Рішення від 30 серпня 2026 р. у справі №465/5503/26 — Франківський районний суд м. Львова

Справа № 465/5503/26

Провадження 2-а/465/164/26

РІШЕННЯ

Іменем України

31.08.2026 року м. Львів

Суддя Франківського районного суду м.Львова Ванівський Ю.М., розглянувши в порядку спрощеного провадження без виклику сторін адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Управління патрульної поліції у Львівській області, капрала поліції 1 взводу 2 роти 3 батальйону Гринчишин Юлії Миколаївни про скасування постанови,-

встановив:

позивач звернувся до суду з позовом до відповідача про скасування постанови у справі про накладення адміністративного стягнення та закриття провадження у справі. Обґрунтовуючи позовні вимоги зазначає, що він рухаючись транспортним засобом LANOS НОМЕР_1 по вулиці Святого Папи Івана Павла ІІ з увімкненим сигналом показчиком повороту праворуч, оскільки з`їзджав з головної дороги в сторону до Технологічного коледжу Національного університету "Львівська Політехніка". Працівник поліції вказав, що він порушив п. 17.1 ПДР, на що він відповів, що ніяких правил дорожнього руху не порушував, а повертати праворуч транспортним засобом з крайньої правої полоси не є порушенням правил дорожнього руху. Поліцейським 1 взводу 2 роти 3 батальйону Управлінням патрульної поліції у Львівській області капралом поліції Гринчишин Юлією Миколаївною (далі відповідач ) винесена оскаржувана постанова серія ЕНА №7316358 з датою розгляд 05.06.2026 9:53:42, місце розгляду справи: м.Львів вул. Святого Папи Івана Павла ІІ (Хуторівка). Вважає таку постанову необґрунтованою, неправомірною та такою, що підлягає скасуванню, оскільки вона не відповідає нормам КУпАП, винесена без з`ясування та доведеності обставин, які б свідчили, що в його діях є ознаки адміністративного проступку (правопорушення), за який законодавством України встановлено адміністративну відповідальність. Оскаржувана постанова не містить посилань на жодні докази, на підставі яких поліцейським зроблено висновок про вчинення ним адміністративного правопорушення, передбаченого ч.3 ст.122 КУпАП. Просить позовні вимоги задоволити.

Ухвалою судді Франківського районного суду м. Львова від 25.06.2026 року у справі відкрито спрощене позовне провадження без виклику сторін.

Представником відповідача 02.07.2026 подано відзив на позовну заяву, в якому просив відмовити у задоволенні позовних вимог. Вказує, що зі змісту оскаржуваної постанови вбачається, що 05.06.2026, о 09 год. 44 хв. у м. Львів вул.Святого Папи Івана Павла ІІ (Хуторівка) 5, позивач керуючи транспортним засобом DAEWOO LANOS 1.5, з номерним знаком НОМЕР_1 , здійснив рух на смузі для маршрутних транспортних засобів, позначеною дорожнім знаком 5.8, чим порушив пункт 17.1 ПДР України. Розгляд справи відбувався в присутності особи, що відповідає пункту 8 Інструкції № 1395, з дотримання вимог пункту 9, а саме – було оголошено, яка справа розглядається, з посиланням на пункти ПДР України, роз`яснено права та обов`язки особи, яка притягається до адміністративної відповідальності. Вищевказана подія зафіксована на нагрудних відеореєстраторах працівників поліції, де зафіксовано, що поліцейські представилися та повідомили причину зупинки позивачу вказавши на те, що він рухається по смузі громадського транспорту позначеним дорожнім знаком 5.8 ПДР України. На відео чітко зафіксовано, що позивач, керуючи транспортним засобом, рухався по смузі громадського транспорту, чого він сам не заперечував. Під час з`ясування обставин правопорушення позивач повідомив, що рухається по смузі громадського транспорту, оскільки хоче повернути праворуч до житлового комплексу, що знаходиться за адресою м.Львів вул.Стрийська 45а, на що поліцейський зауважив на те, що в даному випадку позивач не мав права рухатися по смузі громадського транспорту такий тривалий відрізок дороги, а мав перестроїтися на дану смугу у відповідному місці, де це дозволяла дорожня розмітка (виконуючи вимоги п.17.2 ПДР України), щоб здійснити необхідний поворот, безпосередньо перед заїздом до даного житлового комплексу, на що позивач відповів «що він чекати в заторі не буде». Позивачем не подано суду жодного належного і допустимого доказу його невинуватості, у вчинені адміністративного правопорушення передбаченого ч.3 ст.122 КУпАП та доказів, які б підтверджували його доводи наведені в позовній заяві.

Позивач 03.07.2026 року подав на адресу суду відповідь на відзив, в якій вказує, що співробітник поліції допустив неправильний розгляд справи про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, без врахування дійсних обставин справи та з порушенням норм матеріального права, що призвело до безпідставного притягнення його до адміністративної відповідальності за ч. 3 ст. 122 КУпАП. Свою вину в порушенні правил дорожнього руху заперечує та оскаржив винесену постанову до суду в порядку адміністративного судочинства, оскільки притягнення його до адміністративної відповідальності за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 122 КУпАП є недоведеним і необґрунтованим, а складання оскаржуваної постанови було вчинене з порушенням норм закону. Відповідачем не надано належних доказів порушення ним ПДР України, в його діях відсутній склад адміністративного правопорушення, оскільки ним не було допущено порушень Правил дорожнього руху, які дозволяють заїжджати водіям, що повертають праворуч, на смугу для маршрутних транспортних засобів для здійснення з неї повороту (п. 17.2 ПДР). Відповідно відповідач розглянув справу про адміністративне правопорушення без дотримання принципу законності та повного і всебічного розгляду, не перевіривши наявності складу правопорушення, у зв`язку з чим за наслідками розгляду вказаної справи, прийняв постанову яка суперечить чинному законодавству та підлягає скасуванню.

На адресу суду 09.07.2026 року надійшли від представника відповідача заперечення на відповідь на відзив, в яких вказує, що на відео з нагрудного відеореєстратора (clip-0 час події 09 год. 45 хв.) чітко видно що позивач рухався на своєму автомобілі DAEWOO LANOS 1.5, з номерним знаком НОМЕР_1 по смузі громадського транспорту тривалий час та після зупинки працівниками поліції пояснив, що він хоче повернути праворуч до житлового комплексу, що знаходиться за адресою м.Львів вул.Стрийська 45а, заїзд до якого знаходиться дальше по напрямку руху і для цього повороту передбачено відповідне місце розриву дорожньої розмітки у відповідності до вимог п.17.2 ПДР України. На відео чітко зафіксовано, що Позивач не мав наміру повертати в той поворот де знаходились працівники поліції на, що працівник поліції зауважив, що позивач своїми діями порушує ПДР України (а саме п.17.1 ПДР України) і мав право виїхати на смугу для руху громадського транспорту лише безпосередньо перед поворотом до житлового комплексу, про який заявив позивач, де це дозволяє дорожня розмітка. Позивач посилається на п.17.2 ПДР України: «відповідно до п. 17.2 ПДР, водію, який повертає праворуч на дорозі із смугою для маршрутних транспортних засобів, що відокремлена переривчастою лінією дорожньої розмітки, дозволено виконувати поворот із цієї смуги. У таких місцях дозволяється також заїжджати на неї під час виїзду на дорогу і для посадки чи висадки пасажирів біля правого краю проїзної частини», на власний розсуд інтерпретує дану норму ПДР України думаючи що, якщо він хоче повернути праворуч то він має право їхати по виділеній смузі громадського транспорту скільки завгодно, що по своїй суті суперечить вимогам п.17.2 ПДР України. У вказаному пункті ПДР України чітко зазначено, що водій, який повертає праворуч на дорозі із смугою для маршрутних транспортних засобів, що відокремлена переривчастою лінією дорожньої розмітки, дозволено виконувати поворот із цієї смуги, однак із відео чітко видно що на вказаній ділянці дороги в напрямку до житлового комплексу, до якого мав намір повертати позивач, в місці зупинки Позивача намальована вузька суцільна лінія 1.1 (вказану розмітку чітко видно на відео clip-0 час події 09 год. 44 хв.), яка зобов`язувала позивача рухатись по дозволеній смузі рух, а не по смузі для громадського транспорту, до того моменту поки перед відповідним поворотом праворуч до житлового комплексу не буде переривчастої лінії дорожньої розмітки, яка дозволила б це зробити у відповідності до п.17.2 ПДР України. Просить відмовити у задоволенні позовних вимог.

Суд, розглянувши адміністративну справу, дослідивши письмові докази у справі, з`ясувавши всі обставини справи та перевіривши їх доказами, оцінивши належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності вважає, що позовна заява не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Згідно частини 1 статті 2 КАС України, завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Частиною першою статті 5 КАС України визначено, що кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси.

Положеннями частини 2 статті 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно ст. 245 КУпАП завданнями провадження в справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об`єктивне з`ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом, забезпечення виконання винесеної постанови, а також виявлення причин та правопорушень, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі додержання законів, зміцнення законності.

Згідно з пунктом 1 статті 247 КУпАП обов`язковою умовою притягнення особи до адміністративної відповідальності є наявність події адміністративного правопорушення. Наявність події правопорушення доводиться шляхом надання доказів.

Водночас, стаття 280 КУпАП закріплює обов`язок посадової особи при розгляді справи про адміністративне правопорушення з`ясувати чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом`якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з`ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Згідно із ст.268 КУпАП особа, яка притягається до адміністративної відповідальності має право: знайомитися з матеріалами справи, давати пояснення, подавати докази, заявляти клопотання; при розгляді справи користуватися юридичною допомогою адвоката, іншого фахівця у галузі права, який за законом має право на надання правової допомоги особисто чи за дорученням юридичної особи, виступати рідною мовою і користуватися послугами перекладача, якщо не володіє мовою, якою ведеться провадження; оскаржити постанову по справі. Справа про адміністративне правопорушення розглядається в присутності особи, яка притягається до адміністративної відповідальності.

Відповідно до ст.251 КУпАП, доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.

Судом встановлено, що згідно постанови про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі серії ЕНА №7316358 від 05.06.2026 року, ОСОБА_1 05.06.2026 року о 09:44 год. по вул. Святого Папи Івана Павла ІІ (Хуторівка) 5 у м.Львові керуючи транспортним засобом Lanos, д.н.з. НОМЕР_1 , здійснив рух на смузі для маршрутних транспортних засобів, позначеною дорожнім знаком 5.8 або 5.11, чим порушив п.17.1 ПДР України, за що передбачена адміністративна відповідальність за ч.3 ст. 122 КУпАП.

Частиною 3 ст.122 КУпАП передбачена адміністративна відповідальність за ненадання переваги в русі транспортним засобам аварійно-рятувальних служб, швидкої медичної допомоги, пожежної охорони, поліції, що рухаються з увімкненими спеціальними світловими або звуковими сигнальними пристроями, ненадання переваги маршрутним транспортним засобам, у тому числі порушення правил руху і зупинки на смузі для маршрутних транспортних засобів, а так само порушення правил зупинки, стоянки, що створюють перешкоди дорожньому руху або загрозу безпеці руху.

Відповідно до п.17.1 в ПДР України на дорозі зі смугою для маршрутних транспортних засобів, позначеній дорожнім знаком 5.8 або 5.11 забороняються рух і зупинка інших транспортних засобів (крім таксі, мопедів, мотоциклів (за винятком мотоциклів з боковим причепом, мотоколясок, триколісних транспортних засобів) та велосипедистів) на цій смузі.

Відповідно до п. 17.2 ПДР встановлено, що водій, який повертає праворуч на дорозі із смугою для маршрутних транспортних засобів, що відокремлена переривчастою лінією дорожньої розмітки, може виконувати поворот з цієї смуги. У таких місцях дозволяється також заїжджати на неї під час виїзду на дорогу і для посадки чи висадки пасажирів біля правого краю проїзної частини.

Із вказаної вище норми вбачається, що після виїзду на дорогу у смугу для маршрутних транспортних засобів водій зобов`язаний здійснити виїзд із смуги для маршрутних транспортних засобів через переривчасту лінією дорожньої розмітки.

Відповідно до ПДР України дорожній знак 5.8«Дорога зі смугою для руху маршрутних транспортних засобів» значиться дорога, на якій по спеціально відведеній смузі здійснюється рух транспортних засобів за встановленим маршрутом, мопедів, мотоциклів (за винятком мотоциклів з боковим причепом, мотоколясок, триколісних транспортних засобів) та велосипедистів.

Факт руху позивача по смузі громадського транспорту підтверджується долученими до відзиву відеозаписом, на якому зафіксовано факт руху транспортного засобу Lanos під керуванням ОСОБА_1 , по смузі для руху маршрутних транспортних засобів по вул. Святого Папи Івана Павла ІІ (Хуторівка) 5 у м.Львові.

Доводи позивача про те, що він збирався виконувати поворот праворуч, тому виїхав на смугу для руху маршрутних транспортних засобів, спростовується долученим до відзиву відеозаписом з нагрудних камер працівників поліції, на якому зафіксовано не момент виїзду позивача на таку смугу, а тривалий рух такою.

Відповідно до ч.1 ст.72 КАС України, доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків.

Відповідно до ст.73 КАС України, належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування.

Відповідно до ст.74 КАС України, суд не бере до уваги докази, які одержані з порушенням порядку, встановленого законом. Обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Відповідно до ст.75 КАС України, достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи.

Відповідно до ст.76 КАС України, достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Обов`язок щодо збирання доказів покладається на осіб, уповноважених на складання протоколів про адміністративні правопорушення, визначених статтею 255 цього Кодексу.

Згідно ст.90 КАС України, суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні. Жодні докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), що міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Отже, вищезазначеними обставинами та наявними в матеріалах справи доказами доведено обставини викладені в оскаржуваній постанові.

Пояснення, викладені позивачем у позовній заяві, суд оцінює критично, а позиція зайнята позивачем щодо невизнання своєї провини у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 122 КУпАП, на думку суду, пов`язана з його захистом, однак розцінюється судом як спроба уникнути адміністративної відповідальності.

Суд не погоджується з аргументами позивача, вважає такі не обґрунтованими та не підтвердженими належними, допустимими та достовірними доказами, які, в своїй сукупності, є достатніми.

З огляду на викладене, суд приходить до висновку про відсутність підстав для скасування постанови у справі про адміністративне правопорушення, оскільки доказів, які мали спростувати факт наявності адміністративного правопорушення та обставин, що виключають адміністративну відповідальність, позивачем в межах розгляду даної справи надано не було, а судом таких обставин не встановлено.

Відповідно до ч.1 ст.143 КАС України суд вирішує питання щодо судових витрат у рішенні, постанові або ухвалі.

Згідно з ч.5 ст.139 КАС України, у разі відмови у задоволенні вимог позивача, звільненого від сплати судових витрат, або залишення позовної заяви без розгляду чи закриття провадження у справі, судові витрати, понесені відповідачем, компенсуються за рахунок коштів, передбачених Державним бюджетом України, у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України. Якщо сторону, на користь якої ухвалено рішення, звільнено від сплати судових витрат, з іншої сторони стягуються судові витрати на користь осіб, що їх понесли, пропорційно до задоволеної чи відхиленої частини вимог, а інша частина компенсується за рахунок коштів, передбачених Державним бюджетом України, у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України. Якщо обидві сторони звільнені від сплати судових витрат, вони компенсуються за рахунок держави у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Виходячи з положень ст.139 КАС України, враховуючи, що відповідно до п.9 ч.1 ст.5 Закону України «Про судовий збір» позивач звільнений від сплати судового збору, а суд дійшов висновку про відмову в позові, тому судові витрати у справі слід компенсувати за рахунок держави.

Керуючись статями 77,134,139,243-246,286 КАС України, суд,-

У Х В А Л И В :

у задоволенні позову ОСОБА_1 до Управління патрульної поліції у Львівській області, капрала поліції 1 взводу 2 роти 3 батальйону Гринчишин Юлії Миколаївни про скасування постанови – відмовити.

Рішення може бути оскаржено протягом десяти днів з дня його проголошення до Восьмого апеляційного адміністративного суду.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повний текст рішення складено 31 серпня 2026 року.

Суддя Ванівський Ю.М.