадженні за обвинуваченням ОСОБА_3 , в судовому засіданні приймала участь захисник ОСОБА_5 , яка була ознайомлена з матеріалами кримінального провадження від початку здійснення спеціального досудового розслідування (т. 1 а.к.п. 99-100).

Під час здійснення спеціального судового провадження судом вживалися заходи про виклик обвинуваченої ОСОБА_3 для забезпечення доступу до правосуддя, яка у кожне судове засідання викликалася в порядку ст. 323 КПК України шляхом розміщення публікацій оголошень про виклик обвинуваченого у засобах масової інформації загальнодержавної сфери розповсюдження - у газетах «Голос України», «Урядовий кур`єр», на веб-сайті «Судова влада України», на офіційному веб-сайті «Офісу Генерального прокурора» та шляхом направлення судових повісток про виклик обвинуваченої за останнім відомим місцем реєстрації: Донецька область, смт. Володарське, вул. Володарська, 39 (т. 1 а.к.п. 36, 48-53, 59, 62-64, 74, 75-77, 87, 88, 118, 121, 122, 151, 164, 172, 173, 186, 187, 195, 196, 206, 207, 209, 216, 217, 218, т. 2 а.к.п. 15, 16, 18, 95, 105, 107, 111, 118, 119).

Захисник ОСОБА_5 здійснювала активні дії, спрямовані на захист обвинуваченої ОСОБА_3 , приймала участь у допиті свідка, дослідженні доказів, виступала у судових дебатах та заперечувала проти обвинувачення.

Враховуючи наведене, з урахуванням здійснення у цьому кримінальному провадженні спеціального досудового розслідування та спеціального судового провадження, суд вважає, що стороною обвинувачення вжито достатніх заходів щодо дотримання прав підозрюваної та обвинуваченої ОСОБА_3 на захист та доступ до правосуддя.

У свою чергу суд звертає увагу на те, що всі наведені вжиті заходи вказують на те, що обвинувачена ОСОБА_3 була поінформована належним чином про дати слухання справи, а також дотримані її права на належне представництво у суді.

За таких обставин, відповідно до вимог ст. 323 КПК України, суд вважає що є всі правові підстави проводити розгляд цього кримінального провадження за правилами спеціального судового провадження.

Враховуючи порядок, визначений вимогами КПК України, здійснення спеціального судового провадження, яке проводиться за відсутністю обвинуваченої, суд, зберігаючи неупередженість та безсторонність, надає особливого значення охороні прав та законних інтересів обвинуваченої, як учасника кримінального провадження, забезпеченню повного та неупередженого судового розгляду. При цьому судом забезпечено застосування до обвинуваченої ОСОБА_3 належної правової процедури в контексті приписів вимог ст. 2 КПК України з дотриманням всіх загальних засад кримінального провадження з урахуванням особливостей, встановлених виключно законом, які вимагають від суду прискіпливої оцінки кожного поданого доказу обвинувачення, а тому поріг вимогливості до доказування у цьому випадку має бути підвищений.

Кримінальне провадження за відсутності обвинуваченої повинно відповідати, у тому числі таким загальним засадам судочинства, як законність, рівність перед законом і судом, презумпція невинуватості та забезпечення доведеності вини тощо (п.п. 2, 3, 10 ч. 1 ст. 7 КПК України).

Доводи адвоката щодо відсутності доказів у добровільному зайнятті громадянином України посади в незаконному правоохоронному органі, створеному на тимчасово окупованій території, а тому провадження відносно обвинуваченої ОСОБА_3 підлягає закриттю у зв`язку з відсутністю складу кримінального правопорушення, суд вважає неспроможними і не може прийняти до уваги, оскільки такі доводи адвоката суперечать фактичним обставинам справи, встановленими в суді при розгляді кримінального провадження.

Дані доводи сторони захисту спростовуються показами допитаного безпосередньо в суді свідка ОСОБА_8 , який вказав на ОСОБА_3 , як на особу, котра добровільно зайняла посаду в незаконному правоохоронному органі, створеному на тимчасово окупованій території.

Суд вважає покази свідка ОСОБА_8 об`єктивними та незалежними, під час розгляду кримінального провадження не було встановлено фактів того, що свідок ОСОБА_8 має неприязне відношення до ОСОБА_3 та може оговорювати її. Допитаний свідок був попереджений судом про кримінальну відповідальність за надання завідомо неправдивих показів, давав покази під присягою, його покази отримані в порядку визначеному Законом, не суперечать іншим зібраним доказам, тому підстав недовіряти показам свідка ОСОБА_8 , сумніватися в їх об`єктивності, недостовірності немає. В силу вимог ст. 84 КПК України покази вищевказаного свідка є процесуальним джерелом доказів і тому, як один із процесуальних доказів покладені в основу обвинувального вироку.

Крім того винуватість ОСОБА_3 у вчинені кримінального правопорушення підтверджується: протоколом огляду від 16.10.2024, де виявлено публікацію під назвою (мовою оригіналу) «сотрудники омвд россии володарский приняли участие в церемонии открытия памятника погибшим правоохранителем», де під час так званої церемонії була присутня ОСОБА_3 , котра була одягнута у форму поліції так званої днр (т. 3 а.к.п. 148-157). Вказане узгоджується з протоколами огляду мережі Інтернет від: 01.11.2024, 15.11.2024, 21.11.2024, де свідки ОСОБА_8 , ОСОБА_9 , ОСОБА_10 кожен окремо підтвердили присутність ОСОБА_3 на так званому заході будучи працівником правоохоронного органу створеному на тимчасово окупованій території (т. 3 а.к.п. 185-189, т. 3 а.к.п. 216-220, т. 3 а.к.п. 225-228).

Крім того суд констатує, що в матеріалах провадження відсутні об`єктивні дані, які б давали обґрунтовані підстави вважати, що ОСОБА_3 , вчиняючи вказані дії, діяла не добровільно, виконувала покладені окупаційною владою обов`язки, перебуваючи на посаді в незаконному правоохоронному органі, створеному на тимчасово окупованій території, під безпосереднім психічним впливом або фізичним примусом, такі дії були необхідними для усунення небезпеки, що безпосередньо загрожувала її чи охоронюваним законом правам її рідних, або суспільним інтересам чи інтересам держави тощо.

Тому доводи адвоката щодо відсутності доказів у добровільному зайнятті громадянином України посади в незаконному правоохоронному органі, створеному на тимчасово окупованій території, у зв`язку з чим провадження відносно обвинуваченої ОСОБА_3 підлягає закриттю з підстав відсутністю складу кримінального правопорушення, спростовуються вищенаведеними доказами та такі доводи сторони захисту, суд розцінює, як спосіб захисту з метою уникнення від кримінальної відповідальності ОСОБА_3 .

Отже, на переконання суду, обвинувачення, яке ставиться у провину ОСОБА_3 , викладене в обвинувальному акті в своїй сукупності надало суду повне уявлення стосовно кожного з елементів складу кримінального правопорушення, передбаченого ч. 7 ст. 111-1 КК України, що, у свою чергу, надало у подальшому суду можливість зіставити фактичну складову обвинувачення з його юридичною формулою.

Таким чином, суд вважає, що вказані у вироку та досліджені в ході судового розгляду докази є належними, допустимими та достовірними, а з огляду на системну оцінку і достатніми для обґрунтованого висновку про наявність в діях обвинуваченої ОСОБА_3 складу інкримінованого їй кримінального правопорушення, доведеність вини у його вчиненні та для прийняття законного та обґрунтованого рішення у кримінальному провадженні.

Наявна у кримінальному провадженні сукупність наведених вище прямих і непрямих доказів вчинення кримінального правопорушення, які за змістом є чіткими, зрозумілими і послідовними, такими, що в достатній мірі повно викривають обвинувачену у вчиненні інкримінованого їй кримінального правопорушення надала суду можливість поставити обвинувальний вирок за наслідками розгляду кримінального провадження, а доводи сторони захисту щодо неспроможності обвинувачення, висунутого ОСОБА_3 , про порушення норм кримінального, кримінально-процесуального законодавства України, суд належним чином перевірив та встановив, що зазначені доводи судом розцінюються лише як спосіб захисту від пред`явленого обвинувачення з метою уникнення відповідальності ОСОБА_3 .

Висновок суду про доведеність винуватості ОСОБА_3 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 7 ст. 111-1 КК України зроблено з дотриманням вимог КПК України на підставі об`єктивного з`ясування всіх обставин, підтверджених доказами, які були досліджені та перевірені під час судового розгляду, а також оцінені відповідно до норм Закону.

При цьому суд враховує позицію Європейського суду з прав людини, яка викладена у справі «Ушаков проти України» (рішення від 18.06.2015, заява № 10705\12) згідно з якою ЄСПЛ визначає: «Суд, при оцінці доказів керується критерієм доведеності «поза розумним сумнівом». Згідно з його усталеною практикою доведеність може випливати із сукупності ознак чи неспростовних презумпцій стосовно фактів, достатньо вагомих, чітких і узгоджених між собою».

Підсумовуючи вищевказане, суд приходить до висновку, що винуватість ОСОБА_3 у скоєні інкримінованого кримінального правопорушення поза всяким розумним сумнівом доведена і підтверджується обсягом досліджених судом в судовому засіданні доказів в їх сукупності та взаємозв`язку та не викликають у суду сумнівів.

Призначаючи покарання обвинуваченій ОСОБА_3 , суд відповідно до ст. 65 КК України, постанови Пленуму Верховного суду України від 24.10.2003 № 7 «Про практику призначення судами кримінального покарання» враховує ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, особу винного та обставини, які пом`якшують та обтяжують покарання. Особі, яка вчинила кримінальне правопорушення, має бути призначене покарання, необхідне й достатнє для виправлення та попередження вчинення нею нових кримінальних правопорушень.

Відповідно до ст. 50 КК України покарання є заходом примусу, що застосовується від імені держави за вироком суду до особи, визнаної винною у вчиненні кримінального правопорушення, і полягає в передбаченому законом обмеженні прав і свобод засудженого.

Зокрема, під врахуванням особи винного слід розуміти врахування позитивних і негативних, соціальних, фізичних, психічних і правових елементів характеристики особи, що вчинила кримінальні правопорушення, які мають кримінально-правове значення.

Суд також враховує позиції Європейського суду з прав людини, які викладені у справах «Бакланов проти Росії» (рішення від 09.09.2005), і в справі «Фрізен проти Росії» (рішення від 24.03.2005), згідно яких досягнення справедливого балансу між загальними інтересами суспільства та вимогами захисту основоположних прав особи лише тоді стає значимим, якщо встановлено, що під час відповідного втручання було дотримано принципу «законності» і воно не було свавільним. У справі «Ізмайлов проти Росії» (п. 38 рішення від 16.10.2008) ЄСПЛ вказав, що для того, щоб втручання вважалося пропорційним, воно має відповідати тяжкості правопорушення і не становити «особистий надмірний тягар для особи».

Також, у рішенні № 15-рп/2004 Конституційний Суд України зазначив: окремим виявом справедливості є питання відповідності покарання вчиненому злочину; категорія справедливості передбачає, що покарання за злочин повинно бути домірним злочину. Справедливе застосування норм права - є передусім недискримінаційний підхід, неупередженість. Це означає не тільки те, що передбачений законом склад злочину та рамки покарання відповідатимуть один одному, а й те, що покарання має перебувати у справедливому співвідношенні із тяжкістю та обставинами скоєного і особою винного. Адекватність покарання ступеню тяжкості злочину випливає з принципу правової держави, із суті конституційних прав та свобод людини і громадянина, зокрема, права на свободу, які не можуть бути обмежені, крім випадків, передбачених Конституцією України.

Так, суд враховує ступінь тяжкості вчиненого обвинуваченою ОСОБА_3 кримінального правопорушення, яке скоєно умисно і відповідно до ст. 12 КК України відноситься до особливо тяжкого злочину, який вчинено проти основ національної безпеки України, в тяжкий для країни час, в умовах воєнного стану, повномасштабного вторгнення держави агресора, громадянкою України, заміжньої, яка раніше не судима, обіймала посаду в правоохоронних органах України (поліція) у зв`язку з чим давала присягу на вірність Українському народові, однак була звільнена у зв`язку з дисциплінарним стягненням та була призначена на посаду до незаконного правоохоронного органу у тимчасово окупованому смт. Нікольське Маріупольського району Донецької області, за місцем колишнього працевлаштування характеризувалася задовільно, не перетинала державний кордон України та, не виїжджала з окупованої території, не є внутрішньо переміщеною особою, на обліку у лікарів нарколога та психіатра не перебуває.

Обставин, які пом`якшують покарання обвинуваченій ОСОБА_3 згідно ст. 66 КК України, судом не встановлено.

Обставиною, яка обтяжує покарання обвинуваченій ОСОБА_3 згідно зі ст. 67 КК України, суд визнає вчинення кримінального правопорушення з використанням умов воєнного стану, на що посилається і сторона обвинувачення.

Суд зазначає, що орган влади, в даному випадку правоохоронний орган володіє певною самостійністю, автономією, проте він є частиною єдиного механізму держави, займає в державній машині своє місце і міцно пов`язаний з іншими її частинами, в той час як обвинувачена ОСОБА_3 яка будучи громадянкою України, склавши присягу на вірність Українському народові, та в умовах воєнного стану на території України, добровільно перейшла на бік окупаційної влади та зайняла посаду в незаконному правоохоронному органі, створеного на тимчасово окупованій території України, а саме: посаду інспектора сектору інформаційних технологій володарського омвд днр, що знаходиться на тимчасово окупованій території смт.Нікольське, Маріупольський район, Донецька область.

Отже, суд враховує, що ОСОБА_3 вчинила злочин проти основ національної безпеки України, що становить велику суспільну небезпеку, зайнявши посаду у незаконному правоохоронному органі, створеному на тимчасово окупованій території.

З урахуванням вищезазначеного, суд вважає, що основне покарання ОСОБА_3 повинно відповідати загальним засадам призначення покарання, принципам законності, справедливості, обґрунтованості та індивідуалізації покарання й повинно сприяти виправленню засудженої та запобіганню вчиненню нових правопорушень.

Вказана позиція викладена в постанові Верховного Суду колегії суддів Третьої судової палати Касаційного кримінального суду від 20.01.2024 по справі № 183/184/23.

Враховуючи вищенаведені обставини, позицію прокурора, який просив призначити обвинуваченій покарання у виді позбавлення волі з конфіскацією майна та призначенням додаткового покарання у виді позбавлення права обіймати певні посади або займатися діяльністю у сфері правоохоронних органів, позицію захисника, особу самої обвинуваченої, суд вважає за необхідне призначити ОСОБА_3 покарання виключно у виді позбавлення волі в межах санкції ч. 7 ст. 111-1 КК України, з конфіскацією всього належного їй на праві власності майна, із забороною обіймати посади в органах державної влади, державного управління, місцевого самоврядування, правоохоронних органах, займатися правоохоронною діяльністю та діяльністю, пов`язаною з наданням публічних послуг.

Такий висновок узгоджується з практикою Європейського суду з прав людини, який зазначив, що складовим елементом принципу верховенства права є очікування від суду застосування до кожного злочинця такого покарання, яке законодавець вважає пропорційним («Скоппола проти Італії» від 17.09.2009).

При цьому, з огляду на вчинення ОСОБА_3 суспільно-небезпечного кримінального правопорушення у сфері злочинів проти основ національної безпеки України, а також відсутність обставин, передбачених ст. 66 КК України, що пом`якшують покарання та істотно знижують ступінь тяжкості вчиненого ним кримінального правопорушення, суд при призначенні покарання ОСОБА_3 не вбачає підстав для застосування положень ст.ст. 69, 75 КК України.

Саме таке покарання буде необхідним та достатнім для його виправлення, досягнення інших цілей покарання, буде відповідати тяжкості правопорушень, не буде становити «особистий надмірний тягар для особи» та відповідатиме справедливому балансу між загальними інтересами суспільства і вимогами захисту основоположних прав особи.

Вищевказане призначене покарання обвинуваченій ОСОБА_3 , на переконання суду, буде відповідати його меті, справедливості і не потягне за собою порушення засад виваженості, що включає наявність розумного балансу між охоронюваними інтересами суспільства та правами особи, яка притягується до кримінальної відповідальності через призму того, що втручання держави в приватне життя особи повинно спрямовуватись на досягнення справедливого балансу між загальними інтересами суспільства та потребою захисту основоположних прав особи, – воно має бути законним (несвавільним), пропорційним (не становити надмірного тягаря для особи).

Також, відповідно до п. 15 постанови Пленуму Верхового Суду України № 7 від 24.10.2003 «Про практику призначення судами кримінального покарання», виходячи з того, що додаткові покарання мають важливе значення для запобігання вчиненню нових злочинів як самими засудженими, так і іншими особами, рекомендувати судам при постановленні вироку обговорювати питання про застосування поряд з основним покаранням відповідного додаткового. При цьому треба мати на увазі, що додаткові покарання можуть приєднуватися до будь-яких видів основного покарання, передбачених санкцією статті (санкцією частини статті) Особливої частини КК України. Ті види покарань, які застосовуються як додаткові, крім штрафу і конфіскації майна, можуть призначатися й тоді, коли вони не вказані в санкції закону. В такому разі рішення про призначення додаткового покарання, наведене в резолютивній частині вироку, має містити посилання на статтю Загальної частини КК України, якою передбачено умови та порядок застосування цього виду покарання. Позбавлення військового, спеціального звання, рангу, чину або кваліфікаційного класу як вид покарання не зазначається у санкціях норм Особливої частини КК України і застосовується за рішенням суду. Відповідно до ч. 2 ст. 52 і ст. 54 КК України це покарання є додатковим і може бути застосоване судом лише щодо особи, засудженої за тяжкий чи особливо тяжкий злочин, із наведенням у вироку відповідних мотивів.

Враховуючи те, що працюючи в правоохоронних органах ОСОБА_3 мала спеціальне звання майор поліції та вчинила особливо тяжкий злочин проти основ національної безпеки України, суд вважає за необхідне застосувати до ОСОБА_3 вимоги ст.ст. 52, 54 КК України, а саме: призначити додаткове покарання у вигляді позбавлення спеціального звання – майор поліції, оскільки не призначення додаткового покарання ОСОБА_3 буде суперечити інтересам суспільства і держави, а також порушить охоронювані права і свободи людини.

Запобіжний захід обвинуваченій ОСОБА_3 у виді тримання під вартою (обраний в порядку ч. 6 ст. 193 КПК України) до набрання вироком законної слід залишити без змін.

Арешт на майно, накладений ухвалою слідчого судді Ленінського районного суду м.Дніпропетровська від 04.12.2024, яке належить на праві власності обвинуваченій ОСОБА_3 , з огляду на призначення їй додаткового покарання у вигляді конфіскації всього належного їй на праві власності майна, слід залишити чинним до фактичного виконання вироку суду в частині конфіскації всього належного їй на праві власності майна.

Питання про долю речових доказів суд вирішує у відповідності до приписів ч. 9 ст.100 КПК України.

На підставі ч. 15 ст. 615 КПК України, в умовах дії воєнного стану, після складання та підписання повного тексту вироку суд користується своїм правом обмежитися проголошенням його резолютивної частини з обов`язковим врученням учасникам судового провадження повного тексту вироку в день його проголошення.

Керуючись ст.ст. 368-370, 374, 376, ч. 15 ст. 615 КПК України, суд

УХВАЛИВ:

ОСОБА_3 визнати винуватою у пред`явленому обвинуваченні у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 7 ст. 111-1 КК України, та призначити їй покарання у виді позбавлення волі на строк 13 (тринадцять) років, з конфіскацією всього належного їй на праві власності майна, із забороною обіймати посади в органах державної влади, державного управління, місцевого самоврядування, правоохоронних органах, займатися правоохоронною діяльністю та діяльністю, пов`язаною з наданням публічних послуг, на строк 12 (дванадцять) років та на підставі ст. 54 КК України з позбавленням спеціального звання - майор поліції.

До набрання вироком законної сили залишити обвинуваченій ОСОБА_3 раніше обраний в порядку ч. 6 ст. 193 КПК України запобіжний захід у виді тримання під вартою.

Строк відбування основного покарання у виді позбавлення волі обвинуваченій ОСОБА_3 обчислювати з часу приведення вироку до виконання.

Арешт, накладений ухвалою слідчого судді Ленінського районного суду м.Дніпропетровська від 04.12.2024 на: житловий будинок реєстраційний номер 1116734214217, загальною площею 63 м2, житлова площа 24,9 м2, що розташований за адресою: АДРЕСА_2 ; автомобіль марки «ВАЗ», модель «210700-20», червоного кольору, державний номерний знак НОМЕР_1 , 2009 року випуску, VIN: НОМЕР_2 , номер кузова: НОМЕР_3 шляхом заборони відчуження, користування та розпорядження - залишити без змін до фактичного виконання вироку суду в частині конфіскації всього належного обвинуваченій ОСОБА_3 на праві власності майна.

Речові докази (постанови слідчого від 14.10.2024, 14.10.2024, 14.10.2024, 14.10.2024, 14.10.2024, 16.10.2024, 16.10.2024, 16.10.2024, 17.10.2024, 17.10.2024, 06.11.2024, 15.11.2024) - дванадцять оптичних носіїв інформації (диски) - залишити в матеріалах кримінального провадження протягом усього часу їх зберігання.

Вирок може бути оскаржений шляхом подання апеляційної скарги до Дніпровського апеляційного суду через Амур-Нижньодніпровський районний суд міста Дніпра протягом тридцяти днів з дня проголошення.

Вирок набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги вирок, якщо його не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення апеляційним судом.

Учасники судового провадження мають право отримати в суді копію вироку. Копія вироку негайно після його проголошення вручається обвинуваченій та прокурору.

На підставі ч. 15 ст. 615 КПК України, в умовах дії воєнного стану, повний текст вироку вручити учасникам судового провадження в день його проголошення.

Повідомлення про ухвалений вирок опублікувати на офіційному веб-сайті суду, в засобах масової інформації загальнодержавної сфери розповсюдження та на офіційному веб-сайті Офісу Генерального прокурора.

Суддя: ОСОБА_1