Суд: Тернопільський міськрайонний суд Тернопільської області
Інстанція: Перша
Юрисдикція: Цивільне
Категорія: Заява про ухвалення додаткового рішення
Дата: 02 серпня 2026 р.
Справа: №607/23789/24
Суддя: Якімець Т. І.
Д О Д А Т К О В Е Р І Ш Е Н Н Я
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
03.08.2026 Справа №607/23789/24 Провадження №2-др/607/83/26
місто Тернопіль
Тернопільський міськрайонний суд Тернопільської області в складі:
головуючого – судді – Якімця Т.І.,
за участю секретаря судового засідання – Трембач С.О.,
за участі представника відповідача ПрАТ «Тернопільміськгаз» – адвоката Процька І.Я.,
розглянув у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Тернополі заяву представника ОСОБА_1 – адвоката Кметика Ярослава Степановича – про ухвалення додаткового рішення у цивільній справі за позовною заявою ОСОБА_1 , в інтересах якого діє адвокат Кметик Ярослав Степанович, до Приватного акціонерного товариства «Тернопільміськгаз» про скасування наказів, поновлення на роботі та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу
У С Т А Н О В И В :
І. Описова частина
Рішенням Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 07 липня
2026 року у повному обсязі задоволено позов ОСОБА_1 , в інтересах якого діє адвокат Кметик Ярослав Степанович, до Приватного акціонерного товариства «Тернопільміськгаз» про скасування наказів, поновлення на роботі та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу
08 липня 2026 року представник ОСОБА_1 – адвокат Кметик Я.С. – подав заяву про ухвалення додаткового рішення, в якій просив стягнути з відповідача на користь позивача витрати на правничу допомогу у розмірі 64 000 грн.
В обґрунтування вказаної заяви представник позивача зазначив, що рішенням суду
від 07 липня 2026 року позов його довірителя задоволено в повному обсязі. Розгляд справи тривав з 05 листопада 2024 року та охопив значний період часу. Тривалість судового розгляду, за твердженням представника позивача, зумовила необхідність систематичного надання позивачу професійної правничої допомоги, зокрема підготовки процесуальних документів, участі в судових засіданнях, аналізу доказів, формування правової позиції, реагування на доводи відповідача, підготовки пояснень, заяв, клопотань і заперечень, а також вчинення інших дій, безпосередньо пов`язаних із належним представництвом інтересів позивача у справі.
Також представник позивача наголосив, що спір стосувався поновлення на роботі та мав для позивача істотне особисте, майнове і репутаційне значення, оскільки предметом судового захисту було не лише скасування незаконного рішення роботодавця, а й поновлення порушених трудових прав, відновлення можливості працювати та отримувати заробітну плату, збереження професійної репутації й усунення наслідків незаконного припинення трудових відносин.
З огляду на наведене представник позивача вважає, що заявлені до стягнення витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 64 000 грн є реальними, обґрунтованими, співмірними та пропорційними.
Від відповідача ПрАТ «Тернопільміськгаз» надійшли заперечення на заяву про стягнення витрат на професійну правничу допомогу, в яких представник відповідача просив відмовити у її задоволенні.
В обґрунтування заперечень представник відповідача зазначив, що позивач разом із позовною заявою не подав попереднього (орієнтовного) розрахунку судових витрат, а навпаки, вказав, що інших витрат у цій справі не очікує. Крім того, до закінчення судових дебатів сторона позивача не заявляла про намір подати докази на підтвердження розміру понесених судових витрат після ухвалення рішення.
Також представник відповідача вказав, що поданий представником позивача детальний опис виконаних робіт не містить відомостей про час, витрачений адвокатом на їх виконання, заявлений розмір витрат є завищеним та неспівмірним із ціною позову, а доказів оплати послуг адвоката не надано.
З огляду на наведене представник відповідача вважає, що підстави для стягнення з ПрАТ «Тернопільміськгаз» витрат на професійну правничу допомогу відсутні.
У судове засідання представник позивача не з`явився, будучи належним чином повідомленим про місце, день та час розгляду справи, однак подав заяву про розгляд справи у його відсутності.
Представник відповідача ПрАТ «Тернопільміськгаз» – адвокат Процько І.Я. – у судовому засіданні заперечив обґрунтованість поданої заяви про ухвалення додаткового рішення у цій справі.
Відповідно до частини першої статті 223 Цивільного процесуального кодексу України (далі – ЦПК України) неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею.
Заслухавши представника відповідача, дослідивши та оцінивши докази у справі в їх сукупності, суд встановив наступні обставини справи.
ІІ. Мотивувальна частина
В Україні визнається і діє принцип верховенства права; Конституція України має найвищу юридичну силу, а закони та інші нормативно-правові акти приймаються на основі Конституції України і повинні відповідати їй (частини перша та друга статті 8 Конституції України).
Приписами статті 59 Конституції України закріплено, що кожен має право на професійну правничу допомогу; кожен є вільним у виборі захисника своїх прав. За частиною першою
статті 131-2 Конституції України для надання професійної правничої допомоги в Україні діє адвокатура.
Однією з основних засад (принципів) цивільного судочинства є відшкодування судових витрат сторони, на користь якої ухвалене судове рішення (пункт 12 частини третьої статті 2
ЦПК України).
Згідно зі статтею 15 ЦПК України учасники справи мають право користуватися правничою допомогою. Представництво у суді як вид правничої допомоги здійснюється виключно адвокатом (професійна правнича допомога), крім випадків, встановлених законом. Безоплатна правнича допомога надається в порядку, встановленому законом, що регулює надання безоплатної правничої допомоги.
Відповідно до пункту 3 частини першої статті 270 ЦПК України суд, що ухвалив рішення, може за заявою учасників справи чи з власної ініціативи ухвалити додаткове рішення, якщо судом не вирішено питання про судові витрати.
Відповідно до статті 1 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» від 05 липня 2012 року № 5076-VI (далі – Закон № 5076) договір про надання правової допомоги – це домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об`єднання) зобов`язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов`язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору.
Статтею 19 Закону № 5076 передбачено, що видами адвокатської діяльності, зокрема, є: надання правової інформації, консультацій і роз`яснень з правових питань, правовий супровід діяльності фізичних осіб; складення заяв, скарг, процесуальних та інших документів правового характеру; представництво інтересів фізичних осіб у судах під час здійснення цивільного судочинства.
Відповідно до частини першої статті 26 Закону № 5076 адвокатська діяльність здійснюється на підставі договору про надання правової допомоги. Документами, що посвідчують повноваження адвоката на надання правової допомоги, можуть бути: 1) договір про надання правової допомоги; 2) довіреність; 3) ордер; 4) доручення органу (установи), уповноваженого законом на надання безоплатної правової допомоги.
За статтею 30 Закону № 5076: гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правничої допомоги клієнту (частина перша); порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правничої допомоги (частина друга); при встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час (частина третя).
Розмір гонорару визначається лише за погодженням адвоката з клієнтом, а суд не вправі втручатися у ці правовідносини. Разом із тим, законом визначено критерії, які слід застосовувати при визначенні розміру витрат на правничу допомогу.
Частиною першою статті 133 ЦПК України передбачено, що судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.
Згідно з вимогами частин першої, другої, п`ятої, шостої статті 137 ЦПК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.
За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат:
1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;
2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
Частиною восьмою статті 141 ЦПК України визначено, що розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву.
Відповідно до частини четвертої статті 137 ЦПК України розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг);
3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
Велика Палата Верховного Суду у постанові від 19 лютого 2020 року (справа № 755/9215/15-ц) зазначила, що при визначенні суми відшкодування витрат суд повинен виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін; ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року; так у справі «Схід/Захід Альянс Лімітед» проти України» (заява № 19336/04) зазначено, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір обґрунтованим (пункт 268).
У постанові Великої Палати Верховного Суду від 20 вересня 2018 року (справа № 751/3840/15-ц) зазначено, що на підтвердження розміру витрат на професійну правничу допомогу суду повинні бути надані договір про надання правової допомоги (договір доручення, договір про надання юридичних послуг та ін.), розрахунок наданих послуг, документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов`язаних із наданням правової допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження). Наявність документального підтвердження витрат на правову допомогу та їх розрахунок є підставою для задоволення вимог про відшкодування таких витрат. Розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).
Згідно з усталеною практикою Європейського суду з прав людини витрати можуть бути компенсовані лише за умови, що вони були фактично понесені, є необхідними та розумними за обсягом (див., зокрема, пункт 79 справи «Ніколова проти Болгарії»/Nikolova v. Bulgaria
від 25 березня 1999 року (заява № 31195/96).
У додатковій постанові від 19 лютого 2020 року (справа № 755/9215/15-ц) Велика Палата Верховного Суду зазначила, що відповідно до частини третьої статті 141 ЦПК України при вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує: чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи; дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялися.
Судом встановлено, що із заявою про ухвалення додаткового рішення представник
ОСОБА_1 – адвокат Кметик Я.С. – звернувся до суду першої інстанції 08 липня 2026 року, тобто після ухвалення судом першої інстанції рішення від 07 липня 2026 року, до якої долучив докази про розмір витрат на правову допомогу.
Однак, як встановлено судом, ні ОСОБА_1 , ні його представник – адвокат Кметик Я.С. – у позовній заяві чи будь-якому іншому документі до закінчення судових дебатів у суді першої інстанції не зазначили попереднього (орієнтовного) розрахунку витрат на правничу допомогу, які позивач очікував понести у зв`язку з розглядом справи, та не заявили про намір подати докази на підтвердження таких витрат після ухвалення рішення.
Суд також звертає увагу на суперечливість процесуальної поведінки сторони позивача, оскільки під час звернення до суду з позовом позивач зазначив, що не очікує понесення судових витрат.
Крім того, суд ураховує, що сторона позивача не довела належними та достатніми доказами обґрунтованість заявленого до стягнення розміру витрат на професійну правничу допомогу – 64 000 грн. Поданий детальний опис виконаних адвокатом робіт не містить відомостей про час, витрачений на виконання кожної з них, та не дає можливості встановити співвідношення між обсягом фактично наданої правничої допомоги і визначеною вартістю відповідних послуг. Водночас саме на сторону, яка заявляє вимогу про відшкодування таких витрат, покладено обов`язок подати докази, які дають суду можливість установити їх реальність, необхідність та обґрунтованість розміру.
Отже, подані представником позивача документи не дають суду можливості встановити, що витрати на професійну правничу допомогу саме в заявленому розмірі 64 000 грн відповідають обсягу та характеру фактично наданих адвокатом послуг і критеріям, визначеним
статтями 137, 141 ЦПК України. Відтак, незалежно від недотримання стороною позивача встановленого частиною восьмою статті 141 ЦПК України порядку подання доказів судових витрат, заявлений до відшкодування розмір витрат також не доведений належними та достатніми доказами, що є самостійною підставою для відмови у задоволенні заяви.
ІІІ. Висновки суду
Ураховуючи наведене, суд встановив, що сторона позивача у встановлений процесуальним законом строк не заявила про намір подати докази на підтвердження розміру понесених судових витрат після ухвалення рішення та не довела належними і достатніми доказами обґрунтованість витрат на професійну правничу допомогу саме в заявленому розмірі 64 000 грн. За таких обставин суд дійшов висновку, що заява представника позивача про ухвалення додаткового рішення задоволенню не підлягає.
Керуючись статтями 2, 4, 12, 13, 133, 137, 141, 258 – 268, 270, 273, 274, 352 – 355 Цивільного процесуального кодексу України, суд
У Х В А Л И В:
1. У задоволенні заяви представника ОСОБА_1 – адвоката Кметика Ярослава Степановича – про ухвалення додаткового рішення у цивільній справі за позовною заявою ОСОБА_1 , в інтересах якого діє адвокат Кметик Ярослав Степанович, до Приватного акціонерного товариства «Тернопільміськгаз» про скасування наказів, поновлення на роботі та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу – відмовити.
2. Додаткове рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційної скарги не було подано.
3. У разі подання апеляційної скарги додаткове рішення суду, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
4. Апеляційна скарга на додаткове рішення суду подається до Тернопільського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення, якщо у судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частину рішення суду або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складання повного додаткового рішення суду.
5. Учасник справи, якому повне додаткове рішення суду не було вручено у день його проголошення або складання, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного додаткового рішення суду. Строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин, крім випадків, зазначених у частині другій статті 358 Цивільного процесуального кодексу України.
Повний текст судового рішення виготовлено 03 серпня 2026 року.
Відомості про учасників справи:
Позивач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 ,
РНОКПП: НОМЕР_1 , адреса місця реєстрації: АДРЕСА_1 .
Відповідач: Приватне акціонерне товариство «Тернопільміськгаз», код ЄДРПОУ: 21155959, адреса місцезнаходження: вул. Митрополита Шептицького, 20, м. Тернопіль.
Головуючий суддя Т. І. Якімець
Оригінал: reyestr.court.gov.ua