Постанова від 30 серпня 2026 р. у справі №309/3116/25 — Закарпатський апеляційний суд

Справа № 309/3116/25

П О С Т А Н О В А

Іменем України

31 серпня 2026 року м. Ужгород

Закарпатський апеляційний суд в складі:

головуючого судді: Джуги С.Д.

суддів : Кожух О.А., Мацунича М.В.,

розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи та без проведення судового засідання цивільну справу за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю «Споживчий центр» на рішення Хустського районного суду Закарпатської області від 09 жовтня 2025 року у складі судді Піцура Я.Я., у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Споживчий центр» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,-

встановив:

У серпні 2025 року Товариство з обмеженою відповідальністю «Споживчий центр» звернулося в суд з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором.

Позовні вимоги обґрунтовано тим, що 25 березня 2025 року між ТзОВ «Споживчий центр» та відповідачем ОСОБА_1 було укладено кредитний договір №25.03.2025-100000005.

Відповідно до умов кредитного договору позивач надав відповідачу кредитні кошти у сумі 18000 грн. на строк 140 днів, які відповідач зобов`язався повернути. Процентна ставка за кредитом є фіксованою та становить 1% за кожен день користування кредитом. Комісія за надання кредиту становить 15% від суми кредиту та дорівнює 2700 грн., неустойка 180 грн. за кожен день невиконання/неналежного виконання кожного окремого зобов`язання.

Позивач свої зобов`язання виконав у повному обсязі. Однак відповідач свої зобов`язання за кредитним договором належним чином не виконував внаслідок чого, станом на момент пред`явлення позову у відповідача виникла заборгованість у розмірі 54 900 грн., яка складається з 18 000 грн. - заборгованість за тілом кредиту; 25 200 грн. – заборгованість за відсотками; 2700 грн. – заборгованість за комісією, та 9000 грн. неустойка.

Посилаючись на вказані обставини, позивач просив суд стягнути з відповідача заборгованість за кредитним договором в сумі 54900 грн. та судові витрати в розмірі 2422,40 грн.

Рішенням Хустського районного суду Закарпатської області від 09 жовтня 2025 року у задоволенні позову Товариства з обмеженою відповідальністю «Споживчий центр» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором відмовлено.

В апеляційній скарзі Товариство з обмеженою відповідальністю «Споживчий центр» просить скасувати рішення суду першої інстанції у частині відмови у стягненні заборгованості за кредитним договором, яка складається з тіла кредиту, процентів та комісії у загальній сумі 45 900 грн. та ухвалити нове судове рішення, яким позовні вимоги у цій частині задовольнити, посилаючись на неповне встановлення судом обставин, які мають значення для справи, неправильну оцінку доказів та порушення судом норм матеріального та процесуального права.

Доводи апеляційної скарги зводяться до того, що наведений позивачем у позовній заяві розрахунок є належним та допустимим доказом заборгованості та її розміру у справі. Оскільки ТОВ «Споживчий центр» не є банківською установою, а має статус фінансової установи, яка здійснює господарську діяльність з надання фінансових послуг, зокрема надання кредитів у позику, в тому числі і на умовах фінансового кредиту, без відкриття рахунку, тому не може надати первинні банківські документи. Розрахунок заборгованості за кредитним договором проведений з урахуванням строку кредитування, виходячи із розміру відсотків, визначених в кредитному договорі. Вказує, що відповідач не надав до суду першої інстанції виписки по рахунках відповідача в банківських установах, у тому числі по рахунку 5375-41XX-XXXX-3992, який відповідач зазначив в договорі, як номер особистого платіжного засобу, на спростування доказів, наданих стороною позивача, хоча такий обов`язок передбачений статтею 81 ЦПК України. Також зазначає, що комісія за надання пов`язана із наданням послуги, а саме: перерахування Кредитодавцем коштів на рахунок, вказаний Позичальником, з використанням стороннього сервісу – інтернет-еквайрингу. Так як ТОВ «Споживчий центр» надає кошти у кредит без відкриття рахунків у власній установі, на відміну від банківського кредиту, то плата за надання кредиту, на картку, зазначену позичальником, вважає виправданим.

Відзив на апеляційну скаргу не надходив.

Відповідно до ч.1 ст.369 ЦПК України, апеляційні скарги на рішення суду у справах з ціною позову менше тридцяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім тих, які не підлягають розгляду в порядку спрощеного позовного провадження, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи.

З огляду на те, що предметом оскарження в суді апеляційної інстанції є рішення суду у справі з ціною позову менше тридцяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, дана справа розглядається судом апеляційної інстанції в порядку спрощеного позовного провадження за наявними у справі матеріалами без повідомлення учасників справи та без проведення судового засідання.

Відповідно до ч.1 ст.367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Предметом даного апеляційного перегляду, відповідно до вимог ч.1 ст.367 ЦПК України, є рішення суду першої інстанції у частині відмови у стягненні заборгованості за кредитним договором, яка складається з тіла кредиту, процентів та комісії у загальній сумі 45 900 грн, в іншій частині рішення суду не переглядається.

Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши матеріали справи та обговоривши доводи апеляції, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з наступних підстав.

З матеріалів справи слідує, що 25 березня 2025 року між ТзОВ «Споживчий центр» та відповідачем ОСОБА_1 було укладено кредитний договір №25.03.2025-100000005 в електронній формі, шляхом підписання, паспорту споживчого кредиту, а також додатку до анкети позичальника, одноразовим ідентифікатором, який було відправлено смс-повідомленням ОСОБА_1 на номер телефону вказаний ним у заявці – НОМЕР_1 .

Відповідно до умов кредитного договору позивач надав відповідачу кредитні кошти у сумі 18 000 грн., на строк 140 днів які відповідач зобов`язався повернути. Процентна ставка за кредитом є фіксованою та становить 1% за кожен день користування кредитом. Комісія за надання кредиту становить 15% від суми кредиту та дорівнює 2700 грн., неустойка 180 грн. за кожен день невиконання/неналежного виконання кожного окремого зобов`язання.

Позивачем було перераховано кошти на картковий рахунок відповідача НОМЕР_2 , номер якого зазначено ним у кредитному договорі (заявці), за допомогою інтернет-еквайрингу – iPay.

Факт успішного перерахування коштів на суму 18000,00 грн. підтверджується повідомленням ТзОВ «Універсальні платіжні рішення» ТОВ «УПР» №26-2008 від 20.08.2025 (а.с.25).

Відтак, оскільки договір між сторонами був укладений у електронній формі, у такому договорі сторони досягли згоди щодо всіх істотних його умов, кредитор виконав свої зобов`язання та перерахував кредитні кошти у розмірі 18 000 на банківську карту відповідача, то між сторонами виникли кредитні зобов`язання.

Вищенаведене, встановлено та констатовано судом першої інстанції та відповідачем не оскаржено.

Одночасно, суд першої інстанції відмовляючи в задоволенні позову, посилався на те, що позивачем належними та допустимим доказами не доведено розмір заборгованості відповідача за кредитним договором, який ставиться під сумнів представником відповідача.

Проте з висновком суду першої інстанції колегія суддів не погоджується з огляду на наступне.

Статтею 11 Цивільного кодексу України (далі ЦК України) встановлено, що договори та інші правочини є однією з підстав виникнення цивільних прав та обов`язків.

Відповідно до статті 202 ЦК України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Правочини можуть бути односторонніми та дво- чи багатосторонніми (договори).

За змістом частини першої статті 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Договір є обов`язковим для виконання сторонами (стаття 629 ЦК України).

Частиною першою статті 1054 ЦК України визначено, що за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

Згідно з частиною першою статті 1048 ЦК України, норми якої в силу частини другої статті 1054 ЦК України поширюються на кредитні відносини, позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України.

В силу частини другої статті 526 ЦК України встановлено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Із положень статті 610 ЦК України слідує, що порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

За своїми правовими ознаками кредитний договір є консенсуальною, двосторонньою та відплатною угодою, при укладенні якої кредитодавець бере на себе зобов`язання надати кредит і набуває право вимоги на повернення грошових коштів і сплати процентів, а позичальник має право вимагати надання кредиту та несе зобов`язання щодо своєчасного його повернення та сплати процентів.

Предметом виконання грошового зобов`язання за кредитним договором є певна грошова сума, що має бути сплачена боржником кредитору.

Враховуючи презумпцію відплатності кредитного договору, позичальник зобов`язаний повернути кредит і сплатити проценти за користування грошовими коштами, якщо інше не встановлено договором.

Зобов`язання за кредитним договором повинні виконуватися сторонами належним чином відповідно до його умов, а також вимог актів цивільного законодавства.

Згідно з частиною першою статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін, у зв`язку з чим учасники справи мають довести належними та допустимими доказами обставини, на які вони посилаються, а суд зобов`язаний надати належну оцінку цим доказам.

Зібрані докази вказують на те, що 25 березня 2025 року ТОВ «Споживчий центр» та ОСОБА_1 уклали в електронній формі кредитний договір, за умовами якого товариство зобов`язалося надати відповідачу кредит, а той, у свою чергу, зобов`язався повернути кредит, сплатити проценти та комісію.

До матеріалів справи долучено Довідку-розрахунок про стан заборгованості, згідно якої заборгованість ОСОБА_2 по кредитному договору №25.03.2025-100000005 від 25.03.2025 складає 54900 грн. з яких: 18000 грн. основний борг, 25200 грн. – проценти, 2700 грн. комісія за надання, 9000 грн. неустойка. Проценти нараховані за період з 25.03.2025 по 11.08.2025.

Відповідно до умов кредитного договору №25.03.2025-100000005 від 25.03.2025 позичальнику було надано кредит у розмірі 18000 грн. строком на 140 днів, процентна ставка за кредитом є фіксованою та становить 1% за кожен день користування кредитом.

Якщо провести наступний розрахунок: 140 х (18 000 х 1%), то розмір заборгованості за процентами складає 25 200 грн., що відповідає умовам договору та співпадає з нарахованою заборгованістю за процентами, зазначеними у довідці-розрахунку наданому позивачем.

Відтак, розрахунок заборгованості за кредитним договором проведений з урахуванням строку кредитування, виходячи із розміру відсотків, визначених в кредитному договорі.

Відповідач не надав жодних доказів, які б підтверджули, що ним у рахунок погашення боргу за договором здійснювались будь – які платежі, та які б спростовували наданий позивачем розрахунок.

Посилання відповідача, у відзиві на позовну заяву, щодо відсутності саме розгорнутого розрахунку не заслуговують на увагу, оскільки наданий позивачем розрахунок, з врахуванням вищенаведеного, а також з врахуванням заперечення відповідачем взагалі факту укладення кредитного договору та отримання кредитних коштів, що спростовано судом та не оскаржено відповідачем, є належним та допустимим доказом

Відтак, суд першої інстанції встановивши, що кредитний договір було укладено та грошові кошти у сумі 18000 грн. отримано відповідачем, дійшов хибного висновку про відмову у задоволенні позову за недоведеністю.

Щодо вимог про стягнення комісії колегія суддів виходить з наступного.

10 червня 2017 року набув чинності Закон України «Про споживче кредитування», у зв`язку із чим згідно ст. 11 Закону України «Про захист прав споживачів» цей Закон застосовується до відносин споживчого кредитування у частині, що не суперечить Закону України «Про споживче кредитування».

Відповідно до пункту 4 ч. 1 ст. 1 Закону України «Про споживче кредитування», загальні витрати за споживчим кредитом - витрати споживача, включаючи проценти за користування кредитом, комісії та інші обов`язкові платежі за додаткові та супутні послуги кредитодавця та кредитного посередника (за наявності), для отримання, обслуговування і повернення кредиту.

Згідно ч. 2 ст. 8 Закону України «Про споживче кредитування» до загальних витрат за споживчим кредитом включаються, зокрема, комісії кредитодавця, пов`язані з наданням, обслуговуванням і поверненням кредиту, у тому числі комісії за обслуговування кредитної заборгованості, розрахунково-касове обслуговування, юридичне оформлення тощо.

Отже, Закон України «Про споживче кредитування» передбачає право встановлювати у кредитному договорі комісію за надання та обслуговування кредиту.

Закон України «Про споживче кредитування» розмежовує оплатність та безоплатність надання інформації про кредит залежно від періодичності звернення споживача із запитом щодо надання такої інформації.

Комісія за обслуговування кредитної заборгованості може включати плату за надання інформації про стан кредиту, яку споживач вимагає частіше одного разу на місяць. Умова договору про споживчий кредит, укладеного після набуття чинності Законом України «Про споживче кредитування» щодо оплатності інформації про стан кредитної заборгованості, яку споживач вимагає один раз на місяць, є нікчемною відповідно до частин першої та другої статті 11, частини п`ятої статті 12 Закону України «Про споживче кредитування».

Такий правовий висновок викладений у постанові Великої Палати Верховного Суду від 13 липня 2022 року у справі № 496/3134/19. Вказані висновки узгоджуються з правовою позицією, викладеною у постанові Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 06 листопада 2023 року у справі № 204/224/21 (провадження №61-4202сво22).

Отже, спеціальним законодавством України прямо визначені легальні можливості позивача як включати до тексту кредитних договорів із споживачами умови щодо нарахування комісії, так і в подальшому нараховувати її, а також витребувати суму несплаченої вищевказаної комісії від відповідача (в т.ч. і в судовому порядку).

Укладаючи кредитний договір сторони погодили сплату комісії, пов`язаної з наданням кредиту у розмірі 2700 грн., яка нараховується кредитором та обліковується в день видачі кредиту (п. 7 заявки кредитного договору).

Таким чином, вимоги позивача про стягнення з відповідача комісії, передбаченої п.п. 7 кредитного договору, відповідають вимогам Закону України «Про споживче кредитування», і така підлягає стягненню з ОСОБА_2 на користь ТОВ «Споживчий центр».

Вимога позивача про стягнення з відповідача неустойки в розмірі 9000 грн. судом апеляційної інстанції не переглядається, так як така вимога апелянтом не ставиться.

З огляду на викладене, стягненню підлягає заборгованість з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Споживчий центр» за договором кредиту в сумі 45900 грн., з яких: 18000 грн. – основний борг; 25200 грн. – проценти; 2700 грн. – комісія.

Згідно із п.4 ч.1ст.376 ЦПК України підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права.

За наведених обставин, колегія суддів вважає, що наявні підстави для задоволення апеляційної скарги та скасування оскаржуваного рішення суду першої інстанції.

Частиною 1 ст. 141 ЦПК України передбачено, що судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат (ч. 13 ст. 141 ЦПК України).

За подання позовної заяви ТзОВ «Споживчий центр» сплачено 2 422,40 грн. судового збору (а.с. 1). За подачу апеляційної скарги позивач сплатив судовий збір у розмірі 3633,60 грн. (а.с. 133).

Беручи до уваги розмір заявлених позовних вимог (54900 грн.) та їх часткове задоволення (45900 грн.), пропорційно судом задоволено позовні вимоги ТзОВ «Споживчий центр» на 83,60 %.

Загальний розмір судових витрат по справі становить 6056 грн., а отже на позивача слід покласти 83,60 % від судових витрат – 5062,81 грн..

Виходячи з наведеного та керуючись нормами статей 141, 367, 374, 376, 381, 382, 384 ЦПК України, апеляційний суд,

ухвалив:

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Споживчий центр» задовольнити.

Рішення Хустського районного суду Закарпатської області від 09 жовтня 2025 року скасувати.

Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Споживчий центр» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_3 , мешканця АДРЕСА_1 ) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Споживчий центр» (ЄДРПОУ 37356833, адреса: м. Київ, вул. Саксаганського 133-А, 01032) заборгованість за кредитним договором №25.03.2025-100000005 у сумі 45900 грн., з яких: 18000 грн. основний борг; 25200 грн. проценти; 2700 грн. комісія.

Стягнути з ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_3 , мешканця АДРЕСА_1 ) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Споживчий центр» (ЄДРПОУ 37356833, адреса: м. Київ, вул. Саксаганського 133-А, 01032) судовий збір сплачений позивачем за подання позовної заяви та апеляційної скарги у сумі 5062,81 грн.

У решті позовних вимог відмовити.

Постанова набирає законної сили з дня її ухвалення і протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення може бути оскаржена до Верховного Суду.

Повний текст судового рішення складено 31 серпня 2026 року.

Головуючий:

Судді: