Рішення від 30 липня 2026 р. у справі №604/416/26 — Підволочиський районний суд Тернопільської області

Справа № 604/416/26

Провадження № 2/604/381/26

ЗАОЧНЕ РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

31 липня 2026 року селище Підволочиськ

Підволочиський районний суд Тернопільської області в складі:

головуючого - судді Сташківа Н.Б.,

за участі секретаря судового засідання - Крупи А.А.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в селищі Підволочиську Тернопільської області в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення аліментів на утримання повнолітньої дитини, яка продовжує навчання,

В С Т А Н О В И В:

У квітні 2026 року представник позивача ОСОБА_1 – адвокат Драус О.О. звернулась до Підволочиського районного суду Тернопільської області із позовом до ОСОБА_2 , у якому просить суд стягнути з відповідача на користь позивача аліменти на утримання повнолітнього сина, ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у твердій грошовій сумі в розмірі 5000 грн щомісячно, починаючи з дня звернення до суду і до закінчення навчання, або досягнення ним віку 23 років.

Позов обґрунтований тим, що сторони перебували у шлюбі з 26 серпня 2005 року по ІНФОРМАЦІЯ_2 , під час шлюбу у сторін народився син. На підставі судового рішення з відповідача раніше стягувались аліменти на утримання сина до досягнення ним повноліття. На даний час син досяг повноліття, однак продовжує навчання у закладі вищої освіти, у зв`язку з чим не має можливості працевлаштуватись, потребує матеріальної допомоги та перебуває на утриманні позивача.

Як до досягнення сином повноліття так і після нього відповідач ухиляється від утримання дитини, матеріальної допомоги добровільно не надає, хоча має таку можливість, оскільки є військовослужбовцем і отримує грошове забезпечення. Позивач вважає, що відповідач зможе щомісячно сплачувати аліменти у твердій грошовій сумі в розмірі 5000,00 грн без погіршення його матеріального стану у період навчання сина у закладі вищої освіти.

З огляду на досягнення дитиною повноліття та продовження ним навчання, позивач звернулась до суду з вимогою про стягнення аліментів відповідно до положень статті 199 СК України.

Ухвалою судді Підволочиського районного суду Тернопільської області від 13 квітня 2026 року було відкрито провадження у даній цивільній справі з призначенням розгляду справи за правилами спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін, учасникам процесу роз`яснено право подати заяви по суті справи та заяви з процесуальних питань відповідно до положень чинного ЦПК України.

Відповідач по справі повідомлявся судом про розгляд справи у встановленому законом порядку, шляхом направлення поштової кореспонденції на адресу зареєстрованого місця проживання, однак поштове відправлення повернулось з відміткою «Повернення. Адресат відсутній».

Верховний Суд у постанові від 18 березня 2021 року у справі № 911/3142/19 сформував правовий висновок про те, що направлення листа рекомендованою кореспонденцією на дійсну адресу є достатнім для того, щоб вважати повідомлення належним, оскільки отримання зазначеного листа адресатом перебуває поза межами контролю відправника, а, у даному випадку, суду (близька за змістом правова позиція викладена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 25 квітня 2018 року у справі № 800/547/17 (П/9901/87/18) (провадження № 11-268заі18), постановах Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 27 листопада 2019 року у справі № 913/879/17, від 21 травня 2020 року у справі № 10/249-10/19, від 15 червня 2020 року у справі № 24/260-23/52-б).

Згідно постанов Верховного Суду від 20 січня 2023 року у справі № 465/6147/18, від 30 листопада 2022 року у справі № 759/14068/19, від 30 листопада 2022 року у справі № 725/486/22, суд, який комунікує з учасником за допомогою повідомлених ним засобів, діє правомірно і добросовісно. Тому слід виходити з «презумпції обізнаності»: особа, якій адресовано повідомлення суду через такі засоби комунікації, знає або принаймні повинна була дізнатися про повідомлення.

Таким чином відповідач, будучи належним чином повідомленим, про дату час та місце розгляду справи в призначене судове засідання не з`явився повторно. Жодних заяв чи клопотань від імені відповідача до суду не надходило. Правом на подання відзиву відповідач не скористався, а тому суд вважає, що наявні умови для проведення заочного розгляду справи на підставі наявних у справі даних та доказів, що відповідає вимогам частини 4 статті 223 та статті 280 ЦПК України.

Враховуючи вищевикладене та зважаючи на вимоги частини 2 статті 247 ЦПК України суд доходить висновку про можливість проведення заочного розгляду справи без фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу.

Суд, дослідивши письмові докази, наявні у матеріалах справи, всебічно перевіривши обставини, на яких вони ґрунтуються у відповідності з нормами матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин, встановив наступні обставини та дійшов до наступних висновків.

Судом встановлено, що ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 та ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_4 зареєстрували шлюб 26 серпня 2005 року, про що в книзі реєстрації шлюбів того ж дня зроблено відповідний актовий запис №13. Місце реєстрації: Скалатська міська рада. Після реєстрації шлюбу прізвище дружини було змінено на ОСОБА_5 , що підтверджується відповідною копією свідоцтва про шлюб серії НОМЕР_1 .

Згідно копії свідоцтва про народження серії НОМЕР_2 виданого 07 грудня 2007 року Скалатською міською радою Підволочиського району Тернопільської області, ОСОБА_2 та ОСОБА_6 є батьками ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Рішенням Підволочиського районного суду Тернопільської області від 03 травня 2012 року було розірвано шлюб між ОСОБА_2 та ОСОБА_7 , зареєстрований 26 серпня 2005 року Скалатською міською радою Підволочиського району Тернопільської області, актовий запис №13, що підтверджується відповідною копією рішення Підволочиського районного суду Тернопільської області.

Згідно копії свідоцтва про шлюб серії НОМЕР_3 виданого 05 липня 2019 року Первомайським міським відділом державної реєстрації актів цивільного стану Головного територіального управління юстиції у Миколаївській області, ОСОБА_8 та ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_4 зареєстрували шлюб 05 липня 2019 року, про що того ж дня складено відповідний актовий запис №187. Прізвище дружини після реєстрації шлюбу було змінено на ОСОБА_9 . Місце державної реєстрації: Первомайський міський відділ державної реєстрації актів цивільного стану Головного територіального управління юстиції у Миколаївській області.

Згідно копії довідки про склад сім`ї №159 від 18 березня 2026 року, та акту обстеження умов проживання №160 від 19 березня 2026 року, ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 зареєстрований та проживає за адресою: АДРЕСА_1 разом із матір`ю ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_4 та ще трьома особами.

Згідно копії довідки №2089 від 26 березня 2026 року виданої деканом факультету прикладної математики та інформатики Львівського національного університету імені Івана Франка, ОСОБА_3 є студентом І курсу денної форми навчання здобуття освіти (бюджетне навчання) факультету прикладної математики та інформатики Львівського національного університету імені Івана Франка.

Матеріали справи не містять відомостей про розмір доходу відповідача, водночас будь-яких доказів, які б свідчили про його непрацездатність або відсутність можливості надавати матеріальну допомогу, суду не надано. З огляду на це, суд виходить із того, що відповідач є працездатною особою та має можливість брати участь в утриманні повнолітнього сина, який продовжує навчання.

Клопотань про витребування доказів, з метою визначення майнового стану відповідача на адресу суду не надходило.

Відповідно до вимог частин першої, другої статті 27 Конвенції ООН про права дитини від 20 листопада 1989 pоку, яка ратифікована Постановою Верховної Ради України № 789-ХІІ від 27 лютого 1991 pоку та набула чинності для України 27 вересня 1991 pоку, держава визнає право кожної дитини на рівень життя, необхідний для фізичного, розумового, духовного, морального і соціального розвитку дитини. Батьки або інші особи, які виховують дитину, несуть основну відповідальність за забезпечення в межах своїх здібностей і фінансових можливостей умов життя, необхідних для розвитку дитини.

Вимогами статті 141 СК України встановлено, що мати, батько мають рівні права та обов`язки щодо дитини, незалежно від того, чи перебували вони у шлюбі між собою. Розірвання шлюбу між батьками, проживання їх окремо від дитини не впливає на обсяг їхніх прав і обов`язків і не звільняє від обов`язків щодо дитини.

Відповідно до статті 198 СК України батьки зобов`язані утримувати своїх повнолітніх непрацездатних дочку, сина, які потребують матеріальної допомоги, якщо вони можуть таку допомогу надавати.

Відповідно до частини першої статті 198 СК України, суд визначає розмір аліментів на повнолітніх дочку, сина у твердій грошовій сумі і (або) у частці від заробітку (доходу) платника аліментів з урахуванням обставин, визначених у статті 183 цього Кодексу.

Частиною першою та другою статті 199 СК України передбачено, якщо повнолітні дочка, син продовжують навчання і у зв`язку із цим потребують матеріальної допомоги, батьки зобов`язані утримувати їх до досягнення двадцяти трьох років за умови, що вони можуть надавати матеріальну допомогу. Право на утримання припиняється у разі припинення навчання.

Відповідно частини третьої статті 199 СК України право на звернення до суду з позовом про стягнення аліментів має той з батьків, з ким проживає дочка, син, а також самі дочка, син, які продовжують навчання.

Відповідно до статті 200 СК України суд визначає розмір аліментів на повнолітніх дочку, сина у твердій грошовій сумі і (або) у частці від заробітку (доходу) платника аліментів з урахуванням обставин, зазначених у статті 182 цього Кодексу. При визначенні розміру аліментів з одного з батьків суд бере до уваги можливість надання утримання другим з батьків, своїми дружиною, чоловіком та повнолітніми дочкою, сином.

Відповідно до вимог частини першої статті 184 СК України, якщо платник податків має нерегулярний, мінливий дохід, частину доходу одержує в натурі, а також за наявності інших обставин, що мають істотне значення, суд за заявою платника або одержувача може визначити розмірі аліментів у твердій грошовій сумі.

За змістом статті 182 СК України, при визначенні розміру аліментів суд враховує: 1) стан здоров`я та матеріальне становище дитини; 2) стан здоров`я та матеріальне становище платника аліментів; 3) наявність у платника аліментів інших дітей, непрацездатних чоловіка, дружини, батьків, дочки, сина; 3-1) наявність рухомого та нерухомого майна, грошових коштів; 3-2) доведені стягувачем аліментів витрати платника аліментів, у тому числі на придбання нерухомого або рухомого майна, сума яких перевищує десятикратний розмір прожиткового мінімуму для працездатної особи, якщо платником аліментів не доведено джерело походження коштів; 4) інші обставини, що мають істотне значення.

При визначенні розміру аліментів мають бути враховані вартість навчання, вартість підручників, проїзду до навчального закладу, проживання за місцем його знаходження. Норми цієї глави не встановлюють самостійного, окремого від обов`язку сплати аліментів, обов`язку батьків брати участь у додаткових витратах на повнолітню дочку, сина, що викликані особливими обставинами.

Відповідно до роз`яснень викладених у Постанові Пленуму Верховного суду України «Про застосування судами окремих норм Сімейного кодексу України при розгляді справ щодо батьківства, материнства та стягнення аліментів» №3, від 15 травня 2006 року обов`язок батьків утримувати повнолітніх дочку, сина, які продовжують навчатися після досягнення повноліття (незалежно від форми навчання), виникає за обов`язкової сукупності таких юридичних фактів: досягнення дочкою, сином віку, який перевищує 18, але є меншим 23 років; продовження ними навчання; потреба у зв`язку з цим у матеріальній допомозі; наявність у батьків можливості надавати таку допомогу.

Враховуючи те, що повнолітній син відповідача продовжує навчання, у зв`язку з цим потребує матеріальної допомоги, враховуюче те, що обов`язок з утримання дитини покладається на батьків спільно, натомість відповідач в добровільному порядку не бере участь в утриманні сина, суд вважає, що відповідач спроможний сплачувати аліменти на повнолітню дитину, яка продовжує навчання.

Обов`язок утримувати повнолітню дитину, яка продовжує навчання, є рівною мірою обов`язком як матері, так і батька, причому обов`язком особистим, індивідуальним. Батьки мають всебічно сприяти розвитку дитини, яка хоча й досягла повноліття, однак продовжує навчання з метою здобуття спеціальності, що забезпечить їй можливість у подальшому працевлаштуватися та мати власний незалежний від батьків дохід. Забезпечення умов для такого розвитку та навчання пов`язане з належним наданням матеріальної допомоги, що має бути достатньою та не ставити повнолітнього у становище вибору між можливістю подальшої освіти і здобуття спеціальності та між необхідністю працевлаштування для власного матеріального забезпечення.

Суд зазначає, що частиною другою статті 199 СК України передбачено, що право на утримання припиняється у разі припинення навчання.

Враховуючи наведене, виходячи з обов`язку батьків утримувати дитину, аналізуючи зібрані по справі докази в їх сукупності, з урахуванням матеріального становища сторін, зокрема, суд враховує, що відповідач особа працездатного віку, медичного висновку про патологічний стан здоров`я відповідача та/або про наявне захворювання (травму), яка б виключала його можливість працювати та отримувати дохід, матеріали справи не містять, а тому суд вважає необхідним позов задовольнити.

Беручи до уваги вищевикладене, суд за наявності для того законних підстав приходить до висновку про можливість стягнення аліментів на утримання дитина, яка продовжує навчання, у твердій грошовій сумі у розмірі 5000,00 грн. щомісячно.

Суд, вирішуючи питання про стягнення аліментів керується загальними принципами, за якими стягнення аліментів не повинно погіршувати становище іншого порівняно із становищем одержувача аліментів.

Відповідачем доказів у розрізі положень статей 76-81 ЦПК України неможливості надавати матеріальну допомогу на утримання сина суду не надав.

Відповідно до статті 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Доказів, що свідчили б про відсутність у відповідача можливості надавати матеріальну допомогу сину, який продовжує навчання, у спростування зазначеного позивачем суду не надано.

Відповідно до вимог статті 191 СК України аліменти присуджуються за рішенням суду від дня пред`явлення позову.

При цьому суд враховує, що даний позов надійшов до суду 08 квітня 2026 року, тому період, за який підлягають стягнення аліменти на утримання дитини становить з 08 квітня 2026 року та до закінчення навчання до досягнення ОСОБА_3 двадцяти трьох років або закінчення навчання в залежності від того яка з цих умов настане першою.

Відповідно до вимог статті 141 ЦПК України з відповідача в дохід держави повинно бути стягнено судовий збір у справі у розмірі 1331,20 грн, оскільки позивач була звільнена від сплати судового збору при зверненні до суду.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст.182, 184, 198-200 Сімейного кодексу України, ст.ст.12, 13, 81, 141, 259, 263, 264, 265,274-279,280-284, 430 ЦПК України,

У Х В А Л И В:

Позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення аліментів на утримання повнолітньої дитини, яка продовжує навчання - задовольнити.

Стягнути з ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , РНОКПП: НОМЕР_4 на користь ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , РНОКПП НОМЕР_5 на аліменти на утримання повнолітнього сина, ОСОБА_3 , 2007 року народження, у твердій грошовій сумі в розмірі 5000 грн щомісячно, починаючи з 08 квітня 2026 року та до закінчення навчання - 30 червня 2029 року, але не більш ніж до досягнення ОСОБА_3 двадцяти трьох років.

Стягнути з ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , РНОКПП: НОМЕР_4 на користь держави судовий збір у розмірі 1331,20 грн (одна тисяча триста тридцять одна) гривня 40 (сорок) копійок.

Допустити до негайного виконання рішення в частині стягнення аліментів у межах суми платежу за один місяць.

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача, поданою протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду. Строк на подання заяви про перегляд заочного рішення може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин.

У разі залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення заочне рішення може бути оскаржене в загальному порядку, встановленому цим Кодексом. У цьому разі строк на апеляційне оскарження рішення починає відраховуватися з дати постановлення ухвали про залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення.

Рішення може бути оскаржено повністю або частково учасниками справи, а також особами, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їх права, свободи, інтереси та (або) обов`язки до Тернопільського апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин, крім випадків, зазначених у частині другій статті 358 ЦПК України.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених цим Кодексом, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.

Суддя: Н.Б. Сташків