Постанова від 30 серпня 2026 р. у справі №455/2536/24 — Львівський апеляційний суд

Справа № 455/2536/24 Головуючий у 1 інстанції: Клімченко М.І.

Провадження № 22-ц/811/3256/25 Доповідач в 2 інстанції: Савуляк Р.В.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

31 серпня 2026 року колегія суддів судової палати з розгляду цивільних справ Львівського апеляційного суду в складі:

Головуючого судді: Савуляка Р.В.

суддів: Ванівського О.М., Шандри М.М.

секретаря: Іванової О.О.

без участі сторін, розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження в місті Львові цивільну справу за апеляційною скаргою представника ОСОБА_1 – ОСОБА_2 на заочне рішення Старосамбірського районного суду Львівської області від 04 березня 2025 року у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Укр Кредит Фінанс» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором, –

ВСТАНОВИЛА:

У жовтні 2024 року Товариство з обмеженою відповідальністю ««Укр Кредит Фінанс» звернулося до суду з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором.

Позов мотивували тим, що 19 березня 2024 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «Укр Кредит Фінанс» та ОСОБА_1 за допомогою Веб-сайту, який є сукупністю інформаційних та телекомунікаційних систем Товариства з обмеженою відповідальністю «Укр Кредит Фінанс», в рамках якої реалізуються технології обробки інформації з використанням технічних і програмних засобів і які у процесі обробки інформації діють як єдине ціле, укладено електронний договір про відкриття кредитної лінії №1367-2496.

За умовами договору про відкриття кредитної лінії № 1367-2496 від 19 березня 2024 року кредитодавець взяв на себе зобов`язання надати позичальнику кредит для задоволення особистих потреб в сумі 20000 грн на строк, що становить 300 днів зі сплатою процентів за користування кредитними коштами.

Надавши відповідачу кредит, Товариство з обмеженою відповідальністю «Укр кредит Фінанс» виконало взяті на себе зобов`язання відповідно до умов вищезазначеного кредитного договору в повному обсязі.

Внаслідок неналежного виконання зобов`язань за умовами договору про відкриття кредитної лінії № 1367-2496 від 19 березня 2024 року у ОСОБА_1 виникла заборгованість в розмірі 57500.00 грн, з яких 20000 грн прострочена заборгованість за кредитом, 37260.00 – прострочена заборгованість за процентами, нарахованими за користування кредитними коштами, 240.00 грн – комісія за видачу кредиту.

У зв`язку з неналежним виконанням умов договору, позичальнику надіслано вимогу про усунення порушень умов кредитного договору № 1367-2496 від 19 березня 2024 року, однак така відповідачкою не виконана.

Кредитодавець має право вимагати від позичальника повернення кредиту в повному обсязі та сплати процентів за весь строк фактичного користування кредитом.

З наведених підстав просили стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Укр Кредит Фінанс» суму заборгованості за кредитним договором № 1367-2496 від 19 березня 2024 року в розмірі 57500 грн.

Заочним рішенням Старосамбірського районного суду Львівської області від 04 березня 2025 року позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Укр Кредит Фінанс» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором – задоволено.

Стягнуто з ОСОБА_1 накористь Товариства з обмеженою відповідальністю «Укр Кредит Фінанс» загальну суму заборгованості за кредитним договором № 1367-2496 від 19 березня 2024 року в розмірі 57500 грн та 2422.40 грн судового збору.

Заочне рішення Франківського районного суду м. Львова від 15 жовтня 2025 року оскаржила представник ОСОБА_1 – ОСОБА_2 .

В апеляційній скарзі покликається на те, що в матеріалах справи відсутні належні та допустимі докази, які б підтверджували, що кредитний договір підписано відповідачкою і вона погодилася з умовами цього договору, в тому числі з сумою кредит, строком кредитування та розміром процентів за користування кредитними коштами.

Позивач не надав доказів переказу позичальнику кредитних коштів, а видана позивачем довідка не підтверджує перерахування коштів, оскільки складена самим позивачем і повністю залежить від його волевиявлення.

Крім того, матеріали справи не містять первинних бухгалтерських документів, які б підтверджували наявність у ОСОБА_1 заборгованості за кредитним договором № 1367-2496 від 19 березня 2024 року.

Судом не встановлено період за який нараховано заборгованість за процентами за користування кредитними коштами та не перевірено правомірність такого нарахування.

Просить заочне рішення Старосамбірського районного суду Львівської області від 04 березня 2025 року скасувати та ухвалити нове судове рішення, яким у задоволенні позову відмовити повністю.

Відповідно до ч. 1 ст. 369 ЦПК України розгляд справи судом апеляційної інстанції проведено без повідомлення учасників справи, тому відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Згідно з ч. 5 статті 268 ЦПК України датою ухвалення рішення є дата його проголошення (незалежно від того, яке рішення проголошено повне чи скорочене). Датою ухвалення рішення, ухваленого за відсутності учасників справи, є дата складення повного судового рішення.

Отже, враховуючи наведені вище вимоги процесуального закону, датою ухвалення апеляційним судом судового рішення в даній справі, є дата складення повного судового рішення – 31 серпня 2026 року.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи, законність та обґрунтованість рішення суду в межах доводів та вимог апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає до задоволення, виходячи з наступного.

Відповідно до ст. 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Відповідно до ч. 1 ст. 638 ЦК України істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

У статті 526 ЦК України передбачено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до ч. 2 ст. 530 ЦК України якщо строк (термін) виконання боржником обов`язку не встановлений або визначений моментом пред`явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час.

Відповідно до ч. 1 ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

Згідно зі ст. 1055 ЦК України кредитний договір укладається у письмовій формі. Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним.

Відповідно до ч.ч.1,3 ст. 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони, або надсилалися ними до інформаційно-телекомунікаційної системи, що використовується сторонами. У разі якщо зміст правочину зафіксований у кількох документах, зміст такого правочину також може бути зафіксовано шляхом посилання в одному з цих документів на інші документи, якщо інше не передбачено законом. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв`язку. Використання при вчиненні правочинів факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного, електронного або іншого копіювання, електронного підпису або іншого аналога власноручного підпису допускається у випадках, встановлених законом, іншими актами цивільного законодавства, або за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідного аналога їхніх власноручних підписів, або іншим чином врегульовується порядок його використання сторонами.

Таким чином, будь-який вид договору, який укладається на підставі ЦК України, може мати електронну форму. Договір, укладений в електронній формі, є таким, що відповідає письмовій формі правочину (ст.ст. 205, 207 ЦК України).

Аналогічні висновки викладені у постановах Верховного Суду від 09 вересня 2020 року у справі №732/670/19, від 23 березня 2020 року у справі №404/502/18, від 07 жовтня 2020 року №127/33824/19.

Особливості укладання кредитного договору в електронному вигляді визначені Законом України «Про електронну комерцію», згідно ст. 3 якого електронний договір - це домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов`язків та оформлена в електронній формі.

Відповідно до ч. 3 ст. 11 вказаного Закону електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною. Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті.

Пропозиція укласти електронний договір (оферта) може бути зроблена шляхом надсилання комерційного електронного повідомлення, розміщення пропозиції (оферти) у мережі Інтернет або інших інформаційно-телекомунікаційних системах. Пропозиція укласти електронний договір (оферта) може включати умови, що містяться в іншому електронному документі, шляхом перенаправлення (відсилання) до нього (ч.ч. 4, 5 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію»).

Згідно з ч. 6 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію» відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом: надсилання електронного повідомлення особі, яка зробила пропозицію укласти електронний договір, підписаного в порядку, передбаченому ст. 12 цього Закону; заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому ст. 12 цього Закону; вчинення дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, якщо зміст таких дій чітко роз`яснено в інформаційній системі, в якій розміщено таку пропозицію, і ці роз`яснення логічно пов`язані з нею.

Відповідно до ч. 8 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію» у разі якщо укладення електронного договору відбувається в інформаційно-телекомунікаційній системі суб`єкта електронної комерції, для прийняття пропозиції укласти такий договір особа має ідентифікуватися в такій системі та надати відповідь про прийняття пропозиції (акцепт) у порядку, визначеному частиною шостою цієї статті. Такий документ оформляється у довільній формі та має містити істотні умови, передбачені законодавством для відповідного договору.

Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі.

Положеннями ст. 12 вказаного Закону визначено, що якщо відповідно до акту цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис», за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.

Із системного аналізу положень вище вказаного законодавства вбачається, що з урахуванням особливостей вищевказаного договору, його укладання в електронному вигляді через інформаційно-комунікаційну систему можливе за допомогою електронного цифрового підпису позичальника лише за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами цього правочину.

В іншому випадку електронний правочин може бути підписаний сторонами електронним підписом одноразового ідентифікатора та/або аналогом власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.

Відповідно до ч. 1 ст. 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.

Згідно зі ст. 1049 ЦК України позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.

Відповідно до ч. 2 ст.10561 ЦК України розмір процентів, тип процентної ставки (фіксована або змінювана) та порядок їх сплати за кредитним договором визначаються в договорі залежно від кредитного ризику, наданого забезпечення, попиту і пропозицій, які склалися на кредитному ринку, строку користування кредитом, розміру облікової ставки та інших факторів на дату укладення договору.

Судом встановлено, що 19 березня 2024 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «Укр Кредит Фінанс» та ОСОБА_1 укладено договір про відкриття кредитної лінії № 1367-2496, за умовами якого кредитодавець відкрив кредитну лінію для позичальника шляхом надання позичальнику кредиту на умовах строковості, зворотності, платності для задоволення особистих потреб позичальника, а позичальник зобов`язується повернути кредит не пізніше останнього дня строку кредитування та сплатити нараховані кредитодавцем проценти за користування кредитом у порядку, передбаченому цим договором.

Пунктом 4.1. договору про відкриття кредитної лінії № 1367-2496 від 19 березня 2024 року передбачено, що загальний розмір кредиту (сума кредиту) становить 20000.00 грн.

Мета отримання кредиту, тобто мета відкриття кредитної лінії: для задоволення особистих потреб позичальника (пункт 2.4. договору про відкриття кредитної лінії № 1367-2496 від 19 березня 2024 року).

Згідно з п. 4.4 договору про відкриття кредитної лінії № 1367-2496 від 19 березня 2024 рокубазовий період складає 14 календарних днів. Перебіг першого базового періоду починається з дати надання/видачі кредиту та закінчується в дату останнього календарного дня першого базового періоду. Перебіг кожного наступного базового періоду починається з наступної дати за датою закінчення попереднього базового періоду. Перебіг останнього базового періоду закінчується в останній день строку дії цього договору.

Відповідно до п. 4.6 договору про відкриття кредитної лінії № 1367-2496 від 19 березня 2024 рокунарахування процентів за користування кредитом здійснюється на залишок неповерненої суми кредиту за кожен день користування кредитом, починаючи з дня видачі кредиту до дати фактичного повернення всієї суми кредиту, за наступною ставкою: стандартна процентна ставка становить 1.50 % за кожен день користування кредитом (вказана процентна ставка застосовується протягом всього строку дії цього договору, за виключенням строку використання позичальником права користування кредитом за промо-ставкою та/або зниженою, та/або пільговою процентною ставкою).

Комісія за видачу кредиту становить 15.00 % від суми кредиту (п. 4.7 договору про відкриття кредитної лінії № 1367-2496 від 19 березня 2024 року).

Згідно з п. 4.9. договору про відкриття кредитної лінії № 1367-2496 від 19 березня 2024 року строк кредитування, тобто строк, на який надається кредит позичальника – 300 календарних днів з моменту перерахування кредиту позичальнику. Дата повернення (виплати) кредиту 12 січня 2025 року. Строк дії договору є рівним строку кредитування.

Реальна річна процентна ставка на дату укладення цього договору складає двадцять сім тисяч сто тридцять вісім цілих, сімнадцять сотих процентів (пункт 4.10 договору про відкриття кредитної лінії № 1367-2496 від 19 березня 2024 року).

Орієнтовна загальна вартість кредиту на дату укладення цього Договору (за весь строк кредитування) складає 103 280.88 грн. та включає в себе: суму кредиту, комісію за видачу кредиту та проценти за користування кредитом (пункт 4.11 договору про відкриття кредитної лінії № 1367-2496 від 19 березня 2024 року).

Згідно з листом АТ КБ «Приватбанк» від 09 серпня 2024 року та довідкою про перерахування суми кредиту № 1367-2496 від 19 березня 2024 рокувидача кредиту ОСОБА_1 за кредитним договором № 1367-2496 від 19 березня 2024 рокув сумі 20000 грн здійснено за допомогою платіжної системи LiqPay, платіж № 2439353408 на банківську карту НОМЕР_1 .

Згідно з розрахунком заборгованості ОСОБА_1 за кредитним договором № 1367-2496 від 19 березня 2024 року така становить 57500 грн, з яких 20000 грн – прострочена заборгованість за основним боргом, 37260 грн – прострочена заборгованість за процентами за користування кредитними коштами.

Як вбачається з вищезазначеного розрахунку заборгованості за період з 19 березня 2024 року по 15 квітня 2025 року проценти за користування кредитними коштами нараховувалися за зниженою процентною ставкою 1.20 % в день, а в подальшому з 16 квітня 2024 року по 08 серпня 2024 року – за базовою процентною ставкою 1.50 % в день, що відповідає умовам договору та вимогам Закону України «Про споживче кредитування» щодо максимального розміру денної процентної ставки.

Заперечуючи щодо задоволення позовних вимог, відповідачка, всупереч вимогам ч. 1 ст. 81 ЦПК України, не надала належних та допустимих доказів на підтвердження виконання нею зобов`язань за договором про відкриття кредитної лінії № 1367-2496 від 19 березня 2024 року щодо повернення кредитних коштів та сплати процентів за користування кредитними коштами в повному обсязі та відсутності у неї заборгованості за кредитним договором, чи наявної заборгованості в іншому розмірі.

Враховуючи наведене, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про наявність підстав для стягнення з ОСОБА_1 накористь Товариства з обмеженою відповідальністю «Укр Кредит Фінанс» загальну суму заборгованості за кредитним договором № 1367-2496 від 19 березня 2024 року в розмірі 57500 грн.

Доводи апеляційної скарги про відповідачка не погоджувала умови кредитного договору та не підписувала його спростовуються самим кредитним договором № 1367-2496 від 19 березня 2024 року, який містить електронний підпис ОСОБА_1 шляхом використання одноразового ідентифікатора С0261.

Покликання апелянта на те, що ОСОБА_1 не отримувала кредитних коштів на банківську карту НОМЕР_1 , є необґрунтованими, оскільки відповідачка, будучи клієнтом банку, не була позбавлена можливості надати докази на спростування зазначених обставин, зокрема виписку по рахунку, яка б свідчила про те, що 19 березня 2024 року кошти в сумі 20 000 грн на її картковий рахунок не надходили, однак таких не надала.

Інші доводи апеляційної скарги висновків суду не спростовують.

Згідно норм ст. 375 ЦПК України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Європейський суд з прав людини вказав, що пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (Проніна проти України, № 63566/00, § 23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 року).

Судом правильно встановлено фактичні обставини справи, вірно застосовано матеріальний закон та дотримано процедуру розгляду справи, встановлену ЦПК України, постановлено справедливе судове рішення, тому підстав для його зміни чи скасування колегія суддів не убачає.

Керуючись ст.ст. 367, ст. 368, п. 1 ч. 1 ст. 374, ст.ст. 375, 381, 382, 384 ЦПК України, колегія суддів, -

УХВАЛИЛА:

Апеляційну скаргу представника ОСОБА_1 – ОСОБА_2 – залишити без задоволення.

Заочне Старосамбірського районного суду Львівської області від 04 березня 2025 року – залишити без змін.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її прийняття, але може бути оскарженою у касаційному порядку шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції протягом тридцяти днів з дня складення повної постанови.

Повний текст постанови складено 31 серпня 2026 року.

Головуючий: Савуляк Р.В.

Судді: Ванівський О.М.

Шандра М.М.