Постанова від 30 серпня 2026 р. у справі №682/1554/26 — Хмельницький апеляційний суд

ХМЕЛЬНИЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

31 серпня 2026 року

м. Хмельницький

Справа № 682/1554/26

Провадження № 33/820/663/26

Суддя судової палати з розгляду кримінальних справ та справ про адміністративні правопорушення Хмельницького апеляційного суду Преснякова А.А. за участю секретаря судового засідання Романової А.В. особи, яку притягнуто до адміністративної відповідальності ОСОБА_1

захисника Волкової А.О.

прокурора Мартинюка О.Г.

розглянула у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Хмельницькому в режимі відеоконференції апеляційну скаргу особи, яку притягнуто до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 на постанову судді Славутського міськрайонного суду Хмельницької області від 21 липня 2026 року, якою ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянку України, проживаючу за адресою: АДРЕСА_1 , старшого інспектора сектору моніторингу Шепетівського РУП ГУНП в Хмельницькій області, визнано винною у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.4 ст.172-6 КУпАП, та

ВСТАНОВИЛА:

Короткий зміст оскаржуваного судового рішення та встановлені судом обставини

Відповідно до постанови судді, ОСОБА_1 будучи відповідно до підпункту «з» пункту 1 частини 1 статті 3 Закону України «Про запобігання корупції» суб`єктом, на якого поширюється дія цього закону, в порушення вимог підпунктів 2, 3 частини 1 статті 46 Закону України «Про запобігання корупції», подала завідомо недостовірні відомості до декларації особи, уповноваженої на виконання функцій держави або місцевого самоврядування за 2024 рік на загальну суму 604 000 гривень, чим вчинила адміністративне правопорушення, пов`язане з корупцією, передбачене ч.4 ст.172-6 КУпАП.

Так, наказом начальника ГУНП в Хмельницькій області від 01.06.2022 №148о/с капітана поліції ОСОБА_2 переміщено на посаду старшого інспектора сектора моніторингу Шепетівського районного управління поліції ГУНП в Хмельницькій області.

24.03.2025, перебуваючи на посаді старшого інспектора сектора моніторингу Шепетівського районного управління поліції ГУНП в Хмельницькій області, ОСОБА_1 подала щорічну декларацію особи, уповноваженої на виконання функцій держави або місцевого самоврядування за 2024 рік, та зазначила відомості, які відрізняються від достовірних на суму 604 000 грн., що перевищує 150 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, встановлених на дату подання декларації.

Так, у розділі 3 «Об`єкти нерухомості» декларації ОСОБА_1 не зазначила відомостей про квартиру загальною площею 74,6 м2, розташовану за адресою: АДРЕСА_1 , вартістю 600 000 грн., що належить з 02.02.2023 на праві власності члену сім`ї (чоловіку) та знаходиться у суб`єкта декларування та члена сім`ї (сина ОСОБА_3 ) на іншому праві користування у зв`язку із фактичним проживання, про що зазначено у розділі 2.1 декларації.

У розділі «Транспортні засоби» декларації ОСОБА_1 зазначила відомості, які не відповідають дійсності про вартість автомобіля легкового MERSEDES-BENZ А180 (2005 р.в.), який перебуває у неї на праві власності з 28.12.2022, вказавши 114 000 гривень. Під час перевірки встановлено, що згідно із відомостями ЄДРТЗ, вартість зазначеного автомобіля становить 110 000 гривень. Таким чином ОСОБА_1 зазначила відомості, які не відповідають дійсності, на суму 4000 гривень.

Постановою судді Славутського міськрайонного суду Хмельницької області від 21 липня 2026 року ОСОБА_1 визнано винною у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого частиною 4 статті 172-6 КУпАП, та на неї накладено адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі однієї тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 17 000 грн. Стягнуто з ОСОБА_1 судовий збір у розмірі 665 грн. 60 коп.

Вимоги апеляційної скарги та узагальнені доводи особи, яка її подала

В апеляційній скарзі особа, яку притягнуто до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 просить скасувати постанову судді Славутського міськрайонного судуХмельницької області від 21 липня 2026 року та закрити провадження у справі.

Зазначає, що у протоколі №62-2026 вказано, що вона порушила підпункти 2, 3 частини 1 статті 46 Закону України «Про запобігання корупції», в той час як вказана частина статті таких підпунктів не містить. В розділі «суть адміністративного правопорушення» іде посилання про її обов`язки, як суб`єкта декларування, з посиланням на наказ НАЗК від 23.07.2021 №449/2021, який фактично втратив чинність 08.11.2023 (до подачі нею декларації за 2024 рік). В розділі «суть адміністративного правопорушення» вказано, що в розділі 11 декларації вона вказала відомості, які не відповідають дійсності на загальну суму 600 000 грн., чим не дотрималась вимог п. 2 ч. 1 ст. 46 Закону України «Про запобігання корупції», хоча фактично заповнення розділу 11 декларації регламентується пунктом 7 частини 1 статті 46 вказаного Закону.

Зауважує, що на момент заповнення декларації вона не володіла інформацією щодо перебування у власності її чоловіка квартири, а була переконана, що її володільцем є його мати, яка не є членом її сім`ї. Будь-якого умислу на приховування або зазначення недостовірних відомостей, вона не мала.

Крім того, при заповненні декларації за 2024 рік вона намагалася зазначити у розділ 3 декларації відомості про своє та сина ОСОБА_3 місце проживання, але за браком відомостей (характеристик: площі, реєстраційних номерів, власника, інше) про квартиру, декларація показувала помилки логічного контролю і відмовляла у її підписанні електронним підписом. В той же час, відомості про квартиру за адресою: АДРЕСА_1 , вона вказала в розділах 2.1 та 2.2 як її місце проживання та сина ОСОБА_3 . З вказаних причин, вона вирішила скористатись нормою частини 9 статті 46 Закону України «Про запобігання корупції», де зазначено, що відомості, передбачені частиною першою цієї статті, вважаються такими, що зазначені у декларації, якщо вони відображені хоча б в одному розділі декларації. У такому разі невнесення відомостей до інших розділів декларації не вважається поданням суб`єктом декларування завідомо недостовірних відомостей або неподанням таких відомостей.

Зауважила, що стосується вартості автомобіля, що зазначена в сумі 114 000 грн., то вона включала в себе фактичні витрати на його придбання, технічний огляд, реєстрацію у сервісному центрі та страхування, розбіжність у 4000 грн. має оціночний характер і виникла через неврахування нею супутніх витрат. Оскільки вартість було вказана у більшу сторону, будь-який умисел на заниження активу виключений.

Посилається на те, що у матеріалах справи міститься копія довідки №261/26 від 10.04.2026 року, після отримання якої нею було з`ясовано всі моменти, на які було вказано у довідці, і що підлягали виправленню, декларації (виправлені) за 2024 та 2025 рік нею було подано.

Вважає, що у її діях повністю відсутній корупційний інтерес чи корупційна складова, а розбіжності в декларації є наслідком виключно сімейно-побутової необізнаності та браку первинної інформації про титульного власника, а не умисним приховуванням активів, нажитих злочинним чи сумнівним шляхом.

Позиції учасників судового провадження

У судовому засіданні особа, яку притягнуто до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 та її захисник Волкова А.О.підтримали доводи апеляційної скарги, просили скасувати оскаржувану постанову судді суду першої інстанції та закрити провадження у справі.

ОСОБА_1 показала, що на момент заповнення декларації вона не володіла інформацією щодо перебування у власності її чоловіка квартири, а була переконана, що її володільцем є його мати, яка не є членом її сім`ї. У цій квартирі вона проживає з кінця 2022 року. Будь-якого умислу на приховування або зазначення недостовірних відомостей, вона не мала. Що стосується вартості автомобіля, що зазначена в сумі 114 000 грн., то вона включала в себе фактичні витрати на його придбання, технічний огляд, реєстрацію у сервісному центрі та страхування, розбіжність у 4000 грн. має оціночний характер і виникла через неврахування нею супутніх витрат. Оскільки вартість було вказана у більшу сторону, будь-який умисел на заниження активу виключений.

Захисник Волкова А.О. також посилалась на відсутність у матеріалах справи копії декларації, поданої ОСОБА_1 за 2024 рік, що позбавляло суд першої інстанції можливості встановлення фактичних обставин справи, а саме зазначення у декларації завідомо недостовірних відомостей.

Прокурор заперечив щодо задоволення апеляційних вимог особи, яку притягнуто до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 , вважає постанову суду першої інстанції законною та обґрунтованою.

Заслухавши учасників судового засідання, перевіривши матеріали справи, суд дійшов висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Мотиви суду

Відповідно до вимог статті 294 КУпАП, апеляційний суд переглядає справу в межах апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права. Апеляційний суд може дослідити нові докази, які не досліджувалися раніше, якщо визнає обґрунтованим ненадання їх до місцевого суду або необґрунтованим відхилення їх місцевим судом.

Згідно з вимогами статей 245, 280 КУпАП, завданням провадження в справах про адміністративні правопорушення є своєчасне, всебічне, повне і об`єктивне з`ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом, а орган чи посадова особа при розгляді справи про адміністративне правопорушення, з урахуванням положень, викладених у статтях 251, 252 КУпАП, зобов`язаний з`ясувати чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом`якшують і обтяжують відповідальність, а також інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи і, керуючись законом та правосвідомістю, оцінити докази за своїм внутрішнім переконанням в їх сукупності.

Орган (посадова особа) оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному та об`єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом та правосвідомістю.

При розгляді справ про адміністративні правопорушення, пов`язані з корупцією, суди зобов`язані забезпечувати своєчасний та якісний їх розгляд, точне й неухильне застосування чинного законодавства.

Вирішуючи справи цієї категорії, суди повинні керуватися Конституцією України, Конвенцією ООН проти корупції (Нью-Йорк, 31 жовтня 2003 року), Кримінальною конвенцією Ради Європи про боротьбу з корупцією (Страсбург, 27 січня 1999 року), додатковим протоколом до Кримінальної конвенції Ради Європи про боротьбу з корупцією (Страсбург, 15 травня 2003 року), Законом України «Про запобігання корупції», КУпАП, іншими нормативно-правовими актами, а також практикою Європейського суду з прав людини.

Відповідно до вимог діючого законодавства про адміністративні правопорушення, а саме статей 9 та 245 КУпАП, особа може бути притягнута до адміністративної відповідальності лише за наявності в її діях події та складу адміністративного правопорушення, який має бути встановлений судом тільки після всебічної та повної оцінки всіх належних доказів по справі.

Частина 1 статті 7 КУпАП передбачає, що ніхто не може бути підданий заходу впливу у зв`язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом.

Склад правопорушення це наявність об`єктивних та суб`єктивних ознак, за наявності яких діяння вважається адміністративним правопорушенням. Відсутність хоча б однієї з цих ознак означає відсутність складу в цілому.

Вина є одним із елементів суб`єктивної сторони будь-якого правопорушення, а тому юридична відповідальність за загальним правилом можлива лише при винному вчиненні забороненого діяння чи бездіяльності.

Диспозицією ч.4 ст.172-6 КУпАП передбачено відповідальність за подання завідомо недостовірних відомостей у декларації особи, уповноваженої на виконання функцій держави або місцевого самоврядування.

Відповідно до абз.1, 3 примітки до ст. 172-6 КУпАП (у редакції Законів № 1074-IX від 04 грудня 2020 року, № 1576-IX від 29 червня 2021 року, чинній станом на час подання декларації), суб`єктом правопорушень у цій статті є особи, які відповідно до ч.ч.1 та 2 ст.45 Закону України «Про запобігання корупції» зобов`язані подавати декларацію особи, уповноваженої на виконання функцій держави або місцевого самоврядування. Відповідальність за цією статтею настає за подання завідомо недостовірних відомостей у декларації особи, уповноваженої на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, стосовно майна або іншого об`єкта декларування, що має вартість, настає у випадку, якщо такі відомості відрізняються від достовірних на суму від 100 до 500 прожиткових мінімумів для працездатних осіб.

Згідно підпункту «з» пункту 1 ч.1 ст.3 Закону України «Про запобігання корупції», суб`єктами, на, яких поширюється дія цього закону є, зокрема поліцейські.

За змістом ч.1 ст. 45 Закону України «Про запобігання корупції», особи зазначені у п.1 пп. «а», «в», «г», п. 2 ч.1 ст. 3 Закону зобов`язанні щорічно до 01 квітня подавати шляхом заповнення на офіційному веб-сайті Національного агентства декларацію особи, уповноваженої на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, за минулий рік за формою, що визначається Національним агентством.

Висновок суду першої інстанції щодо винуватості ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.4 ст.172-6 КУпАП, за обставин, викладених у постанові, підтверджений наявними в матеріалах справи доказами, яким суд першої інстанції дав належну юридичну оцінку.

Встановлено, що відповідно до відомостей протоколу про адміністративне правопорушення №62-2026 від 02 червня 2026 року зафіксовано факт подання ОСОБА_1

завідомо недостовірних відомостей у декларації особи, уповноваженої на виконання функцій держави або місцевого самоврядування за 2024 рік, яка була подана 24 березня 2025 року (а/с 1-9).

Висновком Національного агентства з питань запобігання корупції (НАЗК) від 17 квітня 2026 року виявлено ознаки адміністративного правопорушення, пов`язаного з корупцією, згідно з яким: у розділі 3 «Об`єкти нерухомості» декларації ОСОБА_1 , як суб`єкт декларування не зазначила відомостей про квартиру загальною площею 74,6 м2, розташовану за адресою: АДРЕСА_1 , вартістю 600 000 грн., що належить з 02.02.2023 на праві власності члену сім`ї (чоловіку) та знаходиться у суб`єкта декларування та члена сім`ї (сина ОСОБА_3 ) на іншому праві користування у зв`язку із фактичним проживанням, про що зазначено у розділі 2.1 декларації. Під час перевірки встановлено, що вказана квартира була набута на підставі договору пайової участі у будівництві багатоквартирного житлового будинку від 24.10.2018 № 17/63 та акта приймання-передачі житлового приміщення від 28.05.2022.

У розділі 6 «Транспортні засоби» декларації, суб`єкт декларування зазначила відомості, які не відповідають дійсності, про вартість автомобіля легкового MERCEDES-BENZ A180 (2005 р.в.), який перебуває у нього на праві власності з 28.12.2022, вказавши 114 000 гривень.

Під час перевірки встановлено, що згідно з відомостями ЄДРТЗ вартість зазначеного автомобіля становить 110 000 гривень. Суб`єкт декларування зазначив відомості, які не відповідають дійсності на суму 4 000 гривень.

Таким чином, суб`єкт декларування у розділі 6 декларації зазначив відомості, які не відповідають дійсності на загальну суму 4 000 грн., чим не дотримав вимоги п. 3 ч. 1 ст. 46 Закону. За результатами повної перевірки декларації щодо з`ясування достовірності задекларованих відомостей встановлено, що суб`єкт декларування при поданні декларації вказав відомості, що не відповідають дійсності на загальну суму 604 000 грн., чим не дотримав вимоги пп. 2, 3 ч. 1 ст. 46 Закону (а/с 13-16).

Обґрунтовуючи винуватість ОСОБА_1 у вчиненні зазначеного адміністративного правопорушення, суд зазначив, що обставин викладені в протоколі підтверджуються: висновком від 24.04.2026 Національного агентства з питань запобігання корупції, згідно якого за результатами повної перевірки декларації за 2024 рік, поданої ОСОБА_1 , встановлено, що у діях суб`єкта декларування вбачаються ознаки правопорушення передбаченого ч.4 ст. 172-6 КУпАП. До даного висновку надано копії матеріалів повної перевірки, які складаються із довідки № 261/26 від 10.04.2026, складеної НАЗК за результатами проведення повної перевірки декларації ОСОБА_1 - старшого інспектора сектору моніторингу ШРУП ГУНП в Хмельницькій області, за 2024 рік, запитом Хмельницького управління Департаменту внутрішньої безпеки Національної поліції України до Начальника ГУНП в Хмельницькій області про надання інформації стосовно ОСОБА_1 , відповіддю ГУНП в Хмельницькій області про надання запитуваної інформації щодо ОСОБА_1 , зокрема, витягом із наказу 49о/с від 07.11.2015 про присвоєння ОСОБА_4 спеціального звання капітан поліції, витягом з наказу № 14о/с від 01.06.2025 про переміщення ОСОБА_4 на посаду старшого інспектора сектору моніторингу ШРУП ГУНП в Хмельницькій області, витягом з наказу № 104о/с від 19.04.2026 про зміни в облікових документах ОСОБА_4 , зокрема, щодо зміни прізвища на « ОСОБА_5 », пам`яткою поліцейського та інструктажем ознайомлення ОСОБА_2 про ознайомлення із вимогами антикорупційного законодавства від 24.08.2017, інформаційним витягом з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно № 443768839 щодо квартири АДРЕСА_2 , яка належить ОСОБА_1 , чоловіку ОСОБА_1 , а також самою декларацією ОСОБА_1 за 2024 рік, яка подана 24.03.2025 року.

Наведені докази є належними, допустимими та достовірними, оскільки вони здобуті з додержанням процесуальної процедури, не суперечать фактичним обставинам справи, об`єктивно узгоджуються між собою, не спростовуються апелянтом за допомогою інших доказів, і тому у своїй сукупності є достатніми для ухвалення судом рішення по справі й притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за частиною 4 статті 172-6 КУпАП.

На думку апеляційного суду, суд першої інстанції дослідив обставини справи разом із наданими матеріалами справи та правильно встановив той факт, що ОСОБА_1 подала завідомо недостовірні відомості у декларації особи, яка уповноважена на виконання функцій держави або місцевого самоврядування за 2024 рік, а отже слід визнати наявність у її діях складу адміністративного правопорушення, передбаченого частиною 4 статті 172-6 КУпАП.

У поданій апеляційній скарзі особою, яку притягнуто до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 не оскаржується той факт, що вона є суб`єктом, на, яких поширюється дія Закону України «Про запобігання корупції», а також факт подачі недостовірних відомостей у декларації особи, яка уповноважена на виконання функцій держави або місцевого самоврядування за 2024 рік, а саме, що вона не зазначила відомостей про квартиру загальною площею 74,6 м2, розташовану за адресою: АДРЕСА_1 , вартістю 600 000 грн., що належить з 02.02.2023 на праві власності члену сім`ї (чоловіку) та знаходиться у суб`єкта декларування та члена сім`ї (сина ОСОБА_3 ) на іншому праві користування у зв`язку із фактичним проживанням, а також щодо вартості належного їй автомобіля, однак, зазначає про відсутність у неї умислу на приховання цієї квартири, вона не мала корупційного інтересу чи корупційної складової, а розбіжності в декларації є наслідком виключно сімейно-побутової необізнаності та браку первинної інформації про титульного власника, а не умисним приховуванням активів, нажитих злочинним чи сумнівним шляхом, що і є предметом розгляду апеляційної інстанції.

Висновок про наявність чи відсутність в діях особи складу адміністративного правопорушення повинен бути обґрунтований, тобто зроблений на підставі всебічного, повного та об`єктивного дослідження всіх обставин і доказів, які підтверджують факт вчинення адміністративного правопорушення.

Притягнення особи до адміністративної відповідальності можливе лише за умови наявності юридичного складу адміністративного правопорушення, в тому числі встановлення вини особи у його вчиненні, яка підтверджена належними та допустимими доказами.

Адміністративним правопорушенням, пов`язаним з корупцією, є протиправне, винне діяння, яке посягає на встановлений порядок управління і за яке законом передбачено адміністративну відповідальність.

Винуватість є обов`язковою ознакою адміністративного проступку.

КУпАП не дає визначення вини – це поняття визначено у кримінальному праві, - як психологічне ставлення правопорушника до протиправного діяння та його наслідків.

Отже, під виною правопорушника слід розуміти його негативне психологічне ставлення до інтересів суспільства.

Умисел при виконанні формальних складів полягає в усвідомленні протиправності дій і у навмисності протиправного поводження.

Оскільки у формальних складах обсяг об`єктивної сторони вичерпується переліком ознак діяння й обставин його здійснення, то і від особи, яка притягається до відповідальності, вимагається усвідомлення, розуміння лише тих обставин, що названі у складі.

Тому визнавати вину особи, яка притягається до відповідальності, необхідно, виходячи з того, що при виконанні формальних складів полягає в усвідомленні протиправності своїх дій у даних обставинах і бажанням їх вчинити, навмисністю протиправної поведінки.

Таким чином, умисел суб`єктів, на яких поширюється дія Закону України «Про запобігання корупції», полягає в тому, що, будучи ознайомленими з вимогами цього Закону про обов`язки, обмеження та заборони, суб`єкти не виконують ці вимоги та порушують їх.

Об`єктивні ознаки складу адміністративного правопорушення за ч.4 ст.172-6 КУпАП, його об`єктивна сторона має активну форму прояву та полягає у поданні завідомо недостовірних відомостей.

Суб`єктивна сторона правопорушення, пов`язана з наявністю вини у формі прямого чи непрямого умислу. Крім того, вчинення цього діяння через необережність або через описку виключає притягнення особи до адміністративної відповідальності.

Відповідно до п.п.3, 4 розділу ІІ Порядку заповнення та подання декларації особи, уповноваженої на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, затвердженого наказом Національного агентства з питань запобігання корупції 08 листопада 2023 року № 252/23, суб`єкт декларування до початку заповнення декларації повинен підтвердити ознайомлення із цим порядком шляхом проставлення відповідної відмітки. Після заповнення усіх необхідних розділів декларації суб`єкту декларування надається можливість перевірити повноту та достовірність зазначеної ним інформації. Перед підписанням декларації суб`єкт декларування підтверджує повноту та достовірність даних, вказаних у ній, ознайомлення з попередженням про настання відповідальності за подання недостовірних відомостей шляхом проставлення відповідної відмітки.

Отже, перед заповненням щорічної декларації за 2024 рік ОСОБА_1 ознайомилась з Правилами заповнення декларації особи, уповноваженої на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, про що проставила відповідну відмітку.

Крім цього, після заповнення всіх розділів указаної декларації вона ознайомилась із внесеними до неї відомостями та проставила відповідну позначку про підтвердження правильності даних.

При поданні цієї декларації ОСОБА_1 підтвердила достовірність вказаних відомостей та як свідчать відомості з матеріалів справи щодо послідовності дій ОСОБА_1 як користувача Єдиного державного реєстру декларацій осіб, уповноважених на виконання функцій держави або місцевого самоврядування у період з 01 січня 2024 року по 01 квітня 2025 року, ОСОБА_1 24 березня 2025 року о 02 год. 14 хв. подала декларацію шляхом накладення кваліфікованого електронного підпису (п.5 розділу ІІ Порядку).

Згідно з абз.3 ч.4 ст.45 Закону України «Про запобігання корупції», у разі самостійного виявлення суб`єктом декларування у декларації недостовірних відомостей після спливу терміну для подання виправленої декларації, передбаченого абзацом першим цієї частини, але до початку проведення Національним агентством повної перевірки цієї декларації, суб`єкт декларування може звернутися до Національного агентства з листом з поясненням причин, що призвели до внесення недостовірних відомостей та неподання виправленої декларації у зазначений термін, додавши підтвердні документи. Подані суб`єктом декларування таким чином відомості мають бути розглянуті Національним агентством під час повної перевірки цієї декларації.

Як свідчить висновок НАЗК від 17 квітня 2026 року, підтвердивши достовірність зазначених у декларації відомостей, ОСОБА_1 правом подання у визначений законом строк (упродовж 30 днів після подання декларації) виправленої декларації не скористалась. Листа із поясненнями причин, що призвели до внесення недостовірних відомостей та неподання виправленої декларації у визначений законом строк, ОСОБА_1 до НАЗК також не направляла.

Умисел при виконанні формальних складів полягає в усвідомленні протиправності дій.

Завідомо недостовірні відомості слід розуміти інформацію, що має неправдивий, хибний характер, який суб`єкт декларування усвідомлював або міг усвідомлювати на момент подання декларації (такої, що повністю або частково не відповідає дійсності).

Як встановлено судом першої інстанції, ОСОБА_1 є суб`єктом декларування досить тривалий проміжок часу, більше 10 років, в повній мірі ознайомлена з вимогами антикорупційного законодавства, ОСОБА_1 мала можливість скористатися позначкою в декларації " член сім`ї не надав інформацію", при тому, що вона разом із сином з кінця 2022 року проживали у зазначеній квартирі, це місце їх фактичного проживання – її та члена сім`ї сина ОСОБА_3 , ОСОБА_1 повинна була зазначити у декларації відомості про цю квартиру.

Таким чином, доводи ОСОБА_1 , що на момент заповнення декларації вона не володіла інформацією щодо перебування у власності її чоловіка квартири, а була переконана, що її володільцем є його мати, яка не є членом її сім`ї, не приймаються до уваги, оскільки ОСОБА_1 є суб`єктом декларування досить тривалий проміжок часу, більше 10 років, в повній мірі ознайомлена з вимогами антикорупційного законодавства, мала можливість скористатися позначкою в декларації «член сім`ї не надав інформацію».

Крім того, ОСОБА_1 не заперечувала, що фактично подані нею дані у відповідних розділах не відповідали дійсності, проте поважних причин, які б перешкоджали поданню декларації з достовірними відомостями, за вище зазначеними фактами не встановлено.

Доводи ОСОБА_1 про те, що в її діях не було умислу на подачу недостовірних відомостей до декларації, суд апеляційної інстанції відхиляє.

З огляду на встановлене, як суд першої, так і апеляційної інстанцій критично оцінюють доводи ОСОБА_1 , що їй не було відомо про власника квартири, в якій вона разом із сином проживає та зареєстрована, та розцінює ці доводи як форму захисту з метою уникнення адміністративної відповідальності.

Відтак, визнаючи ОСОБА_1 винною у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.4 ст.172-6 КУпАП, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про наявність в діях останньої складу зазначеного адміністративного правопорушення, оскільки в порушення вимог ст.46 Закону України «Про запобігання корупції» ОСОБА_1 подала завідомо недостовірні відомості до декларації особи, уповноваженої на виконання функцій держави або місцевого самоврядування за 2024 рік на загальну суму 604 000 грн.

Доводи апеляційної скарги спростовуються належними доказами, що містяться в матеріалах справи про адміністративне правопорушення та яким місцевий суд дав належну та ретельну правову оцінку.

Стосовно доводів захисника про відсутність у матеріалах справи копії декларації, поданої ОСОБА_1 за 2024 рік, що позбавляло суд першої інстанції можливості встановлення фактичних обставин справи, а саме зазначення у декларації завідомо недостовірних відомостей, то вони не заслуговують на увагу, оскільки вказані обставини підтверджено висновком від 24.04.2026 Національного агентства з питань запобігання корупції, згідно якого за результатами повної перевірки декларації за 2024 рік, поданої ОСОБА_1 , встановлено, що у діях суб`єкта декларування вбачаються ознаки правопорушення передбаченогоч.4 ст. 172-6 КУпАП, окрім того, декларації є у вільному доступі та сама ОСОБА_1 не заперечувала подання у декларації недостовірних відомостей.

Таким чином, порушень вимог КУпАП, які б стали підставою для скасування по суті правильного прийнятого судом першої інстанції рішення, судом апеляційної інстанції не встановлено. Підстави для закриття провадження по справі також відсутні.

З урахуванням наведеного, вважаю за необхідне відмовити у задоволенні апеляційної скарги особи, яку притягнуто до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 на постанову судді Славутського міськрайонного суду Хмельницької області від 21 липня 2026 року, оскільки відсутні підстави для скасування постанови судді суду першої інстанції та закриття провадження у справі у зв`язку з відсутністю складу адміністративного правопорушення, апеляційні доводи є необґрунтованими та задоволенню не підлягають.

На підставі викладеного, керуючись статтями 285, 294 КУпАП, -

ПОСТАНОВИЛА:

Апеляційну скаргу особи, яку притягнуто до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 залишити без задоволення.

Постанову судді Славутського міськрайонного суду Хмельницької області від 21 липня 2026 року, якою ОСОБА_1 визнано винною у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.4 ст.172-6 КУпАП, та на неї накладено адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі однієї тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 17 000 грн., залишити без змін.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили негайно після її винесення, є остаточною й оскарженню не підлягає.

Суддя