Вирок від 27 серпня 2026 р. у справі №564/2992/26 — Костопільський районний суд Рівненської області

ВИРОК

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 564/2992/26

28 серпня 2026 року

Костопільський районний суд Рівненської області в складі:

головуючої судді ОСОБА_1

з участю секретаря ОСОБА_2 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м.Костопіль в режимі відеоконференції кримінальне провадження щодо ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця та жителя АДРЕСА_1 , громадянина України, із середньою освітою, розлученого, військовослужбовця військової служби за призовом під час мобілізації Збройних Сил України, солдата резерву взводу резерву рядового складу роти резерву рядового складу військової частини НОМЕР_1 , раніше не судимого, у військовому званні "солдат", обвинуваченого у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.5 ст.407 КК України

за участі сторін кримінального провадження:

прокурора ОСОБА_4 (дистанційно)

обвинуваченого ОСОБА_3

захисника ОСОБА_5 (дистанційно)

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_3 , будучи військовослужбовцем військової служби за призовом під час мобілізації Збройних Сил України, проходячи військову службу на посаді курсанта навчального взводу навчальної роти 3 навчального батальйону школи індивідуальної підготовки військової частини НОМЕР_2 , у порушення вимог ст. ст. 17, 65 Конституції України, ст. 17 Закону України «Про оборону України», ст. ст. 11, 16, 127, 128 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України, ст. ст. З, 4, 6 Дисциплінарного статуту Збройних Сил України, ч.І ст.1, ст. 2 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу», діючи умисно, тобто усвідомлюючи суспільно небезпечний характер своїх дій, передбачаючи їх суспільно небезпечні наслідки та бажаючи їх настання, із метою тимчасово ухилитися від військової служби, в умовах воєнного стану, за відсутності поважних причин, не пізніше 09 год. 00 хв. 15.09.2024 (точніше досудовим розслідуванням не встановлено, однак саме в цей час виявлено його відсутність на військовій службі) самовільно залишив розташування військової частини НОМЕР_2 , яка знаходиться у АДРЕСА_2 , та проводив службовий час на власний розсуд, не пов`язаний із проходженням військової служби до 05.10.2024, коли повернувся на військову службу до військової частини НОМЕР_2 та приступив до виконання службових обов`язків, чим припинив вчинення кримінального правопорушення.

Крім цього, ОСОБА_3 будучи військовослужбовцем військової служби за призовом під час мобілізації Збройних Сил України, проходячи військову службу на посаді курсанта навчального взводу навчальної роти 3 навчального батальйону школи індивідуальної підготовки військової частини НОМЕР_2 , у порушення вимог ст. ст. 17, 65 Конституції України, ст. 17 Закону України «Про оборону України», ст. ст. 11, 16, 127, 128 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України, ст. ст. З, 4, 6 Дисциплінарного статуту Збройних Сил України, ч.І ст.1, ст. 2 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу», діючи умисно, тобто усвідомлюючи суспільно небезпечний характер своїх дій, передбачаючи їх суспільно небезпечні наслідки та бажаючи їх настання, із метою тимчасово ухилитися від військової служби, в умовах воєнного стану, за відсутності поважних причин, не пізніше 21 год. 00 хв. 10.11.2024 (точніше досудовим розслідуванням не встановлено, однак саме в цей час виявлено його відсутність на військовій службі) самовільно залишив розташування військової частини НОМЕР_2 , яка знаходиться у АДРЕСА_2 та проводив службовий час на власний розсуд, не пов`язаний із проходженням військової служби до 22.01.2025, коли прибув до військової частини НОМЕР_1 , що знаходиться за адресою: АДРЕСА_2 , де приступив до виконання обов`язків військової служби, чим припинив вчинення кримінального правопорушення.

Також, ОСОБА_3 будучи військовослужбовцем військової служби за призовом під час мобілізації Збройних Сил України, проходячи військову службу на посаді солдата резервного взводу резерву рядового складу роти резерву рядового складу військової частини НОМЕР_1 , ст. ст. 17, 65 Конституції України, ст. 17 Закону України «Про оборону України», ст. ст. 11, 16, 127, 128 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України, ст. ст. З, 4, 6 Дисциплінарного статуту Збройних Сил України, ч.І ст.1, ст. 2 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу», діючи умисно, тобто усвідомлюючи суспільно небезпечний характер своїх дій, передбачаючи їх суспільно небезпечні наслідки та бажаючи їх настання, із метою тимчасово ухилитися від військової служби, в умовах воєнного стану, за відсутності поважних причин, 11.02.2025 не з`явився з лікувального закладу Комунальне Підприємство "Рівненська обласна клінічна лікарня імені Юрія Семенюка" Рівненської обласної ради до військової частини НОМЕР_1 , яка дислокується за адресою: АДРЕСА_2 , натомість проводив час на власний розсуд та обов`язки військової служби не виконував до 19.10.2025, коли прибув до військової частини НОМЕР_1 , де приступив до виконання обов`язків військової служби, чим припинив вчинення кримінального правопорушення.

Отже, своїми умисними діями, ОСОБА_3 вчинив кримінальне правопорушення, передбачене ч.5 ст.407 КК України - самовільне залишення військової частини військовослужбовцем тривалістю понад три доби, вчинене в умовах воєнного стану.

В судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_3 вину у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.5 ст.407 КК України, визнав в повному обсязі та підтвердив викладені у обвинувальному акті обставини. Пояснив, що залишав військову частину не з метою уникнення служби, а з метою лікування, оскільки мав проблеми із здоров`ям. У вчиненому щиро розкаявся, висловив намір продовжити військову службу.

Крім визнання вини обвинуваченим, винуватість ОСОБА_3 в інкримінованому йому кримінальному правопорушенні доводиться дослідженими під час судового розгляду письмовими доказами у своїй сукупності та взаємозв`язку, зокрема:

-Актом службового розслідування від 25.09.2024;

-Доповіддю про факт самовільного залишення військової частини від 15.09.2024 №2728;

-Рапортом командира 3 навчального батальйону школи індивідуальної підготовки військової частини НОМЕР_2 від 15.09.2024;

-Повідомленням про вчинення кримінального правопорушення від 18.10.2024 №810/6483;

- Актом службового розслідування від 19.11.2024;

-Доповіддю про факт самовільного залишення частини від 10.11.2024 №4043;

-Рапортом ТВО командира 3 навчального батальйону школи індивідуальної підготовки військової частини НОМЕР_2 від 10.11.2024;

-Повідомленням про вчинення кримінального правопорушення від 07.02.2025 №810/1226;

- Актом службового розслідування від 22.04.2025;

-Доповіддю про факт самовільного залишення частини від 16.04.2025 №4272;

-Рапортом ТВО командира 1 роти резерву військової частини НОМЕР_1 від 16.04.2025;

-Протоколом затримання особи, підозрюваної у вчиненні злочину від 28.05.2026.

Вказані докази, які дослідженні у судовому засіданні, суд визнає належними та допустимими, оскільки вони отримані у порядку встановленому ст.85 КПК України і мають значення у даному кримінальному провадженні.

Дії обвинуваченого ОСОБА_3 підпадають під ознаки кримінального правопорушення, передбаченого ч.5 ст.407 КК України- самовільне залишення військової частини військовослужбовцем тривалістю понад три доби, вчинене в умовах воєнного стану.

Оцінивши дослідженні в судовому засіданні докази в їх сукупності, суд дійшов висновку, що в судовому засіданні вина обвинуваченого ОСОБА_3 у вчиненні ним кримінального правопорушення, передбаченого ч.5 ст.407 КК України доведена повністю та кваліфікація його дій за ч.5 ст.407 КК України вірна.

При призначенні покарання обвинуваченому суд враховує ступінь тяжкості вчинених кримінальних правопорушень, зокрема те, що відповідно до ст.12 КК України кримінальні правопорушення, передбачені ч.5 ст.407 КК України є тяжким злочином.

Обвинувачений ОСОБА_3 за місцем проживання характеризується позитивно, раніше не судимий, на обліку у лікаря нарколога та психіатра не перебуває.

Обставиною, яка пом`якшує покарання обвинуваченого ОСОБА_3 , є його щире каяття.

Обставиною, яка обтяжує покарання обвинуваченого, є вчинення злочину повторно.

При призначенні покарання обвинуваченому ОСОБА_3 суд також враховує положення ст.50, 65 КК України, зокрема, що покарання має на меті не тільки кару, а й виправлення засуджених, а також запобігання вчиненню нових злочинів як засудженими, так і іншими особами; особі, яка скоїла злочин, має бути призначено покарання, необхідне й достатнє для її виправлення та попередження нових злочинів.

При вирішенні питання призначення ОСОБА_3 виду та міри покарання, суд враховує тяжкість скоєних кримінальних правопорушень, обставину, що пом`якшує покарання та обставину, що його обтяжує, особу обвинуваченого, який у лікаря психіатра та нарколога на обліку не перебуває, його відношення до скоєного, та те, що він щиро кається у вчиненому, та вважає, що з метою виправлення обвинуваченого, попередження з його боку вчинення нових кримінальних правопорушень, слід призначити покарання в межах санкції ч.5 ст.407 КК України, ближче до нижньої межі - 5 років позбавлення волі.

Судом також встановлено, що обвинувачений 28 травня 2026 року затриманий о 13 год 37 хв, останньому ухвалою слідчого судді Радивилівського районного суду Рівненської області від 29 травня 2026 року обрано запобіжний захід у вигляді тримання під вартою, а ухвалою Костопільського районного суду Рівненської області від 21 липня 2026 року ОСОБА_3 продовжено запобіжний захід у вигляді тримання під вартою строком на 60 днів, а саме до 18 вересня 2026 року, без визначення розміру застави.

Враховуючи те, що ризики, які стали підставою для застосування щодо обвинуваченого такого виду запобіжного заходу, не зменшилися та продовжують існувати, суд дійшов висновку про необхідність продовжити дію запобіжного заходу щодо обвинуваченого ОСОБА_3 у вигляді тримання під вартою до набранням вироком законної сили, але не більше, ніж на 60 днів.

Відповідно до ч.5 ст.72 КК України суд зараховує обвинуваченому ОСОБА_3 строк попереднього ув`язнення у цьому кримінальному провадженні із розрахунку день за день.

Речові докази відсутні та процесуальні витрати у кримінальному провадженні відсутні.

Цивільний позов у кримінальному провадженні не заявлявся.

Керуючись ст.ст.118, 124, 129, 369-374 КПК України, ст.407 КК України, суд -

ЗАСУДИВ:

Визнати ОСОБА_3 винним у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.5 ст.407 КК України та призначити йому покарання у виді позбавлення волі на строк 5 (п`ять) років.

Строк відбуття покарання ОСОБА_3 рахувати з моменту його затримання, тобто з 28 травня 2026 року.

Застосований відносно ОСОБА_3 запобіжний захід у виді тримання під вартою залишити без змін до набрання вироком законної сили, але не більше, ніж на 60 днів.

На вирок може бути подана апеляційна скарга до Рівненського апеляційного суду через Костопільський районний суд протягом 30 днів з дня його проголошення .

Вирок набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги вирок, якщо його не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.

Учасники судового провадження мають право отримати в суді копію вироку.

Копію вироку негайно після його проголошення вручити обвинуваченому та прокурору.

СуддяОСОБА_1