Вирок від 26 серпня 2026 р. у справі №441/815/25 — Львівський апеляційний суд

Справа № 441/815/25 Головуючий у 1 інстанції: ОСОБА_1

Провадження № 11-кп/811/722/26 Доповідач: ОСОБА_2

ВИРОК

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

27 серпня 2026 року колегія cуддів судової палати з розгляду кримінальних справ Львівського апеляційного суду у складі:

головуючого - судді ОСОБА_2 ,

суддів ОСОБА_3 , ОСОБА_4

секретаря судових засідань ОСОБА_5

розглянувши у відкритому судовому засіданні в режимі відеоконференції в м. Львові кримінальне провадження № 12025141440000091 від 29 березня 2025 року про обвинувачення у вчиненні кримінального правопорушення передбаченого ч. 4 ст. 185 КК України щодо:

ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 , фактично проживаючого за адресою: АДРЕСА_2 , раніше неодноразово судимого востаннє, вироком Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області від 03.02.2026 за ч. 4 ст. 185 КК України до покарання у виді позбавлення волі на строк 5 років.

з участю прокурора ОСОБА_7

обвинуваченого ОСОБА_8

захисника ОСОБА_9

за апеляційною скаргою прокурора ОСОБА_10 на вирок Городоцького районного суду Львівської області від 17 червня 2026 року щодо ОСОБА_6 , –

ВСТАНОВИЛА:

вироком Городоцького районного суду Львівської області від 17 червня 2026 року ОСОБА_6 визнано винуватим у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 185 КК України і призначено покарання у виді п`яти років позбавлення волі.

На підставі ч.4 ст.70 КК України, шляхом часткового складання покарань призначених за цим та попередніми вироками Бердичівського міськрайонного суду Житомирської області від 05.02.2026 та Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області від 03.02.2026, визначено ОСОБА_6 , остаточне покарання у виді позбавлення волі на строк 5 (п`ять) років 4 (чотири) місяці. Запобіжний захід ОСОБА_6 тримання під вартою обрано в іншому кримінальному провадженні Хмельницьким міськрайонним судом. Строк відбування покарання ОСОБА_6 , рахувати з моменту вступу вироку в законну силу. Позовні вимоги ОСОБА_11 про відшкодування матеріальної шкоди задоволено. Стягнуто з ОСОБА_6 на користь ОСОБА_11 в рахунок відшкодування матеріальної шкоди 70 861 грн. (сімдесят тисяч вісімсот шістдесят одну грн.) Вирішено питання з речовими доказами.

Згідно вироку, ОСОБА_6 29.03.2025, в період часу з 00 годин 11 хвилин по 01 годину 52 хвилини, достовірно знаючи та усвідомлюючи, що на території України введено воєнний стан, який неодноразово продовжувався умисно з корисливих мотивів з метою власного протиправного збагачення шляхом таємного викрадення чужого майна, усвідомлюючи протиправний характер своїх дій, шляхом віджиму вхідних металопластикових дверей проник у приміщення піцерії « ІНФОРМАЦІЯ_2 », розташованої в АДРЕСА_3 , що належить ФОП ОСОБА_12 , переконавшись у тому, що за його діями ніхто не спостерігає , таємно викрав майно, а саме грошові кошти на загальну суму 3800 грн. після чого з викраденим майном покинув місце події, чим завдав потерпілій ФОП ОСОБА_12 матеріальних збитків на загальну суму 3800 грн.

Крім цього, ОСОБА_6 29.03.2025, в період часу з 00 години 11 хвилин по 01 годину 52 хвилин реалізуючи свій злочинний умисел, направлений на таємне викрадення чужого майна (крадіжка), діючи умисно, повторно, з корисливих мотивів, усвідомлюючи, що на всій території України Указом Президента України від 24.02.2022 № 64/2022 введено воєнний стан, строк дії якого неодноразово продовжувався та діє на теперішній час, переконавшись, що за його злочинними діями ніхто не спостерігає, шляхом віджиму вхідних металопластикових дверей проник у приміщення барбершопу « ІНФОРМАЦІЯ_3 » за адресою: АДРЕСА_3 , яке орендує ФОП ОСОБА_13 звідки таємно викрав одну пару чоловічих кросівок торгової марки «Нью Балансе» моделі «МЛ 610 ТВВ» чорного кольору, 41 Євро розміру, після чого з викраденим майном покинув місце події, чим завдав потерпілому ФОП ОСОБА_13 матеріальних збитків на суму 5049.00 грн.

Крім того, 29.03.2025 в період часу з 01 години 58 хвилин по 02 годину 06 хвилин, ОСОБА_6 усвідомлюючи, що на всій території України Указом Президента України від 24.02.2022 № 64/2022 введено воєнний стан, строк дії якого неодноразово продовжувався та діє на теперішній час, умисно з корисливих мотивів, з метою власного протиправного збагачення шляхом таємного викрадення чужого майна, усвідомлюючи протиправний характер своїх дій, шляхом віджиму вхідних металопластикових дверей, проник у приміщення кафе-бару «СУШІ БОКС ГОРОДОК», що за адресою АДРЕСА_3 , яке належить ФОП ОСОБА_11 та переконавшись, що за його діями ніхто не спостерігає, таємно викрав майно, а саме грошові кошти в сумі 70 861 грн., грошовими коштами розпорядився на власний розсуд, завдавши потерпілому ФОП ОСОБА_11 матеріальних збитків на суму 70 861 грн.

Вказаними діями ОСОБА_6 вчинив кримінальне правопорушення відповідальність за яке передбачена ч. 4 ст. 185 КК України, а саме, таємне викрадення чужого майна (крадіжка), вчинене повторно, поєднане із проникненням у інше приміщення, в умовах воєнного стану.

На цей вирок прокурор ОСОБА_10 подав апеляційну скаргу, у якій просить вирок Городоцького районного суду Львівської області від 17 червня 2026 року щодо ОСОБА_6 скасувати у зв?язку з неправильним застосуванням закону України про кримінальну відповідальність в частині призначення покарання. Ухвалити новий вирок, яким ОСОБА_6 визнати винним у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 185 КК України, та призначити покарання у виді п?яти років позбавлення волі. На підставі ч. 4 ст. 70 КК України, шляхом часткового складання покарання, призначеного за цим вироком, із покаранням, призначеним вироком Хмельницького апеляційного суду від 21.04.2026 (яким змінено вирок Хмельницького міськрайонного суду від 03.02.2026), а також із покаранням, призначеним вироком Бердичівського міськрайонного суду Житомирської області від 05.02.2026, призначити ОСОБА_6 остаточне покарання у виді 7 років 8 місяців позбавлення волі.

В обґрунтування апеляційних вимог, прокурор, не оспорюючи доведеності вини обвинуваченого та правильності кваліфікації його дій, вважає, що зазначене судове рішення суду першої інстанції є незаконним і таким, що підлягає скасуванню з підстав неправильного застосування закону України про кримінальну відповідальність в частині призначення покарання.

Так, згідно з ч. 4 ст. 70 КК України, за правилами, передбаченими в частинах першій - третій цієї статті, призначається покарання, якщо після постановлення вироку в справі буде встановлено, що засуджений винен ще і в іншому кримінальному правопорушенні, вчиненому ним до постановлення попереднього вироку. У , цьому випадку в строк покарання, остаточно призначеного за сукупністю кримінальних правопорушень, зараховується покарання, відбуте повністю або частково за попереднім вироком, за правилами. передбаченими в статті 72 КК України.

Звертає увагу колегії суддів на те, що ОСОБА_6 неодноразово судимий, зокрема востаннє, вироком Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області від 03.02.2026 за ч. 4 ст. 185 КК України до покарання у виді позбавлення волі на строк 5 років. На підставі ч. 4 ст. 70 КК України, за сукупністю кримінальних правопорушень, шляхом часткового складання покарання, призначеного за цим вироком, із покаранням, призначеним вироком Галицького районного суду м. Львова від 04.11.2025, ОСОБА_6 остаточно призначено покарання у виді позбавлення волі на строк 5 років 2 місяці. Вказаний вирок оскаржено обвинуваченим та прокурором (справа № 686/12232/25).

Крім цього, 05.02.2026 Бердичівським міськрайонним судом Житомирської області ОСОБА_6 засуджено за ч. 3 ст. 15 - ч. 4 ст. 185, ч. 4 ст. 185 КК України до покарання у виді 5 років 1 місяця позбавлення волі. На підставі ч. 4 ст. 70 КК України до призначеного покарання частково приєднано невідбуту частину покарання за вироком Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області від 18.12.2025 та остаточно призначено ОСОБА_14 покарання у виді 5 років 3 місяці позбавлення волі. Даний вирок набрав законної сили 07.05.2026 (справа N? 274/4057/25).

Водночас, судом першої інстанції при призначенні остаточного покарання не враховано те, що 21.04.2026 Хмельницьким апеляційним судом задоволено апеляційну скаргу прокурора, вирок Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області від 03.02.2026 щодо ОСОБА_15 в призначеного йому покарання скасовано та в цій частині ухвалено новий вирок.

Призначено ОСОБА_16 за вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 185 КК України, покарання у виді 7 років позбавлення волі. На підставі ч. 4 ст. 70 КК України, за сукупністю кримінальних правопорушень, шляхом часткового складання покарання, призначеного за цим вироком, із покаранням, призначеним вироком Галицького районного суду м. Львова від 04.11.2025, остаточно призначено ОСОБА_6 покарання у виді позбавлення волі на строк 7 років 6 місяців.

Зазначених обставин суд першої інстанції не врахував, внаслідок чого при призначенні покарання не дотримався вимог ч. 4 ст. 70 КК України та допустив неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність, а саме застосував закон, який не підлягає застосуванню та не застосував закон, який підлягає застосуванню, що згідно з п. 4 ч. 1 ст. 409 КК України, є підставою для зміни або скасування вироку суду першої інстанції.

Потерпілі ОСОБА_12 та ОСОБА_13 , будучи належним чином повідомлені про час і місце судового розгляду до суду апеляційної інстанції не з`явилися, про причини неявки не повідомили. Неявка потерпілих відповідно до вимог ч.4 ст.405 КПК України не перешкоджає апеляційному розгляду.

Від потерпілого ОСОБА_11 надійшла письмова заява про розгляд кримінального провадження без його участі, у якій останній просив суд розгляд справи проводити у відсутність потерпілого ОСОБА_11 .

Заслухавши доповідача, думку прокурора ОСОБА_7 на підтримку доводів апеляційної скарги, думку захисника ОСОБА_9 та обвинуваченого ОСОБА_6 , які, кожен окремо, заперечили проти задоволення апеляційної скарги прокурора та просили залишити апеляційну скаргу прокурора без задоволення, вивчивши матеріали кримінального провадження, переглянувши судове рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги, колегія суддів дійшла наступного висновку.

Відповідно до ч. 1 ст. 404 КПК України суд апеляційної інстанції переглядає судові рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги.

Висновки суду першої інстанції про доведеність вини ОСОБА_6 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.4 ст.185 КК України відповідає фактичним обставинам справи і є обґрунтованим та не оспорюється прокурором.

Разом з тим, перевіривши апеляційні доводи прокурора у частині правильності призначеного ОСОБА_6 покарання, колегія суддів враховує таке.

Статтею 370 КПК України передбачено, що судове рішення повинно бути законним, обґрунтованим і вмотивованим. Законним є рішення, ухвалене компетентним судом згідно з нормами матеріального права та дотриманням вимог щодо кримінального провадження, передбачених цим Кодексом.

Відповідно до положень ст. 50 КК України покарання є заходом примусу, що застосовується від імені держави за вироком суду до особи, визнаної винною у вчиненні кримінального правопорушення, і полягає в передбаченому законом обмеженні прав і свобод засудженого. Покарання має на меті не тільки кару, а й виправлення засуджених, а також запобігання вчиненню нових кримінальних правопорушень як засудженими, так і іншими особами.

Згідно ст. 65 КК України суд призначає покарання відповідно до положень Загальної частини цього Кодексу, враховуючи ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, особу винного та обставини, що пом`якшують та обтяжують покарання. Особі, яка вчинила кримінальне правопорушення, має бути призначене покарання, необхідне й достатнє для її виправлення та попередження нових кримінальних правопорушень.

Призначаючи покарання у кримінальному провадженні, залежно від конкретних обставин справи, особи засудженого, дій, за які його засуджено, наслідків протиправної діяльності суд вправі призначити такий вид та розмір покарання, який у конкретному випадку буде необхідним, достатнім, справедливим, слугуватиме перевихованню засудженої особи та відповідатиме кінцевій меті покарання у цілому.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 65 КК України, суд призначає покарання у межах, установлених у санкції статті (санкції частини статті) Особливої частини цього Кодексу, що передбачає відповідальність за вчинений злочин, а також відповідно до положень Загальної частини цього Кодексу.

Так, суд першої інстанції, призначаючи остаточне покарання за ч.4 ст.70 України, неправильно застосував закон України про кримінальну відповідальність, а саме не дотримався загальних засад про порядок призначення покарання за сукупністю кримінальних правопорушень.

Згідно з ч.1 ст.70 КК України при сукупності кримінальних правопорушень суд, призначивши покарання (основне і додаткове) за кожне кримінальне правопорушення окремо, визначає остаточне покарання шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим або шляхом повного чи часткового складання призначених покарань.

Відповідно до ч. 3 ст. 70 КК України до основного покарання, призначеного за сукупністю кримінальних правопорушень, можуть бути приєднані додаткові покарання, призначені судом за кримінальні правопорушення, у вчиненні яких особу було визнано винною.

Згідно з ч. 4 ст. 70 КК України за правилами, передбаченими в частинах першій - третій цієї статті, призначається покарання, якщо після постановлення вироку в справі буде встановлено, що засуджений винен ще і в іншому кримінальному правопорушенні, вчиненому ним до постановлення попереднього вироку.

Відповідно до роз?яснень, що містяться в п. 16 постанови Пленуму Верховного Суду України №7 від 24.10.2003 «Про практику призначення судами кримінального покарання» визнавши підсудного винним у вчиненні кількох злочинів, відповідальність за які передбачена різними статтями (частинами статей) КК України, суд повинен призначити додаткове покарання окремо за кожний злочин, а потім остаточно визначити його за сукупністю злочинів на підставі ст. 70 КК України.

Цих вимог закону суд першої інстанції, на думку колегії суддів, не дотримався.

Так, застосовуючи часткове складання покарань, призначених за оскаржуваним вироком, та попередніми двома вироками, а саме:

-за вироком Бердичівського міськрайонного суду Житомирської області від 05 лютого 2026 року (справа №274/4057/25), яким ОСОБА_6 засуджено за ч. 3 ст. 15 - ч. 4 ст. 185, ч. 4 ст. 185 КК України до покарання у виді 5 років 1 місяця позбавлення волі. На підставі ч. 4 ст. 70 КК України до призначеного покарання частково приєднано невідбуту частину покарання за вироком Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області від 18.12.2025 та остаточно призначено ОСОБА_16 покарання у виді 5 років 3 місяці позбавлення волі. Вирок набрав законної сили 07 травня 2026 року;

-за вироком Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області від 03 лютого 2026 року (справа № 686/12232/25), яким ОСОБА_6 засуджено за ч. 4 ст. 185 КК України до покарання у виді позбавлення волі на строк 5 років. На підставі ч. 4 ст. 70 КК України, за сукупністю кримінальних правопорушень, шляхом часткового складання покарання, призначеного за цим вироком, із покаранням, призначеним вироком Галицького районного суду м. Львова від 04.11.2025, ОСОБА_6 остаточно призначено покарання у виді позбавлення волі на строк 5 років 2 місяці. Цей вирок, був оскаржунений в апеляційному порядку, змінений у частині призначеного покарання та набув законної сили 21 квітня 2026 року.

Так, вироком Хмельницького апеляційного суду від 21 квітня 2026 року вирок Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області від 03.02.2026 щодо Кошелева ДО. В частині призначеного йому покарання скасовано та в цій частині ухвалено новий вирок. Призначено ОСОБА_16 за вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 185 КК України, покарання у виді 7 років позбавлення волі. На підставі ч. 4 ст. 70 КК України, за сукупністю кримінальних правопорушень, шляхом часткового складання покарання, призначеного за цим вироком, із покаранням, призначеним вироком Галицького районного суду м. Львова від 04.11.2025, остаточно призначено ОСОБА_6 покарання у виді позбавлення волі на строк 7 років 6 місяців.

Отже, як слушно стверджує прокурор, суд першої інстанції не взяв до уваги те, що на момент ухвалення оскаржуваного вироку – 17 червня 2026 року, вирок Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області від 03.02.2026 був змінений вироком Хмельницького апеляційного суду від 21 квітня 2026 року у частині призначеного ОСОБА_6 покарання.

Згідно п.4 ч.1, ч.2 ст. 409 КПК України підставою для скасування або зміни судового рішення при розгляді справи в суді апеляційної інстанції є неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність, що і було встановлено.

Згідно ч.1 п.2 ст.420 КПК України суд апеляційної інстанції скасовує вирок суду першої інстанції та ухвалює свій вирок у разі необхідності застосування більш суворого покарання.

Враховуючи наведене, колегія суддів вважає, що обвинуваченому слід призначити покарання за правилами часткового складання покарань, із врахуванням вироку Хмельницького апеляційного суду від 21 квітня 2026 року, яким було змінено вирок Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області від 03 лютого 2026 року щодо ОСОБА_6 у частині призначеного йому покарання.

Таким чином, суд апеляційної інстанції вважає, що апеляційна скарга прокурора ОСОБА_10 підлягає задоволенню, а вирок суду першої інстанції в частині призначення покарання обвинуваченому ОСОБА_6 – скасуванню, з ухваленням нового вироку.

Керуючись ч.15 ст. 615, ст.ст 404, 405, 407, 418, 419 КПК України, колегія суддів,

УХВАЛИЛА:

апеляційну скаргу прокурора ОСОБА_10 – задоволити.

Вирок Городоцького районного суду Львівської області від 17 червня 2026 року щодо ОСОБА_6 скасувати в частині призначеного йому покарання.

Ухвалити новий вирок, яким визнати винним у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 185 КК України і призначити покарання у виді п?яти років позбавлення волі.

На підставі ч. 4 ст. 70 КК України, шляхом часткового складання покарання, призначеного за цим вироком, із покаранням, призначеним вироком Хмельницького апеляційного суду від 21.04.2026 (яким змінено вирок Хмельницького міськрайонного суду від 03.02.2026), а також із покаранням, призначеним вироком Бердичівського міськрайонного суду Житомирської області від 05.02.2026, призначити ОСОБА_6 остаточне покарання у виді 7 років 8 місяців позбавлення волі.

У решті вирок залишити без змін.

Вирок може бути оскаржений у касаційному порядку протягом трьох місяців з дня його проголошення, а особою, що утримується під вартою, у цей же строк з дня отримання копії вироку.

СУДДІ:

ОСОБА_2 ОСОБА_3 ОСОБА_4