Постанова від 24 серпня 2026 р. у справі №297/2213/25 — Закарпатський апеляційний суд

Справа № 297/2213/25

ПОСТАНОВА

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

25.08.2026 м. Ужгород

Суддя Закарпатського апеляційного суду Бисага Т.Ю., за участю адвоката Литвинова В.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні справу про адміністративне правопорушення щодоОСОБА_1 за апеляційною скаргою адвоката Литвинова Вячеслава Вячеславовича в інтересах ОСОБА_1 на постанову судді Берегівського районного суду Закарпатської області від 30 липня 2025 року,

В С Т А Н О В И В:

Постановою судді Берегівського районного суду Закарпатської області від 30 липня 2025 року накладено на ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , мешканку АДРЕСА_1 , громадянки України, за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП адміністративне стягнення у виді штрафу у розмірі однієї тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 17000,00 (сімнадцять тисяч) гривень з позбавленням права керування транспортними засобами строком на 01 (один) рік.

Стягнуто з ОСОБА_1 судовий збір у розмірі 605 грн. 60 коп. в користь держави.

Відповідно до постанови суду, - 28.06.2025 року о 03:20 годині у с. В.Бакта, вул. Центральна, громадянка ОСОБА_1 керувала транспортним засобом марки «АУДІ» д.н.з. « НОМЕР_1 » з явними ознаками алкогольного сп`яніння, а саме нечітке мовлення та запах алкоголю з порожнини рота. Від проходження медичного огляду відмовилась, чим порушила п.2.5 Правил дорожнього руху України, та вчинив правопорушення, передбачене ч.1 ст.130 КУпАП. За цим фактом складено протокол серії ЕПР1 №374849.

Не погоджуючись з даною постановою суду, адвокат Литвинов В.В. в інтересах ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати оскаржувану постанову суду, винести нову постанову, якою закрити провадження у справі на підставі п.1 ч.1 ст.247 КупАП у зв`язку з відсутністю у її діях складу адміністративного правопорушення. Вважає, що постанова є незаконною у зв`язку із грубим порушенням процесуального законодавства поліцейськими під час документування та оформлення матеріалів правопорушення, що виразилось у прийняті судом першої інстанції незаконного та упередженого рішення на стадії припущення без достатніх допустимих доказів, яке суперечить положенням кодексу України про адміністративні правопорушення. Зазначає, що у протоколі не співпадають дата вчинення правопорушення та дата складання відповідного протоколу, проте судом першої інстанції вказаний факт було проігноровано. Також вказує, що у протоколі зазначені ознаки сп`яніння: не чітке мовлення, та запах алкоголю з порожнини рота, що є порушенням Інструкції від 09.11.2015. Звертає увагу, що до протоколу не долучено жодних документів, які підтверджують спрямування ОСОБА_1 до закладу охорони здоров`я. Зазначає, що відповідно до п.6 Розділу ІІ Інструкції, огляд на стан сп`яніння на місці зупинки ТЗ проводиться в присутності двох свідків. Посилається на те, що у рапорті поліцейського зазначено, що ОСОБА_1 керувала ТЗ з непрацюючими задніми габаритними ліхтарями, однак у матеріалах справи відсутня відповідна постанова про притягнення її до адмінвідповідальності за ст..121 КУпАП, що у свою чергу ставить під сумнів підстави зупинки транспортного засобу. Зазначає, що відеозапис не проводився безперервно та не містить підтвердження факту здійснення руху ТЗ та наявності будь-яких непрацюючих зовнішніх освітлюючих пристроїв ТЗ, а також жодним чином не містить інформації про відмову водія від проходження огляду на стан сп`яніння.

Справа про адміністративне правопорушення розглядається за відсутності особи, яка притягується до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 , неявка якої із урахуванням положень ч. 6 ст. 294 КУпАП не перешкоджає її розгляду. При цьому, враховується те, що остання належним чином повідомлена про час та місце розгляду справи, а розгляд справи вже неодноразово відкладався. Заяви про відкладення розгляду справи не надходили.

Заслухавши пояснення адвоката Литвинова В.В. на підтримання доводів апеляційної скарги, вивчивши матеріали справи про адміністративне правопорушення, перевіривши законність та обґрунтованість постанови суду першої інстанції, дослідивши мотиви і доводи апеляційної скарги, апеляційний суд приходить до висновку до наступного висновку.

Доводи апеляційної скарги про незаконність та необґрунтованість постанови суду першої інстанції апеляційний суд відхиляє беручи до уваги такі обставини.

Відповідно до вимог ст.ст. 245, 280 КУпАП, завданням провадження в справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об`єктивне з`ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом, забезпечення виконання винесеної постанови. Орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов`язаний з`ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, а також з`ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Суд першої інстанції вказаних вимог закону дотримався та прийшов до обґрунтованого висновку про наявність у діянні ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП.

Так, з протоколу про адміністративне правопорушення серії ЕПР1№374849 від 28.06.2025 року вбачається, що ОСОБА_1 28.06.2025 року о 03:20 годині у с. В.Бакта, вул. Центральна, керувала транспортним засобом марки «АУДІ» д.н.з. « НОМЕР_1 » з явними ознаками алкогольного сп`яніння, а саме нечітке мовлення та запах алкоголю з порожнини рота. Від проходження огляду на стан алкогольного сп`яніння у закладі охорони здоровя та місці відмовилась, чим порушила п.2.5 ПДР України, за що передбачена відповідальність ч. 1 ст. 130 КУпАП. Своїм підписом засвідчила, що з протоколом про адміністративне правопорушення ознайомлена, від надання пояснення відмовилася.

Всупереч доводів апеляційної скарги, вказаний протокол про адміністративне правопорушення відповідає вимогам ст. 256 КУпАП, оформлений компетентною особою в межах повноважень, наданих їй, в якому чітко викладено як суть правопорушення, так і інші відомості, необхідні для правильного вирішення даної справи. Якихось істотних недоліків протоколу, які б тягли визнання його недопустимим доказом, не вбачається.

Незважаючи на заперечення стороною захисту вини ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, її вина стверджується: вказаним протоколом про адміністративне правопорушення у якому викладені обставини вчиненого правопорушення; рапортом працівника поліції Дикун Владислава від 28.06.2025 року, з якого слідує, що під час несення служби в добовому наряді на території обслуговування Берегівського району в с.В.Бакта по вул.Центральна, було зупинено за порушення ПДР України гр. ОСОБА_1 , яка керувала транспортним засобом марки ауді д.н.з. НОМЕР_1 та в якої були виявлені ознаки алкогольного сп`яніння, було запропоновано пройти огляд на стан алкогольного сп`яніння, на що водій ОСОБА_1 відмовилася. Після чого було складено протокол про адміністративне правопорушення за ч.1 ст.130 КУпАП, відповідно до п.2.5 ПДР України, також водія було відсторонено від керування, дослідженим відеозаписом, що міститься на DVD диску, який долучено до протоколу, на якому зафіксовано обставини вказаного адміністративного правопорушення, та на законні вимоги працівників поліції пройти медичний огляд, з метою встановлення стану сп`яніння, ОСОБА_1 без поважних причин відмовилась, та іншими матеріалами справи.

Вказані докази отримані з дотриманням встановленого законом порядку та передбаченими способами. Відповідно відсутні будь-які сумніви у їх достовірності та істинності, а тому є допустимими, належними і достатніми для підтвердження висновків суду про винуватість ОСОБА_1 у порушенні п. 2.5 ПДР України, та вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, а тому твердження сторони захисту в апеляційній скарзі про те, що висновки суду не відповідають фактичним обставинам справи, є необґрунтованими.

Доводи апеляційної скарги про те, що судом першої інстанції було проігноровано те, що у протоколі не співпадають дата вчинення правопорушення та дата складання відповідного протоколу, не приймаються до уваги апеляційного суду, з огляду на те, що невірно вказана у протоколі про адміністративне правопорушення дата вчинення правопорушення - є нічим іншим як опискою.

Разом з тим, апеляційний суд зазначає, що дата вчинення правопорушення була встановлена в суді першої інстанції, окрім того зазначена описка не впливає на кваліфікацію дій особи, яка притягується до адміністративної відповідальності.

Враховуючи вищенаведене, апеляційний суд приходить до переконання, що ОСОБА_1 є суб`єктом відповідальності за інкриміноване їй правопорушення, оскільки, таким є виключно водій, тобто особа, яка керувала транспортним засобом, так як матеріали справи містять достатні відомості на підтвердження даного факту, а тому, на неї поширюються вимоги п.2.5 ПДР України, що покладають на водія обов`язок, на вимогу працівника поліції, пройти в установленому порядку медичний огляд для встановлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.

Доводи сторони захисту в апеляційній скарзі щодо порушення працівниками поліції порядку проведення його огляду на стан сп`яніння у зв`язку з відсутністю на місці зупинки транспортного засобу свідків, апеляційний суд не приймає до уваги з огляду на наступне.

Так, відповідно до ч. 2 ст. 266 КУпАП огляд водія (судноводія) на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, проводиться поліцейським з використанням спеціальних технічних засобів. Під час проведення огляду осіб поліцейський застосовує технічні засоби відеозапису, а в разі неможливості застосування таких засобів огляд проводиться у присутності двох свідків. Матеріали відеозапису обов`язково долучаються до протоколу про адміністративне правопорушення.

Вбачається, що при складанні протоколу за фактом відмови ОСОБА_1 пройти огляд на стан сп`яніння, поліцейським застосовувались технічні засоби відеозапису, які долучені до протоколу про адміністративне правопорушення.

Таким чином, апеляційний суд відхиляє доводи апеляційної скарги, що під час відмови ОСОБА_1 від проходження огляду на стан алкогольного сп`яніння не було залучено двох свідків, оскільки диспозицією ст.266 КУпАП визначено, що свідки залучаються лише у випадку неможливості фіксації технічними засобами відмови водія від проходження огляду у встановленому законом порядку.

Твердження сторони захисту про те, що відеозапис не проводився безперервно та не містить підтвердження факту здійснення руху ТЗ та наявності будь-яких непрацюючих зовнішніх освітлюючих пристроїв ТЗ, а також жодним чином не містить інформації про відмову водія від проходження огляду на стан сп`яніння, апеляційний суд відхиляє з огляду на таке.

Згідно відеозапису з бодікамери поліцейського вбачається, що після зупинки автомобіля, працівник поліції відразу підійшов до транспортного засобу, оголосив підставу зупинки – не працювали задні габаритні ліхтарі та надали їй можливість усунути дану несправність на місці зупинки, а також про наявність у неї ознак алкогольного сп`яніння, а саме запах алкоголю з порожнини рота, не чітка мова, та запропонував неодноразово останній пройти огляд на стан алкогольного сп`яніння на місці зупинки, а також в медичному закладі, проте водій ОСОБА_1 не хотіла проходити такий. Поліцейський роз`яснив ОСОБА_1 права, та повідомив що за відмову від огляду буде складено протокол.

Зазначені відеозаписи події відповідають вимогам ст. 251 КУпАП, згідно яких доказом є показання технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису.

З цих підстав і відхиляються доводи апеляційної скарги про те, що відеозапис не містить факту чіткої відмови ОСОБА_1 від проходження такого огляду.

Надані відеозаписи відображають подію адміністративного правопорушення та містять відомості, що підтверджують вчинення ОСОБА_1 адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, а тому обґрунтовано судом першої інстанції взяті до уваги.

Відповідно до змісту ст. 266 КУпАП та Інструкції про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 11 листопада 2015 року за № 1413/27858 (далі Інструкції), якщо поліцейський уповноваженого підрозділу НПУ виявляє ознаки стану алкогольного сп`яніння у водія транспортного засобу (запах алкоголю з порожнини рота, порушення координації рухів; порушення мови, виражене тремтіння пальців рук, різка зміна забарвлення шкірного покриву обличчя, поведінка, що не відповідає обстановці), у зв`язку з чим є законні підстави вважати, що останній перебуває у такому стані, то має право вимагати пройти відповідно до встановленого порядку огляд на стан алкогольного сп`яніння.

Аргументи сторони захисту, що у протоколі зазначені ознаки сп`яніння: не чітке мовлення, та запах алкоголю з порожнини рота, що є порушенням Інструкції від 09.11.2015, апеляційний суд відхиляє, оскільки вимогами п. 2 розділу 1 Інструкції «Про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції» встановлено, що огляду на стан сп`яніння підлягають водії транспортних засобів, щодо яких у поліцейського є підстави вважати, що вони перебувають у стані сп`яніння згідно з ознаками такого стану. Отже законодавцем не встановлено жодної вимоги до працівників поліції надавати докази на підтвердження виявлених ознак алкогольного сп`яніння. Більше того, поліцейський фактично виявляє ознаки стану алкогольного сп`яніння у водія транспортного засобу у залежності від власного їх розуміння.

А тому, оскільки на місці зупинки у водія ОСОБА_1 було виявлено ознаки алкогольного сп`яніння, працівник поліції мав право запропонувати їй пройти відповідно до встановленого порядку огляд на стан алкогольного сп`яніння.

При цьому, апеляційний суд зазначає, що виявлені ознаки сп`яніння є суб`єктивною думкою поліцейського, яку він складає на підставі аналізу дій водія під час спілкування із ним, а наявність або відсутність стану сп`яніння у водія перевіряється за допомогою проходження відповідного огляду. В даному випадку, водій ОСОБА_1 відмовилася проходити такий огляд, за що передбачена адміністративна відповідальність.

Разом з тим, жодних заяв або клопотань, або інших пояснень ОСОБА_1 та її захисника – адвоката Литвинова В,В. з приводу незаконних дій працівників поліції, матеріали провадження не містять, а незгода з діями працівників поліції була висловлена ними лише під час розгляду справи в суді, що можна розцінювати, як спосіб захисту останньої.

Твердження сторони захисту про те, що відеозапис з бодікамери поліцейського не є безперервним, відповідає дійсності, однак процедура огляду на стан алкогольного сп`яніння, зокрема відмова ОСОБА_1 від проходження огляду на стан сп`яніння у встановленому законом порядку зафіксована безперервним відеозаписом. Таким чином, перерва у відеозаписі для складання протоколу про адміністративне правопорушення не може слугувати безумовною підставою для скасування оскаржуваної постанови, з підстав відсутності в діях ОСОБА_1 адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, оскільки дана обставина жодним чином не спростовує зафіксованого факту відмови ОСОБА_1 від проходження огляду з метою виявлення стану алкогольного сп`яніння.

Тому, доводи наведені в апеляційній скарзі не заслуговують на увагу і не можуть бути взяті до уваги, оскільки відповідно до ч. 1 ст. 130 КУпАП відмова особи, яка керує транспортним засобом, від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або щодо вживання лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції тягнуть за собою накладення штрафу на водіїв у розмірі однієї тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян з позбавленням права керування транспортними засобами на строк один рік. Тобто сам факт відмови ОСОБА_1 , як особи, що керувала транспортним засобом, від проходження огляду був причиною притягнення її до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 130 КУпАП.

Отже, докази здобуті працівниками поліції, згідно встановленого законом порядку і перевірені під час розгляду в суді апеляційної інстанції в своїй сукупності, дають належні підстави вважати, що ОСОБА_1 вчинила адміністративне правопорушення, передбачене ч. 1 ст. 130 КУпАП, сумніву у їх достовірності, законності та належності у суду апеляційної інстанції не має.

У зв`язку з наведеним, доводи апеляційної скарги сторони захистущодо відсутності в діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення, є безпідставними та такими, що повністю спростовуються наявними в матеріалах справи доказами.

Всі інші доводи, наведені в апеляційній скарзі були предметом ретельного дослідження та змістовного аналізу судом першої інстанції, цілком спростовані висновками, наведеними судом у постанові, інших відомостей, які б могли вплинути на постановлення іншого рішення матеріали справи не містять.

Аналогічні посилання в апеляційній скарзі носять загальний характер та є суб`єктивними, у зв`язку з чим апеляційний суд приходить висновку, що немає необхідності наводити спростування на кожен аргумент апелянта, викладений ним у поданій апеляційній скарзі.

При цьому апеляційний суд керується висновком ЄСПЛ, зроблений ним у справі «Серекін та інші проти України» від 10.02.2010 року, де в п. 51 Суд вказав, що хоча пункт 1 статті Конвенції (Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод) зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, однак його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент.

На переконання апеляційного суду, доводи апеляційної скарги спрямовані виключно на ухилення ОСОБА_1 від адміністративної відповідальності за вчинене нею адміністративне правопорушення та є способом її самозахисту.

Істотних порушень вимог закону, які б ставили під сумнів висновки судді першої інстанції та були безумовною підставою для скасування судового рішення не встановлено.

Судом першої інстанції були встановлені дійсні обставини справи, дана належна оцінка особі ОСОБА_1 , правильно застосовані норми матеріального права, не допущено порушення норм процесуального права та зроблено обґрунтований висновок про доведеність її вини у порушенні вимог п. 2.5 ПДР України та вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП.

Накладене на ОСОБА_1 стягнення відповідає вимогам ст. 33 КУпАП, за своїм видом та розміром є необхідним і достатнім для виправлення особи притягнутої до адміністративної відповідальності та запобігання вчиненню нових адміністративних правопорушень.

З урахуванням наведеного, підстав для скасування постанови у межах доводів апеляційної скарги не вбачається.

Керуючись ст. 294 КУпАП, апеляційний суд

П О С Т А Н О В И В :

Апеляційну скаргу адвоката Литвинова В.В. в інтересах ОСОБА_1 залишити без задоволення.

Постанову судді Берегівського районного суду Закарпатської області від 30 липня 2025 року про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч.1 ст.130 КУпАП – залишити без змін.

Постанова є остаточною та оскарженню не підлягає.

Суддя Т.Ю. Бисага