Вирок від 30 серпня 2026 р. у справі №694/1849/26 — Звенигородський районний суд Черкаської області

Справа № 694/1849/26 Провадження №1-кп/694/261/26

Вирок

І М Е Н Е М У К Р А І Н И

31.08.2026 року м. Звенигородка

Звенигородський районний суд Черкаської області у складі:

головуючого судді ОСОБА_1 ,

за участю секретаря судового засідання ОСОБА_2 ,

прокурора ОСОБА_3

розглянувши у відкритому судовому засiданнi кримінальне провадження№№12026250360000607 від 27.05.2026 за обвинуваченням

ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , українця, громадянина України, уродженця села Доброолександрівка Овідіопольського району Одеської області, із середньою-спеціальною освітою, одруженого, не працюючого, зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 , фактично проживаючого за адресою: АДРЕСА_2 , який є учасником бойових дій, на утриманні має чотирьох неповнолітніх дітей: сина - ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , дочку - ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , дочку - ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , сина - ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , раніше судимого 16.02.2026 Звенигородським районним судом Черкаської області за ч. 1 ст. 382 КК України та засудженого до штрафу в розмірі п`ятисот неоподаткованих мінімумів доходів громадян, що становить 8500 гривень, судимість в установленому порядку не знята та не погашена

у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 382 КК України,

з участю обвинуваченого ОСОБА_4 ,

встановив:

постановою Шполянського районного суду Черкаської області від 27.03.2025 (справа 710/185/25), яка набрала законної сили 08.04.2025, ОСОБА_4 визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 Кодексу України про адміністративні правопорушення та накладено на нього адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі однієї тисяч неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 17 000 гривень із позбавленням права керування транспортним засобом на строк один рік.

Також, постановою Шполянського районного суду Черкаської області від 27.03.2025 (справа №710/184/25), яка набрала законної сили 08.04.2025, ОСОБА_4 визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 126 Кодексу України про адміністративні правопорушення та накладено на нього адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі двох тисяч чотирьохсот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 40800 гривень із позбавленням права керування транспортним засобом на строк п`ять років.

Крім того, постановою Звенигородського районного суду Черкаської області від 01.08.2025 (справа № 694/1630/25), яка набрала законної сили 12.08.2025 ОСОБА_4 визнано винним у вчиненні адміністративних правопорушень, передбачених ч. 5 ст.126, ч. 2 ст. 130 Кодексу України про адміністративні правопорушення, та накладено на нього адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі двох тисяч чотирьохсот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 40800 гривень із позбавленням права керування транспортним засобом на строк шість років.

Вироком Звенигородського районного суду Черкаської області від 16.02.2026, який набрав законної сили 19.03.2026, ОСОБА_4 засуджено за ч. 1 ст. 382 КК України та призначено покарання у виді штрафу у розмірі п`ятисот неоподаткованих мінімумів доходів громадян, що становить 8500 (вісім тисяч п`ятсот) гривень, який він сплатив.

Маючи не зняту та не погашену судимість за вчинення злочину, передбаченого ч. 1 ст. 382 КК України, ОСОБА_4 достовірно знаючи про те, що постановами Шполянського районного суду Черкаської області від 27.03.2025 та Звенигородського районного суду Черкаської області від 01.08.2025, які набрали законної сили, його притягнуто до адміністративної відповідальності у тому числі до позбавлення права керування транспортними засобами строком на шість років (термін дії до 27.03.2031), діючи умисно, всупереч вимогам статті 8 Конституції України, якою передбачено, що в Україні визнається і діє принцип верховенства права. Ст. 124 Конституції України, правосуддя в Україні здійснюють виключно суди. Згідно з ст. 129-1 Конституції України, суд ухвалює рішення іменем України. Судове рішення є обов`язковим до виконання. Держава забезпечує виконання судового рішення у визначеному законом порядку. Обов`язковість судового рішення, згідно зі ст. 129 Конституції України, є однією з основних засад судочинства. Ст. 13 Закону України «Про судоустрій і статус суддів», судові рішення, що набрали законної сили, є обов`язковими до виконання всіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними і юридичними особами та їх об`єднаннями на всій території України та ст. 15 Закону України «Про дорожній рух», якою передбачено, що право на керування транспортними засобами відповідної категорії підтверджується посвідченням водія транспортного засобу з установленим терміном дії. На території України відповідно до Конвенції про дорожній рух діють національні та міжнародні посвідчення водія. Порядок видачі, обміну та встановлення терміну дії таких посвідчень визначається Кабінетом Міністрів України. Забороняється керування транспортними засобами особам, до яких застосовано адміністративне стягнення чи кримінальне покарання у виді позбавлення права керування транспортними засобами, протягом строку позбавлення, а також особам, щодо яких державним виконавцем встановлено тимчасове обмеження у праві керування транспортними засобами.

Маючи реальну можливість виконати вказані постанови, підриваючи авторитет органів правосуддя України, в порушення ч. 1 ст. 129-1 Конституції України та ч. 2 ст.13 Закону України «Про судоустрій та статус суддів», з метою невиконання постанов суду, що набрали законної сили, 26.05.2026 близько 16 год. 45 хв., керуючи та рухаючись транспортним засобом марки "Опель" моделі «Кадетт», д.н.з. НОМЕР_1 по вул. Академіка Єфремова, м.Звенигородка, Черкаської області на підставі ст. 35 ЗУ «Про Національну поліцію», з метою припинення кримінального правопорушення був зупинений працівником сектору реагування патрульної поліції Звенигородського районного відділу поліції Головного управління Національної поліції в Черкаській області.

Досудовим слідством дії ОСОБА_4 кваліфіковано за ч. 3 ст. 382 КК України, як умисне невиконання постанови суду, що набрали законної сили, особою, раніше судимою за злочин, передбачений цією статтею.

Допитаний в судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_4 свою вину у вчиненні інкримінованого йому кримінального правопорушення визнав повністю та підтвердив обставини невиконання постанов суду, викладені в обвинувальному акті, у вчиненому каявся, просив суд застосувати до нього покарання у виді штрафу.

Суд враховує той факт, що обвинувачений ОСОБА_4 в повному обсязі визнав свою вину у вчиненні інкримінованого йому органом досудового розслідування кримінального правопорушення при обставинах, викладених в обвинувальному акті.

Показання обвинуваченого ОСОБА_4 є послідовними, логічними та відповідають фактичним обставинам справи, а тому не викликають у суду сумніву щодо правильності розуміння обвинуваченим змісту обставин кримінального правопорушення, добровільності та істинності його позиції.

Враховуючи ту обставину, що обвинувачений повністю визнав свою вину та враховуючи його покази в судовому засіданні, суд вважає їх достовірними, а тому, відповідно до вимог ч. 3 ст. 349 КПК України, суд визнає недоцільним дослідження доказів стосовно фактичних обставин справи, оскільки проти цього не заперечують учасники судового розгляду та ці обставини ніким не оспорюються. При цьому, суд з`ясував, що позиція учасників судового провадження добровільна та вони правильно розуміють зміст цих обставин. Суд роз`яснив про позбавлення права оспорювати фактичні обставини справи у апеляційному порядку при такому порядку вирішення справи.

Заслухавши думку учасників судового провадження, дослідивши надані стороною обвинувачення докази та обставини, які підлягають встановленню у кримінальному провадженні, суд доходить висновку, що вина обвинуваченого ОСОБА_4 у скоєнні кримінального правопорушення доведена повністю, а його дії слід кваліфікувати за ч. 3 ст. 382 КК України, як умисне невиконання постанови суду, що набрали законної сили особою,раніше судимою за злочин, передбачений цією статтею.

Відповідно до змісту ст.ст. 50, 65 КК України, покарання має на меті не тільки кару, а й виправлення засуджених, а також запобігання вчиненню нових кримінальних правопорушень як засудженими, так і іншими особами. Суд, при призначенні покарання, враховує ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, особу винного та обставини, що пом`якшують та обтяжують покарання. Особі, яка вчинила кримінальне правопорушення, має бути призначене покарання, необхідне й достатнє для його виправлення та попередження нових кримінальних правопорушень.

Пунктом 1 постанови Пленуму Верховного Суду України "Про практику призначення судами кримінального покарання" № 7 від 24 жовтня 2003 року зі змінами від 06 листопада 2009 року звернуто увагу судів на те, що вони при призначенні покарання в кожному випадку і щодо кожної особи, яка визнається винною у вчиненні злочину, мають суворо додержуватися вимог ст. 65 КК України стосовно загальних засад призначення покарання, оскільки саме через останні реалізуються принципи законності, справедливості, обґрунтованості та індивідуалізації покарання. Призначаючи покарання, у кожному конкретному випадку суди мають дотримуватися вимог кримінального закону й зобов`язані враховувати ступінь тяжкості вчиненого злочину, дані про особу винного та обставини, що пом`якшують і обтяжують покарання. Таке покарання має бути необхідним і достатнім для виправлення засудженого та попередження нових злочинів.

Також відповідно до п. 4 Постанови Пленуму Верховного суду України від 24.10.2003 № 7 «Про практику призначення судами кримінального покарання» виходячи з того, що встановлення пом`якшуючих та обтяжуючих покарання обставин має значення для правильного його призначення, судам необхідно всебічно досліджувати матеріали справи щодо наявності таких обставин і наводити у вироку мотиви прийнятого рішення. При цьому, таке рішення має бути повністю самостійним і не ставитись у залежність від наведених в обвинувальному висновку обставин, які пом`якшують чи обтяжують покарання. Суди, зокрема, можуть не визнати окремі з них такими, що пом`якшують чи обтяжують покарання, а також визнати такими обставинами ті, які не зазначено в обвинувальному висновку.

Обставин, що пом`якшують покарання обвинуваченого ОСОБА_4 відповідно до статті 66 КК України, а саме: щирого каяття, суд не знаходить, оскільки, як вже зазначалося вище, вироком Звенигородського районного суду Черкаської області від 16.02.2026 ОСОБА_4 вже засуджено за ч.1 ст. 382 КК України, при цьому з моменту ухвалення зазначеного вироку пройшло лише два місяці, як ОСОБА_4 знов вчинив проступок, передбачений цією ж статтею, але вже за частиною третьою. Тобто, висновків щодо неприпустимості невиконання судового рішення ОСОБА_4 не зробив, що виключає обставини його щирого каяття.

Також суд зазначає, що матеріали справи містять докази часткової сплати обвинуваченим штрафів за кримінальним та адміністративними провадженням відносно нього.

Обставини, що обтяжують покарання ОСОБА_4 , відповідно до статті 67 КК України, судом не встановлено.

При обранні покарання обвинуваченому, відповідно до ст. 65 КК України, суд враховує: суспільну небезпечність вчиненого кримінального правопорушення, ступінь тяжкості вчиненого обвинуваченим кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 382 КК України, яке згідно ст. 12 КК України, є нетяжким злочином; дані про особу ОСОБА_4 , який не перебуває на «ДО» у лікаря-нарколога та лікаря-психіатра, раніше судимий, офіційно не працевлаштований, має на утриманні чотирьох неповнолітніх дітей, відсутність обставин, що пом`якшують покарання, відсутність обтяжуючих покарання обставин, при цьому враховує легковажне відношення обвинуваченого до скоєного, факт часткової сплати обвинуваченим штрафів відповідно до судових рішень про притягнення його до кримінальної та адміністративної відповідальності, тому приходить до висновку, що обвинуваченому слід призначити покарання, передбачене ч. 3 ст. 382 КК України, у виді позбавлення волі.

Разом з тим, суд, беручи до уваги фактичні обставини кримінального правопорушення, те, що обвинувачений не ухилявся від слідства чи суду, вину у скоєному кримінальному правопорушенні визнав, приходить до висновку, що виправлення ОСОБА_4 можливе без ізоляції від суспільства шляхом нагляду та виховного впливу органу пробації, що сприятиме його усвідомленню протиправності вчиненого діяння, налагодженню належної поведінки та недопущенню нових правопорушень.

У зв`язку з цим, суд ухвалює рішення про звільнення ОСОБА_4 , на підставі ст. 75 КК України від відбування призначеного покарання з випробуванням, встановивши іспитовий строк, тривалістю два роки із покладенням на нього обов`язків, передбачених п.п. 1, 2 ч. 1 ст. 76 КК України. Іспитовий строк обчислюється з моменту проголошення вироку суду.

Матеріальна шкода кримінальним правопорушенням не завдана.

Цивільний позов не заявлявся.

Експертиза у даному кримінальному провадженні не проводилась.

Витрати на залучення експертів відсутні.

Долю речових доказів слід вирішити відповідно до вимог статті 100 КПК України.

Запобіжний захід стосовно обвинуваченого у кримінальному провадженні №1202625036 не обирався.

На підставі викладеного, керуючись статтями 12, 50-53, 65-67, 382 КК України, статтями 100, 174, 349, 368-371, 373, 374 КПК України, суд

засудив:

Визнати ОСОБА_4 винним у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 382 КК України та призначити йому покарання у виді позбавлення волі на 3 (три) роки із позбавленням права займатись діяльністю, пов`язаною із керуванням транспортними засобами строком на 3 (три) роки.

На підставі ст.75 КК України звільнити ОСОБА_4 від відбування покарання з випробуванням, якщо він протягом іспитового строку в 1 рік 6 місяців не вчинить нового злочину і виконає покладені на нього обов`язки.

На підставі ст.76 КК України зобов`язати ОСОБА_4 :

1) періодично з`являтися для реєстрації до уповноваженого органу з питань пробації;

2) повідомляти уповноважений орган з питань пробації про зміну місця проживання, роботи.

Речові докази - відео на 2 дисках - залишити при матеріалах кримінального провадження.

На вирок може бути подана апеляційна скарга до Черкаського апеляційного суду через Звенигородський районний суд Черкаської області протягом 30 днів - учасниками процесу з дня його проголошення.

Вирок суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги вирок суду, якщо його не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.

Учасники судового провадження мають право отримати в суді копію вироку. Обвинуваченому та прокурору копія вироку вручається негайно після його проголошення. Учаснику судового провадження, який не був присутнім в судовому засіданні, копія судового рішення надсилається не пізніше наступного дня після ухвалення.

Суддя ОСОБА_1