Рішення від 04 червня 2026 р. у справі №503/1916/25 — Кодимський районний суд Одеської області

Справа № 503/1916/25

Провадження № 2/503/387/26

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

05 червня 2026 року

Кодимський районний суд Одеської області у складі:

головуючого судді Калашнікової Т.О.,

при секретарі Поліковській О.І.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Кодима в порядку загального позовного провадження цивільну справу за позовом адвоката Бершавського Олексія Валерійовича, який діє в інтересах ОСОБА_1 , до Товариства з обмеженою відповідальністю Агрофірма «Кодима» про визнання договору оренди землі неукладеним та скасування рішення про державну реєстрацію іншого речового права,

ВСТАНОВИВ:

Представник позивача ОСОБА_1 - адвокат Бершавський О.В., який діє в його інтересах, звернувся до Кодимського районного суду Одеської області з позовом до ТОВ Агрофірма «Кодима», у якому просив визнати неукладеним договір оренди землі №б/н від 10.10.2025 року, видавник: Товариство з обмеженою відповідальністю Агрофірма «Кодима», ОСОБА_1 , відносно земельної ділянки кадастровий номер 5122584800:01:001:0271, площею 4,421 га, адреса: Одеська обл., Кодимський р., с/рада Смолянська, а також скасувати рішення про державну реєстрацію іншого речового права 61974407 від 16.10.2025 року про реєстрацію права оренди земельної ділянки кадастровий номер 5122584800:01:001:0271, площею 4,421 га, адреса: Одеська обл., Кодимський р., с/рада Смолянська.скасувати державну реєстрацію іншого речового права – права оренди земельної ділянки. В обґрунтування позову представник позивача зазначив, що є власником земельної ділянки кадастровий номер 5122584800:01:001:0271, площею 4,421 га, розташованої на території Смолянської сільської ради Кодимського району Одеської області. 27 жовтня 2025 року позивачу стало відомо, що за ТОВ Агрофірма «Кодима» зареєстровано право оренди вказаної земельної ділянки на підставі договору оренди землі від 10 жовтня 2025 року, який, за твердженням позивача, він ніколи не підписував та не укладав. Позивач зазначив, що будь-якого волевиявлення на передачу земельної ділянки в оренду відповідачу він не здійснював, істотних умов договору не погоджував, а підпис від його імені виконаний іншою особою. Крім того, позивач послався на лист Головного центру обробки спеціальної інформації Державної прикордонної служби України, відповідно до якого з 29 березня 2025 року він перебував за межами України, а тому фізично не міг підписати договір оренди від 10 жовтня 2025 року.

Позивач вказував, що державна реєстрація права оренди створила для нього перешкоди у здійсненні права власності на земельну ділянку, оскільки позбавила можливості вільно володіти, користуватися та розпоряджатися належним йому майном.

Одночасно з поданням позову представником позивача було заявлено клопотання про витребування у відповідача оригіналу договору оренди землі, оскільки останній відмовився добровільно надати відповідний документ на адвокатський запит.

Також позивач звернувся із заявою про забезпечення позову, мотивуючи її тим, що невжиття заходів забезпечення може істотно ускладнити або зробити неможливим ефективний захист прав позивача, оскільки існує ризик вчинення нових реєстраційних дій щодо спірної земельної ділянки та внесення змін до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно.

Ухвалою Кодимського районного суду Одеської області від 12 листопада 2025 року відкрито провадження у справі, визначено здійснювати її розгляд у порядку загального позовного провадження та призначено підготовче судове засідання.

Ухвалою Кодимського районного суду Одеської області від 01 січня 2026 року заяву представника позивача про забезпечення позову задоволено. Суд дійшов висновку про наявність підстав для застосування заходів забезпечення позову, визнавши обґрунтованими доводи щодо існування ризику утруднення або унеможливлення ефективного захисту прав позивача, та наклав арешт на земельну ділянку площею 4,421 га, кадастровий номер 5122584800:01:001:0271, що належить ОСОБА_1 .

Ухвалою суду від 01 січня 2026 року задоволено клопотання позивача про витребування доказів та витребувано у ТОВ Агрофірма «Кодима» оригінал договору оренди землі від 10 жовтня 2025 року, який був зазначений як підстава державної реєстрації права оренди.

20 березня 2026 року відповідач подав письмове повідомлення, у якому зазначив, що позивач отримав 16 000 грн як орендну плату за 2025 рік, а також стверджував, що у вересні 2025 року позивач нібито погодився телефоном на укладення нового договору оренди в усній формі, оскільки не мав можливості особисто його підписати.

На думку позивача, такі пояснення фактично підтверджують відсутність письмового договору оренди, який відповідно до закону є обов`язковою умовою виникнення права оренди земельної ділянки.

В судове засідання представник позивача та сам позивач не з`явились, однак адвокат Бершавський О.В. через підсистему "Електронний суд" подав до суду заяву про розгляд справи за його відсутності та без участі позивача, повідомивши суд про відсутність наміру укладати мирову угоду, відсутність відводів складу суду та прохання розглянути справу на підставі наявних матеріалів.

Представник відповідача, будучи належним чином повідомленим про дату, час та місце судового розгляду, призначеного на 05.06.2026 року, у судове засідання також не з`явився. Клопотань про відкладення розгляду справи або повідомлень про поважність причин неявки суду не подав. Разом з тим, зі змісту раніше поданого ТОВ "Агрофірма "Кодима" до суду листа №75 від 20.03.2026 року вбачається, що відповідач позов фактично не визнає, а вважає, що, укладаючи спірний договір оренди землі із позивачем, діяв на законних підставах.

Оскільки всі учасники справи в судове засідання не з`явились, враховуючи положення ч. 2 ст. 247 ЦПК України, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалось.

Дослідивши матеріали справи, оцінивши подані сторонами докази у їх сукупності, суд приходить до наступних висновків.

Відповідно до статті 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи.

Згідно зі статтею 77 ЦПК України належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування.

За правилами статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Відповідно до статті 89 ЦПК України суд оцінює кожний доказ окремо, а також достатність, взаємний зв`язок та сукупність усіх доказів.

Із матеріалів справи вбачається, що ОСОБА_1 на праві приватної власності належить земельна ділянка кадастровий номер 5122584800:01:001:0271, площею 4,421 га, що підтверджується інформацією з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно.

Вказана обставина сторонами не заперечувалась та в розуміні ч.1 ст.82 ЦПК України не підлягає доказуванню.

16 жовтня 2025 року державним реєстратором Кодимської міської ради Подільського району Одеської області проведено державну реєстрацію іншого речового права – права оренди зазначеної земельної ділянки за ТОВ Агрофірма «Кодима».

Підставою реєстрації визначено договір оренди землі від 10 жовтня 2025 року.

Таким чином, предметом доказування у даній справі є існування чи відсутність належного правочину, який відповідно до вимог закону міг бути підставою виникнення права оренди.

Позивач протягом усього розгляду справи послідовно стверджував, що: договір ним не підписувався; будь-якого волевиявлення щодо передачі земельної ділянки в оренду він не висловлював; підпис у договорі йому не належить.

Дані твердження викладені як у позовній заяві, так і в інших процесуальних документах та залишались незмінними протягом розгляду справи.

Згідно листа Головного центру обробки спеціальної інформації Державної прикордонної служби України №19/86597-25-Вих від 03.11.2025 року, позивач ще 29 березня 2025 року залишив територію України.

Будь-яких доказів повернення позивача на територію України станом на дату укладення договору – 10 жовтня 2025 року – відповідачем суду не подано.

Отже, матеріалами справи підтверджується, що у день, коли відповідно до змісту договору останній нібито був підписаний сторонами, позивач фізично перебував за межами України.

Вказана обставина є істотною для оцінки доводів сторін.

З метою перевірки доводів позивача ухвалою суду від 01 січня 2026 року було витребувано у відповідача оригінал договору оренди землі.

Незважаючи на обов`язковість виконання судового рішення та вимоги статей 43, 84 ЦПК України, відповідач оригінал договору суду не надав.

Будь-яких об`єктивних причин неможливості подання такого документа матеріали справи не містять.

При цьому саме відповідач посилався на існування договору як на підставу виникнення у нього права оренди.

За таких обставин суд враховує, що неподання стороною доказу, який знаходиться виключно у його володінні, підлягає оцінці судом разом з іншими доказами відповідно до статті 89 ЦПК України.

Судом досліджено повідомлення ТОВ Агрофірма «Кодима» від 20 березня 2026 року.

У ньому відповідач зазначає, що: позивач отримав орендну плату; між сторонами відбулася телефонна розмова; позивач погодився укласти новий договір усно, оскільки не мав можливості особисто його підписати.

Суд критично оцінює такі доводи відповідача, оскільки зазначені пояснення, на переконання суду, не лише не підтверджують існування письмового договору оренди, а навпаки свідчать про його відсутність.

Якщо сторона стверджує, що особа не могла особисто підписати договір та дала лише усну згоду телефоном, такі пояснення фактично виключають можливість існування належно оформленого письмового правочину, який відповідно до закону повинен містити власноручні підписи сторін.

Будь-яких пояснень щодо цих істотних обставин відповідач не надав.

Відповідно до статті 202 ЦК України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Частиною третьою статті 203 ЦК України встановлено, що волевиявлення учасника правочину повинно бути вільним і відповідати його внутрішній волі.

Статтею 207 ЦК України передбачено, що письмовий правочин вважається таким, що вчинений, якщо його підписано сторонами.

Згідно зі статтею 638 ЦК України договір є укладеним лише тоді, коли сторони у належній формі досягли згоди щодо всіх істотних умов договору.

Відповідно до статті 14 Закону України «Про оренду землі» договір оренди земельної ділянки укладається виключно у письмовій формі.

Отже, письмова форма та особисте волевиявлення сторін є обов`язковими елементами виникнення договірних правовідносин щодо оренди земельної ділянки.

За відсутності такого волевиявлення правочин не може вважатися укладеним незалежно від факту внесення відповідного запису до Державного реєстру речових прав.

Отже, навіть у разі досягнення сторонами усної домовленості така домовленість сама по собі не породжує виникнення права оренди земельної ділянки та не може бути належною правовою підставою для державної реєстрації речового права.

Посилання відповідача на факт отримання позивачем грошових коштів також не підтверджує укладення договору.Сам по собі факт перерахування коштів не свідчить про існування належним чином укладеного договору оренди, якщо відсутні докази досягнення сторонами згоди щодо всіх істотних умов договору та належного оформлення такого правочину.

Вирішуючи спір, суд виходить із того, що відповідно до статті 3 Цивільного кодексу України одними із загальних засад цивільного законодавства є свобода договору, справедливість, добросовісність та розумність.

За змістом статей 6, 627 ЦК України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента, визначенні умов договору та вступі у договірні відносини. Водночас реалізація принципу свободи договору передбачає наявність взаємного, вільного та усвідомленого волевиявлення кожної зі сторін.

Відповідно до частини третьої статті 203 ЦК України волевиявлення учасника правочину повинно бути вільним і відповідати його внутрішній волі.

Письмовий правочин відповідно до статті 207 ЦК України вважається таким, що вчинений, якщо його зміст зафіксований у документі та він підписаний сторонами.

Таким чином, власноручний підпис сторони є не лише реквізитом документа, а й способом об`єктивного підтвердження волевиявлення особи на виникнення відповідних цивільних прав та обов`язків.

Отже, для виникнення орендних правовідносин необхідною є сукупність юридичних фактів, а саме: досягнення сторонами згоди щодо всіх істотних умов договору; належне письмове оформлення домовленостей; підписання договору сторонами; державна реєстрація речового права у випадках, передбачених законом. Відсутність хоча б одного із зазначених елементів виключає можливість виникнення відповідного речового права.

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 26.10.2022 у справі № 227/3760/19-ц (провадження № 14-79цс21) вказала, що: підпис є невід' ємним елементом, реквізитом письмової форми правочину, а наявність підписів має підтверджувати наміри та волевиявлення учасників правочину, а також забезпечувати їх ідентифікацію. Відсутність на письмовому тексті правочину (паперовому носії) підпису його учасника чи належно уповноваженої ним особи означає, що правочин у письмовій формі не вчинений. Наявність же сама по собі на письмовому тексті правочину підпису вчиненого замість учасника правочину іншою особою (фактично невстановленою особою, не уповноваженою учасником), не може підміняти належну фіксацію волевиявлення самого учасника правочину та створювати для нього права та обов`язки поза таким волевиявленням. Відсутність вольової дії учасника правочину щодо вчинення правочину (відсутність доказів такого волевиявлення за умови заперечення учасника правочину) не можна ототожнювати з випадком, коли волевиявлення учасника правочину існувало, але не відповідало ознакам, наведеним у частині третій статті 203 ЦК України: волевиявлення не було вільним чи не відповідало його внутрішній волі. У тому випадку, коли сторона не виявляла свою волю до вчинення правочину, до набуття обумовлених ним цивільних прав та обов`язків, то правочин є таким, що не вчинений, права та обов`язки за таким правочином особою взагалі не набуті, а правовідносини за ним не виникли.

Отже, аналіз усіх наявних у справі доказів у їх взаємному зв`язку свідчить про те, що відповідач не довів факту існування належним чином укладеного договору оренди земельної ділянки, тоді як позивач надав належні та допустимі докази відсутності свого волевиявлення на укладення такого договору.

За встановлених обставин суд доходить висновку, що державна реєстрація права оренди була здійснена за відсутності належної правової підстави, а тому позовні вимоги підлягають задоволенню в повному обсязі.

Відповідно до статті 141 ЦПК України у разі задоволення позову судові витрати покладаються на відповідача.

Оскільки позов підлягає задоволенню у повному обсязі, понесені позивачем судові витрати підлягають стягненню з ТОВ Агрофірма «Кодима».

Керуючись статтями 12, 13, 76–81, 89, 141, 258, 259, 263–265 ЦПК України, статтями 202, 203, 205, 207, 215, 626, 627, 638 ЦК України, статтями 93, 124, 125, 126 Земельного кодексу України, Законом України «Про оренду землі», Законом України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень», ст.ст.76-81,141,263-265 ЦПК України, суд, -

ВИРІШИВ:

Позов адвоката Бершавського Олексія Валерійовича, який діє в інтересах ОСОБА_1 , до Товариства з обмеженою відповідальністю Агрофірма «Кодима» про визнання договору оренди землі неукладеним та скасування рішення про державну реєстрацію іншого речового права, – задовольнити повністю.

Визнати неукладеним договір оренди землі №б/н від 10.10.2025 року, видавник: Товариство з обмеженою відповідальністю Агрофірма «Кодима», ОСОБА_1 , відносно земельної ділянки кадастровий номер 5122584800:01:001:0271, площею 4,421 га, адреса: Одеська обл., Кодимський р., с/рада Смолянська.

Скасувати рішення про державну реєстрацію іншого речового права 61974407 від 16.10.2025 року про реєстрацію права оренди земельної ділянки кадастровий номер 5122584800:01:001:0271, площею 4,421 га, адреса: Одеська обл., Кодимський р., с/рада Смолянська.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю Агрофірма «Кодима» (код ЄДРПОУ 32429619) на користь ОСОБА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , судовий збір за подання позовної заяви у розмірі 968 (дев`ятсот шістдесят вісім) гривень 96 копійок.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю Агрофірма «Кодима» (код ЄДРПОУ 32429619) на користь ОСОБА_1 судовий збір за подання заяви про забезпечення позову у розмірі 484 (чотириста вісімдесят чотири) гривні 48 копійок.

Рішення суду може бути оскаржено шляхом подачі апеляційної скарги безпосередньо до Одеського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Суддя Кодимського районного суду

Одеської області Т.О. Калашнікова