Постанова від 27 серпня 2026 р. у справі №336/11948/25 — Запорізький апеляційний суд

Дата документу 28.08.2026 Справа № 336/11948/25

ЗАПОРІЗЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Єдиний унікальний №336/11948/25 Головуючий у 1-й інстанції: Турчинський М.І.

Провадження №22-ц/807/1779/26 Суддя-доповідач: Мінгазов Р.В.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

26 серпня 2026 року м. Запоріжжя

Запорізький апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

головуючого, судді-доповідача Мінгазова Р.В.,

суддів: Бредуна Д.С.,

Подліянової Г.С.,

при секретарі Смокотіній В.С.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Акціонерного товариства «Сенс Банк» на рішення Шевченківського районного суду м. Запоріжжя від 13 травня 2026 року у справі за позовною заявою Акціонерного товариства «Сенс Банк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором, -

ВСТАНОВИВ:

У грудні 2025 року Акціонерне товариство «Сенс Банк» звернулося до суду із позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором.

В обґрунтування позову зазначено, що 17.07.2018 відповідач ОСОБА_1 уклав з АТ «Альфа Банк» угоду про обслуговування кредитної картки та відкриття відновлювальної кредитної лінії № 630970369, відповідно до умов якої, банк зобов`язувався надати Позичальнику кредит, а Позичальник зобов`язувався в порядку та на умовах, визначених Кредитним договором повернути кредит, виплачувати проценти за користування кредитом, сплачувати комісію та інші передбачені платежі в сумі, строки та на умовах, що передбачені Кредитним договором.

Банк свої зобов`язання за договором виконав у повному обсязі, а саме надав відповідачу можливість розпоряджатись кредитними коштами на умовах передбачених договором. У зв`язку з невиконанням договірних зобов`язань з боку відповідача за Кредитним договором щодо повернення суми кредиту та нарахованих платежів утворилась заборгованості, яку позивач просив суд стягнути у примусовому порядку з відповідача у загальному розмірі 108 194,72 гривень та суму судового збору.

З метою досудового врегулювання спору на адресу відповідача направлено досудову вимогу щодо виконання договірних зобов`язань, яку останній залишив без реагування.

12 серпня 2022 року загальними зборами акціонерів АТ «Альфа-Банк» затверджено рішення про зміну найменування АТ «Альфа-Банк» на АТ «Сенс Банк». Запис про зміну найменування позивача внесено до Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань 30 листопада 2022 року.

Рішенням Шевченківського районного суду м. Запоріжжя від 13 травня 2025 року у задоволені позову відмовлено.

Не погодившись з вказаним рішенням суду, АТ «Сенс Банк» подало апеляційну скаргу, в якій посилаючись на неповне з`ясування судом обставин, що мають значення для справи, порушення норм матеріального та процесуального права, просить скасувати рішення Шевченківського районного суду м. Запоріжжя від 13 травня 2025 року та ухвалити нове рішення, яким позовні вимоги задовольнити у повному обсязі.

Доводи апеляційної скарги зводяться до того, що ОСОБА_1 підписав Анкету-заява про акцепт Публічної пропозиції ПАТ «Альфа-Банк» на укладення Договору про банківське обслуговування фізичних осіб від 17.07.2018, а також Оферта на укладання Угоди про обслуговування кредитної картки та відкриття відновлювальної кредитної лінії від тієї ж дати. У офіційній Довідці АТ «СЕНС БАНК», що була долучена до матеріалів справи, міститься інформація, що 12 серпня 2022 року Загальними зборами акціонерів АТ «Альфа-Банк» затверджено рішення про зміну найменування АТ «Альфа-Банк» на АТ «СЕНС БАНК», який є правонаступником усіх прав і зобов`язань АТ «Альфа-Банк». Вказані обставини також підтверджуються долученим до матеріалів справи витягом із Державного реєстру банків, який містить відповідні відомості щодо зміни найменування банку та безперервності його прав та обов`язків. Вказані документи є невід`ємними частинами Кредитного договору № 630970369 від 17.07.2018. Це підтверджується положеннями самої Анкети-заяви, а саме пунктом 2.1.1, відповідно до якого підписанням цієї Анкети-заяви відповідач підтвердив акцепт Публічної пропозиції та укладення Договору, на умовах, що викладені у Публічній пропозиції та додатках до Договору, що розміщені на веб-сторінці Банку http://www.alfabank.ua або у разі її подальшої зміни – за іншою електронною адресою, що буде вказана у Договорі. Банк виконав свої зобов`язання шляхом встановлення відповідачу кредитного ліміту, в межах якого останній набув можливість самостійно користуватися кредитними коштами. Факт користування відповідачем кредитними коштами підтверджується випискою по рахунку, яка містить відомості про всі здійснені операції та відповідно до статті 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» є первинним бухгалтерським документом, що підтверджує факт проведення відповідних господарських операцій. Відповідачем не було надано належних та допустимих доказів на спростування факту існування заборгованості, недійсності кредитного договору чи відсутності правових підстав для переходу права вимоги до позивача. Тому суд дійшов помилкового висновку про відмову у задоволенні позову.

Відзиву на апеляційну скаргу в порядку ст. 360 ЦПК України, до суду не надходив. Відсутність відзиву на апеляційну скаргу не перешкоджає перегляду рішення суду першої інстанції.

Заслухавши суддю - доповідача, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції та обставини справи в межах доводів апеляційної скарги і вимог, заявлених в суді першої інстанції, суд апеляційної інстанції вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з наступних підстав.

Згідно з ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

За приписами п. 2 ч. 1 ст. 374 ЦПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити у відповідній частині нове рішення або змінити рішення.

Відповідно до ч. 1 ст. 376 ЦПК України підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є: неповне з`ясування обставин, що мають значення для справи; недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права.

Відповідно до частини першої, другої та п`ятої статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Судове рішення зазначеним вимогам в повній мірі не відповідає.

Відмовляючи у задоволенні позову, суд першої інстанції виходив з того, що позивачем не було доведено обґрунтованість позовних вимог, зокрема не надано до суду примірника основного договору – «Договору про банківське обслуговування фізичних осіб», за яким сторони дійшли згоди за усіма істотними умовами кредитної угоди, до позовної заяви було долучено лише частина документів, із змісту яких неможливо встановити предмет та умови домовленості між сторонами. Крім того, позивачем не було доведено належними доказами обставини видачі/отримання грошових коштів відповідачу, долучена до матеріалів позову довідка про випуск кредитних карток не є належним доказом на підтвердження зазначених обставин, зокрема належності карток саме відповідачу та підтвердження факту випуску карток на виконання умов кредитування за вказаним кредитним договором, вимоги за яким пред`явлені відповідачу у вказаному цивільному провадженні..

З вказаними висновками суду першої інстанції колегія суддів апеляційного суду не погоджується виходячи з наступного.

Статтею 10 ЦПК України визначено, що суд при розгляді справи керується принципом верховенства права.

Відповідно до частини першої статті 2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

Згідно частини першої статті 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Згідно зі статтею 5 ЦПК України, здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором.

Частиною першою статті 15 ЦК України передбачено право кожної особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Судом встановлено, що 17.07.2018 ОСОБА_1 подав до АТ «Альфа-Банк» оферту на укладення угоди про обслужування кредитної картки та відкриття відновлювальної кредитної лінії.

Відповідно до умов оферти ОСОБА_1 запропонував АТ «Альфа-Банк» укласти угоду про обслуговування кредитної лінії за наступними умовами для укладення угоди; тип кредитування рахунку та встановлення відновлювальної кредитної лінії; ліміт кредитної лінії 200 000 грн., процента ставка, % річних 24 %, тип кредиту – «Максимум-готівка», тип картки - MC Debit World мета кредиту – для особистих потреб. Тип ставки фіксована, також запропоновано щомісячно, в останній день розрахункового періоду здійснювати договірне списання грошових коштів з рахунку № НОМЕР_1 , в розмірах, що необхідні для щомісячної оплати страхового платежу згідно з умовами договору.

У розділі V Оферти відповідач зазначив, що всі відносини між ним та банком та істотні умови надання та користування кредитом, які не врегульовані угодою ОСОБА_1 пропонував врегулювати договором, діюча редакція договору розміщена за електронною адресою www.alfabank.com.ua.

У розділі VІ Оферти ОСОБА_1 підтвердив, що він ознайомлений у письмовій формі: зі всією інформацією, необхідною для прийняття усвідомленого рішення щодо отримання кредиту; з інформацією, надання якої передбачене нормами Закону України «Про споживче кредитування» та нормативними актами НБУ.

17.07.2018 між АТ «Альфа-Банк» та ОСОБА_1 підписано акцепт публічної пропозиції на укладення Договору про банківське обслуговування фізичних осіб за вищезазначеними умовами.

Анкета-заява містить анкетні дані відповідача. У першій частині Анкети наявне прохання відповідача відкрити поточні рахунки в гривні/доларах США/євро на його ім`я згідно з чинним законодавством та відповідно до умов Договору.

Друга частина Анкети "Акцепт Публічної пропозиції АТ "АльфаБанк" на укладення Договору про банківське обслуговування фізичних осіб (далі Публічна пропозиція)" у пункті 2.1. підпункту 2.1.1. містить текст про те, що підписанням цього акцепту ОСОБА_1 підтверджує акцепт Публічної пропозиції та укладення Договору між ним та АТ "Альфа-Банк" на умовах, викладених в Публічній пропозиції та додатках до Договору, що розміщені на веб-сайті Банку. Також, відповідно до п. 2.1.2. (а) підтвердив, що в день підписання цього Акцепту отримав примірник Договору та всіх додатків до нього.

Витяг з державного реєстру банків підтверджує, що 12 серпня 2022 року загальними зборами акціонерів АТ «Альфа-Банк» затверджено рішення про зміну назви АТ «Альфа-Банк» на АТ «Сенс Банк», на підтвердження чого у справі міститься витяг з державного реєстру банків АТ «Сенс Банк» від 02 грудня 2022 року.

Відповідно до розрахунку заборгованості вбачається, що станом на 30.09.2025 у відповідача існує заборгованість за кредитним договором в сумі 108194,72 грн., з них: 71184,34 грн. - прострочене тіло кредиту, 37010,38 грн. - відсотки за користування кредитом.

На підтвердження факту зарахування кредитних грошових коштів та користування відповідачем грошовими коштами за кредитним договором надано виписку по особовим рахункам ОСОБА_1 .

Відповідно до виписки АТ «Сенс Банк» по особовому рахунку ОСОБА_1 за період з 17.07.2018 по 30.09.2025 вбачається, що кінцевий залишок на рахунку мінус 71184,34 грн., кінцева заборгованість зі сплати комісійних, відсотків мінус 37010,38 грн.

10.07.2025 року АТ «Сенс Банк» на адресу ОСОБА_1 направило досудову вимогу щодо виконання договірних зобов`язань, а саме: погашення заборгованості.

Пунктом 1 частини 2 статті 11 ЦК України визначено, що підставами виникнення цивільних прав та обов`язків є, зокрема договори та інші правочини.

Згідно до положень ст. 205 ЦК України правочин може вчинятися усно або в письмовій (електронній) формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом.

Відповідно до ст. 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв`язку.

Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).

Використання при вчиненні правочинів факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного, електронного або іншого копіювання, електронного підпису або іншого аналога власноручного підпису допускається у випадках, встановлених законом, іншими актами цивільного законодавства, або за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідного аналога їхніх власноручних підписів.

Згідно з ч. 1ст. 626 ЦК України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Відповідно до ст. 6 ЦК України, сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості (ч. 1 ст. 627 ЦК України).

Згідно ч. 1 ст. 628 ЦК України, зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору (ч. 1 ст. 634 ЦК України).

Відповідно ч. 2 ст. 638 ЦК України договір укладається шляхом пропозиції однієї сторони укласти договір (оферти) і прийняття пропозиції (акцепту) другою стороною.

Договір є укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції (ч. 1 ст. 640 ЦК України).

Згідно зі ст. 641 ЦК України пропозицію укласти договір (оферту) може зробити кожна із сторін майбутнього договору. Пропозиція укласти договір має містити істотні умови договору і виражати намір особи, яка її зробила, вважати себе зобов`язаною у разі її прийняття. Реклама або інші пропозиції, адресовані невизначеному колу осіб, є запрошенням робити пропозиції укласти договір, якщо інше не вказано у рекламі або інших пропозиціях. Пропозиція укласти договір може бути відкликана до моменту або в момент її одержання адресатом. Пропозиція укласти договір, одержана адресатом, не може бути відкликана протягом строку для відповіді, якщо інше не вказане у пропозиції або не випливає з її суті чи обставин, за яких вона була зроблена.

Відповідно до ст. 642 ЦК України відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти договір, про її прийняття (акцепт) повинна бути повною і безумовною. Якщо особа, яка одержала пропозицію укласти договір, у межах строку для відповіді вчинила дію відповідно до вказаних у пропозиції умов договору (відвантажила товари, надала послуги, виконала роботи, сплатила відповідну суму грошей тощо), яка засвідчує її бажання укласти договір, ця дія є прийняттям пропозиції, якщо інше не вказане в пропозиції укласти договір або не встановлено законом. Особа, яка прийняла пропозицію, може відкликати свою відповідь про її прийняття, повідомивши про це особу, яка зробила пропозицію укласти договір, до моменту або в момент одержання нею відповіді про прийняття пропозиції.

Якщо сторони домовилися укласти договір у певній формі, він вважається укладеним з моменту надання йому цієї форми, навіть якщо законом ця форма для даного виду договорів не вимагалася (ч. 2 ст. 639 ЦК України).

Статтею 629 ЦК України визначено, що договір є обов`язковим для виконання сторонами

У ст. 526 ЦК України передбачено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до ст. 610 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Одним зі видів порушення зобов`язання є прострочення – невиконання зобов`язання в обумовлений сторонами строк.

Згідно ч. 1 ст. 598 ЦК України зобов`язання припиняється частково або у повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом.

Статтею 599 ЦК України визначено, що зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

За кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти (ч. 1 ст. 1048 ЦК України).

Відповідно до положень ч. 1 ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

Частиною 1 ст. 1055 ЦК України визначено, що кредитний договір укладається у письмовій формі.

Згідно ч. ч. 1-3 ст. 1056-1 ЦК України процентна ставка за кредитом може бути фіксованою або змінюваною. Тип процентної ставки визначається кредитним договором.

Розмір процентів, тип процентної ставки (фіксована або змінювана) та порядок їх сплати за кредитним договором визначаються в договорі залежно від кредитного ризику, наданого забезпечення, попиту і пропозицій, які склалися на кредитному ринку, строку користування кредитом, розміру облікової ставки та інших факторів на дату укладення договору.

Фіксована процентна ставка є незмінною протягом усього строку кредитного договору. Встановлений договором розмір фіксованої процентної ставки не може бути збільшено кредитодавцем в односторонньому порядку. Умова договору щодо права кредитодавця змінювати розмір фіксованої процентної ставки в односторонньому порядку є нікчемною.

Згідно зі ст. ст. 12, 81 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Відповідно до ч. 6 ст. ст. 81 ЦПК України доказування н може грунтуватися на припущеннях.

Згідно з положеннями ст. 77 ЦПК України належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень. Суд не бере до розгляду докази, що не стосуються предмета доказування.

Відповідно до статті 79 ЦПК України достовірними є докази, на підставі яких встановлено дійсні обставини справи.

Відповідно до ч. 1 ст. 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

На підтвердження обставин укладення Кредитного договору позивач АТ «Сенс Банк» надав копію оферти на укладання угоди про обслуговування кредитної картки та відкриття відновлювальної кредитної лінії від 17.07.2018, яка підписана Банком та ОСОБА_1 , розрахунок заборгованості по кредиту, копію вимоги про усунення порушень з доказами її направлення відповідачу.

Також, до позовної заяви АТ «Сенс Банк» надало виписку по рахунку ОСОБА_1 за період із 17.07.2018 по 30.09.2025, з якої вбачається надання відповідачу кредитних коштів у вигляді встановленого кредитного ліміту на картковий рахунок, факт користування ним карткою, рух коштів по рахунку та наявність заборгованості.

При цьому, виписка з рахунку є первинним бухгалтерським документом відповідно до положень Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність». Верховний Суд неодноразово звертав увагу на те, що банківські виписки з рахунків позичальника є належними та допустимими доказами у справі, що підтверджують рух коштів по конкретному банківському рахунку, вміщують записи про операції, здійснені протягом операційного дня, та є підтвердженням виконаних за день операцій. Тобто виписки за картковими рахунками можуть бути належними доказами щодо заборгованості за кредитним договором (постанови від 23.09.2019 у справі N 910/10254/18, від 19.02.2020 у справі N 910/16143/18, від 25.05.2021 у справі N 554/4300/16-ц, від 21.09.2022 у справі N 381/1647/21, від 07.12.2022 у справі N 298/825/15-ц).

Підписавши матеріали кредитної справи відповідач підтвердив, що ним укладено кредитний договір та погоджено істотні умови кредитування, у зв`язку із чим, сторони зобов`язались виконувати їх належним чином.

Згідно з наданим банком розрахунком, заборгованість відповідача за договором кредиту № 630970369 від 17.07.2018 станом на 30.09.2025 у відповідача існує заборгованість за кредитним договором в сумі 108194,72 грн., з яких: 71184,34 грн. - прострочене тіло кредиту, 37010,38 грн. - відсотки за користування кредитом.

В матеріалах справи відсутні докази, які б спростовували надані позивачем розрахунки заборгованості та виписку з рахунку відповідача.

Підписавши матеріали кредитної справи відповідач підтвердив, що ним укладено кредитний договір та погоджено всі істотні умови кредитування, у зв`язку із чим, сторони зобов`язались виконувати їх належним чином.

Також, колегія суддів констатує, що на момент укладання спірного кредитного договору ОСОБА_1 не звертався до Банку із заявою про надання роз`яснень незрозумілих йому умов договору, або за додатковою інформацією щодо умов кредитування, а також з пропозицією про внесення будь-яких змін до запропонованої редакції договору, тим самим висловивши згоду з усіма його умовами та не подавав до банку звернень щодо роз`яснення його умов.

Таким чином, з матеріалів справи вбачається та підтверджується належними доказами те, що відповідач взяті на себе зобов`язання за Кредитним договором належним чином не виконав, у результаті чого утворилась заборгованість у розмірі пред`явленої до стягнення суми.

При цьому, на неправильність наявного у матеріалах справи розрахунку заборгованості за Кредитним Договором відповідач не посилався, власного контррозрахунку заборгованості до суду не надав, як і не довів відсутності у нього заборгованості перед банком.

З урахуванням конкретних обставин даної справи, суд апеляційної інстанції вважає, що позивачем доведено розмір існуючої заборгованості за кредитом, оскільки в ході розгляду справи було встановлено обставини погодження між сторонами всіх істотних умов кредитного договору.

Отже, вимоги позову є обґрутованими та підлягають задоволенню.

Натомість, висновок суду першої інстанції про відмову у задоволенні позовних вимог не ґрунтується на вимогах закону та спростовується наявними у справі матеріалами.

Враховуючи наведене, колегія суддів дійшла висновку про наявність підстав для задоволення позовних вимог АТ «Сенс Банк» та стягнення з ОСОБА_1 заборгованості за кредитним договором № 630970369 від 17.07.2018 станом на 30.09.2025 у розмірі 108194,72 грн., з яких: 71184,34 - прострочене тіло кредиту, 37010,38 грн. - відсотки за користування кредитом.

Згідно з ст. 376 ЦПК України підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є: неповне з`ясування обставин, що мають значення для справи; недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права.

З огляду на зазначене апеляційну скаргу слід задовольнити, рішення Шевченківського районного суду м. Запоріжжя від 13 травня 2026 року підлягає скасуванню з ухваленням нового рішення про задоволення позову АТ «Сенс Банк» в повному обсязі.

Аргументи апеляційної скарги знайшли своє підтвердження.

Відповідно до ч.13 ст.141 ЦПК України якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не передаючи справу на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат.

Відповідно до ч. 1 ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Відповідно до п. 1 ч. 2 ст. 141 ЦПК України інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються, у разі задоволення позову – на відповідача.

Оскільки апеляційна скарга підлягає задоволенню, рішення суду скасуванню, тому підлягають перерозподілу судові витрати, понесені сторонами по справі.

Із матеріалів справи вбачається, що при зверненні до суду з позовною заявою АТ «Сенс Банк» сплатило судовий збір у розмірі 2422,40 грн., що підтверджується меморіальним ордером №985081 від 25.11. 2025.

При зверненні до суду з апеляційною скаргою АТ «Сенс Банк» сплатило судовий збір у розмірі 3993,60 грн., що підтверджується платіжною інструкцією №2206574 від 30.06.2026.

Оскільки у справі, що розглядається, позов задоволено в повному обсязі, тому з відповідача ОСОБА_1 на користь АТ «Сенс Банк» підлягає стягненню судовий збір за подання позовної заяви у розмірі 2422,40 грн., та за подання апеляційної скарги у розмірі 2422,40*150% = 3633,60 грн., а всього у розмірі 6056 грн.

Керуючись ст. ст. 367, 368, 369, 374, 376, 381, 382, 384 ЦПК України, суд -

УХВАЛИВ:

Апеляційну скаргу Акціонерного товариства «Сенс Банк» - задовольнити.

Рішення Шевченківського районного суду м. Запоріжжя від 13 травня 2026 року скасувати та ухвалити нове рішення, яким позов Акціонерного товариства «Сенс Банк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором – задовольнити повністю.

Стягнути з ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП: НОМЕР_2 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 ) на користь Акціонерного товариства «Сенс Банк» (ЄДРПОУ 23494714, місто Київ, вулиця Велика Васильківська, будинок 100) заборгованість за кредитним договором №630970369 від 17.07.2018 у розмірі 108194 (сто вісім тисяч сто дев`яносто чотири) грн.72 коп.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Акціонерного товариства «Сенс Банк» судові витрати у вигляді сплати судового збору за подання позовної заяви та апеляційної скарги у розмірі 6056 (шість тисяч п`ятдесят шість) грн.

Постанова набирає законної сили з дня її ухвалення, проте може бути оскаржена безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складання повної постанови,лише у випадку якщо: а) касаційна скарга стосується питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики; б) особа, яка подає касаційну скаргу, відповідно до цього Кодексу позбавлена можливості спростувати обставини, встановлені оскарженим судовим рішенням, при розгляді іншої справи; в) справа становить значний суспільний інтерес або має виняткове значення для учасника справи, який подає касаційну скаргу; г) суд першої інстанції відніс справу до категорії малозначних помилково.

Повний текст постанови суду складено 28.08.2026.

Головуючого судді Мінгазова Р.В.

Суддів: Бредун Д.С.

Подліянова Г.С.