Вирок від 31 серпня 2026 р. у справі №284/439/24 — Народицький районний суд Житомирської області

Справа № 284/439/24

ВИРОК

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

01 вересня 2026 року селище Народичі

Народицький районний суд Житомирської області в складі :

головуючого - судді ОСОБА_1

з секретарем ОСОБА_2

з участю прокурора ОСОБА_3

обвинуваченого ОСОБА_4 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у смт.Народичі кримінальне провадження, внесене в Єдиний реєстр судових розслідувань за №62023240020000550 від 18.05.2023 року по обвинуваченню:

ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця смт.Нова Борова Володарсько-Волинського району Житомирської області, зареєстрованого та проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 , гр.України, не працюючого, в силу ст.89 КК України не судимого, з середньою спеціальною освітою, неодруженого,

за ч.5 ст.407 КК України,-

ВСТАНОВИВ :

ОСОБА_4 обвинувачується у тому,що він будучи військовослужбовцем військової служби за мобілізацією, перебуваючи на посаді стрільця-санітара 2 механізованого відділення 2 механізованого взводу механізованої роти військової частини НОМЕР_1 , в порушення вимог ст. ст. 11, 16, 40, 49, 128, 200 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України, ст.ст. 1-4 Дисциплінарного статуту Збройних Сил України, діючи з прямим умислом, з особистих мотивів та з метою тимчасово ухилитись від військової служби, без дозволу відповідних командирів (начальників) та без поважних причин, в умовах воєнного стану, близько 22 год 21.04.2023 самовільно залишив територію медичного пункту військової частини НОМЕР_1 , що дислокувалася у АДРЕСА_2 та проводив час на власний розсуд, не пов`язуючи його із виконанням службових обов`язків до 21 год. 55 хв. 02.05.2023, коли був доставлений військовослужбовцями ІНФОРМАЦІЯ_2 до військової частини НОМЕР_1 . Після чого, наказом командира військової частини НОМЕР_1 №123 від 03.05.2023 ОСОБА_4 - стілець-санітар 2 механізованого відділення 2 механізованого взводу механізованої роти військової частини НОМЕР_1 , який повернувся до військової частини НОМЕР_1 02.05.2023 після самовільного залишення військової частини, зарахований на всі види забезпечення та приступив до виконання службових обов`язків. За час відсутності у військовій частині НОМЕР_1 ОСОБА_4 обов`язки військової служби не виконував, перебуваючи поза межами військової частини, правоохоронні органи або органи державної влади про свою належність до військової служби, про вчинене ним самовільне залишення військової частини НОМЕР_1 та його причини не повідомив та проводив час на власний розсуд. Крім того, солдат ОСОБА_4 на шлях виправлення не став, та будучи військовослужбовцем військової служби за мобілізацією, перебуваючи на посаді стрільця-санітара 2 механізованого відділення 2 механізованого взводу механізованої роти військової частини НОМЕР_1 , в порушення вимог ст. ст. 11, 16, 40, 49, 128, 200 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України, ст. ст. 1-4 Дисциплінарного статуту Збройних Сил України, діючи з прямим умислом, з особистих мотивів та з метою тимчасово ухилитись від військової служби, без дозволу відповідних командирів (начальників) та без поважних причин, в умовах воєнного стану, близько 16 год. 35 хв. 19.05.2023 самовільно залишив місце служби - спостережний пункт « ІНФОРМАЦІЯ_3 » військової частини НОМЕР_1 , розташований поблизу АДРЕСА_3 та проводив час на власний розсуд, не пов`язуючи його із виконанням службових обов`язків до 29.05.2023 коли повернувся до військової частини НОМЕР_1 . За час відсутності у військовій частині НОМЕР_1 ОСОБА_4 обов`язки військової служби не виконував, перебуваючи поза межами військової частини, правоохоронні органи або органи державної влади про свою належність до військової служби, про вчинене ним самовільне залишення військової частини НОМЕР_1 та його причини не повідомив та проводив час на власний розсуд.

В судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_4 вину визнав повністю, пояснив суду, що дійсно, при обставинах, зазначених в обвинувальному акті, скоїв інкриміноване діяння. Також дав показання, що дійсно будучи військовослужбовцем військової частини НОМЕР_1 , двічі в 2023 році самовільно залишав військову частину НОМЕР_1 без відповідного дозволу, тривалістю на понад три доби. За час відсутності відповідно обов`язки військової служби не виконував. Причинами, які спонукали вчинити такі дії називає погані відносини з командуванням військової частини та наркозалежність. Розумів наслідки своїх дій. У судовому засіданні висловив щире каяття, просив суворо не карати, оскільки правильні висновки для себе він зробив, на даний час приносить користь суспільству, допомагає особам, які є наркозалежними.

Крім повного визнання своєї вини, винуватість обвинуваченого підтверджується дослідженими в судовому засіданні доказами, зокрема:

-повідомленням командира військової частини НОМЕР_2 про вчинення ОСОБА_4 кримінально карного діяння за ч.5 ст.407 КК України від 13.05.2023 за №901;

-актом проведення службового розслідування самовільного залишення військової частини НОМЕР_2 від 10.05.2023;

-витягом із наказу командира військової частини НОМЕР_2 №129 від 10.05.2023;

-подією, викладеною командиром військової частини НОМЕР_2 від 22.04.2023 за №1517/226;

-подією, викладеною командиром військової частини НОМЕР_2 від 22.04.2023 за №1517/230;

-доповіддю командира військової частини НОМЕР_2 від 02.05.2023 за №824;

-рапортом капітана ОСОБА_5 від 02.05.2023;

-витягом із наказу т.в.о.командира військової частини НОМЕР_2 №68 від 04.04.2022;

-витягом із наказу командира військової частини НОМЕР_2 №4 від 04.01.2023;

-витягом із наказу командира військової частини НОМЕР_2 №85 від 26.03.2023;

-витягом із наказу командира військової частини НОМЕР_2 №112 від 22.04.2023;

-витягом із наказу командира військової частини НОМЕР_2 №123 від 03.05.2023;

-копією військового квитка серії НОМЕР_3 ;

-службовою характеристикою ОСОБА_4 з військової частини НОМЕР_2 від 09.05.2023;

-витягом із наказу командира військової частини НОМЕР_2 №141 від 11.05.2023;

-витягом з книги алфавітного обліку офіцерів, осіб рядового, сержантського і старшинського складу військової частини НОМЕР_2 ;

-повідомленням командира військової частини НОМЕР_2 про вчинення ОСОБА_4 кримінально карного діяння за ч.5 ст.407 КК України від 21.06.2023 за №1209;

-актом проведення службового розслідування самовільного залишення військової частини НОМЕР_2 від 16.06.2023;

-витягом із наказу т.в.о.командира військової частини НОМЕР_2 №153 від 29.05.2023;

-повідомленням про факт самовільного залишення війської частини НОМЕР_2 №954 від 19 травня 2023 року;

-доповіддю про факт повернення до військової частини НОМЕР_2 (з СЗЧ) №1007 від 29 травня 2023 року;

-рапортом про залишення місця служби від 20 травня 2023 року;

-витягом із наказу командира військової частини НОМЕР_2 №68 від 04 квітня 2023 року про призначення солдата ОСОБА_4 на посаду;

-автобіографією ОСОБА_4 від 07 квітня 2022 року;

-особистими даними резервиста;

-службовою характеристикою на ОСОБА_4 від 08 червня 2023 року;

-витягом із наказу командира військової частини НОМЕР_2 №140 від 20 травня 2023 року про зняття з 3-х разового харчування солдата ОСОБА_4 у зв`язку з самовільним залишенням військової частини ;

-витягом із наказу командира військової частини НОМЕР_2 №149 від 29 травня 2023 року про зарахування на 3-х разове харчування солдата ОСОБА_4 у зв`язку з поверненням до військової частини;

-витягом із наказу командира військової частини НОМЕР_2 №164 від 16 червня 2023 року про підсумки проведення службового розслідування за фактом самовільного залишення військової частини солдатом ОСОБА_4 ;

-витягом із наказу командира військової частини НОМЕР_2 №4 від 04 січня 2023 року про призначення солдата ОСОБА_4 на посаду;

-повідомлення Департаменту охорони здоров`я про лікування ОСОБА_4 №5252 від 16 листопада 2023 року;

-листом військової частини НОМЕР_4 №10990 від 28 листопада 2023 року;

-листом Хмельницької обласної лікарні №01-07/638 від 30 жовтня 2023 року;

-листом Хмельницького обласного медичного центру психічного здоров`я №2658 від 06 листопада 2023 року;

-витягом із наказу командира військової частини НОМЕР_2 №178 від 27.06.2023;

-витягом із наказу командира військової частини НОМЕР_2 №178 від 27.06.2023;

-витягом із наказу командира військової частини НОМЕР_2 №117-РС від 26.06.2023.

У відповідності до ст.62 Конституції України обвинувачення не може ґрунтуватися на припущеннях. Усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь.

Згідно ст.337 КПК України судовий розгляд проводиться лише стосовно особи, якій висунуте обвинувачення і лише в межах висунутого обвинувачення відповідно до обвинувального акта.

Враховуючи показання обвинуваченого, які відповідають фактичним обставинам справи і ним не оспорюються, оцінюючи у даному кримінальному провадженні кожний доказ з точки зору належності, допустимості, достовірності, а сукупність зібраних доказів - з точки зору достатності та взаємозв`язку для прийняття відповідного процесуального рішення, суд приходить до висновку, що вина обвинуваченого ОСОБА_4 у самовільному залишенні місця служби без поважних причин, військовослужбовцем, тривалістю понад три доби, вчиненому в умовах воєнного стану, повністю доведена, а його дії правильно кваліфіковані за ч.5 ст.407 КК України.

Відповідно до вимог ч.2 ст.65 КК України особі, яка вчинила злочин, має бути призначене покарання необхідне й достатнє для її виправлення та попередження нових злочинів, а згідно із ч. 2 ст.50 КК України покарання має на меті не тільки кару, а й виправлення засудженого.

Призначаючи покарання, суд враховує характер та ступінь суспільної небезпеки вчиненого кримінального правопорушення, особу винного, обставини, які пом`якшують та обтяжують покарання.

Обставиною, яка пом`якшує покарання обвинуваченого в судовому засіданні є щире каяття, оскільки останній в судовому засіданні неодноразово висловлював щире каяття щодо вчиненого правопорушення, правдиво розповів про обставини скоєння кримінального правопорушення та надав критичну оцінку своєї протиправної поведінки.

Обставиною, яка обтяжує покарання обвинуваченого є вчинення злочину особою повторно.

Відповідно до ст. 50 КК України покарання є заходом примусу і полягає в передбаченому законом обмеженні прав і свобод засудженого, та має на меті не тільки кару, а й виправлення засудженого, а також запобігання вчиненню нових злочинів як засудженими, так і іншими особами і не має на меті завдати фізичних страждань або принизити людську гідність.

Згідно правового висновку, який міститься у Постанові Верховного суду України від 14.04.2016 у справі № 5-23кс15/16, справедливість покарання повинна визначатися з точки зору врахування інтересів усіх суб`єктів кримінально-правових відносин, у тому числі й потерпілих. Однією з умов досягнення цієї мети є відшкодування завданого злочином збитку або усунення шкоди.

Суд враховує суспільну небезпечність вчиненого злочину та висновок, що міститься у постанові Верховного Суду Першої судової палати Касаційного кримінального суду від 21.03.2024 (справа № 595/461/23 провадження № 51-7014км23) в якому зазначено, що відмова від захисту Батьківщини може призвести до підриву військової дисципліни, розлагодженості дій, спрямованих на захист суверенітету держави, та в умовах воєнного стану є неприпустимою. Відповідно до ч. 1 ст. 1 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу`захист Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України є конституційним обов`язком громадян України. В умовах збройної агресії з боку іншої держави захист Вітчизни набуває особливого значення. Тому наслідки ухилення від військової служби в цих умовах через покарання повинні досягати такої мети, яка зможе запобігти вчиненню нових кримінальних правопорушень як засудженим, так і іншими особами, як того вимагають положення ч. 1 ст. 1 та ч. 2 ст.50 КК України.

А тому, суд, зважаючи, що обвинувачений вчинив тяжкий злочин проти встановленого порядку несення військової служби в умовах воєнного стану, повторно, що є обставиною, яка обтяжує покарання, з огляду також на негативну характеристику за місцем служби та безальтернативний характер санкції ч.5 ст.407 КК України щодо виду покарання, призначає обвинуваченому покарання у виді позбавлення волів межах санкції ч.5 ст.407 КК України.Водночас враховуючи, що обвинувачений в силу ст.89 КК України не судимий, щиро розкаюється, неодноразово проходив курси лікування в центрах з реабілітації від наркозалежності, що свідчить про його зусилля щодо подолання залежності від вживання наркотичних засобів, на обліку у психіатричному обліку не перебуває, позицію прокурора, суд вважає, що для виправлення та перевиховання обвинуваченого достатнім буде покарання на мінімальний строк, визначений у санкції ч. 5 ст. 407 КК. Разом із цим суд не вбачає підстав для застосування ст. 69 КК щодо призначення більш м`якого покарання, ніж визначено санкцією, оскільки умовою застосування цього положення є наявність кількох обставин, що пом`якшують покарання та істотно знижують ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення.

На переконання суду, саме таке покарання, буде необхідним і достатнім для виправлення обвинуваченого та запобігання вчиненню нових кримінальних правопорушень, адже відповідатиме справедливому балансу між загальними інтересами суспільства та вимогами захисту основоположних прав особи і не завдаватиме фізичних страждань, та не принижуватиме людську гідність.

Витрати на залучення експертів у кримінальному провадженні відсутні.

Речові докази у кримінальному провадженні відсутні, а арешти не накладались.

Цивільний позов у ході проведення досудового розслідування не заявлявся.

Потерпілі у кримінальному провадженні відсутні.

Пропонована винагорода викривачу у кримінальному провадженні відсутня.

Підстав для обрання запобіжного заходу немає.

Керуючись ст.ст. 100, 124, 174, 177, 369, 370, 373, 374 КПК України, -

УХВАЛИВ:

ОСОБА_4 визнати винуватим у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 407 КК України, та призначити йому покарання у виді позбавлення волі на строк 5 років.

Початок строку відбування покарання ОСОБА_4 рахувати з моменту його фактичного затримання у порядку виконання вироку.

Запобіжний захід до набрання вироком законної сили - не обирати.

Вирок набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги вирок, якщо він не скасований, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.

На вирок до Житомирського апеляційного суду через Народицький районний суд може бути подана апеляція протягом 30 діб з моменту його проголошення.

Копію вироку вручити негайно після його проголошення обвинуваченому та прокурору.

Учасники судового провадження мають право отримати в суді копію вироку.

Суддя: