Постанова від 05 серпня 2026 р. у справі №521/14266/24 — Одеський апеляційний суд

Номер провадження: 23-з/813/3/26

Номер справи місцевого суду: 521/14266/24

Головуючий у першій інстанції

Доповідач Копіца О. В.

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

06.08.2026 року м. Одеса

Одеський апеляційний суд у складі головуючого судді Копіци О.В., за участю секретаря судового засідання Ровенко А.С., в присутності представників Одеської митниці Держмитслужби України Берназ В.П., Ревенко Т.А. та захисника Новицької Н.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні клопотання представника Одеської митниці Держмитслужби України Берназ В.П. про стягнення витрат, понесених митним органом у справі про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за порушення митних правил, передбаченого ч. 1 ст. 483 МК України,

установив:

Постановою Малиновського районного суду від 14.11.2024 провадження у справі про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч. 1ст. 483 МК України було закрито на підставі ч. 1 п. 1 ст. 247 КУпАП, у зв`язку із відсутністю в її діях складу зазначеного правопорушення.

В подальшому, постановою Одеського апеляційного суду від 25.09.2025 було частково задоволено апеляційну скаргу представника Одеської митниці Держмитслужби України Берназ В.П. та зазначену вище постанову місцевого суду від 14.11.2024 скасовано, із прийняттям нової постанови, якою накладено на ОСОБА_1 стягнення за вчинення порушення митних правил, передбаченого ч. 1ст. 483 МК України у виді штрафу в розмірі 50% вартості товару безпосереднього предмету порушення митних правил, а саме: «концентрат фосфатидний соняшниковий», з конфіскацією цих товарів.

14.10.2025 до апеляційного суду надійшло клопотання представника Одеської митниці Держмитслужби України Берназ В.П. про вирішення питання стосовно стягнення витрат, понесених митним органом за зберігання товарів в даній справі про притягнення ОСОБА_1 до відповідальності за порушення митних правил, передбаченого ч. 1 ст. 483 МК України, обґрунтоване тим, що загальна сума витрат за зберігання на митному складі Одеської митниці товару за протоколом про порушення митних правил № 0733/50000/24 складає 26 880євро, що за курсом НБУ на день винесення постанови суду апеляційної інстанції складає 1 307 908,22 грн., які в силу вимог Порядку відшкодування витрат за зберігання товарів та транспортних засобів на складах митних органів, затвердженого наказом МФУ №731 від 15.06.2012, підлягають відшкодуванню особою, щодо якої винесено постанову про накладення адміністративного стягнення. Водночас, постановою Одеського апеляційного суду від 25.09.2025 не вирішувалось питання відшкодування витрат митного органу за зберігання майна.

Згодом представником Одеської митниці подано клопотання про зменшення розміру витрат з 1 307 908, 22 грн на 653 954, 11 грн, шляхом здійснення коригування наданої довідки із застосуванням ставки 0,5 євро за 1 куб.м. за добу, як зберігання товару на відкритому майданчику, оскільки в подальшому було встановлено, що зберігання зазначеного товару в контейнері забезпечено ПП «Агрологістікою».

ЗахисникНовицька Н.В. подала заперечення на вказане клопотання представника Одеської митниці, в яких посилаючись на те, що постановою Одеського апеляційного суду від 25.09.2025 накладено стягнення у вигляді конфіскації товарів, що не передбачає повернення цих товарів його власнику, а конфіскований товар не є за своєю суттю тимчасово вилученим товаром, який підлягає поверненню його власнику, тому до вказаного товару не може бути застосовано стягнення витрат за його зберігання, оскільки його повернення власнику не здійснювалося, просила відмовити у задоволенні відповідного клопотання Одеської митниці.

Окрім того, захисник ОСОБА_2 також вказала на неправильно визначений митним органом період зберігання товару з моменту розміщення цього вилученого товару на складі для його зберігання до дати прийняття судом рішення, що не є датою та самим поверненням товару його власнику, який власнику не повертався. Водночас, тривалий розгляд справи про порушення митних правил не є виною особи, яка притягається до адміністративної відповідальності.

Також захисник Новицька Н.В. звернула увагу на те, що ОСОБА_1 як директор ПП «Агрологістіка» зверталася до Одеської митниці із заявою про передачу на зберігання та для збереження властивостей вилученого товару відповідно до протоколу №0733/50000/24 від 04.07.2024 року, проте, відповідно до листа Одеської митниці №7.10-2/21-03/13/4487 від 20.03.2025, ПП «Агрологістіка» не надано дозволу передачі на зберігання вилученого товару та запропоновано надати документи, які можуть слугувати лише підставою для розгляду питання щодо можливості укладення договору відповідального зберігання Одеської митниці з ПП «Агрологістіка».

В подальшому, захисник Новицька Н.В. подала додаткові заперечення, вказавши, що відповідно до відповіді Одеської митниці №7.10-1/22 01/8.19/5480 від 15.04.2026, договір зберігання товару, вилученого за протоколом про порушення митних правил №0733/50000/24 Одеською митницею не укладався, відповідно рахунки та акти виконаних робіт по зберіганню зазначеного товару відсутні, водночас 20.03.2024 між Одеською митницею та ТОВ «ОДІССЕЯ» був укладений договір оренди майданчика №48-24 від 20.03.2024, який діє до 31.12.2024, тобто наголошує, що на момент складання довідки на підставі якої Одеська митниця звернулася до суду з клопотанням про стягнення витрат, понесених митним органом за зберігання товарів договір припинив свою дію, отже, вважає, що неможливо покладати на ОСОБА_1 обов`язок зі сплати значної грошової суми, яка не підтверджена первинними бухгалтерськими документами, договорами, актами, рахунками чи доказами фактичної оплати.

В судовому засіданні апеляційного суду представники Одеської митниці Держмитслужби України Берназ В.П., Ревенко Т.А. клопотання підтримали та просили задовольнити, водночас, в судове засідання апеляційного суду не з`явилась ОСОБА_1 , натомість її захисник Новицька Н.В., заперечувала проти задоволення клопотання митного органу.

Приймаючи до уваги викладене, апеляційний суд, відповідно до ст. 526 МК України, та заслухавши думку сторін провадження, вважає за можливе розглянути клопотання представника митного органу за відсутності ОСОБА_1 .

Проаналізувавши доводи клопотання та перевіривши матеріали справи, заслухавши пояснення учасників провадження, апеляційний суд доходить висновків про таке.

Відповідно до ч. 1 ст. 519 МК України, витрати у справі про порушення митних правил складаються з видатків на інвентаризацію, зберігання, перевезення (пересилання) товарів, транспортних засобів, зазначених у п. 3 ст. 461 цього Кодексу, а також з інших понесених митними органами витрат на провадження або розгляд справи.

Як встановлено ст. 520 МК України, витрати у справі про порушення митних правил відшкодовуються особою, щодо якої винесено постанову про накладення адміністративного стягнення.

Посадова особа митного органу, в провадженні якої знаходиться справа про порушення митних правил, а також посадова особа, яка здійснює розгляд цієї справи, зобов`язані зібрати та додати до справи документи про понесені у справі витрати.

Порядок відшкодування витрат у справі про порушення митних правил, обчислення сум, що підлягають відшкодуванню, а також порядок розпорядження отриманими коштами встановлюються центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну фінансову політику.

Зазначені приписи митного законодавства кореспондуються із приписами п. 1 розд. ІІІ «Особливості покриття витрат» Порядку відшкодування витрат за зберігання товарів та транспортних засобів на складах митних органів, затвердженого Наказом МФУ №731 від 15.06.2012, із подальшими змінами(надалі Порядок відшкодування витрат), відповідно до яких витрати щодо товарів, транспортних засобів, тимчасово вилучених у справі про порушення митних правил, понесені в ході провадження та розгляду справи, відшкодовуються в порядку, визначеному ст.ст. 519та520 МК України.

Разом із тим, обчислення сум витрат у справі про порушення митних правил здійснюється відповідно до Порядку обчислення сум витрат у справах про порушення митних правил та їх відшкодування, затвердженого Наказом МФУ №731 від 15.06.2012, із подальшими змінами(надалі Порядок обчислення сум витрат).

Отже, з наведеного слідує, що цей Порядок встановлює механізм обчислення сум витрат у справах про порушення митних правил та їх відшкодування (п. 1 Розділу І Порядку), в той час як механізм відшкодування витрат митних органів на огляд товарів та інших витрат, пов`язаних з переміщенням товарів на склад митного органу, та зберіганням товарів, транспортних засобів, зазначених в ч. 7 ст. 239 глави 37 розділу VII МК України, на такому складі (далі — витрати) встановлюється Порядком відшкодування витрат.

Згідно із п.1 розділу ІІ Порядку обчислення сум витрат у справі про порушення митних правил здійснюється відповідно до цього Порядку й оформлюється шляхом заповнення довідки про витрати митного органу у справі про порушення митних правил (далі - Довідка) за формою, встановленою в додатку до цього Порядку. До Довідки додаються розрахунки та документи, що підтверджують понесені витрати в справі про порушення митних правил, або належним чином завірені їх копії (далі - Документи).

Пунктом 5 розділу ІІ Порядку обчислення сум витрат передбачено, що розрахунок суми витрат на інвентаризацію, перевезення (пересилання) товарів, транспортних засобів, тимчасово вилучених у справі про порушення митних правил, здійснюється відповідальною посадовою особою бухгалтерської служби митного органу на підставі первинних документів, які підтверджують такі витрати.

Вимогами п.10 розділу ІІ Порядку обчислення сум регламентовано, що Довідка та Документи додаються до справи про порушення митних правил посадовою особою митного органу, у провадженні якої перебуває ця справа, з метою врахування відповідних витрат, що підлягають відшкодуванню, у постанові в справі про порушення митних правил.

Водночас, у п.18-1 Постанови Пленуму Верховного Суду України №8 «Про судову практику у справах про контрабанду та порушення митних правил» визнано правильною практику тих судів, які при вирішенні питання про відшкодування витрат за зберігання вилучених митними органами товарів та транспортних засобів, відмовляють у стягненні таких витрат, мотивуючи своє рішення відсутністю належних розрахунків на підставі чинного нормативного акта.

Аналізуючи наведені норми чинного законодавства та судової практики, апеляційний суд дійшов висновку, що відсутні правові підстави для покладення на ОСОБА_1 обов`язку із відшкодування витрат на зберігання товару, з огляду на доведення митним органом їх розміру, оскільки в матеріалах справи відсутні первинні документи та відповідні розрахунки, які підтверджують такі витрати.

Так, зокрема,апеляційним судом встановлено та вбачається із наданої на запит захисника відповіді Одеської митниці №7.10-1/22 01/8.19/5480 від 15.04.2026, що договір зберігання товару, вилученого відповідно до протоколу про порушення митних правил №0733/50000/24 Одеською митницею не укладався, відповідно рахунки та акти виконаних робіт по зберіганню зазначеного товару відсутні.

В той же час Одеською митницею у цьому ж листі додатково зазначено, що 20.03.2024 між Одеською митницею та ТОВ «ОДІССЕЯ» було укладено договір оренди майданчика №48-24.

На цьому договорі акцентувала увагу представник митниці під час апеляційного розгляду справи, пояснивши, що у випадку укладання договору оренди майданчику, договір зберігання товару не укладається, а отже, на переконання представника митниці відсутні підстави для складання відповідних рахунків та актів виконаних робіт по зберіганню спірного товару.

Втім, наведені заперечення представника митного органу суперечать змісту наведених вище положень чинного законодавства, в тому числі положень абз. 2 п.6 розд. II «Обчислення сум витрат у справі про порушення митних правил» Порядку обчислення сум витрат у справах про порушення митних правил та їх відшкодування №731 від 15.06.2012, відповідно до якого витрати на зберігання товарів, транспортних засобів, тимчасово вилучених у справі про порушення митних правил та розміщених на складах, які використовуються митними органами за договорами оренди чи зберігання, обраховуються на підставі калькуляції витрат за добу зберігання на відповідних складах згідно з договором з дня їх фактичного розміщення на цих складах.

Таким чином, чинні нормативні акти для обрахування витрат на зберігання товарів прямо передбачає наявність відповідного договору та калькуляції витрат за добу зберігання згідно з договором.

Аналізуючи зміст наданого представником митного органу копії договору оренди майданчика №48-24 № 48-24 від 20.03.2024, укладеного між Одеською митницею та ТОВ «ОДІССЕЯ»,апеляційним судом встановлено, що він діє до 31.12.2024, в той час як Одеська митниця просить стягнути з ОСОБА_1 понесені витрати на зберігання товару за період з 05.07.2024 по 25.09.2025.

При цьому, доказів укладення додаткових угод до договору, як і внесення до договору змін або доповнень у письмовій формі, які підписані сторонами та скріплені печатками, як це передбачено умовами п.п. 11.2, 12.6 договору, представником митного органу апеляційному суду надано не було.

Тож, за відсутності доказів внесення відповідних змін умов договору щодо строку його дії, апеляційний суд вважає слушними заперечення сторони захисту, що у спірний період зберігання митницею товарів договір оренди майданчику можливо припинив свою дію, а отже факт розміщення товару на складі митниці у спірний період не підтверджено. Підстави для зворотних висновків судом апеляційної інстанції також не встановлені, відповідних доказів митним органом не надано.

Крім того, апеляційним судом також встановлено, що умови договору не містять відомостей щодо порядку розрахунку витрат за зберігання товару на відповідному складі, калькуляція витрат за добу зберігання на складі згідно договору також відсутня, що позбавляє суд апеляційної інстанції перевірити правильність обрахування митницею витрат за добу зберігання товару на відповідному складі згідно з договором.

Щодо посилання представника митного органу в обґрунтування обрахування суми витрат на те, що під час складання довідки враховані ставки відповідно до Розмірів відшкодувань за зберігання на складах митних органів товарів і транспортних засобів, затверджених наказом Міністерства фінансів України від 15.06.2012 №731, а саме: 60,0 куб. м (займаний товаром об`єм складу) х 448 діб (термін зберігання під час провадження по справі) х 0,5 Євро (розмір плати за добу за 1 куб. м) х 48,6573 (курс Євро на дату винесення судом рішення) = 653 954,11 грн, то такі апеляційним судом до уваги не приймаються, оскільки з відповіді митниці та доданих до неї документів (договору оренди) вбачається, що товар зберігався на складі (майданчику), який використовувався митним органом за договором оренди, тож, враховуючи наведені вище положення п. 6 Порядку в даному випадку витрати повинні обраховуються не згідно розмірів відшкодувань за зберігання на складах митних органів товарів і транспортних засобів (0.5 євро за 1 куб.м.), а на підставі калькуляції витрат за добу зберігання згідно з договором, яку митним органом не було надано.

Натомість, Одеська митниця, в копії договору оренди приховала істотні умови договору щодо його ціни та порядку розрахунків, обмеживши доступ до цієї інформації, а в довідці про витрати митного органу у справі про порушення митних правил, на яку митниця посилається в обґрунтування розміру понесених витрат, також відсутній розрахунок витрат за добу зберігання (згідно з договором), а зазначена лише загальна вартість витрат за витребуваний період згідно Розмірів відшкодувань за зберігання на складах митних органів товарів і транспортних засобів (0.5 євро за 1 куб.м.).

Крім того з цієї ж довідки вбачається, що товар розміщений на складі «Одіссей», при цьому згідно із умовами п. 1.3.1наданого представником митного органу договору оренди майданчика об`єктом оренди є накопичувальний майданчик для легкових автомобілів, а не склад «Одіссей».

Резюмуючи все викладене вище, апеляційний суд дійшов висновку, що за відсутності документів, що підтверджують понесені митним органом витрати в даній справі про порушення митних правил перевірити законність та правильність нарахування витрат у розмірі 653 954,11 грн є неможливим.

Окремо, суд апеляційної інстанції звертає увагу на те, що відповідно до наявних в матеріалах справи орієнтовних розрахунків митного органу, вартість товару «концентрат фосфатидний соняшниковий» становить 652208,69 грн.(т. 1, а.с. 35).

При цьому, постановою суду апеляційної інстанції від 25.09.2025 накладено на ОСОБА_1 стягнення за вчинення порушення митних правил, передбаченого ч. 1ст. 483 МК України у виді штрафу в розмірі 50% вартості товару безпосереднього предмету порушення митних правил, а саме: «концентрат фосфатидний соняшниковий», з конфіскацією цих товарів.

Тож, на переконання апеляційного суду заявлена митним органом до стягнення сума 653 954,11 грн (з урахуванням поданих змін шляхом її зменшення вдвічі), яка перевищує 100% вартість товару, а також розмір накладеного на ОСОБА_1 стягнення у виді штрафу, становить надмірний та непропорційний фінансовий тягар для особи, а у випадку стягнення відповідних витрат у зазначеному розмірі становило б надмірне втручання держави у право власності особи через позбавлення значної частини коштів, а також не відповідатиме принципам розумності, справедливості та пропорційності, з урахуванням визначеного апеляційним судом розміру стягнення у виді 50 % вартості товару, а також конфіскації такого товару.

Окрім того, апеляційний суд наголошує, що апеляційне провадження було порушено за апеляційного скаргою представника Одеської митниці, яка разом зі справою надійшла до апеляційного суду 11.12.2024 та розглянута судом апеляційної інстанції 25.09.2025, при цьому за цей час по справі було призначено значну кількість судових засідань, які відкладались неодноразово, в тому числі й за клопотаннями представників митниці, і це стало підставою для продовження строків зберігання товару митницею, за наслідком чого збільшилась сума відповідних витрат.

Тож, на переконання апеляційного суду, в даному конкретному випадку тривалий розгляд справи про порушення митних правил не є виною особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, отже, ОСОБА_1 не повинна нести надмірний та недоведений фінансовий тягар з відшкодування витрат на зберігання товару поза межами строків, продовження яких не залежало від її волі, про що слушно звернула увагу захисник у поданих нею запереченнях.

Відтак, з урахуванням наведеного, апеляційний суд дійшов висновку про необхідність відмови в задоволенні клопотання представника Одеської митниці Держмитслужби України Берназ В.П. про стягнення відповідних витрат.

Керуючись ст.ст. 285, 294 КУпАП, ст.ст. 486, 519, 520, 527 МК України апеляційний суд

постановив:

Відмовити у задоволенні клопотання представника Одеської митниці Держмитслужби України Берназ В.П. про стягнення з ОСОБА_1 витрат, понесених митним органом за зберігання товарів у справі про притягнення її до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 483 МК України.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили з моменту оголошення є остаточною та оскарженню у касаційному порядку не підлягає.

Суддя Одеського апеляційного суду О.В. Копіца