Рішення від 30 серпня 2026 р. у справі №195/1225/26 — Томаківський районний суд Дніпропетровської області

Справа № 195/1225/26

2/195/652/26

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р АЇ Н И

31.08.2026 року с-ще Томаківка Дніпропетровської області

Томаківський районний суд Дніпропетровської області в складі: головуючого судді Омеко М.В., за участю секретаря судового засідання - Мартинової Н.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовною заявою Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Суперіум» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,

В С Т А Н О В И В:

Представник позивача ТОВ «ФК «Суперіум» звернулась до суду з вищевказаною позовною заявою, мотивуючи свої вимоги тим, що між АТ «Укрсиббанк» та ОСОБА_1 08.08.2024 року було укладено договір про надання споживчого кредиту з можливістю відкриття карткового рахунку № 99035948000, відповідно до умов кредитного договору банк зобовязувався надати позичальнику кредит, а позичальник зобовязувався в порядку та на умовах, визначених кредитним договором повертати кредит, виплачувати проценти за користування кредитом, сплачувати комісію та інші передбачені платежі в сумі, строки та на умовах, що передбачені графіком погашення кредиту.

09.09.2025 року між АТ «Укрсиббанк» та ТОВ «ФК «Суперіум» уклали договір факторингу №299, за умовами якого ТОВ «ФК «Суперіум» набуло право грошової вимоги до фізичних осіб боржників, у тому числі за вищевказаним кредитним договором, а відповідно до реєстру прав вимог №299 від 09.09.2025 року кредитодавець відступив ТОВ «ФК «Суперіум» право вимоги до відповідача за кредитним договором № 99035948000 від 08.05.2024 року заборгованість у розмірі 28772.27 грн.,яка складється з:

- заборгованість за основним боргом - 19235.03 грн.;

- заборгованість за відсотками - 9516.68 грн.;

- заборгованість за комісією - 20.56 грн.

Ухвалою Томаківського районного суду Дніпропетровської області від 10.08.2026 року відкрито провадження у справі в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін та задоволено клопотання представника позивача про витребування доказів у АТ «Укрсиббанк».

Відповідач в судовому засіданні проти заявлених позовних вимог не заперечував та підтвердив факт укладення спірного кредитного договору. Проте просить суд відмовити позивачу в стягненні витратна правничу допомогу в розмірі 6000.00 грн., оскільки позивачем ніяким доказом не підтвердженно сплату цих коштів.

Дослідивши письмові матеріали справи, вивчивши повно та всебічно обставини справи в їх сукупності, оцінивши надані докази, виходячи зі свого внутрішнього переконання, суд дійшов таких висновків.

Судом встановлено, що між АТ «Укрсиббанк» та ОСОБА_1 08.08.2024 року було укладено договір про надання споживчого кредиту з можливістю відкриття карткового рахунку № 99035948000, відповідно до умов кредитного договору банк зобовязувався надати позичальнику кредит, а позичальник зобовязувався в порядку та на умовах, визначених кредитним договором повертати кредит, виплачувати проценти за користування кредитом, сплачувати комісію та інші передбачені платежі в сумі, строки та на умовах, що передбачені графіком погашення кредиту.

Відповідно до його умов АТ «Укрсиббанк» надало відповідачу фінансовий кредит, ліміт кредиту до 20 000 грн., строком на 24 місяці з дати його надання і датою повернення (виплати) кредиту05.06.2026 року.

Крім того, матеріалами справи підтверджено, що 09.09.2025 року між АТ «Укрсиббанк» та ТОВ «ФК «Суперіум» уклали договір факторингу №299, за умовами якого ТОВ «ФК «Суперіум» набуло право грошової вимоги до фізичних осіб боржників, у тому числі за вищевказаним кредитним договором, а відповідно до реєстру прав вимог №299 від 09.09.2025 року кредитодавець відступив ТОВ «ФК «Суперіум» право вимоги до відповідача за кредитним договором № 99035948000 від 08.05.2024 року заборгованість у розмірі 28772.27 грн.,яка складється з:

- заборгованість за основним боргом - 19235.03 грн.;

- заборгованість за відсотками - 9516.68 грн.;

- заборгованість за комісією - 20.56 грн.

При цьому, в матеріалах справи міститься досудова вимога №23-04/26 від 23.04.2026 року про сплату заборгованості за договором № 99035948000 до ОСОБА_1 , відповідно до якої загальна заборгованість - 28772.27 грн. та відповідно до вимоги, ТОВ «ФК «Суперіум» вимагає від відповідача протягом 30 календарних днів з моменту отримання вимоги, але в будь-якому випадку не пізніше 35 календарних днів з моменту надсилання вимоги, усунути порушення умов договору і погасити заборгованість в розмірі 28772.27.

За змістом статей 626, 628, 629 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства. Договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Частиною першою статті 638 ЦК України встановлено, що істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Відповідно до ч. ч. 1, 2 ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти. До відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.

Згідно із частиною 1 ст. 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.

За змістом ст. 1056-1 ЦК України процентна ставка за кредитом може бути фіксованою або змінюваною. Тип процентної ставки визначається кредитним договором. Розмір процентів, тип процентної ставки (фіксована або змінювана) та порядок їх сплати за кредитним договором визначаються в залежно від кредитного ризику, наданого забезпечення, попиту і пропозицій, які склалися на кредитному ринку, строку користування кредитом, розміру облікової ставки та інших факторів на дату укладення договору.

Статтею 1049 ЦК України передбачено, що позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.

Частиною 1 статті 1050 ЦК України передбачено, що якщо позичальник своєчасно не повернув суму позики, він зобов`язаний сплатити грошову суму відповідно до ст. 625 цього Кодексу.

Таким чином, у разі укладення кредитного договору проценти за користування позиченими коштами поділяються на встановлені законом (розмір та підстави стягнення яких визначаються актами законодавства) та договірні (розмір та підстави стягнення яких визначаються сторонами в самому договорі).

Відповідно до ст. ст. 12, 13, 81 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках, а кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків встановлених цим Кодексом.

Отже, принцип змагальності сторін визначений законом і він передбачає, що кожна сторона повинна довести перед судом обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. У кожної із сторін не має процесуальних переваг в доведенні своїх вимог і заперечень.

Так, судом поза розумним сумнівом встановлено, що між АТ «Укрсиббанк» та ОСОБА_1 08.05.2024 року було укладено договір про надання споживчого кредиту з можливістю відкриття карткового рахунку № 99035948000, відповідно до умов якого відповідачу надано кредитний ліміт до 20 000 грн. строком на 24 місяці.

На переконання суду, відповідачем не надано жодного доказу на спростування факту отримання кредитних коштів, не заявлено про не укладення кредитного договору, не спростовано належність персональних даних, реквізитів рахунку чи факту користування кредитом.

Суд також зазначає, що в силу принципу змагальності сторін, відповідачем, не надано належні докази на спростування вказаних у довідці даних.

При цьому суд зауважує, що виписка, яка міститься в матеріалах справи є належним доказом заборгованості відповідача за кредитом, що відповідає пункту 62 Положення про організацію бухгалтерського обліку, бухгалтерського контролю під час здійснення операційної діяльності в банках України, затвердженого постановою Правління НБУ від 04 липня 2018 року № 75, та узгоджується з правовою позицією, висловленою у постанові Верховного Суду від 16 вересня 2020 року у справі № 200/5647/18-ц.

У постанові Верховного Суду від 15 січня 2025 року № 753/16762/15-ц викладено правовий висновок про те, що банківські виписки з рахунків позичальника є належними та допустимими доказами у справі, що підтверджують рух коштів за конкретним банківським рахунком, вміщують записи про операції, здійснені протягом операційного дня, та є підтвердженням виконаних за день операцій.

Також, Верховним Судом у постанові від 07 червня 2023 року у справі № 234/3840/15-ц, наголошено, що заборгованість визначається умовами кредитного договору та вимогами закону, а суд у будь-якому разі має стягнути ту суму, яка була доведена і щодо якої у суду немає сумніву, оскільки за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

Крім того, суд приймає до уваги наданий позивачем розрахунок заборгованості та вважає його достовірним, оскільки доказів виконання ОСОБА_1 боргових зобов`язань перед позивачем суду не надано, а також відповідачем не спростовано у встановленому законом порядку вищезазначений розрахунок.

Більш того, на підтвердження набуття права вимоги позивачем до матеріалів справи подано договір факторингу №299 та акт приймання-передачі реєстру боржників від 09.09.2025 року, які підтверджують факт передачі прав вимоги від первісного кредитора до позивача.

Разом з тим, чинне законодавство не містить вимоги щодо обов`язкового зазначення у витягу з реєстру боржників повної кількості усіх боржників чи розкриття інформації стосовно інших осіб, а наданий позивачем витяг з реєстру містить достатні відомості для ідентифікації саме відповідача, а саме: ПІБ боржника, реквізити кредитного договору, розмір заборгованості та інші дані, необхідні для підтвердження переходу права вимоги саме щодо відповідача.

При цьому, суд зауважує, що в силу ст. ст. 13, 264 ЦПК України суд розглядає справи виключно в межах заявлених позивачем вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом.

Подані позивачем документи є належними та допустимими доказами переходу права вимоги до позивача щодо заборгованості відповідача.

Окрім цього, відповідачем не подано належних, допустимих доказів про відсутність факту укладення кредитного договору між первинним кредитом АТ «Укрсиббанк» та ОСОБА_1 .

Враховуючи викладене, оцінюючи належність, допустимість, достовірність та достатність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок в їх сукупності за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженню наявних у справі доказів, суд дійшов висновку, що позовна заява ТОВ «ФК «Суперіум» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості підлягає задоволенню в повному обсязі.

Згідно ч. 2 ст. 141 ЦПК України, судовий збір покладається на відповідача у разі задоволення позовних вимог.

Позивачем сплачений судовий збір в розмірі 2622,40 грн., який він просить стягнути з відповідача на свою користь.

Положеннями ст. ст. 133 ЦПК України передбачено, що судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати: 1) на професійну правничу допомогу; 2) пов`язані із залученням свідків,спеціалістів,перекладачів,експертів та проведенням експертизи; 3) пов`язані з витребуванням доказів,проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням,забезпеченням доказів; 4) пов`язані з вчиненням інших процесуальних дій, необхідних для розгляду справи або підготовки до її розгляду.

Відповідно до п. 8 ч. 2 ст. 141 ЦПК України розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву.

Згідно зі статтею 137 ЦПК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат. Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги. Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

Відповідно до частини третьої статті 141 ЦПК України при вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує: чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо; дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялися.

Тобто у ЦПК України передбачено такі критерії визначення та розподілу судових витрат: 1) їх дійсність; 2) необхідність; 3) розумність їх розміру з урахуванням складності справи та фінансового стану учасників справи.

Отже, при вирішенні питання про розподіл судових витрат суд має враховувати конкретні обставини справи, загальні засади цивільного законодавства та критерії відшкодування витрат на професійну правничу допомогу.

Ці висновки узгоджуються з висновками, викладеними у постанові Великої Палати Верховного Суду від 04 червня 2019 року у справі № 9901/350/18 (провадження № 11-1465заі18) та додатковій постанові у вказаній справі від 12 вересня 2019 року, у постановах від 12 травня 2020 року у справі № 904/4507/18 (провадження № 12-171гс19) та від 26 травня 2020 року у справі № 908/299/18 (провадження № 12-136гс19).

Відповідно до статей 1, 26, 27, 30 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» адвокатська діяльність здійснюється на підставі договору про надання правової допомоги, за яким, зокрема, клієнт зобов`язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору. До договору про надання правової допомоги застосовуються загальні вимоги договірного права.

У статті 30 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» визначено, що гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.

Велика Палата Верховного Суду вказувала на те, що при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін (додаткова постанова Великої Палати Верховного Суду від 19 лютого 2020 року у справі № 755/9215/15-ц, провадження № 14-382цс19, та постанова Великої Палати Верховного Суду від 12 травня 2020 року у справі № 904/4507/18, провадження № 12-171гс19).

Натомість позивач не надав доказів фактичної оплати вартості виконаних послуг з надання професійної правничої допомоги за договором №1 про надання правової допомоги від 03.06.2026 року , у виді квитанції про сплату вартості послуг у заявленому розмірі, або платіжного доручення на перерахування обумовлених коштів, а тому суд не вбачає доказів на перерахування заявлених позивачем коштів за надання правничої допомоги, що в даному випадку не дає підстав для стягнення коштів на правничу допомогу.

Керуючись ст. ст. ст. 207, 526, 549, 551, 610, 611, 626, 627, 628, 638, 1048-1049, 1054, 1055, 1056-1 ЦК України, ст. ст. 2, 4, 12, 76-81, 89, 141, 206, 223, 247, 259, 263-265, 273, 280, 354, 355 ЦПК України, суд

В И Р І Ш И В:

Позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Суперіум» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором задовольнити.

Стягнути з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Суперіум» (код ЄДРПОУ 42024152) заборгованість за договором про надання споживчого кредиту з можливістю відкриття карткового рахунку № 99035948000 від 08.05.2024 року у розмірі 28772.27 грн.,яка складється з:

- заборгованість за основним боргом - 19235.03 грн.;

- заборгованість за відсотками - 9516.68 грн.;

- заборгованість за комісією - 20.56 грн.

Стягнути з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Суперіум» (код ЄДРПОУ 42024152) понесені та документально підтверджені судові витрати у справі у вигляді судового збору в розмірі 2 662,40 грн., і поштові витрати - 146 грн.

В решті позовних вимог - відмовити.

Рішення може бути оскаржено безпосередньо до Дніпровського апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги на рішення суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом тридцяти днів з дня отримання копії цього рішення.

Сторони:

Позивач: Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Суперіум», код ЄДРПОУ 42024152, місцезнаходження: 04053, м. Київ, Вознесенський узвіз, буд. 23-А, прим. 35-А.

Відповідач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) , місце реєстрації: АДРЕСА_1 .

Суддя: М. В. Омеко