Постанова від 30 серпня 2026 р. у справі №442/7963/25 — Львівський апеляційний суд

Справа № 442/7963/25 Головуючий у 1 інстанції: Крамар О.В.

Провадження № 22-ц/811/4403/25 Доповідач в 2-й інстанції: Ванівський О. М.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

31 серпня 2026 року Львівський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

головуючого - судді: Ванівського О.М.

суддів: Савуляка Р.В., Цяцяка Р.П.,

розглянувши в порядку письмового провадження цивільну справу за апеляційною скаргою представника ОСОБА_1 – адвоката Максимова Миколи Ігоровича на рішення Дрогобицького міськрайонного суду Львівської області від 21 листопада 2025 року у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за договором позики, -

ВСТАНОВИВ:

Представник позивача Сімутіна А.А. звернулася в суд із вказаним вище позовом, в якому просила стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» заборгованість за: кредитним договором №31956-02/2024 в розмірі 32000,00 грн. та судові витрати.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилалась на те, що 19.02.2024 між ТОВ «Аванс Кредит» (первісний кредитор) та ОСОБА_1 укладено кредитний договір №31956-02/2024, відповідно до якого відповідач отримав кредит та зобов`язався його повернути в порядку та строки, визначені договором.

Договір є укладеним у вигляді електронного документа шляхом обміну електронними повідомленнями, з використанням інформаційно - телекомунікаційної системи, із застосуванням електронного цифрового підпису та електронного підпису одноразовим ідентифікатором згідно Закону України «Про електронну комерцію».

20.08.2024 між ТОВ «Аванс Фінанс» та ТОВ «ФК «Європейська агенція з повернення боргів» укладено Договір факторингу №20082024, відповідно до якого, до останнього перейшло право грошової вимоги до відповідача за кредитним договором №31956-02/2024 від 19.02.2024.

Відповідач свої зобов`язання за кредитним договором належним чином не виконав, внаслідок чого утворилась заборгованість за кредитним договором, яка згідно витягу з реєстру боржників від 20.08.2024 до договору факторингу №20082024 від 20.08.2024 становить 32000,00 грн., з яких: 8000,00 грн. сума заборгованості за основною сумою боргу, 24000,00 грн. сума заборгованості за відсотками.

Посилаючись на викладене, ТОВ «ФК «Європейська агенція з повернення боргів» просили суд стягнути із ОСОБА_1 заборгованість за вказаними вище кредитними договорами.

Рішенням Дрогобицького міськрайонного суду Львівської області від 21 листопада 2025 року позов задоволено.

Стягнуто з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 на користь ТзОВ «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «ЄВРОПЕЙСЬКА АГЕНЦІЯ З ПОВЕРНЕННЯ БОРГІВ», ЄДРПОУ 35625014 суму заборгованості за Кредитним договором № 31956-02/2024 в розмірі 32000 грн. 00 коп. та судовий збір в розмірі 3028 гривень 00 коп., а всього разом: 35028 (тридцять п`ять тисяч двадцять вісім) гривень 00 копійок.

Рішення суду оскаржив представник ОСОБА_1 – адвокат Максимов Микола Ігорович, подавши апеляційну скаргу.

Вважає, що рішення прийнято з порушенням норм матеріального і процесуального права.

Покликається на те, що Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» не довело факту надання (передачі) кредитних коштів відповідачу. Відсутні первинні бухгалтерські документи, які відповідно до законодавства підтверджують рух (зарахування) коштів на банківський рахунок, відкритий на ім`я ОСОБА_1 .. Факт надання кредиту (передання коштів) є ключовою обставиною, без

встановлення якої неможливо дійти висновку про наявність боргу. Проте позивачем не подано до суду жодного належного доказу, який би беззаперечно підтверджував: перерахування грошових коштів; зарахування коштів на рахунок відповідача; фактичне отримання відповідачем кредитних коштів.

Просить рішення суду скасувати та постановити нове судове рішення, яким відмовити в задоволенні позову.

Згідно ч. 1 ст. 368 ЦІК України справа розглядається судом апеляційної інстанції за правилами, становленими для розгляду справи в порядку прощеного позовного провадження, з особливостями, встановленими цією главою.

Відповідно до ч.1 ст. 369 ЦІК України апеляційні скарги на рішення суду у справах з ціною позову менше тридцяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім тих, які не підлягають розгляду в порядку спрощеного позовного провадження, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи.

Відповідно до ч. 13 статті 7 ЦПК України розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться.

Крім того, практика Європейського суду з прав людини з питань гарантій публічного характеру провадження у судових органах в контексті пункту 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, свідчить про те, що публічний розгляд справи може бути виправданим не у кожному випадку (рішення від 08 грудня 1983 року у справі "Ахп v. Germany". , заява №8273/78, рішення від 25 квітня 2002 року "VarelaAssalinocontrelePortugal", заява N? 64336/01).

Так, у випадках, коли мають бути вирішені тільки питання права, то розгляд письмових заяв, на думку ЄСПЛ, є доцільнішим, ніж усні слухання, і розгляд справи на основі письмових доказів є достатнім. В одній із зазначених справ заявник не надав переконливих доказів на користь того, що для забезпечення справедливого судового розгляду після обміну письмовими заявами необхідно було провести також усні слухання. Зрештою, у певних випадках влада має право брати до уваги міркування ефективності й економії. Зокрема, коли фактичні обставини не є предметом спору, а питання права не становлять особливої складності, та обставина, що відкритий розгляд не проводився, не є порушенням вимоги пункту 1 статті 6 Конвенції про проведення публічного розгляду справи.

Суд апеляційної інстанції створив учасникам процесу належні умови для ознайомлення з рухом справи шляхом надсилання процесуальних документів та апеляційної скарги, а також надав сторонам строк для подачі відзиву.

Крім того, кожен з учасників справи має право безпосередньо знайомитися з її матеріалами, зокрема з аргументами іншої сторони, та реагувати на ці аргументи відповідно до вимог ЦПК України.

Враховуючи вищезазначене, розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи.

Згідно з ч.2 ст.247 ЦПК України у разі якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Відповідно до частин 4,5 ст.268 ЦПК України у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи, суд підписує рішення без його проголошення. Датою ухвалення рішення, ухваленого за відсутності учасників справи, є дата складення повного судового рішення.

Перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах вимог та доводів апеляційної скарги, апеляційний суд приходить до висновку, що апеляційна скарга не підлягає до задоволення, виходячи з наступного.

Відповідно до п. п. 1-5 ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обгрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом. При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду. Обгрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з?ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Колегія суддів вважає, що оскаржуване рішення суду відповідає зазначеним вимогам.

Відповідно до ст. 264 ЦПК України під час ухвалення рішення суд вирішує такі питання: 1) чи мали місце обставини (факти), якими обґрунтовувалися вимоги та заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; 2) чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження; 3) які правовідносини сторін випливають із встановлених обставин; 4) яка правова норма підлягає застосуванню до цих правовідносин.

Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції прийшов до висновку, що у встановлений договором строк відповідач не повернув кредитні кошти та не сплатив нараховані проценти за користування кредитом, а відтак у позивача виникло право на заявлення вимоги про стягнення з відповідача заборгованості.

Колегія суддів погоджується з такими висновками суду зважаючи на наступне.

Судом встановлено, що 19 лютого 2024 року ТзОВ «АВАНС КРЕДИТ» та ОСОБА_1 уклали кредитний договір № 31956-02/2024.

Кредитний договір підписаний електронним підписом Позичальника, що відтворений шляхом використання Позичальником одноразового ідентифікатора і був надісланий на номер мобільного телефону Відповідача, який зазначений п. 8 Кредитного договору, реквізити та підписи сторін.

Відповідно до п.1.1. Кредитного договору товариство надає клієнту кредит у розмірі 8000,00 грн. на умовах строковості, зворотності, платності, а клієнт зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти за користування кредитом в порядку та на умовах, визначених цим Договором.

Відповідно до п.1.2. Кредитного договору кредит надається строком на 120 днів. Дата надання кредиту – 19.02.2024. Надання кредит клієнт зобов`язаний погасити в останній день строку кредитування. Дата погашення кредиту – 17.06.2024.

Відповідно до п.п. 1.6. п. 1 Кредитного договору, кошти кредиту надаються ТОВ «АВАНС КРЕДИТ» у безготівковій формі шляхом їх перерахування за реквізитами платіжної картки, реквізити якої надані Відповідачем первісному кредитору з метою отримання кредиту. Кредит вважається наданим в день перерахування ТОВ «АВАНС КРЕДИТ» суми кредиту (загального розміру) за реквізитами, згідно п.п. 1.6. п. 1 Кредитного договору.

Підписанням Кредитного договору Відповідач підтвердив, що він ознайомлений з усіма умовами Правил надання грошових коштів у позику, у тому числі на умовах фінансового кредиту ТзОВ «АВАНС КРЕДИТ» (далі - «Правила») (п.п. 7.6 Кредитного договору), які розмішені на веб-сайті Товариства. Приймаючи умови Кредитного Договору. Відповідач підтверджує, що він повністю розуміє, погоджується і зобов`язується неухильно дотримуватися цих Правил.

Ці правила є публічною пропозицією (офертою) у розумінні ст. ст. 641, 644 ЦК України на укладення договору кредиту та визначають порядок і умови кредитування, права і обов`язки сторін, іншу інформацію, необхідну для укладення договору.

20.08.2024 ТОВ «АВАНС КРЕДИТ» та ТзОВ «ФК «Європейська агенція з повернення боргів» уклали Договір факторингу № 20082024, у відповідності до умов якого ТОВ «АВАНС КРЕДИТ» передає (відступає) ТОВ «ФК «ЄАПБ» за плату належні йому Права Вимоги, а ТОВ «ФК «ЄАПБ» приймає належні ТОВ «АВАНС КРЕДИТ» Права Вимоги до Боржників, вказаними у Реєстрі боржників.

Згідно з п. 1.1. Договору факторингу, Фактор зобов`язується передати грошові кошти в розпорядження Клієнта (ціна продажу) за плату, а Клієнт відступити Факторові Право грошової Вимоги, строк виконання зобов`язань за якою настав або виникне в майбутньому до третіх осіб - Боржників, включаючи суму основного зобов`язання (кредиту), плату за кредитом, пеню за порушення грошових зобов`язань та інші платежі, право на одержання яких належить Клієнту.

Згідно з п. 1.2 Договору факторингу, Сторони Погодили, що Перехід від Клієнта до Фактора Прав Вимоги Заборгованості до Боржників відбувається в момент підписання Сторонами Акту прийому-передачі Реєстру Боржників згідно Додатку №2, після чого Фактор стає кредитором по відношенню до Боржників стосовно заборгованостей та набуває відповідні Права Вимоги. Підписаний Сторонами та скріплений їх печатками Акт прийому-передачі Реєстру Боржників - підтверджує факт переходу від Клієнта до Фактора Прав Вимоги Заборгованості та є невід`ємною частиною цього Договору.

Відповідно до Реєстру боржників від 20.08.2024 до Договору факторингу № 20082024 від 20.08.2024 ТОВ «ФК «ЄАПБ» набуло права грошової вимоги до Відповідача в сумі 32000 грн., з яких: 8000 грн. - сума заборгованості за основною сумою боргу; 24000 грн. - сума заборгованості за відсотками.

Всупереч умовам Кредитного договору, незважаючи на повідомлення, Відповідач не виконав свого зобов`язання. Після відступлення Позивачу права грошової вимоги до Відповідача, останній не здійснив жодного платежу для погашення існуючої заборгованості ні на рахунки ТОВ «ФК «ЄАПБ», ні на рахунки попереднього кредитора.

З моменту отримання права вимоги до Відповідача, а саме з 20.08.2024 Позивач не здійснював нарахування жодних штрафних санкцій.

Таким чином, ОСОБА_1 має непогашену заборгованість перед ТОВ «ФК «ЄАПБ» за кредитним договором № 31956-02/2024 від 19.02.2024 в розмірі 32000 грн.

Правовідносини, що виникли між сторонами, врегульовано Цивільним кодексом України, Законом України «Про споживче кредитування», Законом України «Про електронну комерцію».

Згідно зі ст. 204 ЦК України правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

У відповідності до статей 626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Відповідно до ч. ч. 1, 2 ст. 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).

Частиною першою статті 13 Закону України «Про споживче кредитування» зазначено, що договір про споживчий кредит, договори про надання додаткових та супутніх послуг кредитодавцем і третіми особами та зміни до них укладаються у письмовій формі (у паперовому або електронному вигляді з накладенням електронних підписів, електронних цифрових підписів, інших аналогів власноручних підписів (печаток) сторін у порядку, визначеному законодавством). Кожна сторона договору отримує по одному примірнику договору з додатками до нього. Примірник договору, що належить споживачу, має бути переданий йому невідкладно після підписання договору сторонами.

Відповідно до ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію» електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття акцепту) другою стороною. Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті. Відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом: надсилання електронного повідомлення особі, яка зробила пропозицію укласти електронний договір, підписаного в порядку, передбаченому статтею 12 Закону України «Про споживче кредитування»; заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому статтею 12 Закону України «Про споживче кредитування»; вчинення дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, про зміст таких дій чітко роз`яснено в інформаційній системі, в якій розміщено таку пропозицію, і ці роз`яснення логічно пов`язані з нею.

Статтею 12 Закону України «Про електронну комерцію» регламентуються вимоги до підпису сторін договору. Так, частиною першою цієї статті визначено, якщо відповідно до акта цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання, зокрема: електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом.

Відповідно до п. 12 ч. 1 ст. 3 Закону України «Про електронну комерцію» одноразовий ідентифікатор - алфавітно-цифрова послідовність, що її отримує особа, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір шляхом реєстрації в інформаційно-телекомунікаційній системі суб`єкта електронної комерції, що надав таку пропозицію. Одноразовий ідентифікатор може передаватися суб`єктом електронної комерції, що пропонує укласти договір, іншій стороні електронного правочину засобом зв`язку, вказаним під час реєстрації у його системі, та додається (приєднується) до електронного повідомлення від особи, яка прийняла пропозицію укласти договір.

Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 «Про електронну комерцію», вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі. Кожний примірник електронного документа з накладеним на нього підписом, визначеним статтею 12 цього Закону, є оригіналом такого документа.

Таким чином, між ТОВ «АВАНС КРЕДИТ» та ОСОБА_1 було укладено кредитний договір.

Згідно з положеннями ч. 1 ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

Частиною 2 статті 1050 ЦК України встановлено, що якщо договором встановлений обов`язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів, належних йому відповідно до статті 1048 цього Кодексу.

Відповідно до приписів ст. 526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог, відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

За змістом статті 525 ЦК України одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

На підставі статті 610 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

У відповідності до ч. 1 ст. 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Пунктом 1 ч. 1 ст. 512 ЦК України передбачено, що кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).

Згідно з вимогами ч. 1 ст. 1077 ЦК України за договором факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги) одна сторона (фактор) передає або зобов`язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату (у будь-який передбачений договором спосіб), а клієнт відступає або зобов`язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника).

Відповідно до ст. 1049 ЦК України позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.

За змістом статей 12, 81 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Як правильно встановив суд першої інстанції, кредитний договір № 31956-02/2024 від 19 лютого 2024 року підписаний відповідачем власноруч шляхом використання електронного підпису одноразовим ідентифікатором, чим підтверджується його волевиявлення на укладення договору та прийняття його умов.

Так, підписуючи договір, відповідач підтвердив ознайомлення з умовами договору та Графіком платежів та надав згоду на їх застосування, що прямо передбачено умовами договору.

Разом з тим кредитний договір містить реквізити платіжного засобу, який відповідач зазначив самостійно та бажав отримати кредит саме у такий спосіб. При цьому відповідач не зазначає про наявність помилки у реквізитах.

Крім того, матеріали справи свідчать про те, що відповідач надав первісному кредитору необхідні анкетні дані, а також погодився на обробку інформації та отримання повідомлень від кредитора, що є складовою договірних відносин сторін та підтверджує участь відповідача у процедурі укладення договору.

Таким чином, укладений між ТОВ «АВАНС КРЕДИТ» та ОСОБА_1 кредитний договір № 31956-02/2024 від 19 лютого 2024 року містить усі істотні умови кредитного договору, а також необхідні реквізити сторін, зокрема персональні дані відповідача, його ідентифікаційні відомості та адресу місця проживання.

Отже, наявні у матеріалах справи докази у їх сукупності свідчать про належне укладення між сторонами кредитного договору та досягнення згоди з усіх його істотних умов.

Таким чином, суд першої інстанції дійшов правильного висновку про те, що кредитний договір укладений між сторонами у спосіб, визначений чинним законодавством України. Сторони кредитного договору досягли згоди з усіх істотних умов договору перед його укладанням, зокрема, щодо суми кредиту, строку кредиту, процентної ставки за кредитом, розміру процентів за користування кредитом, річної процентної ставки, загальної вартості кредиту для позичальника з урахуванням процентної ставки, відповідач ОСОБА_1 погодився на укладення договору саме такого змісту та підписав договір за допомогою електронного підпису одноразовим ідентифікатором, тому відповідно до ч. 1 ст. 638 ЦК України договір вважається укладеним.

Доводи апеляційної скарги про те, що Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» не довело факту надання (передачі) кредитних коштів відповідачу, є безпідставними враховуючи наступне.

Закон України «Про платіжні системи та переказ коштів в Україні» як спеціальний закон визначає загальні засади функціонування платіжних систем і систем розрахунків (далі - платіжні системи) в Україні, поняття та загальний порядок проведення переказу коштів у межах України, встановлює відповідальність суб`єктів переказу, а також визначає загальний порядок здійснення нагляду (оверсайта) за платіжними системами.

Відповідно до п. 16.1. ст. 16. Закону «Документи на переказ»: 16.1. До документів на переказ відносяться розрахункові документи, документи на переказ готівки, міжбанківські розрахункові документи, клірингові вимоги та інші документи, що використовуються в платіжних системах для ініціювання переказу.

Згідно ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік і фінансову звітність в

Україні» «Первинні документи та регістри бухгалтерського обліку»: 1. Підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. 2. Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені у паперовій або в електронній формі та повинні мати такі обов`язкові реквізити, якщо інше не передбачено окремими законодавчими актами України: назву документа (форми); дату складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Первинні документи, складені в електронній формі, застосовуються у бухгалтерському обліку за умови дотримання вимог законодавства про електронні документи та електронний документообіг.

ТОВ «УНІВЕРСАЛЬНІ ПЛАТІЖНІ РІШЕННЯ» надає послуги з переказу коштів в національній валюті без відкриття рахунків. Для цього підприємство внесене в державний реєстр фінансових установ (свідоцтво серія ФК №342 від 02.10.2012) та отримало Ліцензію Національного банка України №3 від 11.11.2013 року.

Матеріали справи містять підтвердження перерахування кредитних коштів на зазначену в кредитному договорі № 31956-02/2024 від 19 лютого 2024 року, платіжну картку позивальника № НОМЕР_2 .

Зазначений документ повністю відповідає ЗУ «Про платіжні системи та переказ коштів в Україні» та ЗУ «Про бухгалтерський облік і фінансову звітність в Україні» та відноситься до первинного облікового документу що складений в електронній формі.

Доводи апеляційної скарги представника відповідача висновків суду не спростовують і зводяться лише до незгоди з ухваленим рішенням та переоцінки доказів, яким судом першої інстанції надано належну правову оцінку.

При цьому з матеріалів справи вбачається, що суд першої інстанції дослідив надані сторонами докази у їх сукупності, надав їм належну правову оцінку відповідно до вимог статей 76- 81, 89 ЦПК України та дійшов обґрунтованих висновків щодо наявності правових підстав для задоволення позову.

Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 374 ЦПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право залишити судове рішення без змін, а скаргу без задоволення.

Відповідно до статті 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

За таких обставин, оскаржуване рішення суду першої інстанції ухвалене з додержанням норм матеріального і процесуального права, підстав для його скасування чи зміни колегія суддів не вбачає, а тому апеляційну скаргу представника відповідача слід залишити без задоволення, а рішення суду — без змін.

Згідно з підпунктом «в» пункту 4 частини першої статті 382 ЦПК України суд апеляційної інстанції повинен вирішити питання про розподіл судових витрат, понесених у зв`язку з переглядом справи у суді апеляційної інстанції.

Відповідно статті 141 ЦПК України суд апеляційної інстанції, залишаючи рішення суду без змін, не змінює розподіл судових витрат.

Оскільки апеляційна скарга залишена без задоволення, підстави для нового розподілу судових витрат, понесених у зв`язку з розглядом справи у суді першої інстанції, а також розподілу судових витрат, понесених у зв`язку з переглядом справи у суді апеляційної інстанції, відсутні.

Керуючись ст.ст. 367, 368, 374, 375, 381, 382, 383, 384 ЦПК України, Львівський апеляційний суд,-

УХВАЛИВ:

апеляційну скаргу представника ОСОБА_1 – адвоката Максимова Миколи Ігоровича - залишити без задоволення.

Рішення Дрогобицького міськрайонного суду Львівської області від 21 листопада 2025 року - залишити без змін.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її прийняття, але може бути оскарженою у касаційному порядку шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складання повної постанови.

Повний текст постанови складено 31.08.2026 року.

Головуючий: Ванівський О.М.

Судді Савуляк Р.В.

Цяцяк Р.П.