Вирок від 31 серпня 2026 р. у справі №283/2118/26 — Малинський районний суд Житомирської області

Справа № 283/2118/26

Провадження №1-кп/283/324/2026

В И Р О К

І м е н е м У к р а ї н и

01 вересня 2026 року м. Малин

Малинський районний суд Житомирської області у складі: головуючої судді ОСОБА_1 , секретаря судового засідання ОСОБА_2 , розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Малині в порядку спрощеного провадження кримінальне провадження № 12026065510000092 від 06.08.2026 за обвинуваченням:

ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця с. Йосипівка Коростенського району Житомирської області, громадянина України, військовослужбовця військової частини НОМЕР_1 , зареєстрованого та проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 ,

у вчиненні кримінального проступку, передбаченого ч. 1 ст. 162 КК України,

В С Т А Н О В И В:

24 липня 2026 року ОСОБА_3 , перебуваючи в с. Пристанційне Коростенського району Житомирської області, маючи умисел, направлений на незаконне проникнення до житла, підійшов до житлового будинку АДРЕСА_2 , який належить на праві приватної власності ОСОБА_4 .

Реалізуючи свій протиправний умисел, 24 липня 2026 року приблизно о 19 годині 00 хвилин, ОСОБА_3 , без дозволу власниці будинку ОСОБА_4 , усвідомлюючи протиправний характер та значення своїх дій, діючи умисно, всупереч волі законного володільця, протиправно, таємно через вхідні двері проник усередину вказаного житлового будинку, розташованого за адресою: АДРЕСА_2 .

Після незаконного проникнення до житла ОСОБА_3 залишився у будинку на ночівлю до ранку 25 липня 2026 року, чим порушив право ОСОБА_4 на недоторканність житла.

Таким чином, ОСОБА_3 , діючи умисно, без дозволу власниці та всупереч її волі, незаконно проник до житла, яке належить ОСОБА_4 на праві приватної власності.

Вказаними діями ОСОБА_3 порушив гарантоване статтею 30 Конституції України право на недоторканність житла та право ОСОБА_4 на повагу до її житла, гарантоване статтею 8 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

Дії ОСОБА_3 органом досудового розслідування кваліфіковані за ч. 1 ст. 162 КК України, як незаконне проникнення до житла.

Прокурор звернувся до суду з клопотанням про розгляд обвинувального акта щодо вчинення кримінального проступку у порядку спрощеного провадження без проведення судового розгляду в судовому засіданні та без участі учасників судового провадження.

Обвинувачений ОСОБА_3 подав заяву, складену за участю захисника, відповідно до якої він беззаперечно визнає свою винуватість у вчиненні інкримінованого йому кримінального проступку, передбаченого ч. 1 ст. 162 КК України, згоден із встановленими досудовим розслідуванням обставинами, ознайомлений з обмеженням права на апеляційне оскарження та погоджується на розгляд обвинувального акта у спрощеному провадженні без проведення судового розгляду в судовому засіданні.

Потерпіла ОСОБА_4 також подала заяву про згоду із встановленими досудовим розслідуванням обставинами, ознайомлена з обмеженням права на апеляційне оскарження та надала згоду на розгляд обвинувального акта у спрощеному провадженні.

Враховуючи викладене, суд вважає за можливе розглянути обвинувальний акт про вчинення кримінального проступку без проведення судового розгляду в судовому засіданні та без участі учасників судового провадження.

Відповідно до ч. 4 ст. 107 КПК України у разі розгляду кримінального провадження за відсутності всіх осіб, які беруть участь у судовому провадженні, фіксування кримінального провадження за допомогою технічних засобів не здійснюється.

Відповідно до ч. 2 ст. 382 КПК України вирок суду за результатами спрощеного провадження ухвалюється в порядку, визначеному цим Кодексом, та повинен відповідати загальним вимогам до вироку суду. У такому вироку замість доказів на підтвердження встановлених судом обставин зазначаються встановлені органом досудового розслідування обставини, які не оспорюються учасниками судового провадження.

Судом встановлено, що ОСОБА_3 беззаперечно визнає свою винуватість у пред`явленому йому обвинуваченні, не оспорює встановлені органом досудового розслідування обставини та погоджується на розгляд обвинувального акта у спрощеному провадженні. Потерпіла ОСОБА_4 також не оспорює встановлені органом досудового розслідування обставини та надала згоду на спрощений порядок розгляду кримінального провадження.

Встановлені органом досудового розслідування обставини, які не оспорюються учасниками судового провадження, свідчать про те, що ОСОБА_3 24.07.2026 приблизно о 19 годині 00 хвилин, без дозволу власниці житлового будинку ОСОБА_4 та всупереч її волі, незаконно проник через вхідні двері до житлового будинку АДРЕСА_2 , який належить потерпілій на праві приватної власності, та залишився у ньому до ранку 25.07.2026.

Суд вважає доведеним, що ОСОБА_3 своїми умисними діями порушив гарантоване ст. 30 Конституції України право на недоторканність житла ОСОБА_4 .

Дії ОСОБА_3 суд кваліфікує за ч. 1 ст. 162 КК України як незаконне проникнення до житла.

Відповідно до ст. 12 КК України кримінальне правопорушення, передбачене ч. 1 ст. 162 КК України, є кримінальним проступком.

Таким чином, суд приходить до висновку, що вина ОСОБА_3 у вчиненні кримінального проступку, передбаченого ч. 1 ст. 162 КК України, є доведеною.

Вивченням особи обвинуваченого встановлено, що ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , є громадянином України, військовослужбовцем військової частини НОМЕР_1 , згідно з матеріалами кримінального провадження, на момент розгляду кримінального провадження перебуває у самовільному залишенні військової частини, зареєстрований та проживає за адресою: АДРЕСА_1 , на обліку у психоневрологічному та наркологічному диспансерах не перебуває, раніше судимий, судимість погашена в установленому законом порядку.

Обставиною, яка пом`якшує покарання ОСОБА_3 відповідно до ст. 66 КК України, суд визнає щире каяття.

Обставин, які обтяжують покарання ОСОБА_3 відповідно до ст. 67 КК України, судом не встановлено.

Відповідно до ст. 65 КК України суд призначає покарання в межах, установлених у санкції статті Особливої частини КК України, що передбачає відповідальність за вчинене кримінальне правопорушення, відповідно до положень Загальної частини цього Кодексу, враховуючи ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, особу винного, обставини, що пом`якшують та обтяжують покарання.

Призначаючи покарання, суд також враховує положення ст. 50 КК України, відповідно до яких покарання має на меті не тільки кару, а й виправлення засуджених, а також запобігання вчиненню нових кримінальних правопорушень.

Суд враховує характер та ступінь суспільної небезпечності вчиненого кримінального проступку, який полягає у незаконному проникненні до житла особи, особу обвинуваченого, його ставлення до вчиненого, беззаперечне визнання вини, щире каяття, відсутність обставин, що обтяжують покарання, а також те, що кримінальним правопорушенням майнової шкоди не завдано.

З урахуванням наведеного суд приходить до висновку, що виправлення ОСОБА_3 та попередження вчинення ним нових кримінальних правопорушень можливі без застосування більш суворого виду покарання, а тому необхідним і достатнім покаранням для нього буде штраф.

При цьому суд вважає, що призначення покарання у виді штрафу відповідатиме принципам законності, справедливості та індивідуалізації покарання, буде необхідним і достатнім для виправлення обвинуваченого та попередження вчинення ним нових кримінальних правопорушень.

Підстав для застосування положень ст. 69 КК України судом не встановлено.

З огляду на викладене, суд вважає необхідним призначити ОСОБА_3 за ч. 1 ст. 162 КК України покарання у виді штрафу в розмірі 50 (п`ятдесяти) неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 850 (вісімсот п`ятдесят) гривень.

Керуючись ст. ст. 100, 107, 124, 368, 370, 373, 374, 376, 381, 382 КПК України, суд,

У Х В А Л И В:

ОСОБА_3 визнати винним у вчиненні кримінального проступку, передбаченого ч. 1 ст. 162 КК України, та призначити йому покарання у виді штрафу в розмірі 50 (п`ятдесяти) неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 850 (вісімсот п`ятдесят) гривень.

Запобіжний захід щодо ОСОБА_3 не обирався.

Цивільний позов у кримінальному провадженні не заявлявся.

Судові витрати у кримінальному провадженні відсутні.

Речові докази у кримінальному провадженні відсутні.

Відповідно до ч. 4 ст. 382 КПК України копію вироку за результатами розгляду обвинувального акта щодо вчинення кримінального проступку не пізніше дня, наступного за днем його ухвалення, надіслати учасникам судового провадження.

На вирок учасниками кримінального провадження до Житомирського апеляційного суду через Малинський районний суд Житомирської області протягом тридцяти днів з дня отримання копії вироку, ухваленого за результатами спрощеного провадження, може бути подана апеляційна скарга з урахуванням особливостей, передбачених ст. 394 КПК України.

Вирок суду, ухвалений за результатами спрощеного провадження в порядку, передбаченому статтями 381 та 382 КПК України, не може бути оскаржений в апеляційному порядку з підстав розгляду провадження за відсутності учасників судового провадження, недослідження доказів у судовому засіданні або з метою оспорити встановлені досудовим розслідуванням обставини.

Вирок набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги вирок, якщо його не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.

Суддя: ОСОБА_1