Вирок від 30 серпня 2026 р. у справі №211/12979/25 — Довгинцівський районний суд м. Кривого Рогу

Справа №211/12979/25

Провадження № 1-кп/211/787/26

В И Р О К

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

31 серпня 2026 року Довгинцівський районний суд міста Кривого Рогу Дніпропетровської області в складі:

головуючого судді ОСОБА_1

секретаря судового засідання ОСОБА_2

за участю прокурора (в режимі ВКЗ) ОСОБА_3

потерпілої (в режимі ВКЗ) ОСОБА_4

обвинуваченого (в режимі ВКЗ) ОСОБА_5

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Кривий Ріг кримінальне провадження, внесене до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №12024052260000263 від 13 червня 2024 року відносно ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України, уродженця с. Ляшківці Сосницького району Чернігівської області, пенсіонера, раніше не судимого, зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 , проживаючого за адресою: АДРЕСА_2 , обвинуваченого у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 286 КК України,

ВСТАНОВИВ:

13.06.2024 року приблизно о 08:15 годині водій ОСОБА_5 керуючи автомобілем «Geely MR», реєстраційний номер НОМЕР_1 , рухався по другорядній дорозі проїжджої частини автодороги, що веде до с. Торське, зі сторони с. Торське у напрямку автодороги С050828 (сполученням Дружківка - Софіївка), на території Дружківської територіальної громади Донецької області. Під`їхавши до перехрестя з автодорогою С050828 (сполученням Дружківка - Софіївка) водій ОСОБА_5 зупинився, та діючи в порушення вимог дорожнього знаку 2.1 «Дати дорогу» та п.п. 10.1, 16.11 ПДР України, згідно яких:

п.10.1. – «Перед початком руху, перестроюванням та будь-якою зміною напрямку руху водій повинен переконатися, що це буде безпечним і не створить перешкод або небезпеки іншим учасникам руху»,

п.16.11. – «На перехресті нерівнозначних доріг водій транспортного засобу, що рухається другорядною дорогою, повинен дати дорогу транспортним засобам, які наближаються до даного перехрещення проїзних частин по головній дорозі, незалежно від напрямку їх подальшого руху.»,

проявляючи кримінальну протиправну недбалість, не передбачаючи настання суспільно небезпечних наслідків свого діяння, хоча повинен був і міг їх передбачити, не будучи уважним та не маючи перешкод технічного характеру для об`єктивного сприйняття дорожньої обстановки, адекватно не реагуючи на зміну дорожньої обстановки, розпочав рух в маневрі лівого повороту на головну дорогу автодороги С050828 (сполученням Дружківка - Софіївка), при цьому не переконався, що це буде безпечним і не створить перешкод або небезпеки іншим учасникам руху, та виїхавши на неї допустив зіткнення із автомобілем «ВАЗ 21124», реєстраційний номер НОМЕР_2 , який під керуванням водія ОСОБА_6 , який рухався головної дорогою автодороги С050828 (сполученням Дружківка - Софіївка), зліва направо відносно напрямку руху ОСОБА_5 .

В результаті даної ДТП водій автомобіля «ВАЗ 21124», реєстраційний номер НОМЕР_2 , ОСОБА_6 отримав тілесні ушкодження у вигляді струсу головного мозку та закритого перелому правої вертлюгової западини, які відносяться до тілесних ушкоджень середнього ступеню тяжкості, пасажир автомобіля «ВАЗ 21124», реєстраційний номер НОМЕР_2 , ОСОБА_7 отримав тілесні ушкодження у вигляді закритого перелому проксимального відділу лівої плечової кістки з помірним зміщенням уламків, які відносяться до тілесних ушкоджень середнього ступеню тяжкості. Також було травмовано пасажира автомобіля «Geely MR», реєстраційний номер НОМЕР_1 , ОСОБА_4 , яка отримала тілесні ушкодження у вигляді відкритої черепно-мозкової травми, струсу головного мозку, забійної рани лобної ділянки, закритої хребетно-спиномозкової травми шийного хребта, перелом-вивиху тіла С6 хребця, перелому передньо-нижнього краю С2 хребця, закритої травми грудної клітини, гемоперикарду, перелому 4-7 ребер зліва, пневмомедіаатинуму, гемопневматораксу зліва, закритого багатоуламкового перелому в/3 обох кісток лівої гомілки, які відносяться до тяжких тілесних ушкоджень.

Допущені водієм ОСОБА_5 порушення вимог дорожнього знаку 2.1 «Дати дорогу» та п.п. 10.1, 16.11 Правил дорожнього руху України, знаходяться в прямому причинному зв`язку з виникненням даної дорожньо-транспортної події та настанням суспільно-небезпечних наслідків у вигляді спричинення потерпілим ОСОБА_6 та ОСОБА_7 тілесні ушкодження середнього ступеню тяжкості, а потерпілій ОСОБА_4 тяжких тілесних ушкоджень.

Обвинувачений ОСОБА_5 в судовому засіданні свою провину у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 286 КК України не визнав та пояснив, що 13.06.2024 року приблизно о 08:15 годині він керував автомобілем «Geely MR», реєстраційний номер НОМЕР_1 , та рухався по другорядній дорозі зі сторони с. Торське у напрямку автодороги сполученням Дружківка – Софіївка. Під`їхавши до перехрестя з автодорогою сполученням Дружківка - Софіївка він зупинився та пропустив автобус, який їхав у напрямок Дружківки. Після чого, він став виїжджати на головну дорогу, і коли він виїхав на полосу дороги в напрямок Дружківки, то з сторони Дружківки на великій швидкості їхав автомобіль «ВАЗ», який виїхав на його полосу руху і врізався в передню частину його автомобіля. В результаті чого його дружина отримала тілесні ушкодження.

Потерпіла ОСОБА_4 в судовому засіданні пояснила, що 13.06.2024 року приблизно о 08:15 годині її чоловік ОСОБА_8 керував автомобілем «Geely MR» та рухався по другорядній дорозі зі сторони с. Торське у напрямку автодороги сполученням Дружківка – Софіївка. Під`їхавши до перехрестя з автодорогою сполученням Дружківка - Софіївка він зупинився та пропустив автобус, який їхав у напрямок Дружківки. Після чого, він став виїжджати на головну дорогу, і коли він виїхав на полосу дороги в напрямок Дружківки, то з сторони Дружківки на великій швидкості їхав автомобіль «ВАЗ», який виїхав на їх полосу руху і врізався в передню частину їх автомобіля. В результаті чого вона отримала тілесні ушкодження.

Крім того, провина обвинуваченого ОСОБА_5 підтверджується зібраними по справі доказами, дослідженими судом, а саме:

- протоколом огляду місця дорожньо-транспортної пригоди від 13.06.2024 року із додатками: схемою ДТП, ілюстративною таблицею, якими встановлено час та місце вчиненого кримінального правопорушення на перехресті з автодорогою С050828 та другорядною дорогою до с. Торське (т. 1 а.с. 9-22);

- висновком судової інженерно-транспортної експертизи №СЕ-19/105-24/4334-ІТ від 01.08.2024 року, відповідно до якого рульове керування автомобіля «ВАЗ 21124», реєстраційний номер НОМЕР_2 , на момент виникнення події, перебувало в працездатному стані і будь яких несправностей, експлуатаційного характеру, які могли сприяти мимовільній втраті курсової стійкості автомобіля, оглядом не виявлено. Гальмова система вказаного автомобіля на момент виникнення події, перебувала в працездатному стані і будь яких несправностей, експлуатаційного характеру, які могли сприяти мимовільній втраті курсової стійкості автомобіля, оглядом не встановлено. Ходова частина автомобіля «ВАЗ 21124», реєстраційний номер НОМЕР_2 , на момент виникнення події, перебувала в працездатному стані і будь яких несправностей, експлуатаційного характеру, які могли сприяти мимовільній втраті курсової стійкості автомобіля, оглядом не встановлено. Експертним оглядом будь-яких несправностей (наявності непрацездатного стану) інших вузлів і агрегатів автомобіля «ВАЗ 21124», реєстраційний номер НОМЕР_2 , які могли б привести до мимовільної втрати курсової стійкості автомобіля, не встановлено (т. 1 а.с. 38-44);

- висновком судової інженерно-транспортної експертизи №СЕ-19/105-24/4329-ІТ від 31.07.2024 року, відповідно до якого рульове керування автомобіля «Geely MR», реєстраційний номер НОМЕР_1 , на момент виникнення події, перебувало в працездатному стані і будь яких несправностей, експлуатаційного характеру, які могли сприяти мимовільній втраті курсової стійкості автомобіля, оглядом не виявлено. Гальмова система вказаного автомобіля на момент виникнення події, перебувала в працездатному стані і будь яких несправностей, експлуатаційного характеру, які могли сприяти мимовільній втраті курсової стійкості автомобіля, оглядом не встановлено. Ходова частина автомобіля «Geely MR», реєстраційний номер НОМЕР_1 , на момент виникнення події, перебувала в працездатному стані і будь яких несправностей, експлуатаційного характеру, які могли сприяти мимовільній втраті курсової стійкості автомобіля, оглядом не встановлено. Експертним оглядом будь-яких несправностей (наявності непрацездатного стану) інших вузлів і агрегатів автомобіля «Geely MR», реєстраційний номер НОМЕР_1 , які могли б привести до мимовільної втрати курсової стійкості автомобіля, не встановлено (т. 1 а.с. 49-55);

- висновком судово-медичної експертизи №148 від 01.08.2024 року, згідно якого ОСОБА_7 отримав тілесні ушкодження у вигляді закритого перелому проксимального відділу лівої плечової кістки з помірним зміщенням уламків, який утворився внаслідок дії тупих предметів, якими могли бути виступаючі частини салону автомобіля, можливо в строк та за обставин вказаних у постанові та відносяться до тілесних ушкоджень середнього ступеню тяжкості, як потребуючи для свого лікування термін більше ніж 21 доба (т. 1 а.с. 94-95);

- висновком судово-медичної експертизи №149 від 01.08.2024 року, згідно якого ОСОБА_4 отримала тілесні ушкодження у вигляді відкритої черепно-мозкової травми, струсу головного мозку, забійної рани лобної ділянки, закритої хребетно-спиномозкової травми шийного хребта, перелом-вивиху тіла С6 хребця, перелому передньо-нижнього краю С2 хребця, закритої травми грудної клітини, гемоперикарду, перелому 4-7 ребер зліва, пневмомедіаатинуму, гемопневматораксу зліва, закритого багатоуламкового перелому в/3 обох кісток лівої гомілки, які утворились внаслідок дії тупих предметів, якими могли бути виступаючі частини салону автомобіля, можливо в строк та за обставин вказаних у постанові та відносяться до тяжких тілесних ушкоджень, як небезпечних для життя (т. 1 а.с. 106-107);

- висновком судової автотехнічної експертизи №СЕ-19/105-25/13322-ІТ від 15.09.2025 року, відповідно до якого з технічної точки зору у дорожній обстановці що склалася, водій автомобіля марки «Geely MR», реєстраційний номер НОМЕР_1 , ОСОБА_5 повинен був для забезпечення безпеки дорожнього руху, перед початком руху на перехресті переконатися, що це буде безпечним і не створить перешкод або небезпеки іншим учасникам руху та враховуючи вказівки дорожнього знаку 2.1. «Дати дорогу» п.33 «Дорожні знаки» Додаток 1 Правил дорожнього руху України, який зобов`язує водія дати дорогу транспортним засобам, які під`їжджають до нерегульованого перехрестя по головній дорозі, повинен був надати перевагу у русі автомобілю марки «ВАЗ 21124», реєстраційний номер НОМЕР_2 , який рухався головною дорогою, незалежно від напрямку його руху, тобто, діяти відповідно до вимог п.16.11 та п.10.1 Правил дорожнього руху. З технічної точки зору, водій автомобіля марки «Geely MR», реєстраційний номер НОМЕР_1 , ОСОБА_5 виконуючи вимоги п.16.1 і п.10.1 та вимоги дорожнього знаку 2.1. «Дати дорогу» Правил дорожнього руху, мав технічну можливість запобігти наступ даної дорожньо-транспортної пригоди. В даній дорожній ситуації, дії водія автомобіля марки «Geely MR», реєстраційний номер НОМЕР_1 , ОСОБА_5 , які не відповідали вимогам дорожнього знаку 2.1. «Дати дорогу» та вимогам п.16.11.і п.10.1 Правил дорожнього руху, знаходились у причинному зв`язку з настанням даної дорожньо-транспортної пригоди, оскільки водій ОСОБА_5 , виконуючи належним чином вимоги дорожнього знаку 2.1 «Дати дорогу» та вимоги п.16.11. і п.10.1 Правил дорожнього руху, мав технічну можливість запобігти настанню даної дорожньо-транспортної пригоди (т. 1 а.с. 130-133);

- протоколами проведення слідчих експериментів за участю ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 в ході яких учасники ДТП пояснили її обставини (т. 1 а.с. 175, 212, 221);

- висновком судово-медичної експертизи №314 від 22.10.2025, згідно якого ОСОБА_6 отримав тілесні ушкодження у вигляді струсу головного мозку та закритого перелому правої вертлюгової западини, які утворилися від дії тупого предмету, можливо у термін 13.06.2024 року та за обставин вказаних у постанові та відносяться до тілесних ушкоджень середнього ступеню тяжкості, що спричинили тривалий розлад здоров`ю понад 21 день (т. 1 а.с. 231-233);

- висновком судової авто технічної експертизи №СЕ-19/105-25/14986-ІТ від 23.10.2025 року, відповідно до якого з технічної точки зору у дорожній обстановці що склалася, водій автомобіля марки «Geely MR», реєстраційний номер НОМЕР_1 , ОСОБА_5 повинен був для забезпечення безпеки дорожнього руху, перед початком руху на перехресті переконатися, що це буде безпечним і не створить перешкод або небезпеки іншим учасникам руху та враховуючи вказівки дорожнього знаку 2.1. «Дати дорогу» п. 33 «Дорожні знаки» Додаток 1 Правил дорожнього руху, який зобов`язує водія дати дорогу транспортним засобам, які під`їжджають до нерегульованого перехрестя по головній дорозі, повинен був надати перевагу у русі автомобілю марки «ВАЗ 21124», реєстраційний номер НОМЕР_2 , який рухався головною дорогою, незалежно від напрямку його подальшого руху, тобто, діяти відповідно до вимог п. 16.11 та п.10.1 Правил дорожнього руху. З технічної точки зору, водій автомобіля марки «Geely MR», реєстраційний номер НОМЕР_1 , ОСОБА_5 виконуючи вимоги п.16.1 і п.10.1 та вимоги дорожнього знаку 2.1. «Дати дорогу» Правил дорожнього руху, мав технічну можливість запобігти настанню даної дорожньо-транспортної пригоди. В даній дорожній ситуації, дії водія автомобіля марки «Geely MR», реєстраційний номер НОМЕР_1 , ОСОБА_5 , які не відповідали вимогам дорожнього знаку 2.1. «Дати дорогу» та вимогам п. 16.11 і п.10.1 Правил дорожнього руху, знаходились у причинному зв`язку з настанням даної дорожньо-транспортної пригоди, оскільки водій ОСОБА_5 , виконуючи належним чином вимоги дорожнього знаку 2.1 «Дати дорогу» та вимоги п. 16.11 і п. 10.1 Правил дорожнього руху, мав технічну можливість запобігти наступ даної дружньо-транспортної пригоди. В даній дорожній обстановці та при заданих вихідних даних, водій автомобіля марки «ВАЗ 21124», реєстраційний номер НОМЕР_2 , ОСОБА_6 для забезпечення безпеки дорожнього руху повинен був в момент виникнення небезпеки для руху (в момент початку руху автомобіля марки «Geely MR», реєстраційний номер НОМЕР_1 , на перехресті) вжити заходи до зниження швидкості аж до зупинки транспортного засобу, тобто він повинен був діяти відповідно до вимог п. 12.3 Правил дорожнього руху. В даній дорожній обстановці та при заданих вихідних даних водій автомобіля марки «ВАЗ 21124», реєстраційний номер НОМЕР_2 , ОСОБА_6 не мав технічної можливості запобігти настанню події своєчасним гальмуванням з зупинкою транспортного засобу до місця зіткнення ТЗ, тобто шляхом виконання вимог п.12.3 Правил дорожнього руху. Оскільки водій автомобіля марки «ВАЗ 21124», реєстраційний номер НОМЕР_2 , ОСОБА_6 не мав технічної можливості запобігти настанню події, то в даній дорожньо-транспортній ситуації та при заданих вихідних даних, в його діях невідповідності вимогам правил дорожнього руху не вбачається, і його дії, з технічної точки зору, у причинному зв`язку з настанням події даної дорожньо-транспортної пригоди не знаходилися. (т. 1 а.с. 242-250).

При вирішенні питання про допустимість та належність досліджених доказів суд враховує, що Європейський суд з прав людини неодноразово зазначав, що допустимість доказів є прерогативою національного права і, за цим правилом, саме національні суди повноважні оцінювати надані ним докази (параграф 34 рішення у справі «Тейскера де Кастро проти Португалії» від 09.06.1998 року, параграф 54 рішення у справі «Шабельника проти України» від 19.02.2009 року), а порядок збирання доказів, передбачений національним правом має відповідати основним правам, визнаним Конвенцією, а саме: на свободу, особисту недоторканість, на повагу до приватного і сімейного життя (статті 5, 8 Конвенції) тощо.

Судом також врахована позиція ЄСПЛ, викладена у рішеннях «Ірландія проти Сполученого Королівства» від 18.01.1978 року, «Коробов проти України» від 21.10.2011 року – «…що при оцінці доказів суд, як правило, застосовує критерій доведення «поза розумним сумнівом», така доведеність може випливати із співіснування достатньо переконливих, чітких і узгоджених між собою висновків».

Дослідивши безпосередньо всі обставини кримінального провадження, керуючись законом, оцінюючи кожний доказ з точки зору належності, допустимості, достовірності, а сукупність зібраних доказів з точки зору достатності та взаємозв`язку для прийняття відповідного рішення, суд дійшов висновку, що вина обвинуваченого в скоєнні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 286 КК України, знайшла своє підтвердження в судовому засіданні і доведена повністю поза розумним сумнівом.

Оцінюючи докази, досліджені в судовому засіданні, в їх сукупності, суд вважає їх допустимими, достатніми та достовірними, такими, що узгоджуються між собою, в зв`язку з чим суд вважає доведеною винність обвинуваченого в скоєнні кримінального правопорушення.

Сторони кримінального провадження під час судового розгляду (до початку судових дебатів) не заявляли клопотання про визнання наданих прокурором доказів недопустимими, відповідно до положень частини третьої статті 89 КПК України. Оцінюючи досліджені під час судового розгляду вищезазначені докази, суд визнає їх належними і допустимими для використання в процесі доказування, оскільки ці докази містять у собі фактичні дані, які логічно пов`язані з тими обставинами, які підлягають доказуванню в справі та становлять предмет доказування, передбачені як джерела доказування у КПК України.

Проаналізувавши надані сторонами кримінального провадження докази з точки зору доведеності ознак складу кримінального правопорушення, інкримінованого обвинуваченому, суд вважає, що сукупність встановлених під час судового розгляду обставин виключає існування будь-яких інших подій, ніж ті, що викладені в обвинувальному акті.

Суд за своїм внутрішнім переконанням, яке ґрунтується на всебічному, повному й неупередженому дослідженні всіх обставин кримінального провадження, керуючись законом, оцінюючи кожний доказ з точки зору належності, допустимості, достовірності, а сукупність зібраних доказів - з точки зору достатності та взаємозв`язку для прийняття відповідного процесуального рішення, в даній конкретній ситуації знаходить, що стороною обвинувачення доведена подія кримінального правопорушення, зокрема час, місце, спосіб та інші обставини вчинення кримінального правопорушення, а також винуватість обвинуваченого у вчиненні кримінального правопорушення, форма вини, мотив і мета вчинення кримінального правопорушення.

Всі докази на підтвердження вказаних обставин оцінені судом, як кожен окремо, так і в своїй сукупності.

Істотних порушень вимог КПК України під час отримання доказів по даному кримінальному провадженні під час досудового розслідування, які мали б наслідком визнання їх неналежними або недопустимими, судом не встановлено.

Розглянувши дане кримінальне провадження в межах ст. 337 КПК України, суд виходячи із загальних засад кримінального судочинства, а саме: верховенства права, законності, презумпції невинуватості та забезпечення доведеності вини, створивши необхідні умови для реалізації сторонами їхніх процесуальних прав та виконання процесуальних обов`язків, дослідивши та оцінивши докази, надані стороною обвинувачення та стороною захисту в їх сукупності, приходить до висновку про те, що вина обвинуваченого ОСОБА_5 повністю доведена, а його дії правильно кваліфіковані органом досудового розслідування за ч. 2 ст. 286 КК України, як порушення правил безпеки дорожнього руху особою, яка керує транспортним засобом, що спричинило потерпілим ОСОБА_6 , та ОСОБА_7 тілесні ушкодження середнього ступеню тяжкості, а потерпілій ОСОБА_4 тяжкі тілесні ушкодження.

При визначенні виду й міри покарання, суд враховує характер і ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, обставини справи й особу обвинуваченого.

Обставин, які відповідно до ст. 66 КК України, пом`якшують покарання обвинуваченого судом не встановлено.

Обставин, які відповідно до ст. 67 КК України, обтяжують покарання обвинуваченого судом не встановлено.

Згідно ч.2 ст.65 КК України особі, яка вчинила злочин, має бути призначене покарання, необхідне й достатнє для її виправлення та попередження нових злочинів.

На підставі вищевикладеного, враховуючи тяжкість вчиненого ОСОБА_5 кримінального правопорушення, дані про його особу, який раніше до кримінальної відповідальності не притягувався, суд з урахуванням положень ст.75 КК України приходить до висновку про можливість виправлення ОСОБА_5 без ізоляції від суспільства та звільнення його від покарання з випробуванням.

При вирішенні питання про призначення додаткового покарання у вигляді позбавлення права керувати транспортними засобами, суд враховує, що санкція ч. 2 ст. 286 КК України має альтернативу і передбачає дискреційні повноваження суду щодо призначення/непризначення цього виду додаткового виду покарання.

Судом встановлено, що ОСОБА_5 до скоєння злочину не притягався до адміністративної, кримінальної відповідальності за правопорушення, пов`язані з порушенням ПДР.

Разом із тим, суд вважає за необхідне призначити додаткове покарання у виді позбавлення права керувати транспортними засобами, оскільки вчинене кримінальне правопорушення є тяжким і спричинило тілесні ушкодження потерпілим. Враховуючи викладене, а також підвищену суспільну небезпеку діяння, суд доходить висновку, що застосування цього заходу є необхідним для досягнення мети покарання, зокрема для забезпечення безпеки дорожнього руху та запобігання вчиненню нових кримінальних правопорушень.

Вищевказане покарання на переконання суду, відповідає не тільки тяжкості вчиненого кримінального правопорушення та його суспільній небезпеці, але й особі обвинуваченого, є обґрунтованим та необхідним для досягнення мети не лише кари за вчинене обвинуваченого, а й буде слугувати для його виправлення та попередження вчинення нових злочинів як обвинуваченим так і іншими особами та відповідатиме меті покарання, наведеній у ст.50 КК України.

Долю речових доказів слід вирішити відповідно до вимог ст. 100 КПК України.

Питання процесуальних витрат суд вирішує на підставі ст. 124 КПК України. У відповідності до положень ч. 2 ст. 124 КПК України, у разі ухвалення обвинувального вироку суд стягує з обвинуваченого на користь держави документально підтверджені витрати на залучення експерта. Судові витрати, пов`язані із залученням експертів на проведення судових експертиз, які підтверджені документально, підлягають стягненню на користь держави з обвинуваченого ОСОБА_5 у сумі 9 892 грн. 08 коп.

Ухвалою слідчого судді Дружківського міського суду Донецької області від 14.06.2024 року (провадження №1-кс/229/921/2024, ЄУН 229/4194/24) накладено арешт на речові докази, з метою їх збереження. В силу вимог ст.174 КПК України в подальшому застосуванні цього заходу відпала потреба, оскільки судом прийнято рішення по суті, а тому слід скасувати арешт на речові докази.

Керуючись ст.ст. 369-371, 373-376 КПК України , суд –

УХВАЛИВ:

ОСОБА_5 визнати винним у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 286 КК України та призначити йому покарання у виді 4 роки позбавлення волі з позбавленням права керувати транспортними засобами строком на 1 рік.

На підставі ст. 75 КК України звільнити ОСОБА_5 від відбування призначеного основного покарання з випробуванням, встановивши іспитовий строк 1 рік.

Згідно з вимогами ст. 76 КК України, у зв`язку зі звільненням від відбування покарання з випробуванням, покласти на ОСОБА_5 такі обов`язки: не виїжджати за межі України без погодження з уповноваженим органом з питань пробації; повідомляти уповноважений орган з питань пробації про зміну місця проживання; періодично з`являтися для реєстрації до уповноваженого органу з питань пробації.

Стягнути з ОСОБА_5 на користь держави процесуальні витрати за проведення експертиз у сумі 9 892 грн. 08 коп.

Заходи забезпечення кримінального провадження вжиті ухвалою слідчого судді Дружківського міського суду Донецької області від 14.06.2024 року (провадження №1-кс/229/921/2024, ЄУН 229/4194/24) у вигляді накладення арешту на: автомобіль марки «Geely MR», реєстраційний номер НОМЕР_1 , та на автомобіль «ВАЗ 21124», реєстраційний номер НОМЕР_2 - скасувати.

Речові докази: автомобіль марки «Geely MR», реєстраційний номер НОМЕР_1 , та автомобіль «ВАЗ 21124», реєстраційний номер НОМЕР_2 , – залишити у власності ОСОБА_5 та ОСОБА_9 .

Вирок може бути оскаржений до Дніпровського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня проголошення вироку.

Учасники судового провадження мають право отримати в суді копію вироку.

Копію вироку негайно вручити прокурору, обвинуваченому.

Суддя ОСОБА_1