Рішення від 30 серпня 2026 р. у справі №279/3589/26 — Коростенський міськрайонний суд Житомирської області

Справа № 279/3589/26

Провадження 2/279/2522/26

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

31 серпня 2026 року місто Коростень

Коростенський міськрайонний суд Житомирської області в складі головуючого судді Пацко О.О., при секретарі судового засідання Зубковій І.М., розглянувши в м.Коростень цивільну справу за позовом ОСОБА_1 , інтереси якого представляє адвокат Васянович Марія Іванівна до ОСОБА_2 про припинення стягнення аліментів на період навчання,

В С Т А Н О В И В :

Адвокат ОСОБА_3 подав до Коростенського міськрайонного суду Житомирської області в інтересах позивача ОСОБА_1 , позов до про припинення стягнення аліментів на повнолітню дитину, що продовжує навчання, в якому просив припинити стягнення аліментів та визнати виконавчий лист таким, що не підлягає виконанню.

Позовні вимоги мотивовані тим, що відповідно до рішення Коростенського міськрайонного суду від 06.09.2024 року з ОСОБА_1 стягнуто на користь ОСОБА_2 , аліменти на період навчання у розмірі 1/6 частки доходів, щомісячно, починаючи з 13.05.2024 року до закінчення навчання, тобто до 30.06.2027 року, але не більше ніж до досягнення ним 23 річного віку.

Наказом №68/с від 05.02.2026 року ОСОБА_2 було відраховано із числа здобувачів вищої освіти у зв`язку з порушенням умов договору про навчання між закладом освіти та фізичною особою, яка замовляє платну освітню послугу. Оскільки ОСОБА_2 припинив навчання, позивач вважає, що повинен бути припинений і його обов`язок щодо сплати аліментів.

Справу розглянуто в порядку спрощеного позовного провадження без виклику сторін. Відзиву на позов не надійшло.

Дослідивши матеріали справи, суд встановив наступні обставини.

Рішенням Коростенського міськрайонного суду від 06.09.2024 року позовні вимоги ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про стягнення аліментів на період навчання, задоволені частково.

Відповідно до вказаного рішення №279/3057/24 від 06.09.2024 року, ухваленого Коростенським міськрайонним судом, з ОСОБА_1 стягнуто на користь ОСОБА_2 , аліменти на період навчання в Державному університеті «Житомирська політехніка» озмірі 1/6 частки доходів, щомісячно, починаючи з 13.05.2024 року до закінчення навчання, тобто до 30.06.2027 року, але не більше ніж до досягнення ним 23 річного віку.

В подальшому відповідач по справі, ОСОБА_2 звернувся до Корольовського ДВС у місті Житомирі ЦМУ Міністерства юстиції (м.Київ) із відповідною заявою та 10.12.2024 року було відкрито виконавче провадження ВП №76743571 за вказаним виконавчим документом.

Наказом №68/с від 05.02.2026 року ОСОБА_2 було відраховано із числа здобувачів вищої освіти у зв`язку з порушенням умов договору про навчання між закладом освіти та фізичною особою, яка замовляє платну освітню послугу.

Відповідно до ч.1 ст.199 Сімейного Кодексу України якщо повнолітні дочка, син продовжує навчання і в зв`язку з цим потребують матеріальної допомоги, батьки зобов`язані утримувати їх до досягнення ними 23 років за умови, що вони можуть надавати таку допомогу.

За своєю правовою природою аліменти, що стягуються за рішенням суду, мають регулярний щомісячний характер.

У п. 20 постанови Пленуму від 15 травня 2006 року № 3 «Про застосування окремих норм Сімейного кодексу України при розгляді справ щодо батьківства, материнства та стягнення аліментів» Верховний Суд України роз`яснив, що обов`язок батьків утримувати повнолітніх дочку, сина, які продовжують навчатися після досягнення повноліття (незалежно від форми навчання), виникає за обов`язкової сукупності таких юридичних фактів: досягнення дочкою, сином віку, який перевищує 18, але є меншим 23 років; продовження ними навчання; потреба у зв`язку з цим у матеріальній допомозі; наявність у батьків можливості надавати таку допомогу.

За змістом ст.199 СК України, законодавець чітко визначив обов`язок батьків утримувати повнолітніх дітей, які продовжують навчання, тобто на весь період навчання, який охоплює період з вступу до закінчення чи відрахування з навчання.

Відповідно до ч.2 ст.199 Сімейного кодексу України, право на утримання припиняється у разі припинення навчання.

Аналогічна позиція висловлена у Постанові Верховного Суду від 23.01.2019 року (справа №346/103/17 провадження №61-2017св18).

Правило ч.2 ст.199 СК України виключно охоплює випадки припинення права повнолітньої дитини на утримання у разі припинення навчання, тобто закінчення або відрахування з навчання.

Враховуючи те, що ОСОБА_2 є повнолітньою особою, навчався у в Державному університеті «Житомирська політехніка», та потребував матеріальної допомоги, але наказом №68/с від 05.02.2026 року відрахований, суд вважає припиненим обов`язок батька утримувати свою повнолітню дитину.

З огляду на те, що на час звернення позивача до суду існує обов`язкове до виконання не скасоване рішення суду, яким із позивача на даний час стягуються аліменти на користь відповідача на утримання повнолітньої сина, який втратив право на таке утримання в зв`язку з відрахуванням із навчального закладу, суд робить висновок про те, що позов підлягає задоволенню шляхом припинення стягнення з позивача аліментів та в зв`язку з припиненням стягнення цих аліментів відкликати виконавчий лист із примусового виконання.

Вирішуючи питання про момент припинення стягнення аліментів, суд вважає за необхідне зазначити, що відповідно до п. 23 Постанови Пленуму Верховного Суду України №3 «Про застосування судами окремих норм Сімейного кодексу України при розгляді справ щодо батьківства, материнства та стягнення аліментів» від 15 травня 2006 року стягнення та виплата аліментів в новому розмірі, а так само припинення їх стягнення, здійснюється виключно з дня набрання законної сили рішенням суду.

Щодо визнання виконавчого листа таким, що не підлягає виконанню, слід зазначити, що згідно з ч.2 ст.432 ЦПК України суд визнає виконавчий документ таким, що не підлягає виконанню повністю або частково, якщо його було видано помилково або якщо обов`язок боржника відсутній повністю чи частково у зв`язку з його припиненням, добровільним виконанням боржником чи іншою особою або з інших причин.

Наведені підстави для визнання виконавчого листа таким, що не підлягає виконанню, поділяються на дві групи: матеріально-правові (зобов`язання можуть припинятися внаслідок добровільного виконання обов`язку боржником поза межами виконавчого провадження, припинення зобов`язань переданням відступного, зарахуванням, за домовленістю сторін, прощенням боргу, неможливістю виконання) та процесуально-правові, до яких відносяться обставини, що свідчать про помилкову видачу судом виконавчого листа, зокрема: видача виконавчого листа за рішенням, яке не набрало законної сили (крім тих, що підлягають негайному виконанню); коли виконавчий лист виданий помилково за рішенням, яке взагалі не підлягає примусовому виконанню; видача виконавчого листа на підставі ухвали суду про затвердження мирової угоди, яка не передбачала вжиття будь-яких примусових заходів або можливості її примусового виконання і, як наслідок, видачі за нею виконавчого листа; помилкової видачі виконавчого листа, якщо вже після видачі виконавчого листа у справі рішення суду було скасоване; видачі виконавчого листа двічі з одного й того ж питання у разі віднайдення оригіналу виконавчого листа вже після видачі його дубліката (Постанова Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 16 січня 2018 року у справі № 755/15479/14-ц).

З вказаного вбачається, що чинне цивільне процесуальне законодавство передбачає можливість визнання виконавчого листа таким, що не підлягає виконанню, у разі встановлення обставин, які б свідчили про те, що такий виконавчий лист у момент його видачі видано помилково, безпідставно або необґрунтовано у зв`язку з відсутністю обов`язку у боржника.

Відповідно до ч. 4 ст. 432 ЦПК України про виправлення помилки в виконавчому документі та визнання його таким, що не підлягає виконанню, суд постановляє ухвалу. Якщо стягнення за таким виконавчим документом уже відбулося повністю або частково, суд одночасно з вирішенням вказаних питань на вимогу боржника стягує на його користь безпідставно одержане стягувачем за виконавчим документом.

Отже, оскільки судом не встановлено, що виконавчий документ був виданий помилково або за інших обставин, які визначені положеннями частини 2 статті 432 ЦПК України, суд прийшов до висновку про відсутність підстав для визнання виконавчого листа таким, що не підлягає виконанню.

Керуючись ст.ст. 4, 10-13, 76-81, 141, ч.1 ст.223, ч.2 ст.247, ст.ст.259, 263-265, 274-279, 280-284, 289, 354, 355 ЦПК України, суд, -

УХВАЛИВ:

Позовні вимоги задовольнити частково.

Припинити стягнення аліментів з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , на користь ОСОБА_2 , на період навчання в Державному університеті «Житомирська політехніка» у розмірі 1/6 частки доходів.

Виконавчий лист виданий на підставі рішення Коростенського міськрайонного суду від 06.09.2024 року у справі № 279/3057/24, відкликати із примусового виконання, долучивши його до справи.

У задоволенні іншої частини вимог відмовити.

Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку в 30-денний строк, який обчислюється з дня проголошення (складення) рішення. Учасник справи, якому рішення не було вручено у день його проголошення (складення), має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення рішення суду.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, а в разі подання апеляційної скарги - після розгляду справи апеляційним судом, якщо рішення не було скасовано.

Суддя О.О.Пацко