Рішення від 31 серпня 2026 р. у справі №692/1151/26 — Драбівський районний суд Черкаської області

Справа № 692/1151/26

Провадження № 2-а/692/7/26

01.09.26

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

01 вересня 2026 року с-ще Драбів

Драбівський районний суд Черкаської області в складі:

головуючого судді Левченко Л.О.

за участю секретаря с/з Савенко О.В.

розглянувши у судовому засіданні (в спрощеному порядку) справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 про скасування постанови по справі про адміністративне правопорушення,

ВСТАНОВИВ:

Позивач ОСОБА_1 звернувся до суду з адміністративним позовом до ІНФОРМАЦІЯ_2 про скасування постанови по справі про адміністративне правопорушення.

І. Зміст позовних вимог.

Позовну заяву ОСОБА_1 обґрунтовує тим, що у червні 2026 року ним виявлено у застосунку «Резерв+» відомості про наявність порушення правил військового обліку: «Не пройшов ВЛК», у зв`язку з чим відповідачем направлено звернення до правоохоронних органів для примусового затримання та доставлення до органів ТЦК та СП для оформлення матеріалів про адміністративне правопорушення. Вказав, що 07.07.2026 в застосунку «Резерв+» відправив заяву щодо неоспорення порушення та згоду на притягнення до адміністративної відповідальності за його відсутності. Начальником ІНФОРМАЦІЯ_3 винесено постанову від 07.07.2026 № R618898 про накладення на позивача адміністративного стягнення у виді штрафу у розмірі 17000,00грн. за адміністративне правопорушення, передбачене ч. 3 ст. 210-1 КУпАП.

Позивач вважає, що вказана постанова всупереч приписам ст. 279-9 КУпАП не відповідає вимогам 247 КУпАП, а тому підлягає скасуванню, а провадження відносно позивача закриттю.

Крім того, посилаючись на ч. 9 ст. 38 КУпАП вказав, що за вчинення в особливий період адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 210-1 КУпАП стягнення може бути накладено протягом 3 місяців з дня його виявлення але не пізніше одного року з дня його вчинення. Станом на 07.07.2026 уповноваженим особам ТЦК та СП було відомо, що позивач не пройшов ВЛК та що 06.07.2026 сплинув строк накладення на нього адміністративного стягнення.

Вважає, що у порушення ч.2 ст. 279-9 КУпАП постанова від 07.07.2026 № R618898 винесена без дотримання вимог п. 7 ч. 1 ст. 247 КУпАП, а тому підлягає скасуванню, а провадження відносно нього - закриттю.

ІІ. Заяви, клопотання та інші процесуальні рішення у справі.

Ухвалою суду від 28.07.2026 у відповідності до положень ч. 5 ст. 262 КАС України, провадження по справі відкрите за правилами спрощеного позовного провадження без виклику сторін та запропоновано відповідачу надати відзив на позов та роз`яснено право сторін звернутись з клопотанням про розгляд справи з повідомленням сторін, також витребувано у ІНФОРМАЦІЯ_3 матеріали справи про адміністративне правопорушення щодо справи, за наслідками розгляду якої винесено постанову № R618898 від 07.07.2026.

Від ІНФОРМАЦІЯ_3 в особі його представника Кисельова А.В. надійшов відзив, у якому відповідач з позовом не погодився. Вказав, що позивач перебуває на військовому обліку у ІНФОРМАЦІЯ_4 та повинен виконувати покладені на нього законодавством обов`язки. Проходження медичного огляду є саме таким обов`язком і після отримання направлення у позивача виник обов`язок пройти медичний огляд у встановлені строки. Направлення на проходження медичного огляду було вручено позивачу 06.04.2026, у якому датою початку медичного огляду визначено саме 06.04.2026. Вказав, що дата 06.04.2026 не може вважатись датою виявлення адміністративного правопорушення. У позивача ще не було факту невиконання цього обов`язку, оскільки встановлений строк тільки розпочався. Визначений законодавством строк не може перевищувати 4 дні, за необхідності направлення особи на додаткові лабораторні та інструментальні дослідження про стан здоров`я, загальний строк медичного огляду не може перевищувати 14 днів. Вказав, що навіть за найбільш раннього можливого обчислення строку з 10.04.2026 - тримісячний строк, передбачений статтею 38 КУпАП, спливав 10.07.2026, тоді як оскаржувану постанову було винесено 07.07.2026, тобто до закінчення встановленого законом строку притягнення до адміністративної відповідальності. За наявності додаткових обстежень та обчислення строку з 20.04.2026 кінцевою датою відповідно є 20.07.2026. Таким чином, навіть за найбільш сприятливого для позивача варіанту обчислення строку відповідачем його не пропущено. Звернув увагу на наявність електронної заяви позивача, де той не оспорює допущене порушення. Вказав, що отримавши зазначену заяву позивача, відповідач не обмежився формальним прийняттям викладених у ній відомостей та не виніс постанову автоматично. Уповноваженою посадовою особою було перевірено викладені у заяві обставини, встановлено факт наявності у позивача обов`язку щодо проходження військово-лікарського огляду, визначені строки його проходження, факт невиконання позивачем зазначеного обов`язку, а також відсутність обставин, які б виключали адміністративну відповідальність. За результатами такої перевірки, з урахуванням власного повідомлення та визнання позивачем допущеного ним порушення, відповідачем було прийнято вмотивовану постанову про притягнення позивача до адміністративної відповідальності. Зазначив, що відповідачем було перевірено дотримання строків, встановлених статтею 38 КУпАП. Тому просив у задоволенні позову відмовити, судові витрати залишити за позивачем.

Позивач відповідь на відзив не надав, від сторін заяви та клопотання, зокрема, щодо розгляду справи за участі сторін не надходили.

Суд, дослідивши матеріали адміністративної справи та перевіривши наведені в адміністративному позові обставини, приходить до наступного висновку.

ІІІ. Фактичні обставини встановлені судом.

Судом встановлено, що 07.07.2026 начальником ІНФОРМАЦІЯ_3 полковником ОСОБА_2 винесено постанову № R618898 по справі про адміністративне правопорушення за частиною 3 статті 210-1 Кодексу України про адміністративні правопорушення, якою ОСОБА_1 притягнуто до адміністративної відповідальності за ч. 3 ст. 210-1 КУпАП з накладенням стягнення у виді штрафу у розмірі 17000,00грн. У постанові вказано, що за результатом вивчення відомостей та інформації Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів встановлено, що ОСОБА_1 не пройшов військово-лікарську комісію за направленням ІНФОРМАЦІЯ_3 № 7030405, яке він отримав 06.04.2026, за яким мав пройти ВЛК до 20.04.2026, чим допустив порушення законодавства про оборону, мобілізаційну підготовку та мобілізацію, зокрема абзацу 5 ч.1 ст. 22 ЗУ «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію». Також вказано, що станом на дату розгляду справи тримісячний строк, визначений ч. 9 ст. 38 КУпАП з дня виявлення правопорушення або річний строк з дня його вчинення не сплив, а інші підстави, які б визначали, що ОСОБА_1 не підлягає адміністративній відповідальності, відсутні.

Згідно даних витягу з ресурсу «Резерв+» сформованого 22.06.2026, ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , перебуває на обліку в ІНФОРМАЦІЯ_4 , звання солдат, ВОС 072810, має відстрочку до завершення мобілізації, тип відстрочки п. 3 ч. 1 ст. 23, причина звернення до нацполіції: не пройшов (відмовився від проходження) ВЛК, дата звернення: 06.04.2026. Відомості про проходження ВЛК відсутні.

Згідно даних витягу з ресурсу «Резерв+» сформованого 12.07.2026, ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , перебуває на обліку в ІНФОРМАЦІЯ_4 , звання солдат, ВОС 072810, має відстрочку до завершення мобілізації, тип відстрочки п. 3 ч. 1 ст. 23, відомості про звернення до нацполіції та про проходження ВЛК відсутні.

Згідно копії заяви ОСОБА_1 , адресованої начальнику ІНФОРМАЦІЯ_3 , вказано що особа повідомляє про допущення порушення законодавства про оборону, мобілізаційну підготовку та мобілізацію - не пройшов (відмовився проходити) ВЛК, чим порушено вимоги зазначеного законодавства. Відповідальність за такі дії передбачено ст. 210-1 КУпАП. Визнає факт вчинення адміністративного правопорушення та надає згоду на притягнення його до адміністративної відповідальності за його відсутності. Підписанням заяви підтвердив, що ознайомлений зі ст. 65 Конституції України та попереджений працівниками ТЦК та СП про кримінальну відповідальна ст. 336, 337 КК України. Дата і час накладення кваліфікованого електронного підпису: 07.07.2026 о 12:04.02.

Згідно Направлення голові ВЛК №1 при ІНФОРМАЦІЯ_4 № 06.04.2026 № 7030405, ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , направляється на ВЛК на базі закладу охорони здоров`я КНП «П`ятий черкаський міський центр первинної медико-санітарної допомоги», дата початку огляду: 06.04.2026.

ІV. Норми права, які підлягають застосуванню та мотиви суду, щодо оцінки аргументів наведених учасниками справи.

Згідно ч. 2 ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно ч. 2 ст. 2 КАС України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та спосіб, що передбачені Конституцією та Законами України; з використанням повноважень з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; пропорційно, зокрема, з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Згідно із ч. 1 ст. 286 КАС України, адміністративна справа з приводу рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень у справах про притягнення до адміністративної відповідальності вирішується місцевими загальними судами як адміністративними судами протягом десяти днів з дня відкриття провадження у справі.

Зазначена постанова судом перевірялася на предмет дотримання суб`єктом владних повноважень принципів правомірної адміністративної поведінки, а саме: чи прийнято рішення обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення, безсторонньо (неупереджено), добросовісно, розсудливо.

Частина 1 статті 210-1 КУпАП передбачає адміністративну відповідальність за порушення законодавства про оборону, мобілізаційну підготовку та мобілізацію.

Приписами ч. 3 ст. 210-1 КУпАП передбачено адміністративну відповідальність за вчинення дій, передбачених частиною першою цієї статті, в особливий період.

Вказана норма є бланкетною, при її застосуванні необхідно використовувати законодавчі акти, які визначають правила військового обліку та запровадження в Україні особливого періоду.

За змістом ст. 1 Закону України «Про оборону України», особливий період - період, що настає з моменту оголошення рішення про мобілізацію (крім цільової) або доведення його до виконавців стосовно прихованої мобілізації чи з моменту введення воєнного стану в Україні або в окремих її місцевостях та охоплює час мобілізації, воєнний час і частково відбудовний період після закінчення воєнних дій.

Особливий період в Україні розпочався з 17.03.2014, коли було оприлюднено Указ Президента України від 17.03.2014 № 303/2014 «Про часткову мобілізацію».

Указом Президента України № 64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні» від 24.02.2022, у зв`язку з військовою агресією Російської Федерації проти України, на підставі пропозиції Ради національної безпеки і оборони України, відповідно до п. 20 ч. 1 ст. 106 Конституції України, Закону України «Про правовий режим воєнного стану» в Україні із 05 години 30 хвилин 24.02.2022 року введено воєнний стан, який триває і по теперішній час.

Згідно з Указом Президента України № 65/2022 «Про загальну мобілізацію» від 24.02.2022 року у зв`язку з військовою агресією Російської Федерації проти України та з метою забезпечення оборони держави, підтримання бойової та мобілізаційної готовності Збройних Сил України та інших військових формувань оголошено проведення загальної мобілізації, яка триває і по теперішній час.

Згідно норм ч. 1 ст. 22 ЗУ «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» громадяни зобов`язані проходити медичний огляд для визначення придатності до військової служби згідно з рішенням військово-лікарської комісії чи відповідного районного (міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки, закладів охорони здоров`я Служби безпеки України, а у розвідувальних органах України - за рішенням керівників відповідних підрозділів або військово-лікарської комісії Служби зовнішньої розвідки України, розвідувального органу Міністерства оборони України, центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері охорони державного кордону.

Згідно ч. 10 ст. 1 ЗУ «Про військовий обов`язок і військову службу» громадяни України, які підлягають взяттю на військовий облік, перебувають на військовому обліку призовників або у запасі Збройних Сил України, у запасі Служби безпеки України, розвідувальних органів України чи проходять службу у військовому резерві, зобов`язані проходити медичний огляд згідно з рішеннями комісії з питань взяття на військовий облік, комісії з питань направлення для проходження базової військової служби або військово-лікарської комісії відповідного районного (міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки, закладів охорони здоров`я Служби безпеки України, а у Службі зовнішньої розвідки України, розвідувальному органі Міністерства оборони України чи розвідувальному органі центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері охорони державного кордону, - за рішенням керівників відповідних підрозділів або військово-лікарської комісії Служби зовнішньої розвідки України, розвідувального органу Міністерства оборони України чи центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері охорони державного кордону, відповідно.

Згідно п. 74 Порядку проведення призову громадян на військову службу під час мобілізації, на особливий період, затвердженого постановою КМУ від 16 травня 2024 року № 560, військовозобов`язаним та резервістам, які підлягають призову на військову службу під час мобілізації, на особливий період, в тому числі ті, які були визнані обмежено придатними та не проходили повторний медичний огляд з метою визначення їх придатності до військової служби (за винятком тих, які визнані в установленому порядку особами з інвалідністю), за рішенням керівника районного (міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки видаються направлення на військово-лікарську комісію для проходження медичного огляду, сформовані відповідно до пункту 74-1 цього Порядку.

Відповідно до ст. 235 КУпАП територіальні центри комплектування та соціальної підтримки розглядають справи про такі адміністративні правопорушення: про порушення призовниками, військовозобов`язаними, резервістами правил військового обліку, про порушення законодавства про оборону, мобілізаційну підготовку та мобілізацію, про зіпсуття військово-облікових документів чи втрату їх з необережності (статті 210, 210-1, 211 (крім правопорушень, вчинених військовозобов`язаними чи резервістами, які перебувають у запасі Служби безпеки України або Служби зовнішньої розвідки України). Від імені територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки розглядати справи про адміністративні правопорушення і накладати адміністративні стягнення мають право керівники територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки.

Згідно ч. 1 ст. 279-9 КУпАП у разі вчинення в особливий період адміністративних правопорушень, передбачених статтями 210 і 210-1 цього Кодексу, але не пізніше дня розгляду справи про таке адміністративне правопорушення, особа може звернутися до територіального центру комплектування та соціальної підтримки, Центрального управління або регіонального органу Служби безпеки України, уповноваженого Головою Служби зовнішньої розвідки України підрозділу Служби зовнішньої розвідки України, в якому вона перебуває на обліку, із заявою, в якій особа зазначає, що не оспорює допущене порушення та згодна на притягнення її до адміністративної відповідальності за її відсутності. Зазначена заява подається особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, особисто в письмовій формі або через електронний кабінет призовника, військовозобов`язаного, резервіста.

Відповідно до ст. 245 КУПАП, завданнями провадження в справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об`єктивне з`ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом, забезпечення виконання винесеної постанови, а також виявлення причин та умов, що сприяють вчиненню адміністративних правопорушень, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі додержання законів, зміцнення законності.

Згідно п. 1 ст. 247 КУпАП умовою притягнення особи до адміністративної відповідальності є наявність події і складу адміністративного правопорушення.

Стаття 280 КУпАП встановлює, що орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов`язаний з`ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення,чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом`якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з`ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

За правилами ч. 1 ст. 287 КУпАП України постанову по справі про адміністративне правопорушення може бути оскаржено особою, щодо якої її винесено.

Стаття 280 КУпАП встановлює обов`язок органу (посадової особи) при розгляді справи про адміністративне правопорушення з`ясувати, чи було вчинено адміністративне правопорушення та чи винна дана особа в його вчиненні.

Відповідно до ст. 251 КУпАП доказами в справі про адміністративне правопорушення є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото - і кінозйомки, відеозапису чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.

Оскаржувана постанова № R618898 від 07.07.2026 винесена у зв`язку з непроходженням ОСОБА_1 ВЛК у період з 06.04.2026 по 20.04.2026.

Звертаючись до суду з цим позовом, ОСОБА_1 не заперечує факт отримання направлення 06.04.2026 та той факт, що відповідну військово-лікарську комісію у зазначений період він не пройшов. Більше того, позивач вказує, що 07.07.2026 у системі «Резерв+» відправив заяву щодо неоспорення порушення та згоду на притягнення до адміністративної відповідальності за його відсутності.

В той же час позивач вважає, що постанова № R618898 від 07.07.2026 винесена з порушенням строків, визначених ч. 9 ст. 38 КУпАП, оскільки, на його думку, строк притягнення його до адміністративної відповідальності збіг 06.07.2026.

Строки накладення адміністративного стягнення визначені у ст. 38 КУпАП. Так, згідно ч. 9 вказаної статті адміністративне стягнення за вчинення в особливий період правопорушень, передбачених статтями 210, 210-1 цього Кодексу, може бути накладено протягом трьох місяців з дня його виявлення, але не пізніше одного року з дня його вчинення.

Згідно постанови № R618898 від 07.07.2026, позивач ОСОБА_1 отримав направлення для проходження ВЛК 06.04.2026 та повинен був пройти ВЛК до 20.04.2026.

Згідно п. 2.8.6 Положення про військово-лікарську експертизу в Збройних Силах України, Строки проведення медичних оглядів ВЛК ТЦК та СП, а також лабораторних та інструментальних досліджень, не можуть перевищувати 6 днів. За необхідності направлення особи на додаткові лабораторні та інструментальні дослідження, інші обстеження для отримання повної та об`єктивної інформації про стан її здоров`я, загальний строк проведення медичних оглядів, а також лабораторних та інструментальних досліджень, не може перевищувати 14 днів.

Таким чином, отримавши направлення для проходження ВЛК ОСОБА_1 мав пройти медичний огляд протягом 6 днів - до 11.04.2026 включно, а у разі направлення на додаткові дослідження, обстеження до 20.04.2026.

Суд зазначає, що порушення норм ч. 1 ст. 22 ЗУ «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» виникло не з моменту отримання ОСОБА_1 направлення на проходження ВЛК 06.04.2026, а після закінчення відведеного для її проходження строку.

Оскільки ОСОБА_1 додаткові дослідження, обстеження не проходив, то строк для проходження ВЛК завершився 11.04.2026 і саме від цього строку належить відраховувати визначений ст. 38 КУпАП тримісячний строк, який мав завершитись 11.07.2026.

Оскаржувана постанови винесена 07.07.2026, тому твердження позивача про завершення строку накладення адміністративного стягнення 06.07.2026 є хибним та таким, що не ґрунтується на нормах законодавства.

Відповідно до ст. 283 КУпАП розглянувши справу про адміністративне правопорушення, орган (посадова особа) виносить постанову по справі яка повинна містити повинна містити: найменування органу (прізвище, ім`я та по батькові, посада посадової особи), який виніс постанову; дату розгляду справи; відомості про особу, стосовно якої розглядається справа (прізвище, ім`я та по батькові (за наявності), дата народження, місце проживання чи перебування; опис обставин, установлених під час розгляду справи; зазначення нормативного акта, що передбачає відповідальність за таке адміністративне правопорушення; прийняте у справі рішення.

Відповідно положень ст. 286 КУпАП постанова оголошується негайно після закінчення розгляду справи. Копія постанови протягом трьох днів вручається або висилається особі, щодо якої її винесено. Копія постанови в той же строк вручається або висилається потерпілому на його прохання. Копія постанови вручається під розписку. У разі якщо копія постанови висилається, про це робиться відповідна відмітка у справі.

Відповідно до ч. 1, 2 ст. 72 КАС України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків.

Згідно зі ст.ст. 73, 74 КАС України належними та допустимими є докази, які містять інформацію щодо предмету доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмету доказування. Докази, одержані з порушенням закону, судом при вирішенні справи не беруться до уваги. Обставини, які за законом повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися ніякими іншими засобами доказування.

Відповідно до ст.ст. 75, 76 КАС України достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи. Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Відповідно до ч. 1, 2 ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Відповідно до ч. 1 ст. 90 КАС України, суд оцінює докази, які є у справі за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтуються на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні.

Згідно до вимог ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, на суд покладається обов`язок здійснювати неупереджений розгляд та ухвалювати обґрунтовані рішення.

Відповідно до цієї ж статті Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, на суд покладається обов`язок сприяти максимальному забезпеченню процесуальних прав учасників судового провадження.

У своєму рішенні від 10 лютого 1995 року, у справі "Алене де Рібермон проти Франції" Європейський Суд з прав людини зазначив, що сфера застосування принципу презумпції невинуватості є значно ширшою: він обов`язковий не лише для кримінального суду, який вирішує питання про обґрунтованість обвинувачення, а й для всіх інших суспільних відносин.

У відповідності до правового висновку Верховного Суду України, викладеного у постанові від 11 жовтня 2016 року по справі № 816/4340/14, визначальним принципом здійснення правосуддя в адміністративних справах є принцип офіційного з`ясування всіх обставин у справі й обов`язок суб`єкта владних повноважень доказувати правомірність своїх дій чи рішень.

Згідно з практикою Європейського суду з прав людини, що сформульована у п. 43 рішення Європейського суду з прав людини від 14.02.2008 року у справі «Кобець проти України» (з відсиланням на п.282 рішення у справі «Авшар проти Туреччини» (Avsar v. Turkey), згідно яких «доказування, зокрема, має випливати із сукупності ознак чи неспростовних презумцій, достатньо вагомих, чітких та узгоджених між собою, а за відсутності таких ознак не можна констатувати, що винуватість обвинуваченого доведено поза розумним сумнівом».

Стандарт доведення вини «поза розумним сумнівом» означає, що при доведенні винуватості особи не повинно залишатися жодного «розумного сумніву» в цьому, тоді як наявність такого «розумного сумніву» у винуватості особи є підставою для його виправдання. Недоведена вина прирівнюється до доведеної невинуватості.

Суд зазначає, що позивачем не доведено належними доказами підстав визнання незаконною постанови № R618898 від 07.07.2026, на які той посилається у своєму позові.

За таких обставин, суд вважає, що у діях ОСОБА_1 наявний склад адміністративного правопорушення, передбаченого ч.3 ст.210-1 КУпАП, постанова винесена з дотриманням вимог п. 7 ч. 1 ст. 247 КУпАП, а тому, у задоволенні позову слід відмовити.

Згідно п. 1 ч. 3 ст. 286 КАС України, за наслідками розгляду справи з приводу рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень у справах про притягнення до адміністративної відповідальності місцевий загальний суд як адміністративний має право: залишити рішення суб`єкта владних повноважень без змін, а позовну заяву без задоволення.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 210-1, 251, 268, 280 КУпАП, ст.ст. 2, 9, 72, 77, 122, 159, 243, 246, 262, 286 КАС України, суд

ВИРІШИВ:

У задоволенні адміністративного позову ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 про скасування постанови по справі про адміністративне правопорушення – відмовити.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом десяти днів з дня його проголошення.

Суддя Л.О. Левченко