Рішення від 30 серпня 2026 р. у справі №522/22846/25-Е — Приморський районний суд м. Одеси

Справа № 522/22846/25-Е

Провадження № 2/522/3118/26

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

31 серпня 2026 року м. Одеса

Приморський районний суд м. Одеси у складі:

головуючого судді – Федчишеної Т. Ю.,

за участі секретаря судового засідання – Юрченка В. Ю.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Діджи Фінанс» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості, -

ВСТАНОВИВ:

До Приморського районного суду м. Одеси через підсистему «Електронний суд» надійшла позовна заява Товариства з обмеженою відповідальністю «Діджи Фінанс» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості.

Позовні вимоги обґрунтовано тим, що 03.06.2021 в особистому кабінеті на офіційному веб-сайті ТОВ «Мілоан» Безмозчук Є. В. подала Заявку на отримання кредиту № 4278038. Оформлення кредиту онлайн із використанням одноразового пароля прирівнюється до підписання договору в паперовій формі власноручним підписом. ТОВ «Мілоан» направлено відповідачу електронним повідомленням (SMS) одноразовий ідентифікатор, при веденні якого відповідач підтверджує прийняття умов Договору про споживчий кредит № 4278038 від 03.06.2021, який також знаходиться у власному кабінеті відповідача на офіційному веб-сайті Товариства. Відповідно до умов Кредитного договору, до укладення Договору відповідач отримала проект цього кредитного Договору разом з додатками (в електронному вигляді в особистому кабінеті), ознайомилася з усіма його умовами та Правилами, що розміщені на веб-сайті Товариства та є невід`ємною частиною цього Договору. Правила надання фінансових кредитів розміщені для ознайомлення на офіційному веб-сайті Кредитодавця. Таким чином відповідач уклала Договір про споживчий кредит № 4278038 від 03.06.2021 з ТОВ «Мілоан» та на підставі платіжного документа відповідачу були перераховані кредитні кошти на Картковий рахунок в сумі 5 000 грн. Відповідач кредитні зобов`язання належним чином не виконала. 13.09.2021 згідно з умовами Договору відступлення права вимоги №07Т, ТОВ «Мілоан» відступило право вимоги за кредитним договором № 4278038 від 03.06.2021 на користь ТОВ «Діджи фінанс». Згідно з Договором відступлення права вимоги сума боргу перед новим кредитором становить 23 700,00 грн, із яких: заборгованість за тілом кредиту – 5 000,00 грн; заборгованість за відсотками 17 250,00 грн; заборгованість за комісійними винагородами – 1 450,00 грн.

На підставі наведеного позивач просить стягнути з відповідача заборгованість за кредитним договором №4278038 від 03.06.2021 у загальному розмірі 23 700,00 грн, а також вирішити питання щодо стягнення з відповідача на користь позивача судових витрат по сплаті судового збору у розмірі 2 422,40 грн.

У відзиві на позовну заяву відповідач ОСОБА_1 , від імені якої діє представник ОСОБА_2 , у задоволенні позову просила відмовити. Зазначила, що споживчий кредит № 4278038 укладено 03.06.2021, однак до суду із позовною заявою про стягнення заборгованості позивач звернувся лише в жовтні 2025 року, тобто з пропуском строку позовної давності. Крім того, посилається на неправомірне нарахування відсотків за кредитом. Зазначає, що відповідно до графіку платежів за договором № 4278038 від 03.06.2021, загальна вартість кредиту складає 8 700 грн. Отже, за весь строк кредитування, що складає 15 днів, відповідач мав повернути за договором № 4278038 – 8 700,00 грн, з яких: 5 000,00 грн - тіло кредиту, 2 250,00 грн - відсотки за користування кредитом, 1 450,00 – комісія за надання кредиту. Однак ТОВ «Діджи Фінанс» здійснювалися нарахування процентів за договором в строк до 17.08.2021 (включно), поза межами строку кредитування. Вважає, що виходячи із умов споживчого кредиту № 4278038 від 03.06.2021 та норм чинного законодавства, ТОВ «Діджи Фінанс» не мало права нараховувати відсотки у заявленому розмірі, а позовна вимога про стягнення заборгованості в розмірі 23 700 грн є необґрунтованою та несправедливою у розумінні п. 5 ч. 3 ст. 18 Закону України «Про захист прав споживачів» з огляду на те, що сторонами при укладенні договору було погоджено розмір відсотків та строк кредитування.

У відповіді на відзив представник позивача – Щава Є. В. щодо доводів відповідача про пропуск позивачем строку позовної давності, що має наслідком відмову у задоволенні позову, зазначає, що строк позовної давності за договором про надання споживчого кредиту № 4278038 від 03.06.2021 не сплинув, оскільки його перебіг був призупинений на період дії карантину та воєнного стану. Відповідно до Закону України № 4434-IX перебіг позовної давності відновлюється з 04.09.2025, тобто саме з цієї дати продовжується (а не завершується) її відлік. Таким чином, трирічний строк позовної давності за вказаним договором почне обчислюватися (продовжиться) з 04.09.2025, і спливе лише після спливу цього трирічного періоду - тобто 04.09.2028, якщо не буде інших підстав для його переривання чи зупинення.

Щодо правомірності нарахування розміру заборгованості, в тому числі відсотків, зазначає, що відповідно до п. 2.3.1.2. Договору, позичальник може збільшити строк кредитування на 1 день шляхом продовження користування кредитними коштами після завершення строку кредитування (з урахуванням всіх пролонгацій). Таке збільшення (продовження) строку кредитування відбувається кожен раз, коли позичальник продовжує користуватися кредитними коштами після спливу раніше визначеного строку кредитування, але загалом не може перевищувати 60 днів. Зазначеним пунктом також передбачено, що користування кредитними коштами припиняється, якщо у позичальника відсутня заборгованість перед кредитодавцем за кредитом (тілом кредиту). Вважає, що строк кредитування пролонговувався та максимально міг бути продовженим на 60 днів (до 24.08.2021), а тому проценти за користування кредитом слід нараховувати на 30 днів (строк початкового кредитування) + 60 днів (продовження строку кредитування на стандартних (базових) умовах). Умовами договору про споживчий кредит № 4278038 від 03.06.2021 сторони передбачили порядок продовження строку договору, а також погодили умови і строк нарахування процентів за користування кредитом.

Зауважує, що відповідач розрахунок заборгованості належними та допустимими доказами не спростувала, не надала власний розрахунок наявної заборгованості, в цілому заперечивши позовні вимоги. Клопотання про проведення експертизи з метою визначення механізму і розміру нарахованих сум, що склали заборгованість, відповідач до суду також не заявила. Доказів про повернення кредитних коштів на умовах і в порядку, визначеними кредитними договорами, ані перед первісним, ані перед новим кредитором відповідач також суду не надала.

При цьому за весь період перебування права вимоги за вищезазначеним договором у позивача, ним не здійснювалося жодних додаткових нарахувань, не застосовувалося жодних штрафних санкцій до боржника, а позивач просить стягнути із відповідача лише ту заборгованість за договором, яка була нарахована первісним кредитором.

Представник «Діджи Фінанс» в судове засідання не з`явилася, про розгляд справи повідомлена належним чином, подала заяву, в якій просила розгляд справи провести без участі представника позивача.

Згідно з ч. 3 ст. 211 ЦПК України учасник справи має право заявляти клопотання про розгляд справи за його відсутності.

Відповідач ОСОБА_1 та її представник у судове засідання не з`явилися, про розгляд справи судом повідомлялася належним чином.

У разі неявки в судове засідання всіх учасників справи чи в разі якщо розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного запису не здійснюється.

Згідно з ч. 4 ст. 268 ЦПК України у разі неявки всіх учасників справи в судове засідання, яким завершується розгляд справи, або розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи, суд підписує рішення без його проголошення.

Відповідно до ч. 5 ст. 268 ЦПК України датою ухвалення рішення, ухваленого за відсутності учасників справи, є дата складення повного судового рішення.

У зв`язку з цим, датою ухвалення цього судового рішення є 31.08.2026.

Дослідивши письмові матеріали справи, суд встановив таке.

03.06.2021 в Особистому кабінеті на офіційному веб-сайті ТОВ «Мілоан» Безмозчук Є. В. подала Заявку на отримання кредиту № 4278038.

03.06.2021 між Товариством з обмеженою відповідальністю «Мілоан» та ОСОБА_1 укладено договір про споживчий кредит №4278038, що не заперечується відповідачем.

Згідно з п. 1.2. Договору сума (загальний розмір) кредиту становить 5 000,00 гривень.

Відповідно до п. 1.3. Договору Кредит надається строком на 15 днів з 03.06.2021 (строк кредитування).

Термін (дата) повернення кредиту і сплати комісії за надання кредиту та процентів за користування кредитом (дата платежу): 18.06.2021 (п. 1.4. Договору).

Згідно з п. 1.5. Договору загальні витрати Позичальника за кредитом складають 3 700,00 грн в грошовому виразі та 59,317,280.00 відсотків річних у процентному значенні.

Відповідно до п. 1.5.1. Договору Комісія за надання кредиту: 1 450,00 грн., яка нараховується за ставкою 29,00 відсотків від суми кредиту одноразово.

Проценти за користування кредитом: 2 250,00 грн., які нараховуються за ставкою 3,00 відсотків від фактичного залишку кредиту за кожен день строку користування кредитом (п. 1.5.2. Договору).

Стандартна (базова) процентна ставка за користування кредитом становить 5,00 відсотків від фактичного залишку кредиту за кожен день користування кредитом (п. 1.6. Договору).

Відповідно до п. 2.1. Договору кредитні кошти надаються Позичальнику шляхом переказу на Картковий рахунок.

Відповідно до п. 2.3.1.2. Договору Позичальник може збільшити строк кредитування на 1 (один) день шляхом продовження користування кредитними коштами після завершення строку кредитування (з урахуванням всіх пролонгацій). Таке збільшення (продовження) строку кредитування відбувається кожен раз коли Позичальник продовжує користуватись кредитними коштами після спливу раніше визначеного строку кредитування, але загалом не може перевищувати 60 днів. У випадку, якщо внаслідок чергового продовження строку кредитування Позичальником у спосіб вказаний цим пунктом, загальний період пролонгації на стандартних (базових) умовах перевищить 60 днів, таке продовження здійснюється на кількість днів, що залишилась до досягнення загальним строком пролонгації на стандартних (базових) умовах 60 днів. Користування кредитними коштами припиняється, якщо у Позичальника відсутня заборгованість перед Кредитодавцем за кредитом (тілом кредиту).

У п. 4.2. Договору зазначено, що у разі прострочення Позичальником зобов`язань зі сплати заборгованості згідно з умовами цього Договору, Кредитодавець починаючи з дня наступного за датою спливу строку кредитування, з урахуванням пролонгацій та оновлених графіків платежів, що складаються у зв`язку з продовженням строку кредитування (пролонгацією), має право (не обов`язок) нарахувати проценти за стандартною (базовою) ставкою передбаченою п.1.6 Договору в якості процентів за порушення грошового зобов`язання, передбачених ст. 625 Цивільного кодексу України. У випадку нарахування процентів, вважається, що ця умова договору встановлює інший розмір процентів в розумінні ч.2 ст.625 Цивільного кодексу України, на рівні стандартної (базової) ставки, передбаченої п.1.6 Договору. Обов`язок Позичальника по сплаті таких процентів настає після відповідної вимог Кредитодавця.

Кредитний договір підписаний відповідачем 03.06.2021 16:42 одноразовим ідентифікатором W89376.

Додатком № 1 до Договору є Графік платежів та Додатком № 2 є паспорт споживчого кредиту 4278038.

Відповідно до платіжного доручення № 47854413 від 03.06.2021 ТОВ «Мілоан» перераховано ОСОБА_1 грошові кошти у розмірі 5 000,00 грн на картку 414949*40 згідно договору 4278038.

Отже, ТОВ «Мілоан» належним чином виконало зобов`язання за договором №4278038 від 03.06.2021 та надало позичальнику грошові кошти у загальній сумі 5 000,00 грн.

13.09.2021 згідно з умовами Договору факторингу №07Т, ТОВ «Мілоан» відступило право вимоги за Кредитним Договором № 4278038 від 03.06.2021 на користь ТОВ «Діджи фінанс».

Відповідно до витягу з Додатку до Договору факторингу №07Т від 13.09.2021 ТОВ «Діджи фінанс» набуло право грошової вимоги до відповідача за договором № 4278038 від 03.06.2021 у сумі 23 700,00 грн, яка складається з: 5 000,00 грн - заборгованість за тілом кредиту; 17 250,00 грн - заборгованість за відсотками; 1 450,00 грн - заборгованість за комісією.

Згідно з розрахунком заборгованість відповідача за договором № 4278038 від 03.06.2021 становить 23 700,00 грн, яка складається з: 5 000,00 грн - заборгованість за тілом кредиту; 17 250,00 грн - заборгованість за відсотками; 1 450,00 грн - заборгованість за комісією.

Проценти за користування кредитом нараховувалися до 18.06.2021 відповідно до п. 1.5.2 договору, та по 17.08.2021 включно відповідно до п. 1.6 договору. Після вказаної дати проценти не нараховувалися.

Відповідно до частини 1 статті 525 ЦК України одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

У статті 526 ЦК України передбачено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до частини першої статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

Відповідно до положень статті 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства, а сам договір є обов`язковим для виконання сторонами (статті 628, 629 ЦК України).

Договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору, до яких закон відносить умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів цього виду (частина 1 стаття 638 ЦК України).

Договір укладається шляхом пропозиції однієї сторони укласти договір (оферти) і прийняття пропозиції (акцепту) другою стороною (частина 2 стаття 638 ЦК України).

За правилом частини 1 статті 205 ЦК України правочин може вчинятися усно або в письмовій (електронній) формі.

Відповідно до положень статті 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у тому числі електронних, а також якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв`язку. Використання при вчиненні правочинів факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного, електронного або іншого копіювання, електронного підпису або іншого аналога власноручного підпису допускається у випадках, встановлених законом, або за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідного аналога їхніх власноручних підписів.

Договір, укладений в електронній формі, є таким, що укладений у письмовому вигляді (статті 205, 207 ЦК України). Такі висновки викладені у постановах Верховного Суду від 09.09.2020 у справі № 732/670/19, від 23.03.2020 у справі № 404/502/18, від 07.10.2020 № 127/33824/19.

Кредитний договір укладається у письмовій формі (стаття 1055 ЦК України).

Особливості укладання кредитного договору в електронному вигляді визначені Законом України «Про електронну комерцію», згідно зі статтею 3 якого електронний договір - це домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов`язків та оформлена в електронній формі.

Відповідно до частини 3 статті 11 цього Закону електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною. Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті.

Пропозиція укласти електронний договір (оферта) може бути зроблена шляхом надсилання комерційного електронного повідомлення, розміщення пропозиції (оферти) у мережі Інтернет або інших інформаційно-телекомунікаційних системах (частина 4 статті 11 Закону).

Пропозиція укласти електронний договір (оферта) може включати умови, що містяться в іншому електронному документі, шляхом перенаправлення (відсилання) до нього (частина 5 статті 11 Закону).

Згідно із частиною 6 статті 11 Закону відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом: надсилання електронного повідомлення особі, яка зробила пропозицію укласти електронний договір, підписаного в порядку, передбаченому статті 12 цього Закону; заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому статті 12 цього Закону; вчинення дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, якщо зміст таких дій чітко роз`яснено в інформаційній системі, в якій розміщено таку пропозицію, і ці роз`яснення логічно пов`язані з нею.

Відповідно частини 8 статті 11 Закону у разі якщо укладення електронного договору відбувається в інформаційно-телекомунікаційній системі суб`єкта електронної комерції, для прийняття пропозиції укласти такий договір особа має ідентифікуватися в такій системі та надати відповідь про прийняття пропозиції (акцепт) у порядку, визначеному частиною шостою цієї статті. Такий документ оформляється у довільній формі та має містити істотні умови, передбачені законодавством для відповідного договору.

Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі.

Положеннями статті 12 цього Закону визначено, що якщо відповідно до акта цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис», за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.

Відповідно до абзацу другого частини другої статті 639 ЦК України договір, укладений за допомогою інформаційно-телекомунікаційних систем за згодою обох сторін вважається укладеним в письмовій формі.

Відповідно до статей 610, 611 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання. У разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, відшкодування збитків.

Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом (стаття 612 ЦК України).

Відповідно до ч. 1 ст. 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.

Як слідує з матеріалів справи, відповідач погодилася на умови кредитного договору шляхом підписання його одноразовим ідентифікатором W89376.

Таким чином, укладаючи кредитний договір у такий спосіб, сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов кредитного договору, зокрема щодо форми його укладення, що передбачено викладеними вище нормами законодавства.

Згідно з п. 1 ч. 1 ст. 512 ЦК України кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).

Відповідно до ст. 514 ЦК України до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до частини першої статті 1077 ЦК України за договором факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги) одна сторона (фактор) передає або зобов`язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату (у будь-який передбачений договором спосіб), а клієнт відступає або зобов`язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника).

У постанові Верховного Суду від 30.11.2022 у справі № 334/3056/15 зроблено висновок, що у справах про стягнення кредитної заборгованості кредитор повинен довести виконання ним своїх обов`язків за кредитним договором, а саме надання грошових коштів (кредиту) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник - повернення грошових коштів у розмірі та на умовах, визначених договором.

Факт зарахування коштів у сумі 5 000,00 грн на картку відповідача підтверджується платіжним дорученням № 47854413 від 03.06.2021, що також не заперечується відповідачем.

Згідно з ч. 1 ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Сукупність наданих позивачем доказів у достатній мірі підтверджує укладення між ТОВ «Мілоан» та ОСОБА_1 договору кредиту.

При цьому встановлені фактичні обставини у справі свідчать про те, що ОСОБА_1 взяті не себе зобов`язання не виконала, кредитні кошти на умовах, визначених договором, не повернула, унаслідок чого виникла заборгованість, яка підлягає стягненню з відповідача на користь позивача, який набув право вимоги до відповідача на підставі договору факторингу.

При цьому відповідачем не спростовано належними засобами доказування наявність заборгованості, свого розрахунку заборгованості за кредитом, як і доказів на підтвердження відсутності у неї такої заборгованості відповідач не надала, відтак не спростувала розмір заборгованості та порядок її нарахування.

Натомість позивачем в достатній мірі підтверджено укладення між сторонам кредитного договору, надання відповідачу суми позики та її неповернення відповідачем.

Доводи відповідача зокрема щодо протиправності нарахування відсотків не знайшли свого підтвердження під час розгляду справи та спростовуються умовами укладеного між сторонами договору (п. п. 1.5.2, 1.6., 2.3.1.2).

Щодо заяви відповідача про застосування наслідків спливу строку позовної давності, суд зазначає таке.

Статтею 256 ЦК України визначено, що позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

Загальна позовна давність відповідно до ст. 257 ЦК України встановлюється тривалістю у три роки.

Відповідно до ст. 253 ЦК України перебіг строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов`язано його початок.

Згідно з ч. 1 ст. 261 ЦК України перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила.

02.04.2020 набув чинності Закон України від 30.03.2020 року № 540-ІХ «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України, спрямованих на забезпечення додаткових соціальних та економічних гарантій у зв`язку з поширенням коронавірусної хвороби (COVID-19)», відповідно до якого розділ «Прикінцеві положення» ЦК України доповнено пунктом 12, за змістом якого під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), строки, визначені статтями 257, 258, 362, 559, 681, 728, 786, 1293 цього Кодексу, продовжуються на строк дії такого карантину.

Постановою Кабінету Міністрів України від 11.03.2020 року № 211«Про запобігання поширенню на території України коронавірусу «COVID-19», із подальшими змінами, на усій території України установлено карантин з 12.03.2020 до 31.07.2020. Дію карантину, встановленого цією Постановою, неодноразово було продовжено і Постановою Кабінету Міністрів України № від 27.06.2023 № 651 скасовано з 30.06.2023 дію карантину на всій території України.

24 лютого 2022 року Указом Президента України «Про введення воєнного стану в Україні» № 64/2022, затвердженим Законом України «Про затвердження Указу Президента України «Про введення воєнного стану в Україні» від 24 лютого 2022 року № 2102-IX, у зв`язку з військовою агресією рф проти України, на підставі пропозиції Ради національної безпеки і оборони України, в Україні введено воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року строком на 30 діб, який діє дотепер.

Відповідно до п. 19 Прикінцевих та перехідних положень Цивільного кодексу України, у період дії воєнного стану в Україні, введеного Указом Президента України «Про введення воєнного стану в Україні» від 24 лютого 2022 року № 64/2022, затвердженим Законом України «Про затвердження Указу Президента України «Про введення воєнного стану в Україні» від 24 лютого 2022 року № 2102-IX, перебіг позовної давності, визначений цим Кодексом, зупиняється на строк дії такого стану.

Пункт 19 розділу виключено на підставі Закону № 4434-IX від 14.05.2025.

При цьому позивач звернувся до суду з даним позовом 14.10.2025, відтак строк позовної давності для звернення до суду не пропущений.

З урахуванням наведеного, позов підлягає задоволенню у повному обсязі.

Згідно з ч. 1 ст. 141 ЦПК України стягненню з відповідача на користь позивача також підлягають документально підтверджені судові витрати по сплаті судового збору, понесені останнім при поданні позовної заяви до суду, а саме в розмірі 2 422, 40 грн.

Керуючись ст. ст. 13, 81, 141, 279, 280-284 ЦПК України, суд -

ВИРІШИВ:

Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Діджи Фінанс» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості – задовольнити.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Діджи Фінанс» заборгованість за кредитним договором № 4278038 від 03.06.2021 у загальному розмірі 23 700 (двадцять три тисячі сімсот) грн, яка складається з: 5 000,00 грн - заборгованість за тілом кредиту, 17 250,00 грн - заборгованість за відсотками та 1 450,00 грн - заборгованість за комісією.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Діджи Фінанс» 2 422 (дві тисячі чотириста двадцять дві) грн 40 коп. судового збору.

Рішення суду може бути оскаржене до Одеського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Учасники справи:

Позивач: Товариство з обмеженою відповідальністю «Діджи Фінанс», код ЄДРПОУ: 42649746, адреса: м. Київ, вул. Авіаконструктора Ігоря Сікорського, 8;

Відповідач: ОСОБА_1 , РНОКПП: НОМЕР_1 , адреса: АДРЕСА_1 .

Суддя Тетяна ФЕДЧИШЕНА