Постанова від 27 серпня 2026 р. у справі №592/13080/24 — Сумський апеляційний суд

Справа №592/13080/24 Головуючий у суді 1-ї інстанції - Бичков І. Г.

Номер провадження 33/816/69/26 Суддя-доповідач Рунов В. Ю.

Категорія 130 КУпАП

ПОСТАНОВА

Іменем України

28 серпня 2026 року суддя Сумського апеляційного суду Рунов В. Ю., розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Суми справу про адміністративне правопорушення № 592/13080/24 за апеляційною скаргою захисника СЕМИШКУРА С. В. на постанову судді Ковпаківського районного суду м. Суми від 16.08.2024, якою

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , мешканець АДРЕСА_1

визнаний винним у вчиненні правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП,

установив:

У поданій апеляційній скарзі захисник СЕМИШКУР С. В. просить поновити строк на апеляційне оскарження постанови судді, скасувати це судове рішення, а справу направити на новий судовий розгляд, оскільки суддя розглянув справу без участі ОСОБА_2 та його захисника, порушивши право на захист, суддя не звернув увагу на відсутність відповідних сертифікатів та документів щодо повірки спеціального технічного приладу, наявність пошкоджень упаковки мундштука, який надавався для проходження огляду. Крім того, ОСОБА_2 не були роз`яснені права щодо можливості проходження огляду в медичному закладі, у разі незгоди з результатом огляду на місці зупинки т/з.

Постановою судді Ковпаківського районного суду м. Суми від 16.08.2024 ОСОБА_2 визнаний винним у вчиненні правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, і на нього накладене стягнення у виді штрафу в розмірі 1000 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 17000 грн, із позбавленням права керування т/з строком на 1 рік. Стягнуто на користь держави судовий збір в сумі 605,60 грн.

Згідно постанови судді, 02.08.2024 о 22:47 по вул. Петропавлівській поблизу буд. 119 в м. Суми ОСОБА_2 керував т/з KIA Sorento, д. н. з. НОМЕР_1 в стані алкогольного сп`яніння, огляд проводився на місці зупинки у встановленому законом порядку за допомогою

газоаналізатора Alcotest 6820 Drager, результат огляду – 1,07 проміле, чим порушив вимоги п. 2.9а ПДР.

Відповідно ч. 4-6 ст. 294 КУпАП, апеляційний перегляд здійснюється суддею апеляційного суду протягом 20 днів з дня надходження справи до суду; апеляційний суд повідомляє про дату, час і місце судового засідання особу, яка подала скаргу, не пізніше ніж за 3 дні до початку судового засідання; неявка в судове засідання особи, яка подала скаргу, не перешкоджає розгляду справи, крім випадків, коли є поважні причини неявки або в суду відсутня інформація про належне повідомлення цих осіб.

Будучи належним чином повідомленими про час і місце апеляційного розгляду в установлений законом спосіб, ОСОБА_2 та його захисник Семишкур С. В. в судове засідання не з`явились, від захисника надійшла заява про зупинення адвокатської діяльності і відсутність повноважень у справі, від ОСОБА_2 будь-яких клопотань до суду апеляційної інстанції не надходило, тому апеляційний суд вважає за можливе здійснити розгляд апеляційної скарги захисника у відсутність сторін провадження, оскільки це не суперечить вимогам ст. 268, 271, 277-2 і 294 КУпАП та судовій практиці ЄСПЛ, згідно якої право на доступ до суду, закріплене у §1 ст. 6 Конвенції про захист прав і основоположних свобод людини 1950 р (далі – Конвенція), «…не є абсолютним: воно може бути піддане допустимим обмеженням, оскільки вимагає за своєю природою державного регулювання; Суд повинен прийняти в останній інстанції рішення щодо дотримання вимог Конвенції і повинен переконатись у тому, що право доступу до суду не обмежується таким чином чи такою мірою, що сама суть права буде зведена нанівець…» (рішення від 12.07.2001 у справі «Принц Ліхтенштейну Ганс-Адамс II проти Німеччини» (Prince Hans-Adam II of Liechtenstein v. Germany); «…заявник зобов`язаний демонструвати готовність брати участь на всіх етапах розгляду, що стосуються безпосередньо його, утримуватися від використання прийомів, які пов`язані із зволіканням у розгляді справи, а також максимально використовувати всі засоби внутрішнього законодавства для прискорення процедури слухання…» (рішення від 07.07.1989 у справі «Юніон Аліментаріа Сандерс С. А. проти Іспанії» (Uniуn Alimentaria Sanders S. A. v. Spain); «…обов`язок швидкого здійснення правосуддя покладається на відповідні державні судові органи; розумність тривалості судового провадження оцінюється в залежності від обставин справи та з огляду на складність справи, поведінки сторін, предмету спору; нездатність суду ефективно протидіяти недобросовісно створюваним учасниками справи перепонам для руху справи, є порушенням ч. 1 ст. 6 даної Конвенції…» (рішення від 08.11.2005 у справі «Смірнов проти України»); «…саме на національні суди покладено обов`язок створення умов для того, щоб судове провадження було швидким та ефективним, суд має вирішувати, чи відкладати судове засідання за клопотанням сторін, а також, чи вживати якісь дії щодо сторін, чия поведінка спричиняє невиправдані затримки у провадженні…» (рішення від 06.09.2007 у справі «Цихановський проти України», від 18.10.2007 у справі «Коновалов проти України»).

Відповідно ч. 1 ст. 285 КУпАП, постанова оголошується негайно після закінчення розгляду справи і копія цієї постанови протягом 3 днів вручається або висилається особі, щодо якої її винесено, а згідно ч. 2 ст. 294 цього Кодексу постанова судді може бути оскаржена протягом 10 днів з дня її винесення; апеляційна скарга, подана після закінчення цього строку, повертається апеляційним судом особі, яка її подала, якщо вона не заявляє клопотання про поновлення цього строку, а також якщо у поновленні строку відмовлено.

Стаття 6 Конвенції містить гарантії справедливого судочинства, одним з аспектів яких є доступ до суду; рівень доступу, має бути достатнім для забезпечення права особи на суд з огляду на принцип верховенства права в демократичному суспільстві; для того, щоб доступ був ефективним, особа повинна мати чітку практичну можливість звернутись до суду для вирішення певного питання, та з боку держави не повинно чинитись правові чи практичні перешкоди для здійснення цього права.

У рішенні від 28.01.2021 у справі «Кушнір проти України» ЄСПЛ, констатуючи порушення п. 1 ст. 1 Конвенції, зазначив, «…що право на доступу до суду передбачає право на отримання належного повідомлення про судові рішення, особливо у випадках, коли апеляційна скарга може бути подана у конкретно встановлений строк; заявник не був присутній у судовому засіданні суду першої інстанції, оскільки засідання проводилося на підставі письмових доводів сторін і, таким чином, без їхнього виклику; отже, заявник не знав зміст постанови, прийнятої за результатами розгляду його позову, у тому числі наведене судом обґрунтування; це означає, що він не зміг би оскаржити постанову своєчасно, не маючи її паперової копії…» (п. 30-32).

Враховуючи, що розгляд справи у суді першої інстанції відбувся у відсутності сторін провадження, ОСОБА_2 є військовослужбовцем, тому строк на апеляційне оскарження підлягає поновленню, оскільки цей процесуальний термін пропущений з поважних (об`єктивних) причин.

Перевіривши матеріали справи і дослідивши доводи поданої апеляційної скарги, апеляційний суд вважає, що вказана вище апеляційна скарга захисника задоволенню не підлягає з таких підстав.

Зокрема, розглянувши протокол про адміністративне правопорушення серії ЕПР1 № 107014 від 02.08.2024 (а. с. 1), суддя суду першої інстанції дійшов правильного висновку, що ОСОБА_2 керував т/з в стані алкогольного сп`яніння, що відповідає фактичним обставинам справи, належним чином умотивовано і об`єктивно підтверджується, крім протоколу, наявними у справі доказами, а саме:

- відеозаписами події з технічних засобів поліцейських, якими підтверджуються обставини керування т/з ОСОБА_2 , виявлення у нього ознак алкогольного сп`яніння при спілкуванні з поліцейськими, пропозиція поліцейських щодо необхідності проходження водієм огляду на стан алкогольного сп`яніння, проходження ОСОБА_2 відповідного огляду з використанням спеціального технічного засобу на місці зупинки т/з, результат огляду – 1,07 проміле, з яким останній погодився, роз`яснення ОСОБА_2 прав (а. с. 5);

- роздруківкою показників огляду ОСОБА_2 на стан сп`яніння з використанням спеціального технічного засобу, проведеного 02.08.2024, результат тесту – 1,07 проміле, підписаний останнім без застережень (а. с. 2);

- актом огляду на стан алкогольного сп`яніння з використанням спеціальних технічних засобів, згідно якого у ОСОБА_2 були виявлені ознаки алкогольного сп`яніння, результат огляду – 1,07 проміле. З результатом огляду ОСОБА_2 був згоден (а. с. 3).

Оцінюючи кожен наведений вище доказ з точки зору належності, допустимості, достовірності, а сукупність цих зібраних доказів – з точки зору достатності та взаємозв`язку для прийняття відповідного процесуального рішення, апеляційний суд за своїм внутрішнім переконанням, яке ґрунтується на всебічному, повному й неупередженому дослідженні всіх обставин справи, керуючись законом і правосвідомістю (ст. 252 КУпАП), не убачає будь-яких підстав не довіряти цим доказам.

Диспозиція ч. 1 ст. 130 КУпАП є бланкетною, тобто відсилає до інших нормативно-правових чи підзаконних нормативно-правових актів, які передбачають конкретні обов`язки учасників дорожнього руху, у тому числі осіб, які керують т/з, і встановлюють єдиний порядок дорожнього руху на всій території України, тому в протоколі та у постанові судді суду першої інстанції присутні посилання на порушення ОСОБА_2 п. 2.9а ПДР, згідно яких водієві забороняється керувати т/з у стані алкогольного сп`яніння, а сама процедура огляду на стан сп`яніння закріплена у ст. 266 КУпАП, розділі Х «Інструкції з оформлення поліцейськими матеріалів про адміністративні правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксовані не в автоматичному режимі», розділах І-ІІІ «Інструкції про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції» і «Порядку направлення водіїв транспортних засобів для проведення огляду з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, і проведення такого огляду».

Так, у разі наявності підстав вважати, що водій т/з перебуває у стані сп`яніння, згідно з ознаками, визначеними в розділу I «Інструкції про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції», така особа підлягає обов`язковому огляду на відповідний стан сп`яніння.

Згідно визначеної процедури огляд на стан алкогольного сп`яніння проводиться: 1) поліцейським з використанням спеціальних технічних засобів. Під час проведення огляду осіб поліцейський застосовує технічні засоби відеозапису, а в разі неможливості застосування таких засобів огляд проводиться у присутності двох свідків. Матеріали відеозапису обов`язково долучаються до протоколу про адміністративне правопорушення; 2) у закладі охорони здоров`я (в тому числі у разі незгоди водія на проведення огляду на стан сп`яніння поліцейським з використанням спеціальних технічних засобів або в разі незгоди з його результатами), не пізніше двох годин з моменту встановлення підстав для його здійснення в присутності поліцейського.

Відеозаписи події наведеного вище правопорушення є об`єктивними доказами у справі і не залежать від суб`єктивного сприйняття будь-якою особою певних обставин, а засвідчують, що у даній справі мала місце належна правова процедура та законний алгоритм дій поліцейських щодо забезпечення проходження ОСОБА_2 огляду на стан алкогольного сп`яніння, а із самих відеозаписів є очевидним, що вони здійснювалися поліцейськими, які оформлювали матеріали справи про адміністративне правопорушення відносно ОСОБА_2 , а той факт, що зафіксовані на них події за участю останнього мали місце та стосуються саме цієї справи, ніким не оспорюється.

Цей відеозапис розкриває повну картину події, яка відбулась 02.08.2024 о 22:47 по вул. Петропавлівській поблизу буд. 119 в м. Суми за участі ОСОБА_2 , і містить усі суттєві обставини, що підлягають з`ясуванню і встановленню під час розгляду справи в суді (ст. 280 КУпАП): 1) факт керування особою т/з; 2) вимога поліцейського пройти огляд на стан алкогольного сп`яніння; 3) проходження особою, яка керувала т/з, огляду на стан сп`яніння у встановленому законом порядку на місці зупинки т/з із використанням спеціального технічного засобу; 4) згода особи, яка керувала т/з, із результатом огляду (тестування).

Тільки Правила дорожнього руху України відповідно ЗУ «Про дорожній рух» встановлюють єдиний порядок дорожнього руху на всій території України, а інші нормативні акти, що стосуються особливостей дорожнього руху (перевезення спеціальних вантажів, експлуатація т/з окремих видів, рух на закритій території тощо), повинні ґрунтуватися на вимогах цих Правил; учасники дорожнього руху зобов`язані знати й неухильно виконувати вимоги цих Правил (п. 1.1, 1.3), оскільки керування т/з означає не тільки виконання водієм технічних дій для приведення т/з в рух та зміни його напрямку або швидкості, але й включає також усі дії, пов`язані з наданням, зупиненням та маневруванням т/з. Тобто, керуванням т/з є процес управління та експлуатації будь-якого т/з, який використовується для пересування людей або вантажів, із дотримання правил дорожнього руху та забезпечення безпеки, ураховуючи мету поїздки, її особливості, термін, маршрут руху, дорожні умови, швидкісний режим на різних ділянках, зупинки.

На вимогу поліцейського водій повинен зупинитися з дотриманням вимог ПДР, а також: а) пред`явити для перевірки документи, зазначені в п. 2.1; б) дати можливість перевірити номери агрегатів і комплектність т/з; в) дати можливість оглянути т/з відповідно до законодавства за наявності на те законних підстав, у тому числі провести з використанням спеціальних пристроїв (приладів) перевірку технічного стану т/з, які відповідно до законодавства підлягають обов`язковому технічному контролю (п. 2.4 ПДР), тому вимога поліцейських до ОСОБА_2 про зупинку т/з під його керуванням і проходження ним огляду на стан сп`яніння у передбачений законом спосіб відповідає легітимній меті та завданням Кодексу України про адміністративні правопорушення, якими є охорона прав і свобод громадян, власності, конституційного ладу України, прав і законних інтересів підприємств, установ і організацій, встановленого правопорядку, зміцнення законності, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі точного і неухильного додержання Конституції і законів України, поваги до прав, честі і гідності інших громадян, до правил співжиття, сумлінного виконання своїх обов`язків, відповідальності перед суспільством (ст. 1 КУпАП), а застосування уповноваженими на те посадовими особами Національної поліції заходів адміністративного впливу провадилось в межах їх компетенції, у точній відповідності з законом (ч. 3 ст. 7 КУпАП).

Іншими словами, водієві забороняється керувати т/з в стані (із ознаками) алкогольного сп`яніння у будь-якому випадку, а правопорушення, передбачене ч. 1 ст. 130 КУпАП, вважається закінченим з моменту, коли т/з почав рухатись, хоч своїм ходом, хоч за допомогою буксирування, і не має значення, протягом якого часу особа, яка перебуває у стані сп`яніння, керувала т/з (абз. 3 і 4 п. 27 постанови № 14 Пленуму Верховного Суду України від 23.12.2005 «Про практику застосування судами України законодавства у справах про деякі злочини проти безпеки дорожнього руху та експлуатації транспорту, а також про адміністративні правопорушення на транспорті» (із послідуючими змінами).

Саме недотримання ОСОБА_2 імперативних вимог ПДР, а не дії інших осіб, призвело до складення відносно нього протоколу про адміністративне правопорушення серії ЕПР1 № 107014 від 02.08.2024, який містить всі обов`язкові елементи, які закон встановлює до його змісту (ст. 256 КУпАП), зокрема суть правопорушення (об`єктивна сторона) – керування особою т/з в стані алкогольного сп`яніння, конкретний підпункт пункту ПДР – 2.9а і нормативно-правовий акт, який передбачає відповідальність за невиконання водієм цього обов`язку – ч. 1 ст. 130 КУпАП, у зв`язку з чим апеляційний суд вважає, що поліцейським при складанні протоколу дотримані в повному обсязі усі вимоги процесуальних норм, права та законні інтереси ОСОБА_2 і як учасника дорожнього руху, і як учасника провадження в справі про адміністративне правопорушення, тому доводи захисника в апеляційній скарзі про не роз`яснення ОСОБА_2 його прав є необґрунтованими і задоволенню не підлягають.

Є необґрунтованими і задоволенню не підлягають доводи апеляційної скарги захисника про відсутність відповідних сертифікатів та документів щодо повірки спеціального технічного приладу, який був використаний для огляду ОСОБА_2 , оскільки вони не відповідають фактичним обставинам справи.

Так, з відеозапису події правопорушення убачається, що ОСОБА_2 запитав у поліцейських про сертифікат на Drager Alcotest 6820 і йому повідомили про наявність усіх дозвільних документів на цей алкотестер. Крім того, один з поліцейських дістав файл з документами, але ОСОБА_2 не виявив бажання ознайомитись з ними. Після проведення огляду на стан сп`яніння із використанням спеціального технічного засобу – алкотестера Drager Alcotest 6820 ОСОБА_2 не ставив під сумнів результат його тестування, справність і відповідність цього технічного засобу вимогам закону. При цьому, в разі незгоди з результатом проведеного тестування чи не бажання проходити огляд на стан сп`яніння на місці зупинки т/з із використанням вказаного вище спеціального технічного засобу, у тому числі при наявності сумніву у його справності, ОСОБА_2 мав право і реальну можливість пройти огляд на стан сп`яніння в найближчому закладі охорони здоров`я, але скористатись таким правом також бажання не виявив.

З аналогічних підстав апеляційний суд вважає необґрунтованими і доводи апеляційної скарги захисника про не роз`яснення ОСОБА_2 права на проходження огляду в закладі охорони здоров`я, оскільки останній погодився із результатом його огляду на місці зупинки т/з без будь-яких застережень і сенсу додатково роз`яснювати йому право пройти огляд ще у закладі охорони здоров`я в такому випадку апеляційний суд не убачає.

Не знайшли свого підтвердження в ході апеляційного розгляду даної справи і задоволенню не підлягають твердження сторони захисту про наявність пошкодження упаковки мундштука. При цьому наявність пошкоджень упаковки мундштука, ще не свідчить про вплив цих можливих пошкоджень на результат огляду ОСОБА_2 , так як спеціальний технічний засіб Drager Alcotest 6820 – це професійний портативний газоаналізатор (алкотестер), призначений для швидкого та точного визначення концентрації алкоголю в повітрі, що видихається, який має високоточний електрохімічний датчик, що реагує виключно на етанол у видихуваному повітрі, а мундштук до алкотестера упаковується в індивідуальну герметичну оболонку для збереження повної стерильності, захисту від бактерій і підтвердження для обстежуваної людини, що насадка є новою та не використовувалася раніше. Гігієна та стерильність запобігає потраплянню пилу, бруду та мікробів на виріб під час зберігання і транспортування. Чистий виріб без сторонніх домішок і жирів також захищає внутрішній сенсор алкотестера від забруднень.

Вищенаведене підтверджує не лише факт керування ОСОБА_2 т/з у стані алкогольного сп`яніння, а й дотримання поліцейськими самої процедури відповідного огляду, що повністю відповідає приписам законодавства України про адміністративні правопорушення, які водій т/з зобов`язаний виконувати (п. 2.9а ПДР), так як «будь-яка особа, яка володіє чи керує автомобілем, підпадає під дію спеціальних правил, оскільки володіння та використання автомобілів є таким, що потенційно може завдати серйозної шкоди; ті, хто реалізували своє право володіти автомобілями та їздити на них, тим самим погодились нести певну відповідальність та виконувати додаткові обов`язки у правовому полі» (рішення ЄСПЛ від 29.06.2007 у справі «О`Галлоран та Франціс проти Сполученого Королівства» (O’Halloran and Francis v. the United Kingdom), заяви № 15809/02 і № 25624/02), а кожний т/з, який знаходиться в русі, повинен мати водія, який повинен контролювати свій т/з таким чином, щоб бути завжди у змозі належним чином їм управляти, бути ознайомленим з правилами дорожнього руху, приписами в області безпеки дорожнього руху, а також з такими факторами, які можуть вплинути на його поведінку (п. 1, 5 і 6 ст. 8 Конвенції про дорожній рух (Відень, 08.11.1968) та положень Європейської угоди, яка доповнює цю Конвенцію (Женева, 01.05.1971).

Доводи апеляційної скарги захисника про порушення права ОСОБА_2 на захист через розгляд справи в суді першої інстанції у його відсутність апеляційний суд вважає безпідставними, оскільки вони не ґрунтуються на вимогах законодавства України про адміністративні правопорушення. Зокрема, згідно ч. 1 ст. 268 КУпАП справа розглядається в присутності особи, яка притягається до адміністративної відповідальності; під час відсутності цієї особи справу може бути розглянуто лише у випадках, якщо є дані про своєчасне її сповіщення про місце і час розгляду справи і якщо від неї не надійшло клопотання про відкладення розгляду справи.

Як убачається з протоколу про адміністративне правопорушення, ОСОБА_2 був обізнаний про час і місце розгляду справи в суді – Ковпаківський райсуд м. Суми о 10:00 16.08.2024 під особистий підпис, про що також свідчить укладення ним договору про правничу допомогу з адвокатом Семишкуром С. В. від 15.08.2024 та подане його захисником клопотання про ознайомлення зі справою.

Таким чином, ОСОБА_2 , будучи своєчасно сповіщеним про місце і час розгляду справи, клопотання про відкладення розгляду справи суду першої інстанції не надав. При цьому апеляційний суд надав ОСОБА_2 можливість прийняти участь в судовому засіданні в апеляційній інстанції для реалізації своїх процесуальних прав, але останній такою можливістю не скористався.

Завданнями провадження в справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об`єктивне з`ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом, забезпечення виконання винесеної постанови, а також виявлення причин та умов, що сприяють вчиненню правопорушень, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі додержання законів, зміцнення законності (ст. 245 КУпАП), тому послідовність викладення в диспозиціях наведених правових норм завдань дає підстави для висновку, що застосування належної юридичної процедури є не самоціллю, а важливою умовою досягнення результатів адміністративного судочинства, визначених законодавцем як пріоритетні, охорона конституційного ладу України, встановленого правопорядку, зміцнення законності, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі точного і неухильного додержання Конституції і законів України, сумлінного виконання своїх обов`язків.

Недопустимими є докази, отримані внаслідок істотного порушення прав та свобод людини, гарантованих Конституцією та законами України, міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, а також будь-які інші докази, здобуті завдяки інформації, одержаній унаслідок істотного порушення прав та свобод людини, тобто імперативною законодавчою забороною використовувати результати процесуальних дій як докази охоплюються випадки, коли недотримання процедури їх проведення призвело до порушення конвенційних та/або конституційних прав і свобод людини.

Відтак, у кожному з вищезазначених випадків простежується чіткий зв`язок правил допустимості доказів з фундаментальними правами і свободами людини, гарантованими Конвенцією та/або Конституцією України, тому вирішуючи питання про вплив порушень порядку проведення огляду на стан сп`яніння на доказове значення отриманих у його результаті відомостей, суд повинен насамперед з`ясувати вплив цих порушень на ті чи інші конвенційні або конституційні права людини, зокрема встановити, наскільки процедурні недоліки «зруйнували» або звузили ці права або ж обмежили особу в можливостях їх ефективного використання.

Сукупність всіх фактичних обставин справи, безсторонній і неупереджений аналіз зазначених вище доказів дозволяє зробити однозначний та безсумнівний висновок, який виключає будь-яке інше розумне пояснення подій, які є предметом цієї справи, а за вказаних у протоколі про адміністративне правопорушення та в постанові судді обставин ОСОБА_2 керував т/з в стані алкогольного сп`яніння, оскільки будь-який наявний у справі сумнів був спростований фактами, встановленими в судовому засіданні на підставі належних, достовірних, допустимих і достатніх доказів.

Суддя суду першої інстанції не вийшов за межі зазначених у протоколі обставин, розглянувши справу на підставі наданих сторонами (у тому числі й уповноваженою особою національної поліції, яка склала протокол про адміністративне правопорушення – ч. 2 ст. 251, ст. 255 КУпАП) та досліджених у судовому засіданні доказів, достатніх у своїй сукупності і взаємозв`язку для доведення вини ОСОБА_2 у вчиненні правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП. При розгляді справи в повному обсязі дотримані положення ст. 268, 279, 280 КУпАП, постанова судді є законною, обґрунтованою і належним чином умотивованою, тому вона підлягає залишенню без змін, а апеляційна скарга – без задоволення.

Керуючись ст. 294 КУпАП,

постановив:

Поновити захиснику СЕМИШКУРУ С. В. строк на апеляційне оскарження постанови судді Ковпаківського районного суду м. Суми від 16.08.2024.

Постанову судді Ковпаківського районного суду м. Суми від 16.08.2024 відносно ОСОБА_3 залишити без змін, а апеляційну скаргу його захисника СЕМИШКУРА С. В. на цю постанову – без задоволення.

Постанова набирає законної сили негайно після її винесення, є остаточною й оскарженню не підлягає.

Суддя В. Ю. Рунов