Рішення від 31 серпня 2026 р. у справі №643/14562/26 — Салтівський районний суд міста Харкова

Справа № 643/14562/26

Провадження № 2/643/8236/26

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

01.09.2026 м. Харків

Салтівський районний суд міста Харкова у складі:

головуючого судді: Поліщук Т.В.,

за участю секретаря судового засідання: Костенюк А.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін матеріали цивільної справи за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про розірвання шлюбу, стягнення аліментів на дитину та на утримання дружини до досягнення дитиною трирічного віку, -

ВСТАНОВИВ:

Позивачка звернулась до суду із вищевказаним позовом до відповідача, в якому прохає розірвати шлюб, укладений між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , який зареєстрований 23 березня 2024 року у Першому відділі державної реєстрації актів цивільного стану у місті Харкові Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції; стягнути з відповідача на її користь аліменти на утримання доньки ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у розмірі 1/4 частини з усіх видів заробітку (доходу), але не менше 50% розміру прожиткового мінімуму на дитину відповідного віку, щомісячно і до досягнення дитиною повноліття починаючи з дня пред`явлення даного позову; стягнути з відповідача на її користь аліменти 5000 грн. щомісячно до досягнення донькою ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , трьох років, починаючи з дня звернення до суду.

В обґрунтування позову позивачка зазначила, що 23 березня 2024 року між нею та відповідачем було укладено шлюб. Від шлюбу мають малолітню доньку ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 . Остаточні відносини між нею та відповідачем припинені 26 січня 2026 року, коли вона прийняла рішення залишити відповідача. З того часу шлюб має формальний характер, оскільки вони проживають окремо спільне господарство не ведуть. Причиною розпаду сім`ї послугувала втрата почуття любові та поваги один до одного. З`ясувалось, що вони різні люди, з різними характерами, звичками та поглядами на життя. Відновлення стосунків не можливе. Після розірвання шлюбу дитина залишиться проживати разом із нею. Спору відносно її місця проживання у сторін немає. Відповідач молода, здорова, працездатна людина, військовослужбовець, отримує регулярне грошове забезпечення, що дає йому можливість надавати свої дитини матеріальну допомогу, оскільки їй дуже важко самій без допомоги батька піклуватися дитиною, створюючи для неї гідні умови життя, а тому потребує допомоги відповідача тим більше, що вона зараз не працює. Відповідач може надавати матеріальну допомогу не тільки дитині, а й їй, оскільки вона гостро відчуває недостатність коштів на життя.

27.07.2026 від відповідача ОСОБА_2 надійшов відзив на позовну заяву, у якому він погоджується з позовною вимогою про розірвання шлюбу. Проте щодо стягнення з нього аліменти на утримання доньки зазначив, що він має ще двох дітей ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , рішенням суду від 30 липня 2019 року на якого були стягнуті з нього аліменти у розмірі 3000 грн. На другу дитину сина ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , заочним рішенням від 13 жовтня 2023 року було стягнуто з нього аліменти у розмірі 1/4 частки заробітку доходу платника податків, а тому прохав стягувати з нього аліменти на утримання доньки ОСОБА_3 в розмірі 1/6 частини всіх видів заробітку (доходу) щомісячно, але не менш ніж 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку та не більше десяти прожиткових мінімумів на дитину відповідного віку, починаючи стягнення з дня звернення позивача до суду, оскільки у разі задоволення позовних вимог позивача стягнення буду перевищувати 1/2 частину від його заробітної плати. З вимогою про стягненням з нього аліментів на утримання дружини в розмірі 5000 грн. не погоджується, прохав відмовити. Вказав, що позивачка є старшим солдатом помічником начальника військового наряду 1-го відділення 2 го – взводу охорони роти з охорони дипломатичних представництв і консульських установ, перебуває на службі.

Відповідно до ч. 1 ст. 274 ЦПК України, у порядку спрощеного позовного провадження може бути розглянута малозначна справа.

Ухвалою суду від 10 липня 2026 року відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) учасників справи.

У наданий в ухвалі час від сторін не надійшло заперечення проти розгляду справи за правилами спрощеного позовного провадження чи клопотання про розгляд справи в судовому засіданні з повідомленням сторін.

Зважаючи на те, що справа розглядалась за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін, відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалося.

Суд, вивчивши матеріали справи та дослідивши надані докази, встановив такі факти та відповідні ним правовідносини.

Судом встановлено, що ОСОБА_6 та ОСОБА_2 23 березня 2024 року уклали шлюб, який зареєстрований у Першому відділі державної реєстрації актів цивільного стану у місті Харкові Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції, актовим записом 430 (а.с.05).

Від шлюбу сторони мають малолітню дитину – доньку ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , що підтверджується свідоцтвом про народження серії НОМЕР_1 від 24 січня 2025 року (а.с. 06).

Дитини проживає з матір`ю. Факт проживання дитини з позивачем стороною відповідача не оспорено.

Як зазначила позивачка, сторони не підтримують шлюбні відносини, спільного господарства не ведуть з січня 2026 року, шлюб має формальний характер, подальше спільне проживання у шлюбі та його збереження стало неможливим. Як зазначив відповідач у відзиві на позовну заяву, останній погоджується на розірвання шлюбу.

Відповідно до вимог ст. 112 СК України суд з`ясовує фактичні взаємини подружжя, дійсні причини позову про розірвання шлюбу, бере до уваги наявність малолітньої дитини, дитини-інваліда та інші обставини життя подружжя. Суд постановляє рішення про розірвання шлюбу, якщо буде встановлено, що подальше спільне життя подружжя і збереження шлюбу суперечило б інтересам одного з них, інтересам їхніх дітей, що має істотне значення.

Виходячи із змісту ч. 3 та ч. 4 ст. 56 СК України кожен з подружжя має право припинити шлюбні відносини. Примушування до припинення шлюбних відносин, примушування до їх збереження, є порушенням права дружини, чоловіка на свободу та особисту недоторканість і може мати наслідки, встановлені законом.

Згідно зі ст. 24 СК України шлюб ґрунтується на вільній згоді жінки та чоловіка. Примушування жінки та чоловіка до шлюбу не допускається. Таке положення національного законодавства України відповідає ст. 16 Загальної декларації прав людини, прийнятої Генеральною Асамблеєю ООН 10 грудня 1948 року, згідно з якою чоловіки і жінки, які досягли повноліття, мають право без будь-яких обмежень за ознакою раси, національності або релігії одружуватися і засновувати сім`ю. Вони користуються однаковими правами щодо одруження під час шлюбу та під час його розірвання.

Позов про розірвання шлюбу може бути пред`явлений одним із подружжя (ст. 110 СК України). Оскільки позивачка наполягає на розірванні шлюбу, то, відповідно, відмова в розірванні шлюбу буде примушенням до шлюбу та шлюбних відносин, що є не припустимим.

Суд дійшов до висновку, що подальше спільне життя подружжя і збереження шлюбу суперечить інтересам сторін, тому позов в частині розірвання шлюбу підлягає задоволенню.

Відповідно до ч. 1 ст. 113 СК України особа, яка змінила своє прізвище у зв`язку з реєстрацією шлюбу, має право після розірвання шлюбу надалі іменуватися цим прізвищем або відновити своє дошлюбне прізвище.

Позивачка у позовній заяві прохала після розірвання шлюбу залишити їй прізвище без змін.

Згідно з ч. 3 ст. 115 Сімейного кодексу України - документом, що засвідчує факт розірвання шлюбу судом, є рішення суду про розірвання шлюбу, яке набрало законної сили.

Щодо позовної вимоги про стягнення аліментів з відповідача на утримання їхньої малолітньої доньки та на утримання дружини до досягнення дитиною трьох років, суд приходить до наступного.

Так, відповідно до ст. 180 СК України, батьки зобов`язані утримувати дитину до досягнення нею повноліття.

Положеннями ст. 181 СК України, визначено способи виконання батьками обов`язку утримувати дитину. Способи виконання батьками обов`язку утримувати дитину визначаються за домовленістю між ними. За домовленістю між батьками дитини той із них, хто проживає окремо від дитини, може брати участь у її утриманні в грошовій і (або) натуральній формі. За рішенням суду кошти на утримання дитини (аліменти) присуджуються у частці від доходу її матері, батька або у твердій грошовій сумі за вибором того з батьків або інших законних представників дитини, разом з яким проживає дитина. Спосіб стягнення аліментів, визначений рішенням суду, змінюється за рішенням суду за позовом одержувача аліментів.

Згідно з ч. 1 ст. 182 СК України при визначенні розміру аліментів суд враховує: 1) стан здоров`я та матеріальне становище дитини; 2) стан здоров`я та матеріальне становище платника аліментів; 3)наявність у платника аліментів інших дітей, непрацездатних чоловіка, дружини, батьків, дочки, сина; 3-1) наявність рухомого та нерухомого майна, грошових коштів; 3-2) доведені стягувачем аліментів витрати платника аліментів, у тому числі на придбання нерухомого або рухомого майна, сума яких перевищує десятикратний розмір прожиткового мінімуму для працездатної особи, якщо платником аліментів не доведено джерело походження коштів; 4) інші обставини, що мають істотне значення.

При цьому, мінімальний гарантований розмір аліментів на одну дитину не може бути меншим, ніж 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку. Мінімальний рекомендований розмір аліментів на одну дитину становить розмір прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку і може бути присуджений судом у разі достатності заробітку (доходу) платника аліментів.

Згідно з ст. 183 СК України, частка заробітку (доходу) матері, батька, яка буде стягуватися як аліменти на дитину, визначається судом. Якщо стягуються аліменти на двох і більше дітей, суд визначає єдину частку від заробітку (доходу) матері, батька на їх утримання, яка буде стягуватися до досягнення найстаршою дитиною повноліття. Якщо після досягнення повноліття найстаршою дитиною ніхто з батьків не звернувся до суду з позовом про визначення розміру аліментів на інших дітей, аліменти стягуються за вирахуванням тієї рівної частки, що припадала на дитину, яка досягла повноліття. Той із батьків або інших законних представників дитини, разом з яким проживає дитина, має право звернутися до суду із заявою про видачу судового наказу про стягнення аліментів у розмірі на одну дитину - однієї чверті, на двох дітей - однієї третини, на трьох і більше дітей - половини заробітку (доходу) платника аліментів, але не більше десяти прожиткових мінімумів на дитину відповідного віку на кожну дитину.

Суд також враховує правовий висновок Верховного Суду, викладений у постанові від 04 вересня 2019 року (справа № 711/8561/16), відповідно до якого за своєю суттю аліменти - це кошти покликані забезпечити дитину усім необхідним для повноцінного розвитку, тому вони можуть бути стягнуті лише на користь того з батьків хто проживає із дитиною та бере більш активну участь у її вихованні.

Положеннями статті 27 Конвенції «Про права дитини», яку ратифіковано Постановою ВР № 789-XII від 27.02.91 р., передбачено право кожної дитини на рівень життя, необхідний для фізичного, розумового, духовного, морального і соціального розвитку дитини. Відповідно до ч. 2 ст. 27 Конвенції батько (-ки) або інші особи, які виховують дитину, несуть основну відповідальність за забезпечення в межах своїх здібностей і фінансових можливостей умов життя, необхідних для розвитку дитини.

Згідно зі ст. 8 Закону України «Про охорону дитинства», кожна дитина має право на рівень життя, достатній для її фізичного, інтелектуального, морального, культурного, духовного і соціального розвитку. Батьки або особи, які їх замінюють, несуть відповідальність за створення умов, необхідних для всебічного розвитку дитини, відповідно до законів України.

Згідно з ч. 8, 9 ст. 7 СК України регулювання сімейних відносин має здійснюватися з максимально можливим урахуванням інтересів дитини, непрацездатних членів сім`ї. Сімейні відносини регулюються на засадах справедливості, добросовісності та розумності, відповідно до моральних засад суспільства.

Положеннями ч. 1 ст. 75 СК України передбачено, що дружина, чоловік повинні матеріально підтримувати один одного.

Відповідно до ч. 1 ст. 80 СК України аліменти присуджуються одному з подружжя у частці від заробітку (доходу) другого з подружжя і (або) у твердій грошовій сумі.

Дружина має право на утримання від чоловіка підчас вагітності. Дружина, з якою проживає дитина, має право на утримання від чоловіка-батька дитини до досягнення дитиною трьох років. Якщо дитина має вади фізичного або психічного розвитку, дружина, з якою проживає дитина, має право на утримання від чоловіка до досягнення дитиною шести років. Право на утримання вагітна дружина, а також дружина, з якою проживає дитина ,має незалежно від того, чи вона працює, та незалежно від її матеріального становища, за умови, що чоловік може надавати матеріальну допомогу. Аліменти, присуджені дружині під час вагітності, сплачуються після народження дитини без додаткового рішення суду. Право на утримання вагітна дружина, а також дружина, з якою проживає дитина, має і в разі розірвання шлюбу (ст. 84СК України).

Таким чином, необхідною умовою утримання дружини, з якою проживає дитина є можливість чоловіка надавати матеріальну допомогу.

Виходячи з положень, які містяться в Постанові Пленуму Верховного Суду України від 15 травня 2006 року N 3 «Про застосування судами окремих норм Сімейного кодексу України при розгляді справ щодо батьківства, материнства та стягнення аліментів", при вирішенні питання щодо стягнення аліментів на утримання дружини до досягнення дитиною трьох років, суд бере до уваги стан здоров`я та матеріальне становище платника аліментів; стан здоров`я та матеріальне становище отримувача аліментів, відсутність у платника аліментів інших дітей, непрацездатних дружини, батьків, повнолітніх дітей; сімейний стан платника аліментів, наявність у платника аліментів зобов`язань зі сплати аліментів на дитину за рішенням суду, наявність нерегулярного, мінливого, невизначеного доходу.

Отже, аналіз даних положень сімейного законодавства України передбачає право дружини під час вагітності та дружини-матері на утримання чоловіком-батьком до досягнення дитиною трирічного віку незалежно від того чи вона працює та незалежно від її матеріального становища, за умови, що чоловік може надавати матеріальну допомогу.

Відповідно до ч. 1 ст. 80 СК України, аліменти присуджуються одному з подружжя у частці від заробітку (доходу) другого з подружжя і (або) у твердій грошовій сумі.

Відповідач зазначив, що має на утриманні ще двох дітей, а саме сина ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , та ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_4 .

Судовим наказом Харківського районного суду Харківської області від 13 жовтня 2023 року з відповідача ОСОБА_2 на користь ОСОБА_7 , стягнуто аліменти на утримання малолітньої дитини ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , в розмірі в розмірі 1/4 частини всіх видів заробітку (доходу) щомісячно, але не менш ніж 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку та не більше десяти прожиткових мінімумів на дитину відповідного віку, починаючи з 22 вересня 2023 року.

З витягу з актового запису про народження дитини № 170 вбачається, що відповідач ОСОБА_2 є батьком ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 .

Відповідачем на підтвердження стягнення аліментів на утримання сина ОСОБА_9 надано рішення Харківського районного суду Харківської області від 30 липня 2019 року, справа № 635/4146/19.

Відповідно до ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Зазначене рішення Харківського районного суду Харківської області від 30 липня 2019 року судом до уваги не береться, оскільки воно не завірене належним чином та містить знеособлені сторони у справі, з якого не вбачається можливості встановити сторін у справі.

З урахуванням обставин справи, а саме, що дитини проживає разом з позивачкою, знаходиться на її утриманні, не досягла трирічного віку, відповідач є батьком дитини, як зазначив відповідач у відзиві на позовну заяву він є військовим, водієм управління батальйону бойового та матеріально-технічного забезпечення військової частини НОМЕР_2 , беручи до уваги часткове визнання позову відповідачем та обставини, що мають істотне значення, враховуючи якнайкращі інтереси дитини, суд вважає за можливе визначити розмір аліментів, стягуваних з відповідача на утримання дитини на користь позивача у частці від його доходу, а саме в розмірі в розмірі 1/6 частки від всіх видів заробітку (доходу), але не менше, ніж 50 відсотків розміру прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, щомісячно, починаючи стягнення з 07 липня 2026 року і до досягнення дитиною повноліття.

При вирішенні питання про спроможність відповідача сплачувати аліменти на утримання дружини, суд виходить з того, що відповідач є особою працездатного віку, військовослужбовцем, враховує, що останній має ще двох малолітніх дітей, проте під час розгляду справи відповідачем не надано доказів в підтвердження того, що він не має можливості надавати таку допомогу дружині.

Суд, вирішуючи питання про стягнення аліментів на утримання дружини керується загальними принципами, за якими стягнення аліментів не повинно погіршувати становище іншого порівняно із становищем одержувача аліментів.

З урахуванням встановленого, виходячи з принципу справедливості та розумності, та з урахуванням потреб дружини, можливостей відповідача, суд вважає за можливе задовольнити вимоги про стягнення аліментів на утримання дружини частково та стягнути аліменти з відповідача на користь позивача на утримання дружини в розмірі 3 000 грн. 00 коп. щомісячно до досягнення дитиною трьох років.

Європейський суд з прав людини вказав, що пункт перший статті 6 Конвенції зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними, залежно від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (PRONINA v. UKRAINE, N 63566/00, § 23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 року).

Зазначене не позбавляє сторони в подальшому при зміні обставин, передбачених ст.192 СК України звернутись до суду про їх зміну.

Статтею 191 СК України передбачено, що аліменти на дитину присуджуються за рішенням суду від дня пред`явлення позову, яким є 07 липня 2026 року.

Відповідно п. 1 ч. 1 ст. 430 ЦПК України, суд допускає негайне виконання рішень у справах про стягнення аліментів у межах суми платежу за один місяць.

На підставі ст. 141 ЦПК України, з урахуванням ч. 3 ст. 4 ЗУ «Про судовий збір», з відповідача належить стягнути на користь позивачки судовий збір у розмірі 1331 грн. 20 коп. за розгляд судом позовної вимоги про розірвання шлюбу та стягнути на користь держави судовий збір у розмірі 2662 грн. 40 коп. за розгляд судом позовних вимог про стягнення аліментів на утримання дитини та дружини.

На підставі вищевикладеного, керуючись ст. ст. 12, 13, 81, 247 ч. 2, 259, 264-265,274-279 ЦПК України, ст. ст. 110, 112, 182-183, 191 СК України, суд,-

УХВАЛИВ :

Позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про розірвання шлюбу, стягнення аліментів на дитину та на утримання дружини до досягнення дитиною трирічного віку – задовольнити частково.

Шлюб, зареєстрований 23 березня 2024 року у Першому відділі державної реєстрації актів цивільного стану у місті Харкові Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції, актовим записом № 430 між ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , та ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_6 , - розірвати.

Після розірвання шлюбу позивачці залишити прізвище - ОСОБА_10 .

Стягувати із ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_6 , РНОКПП НОМЕР_3 , зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 , на користь ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , РНОКПП НОМЕР_4 , зареєстрованої за адресою: АДРЕСА_2 ,аліменти на утримання дитини ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , в розмірі 1/6 частини всіх видів заробітку (доходу) щомісячно, але не менш ніж 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку та не більше десяти прожиткових мінімумів на дитину відповідного віку, починаючи стягнення з 07 липня 2026 року і до повноліття дитини.

Стягувати із ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_6 , РНОКПП НОМЕР_3 , зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 , на користь ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , РНОКПП НОМЕР_4 , зареєстрованої за адресою: АДРЕСА_2 , аліменти на її утримання в розмірі 3000 (три тисячі) грн. 00 коп. щомісячно, починаючи стягнення з 07 липня 2026 року і до досягнення дитиною ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , трьох років, тобто до ІНФОРМАЦІЯ_7 .

Допустити негайне виконання рішення в частині стягнення аліментів у межах суми платежу за один місяць.

Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 судовий збір у розмірі 1331 (одна тисяча триста тридцять одна) грн. 20 коп.

Стягнути з ОСОБА_2 на користь держави судовий збір в розмірі 2662 (дві тисячі шістсот шістдесят дві) грн. 40 коп.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом 30 днів з дня його проголошення, безпосередньо до суду апеляційної інстанції.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Позивач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , РНОКПП НОМЕР_4 , зареєстрована за адресою: АДРЕСА_2 .

Відповідач: ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_6 , РНОКПП НОМЕР_3 , зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 .

Суддя Т.В.Поліщук