Рішення від 24 серпня 2026 р. у справі №132/1396/26 — Калинівський районний суд Вінницької області

Справа № 132/1396/26

Провадження № 2/132/1144/26

РІШЕННЯ

Іменем України

"25" серпня 2026 р. Калинівський районний суд Вінницької області

в складі: головуючого судді Павленко І.В.

за участю секретаря судового засідання Олійник Т.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Калинівка за правилами загального позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 , в інтересах якого діє представник – адвокат Вдовцова Аліна Дмитрівна, до ОСОБА_2 , про розірвання шлюбу,

ВСТАНОВИВ:

Представник позивача в позові вказує, що 28 серпня 2019 року у Калинівському районному відділі державної реєстрації актів цивільного стану Головного територіального управління юстиції у Вінницькій області між ОСОБА_1 (надалі – позивач) та ОСОБА_3 (надалі – відповідач) було зареєстровано шлюб, про що 28.08.2019 складено відповідний актовий запис №109.

Від даного шлюбу у подружжя є неповнолітня дитина – син ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , згідно свідоцтва про народження серії НОМЕР_1 , виданого виконкомом Новогребельської сільської ради Калинівського району Вінницької області 06.05.2020.

На початковому етапі спільного життя сімейні відносини між сторонами характеризувалися стабільністю та взаємною прихильністю. Подружжя демонструвало повагу одне до одного, надавало підтримку у повсякденних питаннях та спільно дбало про матеріальний і моральний добробут сім`ї. Сторони узгоджували свої дії, будували спільні плани на майбутнє та докладали необхідних зусиль для створення комфортних і належних умов проживання. Їхні взаємини були спрямовані на формування гармонійного сімейного середовища, що ґрунтувалося на довірі, взаєморозумінні.

Однак, із часом між сторонами виникли суттєві розбіжності у поглядах на життя, у розумінні сімейних цінностей та підходах до ведення побуту. Такі розбіжності поступово призвели до непорозумінь і, як наслідок, до втрати довіри та підтримки, що є основними засадами подружнього життя.

Вже понад два роки, кожен із сторін має окремі інтереси та фактично веде власне життя. Відновлення сімейних відносин є неможливим, оскільки відсутні взаємні почуття, спільні цінності та бажання підтримувати шлюбні стосунки. Збереження такого шлюбу суперечить інтересам обох сторін, оскільки він втратив будь-яке практичне та соціальне значення і фактично не виконує своєї мети – забезпечення умов для спільного життя та взаємної підтримки.

Сторони фактично втратили взаєморозуміння, повністю віддалилися одна від одної, не підтримують належного сімейного спілкування, не можуть дійти згоди з ключових питань спільного життя та знайти взаємоприйнятні компроміси, що свідчить про остаточний розлад шлюбних відносин і відсутність реальних передумов для їх відновлення у майбутньому.

Подружжя втратило характер партнерських відносин: сторони не підтримують спільного побуту, не ведуть спільного господарства, не узгоджують питання, що стосуються сімейного життя, та не беруть участі у спільному прийнятті рішень.

З огляду на наведені обставини, очевидно, що подальше спільне життя сторін у шлюбі є неможливим.

Подружні відносини втратили свій зміст як у моральному, так і у правовому аспекті, оскільки між сторонами відсутні будь-які елементи, характерні для шлюбного союзу: спільне ведення господарства, взаємна турбота та підтримка, спільна участь у вихованні дітей і плануванні сімейного життя. Таким чином, подальше збереження шлюбу не має жодних реальних підстав і не відповідає інтересам жодної зі сторін.

Фактично шлюб перестав існувати як життєвий союз, а його формальне збереження лише поглиблює конфліктність ситуації, суперечить інтересам обох сторін та не відповідає реальному стану.

Таким чином, шлюб між сторонами є лише формальним. Надання строку для примирення не виправить стан шлюбних відносин, так як спроби примирення між сторонами в минулому не принесли жодних результатів. Тому це лише призведе до погіршення відносин сторін. Враховуючи вищевикладене, шлюб є таким, що підлягає розірванню судом, а підстав для призначення строку для примирення не має. За вказаних підстав звертається в суд з даним позовом.

Ухвалою судді Калинівського районного суду Вінницької області Павленко І.В. від 13.05.2026 року по справі відкрито загальне позовне провадження. Призначено підготовче засідання на 09:00 год. 09.06.2026 року. Відповідачу визначено п`ятнадцятиденний строк з дня вручення ухвали про відкриття провадження у справі для подання відзиву на позовну заяву. Відповідач ОСОБА_2 своїм правом на подання відзиву на позовну заяву не скористалась.

Ухвалою Калинівського районного суду Вінницької області від 24.06.2026 року було закрито підготовче судове засідання у вищевказаній цивільні справі та призначено її до судового розгляду по суті на 09:00 год. 15.07.2026 року, яке у зв`язку з неявкою відповідача було відкладено на 09:00 год. 25.08.2026.

Позивач та його представник в судове засідання не з`явились, проте в матеріалах справи наявна заява представника позивача – адвоката Вдовцової А.Д. від 23.06.2026 про розгляд справи у відсутність позивача та його представника, позовні вимоги підтримують в повному обсязі, та просять задовольнити, проти примирення заперечують. У разі неявки відповідача в судове засідання не заперечують проти заочного розгляду справи.

Відповідач ОСОБА_2 повторно не з`явилась в судове засідання, хоча належним чином повідомлялась про дату, час і місце судового засідання шляхом оголошення про виклик особи до суду на офіційному веб-порталі судової влади України. Проте, про причини неявки відповідач суд не повідомила, заперечень з приводу поданого позову не надала.

Частиною восьмою статті 178 ЦПК України визначено, що у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд вирішує справу за наявними матеріалами. Аналогічне положення міститься і в ч. 2 ст. 191 ЦПК України.

Відповідно до ч. 4 ст. 223 ЦПК України у разі повторної неявки в судове засідання відповідача, повідомленого належним чином, суд вирішує справу на підставі наявних у ній даних чи доказів (постановляє заочне рішення).

Враховуючи зазначене вище та положення ч. 4 ст. 223 ЦПК України і ст. 280 ЦПК України, суд ухвалив провести заочний розгляд справи за наявними матеріалами справи.

Відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України, у разі неявки в судове засідання всіх учасників справи чи в разі якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

За вказаних обставин суд вважає можливим провести судове засідання за відсутності учасників справи та без фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу.

Вивчивши матеріали справи, оцінивши зібрані докази по справі, суд вважає, що позов підлягає до задоволення з наступних підстав.

Так, в судовому засіданні достовірно встановлено, що сторони зареєстрували шлюб 28 серпня 2019 року у Калинівському районному відділі державної реєстрації актів цивільного стану Головного територіального управління юстиції у Вінницькій області, актовий запис №109, що підтверджується свідоцтвом про шлюб серії НОМЕР_2 , виданим Калинівським районним відділом державної реєстрації актів цивільного стану Головного територіального управління юстиції у Вінницькій області 28.08.2019.

В шлюбі у них народився син ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , що підтверджується свідоцтвом про народження серії НОМЕР_1 , виданого виконкомом Новогребельської сільської ради Калинівського району Вінницької області 06.05.2020.

Стаття 4 СК України визначає, що шлюб ґрунтується на вільній згоді чоловіка та жінки укласти шлюбні відносини та створити сім`ю.

Згідно ст. 110 СК України подружжя має право подати до суду заяву про розірвання шлюбу в разі незгоди подальшого збереження шлюбних відносин.

На початковому етапі спільного життя сімейні відносини між сторонами характеризувалися стабільністю та взаємною прихильністю.

Однак, із часом між сторонами виникли суттєві розбіжності у поглядах на життя, у розумінні сімейних цінностей та підходах до ведення побуту. Такі розбіжності поступово призвели до непорозумінь і, як наслідок, до втрати довіри та підтримки, що є основними засадами подружнього життя.

Вже понад два роки, кожен із сторін має окремі інтереси та фактично веде власне життя. Відновлення сімейних відносин є неможливим, оскільки відсутні взаємні почуття, спільні цінності та бажання підтримувати шлюбні стосунки. Збереження такого шлюбу суперечить інтересам обох сторін, оскільки він втратив будь-яке практичне та соціальне значення і фактично не виконує своєї мети – забезпечення умов для спільного життя та взаємної підтримки.

Сторони фактично втратили взаєморозуміння, повністю віддалилися одна від одної, не підтримують належного сімейного спілкування, не можуть дійти згоди з ключових питань спільного життя та знайти взаємоприйнятні компроміси, що свідчить про остаточний розлад шлюбних відносин і відсутність реальних передумов для їх відновлення у майбутньому.

Подружжя втратило характер партнерських відносин: сторони не підтримують спільного побуту, не ведуть спільного господарства, не узгоджують питання, що стосуються сімейного життя, та не беруть участі у спільному прийнятті рішень.

З огляду на наведені обставини, очевидно, що подальше спільне життя сторін у шлюбі є неможливим.

Подружні відносини втратили свій зміст як у моральному, так і у правовому аспекті, оскільки між сторонами відсутні будь-які елементи, характерні для шлюбного союзу: спільне ведення господарства, взаємна турбота та підтримка, спільна участь у вихованні дітей і плануванні сімейного життя. Таким чином, подальше збереження шлюбу не має жодних реальних підстав і не відповідає інтересам жодної зі сторін.

Фактично шлюб перестав існувати як життєвий союз, а його формальне збереження лише поглиблює конфліктність ситуації, суперечить інтересам обох сторін та не відповідає реальному стану.

Таким чином, шлюб між сторонами є лише формальним. Надання строку для примирення не виправить стан шлюбних відносин, так як спроби примирення між сторонами в минулому не принесли жодних результатів. Тому це лише призведе до погіршення відносин сторін. Враховуючи вищевикладене, шлюб є таким, що підлягає розірванню судом, а підстав для призначення строку для примирення не має.

Відповідно до ч. 3 ст. 105 СК України шлюб припиняється внаслідок його розірвання за позовом одного з подружжя на підставі рішення суду.

Відповідно до ч. 2 ст. 112 СК України суд постановляє рішення про розірвання шлюбу, якщо буде встановлено, що подальше спільне життя подружжя і збереження шлюбу суперечило б інтересам одного з них, інтересам їхньої дитини, що мають істотне значення.

З огляду на вищевикладене, суд приходить до висновку, що сім`я розпалась остаточно і її подальше збереження буде суперечити інтересам сторін.

Окрім того, відповідно до ст.113 СК України особа, яка змінила своє прізвище у зв`язку з реєстрацією шлюбу, має право після розірвання шлюбу надалі іменуватися цим прізвищем або відновити своє дошлюбне прізвище, тому суд вважає за можливе після розірвання шлюбу відповідача надалі іменувати прізвищем – « ОСОБА_5 ».

Щодо вирішення питання судових витрат, суд вважає за необхідне зазначити наступне.

Відповідно до статті 133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

Згідно із ч. 1 ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Виходячи з наведеного, а також враховуючи той факт, що позивач при подачі зазначеного позову був звільнений від сплати судового збору на підставі п.9 ч. 1 ст. 5 ЗУ «Про судовий збір», суд прийшов до висновку про стягнення з відповідача в дохід держави судові витрати по сплаті судового збору в розмірі 1331,20 грн.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст.105, 110, 111, 112, 113 СК України, ст.ст.12, 80, 81, 141, 211, 247, 259, 268, 279, 280-282, 354 ЦПК України, суд-

УХВАЛИВ:

Позов задовольнити.

Розірвати шлюб між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , зареєстрований 28 серпня 2019 року у Калинівському районному відділі державної реєстрації актів цивільного стану Головного територіального управління юстиції у Вінницькій області, актовий запис №109.

Після розірвання шлюбу відповідача надалі іменувати прізвищем – « ОСОБА_5 ».

Документом, що засвідчує факт розірвання шлюбу, є рішення суду, яке набрало законної сили.

Стягнути з ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 в дохід держави судові витрати по сплаті судового збору в розмірі 1331 грн. 20 коп.

Після набрання цим рішенням законної сили, його копію невідкладно направити до місцевого органу державної реєстрації актів цивільного стану для внесення відомостей до Державного реєстру актів цивільного стану громадян та проставлення відмітки в актовому записі про шлюб.

Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача, поданою протягом 30 днів з дня його проголошення в порядку, передбаченому ст. 284 ЦПК України.

Суддя І.В. Павленко