Рішення від 17 серпня 2026 р. у справі №180/1179/26 — Марганецький міський суд Дніпропетровської області

Справа № 180/1179/26

2-о/180/21/26

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

18 серпня 2026 р.

Марганецький міський суд Дніпропетровської області у складі: головуючої судді Тананайської Ю.А., за участі секретаря Павлович Н.С., розглянувши у відкритому судовому засіданні у м.Марганець Дніпропетровської області цивільну справу № 180/1179/26 за заявою ОСОБА_1 , заінтересована особа: Друга нікопольська державна нотаріальна контора Дніпропетровської області про встановлення факту належності правовстановлюючого документу, -

В С Т А Н О В И В:

Представник заявника ОСОБА_1 - адвокат Снігур А. звернувся до суду із заявою про встановлення факту належності правовстановлюючого документу, посилаючись на наступні обставини.

ОСОБА_1 є власником 9/10 частини домоволодіння АДРЕСА_1 частина належала ОСОБА_2 , яка перейшла йому на підставі Свідоцтва про право на спадкування за заповітом, виданим Марганецькою державною нотаріальною конторою 29.09.1983 року, зареєстрованого за № 1-1038. Однак в свідоцтві допущено описку та зазначено не вірно по батькові - замість ОСОБА_3 зазначено ОСОБА_4 . Дана описка перешкоджає заявнику оформити право власності.

Оскільки було допущено технічну помилку, заявник змушений звернутись до суду із заявою про встановлення факту належності правовстановлюючого документу, оскільки встановлення даного юридичного факту несе для нього велике юридичне значення, і від нього залежить виникнення особистих майнових прав, що не пов`язується з наступним вирішенням спору про право.

На підставі викладеного вище заявник просить суд встановити факт, що Свідоцтво про право на спадкування за заповітом належить ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Ухвалою Марганецького міського суду Дніпропетровської області від 2.06.2026 року відкрито провадження у даній справі та призначено її до розгляду в порядку окремого провадження, витребувано спадкову справу після смерті ОСОБА_2 , померлої ІНФОРМАЦІЯ_2 .

Представник заявника надав заяву про розгляд справи за його відсутності, на задоволенні вимог наполягає .

Заінтересована особа повідомила, що Марганецька державна нотаріальна контора Дніпропетровської області ліквідована 12 червня 2024 року та Друга нікопольська державна нотаріальна контора не виконує обов`язки Марганецької державної нотаріальної контори.

Фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється за відсутністю сторін, що відповідає положенням ч.2 ст.247 ЦПК України.

На підставі ч.1 ст. 4 ЦПК України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Правилами ст. 12 ЦПК України визначено, що кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Суд, вивчивши матеріали справи, вважає заяву обґрунтованою та такою, що підлягає задоволенню, на підставі наступного.

Судом встановлено, що згідно паспорта громадянина України НОМЕР_1 , виданого 24 червня 1999 року, на ім`я ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , місцем проживання заявника є АДРЕСА_2 , з 5 жовтня 1979 року.

Відповідно до свідоцтва на право особистої власності на домоволодіння від 22 грудня 1978 року 9/10 домоволодіння , яке знаходиться АДРЕСА_2 , належить ОСОБА_1 , на підставі договору дарування від 12.07.1965 року.

27 вересня 1983 року Марганецькою державною нотаріальною конторою видано Свідоцтво про право на спадщину за заповітом від 12.04.1968 року, після смерті ОСОБА_2 , на ім`я ОСОБА_1 , проживаючого АДРЕСА_2 .

ОСОБА_1 звернутися до нотаріальної контори не має можливості, оскільки вона ліквідована 12 червня 2024 року.

З цих підстав заявник звернувся до суду, предметом спору в даній справі є встановлення факту належності правовстановлюючого документу.

Частиною 1 статті 293 ЦПК України передбачено, що у порядку окремого провадження розглядаються справи про підтвердження наявності або відсутності юридичних фактів, що мають значення для охорони прав, свобод та інтересів особи або створення умов здійснення нею особистих немайнових чи майнових прав або підтвердження наявності чи відсутності неоспорюваних прав.

Відповідно до п.5 ч.2 ст. 293 ЦПК України, суд розглядає в порядку окремого провадження також справи про встановлення фактів, що мають юридичне значення.

Юридичні факти - це обставини чи життєві факти, з якими норми права пов`язують виникнення, зміну або припинення правовідносин.

Встановлення юридичних фактів у порядку окремого провадження сприяє реалізації конституційних прав громадян. Умовами, за наявності яких можливим є звернення до суду для встановлення фактів, що мають юридичне значення є те, що згідно із законом ці факти породжують юридичні наслідки, тобто від них залежить виникнення, зміна або припинення особистих немайнових чи майнових прав фізичних осіб; чинним законодавством не передбачено іншого порядку їх встановлення; встановлення факту потрібне заявникові для конкретної мети.

Так, у відповідності з п. 6 ч. 1 ст.315 ЦПК України суди розглядають справи про встановлення фактів належності правовстановлюючих документів особі, прізвище, ім`я, по батькові, місце і час народження якої, що зазначені в документі, не збігаються з ім`ям, по батькові, прізвищем, місцем і часом народження цієї особи, зазначеним у свідоцтві про народження або в паспорті.

За правовими позиціями Верховного Суду України щодо судової практики розгляду справ про встановлення фактів, що мають юридичне значення, коли громадяни не можуть використати правовстановлюючі документи, оскільки зазначені в них прізвище, ім`я, по-батькові, місце чи час народження не відповідають записам у правовстановлюючому документі, якщо хоч і не посвідчують особу, але є необхідними для підтвердження певного права, а установи, які видали ці документи, не можуть виправити допущені в них помилки, відповідно до п. 6 ч. 1 ст. 315 ЦПК України, громадяни мають право звернутися до суду із заявою про встановлення факту належності правовстановлюючого документу.

Згідно Постанови Пленуму Верховного Суду України №5 від 31.03.1995 року «Про судову практику у справах про встановлення фактів, що мають юридичне значення» суд вправі розглядати справи про встановлення факту належності правовстановлюючих документів особі прізвище, ім`я, по-батькові якої зазначені в документі не збігаються в свідоцтві про народження, паспорті, свідоцтві про смерть, інше. Відповідно до п.12 цієї Постанови, суд може встановлювати факти належності особі документів, які не відносяться до таких, що посвідчують особу, наприклад, довідок про поранення чи перебування у госпіталі у зв`язку з пораненням, повідомлення військових частин, військкоматів і інших органів військового управління про загибель чи пропажу без вісті в зв`язку з обставинами військового часу, а також заповіту, страхового свідоцтва (полісу), ощадної книжки, трудової книжки, іншого документа про трудовий стаж.

Встановлення вказаного факту має юридичне значення для заявника, оскільки через відповідну неточність в свідоцтві він не може в повному обсязі реалізувати свої права на спадкове майно.

Відповідно до ст. 41 Конституції України кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю, ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності. Право власності є непорушним.

Відповідно до ст.321 ЦК України, право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права або обмежений в його здійсненні.

Відповідно до ст. 1296 ЦК України спадкоємець, який прийняв спадщину, може одержати свідоцтво про право на спадщину. Відсутність свідоцтва про право на спадщину не позбавляє спадкоємця права на спадщину.

Дослідивши письмові докази справи, у суду не викликає сумніву той факт, що свідоцтво про право на спадкування за заповітом, видане Марганецькою державною нотаріальною конторою 27.09.1983 року, зареєстроване за № 3461, належить заявнику ОСОБА_1 , а розбіжність в по батькові заявника, є не інакше, як технічною помилкою.

Оскільки даний факт підтверджується письмовими доказами, дослідженими судом, оцінивши їх належність, допустимість, достовірність, а також достатність і взаємний зв`язок у їх сукупності, встановивши правовідносини, які випливають із встановлених обставин, та правові норми, які підлягають застосуванню до цих правовідносин, суд приходить до висновку, що заявником доведено, що свідоцтво про право на спадкування за заповітом, видане Марганецькою державною нотаріальною конторою 29.09.1983 року, зареєстроване за № 1-1038, належить саме йому, а тому вимоги підлягають задоволенню.

Керуючись ст.ст. 321,1223, ЦК України, ст.ст. 4,12,293, 315- 319 ЦПК України, суд -

УХВАЛИВ:

Заяву ОСОБА_1 про встановлення факту належності правовстановлюючого документу задовольнити.

Встановити факт того, що свідоцтво про право на спадкування за заповітом, виданим Марганецькою державною нотаріальною конторою 27.09.1983 року, зареєстроване за № 3461, на ім`я ОСОБА_1 , проживаючого АДРЕСА_2 , належить ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , проживаючого АДРЕСА_2 .

На рішення може бути подана апеляційна скарга до Дніпровського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Повний текст судового рішення складено 18 серпня 2026 року.

Суддя: Ю. А. Тананайська