Вирок від 31 серпня 2026 р. у справі №552/8051/24 — Київський районний суд м. Полтави

КИЇВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД м. ПОЛТАВИ

Справа №552/8051/24

Провадження № 1-кп/552/334/26

В И Р О К

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

01.09.2026 м. Полтава

Київський районний суд м. Полтави в складі:

головуючого судді - ОСОБА_1

за участю секретаря - ОСОБА_2

прокурора - ОСОБА_3

обвинуваченого - ОСОБА_4

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Полтаві в режимі відеоконференції кримінальне провадження, внесене до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12024175430000118, відносно

ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Черкаси, українця, громадянина України, з середньою освітою, не одруженого, не маючого на утриманні малолітніх дітей, не працюючого, зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 , раніше судимого:

-16.02.2023 Придніпровським районним судом м. Черкаси за ч.4 ст.185 КК України до позбавлення волі строком на 5 років, на підставі ст.75 КК України, звільнений від відбування покарання з іспитовим строком тривалістю 1 рік 6 місяців;

-11.04.2024 Приморським районним судом міста Одеси за ч. 2 ст. 190,ст.71 КК України до 5 років 1 місяця позбавлення волі;

-30.05.2024 Придніпровським районним судом м.Черкаси за ч. 2 ст. 190, ч.4 ст.70 КК України до 5 років 1 місяця позбавлення волі;

-09.07.2024 Придніпровським районним судом м. Черкаси за ч. 2 ст. 190, .4 ст.70 КК України до 5 років 1 місяця позбавлення волі;

-12.08.2024 Деснянським районним судом м.Києва за ч. 2 ст. 190, ч.4 ст.70 КК України до 5 років 1 місяця позбавлення волі;

-15.10.2024 Звенигородським районним судом Черкаської області за ч. 2 ст. 190, ч. 4 ст.70 КК України, до 5 років 3 місяців позбавлення волі,

-13.01.2025 Придніпровським районним судом м. Черкаси за ч.1 ст.309 КК України, до5 років 4 місяців позбавлення волі,

у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 190 КК України, -

В С Т А Н О В И В:

08.03.2024, приблизно о 08 год., ОСОБА_4 , перебуваючи біля під`їзду будинку № 80 по вул. Решетилівській у м. Полтава, де діючи умисно, повторно, усвідомлюючи суспільно небезпечний характер свого діяння, передбачаючи його суспільно небезпечні наслідки і бажаючи їх настання, з метою заволодіння чужим майном, шляхом обману та зловживання довірою, під приводом оренди, взяв у потерпілого ОСОБА_5 пилосос «KARCHER Puzzi 8/1», вартістю 30898 грн, спричинивши потерпілому матеріальних збитків на вказану суму.

Після чого ОСОБА_4 з місця вчинення кримінального правопорушення зник та розпорядився вказаним майном на власний розсуд.

Допитаний у судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_4 свою вину у вчиненні інкримінованого йому кримінального правопорушення визнав повністю, щиро покаявся, від надання показань відмовився на підставі ст.63 Конституції України.

Потерпілий та його представник в судове засідання не з`явилися, надали заяви про розгляд справи без їх участі, зазначають, що цивільний позов підтримують та просять задовольнити.

Прокурор та обвинувачений вважали за доцільне розглянути справу в порядку, передбаченому ч. 3 ст. 349 КПК України.

Судом з`ясовано, що всі учасники кримінального провадження правильно розуміють обставини справи та суд упевнився у добровільності їх позиції. Учасникам кримінального провадження роз`яснено те, що, якщо докази не будуть досліджені, у такому випадку, вони будуть позбавлені права оскаржувати фактичні обставини справи у апеляційному порядку.

Враховуючи те, що обвинувачений ОСОБА_4 вину визнав повністю, суд, за згодою прокурора та обвинуваченого у відповідності до ч. 3 ст. 349 КПК України, дійшов до висновку про недоцільність дослідження доказів у повному обсязі, оскільки фактичні обставини справи ніким не оспорюються, та обмежитись допитом обвинуваченого, потерпілого та дослідженням даних, що характеризують особу обвинуваченого.

З урахуванням викладеного, суд приходить до висновку, що вина обвинуваченого ОСОБА_4 доведена повністю і його дії суд кваліфікує за ч. 2 ст. 190 КК України, як умисні дії, які виразилися у заволодінні чужим майном шляхом обману (шахрайство), вчиненому повторно.

Призначаючи покарання за скоєне, суд керується положеннями ч. 2 ст. 50 КК України, згідно яких покарання має на меті не тільки кару, а й виправлення засуджених, а також запобігання вчиненню нових кримінальних правопорушень як засудженими, так і іншими особами.

Відповідно до ст. 65 КК України суд призначає покарання, враховуючи ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, особу винного та обставини, що пом`якшують та обтяжують покарання. Особі, яка вчинила кримінальне правопорушення, має бути призначене покарання, необхідне й достатнє для його виправлення та попередження нових кримінальних правопорушень.

При призначенні міри покарання обвинуваченому ОСОБА_4 суд враховує, що кримінальне правопорушення, передбачене ч. 2 ст. 190 КК України, відноситься до нетяжких злочинів, дані про особу обвинуваченого, який раніше судимий за вчинення умисних, корисливих злочинів, неодноразово судимий, офіційно не працевлаштований, на утриманні малолітніх, неповнолітніх дітей чи інших осіб не має, не є особою з інвалідністю, завдані потерпілому збитки не відшкодовані, щиро розкаявся у вчиненому.

Обставинами, які пом`якшують покарання обвинуваченого ОСОБА_4 , є його щире каяття та активне сприяння розкриттю злочину та судовому розгляду.

Обставин, що обтяжують покарання обвинуваченого, згідно ст.67 КК України, судом не встановлено.

Крім того, суд бере до уваги, що ОСОБА_4 , будучи особою, раніше судимою за вчинення умисних, корисливих злочинів, не зробив належних висновків та продовжив злочинну діяльність, що вказує на підвищену суспільну небезпеку цієї особи та недосягнення виховної мети покарання, призначеного за попереднім вироком.

Зважаючи на викладене, суд вважає, що з метою виправлення обвинуваченого, попередження з його боку вчинення нових кримінальних правопорушень і досягнення інших цілей покарання, враховуючи наявність обставин, які пом`якшують його покарання, відсутність обставин, які обтяжують покарання, відношення обвинуваченого до скоєного, ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, особу обвинуваченого, беручи до уваги думку прокурора, вважає, що виправлення обвинуваченого можливе при призначенні ОСОБА_4 покарання за ч. 2 ст. 190 КК України у виді позбавлення волі, що буде достатнім для виправлення обвинуваченого і попередження вчинення ним нових злочинів.

Підстав для застосування ст.75, ст. 69 КК України чи приписів ст. 69-1 КК України, до обвинуваченого, суд не вбачає, у зв`язку з відсутністю передумов, за яких дані правові норми можуть бути застосовані.

Так, приписами ч. 4 ст. 70 КК України визначено, що за правилами, передбаченими в частинах першій - третій цієї статті, призначається покарання, якщо після постановлення вироку в справі буде встановлено, що засуджений винен ще і в іншому кримінальному правопорушенні, вчиненому ним до постановлення попереднього вироку. У цьому випадку в строк покарання, остаточно призначеного за сукупністю кримінальних правопорушень, зараховується покарання, відбуте повністю або частково за попереднім вироком, за правилами, передбаченими в статті 72 цього Кодексу.

У зв`язку з тим, що обвинувачений ОСОБА_4 засуджений за вироком Придніпровського районного суду м.Черкаси від 13.01.2025, а дане кримінальне правопорушення у цьому кримінальному провадженні скоїв до ухвалення попереднього вироку, тому суд при призначенні остаточного покарання керується вимогами ч. 4 ст. 70 КК України.

В ході розгляду кримінального провадження потерпілим ОСОБА_5 заявлено цивільний позов про відшкодування матеріальної шкоди, завданої кримінальним правопорушенням у розмірі 30 898,00 грн, моральної шкоди у розмірі 30 000,00 грн, витрат на професійну правову допомогу у розмірі 10000,00 грн, всього 70 898,00 грн.

Потерпілий ОСОБА_5 та його представник адвокат ОСОБА_6 під час розгляду справи цивільний позов підтримали у повному обсязі та просили задовольнити з підстав, викладених у ньому.

Обвинувачений ОСОБА_4 цивільний позов визнав повністю, зазначив, що матеріальну шкоду та витрати на правову допомогу визнає повністю, в частині моральної шкоди покладався на розсуд суду.

Прокурор просив цивільний позов задовольнити.

Вирішуючи цивільний позов, суд приходить до таких висновків.

Відповідно до п. 2 ст. 11 ЦК України підставою виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є завдання матеріальної та моральної шкоди іншій особі.

Окрім того, у кримінальному провадженні, відповідно до вимог п. 3 ч. 1 ст. 91 КПК України, підлягають доказуванню також вид і розмір шкоди, завданої кримінальним правопорушенням.

Відповідно до ч. 2 ст. 127 КПК України шкода, завдана кримінальним правопорушенням, може бути стягнута судовим рішенням за результатами розгляду цивільного позову у кримінальному провадженні.

Частиною 5 ст. 128 КПК України цивільний позов у кримінальному провадженні розглядається судом за правилами, встановленими цим Кодексом. Якщо процесуальні відносини, що виникли у зв`язку з цивільним позовом, цим Кодексом не врегульовані, до них застосовуються норми Цивільного процесуального кодексу Україниза умови, що вони не суперечать засадам кримінального судочинства.

Згідно з ч. 1 ст. 129 КПК України, ухвалюючи обвинувальний вирок, суд, залежно від доведеності підстав і розміру позову, задовольняє цивільний позов повністю або частково чи відмовляє в ньому.

Згідно зі ст. 1166 ЦК України майнова шкода, завдана майну фізичної особи відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала. Особа, яка завдала шкоди, звільняється від її відшкодування, якщо вона доведе, що шкоди завдано не з її вини.

В обґрунтування суми матеріальної шкоди зазначено, що потерпілому ОСОБА_5 завдано матеріальної шкоди на суму 30 898,00 грн., яка не відшкодована в добровільному порядку.

Суд вважає, що дані позовні вимоги підлягають задоволенню, оскільки підтверджені матеріалами кримінального провадження.

Зважаючи на викладені обставини та норми законодавства, цивільний позов потерпілого ОСОБА_5 підлягає задоволенню на суму 30 898,00 грн матеріальної шкоди.

Відповідно до ст. 23 ЦК України особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав. Моральна шкода відшкодовується незалежно від майнової шкоди, яка підлягає відшкодуванню, та не пов`язана з розміром цього відшкодування.

Відповідно до ст. 1167 ЦК України моральна шкода, завдана фізичній особі неправомірними діями, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини.

Згідно роз`ясненням Постанови Пленуму Верховного Суду України «Про судову практику по справам про відшкодування моральної (немайнової) шкоди» № 4 від 31.03.1995 року під моральною шкодою слід розуміти втрати немайнового характеру внаслідок моральних чи фізичних страждань, або інших негативних явищ, заподіяних фізичній чи юридичній особі незаконними діями або бездіяльністю інших осіб. Моральна шкода може полягати, зокрема: у моральних переживаннях у зв`язку з ушкодженням здоров`я, у порушенні нормальних життєвих зв`язків через неможливість продовження активного громадського життя, порушенні стосунків з оточуючими людьми, при настанні інших негативних наслідків.

Розмір відшкодування моральної (немайнової) шкоди суд визначає залежно від характеру та обсягу страждань (фізичних, душевних, психічних тощо), яких зазнав позивач, характеру немайнових втрат (їх тривалості, можливості відновлення тощо) та з урахуванням інших обставин. Зокрема, враховуються стан здоров`я потерпілого, тяжкість вимушених змін у життєвих і виробничих стосунках, ступінь зниження престижу, ділової репутації, час та зусилля, необхідні для відновлення попереднього стану. При цьому суд має виходити із засад розумності, виваженості та справедливості.

Загальні підходи до відшкодування моральної шкоди були сформульовані Верховним Судом у Постанові від 10.04.2019 у справі № 464/3789/17. Зокрема, суд дійшов висновку, що адекватне відшкодування шкоди, зокрема й моральної, за порушення прав людини є одним із ефективних засобів юридичного захисту (п.49). Моральна шкода полягає в стражданні або приниженні, які людина зазнала внаслідок протиправних дій. Страждання і приниження - емоції людини, змістом яких є біль, мука, тривога, страх, занепокоєння, стрес, розчарування, відчуття несправедливості, тривала невизначеність, інші негативні переживання (п.52).

У відповідності зі статтею 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини», суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику суду як джерело права.

Суд керується також рішенням Європейського суду з прав людини у справі "Ромашов проти України" від 27.07.2004 року, в якому зазначено, що завдана позивачу моральна шкода не може бути виправдана лише шляхом констатації Судом факту порушення. Крім того, в даному рішенні Європейський суд констатує, що моральну шкоду не можна відшкодувати у повному обсязі, так як немає (і не може бути) точних критеріїв майнового виразу душевного болю. Будь-яка компенсація моральної шкоди не може бути адекватною дійсним стражданням, тому будь-який її розмір може мати суто умовний вираз.

В обгрунтування суми моральної шкоди потерпілий ОСОБА_5 зазначив, що надмірна тривалість кримінального провадження призвела до моральних страждань, зумовлених тривалою невизначеністю спірних правовідносин, необхідністю відвідування органів досудового розслідування, неможливістю здійснювати звичайну щоденну діяльність, підривом репутації, так як обвинувачений в добровільному порядку не відшкодував завдані збитки, у нього виникли моральні переживання через порушення його законного права власності, через що погіршився загальний стан здоров`я та нормальні життєві зв`язки, та просив суд стягнути з обвинуваченого 30 000 грн в рахунок її відшкодування.

Суд вважає, що з вини обвинуваченого ОСОБА_4 потерпілому ОСОБА_5 була завдана моральна шкода.

При визначенні розміру відшкодування завданої потерпілому моральної шкоди суд виходить із засад розумності та справедливості, і, враховуючи матеріали справи, з яких не вбачається достатньо переконливих доказів заподіяння такого розміру моральної шкоди, який зазначений у позові, а також такого матеріального стану відповідача, який би свідчив про його спроможність реально задовольнити вимоги позивача у заявлених ним розмірах грошового стягнення, суд оцінює моральну шкоду, спричинену потерпілому ОСОБА_5 , в сумі 10 000 грн.

Відтак, зазначений вище розмір задоволених позовних вимог, на думку суду, відповідає засадам розумності, виваженості та справедливості, а також не порушує баланс між правами обвинуваченого, з одного боку, та інтересами потерпілої, - з іншого.

Відповідно до ч. 1 ст. 124 КПК України у разі ухвалення обвинувального вироку суд стягує з обвинуваченого на користь потерпілого всі здійснені ним документально підтверджені процесуальні витрати.

На підтвердження витрат на правову допомогу потерпілому надано договір про надання правової допомоги № 27 від 29.11.2024 (а.с.23-24), витяг з договору про надання правової допомоги №27 від 29.11.2024 (а.с.25), акт прийому передачі виконаних робіт (наданих послуг) №1 до договору про надання правової допомоги №27 (а.с.26).

На переконання суду, потерпілим ОСОБА_5 доведено здійснення витрат на правову допомогу у розмірі 10 000 грн, а тому в цій частині цивільний позов підлягає задоволенню.

Зважаючи на викладені обставини та норми законодавства, цивільний позов потерпілого ОСОБА_5 підлягає частковому задоволенню на суму 30 898,00 грн матеріальної шкоди, 10 000 грн моральної шкоди та 10 000 грн витрат на правову допомогу. У задоволенні позовних вимог про відшкодування іншої частини моральної шкоди слід відмовити.

Витрати на залучення експертів відсутні.

Речові докази відсутні.

Керуючись ст. ст. 373, 374 КПК України, суд , -

У Х В А Л И В :

ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , визнати винним у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 190 КК України, та призначити йому покарання у виді позбавлення волі на строк 2 (два) роки.

На підставі ч. 4 ст. 70 КК України, шляхом поглинення менш суворого покарання, призначеного за цим вироком, більш суворим покаранням, призначеним вироком Придніпровського районного суду м.Черкаси від 13.01.2025 року, остаточно призначити ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , покарання у виді позбавлення волі строком на 5 (п`ять) років 4 (чотири) місяці.

Строк покарання ОСОБА_4 рахувати з дня набрання вироком законної сили.

Зарахувати ОСОБА_4 у строк відбування покарання термін його перебування під вартою з 29.09.2023 по 02.10.2023 та з 19.03.2024 до дня набрання цим вироком законної сили з розрахунку один день тримання під вартою за один день позбавлення волі.

Цивільний позов потерпілого ОСОБА_5 задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , на користь ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , матеріальну шкоду у розмірі 30 898 грн (тридцять тисяч вісімсот дев`яносто вісім гривень), моральну шкоду у розмірі 10 000 (десять тисяч гривень) та витрати на правову допомогу у розмірі 10 000 (десять тисяч гривень).

У задоволенні іншої частини позовних вимог відмовити.

Вирок може бути оскаржений до Полтавського апеляційного суду протягом 30 діб з моменту його проголошення через Київський районний суд м. Полтави, а засудженим - у той же строк з моменту його отримання.

Роз`яснити, що вирок суду не може бути оскаржений в апеляційному порядку з підстав заперечення обставин, які ніким не оспорювалися під час судового розгляду і дослідження яких було визнано судом недоцільним відповідно до положень частини третьої статті 349 КПК України.

Копію вироку в день його проголошення вручити обвинуваченому та прокурору.

Учасники судового провадження мають право отримати в суді копію вироку суду.

Головуючий суддя ОСОБА_1