Постанова від 30 серпня 2026 р. у справі №455/1596/25 — Львівський апеляційний суд

Справа № 455/1596/25 Головуючий у 1 інстанції: Івасенко С.М.

Провадження № 22-ц/811/242/26 Доповідач в 2 інстанції: Савуляк Р.В.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

31 серпня 2026 року колегія суддів судової палати з розгляду цивільних справ Львівського апеляційного суду в складі:

Головуючого судді: Савуляка Р.В.

суддів: Крайник Н.П., Шандри М.М.

секретаря: Іванової О.О.

без участі сторін, розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження в місті Львові цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на заочне рішення Старосамбірського районного суду Львівської області від 24 жовтня 2025 року у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Укр Кредит Фінанс» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором, –

ВСТАНОВИЛА:

У серпні 2025 року Товариство з обмеженою відповідальністю ««Укр Кредит Фінанс» звернулося до суду з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором.

Позов мотивували тим, що 07 липня 2024 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «Укр Кредит Фінанс» та ОСОБА_1 за допомогою Веб-сайту, який є сукупністю інформаційних та телекомунікаційних систем Товариства з обмеженою відповідальністю «Укр Кредит Фінанс», в рамках якої реалізуються технології обробки інформації з використанням технічних і програмних засобів і які у процесі обробки інформації діють як єдине ціле, укладено електронний договір про відкриття кредитної лінії №1418-4790.

За умовами договору про відкриття кредитної лінії № 1418-4790 від 07 липня 2024 року кредитодавець взяв на себе зобов`язання надати позичальнику кредит для задоволення особистих потреб в сумі 12300 грн на строк, що становить 300 днів зі сплатою процентів за користування кредитними коштами.

Надавши відповідачу кредит, Товариство з обмеженою відповідальністю «Укр кредит Фінанс» виконало взяті на себе зобов`язання відповідно до умов вищезазначеного кредитного договору в повному обсязі.

Внаслідок неналежного виконання зобов`язань за умовами договору про відкриття кредитної лінії № 1418-4790 від 07 липня 2024 року у ОСОБА_1 виникла заборгованість в розмірі 66449.23 грн, з яких 12264.50 грн прострочена заборгованість за кредитом та 54184.73 – прострочена заборгованість за процентами, нарахованими за користування кредитними коштами.

Однак, кредитодавцем прийнято рішення про можливість застосування до позичальника програми лояльності для споживачів фінансових послуг Товариства з обмеженою відповідальністю «Укр Кредит Фінанс», а саме, часткового списання заборгованості позичальнику за нарахованими процентами у загальній сумі 12 549.23 грн за умови погашення позичальником решти заборгованості за кредитним договором у розмірі 53900 грн.

З наведених підстав просили стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Укр Кредит Фінанс» загальну суму заборгованості за кредитним договором № 1418-4790 від 07 липня 2024 року в розмірі 53900 грн.

Заочним рішенням Старосамбірського районного суду Львівської області від 24 жовтня 2025 року позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Укр Кредит Фінанс» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором – задоволено.

Стягнуто з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Укр Кредит Фінанс» заборгованість за договором про відкриття кредитної лінії № 1418-4790 від 07 липня 2024 року в розмірі 53900 грн, з яких 12264.50 грн – прострочена заборгованість за кредитом; 41635.50 грн – прострочена заборгованість за нарахованими процентами.

Стягнуто з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Укр Кредит Фінанс» судові витрати, що становлять 2422.40 грн судового збору.

Заочне рішення Старосамбірського районного суду Львівської області від 24 жовтня 2025 року оскаржила ОСОБА_1 .

В апеляційній скарзі покликається на те, що нараховані проценти суперечать обмеженням, встановленим Законом України «Про споживче кредитування», порушують принцип розумності та добросовісності, що є наслідком дисбалансу договірних прав та обов`язків на шкоду позичальника як споживача фінансових послуг., оскільки встановлюють вимогу щодо непропорційно великої суми процентів.

Починаючи з 20 серпня 2024 року позивач неправомірно нараховував проценти за користування кредитними коштами за процентною ставкою, що перевищує максимальну денну процентну ставку, встановлену Законом України «Про споживче кредитування».

У серпні 2024 року вона сплатила 7660 грн на погашення заборгованості, що не враховано при визначенні розміру заборгованості.

Просить заочне рішення Старосамбірського районного суду Львівської області від 24 жовтня 2025 року змінити, стягнувши з неї на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Укр Кредит Фінанс» заборгованість за договором про відкриття кредитної лінії № 1418-4790 від 07 липня 2024 року у розмірі 12163.15 грн.

24 березня 2026 року Товариство з обмеженою відповідальністю «Укр Кредит Фінанс» подало відзив на апеляційну скаргу, в якому заперечувало доводи апеляційної скарги, просило залишити таку без задоволення, а заочне рішення Старосамбірського районного суду Львівської області від 24 жовтня 2025 року – без змін.

Відповідно до ч. 1 ст. 369 ЦПК України розгляд справи судом апеляційної інстанції проведено без повідомлення учасників справи, тому відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Згідно з ч. 5 статті 268 ЦПК України датою ухвалення рішення є дата його проголошення (незалежно від того, яке рішення проголошено повне чи скорочене). Датою ухвалення рішення, ухваленого за відсутності учасників справи, є дата складення повного судового рішення.

Отже, враховуючи наведені вище вимоги процесуального закону, датою ухвалення апеляційним судом судового рішення в даній справі, є дата складення повного судового рішення – 31 серпня 2026 року.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи, законність та обґрунтованість рішення суду в межах доводів та вимог апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає до часткового задоволення, виходячи з наступного.

Задовольняючи позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «Укр Кредит Фінанс», суд першої інстанції виходив з того, що внаслідок неналежного виконання зобов`язань за умовами кредитного договору у відповідачки виникла заборгованість в розмірі 53 900 грн, яка підлягає стягненню на користь позивача.

Колегія суддів з таким висновком суду першої інстанції в повній мірі погодитися не може з наступних мотивів

Відповідно до ч. 1 ст. 638 ЦК України істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

У статті 526 ЦК України передбачено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до ч. 2 ст. 530 ЦК України якщо строк (термін) виконання боржником обов`язку не встановлений або визначений моментом пред`явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час.

Відповідно до ч. 1 ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

Згідно зі ст. 1055 ЦК України кредитний договір укладається у письмовій формі. Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним.

Відповідно до ч.ч.1,3 ст. 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони, або надсилалися ними до інформаційно-телекомунікаційної системи, що використовується сторонами. У разі якщо зміст правочину зафіксований у кількох документах, зміст такого правочину також може бути зафіксовано шляхом посилання в одному з цих документів на інші документи, якщо інше не передбачено законом. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв`язку. Використання при вчиненні правочинів факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного, електронного або іншого копіювання, електронного підпису або іншого аналога власноручного підпису допускається у випадках, встановлених законом, іншими актами цивільного законодавства, або за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідного аналога їхніх власноручних підписів, або іншим чином врегульовується порядок його використання сторонами.

Таким чином, будь-який вид договору, який укладається на підставі ЦК України, може мати електронну форму. Договір, укладений в електронній формі, є таким, що відповідає письмовій формі правочину (ст.ст. 205, 207 ЦК України).

Аналогічні висновки викладені у постановах Верховного Суду від 09 вересня 2020 року у справі №732/670/19, від 23 березня 2020 року у справі №404/502/18, від 07 жовтня 2020 року №127/33824/19.

Особливості укладання кредитного договору в електронному вигляді визначені Законом України «Про електронну комерцію», згідно ст. 3 якого електронний договір - це домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов`язків та оформлена в електронній формі.

Відповідно до ч. 3 ст. 11 вказаного Закону електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною. Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті.

Пропозиція укласти електронний договір (оферта) може бути зроблена шляхом надсилання комерційного електронного повідомлення, розміщення пропозиції (оферти) у мережі Інтернет або інших інформаційно-телекомунікаційних системах. Пропозиція укласти електронний договір (оферта) може включати умови, що містяться в іншому електронному документі, шляхом перенаправлення (відсилання) до нього (ч.ч. 4, 5 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію»).

Згідно з ч. 6 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію» відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом: надсилання електронного повідомлення особі, яка зробила пропозицію укласти електронний договір, підписаного в порядку, передбаченому ст. 12 цього Закону; заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому ст. 12 цього Закону; вчинення дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, якщо зміст таких дій чітко роз`яснено в інформаційній системі, в якій розміщено таку пропозицію, і ці роз`яснення логічно пов`язані з нею.

Відповідно до ч. 8 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію» у разі якщо укладення електронного договору відбувається в інформаційно-телекомунікаційній системі суб`єкта електронної комерції, для прийняття пропозиції укласти такий договір особа має ідентифікуватися в такій системі та надати відповідь про прийняття пропозиції (акцепт) у порядку, визначеному частиною шостою цієї статті. Такий документ оформляється у довільній формі та має містити істотні умови, передбачені законодавством для відповідного договору.

Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі.

Положеннями ст. 12 вказаного Закону визначено, що якщо відповідно до акту цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис», за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.

Із системного аналізу положень вище вказаного законодавства вбачається, що з урахуванням особливостей вищевказаного договору, його укладання в електронному вигляді через інформаційно-комунікаційну систему можливе за допомогою електронного цифрового підпису позичальника лише за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами цього правочину.

В іншому випадку електронний правочин може бути підписаний сторонами електронним підписом одноразового ідентифікатора та/або аналогом власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.

Відповідно до ч. 1 ст. 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.

Згідно зі ст. 1049 ЦК України позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.

Відповідно до ч. 2 ст.10561 ЦК України розмір процентів, тип процентної ставки (фіксована або змінювана) та порядок їх сплати за кредитним договором визначаються в договорі залежно від кредитного ризику, наданого забезпечення, попиту і пропозицій, які склалися на кредитному ринку, строку користування кредитом, розміру облікової ставки та інших факторів на дату укладення договору.

Судом встановлено, що 07 липня 2024 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «Укр Кредит Фінанс» та ОСОБА_1 укладено договір про відкриття кредитної лінії № 1418-4790, за умовами якого кредитодавець відкрив кредитну лінію для позичальника шляхом надання позичальнику кредиту на умовах строковості, зворотності, платності для задоволення особистих потреб позичальника, а позичальник зобов`язується повернути кредит не пізніше останнього дня строку кредитування та сплатити нараховані кредитодавцем проценти за користування кредитом у порядку, передбаченому цим договором.

Пунктами 2.3. та 4.1. договору про відкриття кредитної лінії № 1418-4790 від 07 липня 2024 року передбачено, що загальний розмір кредиту (сума кредиту) становить 12300.00 грн.

Мета отримання кредиту, тобто мета відкриття кредитної лінії: для задоволення особистих потреб позичальника (пункт 2.4. договору про відкриття кредитної лінії № 1418-4790 від 07 липня 2024 року).

Згідно з п. 4.8 договору про відкриття кредитної лінії № 1418-4790 від 07 липня 2024 року базовий період складає 21 календарних днів. Перебіг першого базового періоду починається з дати надання/видачі кредиту та закінчується в дату останнього календарного дня першого базового періоду. Перебіг кожного наступного базового періоду починається з наступної дати за датою закінчення попереднього базового періоду, крім випадків, встановлених цим пунктом. Перебіг останнього базового періоду закінчується в останній день строку дії цього договору.

Відповідно до п. 4.10 договору про відкриття кредитної лінії № 1418-4790 від 07 липня 2024 року нарахування процентів за користування кредитом здійснюється на залишок неповерненої суми кредиту за кожен день користування кредитом, починаючи з дня видачі кредиту до дати фактичного повернення всієї суми кредиту, за наступною стандартною процентною ставкою:

1.50 % за кожен день користування кредитом, яка застосовується протягом перших 180 календарних днів з дати укладення цього договору, за виключенням строку використання позичальником права користування кредитом за промо-ставкою та/або зниженою, та/або пільговою процентною ставкою;

1.18 % за кожен день користування кредитом, яка застосовується в період, починаючи з 181 календарного дня дії договору і до закінчення строку дії цього договору або до дати фактичного повернення всієї суми кредиту.

Пунктом 4.13 договору про відкриття кредитної лінії № 1418-4790 від 07 липня 2024 року передбачено, що строк кредитування, тобто, строк, на який надається кредит позичальнику: 365 календарних днів з моменту перерахування кредиту позичальнику. Дата повернення (виплати) кредиту 06 липня 2025 року. Продовження строку кредитування або строку виплати кредиту в односторонньому порядку кредитодавцем або позичальником не допускається.

Реальна річна процентна ставка на дату укладення цього договору складає 19523.83 % (пункт 4.14 договору про відкриття кредитної лінії № 1418-4790 від 07 липня 2024 року).

Орієнтовна загальна вартість кредиту на дату укладення цього Договору (за весь строк кредитування) складає 74205.90 грн. та включає в себе: суму кредиту, комісію за видачу кредиту та проценти за користування кредитом (пункт 4.15 договору про відкриття кредитної лінії № 1418-4790 від 07 липня 2024 року).

Згідно з п. 5.1. договору про відкриття кредитної лінії № 1418-4790 від 07 липня 2024 року позичальник зобов`язується повернути кредитодавцю отриманий кредит у останній календарний день строку кредитування шляхом здійснення безготівкового переказу на банківський рахунок кредитодавця у порядку, визначеному у правилах. Кредит вважається повернутим кредитодавцю з моменту зарахування необхідної суми грошових коштів на банківський рахунок кредитодавця.

Згідно з листом АТ КБ «Приватбанк» від 22 липня 2025 року та довідкою про перерахування суми кредиту № 1418-4790 від 07 липня 2024 року видача кредиту ОСОБА_1 за кредитним договором № 1418-4790 від 07 липня 2024 року в сумі 12300 грн здійснено за допомогою платіжної системи LiqPay, платіж № 2485896868 на банківську карту НОМЕР_1 .

Згідно з наданим позивачем розрахунком заборгованості ОСОБА_1 за кредитним договором № 1418-4790 від 07 липня 2024 року така становить 66449.23 грн, з яких 12264.50 грн – заборгованість за основним боргом та 54184.73 грн – заборгованість за процентами за користування кредитними коштами.

Згідно з вищезазначеним розрахунком заборгованості за період з 07 липня 2024 року по 02 січня 2025 року проценти за користування кредитними коштами нараховувалися за процентною ставкою 1.50 %, а в подальшому з 03 січня 2025 року по 06 липня 20205 року, тобто до закінчення строку кредитування, – за процентною ставкою 1.18 % в день, що відповідає умовам договору.

Відповідно до частини 5 статті 8 Закону України «Про споживче кредитування» максимальний розмір денної процентної ставки, розрахованої відповідно до частини четвертої цієї статті, не може перевищувати 1 %.

Статтю 8 Закону України «Про споживче кредитування» доповнено частиною п`ятою Законом України «Про внесення змін до деяких законів України щодо удосконалення державного регулювання ринків фінансових послуг» № 3498-IX від 22 листопада 2023 року, який набрав чинності з 24 грудня 2023 року.

Положення частини 5 статті 8 Закону України «Про споживче кредитування» щодо обмеження максимального розміру денної процентної ставки вводяться в дію поетапно.

Пунктом 17 Прикінцевих та перехідних положень Закону України «Про споживче кредитування» передбачено, що тимчасово, протягом 240 днів з дня набрання чинності Законом України «Про внесення змін до деяких законів України щодо удосконалення державного регулювання ринків фінансових послуг» максимальний розмір денної процентної ставки не може перевищувати: протягом перших 120 днів - 2,5 %; протягом наступних 120 днів - 1,5 %.

Враховуючи встановлений частиною 5 статті 8 Закону України «Про споживче кредитування» максимальний розмір денної процентної ставки, починаючи з 20 серпня 2024 року розмір процентної ставки для нарахування відсотків за користування кредитними коштами не міг перевищувати 1 % в день від залишку неповерненої суми кредиту, тому нарахування відповідачці процентів за користування кредитними коштами за процентними ставками 1,5 % в день та 1.18 % в день після 20 серпня 2024 року є неправомірним.

Крім того, з наданого позивачем розрахунку заборгованості вбачається, що на погашення заборгованості за договором про відкриття кредитної лінії № 1418-4790 від 07 липня 2024 року ОСОБА_1 сплатила 1000 грн 01 серпня 2024 року та 6600 грн – 06 серпня 2024 року, відтак станом на 06 серпня 2024 року загальна сума сплачених відповідачкою коштів становила 7660 грн, з яких 5535 грн підлягали зарахуванню на погашення заборгованості за процентами, які на той час були нараховані, а решта 2065 грн – на погашення заборгованості за тілом кредиту.

Таким чином, станом на станом на 06 серпня 2024 року ОСОБА_1 сплатила проценти за користування кредитними коштами, однак у неї була наявна заборгованість за тілом кредиту в розмірі 10235 грн (12300 грн – 2065 грн = 10235 грн).

Сплативши заборгованість за процентами, відповідачка продовжила користуватися кредитними коштами, а відтак, зобов`язана сплачувати проценти за користування кредитними коштами, нараховані в межах строку дії кредитного договору.

Зазначених обставин не враховано відповідачкою в розрахунку заборгованості, наданому нею в апеляційній скарзі, згідно з яким розмір заборгованості, на її думку, повинен становити лише 12163.15 грн тіла кредиту.

З огляду на вимоги положень частини 5 статті 8 Закону України «Про споживче кредитування», з 07 серпня 2024 року по 19 серпня 2024 року кредитодавець правомірно нараховував проценти за користування кредитними коштами за процентною ставкою 1.50 % в день, однак починаючи з 20 серпня 2024 року, максимальний розмір денної процентної ставки не міг перевищувати 1 %.

Отже, проценти за користування кредитними коштами підлягали нарахуванню за період з 07 серпня 2024 року по 19 серпня 2024 року в розмірі 1995.89 грн. (10235 грн. х 1,5 % х 13 днів = 1995.89 грн.), а за період з 20 серпня 2024 року по 06 липня 2025 року – в розмірі 32854.35 грн. (10235 грн. х 1 % х 321 днів = 32854.35 грн.).

Відтак, заборгованість ОСОБА_1 за процентами за користування кредитними коштами за договором про відкриття кредитної лінії № 1418-4790 від 07 липня 2024 рокустановить 34850.24 грн. (1995.89 грн + 32854.35грн = 34850.24 грн).

Враховуючи наведене, колегія суддів приходить до висновку про наявність підстав для стягнення з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Укр Кредит Фінанс»заборгованості за договором про відкриття кредитної лінії № 1418-4790 від 07 липня 2024 рокув розмірі 45085.24 грн., з яких 10235 грн. – заборгованість за тілом кредиту та 34850.24 грн. – заборгованість за процентами за користування кредитними коштами.

Частина 13 ст. 141 ЦПК України передбачає, що якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат.

У зв`язку з тим, що колегія суддів дійшла висновку про часткове задоволення позову Товариства з обмеженою відповідальністю «Укр Кредит Фінанс», то на підставі ч. 13 ст. 141 ЦПК України розмір судових витрат, які підлягають стягненню, слід змінити та стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Укр Кредит Фінанс»2026.34 грн судового збору за подання позову, що пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

У зв`язку з тим, що колегія суддів дійшла висновку про часткове задоволення апеляційної скарги, з Товариства з обмеженою відповідальністю «Укр Кредит Фінанс»на користь ОСОБА_1 підлягає стягненню 579.24 грн судового збору за подання апеляційної скарги.

Відповідно до ч. 10 ст. 141 ЦПК України при частковому задоволенні позову, у випадку покладення судових витрат на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог, суд може зобов`язати сторону, на яку покладено більшу суму судових витрат, сплатити різницю іншій стороні. У такому випадку сторони звільняються від обов`язку сплачувати одна одній іншу частину судових витрат.

Оскільки з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Укр Кредит Фінанс»підлягає стягненню 2026.34 грн судового збору за подання позову, а з Товариства з обмеженою відповідальністю «Укр Кредит Фінанс»на користь ОСОБА_1 підлягає стягненню 579.24 грн судового збору за подання апеляційної скарги, то враховуючи вимоги ч. 10 ст. 141 ЦПК України, з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Укр Кредит Фінанс»слід стягнути 1447.10 грн. судового збору.

Європейський суд з прав людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (SERYAVIN AND OTHERS v. UKRAINE, № 4909/04, § 58, ЄСПЛ, від 10 лютого 2010 року).

Згідно з п. 2 ч. 1 ст. 374 ЦПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити у відповідній частині нове рішення або змінити рішення.

Відповідно до ст. 376 ЦПК України підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення є: 1) неповне з`ясування обставин, що мають значення для справи; 2) недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; 3) невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; 4) порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права.

Керуючись ст.ст. 367, 368, п. 2 ч.1 ст. 374, ст.ст. 376, 381, 382, 384, 389 ЦПК України, колегія суддів, -

УХВАЛИЛА:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 – задовольнити частково.

Заочне рішення Старосамбірського районного суду Львівської області від 24 жовтня 2025 року – змінити.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Укр Кредит Фінанс» заборгованість за договором про відкриття кредитної лінії № 1418-4790 від 07 липня 2024 року в розмірі 45085 (сорок п`ять тисяч вісімдесят п`ять) гривень 24 копійок, з яких:

10 235 (десять тисяч двісті тридцять п`ять) гривень – заборгованість за кредитом;

34850 (тридцять чотири тисячі вісімсот п`ятдесят) гривень 24 копійок – заборгованість за нарахованими процентами.

В задоволенні решти позовних вимог – відмовити.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Укр Кредит Фінанс» 1447 (одна тисяча чотириста сорок сім) гривень 10 копійок судового збору.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її прийняття, але може бути оскарженою у касаційному порядку шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції протягом тридцяти днів з дня складення повної постанови.

Повний текст постанови складено 31 серпня 2026 року.

Головуючий: Савуляк Р.В.

Судді: Крайник Н.П.

Шандра М.М.