Постанова від 31 серпня 2026 р. у справі №2-986/91 — Сумський апеляційний суд

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

01 вересня 2026 року м.Суми

Справа №2-986/91

Номер провадження 22-ц/816/2325/26

Сумський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

головуючого - Криворотенка В. І. (суддя-доповідач),

суддів - Замченко А. О. , Черних О. М.

сторони:

заявник – ОСОБА_1 ,

розглянув у порядку письмового провадження апеляційну скаргу представника ОСОБА_1 - адвоката Грищенка Дмитра Миколайовича на ухвалу Зарічного районного суду м. Суми від 19 травня 2026 року в складі судді Клименко А.Я., постановленої у м. Суми за заявою представника ОСОБА_1 – адвоката Грищенка Дмитра Миколайовича про виправлення описки в рішенні Зарічного районного суду м. Суми від 25 вересня 1991 року

в цивільній справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_3 , третя особа – ОСОБА_4 про визнання свідоцтва про право на спадщину частково недійсним, визнання права власності та реальний поділ майна,

В С Т А Н О В И В:

Рішенням Зарічного районного суду м. Суми від 25 вересня 1991 року позовні вимоги задоволено частково. «Признано свидетельство о праве на наследство на 49/100 части домостроения по АДРЕСА_1 от 11 ноября 1989 года № 2-1461 на имя ОСОБА_3 частично недействительным. Признать за ОСОБА_5 право собственности на 4/100 домостроения, расположенного в АДРЕСА_1 , отказав ей в части иска о реальном разделе. Взыскать с ОСОБА_3 в пользу ОСОБА_5 расходы по госпошлине, экспертизе в размере 80 рублей» (рос.).

12 травня 2026 року представник заявника ОСОБА_1 – адвокат Грищенко Д.М. звернувся до суду із заявою в порядку ст. 269 ЦПК України, в якій просив виправити описки, допущені в рішенні Зарічного районного суду м. Суми від 25 вересня 1991 року у справі № 2-986/91 за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_3 , третя особа - ОСОБА_4 про визнання свідоцтва про право на спадщину частково недійсним, визнання права власності та реальний поділ майна.

Обґрунтовуючи заяву, представник заявника зазначив, що при оформленні спадкових прав після смерті ОСОБА_3 було виявлено помилки у судовому рішенні від 25 вересня 1991 року, які перешкоджають нотаріальному посвідченню прав на спадкове майно. Зокрема, у тексті рішення помилково вказано номер будинку «28-А» замість правильного «28», а також зазначено дату видачі свідоцтва про право на спадщину «11 листопада 1989 року» замість «01 листопада 1983 року».

Ухвалою Зарічного районного суду м. Суми від 19 травня 2026 року заяву представника ОСОБА_1 – адвоката Грищенка Д.М. про виправлення описки у судовому рішенні задоволено частково.

Вважати вірним в тексті рішення Зарічного районного суду м. Суми від 25 вересня 1991 року по справі № 2-986/91 за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_3 , третя особа – ОСОБА_4 про визнання свідоцтва про право на спадщину частково недійсним, визнання права власності та реальний поділ майна – дату видачі свідоцтва про право на спадщину «01 ноября 1983 року».

В іншій частині заяви відмовлено.

ОСОБА_6 , не погоджуючись з ухвалою суду, посилаючись на її невідповідність нормам матеріального та процесуального права, просить скасувати ухвалу суду першої інстанції в частині відмови у виправленні описки та постановити нову, якою задовольнити заяву.

В обґрунтування доводів апеляційної скарги зазначено, що відповідно до змісту свідоцтва про право на спадщину № 2-1461 від 01 листопада 1983 року, яке було предметом судового розгляду у 1991 році та визнавалось судом частково недійсним, об`єктом спадкового майна у ньому чітко визначено частку домоволодіння саме за адресою: АДРЕСА_1 . Вказані обставини підтверджуються згаданим свідоцтвом, а саме на його зворотній стороні чітко вказано, що спадкове майно, на яке видано свідоцтво, складається з «сорока девяти сотых частей жилого дома, жилая площадь которого 84,4 кв. м, расположенного в г. Сумы по ул. ОСОБА_7 под номером двадцать восьмым на земельном участке 600 кв.м…..». Інші додані до заяви документи також підтверджують той факт, що у рішенні суду від 25 вересня 1991 року мова могла йти виключно про домоволодіння під номером АДРЕСА_2 , але ніяк не під номером НОМЕР_1 , як помилково вказано у судовому рішенні.

Відповідно до ч. 1 ст. 368 ЦПК України справа розглядається судом апеляційної інстанції за правилами, встановленими для розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження, з особливостями, встановленими главою І розділу V ЦПК України.

Відповідно до ч. 2 ст. 369 ЦПК України апеляційні скарги на ухвали суду, зазначені в пунктах 1, 5, 6, 9, 10, 14, 19, 37-40 частини першої статті 353 цього Кодексу, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи.

Ухвала суду першої інстанції щодо внесення або відмови у внесенні виправлень у рішення віднесена до п. 19 ч. 1 ст. 353 ЦПК України.

Відповідно до ч. 3 ст. 369 ЦПК України з урахуванням конкретних обставин справи суд апеляційної інстанції може розглянути апеляційні скарги, зазначені в частинах першій та другій цієї статті, у судовому засіданні з повідомленням (викликом) учасників справи.

Відповідно до ч. 13 ст. 7 ЦПК України розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться.

Враховуючи вищевикладене, оскільки із матеріалів справи не вбачається обставин, які б унеможливлювали розгляд справи без повідомлення учасників справи, розгляд справи здійснено в порядку письмового провадження, без повідомлення учасників справи.

Дослідивши матеріали справи, перевіривши законність та обґрунтованість ухвали суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, вимог та підстав позову, заявлених в суді першої інстанції, колегія суддів апеляційного суду вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з таких підстав.

Відповідно до ч. 1 ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Ухвала Зарічного районного суду м. Суми від 19 травня 2026 року в частині внесення виправлень у рішення Зарічного районного суду м. Суми від 25 вересня 1991 року ніким не оскаржується та не є предметом апеляційного перегляду.

Відповідно до ст. 269 ЦПК України суд може з власної ініціативи або за заявою учасників справи виправити допущені в рішенні чи ухвалі описки чи арифметичні помилки. Питання про внесення виправлень вирішується судом без повідомлення учасників справи, про що постановляється ухвала.

Вирішуючи питання про виправлення описок чи арифметичних помилок, допущених в судовому рішенні, суд не вправі змінювати зміст судового рішення, він лише усуває неточності щодо встановлених фактичних обставин справи (наприклад, дати події, номера і дати документа, найменування сторін, прізвища, імені, по батькові особи, займаної посади тощо), або виправляє помилки, що мають технічний характер (тобто виникли при виготовленні тексту судового рішення). Отже, виправлення допущених у судовому рішенні описок, арифметичних чи технічних помилок допускається, якщо при цьому не зачіпається суть ухваленого судом рішення.

У постанові Верховного Суду від 05 лютого 2020 року у справі № 362/2179/17 (провадження № 51-3635км19), від 13 липня 2022 року в справі № 761/14537/15-ц (провадження № 61-3069св21), від 13 липня 2022 року в справі № 761/14537/15-ц вказано, що ухвала про внесення виправлень у судове рішення чи відмову у внесенні виправлень має особливу правову природу, обумовлену її похідним характером, оскільки вона не вирішує будь-яких питань по суті, окрім як щодо виправлення допущених у судовому рішенні відповідного суду описок і очевидних арифметичних помилок або відмови у внесенні таких виправлень. Зміст ухвали про внесення виправлень у судове рішення завжди підпорядкований змісту судового рішення, до якого вносяться зміни, а тому оцінка правомірності постановлення такої ухвали з точки зору її змісту у випадку її оскарження в апеляційному чи касаційному порядку має здійснюватися одночасно з оцінкою змісту виправленого судового рішення. Отже, оскарження ухвали про внесення виправлень у судове рішення має здійснюватися в тому ж порядку, що і виправлене судове рішення, у тому числі з урахуванням інстанції суду, який прийняв таке рішення. Дотримання відповідного порядку оскарження може бути поєднано з наявністю відповідних обмежень права на оскарження тих чи інших судових рішень, крім випадків, коли суд, постановляючи ухвалу про внесення виправлень у судове рішення, вийшов за межі наданих йому законом повноважень.

Відповідно до постанови Пленуму Верховного Суду України від 18 грудня 2009 року № 14 «Про судове рішення у цивільній справі» суд, вирішуючи питання про виправлення описок чи арифметичних помилок, допущених у судовому рішенні (рішенні або ухвалі), не має права змінювати зміст судового рішення, він лише усуває такі неточності, які впливають на можливість реалізації судового рішення чи його правосудності.

Суд вправі здійснити технічну заміну елементу, яка є очевидною й такою, що в подальшому може ускладнити виконання судового рішення.

Виправленню підлягають лише ті описки, що мають істотний характер. До таких належать: написання прізвищ та імен, адрес, зазначення дат і строків, зокрема, у резолютивній частині судового рішення, оскільки будь-яка описка має істотне значення і може ускладнити виконання рішення. Таким чином, описка трактується як явна неточність або незрозуміле формулювання.

У постанові Верховного Суду від 11 листопада 2020 року у справі № 300/765/15-ц (провадження № 61-7654св20) вказано, що судове рішення повинно бути точним. Помилки у тексті судового рішення, зумовлені арифметичними помилками або граматичними помилками (описками), що стосуються істотних обставин або ускладнюють виконання рішення, можуть бути усунуті судом, який ухвалив рішення або ухвалу.

Як вбачається з тексту самого свідоцтва про право на спадщину № 2-1461, яке було предметом судового розгляду у 1991 році та визнавалось судом частково недійсним, об`єктом спадкового майна у ньому чітко визначено частку домоволодіння саме за адресою: АДРЕСА_1 . Ухвалюючи рішення у справі № 2-986/91, суд виходив із меж позовних вимог та змісту документів, що оскаржувалися.

Відмовляючи в задоволенні заяви представника ОСОБА_1 – адвоката Грищенка Д.М. в частині зміни номера будинку (домоволодіння) з «28-А» на «28», суд першої інстанції виходив з того, що зміна адреси нерухомого майна в судовому рішенні за умови, що в самому правовстановлюючому документі вона вказана як «28-А», не є виправленням описки в розумінні ст. 269 ЦПК України, оскільки це призведе до зміни суті рішення та виходу за межі обставин, що досліджувалися судом у 1991 році.

Апеляційний суд не може погодитися з такими висновками з огляду на слідуюче.

Зі змісту свідоцтва про право на спадщину № 2-1461 від 01 листопада 1983 року, яке було предметом судового розгляду у 1991 році та визнавалось судом частково недійсним, об`єктом спадкового майна у ньому чітко визначено частку домоволодіння саме за адресою: АДРЕСА_1 . Вказані обставини підтверджуються згаданим свідоцтвом, а саме на його зворотній стороні чітко вказано, що спадкове майно, на яке видано свідоцтво, складається з «сорока девяти сотых частей жилого дома, жилая площадь которого 84,4 кв. м, расположенного в г. Сумы по ул. Артема под номером двадцать восьмым на земельном участке 600 кв. м…..». Інші додані до заяви документи також підтверджують той факт, що у рішенні суду від 25 вересня 1991 року мова могла йти виключно про домоволодіння під номером АДРЕСА_2 , але ніяк не під номером НОМЕР_1 , як помилково вказано у судовому рішенні місцевого суду (а.с. 9-12).

З огляду на це, зазначення в рішенні суду адреси домоволодіння як «28-А» замість «28» є очевидною, технічною помилкою (опискою), яка виникла під час виготовлення та оформлення тексту судового рішення. Така помилка перешкоджає заявнику належним чином реалізувати свої права та виконати судове рішення, оскільки створює штучні розбіжності між судовим актом та первинними правовстановлюючими документами.

Усунення цієї помилки шляхом виправлення адреси з «28-А» на «28» жодним чином не змінює суті самого судового рішення, не впливає на висновки суду щодо прав та обов`язків сторін, не змінює визначені судом частки у майні та не зачіпає матеріально-правовий зміст резолютивної частини, а лише приводить текст рішення у точну відповідність із матеріалами справи та обставинами, що були встановлені під час розгляду у 1991 році.

За таких обставин, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції безпідставно обмежив право заявника на виправлення очевидної технічної помилки, чим припустився порушення норм процесуального права, що призвело до постановлення помилкової ухвали.

На підставі викладеного, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга представника ОСОБА_1 – адвоката Грищенка Д.М. підлягає задоволенню, а ухвала суду відповідно до ч. 1 ст. 376 ЦПК України в частині відмови у внесенні виправлень у рішення - скасуванню, оскільки викладені у ній висновки не відповідають обставинам справи і остання постановлена із порушенням норм процесуального права, із прийняттям нової постанови про задоволення заяви про виправлення описки в рішенні.

Таким чином, необхідно виправити допущену в рішенні Зарічного районного суду м. Суми від 25 вересня 1991 року описку, змінивши в усьому тексті рішення номер будинку (домоволодіння) з «28-А» на «28».

Керуючись ст. ст. 7, 367, 374, 376, 381, 382 ЦПК України, апеляційний суд

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу представника ОСОБА_1 - адвоката Грищенка Дмитра Миколайовича задовольнити.

Ухвалу Зарічного районного суду м. Суми від 19 травня 2026 року в частині відмови у внесенні виправлень у рішення скасувати та прийняти в цій частині нову постанову.

Виправити описку в рішенні Зарічного районного суду м. Суми від 25 вересня 1991 року у справі № 2-986/91 за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_3 , третя особа – ОСОБА_4 про визнання свідоцтва про право на спадщину частково недійсним, визнання права власності та реальний поділ майна, зазначивши правильний номер будинку (домоволодіння) «28», замість «28-А».

Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її ухвалення та касаційному оскарженню не підлягає.

Головуючий - В. І. Криворотенко

Судді: А. О. Замченко

О. М. Черних