Вирок від 30 серпня 2026 р. у справі №173/2440/26 — Верхньодніпровський районний суд Дніпропетровської області

Справа № 173/2440/26

Номер провадження1-кп/173/201/2026

В И Р О К

іменем України

31 серпня 2026 року м. Верхньодніпровськ

Верхньодніпровський районний суд Дніпропетровської області у складі:

головуючого судді ОСОБА_1 ,

за участі секретаря судового засідання ОСОБА_2 ,

прокурора ОСОБА_3 ,

обвинуваченого ОСОБА_4 ,

захисника ОСОБА_5 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в режимі відеоконференції обвинувальний акт у кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12026041430000315 від 26.05.2026 року по обвинуваченню:

ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Київ, громадянина України, із середньою освітою, одруженого, військовослужбовця військової служби за призивом під час мобілізації на особливий період, водія 1 автомобільного відділення автомобільного взводу підвозу боєприпасів роти забезпечення боєприпасами батальйону матеріального забезпечення військової частини НОМЕР_1 , який зареєстрований та проживає за адресою: АДРЕСА_1 , раніше не судимий,

у вчиненні кримінального правопорушення передбаченого ч. 1 ст. 121 КК України,

ВСТАНОВИВ:

Молодший сержант ОСОБА_4 військовослужбовець військової служби за призовом під час мобілізації, проходячи військову службу на посаді водія 1 автомобільного відділення автомобільного взводу підвозу боєприпасів роти забезпечення боєприпасами батальйону матеріального забезпечення військової частини НОМЕР_1 , у військовому званні молодший сержант, відповідно до вимог статей 9, 11 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України, статей 1-4 Дисциплінарного статуту Збройних Сил України, Військової присяги, Конституції та законів України, зобов`язаний був сумлінно і чесно виконувати військовий обов`язок, неухильно додержуватися військової дисципліни, бути взірцем належної поведінки, не допускати негідних вчинків самому та утримувати від них інших військовослужбовців.

Згідно з витягом із наказу командира військової частини НОМЕР_1 по стройовій частині від 05.05.2025 № 127, молодшого сержанта ОСОБА_4 зараховано до списків особового складу військової частини на всі види забезпечення та визначено таким, що прийняв справи і посаду та приступив до виконання службових обов`язків.

У період з 15.05.2026 по 29.05.2026 ОСОБА_4 перебував у щорічній відпустці тривалістю 15 днів.

25.05.2026 ОСОБА_4 прибув до своїх знайомих, які проживають за адресою: АДРЕСА_2 .

26.05.2026 приблизно о 14 годині 15 хвилин, більш точний час не встановлено, ОСОБА_4 , перебуваючи за вказаною адресою, на ґрунті раптово виниклих неприязних відносин вступив у словесний конфлікт із сусідкою ОСОБА_6 .

Під час зазначеного конфлікту ОСОБА_6 покликала на допомогу свого брата ОСОБА_7 , який прибув до місця перебування ОСОБА_4 , з метою з`ясування обставин конфлікту та припинення його подальшого розвитку.

Побачивши ОСОБА_7 , у ОСОБА_4 , який перебував у дворі домоволодіння за адресою: АДРЕСА_2 , раптово виник злочинний умисел, спрямований на умисне заподіяння ОСОБА_7 тяжкого тілесного ушкодження.

Реалізуючи вказаний умисел, усвідомлюючи суспільно небезпечний характер своїх дій, передбачаючи можливість настання суспільно небезпечних наслідків у вигляді заподіяння потерпілому тяжкого тілесного ушкодження та бажаючи їх настання, ОСОБА_4 зайшов до будинку АДРЕСА_2 , де взяв кухонний ніж.

Після цього ОСОБА_4 , тримаючи вказаний ніж у руці, вийшов з будинку, вибіг з території домоволодіння у напрямку ОСОБА_7 та почав переслідувати останнього.

Наздогнавши ОСОБА_7 за межами двору, ОСОБА_4 лівою рукою схопив його за футболку, намагаючись зупинити. ОСОБА_7 вирвався, однак ОСОБА_4 , перебуваючи у безпосередній близькості до потерпілого та тримаючи ніж у правій руці, умисно, цілеспрямовано наніс йому один удар лезом ножа в ділянку правої половини грудної клітки.

Унаслідок умисних протиправних дій ОСОБА_4 потерпілому ОСОБА_7 , спричинено тілесне ушкодження у вигляді проникаючого колото-різаного поранення правої половини грудної клітки, з раною на шкірі по середньо-ключичній лінії праворуч на рівні 6-го ребра, від якої знизу догори та справа наліво прямує раньовий канал, проникаючий до правої плевральної порожнини, яке супроводжувалось правобічним гемопневмотораксом, яке відповідно до висновку судово-медичної експертизи № 751-Е від 26.06.2026 за своїм характером відноситься до тяжких тілесних ушкоджень, по ознаці небезпеки для життя, що в момент заподіяння (завдання) чи в клінічному перебігу через різні проміжки часу спричиняють загрозливі для життя явища і котрі без надання медичної допомоги, за звичайним своїм перебігом закінчуються чи можуть закінчитися смертю.

З урахуванням локалізації тілесного ушкодження, способу його заподіяння, застосованого знаряддя — кухонного ножа, а також характеру дій підозрюваного, який умисно наніс удар у ділянку грудної клітки потерпілого, тобто в життєво важливу ділянку тіла, дії ОСОБА_4 свідчать про наявність у нього прямого умислу на заподіяння ОСОБА_7 тяжкого тілесного ушкодження.

Допитаний у судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_4 свою провину у вчиненні кримінального правопорушення визнав. Пояснив, що 26.05.2026 перебував у своїх знайомих в АДРЕСА_2 . Випив баночку пива та чарку горілки. Між ним та ОСОБА_8 відбувся словесний конфлікт і вона зателефонувала брату, який прийшов розбиратись. Раніше потерпілого ОСОБА_7 не знав. Прибігли жінки з приладдям для роботи в городі. Під час суматохи він взяв ніж зі столу, витягнув руку і пішов в бік потерпілого та спонтанно наніс удар правою рукою в якій тримав ніж в область правого боку грудної клітини. Після чого потерпілого окружили, йому пройти не давали. Приїхала поліція. У скоєному розкаюється. Після цього потерпілого не бачив і вибачення у нього не просив.

Оскільки обвинувачений в повному обсязі визнав свою вину у вчиненні інкримінованого йому кримінального правопорушення при обставинах, викладених в обвинувальному акті, та приймаючи до уваги, що прокурор та потерпілий, також не оспорювали фактичні обставини справи, і судом встановлено, що учасники судового розгляду, в тому числі обвинувачений, правильно розуміють зміст цих обставин та відсутні сумніви щодо добровільності їх позиції, роз`яснивши положення ч. 3 ст. 349 КПК України про те, що в такому випадку вони будуть позбавлені права оспорювати фактичні обставини справи в апеляційному порядку, вислухавши думку учасників провадження, які не заперечували проти розгляду кримінального провадження в порядку, передбаченому ч. 3 ст. 349 КПК України, суд визнає не доцільним дослідження доказів стосовно тих фактичних обставин скоєння злочинів, які ніким не оспорюються.

Потерпілий ОСОБА_7 в судове засідання не прибув, надав заяву про розгляд справи за його відсутності, питання визначення виду та міри покарання залишив на розсуд суду.

Захисник просив врахувати щире каяття та критичне ставлення обвинуваченого до скоєного. Просив застосувати ст. 75 КК України та звільнити ОСОБА_4 з-під варти в залі суду щоб останній продовжив захищати Батьківщину.

Прокурор у судовому засіданні зазначив, що під час судового розгляду встановлено, що інкриміноване протиправне діяння вчинено обвинуваченим, який критично ставиться до скоєного, просив суд визнати ОСОБА_4 винуватим та призначити покарання за ч. 1 ст. 121 КК України у виді позбавлення волі строком на 5 років.

Враховуючи викладене, допитавши у судовому засіданні обвинуваченого, частково дослідивши матеріали кримінального провадження, у тому числі ті, що характеризують особу обвинуваченого, суд дійшов висновку, що вина обвинуваченого ОСОБА_4 у вчиненні інкримінованого йому кримінального правопорушення при встановлених судом обставинах доведена повністю, а його дії слід кваліфікувати за ч. 1 ст. 121 КК України, як умисне тяжке тілесне ушкодження, тобто умисне тілесне ушкодження, небезпечне для життя в момент заподіяння.

При вирішенні питання щодо виду та міри покарання, необхідного і достатнього для виправлення обвинуваченого та попередження вчинення ним нових кримінальних правопорушень, суд враховує приписи статей 50, 65 КК України, зі змісту яких випливає, що особі, яка вчинила кримінальне правопорушення, має бути призначено покарання, необхідне й достатнє для її виправлення та попередження нових кримінальних правопорушень. Виходячи з указаної мети й принципів справедливості, співмірності та індивідуалізації покарання, воно повинно бути адекватним характеру вчинених дій, їх небезпечності та даним про особу винного. При виборі покарання мають значення й повинні братися до уваги обставини, які його пом`якшують і обтяжують.

Обставиною, яка пом`якшує покарання суд, відповідно до положень ст. 66 КК України визнає щире каяття.

Обставин, яка обтяжує покарання, відповідно до положень ст. 67 КК України, судом не встановлено.

Згідно з досудовою доповіддю органу пробації від 27.08.2026 року, складеної стосовно обвинуваченого ОСОБА_4 згідно з якої орган пробації, беручи до уваги інформацію, що характеризує особистість обвинуваченого та його спосіб життя, історію правопорушень, рівень ризику вчинення повторного кримінального правопорушення оцінює як середній, ризик небезпеки для суспільства, у тому числі для окремих осіб оцінується як середній. Орган пробації вважає, що виправлення цієї особи можливо без ізоляції від суспільства.

Разом з цим, висновок досудової доповіді органу пробації носить рекомендаційний характер і має бути ґрунтовно оцінений судом разом з іншими даними, що характеризують особу обвинуваченого, а тому суд не приймає його до уваги.

Згідно з роз`ясненнями п. 1 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 7 «Про практику призначення судами кримінального покарання» від 24 жовтня 2003 року, «Призначаючи покарання у кожному конкретному випадку суди зобов`язані враховувати ступінь тяжкості вчиненого злочину, дані про особу винного та обставини справи, що пом`якшують і обтяжують покарання. Особі, яка вчинила злочин, має бути призначене покарання, необхідне й достатнє для її виправлення та попередження нових злочинів».

Крім того, необхідно враховувати позицію Конституційного Суду України, викладену у рішенні № 15-рп/2004 від 02 листопада 2004 року, відповідно до якої окремим виявом справедливості є питання відповідності покарання вчиненому злочину; категорія справедливості передбачає, що покарання за злочин повинно бути домірним злочину. Справедливе застосування норм права - є передусім недискримінаційний підхід, неупередженість. Це означає не тільки те, що передбачений законом склад злочину та рамки покарання відповідатимуть один одному, а й те, що покарання має перебувати у справедливому співвідношенні із тяжкістю та обставинами скоєного і особою винного.

Судом враховано, що ОСОБА_4 критично ставиться до скоєного, має постійне місце проживання, є військовослужбовцем, за місцем проходження військової служби характеризується з позитивного боку, бажає продовжити служити, раніше не судимий, наявність обставини, що пом`якшує покарання – щире каяття, відсутність обставин, що обтяжують покарання, а також те, що вчинене ним кримінальне правопорушення віднесене до тяжкого злочину, суд вважає за необхідне визначити йому міру покарання у виді позбавлення волі в мінімальних межах санкції ч. 1 ст. 121 КК України.

На думку суду призначене покарання у виді позбавлення волі буде мати стримуючий ефект до вчинення в подальшому кримінальних правопорушень. Беручі до уваги зазначене вище, суд вважає за доцільне застосувати до обвинуваченого ст. 75 КК України та звільнити його від відбування покарання з випробуванням, оскільки останній усвідомив що накоїв, щиро розкаявся, активно сприяв розкриттю злочину, критично ставиться до скоєного, просив надати можливість продовжити службу в ЗСУ, а тому його виправлення можливе без реального відбування покарання. Суд вважає можливим надати можливість обвинуваченому виправитись та інтегруватись у суспільство без відбування призначеного покарання. При цьому, слід покласти на обвинуваченого обов`язки, передбачені ст. 76 КК України.

Призначення ОСОБА_4 саме такого покарання буде відповідати принципу необхідності і достатності для виправлення обвинуваченого, випливає з дотримання судом принципів «рівних можливостей» та «справедливого судового розгляду», не лише покарати за вчинення кримінального правопорушення, а й здійснити виправлення особистості, а також запобігти вчиненню ним так і іншими особами злочинів.

Суд наголошує, що призначення покарання є дискрецією лише суду, та здійснюється лише на підставі внутрішнього переконання судді, і оцінки особистості обвинуваченого, з метою досягнення саме мети визначеної ст. 50 КК України.

Арешт на майно накладений відповідно до ухвали слідчого судді Верхньодніпровського районного суду Дніпропетровської області від 28.05.2026 підлягає скасуванню.

Витрати, пов`язані з проведенням судової молекулярно-генетичної експертизи № СЕ-19/104-26/6576-БД від 25.06.2026 на підставі ст. 118 КПК України включаються судом у процесуальні витрати і підлягають стягненню з обвинуваченого ОСОБА_4 на користь держави згідно з вимогами ч. 2 ст. 124 КПК України.

Згідно з протоколом затримання особи, підозрюваної у вчиненні злочину від 26.05.2026 ОСОБА_4 затримано о 22 год. 00 хв. 26 травня 2026 року за підозрою у вчиненні кримінального правопорушення передбаченого ч. 1 ст. 121 КК України.

На підставі ч. 5 ст. 72 КК України необхідно зарахувати строк попереднього ув`язнення за період з 26.05.2026 по 31.08.2026 р. у строк відбування покарання за вказаним вироком.

Застосований до обвинуваченого ОСОБА_4 запобіжний захід у виді тримання під вартою до набрання вироком законної сили скасувати.

Цивільний позов у кримінальному провадженні не заявлено.

Процесуальні витрати у кримінальному провадженню відсутні.

Долю речових доказів необхідно вирішити відповідно до ст. 100 КПК України.

На підставі викладеного, керуючись ст. 100, 349, 363-368, 370, 371, 374, 376, 395 КПК України, суд

УХВАЛИВ:

ОСОБА_4 визнати винуватим у вчиненні кримінального правопорушення передбаченого ч. 1 ст. 121 КК України та призначити йому покарання у виді позбавлення волі на строк 5 (п`ять) років.

На підставі ст. 75 КК України звільнити ОСОБА_4 від відбування покарання з іспитовим строком на 3 (три) роки.

Відповідно до ст. 76 КК України в період іспитового строку покласти на ОСОБА_4 такі обов`язки:

- періодично з`являтись для реєстрації до уповноваженого органу з питань пробації,

- повідомляти уповноважений орган з питань пробації про зміну місця проживання, роботи або навчання.

Згідно з ч. 4 ст. 76 КК України нагляд за засудженим ОСОБА_4 на час проходження ним військової служби покласти на командира відповідної військової частини.

Початок іспитового строку обчислювати з моменту проголошення вироку суду.

Запобіжний захід у вигляді тримання під вартою стосовно ОСОБА_4 скасувати звільнивши останнього з під варти негайно.

Зарахувати ОСОБА_4 у строк відбуття покарання строк попереднього ув`язнення з 26.05.2026 року по 31.08.2026 року включно з розрахунку один день попереднього ув`язнення за один день позбавлення волі.

Стягнути з обвинуваченого ОСОБА_4 на користь держави процесуальні витрати у кримінальному провадженні пов`язані із проведенням судової молекулярно-генетичної експертизи № СЕ-19/104-26/6576-БД від 25.06.2026 в сумі 26721,85 грн.

Скасувати арешт накладений ухвалою слідчого судді Верхньодніпровського районного суду Дніпропетровської області від 26.05.2026 р. на майно, а саме ніж, вилучений під час огляду місця події, за адресою: АДРЕСА_2 .

Речові докази:

-Ніж, сразки букального епітелію передані на зберігання до камери зберігання речових доказів ВП № 3 Кам`янського РУП ГУНП в Дніпропетровській області відповідно до квитанції про отримання на зберігання речових доказів, вилучених (отриманих) стороною обвинувачення під час здійснення кримінального провадження, номер книги обліку речових доказів – 951, порядковий номер – 187 – знищити;

-Футболку червоного кольору з прорізом та слідами РБК і шорти темно-синього кольру зі слідами РБК належні потерпілому ОСОБА_7 передані на зберігання до камери зберігання речових доказів ВП № 3 Кам`янського РУП ГУНП в Дніпропетровській області відповідно до квитанції про отримання на зберігання речових доказів, вилучених (отриманих) стороною обвинувачення під час здійснення кримінального провадження, номер книги обліку речових доказів – 951, порядковий номер – 189 – знищити;

-Предмет схожий на ніж, який складається з дерев`яного руків`я та клинка, загальною довжиною 23,5 см., довжина клинка 13 см., найбільша ширина 2,5 см., товщина клинка 2 мм, довжина руків`я 10,5 см., найбільша ширина руків`я 3,2 см., зі слідами РБК на клинку переданий на зберігання до камери зберігання речових доказів ВП № 3 Кам`янського РУП ГУНП в Дніпропетровській області відповідно до квитанції про отримання на зберігання речових доказів, вилучених (отриманих) стороною обвинувачення під час здійснення кримінального провадження, номер книги обліку речових доказів – 951, порядковий номер – 188 – знищити

Вирок набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги вирок, якщо його не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції. Апеляційна скарга на вирок може бути подана до Дніпровського апеляційного суду через Верхньодніпровський районний суд Дніпропетровської області протягом тридцяти днів з моменту його проголошення, а обвинуваченим який утримується під вартою з моменту отримання його копії.

Суддя: ОСОБА_1