Постанова від 12 серпня 2026 р. у справі №448/936/26 — Мостиський районний суд Львівської області

Єдиний унікальний номер 448/936/26

Провадження № 3/448/468/26

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

(повний текст)

13.08.2026 року суддя Мостиського районного суду Львівської області Кічак Ю.В., при секретарі судового засідання Тхір О.Т., за участю свідка ОСОБА_1 , розглянувши в відкритому судовому засіданні в залі суду м.Мостиська матеріали справи про адміністративне правопорушення, що надійшли з ІНФОРМАЦІЯ_1 , про притягнення до адміністративної відповідальності:

ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП: НОМЕР_1 , проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 , громадянина України, військовослужбовця,

за ч.2 ст.172-18 Кодексу України про адміністративне правопорушення (надалі КУпАП),-

В С Т А Н О В И В:

І. Опис обставин, встановлених під час розгляду справи.

Військовослужбовець ОСОБА_2 з 08:00 год. 15.05.2026 року по 08:00 год. 16.05.2026 року, виконуючи наказ на охорону державного кордону в прикордонному наряді «Спостереження за транспортними засобами» в міжнародному пункті пропуску для залізничного сполучення «Мостиська», територія Шегинівської об`єднаної територіальної громади, Яворівського району, Львівської області, порушив правила несення прикордонної служби в умовах особливого періоду, а саме: під час здійснення раптової перевірки порядку організації та несення служби складом зміни прикордонних нарядів під час виконання службових обов`язків виявлено факт неодноразового залишення без нагляду закріпленої за ним штатної зброї –CZ BREN 2 № НОМЕР_2 .

Такими своїми діями військовослужбовець ОСОБА_2 порушив вимоги пункту 5 Наказу начальника ІНФОРМАЦІЯ_3 №3745-АГ від 18.11.2025 року «Про озброєння прикордонних нарядів у 2026 року» та норми пункту 11 глави 2 розділу ІІ Інструкції про службу прикордонних нарядів Державної прикордонної служби України, затвердженої наказом Міністерства внутрішніх справ України від 19.10.2015 року №1261.

ІІ. Позиція учасників справи.

Особа, яка притягається до адміністративної відповідальності, - ОСОБА_2 належним чином повідомлявся про дату, час та місце розгляду справи, у судове засідання не з`явився, клопотань про відкладення розгляду справи до суду не надходило.

При цьому суд враховує, що особа, яка притягається до адміністративної відповідальності, — ОСОБА_2 брав участь у судовових засіданнях, призначених попередньо, та надав пояснення по суті справи, заперечуючи факт вчинення ним адміністративного правопорушення.

Крім цього, на адресу суду скеровував письмові клопотання та пояснення наступного змісту. Вказав, що після завершення добового наряду, який він ніс з 08:00 год. 15.05.2026 року до 08:00 год. 16.05.2026 року, ніхто з керівництва не повідомив його про прийняте рішення щодо складання стосовно нього протоколу про адміністративне правопорушення. Лише дорогою до м. Львова він отримав повідомлення в соціальній мережі від лейтенанта ОСОБА_3 , в якому було зазначено про необхідність його явки на ВПС « ІНФОРМАЦІЯ_4 », оскільки його розшукують. Зазначив, що о 19:55 год. отримав повідомлення у групі особового складу ВПС « ІНФОРМАЦІЯ_5 » про те, що з 08:00 год. 17.05.2026 року він заступає в наряд. 17.05.2026 року о 06:45 год. він прибув на ВПС « ІНФОРМАЦІЯ_5 » та приблизно до 08:10 год. перебував в очікуванні заступання в наряд. О 08:20 год. його повідомили про складення протоколу про адміністративне правопорушення та вручили його примірник, після підписання протоколу його відпустили додому. Вказав, що зазначені обставини, на його думку, стосуються твердження керівництва, викладеного в характеристиці, про те, що він «схильний до обману, не щирий». Крім цього, зазначив, що у підрозділі ВПС « ІНФОРМАЦІЯ_4 », в якому він раніше проходив службу, ніколи не стикався з подібною ситуацією, коли протокол про адміністративне правопорушення складається без відома військовослужбовця, а в подальшому вручається йому під час виклику, як він вважає, під приводом заступання в наряд. Зазначив, що у нього склалося враження про упереджене ставлення керівництва до нього. У письмових поясненнях від 16.06.2026 року вказав, що долучені до матеріалів справи фотоматеріали та відеозаписи, на його думку, не відповідають дійсним обставинам. Зазначив, що приміщення спостережної вежі площею близько 1 кв. м є дуже тісним для особи його габаритів, а перебування в такому приміщенні зі зброєю при собі істотно обмежує можливість вільного пересування та створює ризик пошкодження скла, а також зброї. З метою уникнення такої ситуації, він знімав зброю з себе та клав її на відстані витягнутої руки від себе. Вказав, що зброя на спостережній вежі постійно перебувала під його контролем та в полі його зору. Щодо іншого фотознімка та відеозапису пояснив, що зброя, зафіксована на них, фактично не становила ризику її втрати або заволодіння іншими особами, оскільки перебувала під контролем інших військовослужбовців. Крім цього, зазначив, що в день, вказаний у протоколі про адміністративне правопорушення, він погано себе почував через розлад шлунку, у зв`язку з чим часто відходив до вбиральні та виходив на свіже повітря, оскільки відчував нудоту та запаморочення. Зазначив, що зброю залишав на верхній частині шафи, у глибині біля стіни. При цьому зброя весь час перебувала під наглядом озброєних напарників військовослужбовців по наряду та старшого зміни – лейтенанта ОСОБА_3 , у зв`язку з чим вважає твердження про те, що зброя перебувала без нагляду, таким, що не відповідає дійсним обставинам.

Суд враховує, що ст.6 Конвенції про захист прав і основоположних свобод людини, ратифікованої Законом України від 17.07.1997 року № 475/97-ВР, гарантовано кожній фізичній або юридичній особі право на розгляд судом протягом розумного строку цивільної, кримінальної, адміністративної або господарської справи, а також справи про адміністративне правопорушення, у якій вона є стороною.

Керуючись практикою Європейського суду з прав людини, суд виходить з того, що реалізуючи п.1 ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод щодо доступності правосуддя та справедливого судового розгляду, кожна держава - учасниця цієї Конвенції вправі встановлювати правила судової процедури, в тому числі й процесуальні заборони і обмеження, зміст яких - не допустити судовий процес у безладний рух. З цього приводу прецедентним є рішення Європейського суду з прав людини у справі «Креуз проти Польщі»№ 28249/95 від 19.06.2001 року, в п.53 якого зазначено, що «…право на суд не є абсолютним, воно може бути піддане обмеженням, дозволеним за змістом, тому що право на доступ до суду за самою своєю природою потребує регулювання з боку держави ...», тобто уникнення зловживання суб`єктами такими правами.

Розумність тривалості судового провадження оцінюється у залежності від обставин справи та з огляду на складність справи, поведінку сторін, предмету спору. Нездатність суду ефективно протидіяти недобросовісно створюваним учасниками справи перепонам для руху справи, є порушенням ч. 1 ст. 6 даної Конвенції.

З огляду на те, що суд позбавлений можливості в рамках Кодексу України про адміністративні правопорушення вживати заходів для забезпечення явки учасників справи в судове засідання, окрім як шляхом направлення судової повістки, а законом передбачений певний строк притягнення особи до адміністративної відповідальності, а також з урахуванням вимог ст.268 КУпАП, у відповідності до якої присутність особи, яка притягається до адміністративної відповідальності за ч.2 ст.172-18 КУпАП, не є обов`язковою, суд визнав можливим розглянути справу за відсутності в судовому засіданні ОСОБА_2 на підставі наявних у справі доказів.

Особа, яка склала протокол про адміністративне правопорушення, ОСОБА_4 , перший заступник начальника відділу прикордонної служби « ІНФОРМАЦІЯ_4 » (тип Б), безпосередньо у судовому засіданні, призначеному на 18.06.2026 року, зазначив, що про обставини, викладені у протоколі про адміністративне правопорушення, йому стало відомо від військовослужбовців ОСОБА_1 та ОСОБА_5 , які повідомили про те, що ОСОБА_2 залишив зброю без нагляду на шафі, у зв`язку з чим було складено протокол про адміністративне правопорушення. Також зазначив, що військовослужбовець зобов`язаний повідомляти керівництво про стан свого здоров`я. Крім цього, вказав, що долучені до матеріалів справи докази у вигляді фотознімків безпосередньо фіксують факт залишення зброї без нагляду, причому такі випадки не були поодинокими. Зазначив, що ОСОБА_2 перебував у місці для куріння, а не у вбиральні, як він зазначає у своїх поясненнях. У зв`язку з наведеним вважає, що протокол про адміністративне правопорушення стосовно ОСОБА_2 складено правомірно.

Свідок ОСОБА_1 , начальник 4 групи інспекторів прикордонного контролю, у судовому засіданні, призначеному 13.08.2026 року пояснила, що в день, зазначений у протоколі про адміністративне правопорушення, виконувала обов`язки старшого зміни прикордонних нарядів. Вказала, що надійшла інформація про те, що громадянин ОСОБА_2 пересувається територією підрозділу без зброї. Поки вона доповідала про дану ситуацію керівництву, ОСОБА_2 вже мав при собі зброю та пішов здійснювати огляд поїзда. О 17:45 год. того ж дня вона побачила, як ОСОБА_2 зайшов до приміщення зі зброєю, а вийшов із нього без зброї. Після цього вона оглянула зазначене приміщення та побачила на шафі ремінь від автомата. Піднявшись на підвищення, вона виявила на шафі автомат, після чого повідомила безпосереднього начальника про те, що виявила зброю без нагляду, та здійснила відповідну відеофіксацію. Надалі було встановлено, що виявлений автомат належить ОСОБА_2 . При цьому ОСОБА_2 у підрозділі не було, однак згодом вона виявила його на вулиці у місці для куріння. Після цього начальник вказав їй надати відеозапис зазначеної події. Зазначила, що після зазначеної ситуації ОСОБА_2 більше зброю без нагляду не залишав. Водночас, керівництвом було прийнято рішення про складання відносно ОСОБА_2 протоколу про адміністративне правопорушення. Крім цього, вказала, що під час перевірки записів із боді-камер працівників прикордонної служби та відеореєстраторів було зафіксовано факти залишення ОСОБА_2 зброї на місці без безпосереднього нагляду. Зазначила, що від ОСОБА_2 скарг на стан здоров`яв цей день не надходило. Разом з тим пояснила, що ОСОБА_2 заперечував факт залишення ним зброї без нагляду та зазначав, що залишав зброю під наглядом інших військовослужбовців. Однак після перевірки цієї інформації, інші військовослужбовці заперечили такий факт. Щодо пояснень ОСОБА_2 про незадовільний стан здоров`я, то вказала, що в період здійснення ним охорони державного кордону відповідних скарг на стан здоров`я від нього не надходило. Разом з тим додала, що вона з 13.05.2025 року проходить службу на ВПС « ІНФОРМАЦІЯ_5 ». Пояснила, що була безпосереднім свідком залишення ОСОБА_2 зброї без нагляду один раз, однак за результатами проведеної перевірки було зафіксовано неодноразове залишення ним зброї без належного нагляду. Зазначила, що під час підведення підсумків неодноразово наголошувалося всьому складу зміни на необхідності недопущення залишення зброї без нагляду та дотримання вимог техніки безпеки. При цьому безпосередньо до ОСОБА_2 з цього приводу вона не зверталася, оскільки не хотіла його образити, а тому окремо його не виділяла. Окрім цього вказала, що команда « ІНФОРМАЦІЯ_6 » на території ВПС « ІНФОРМАЦІЯ_5 » не подається.

ІІІ. Оцінка суду щодо фактичних обставин справи та джерела права застосовані судом.

Заслухавши пояснення учасників справи, дослідивши матеріали справи, оцінивши належність, допустимість кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів в їх сукупності, суд приходить до наступного висновку.

Адміністративна відповідальність в Україні та процедура притягнення до неї ґрунтуються на конституційному принципі: презумпції невинуватості, передбаченого статтею 62 Конституції України, згідно з якою всі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачиться на її користь.

В силу статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно вимог статті 55 Конституції України права і свободи людини і громадянина захищаються судом. Кожному гарантується право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб. Кожен має право будь-якими не забороненими законом засобами захищати свої права і свободи від порушень і протиправних посягань.

Відповідно до статті 129 Конституції України однією із засад судочинства є змагальність сторін і закон не покладає на суд обов`язок збирати докази винуватості чи невинуватості особи. Притягнення до адміністративної відповідальності має відбуватись у відповідності до встановленого законодавством порядку.

У відповідності до ст.1 КУпАП завданням Кодексу України про адміністративні правопорушення є охорона прав і свобод громадян, власності, конституційного ладу України, прав і законних інтересів підприємств, установ і організацій, встановленого правопорядку, зміцнення законності, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі точного і неухильного додержання Конституції України і законів України, поваги до прав, честі і гідності інших громадян, до правил співжиття, сумлінного виконання своїх обов`язків, відповідальності перед суспільством.

Згідно ст.7 КУпАП ніхто не може бути підданий заходу впливу в зв`язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом. Провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюється на основі суворого додержання законності.

У відповідності до вимог частини 1 статті 8 КУпАП провадження в справах про адміністративні правопорушення ведеться на підставі закону, що діє під час і за місцем розгляду справи про правопорушення.

Відповідно до ч.1 ст.9 КУпАП адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.

Згідно ст.10 КУпАП адміністративне правопорушення визнається вчиненим умисно, коли особа, яка його вчинила, усвідомлювала протиправний характер своєї дії чи бездіяльності, передбачала її шкідливі наслідки і бажала їх або свідомо допускала настання цих наслідків.

У відповідності до статті 245 КУпАП завданнями провадження в справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об`єктивне з`ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом, забезпечення виконання винесеної постанови, а також виявлення причин та умов, що сприяють вчиненню адміністративних правопорушень, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі додержання законів, зміцнення законності.

Суд наголошує, що для того, щоб особа була притягнута до адміністративної відповідальності, необхідно довести наявність у її діях складу та події адміністративного правопорушення. При цьому, стандарт доведення вини "поза розумним сумнівом" означає, що при доведенні вини особи не повинно залишатися жодного «розумного сумніву» у цьому, тоді як наявність такого «розумного сумніву» у винуватості особи є підставою для його виправдання.

Відповідно до положень ст.248 КУпАП розгляд справи про адміністративне правопорушення здійснюється на засадах рівності перед законом і органом (посадовою особою), який розглядає справу, всіх громадян незалежно від раси, кольору шкіри, політичних, релігійних та інших переконань, статі, етнічного та соціального походження, майнового стану, місця проживання, мови та інших обставин.

Згідно вимог статті 251 КУпАП, доказами в справі про адміністративне правопорушення є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.

Обов`язок щодо збирання доказів, в силу вимог частини 2 статті 251 КУпАП, покладається на осіб, уповноважених на складання протоколів про адміністративні правопорушення, визначених статтею 255 цього Кодексу.

Обов`язок органу (особи), який склав протокол про адміністративне правопорушення нести тягар доказування, що є складовою презумпції невинуватості та забезпечення доведеності вини в сенсі ст.62 Конституції України, ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та практики Європейського суду з прав людини, звільняє особу від обов`язку доводити свою непричетність до вчинення порушення.

Відповідно до вимог статті 252 КУпАП орган (посадова особа) оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю.

Посадовою особою, що складає протокол, ставиться у вину особі вчинення таких конкретних протиправних діянь, що містять в собі ознаки того чи іншого адміністративного правопорушення, що відображається у протоколі. Суддя ж, розглянувши справу повинен переконатись у наявності чи відсутності підстав для притягнення особи до адміністративної відповідальності за конкретні дії.

Згідно ст.256 КУпАП, у протоколі про адміністративне правопорушення зазначаються: дата і місце його складення, посада, прізвище, ім`я, по батькові особи, яка склала протокол; відомості про особу, яка притягається до адміністративної відповідальності (у разі її виявлення); місце, час вчинення і суть адміністративного правопорушення; нормативний акт, який передбачає відповідальність за дане правопорушення; прізвища, адреси свідків і потерпілих, прізвище викривача (за його письмовою згодою), якщо вони є; пояснення особи, яка притягається до адміністративної відповідальності; інші відомості, необхідні для вирішення справи. Якщо правопорушенням заподіяно матеріальну шкоду, про це також зазначається в протоколі.

Протокол підписується особою, яка його склала, і особою, яка притягається до адміністративної відповідальності; при наявності свідків і потерпілих протокол може бути підписано також і цими особами.

У разі відмови особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, від підписання протоколу, в ньому робиться запис про це. Особа, яка притягається до адміністративної відповідальності, має право подати пояснення і зауваження щодо змісту протоколу, які додаються до протоколу, а також викласти мотиви свого відмовлення від його підписання.

При складенні протоколу особі, яка притягається до адміністративної відповідальності, роз`яснюються його права і обов`язки, передбачені статтею 268 цього Кодексу, про що робиться відмітка у протоколі.

Відповідно до вимог статті 280 КУпАП, суд, при розгляді справи про адміністративне правопорушення, крім іншого, зобов`язаний з`ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом`якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з`ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Постанова судді згідно ст.283 КУпАП має ґрунтуватися на обставинах, установлених при розгляді справи, тобто на достатніх і незаперечних доказах.

Кодексом України про адміністративні правопорушення встановлюється чітка стадійність притягнення особи до відповідальності: виявлення правопорушення, фіксація правопорушення, формування доказової бази (матеріалів справи), розгляд справи про адміністративне правопорушення.

Тобто, після виявлення факту вчинення правопорушення уповноважена особа зобов`язаний зібрати належні та допустимі докази такого правопорушення.

Відповідно до чинного законодавства України протокол про адміністративне правопорушення є офіційним документом і основним джерелом доказів у справі, оскільки саме він має містити повні та точні відомості про вчинення правопорушення, його кваліфікацію, дані про потерпілих, свідків, якщо вони є. Саме протокол про адміністративне правопорушення є документом, в якому формулюється суть правопорушення.

Протокол складається у кожному випадку виявлення адміністративного правопорушення, він є єдиною формою документу, в якому фіксується факт вчинення допущеного порушення, ніякого іншого документу про прийняття до провадження уповноваженими органами не оформляється. Від того, наскільки грамотно, змістовно і умотивовано складений протокол, залежить якість розгляду справи про адміністративне порушення, правильність розгляду справи по суті й обґрунтованість застосування адміністративного стягнення.

Протокол про адміністративне правопорушення - це комплексне джерело доказової інформації. Однак він набуває значення доказу в таких випадках, коли: по-перше, протокол складений уповноваженою на те посадовою особою; по-друге, складений не пізніше термінів, передбачених для накладення адміністративного стягнення; по-третє, зміст протоколу відповідає усім вимогам, передбаченим коментованою статтею.

Суть адміністративного правопорушення повинна точно відповідати ознакам складу адміністративного правопорушення, зазначеним у статті КУпАП за якою складено протокол.

Обставини правопорушення повинні бути викладені в протоколі конкретно, з належним формулюванням складу адміністративного правопорушення у відповідності до змісту диспозиції статті (частини статті) КУпАП, що передбачає відповідальність за його вчинення.

Щодо винуватості громадянина ОСОБА_2 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.2 ст.172-18 КУпАП, то суд вважає за необхідне зазначити наступне.

Із фабули протоколу про адміністративне правопорушення серії ЗхРУ №243871 від 16.05.2026 року складеного першим заступником начальника відділу прикордонної служби « ІНФОРМАЦІЯ_4 » (тип Б) майором ОСОБА_4 , відносно громадянина ОСОБА_2 відомо, що 08:00 год. 15.05.2026 року по 08:00 год. 16.05.2026 року, виконуючи наказ на охорону державного кордону в прикордонному наряді «Спостереження за транспортними засобами» в міжнародному пункті пропуску для залізничного сполучення «Мостиська», територія Шегинівської об`єднаної територіальної громади, Яворівського району, Львівської області, порушив правила несення прикордонної служби в умовах особливого періоду, а саме: під час здійснення раптової перевірки порядку організації та несення служби складом зміни прикордонних нарядів під час виконання службових обов`язків виявлено факт неодноразового залишення без нагляду закріпленої за ним штатної зброї –CZ BREN 2 № НОМЕР_2 .

Дії громадянина ОСОБА_2 кваліфіковано за ч.2 ст.172-18 КУпАП.

На підтвердження обставин викладених у протоколі про адміністративне правопорушення за ч.2 ст.172-18 КУпАП, надані наступні докази:

- протокол про адміністративне правопорушення серії ЗхРУ №243871 від 16.05.2026 року, в якому викладена суть адміністративного правопорушення, передбаченого ч.2 ст.172-18 КУпАП, зміст якого викладено вище;

- письмові пояснення ОСОБА_2 від 16.05.2026р., у яких останній зазначає, що у період з 15.-16.05.2026 року, під час несення ним служби у прикордонному наряді «Спостереження за транспортними засобами» у нього виник раптовий розлад шлунку, у зв`язку з чим від був змушений відлучатися. У зв`язку з чим, під час короткочасної відсутності його штатна зброя перебувала під контролем та наглядом іншого військовослужбовця. Зброя не залишалася без контролю, не губилася, доступ сторонніх осіб до неї повністю був виключений. Жодних негативних наслідків чи загрози втрати зброї не виникло.

- рапорт першого заступника начальника відділу прикордонної служби « ІНФОРМАЦІЯ_4 » (тип Б) майора ОСОБА_6 від 17.05.2026р.;

- витяг з штатного обліку персоналу відділення інспекторів прикордонної служби « ІНФОРМАЦІЯ_5 » (тип А) відділу прикордонної служби « ІНФОРМАЦІЯ_4 » (тип Б) щодо молодшого сержанта ОСОБА_2 , інспектора прикордонної служби 2 категорії 2 групи інспекторів прикордонного контролю відділення інспекторів прикордонної служби « ІНФОРМАЦІЯ_5 » (тип А) відділу прикордонної служби « ІНФОРМАЦІЯ_4 » (тип Б), особистий номер - 39;

- витяг з розділу 4Г (Розрахунок особового складу на добу) Книги прикордонного контролю відділення інспекторів прикордонної служби « ІНФОРМАЦІЯ_5 » (тип А) відділу прикордонної служби « ІНФОРМАЦІЯ_4 » (тип Б) в період з 08:00 год. 15.05.2026 року по 08:00 год. 16.05.2026 року, з якого вбачається, що ОСОБА_2 (особистий номер 39) заступив на службу у період з 08:00 год. 15.05.2026 року по 08:00 год. 16.05.2026 року, місце несення служби – ППр « ІНФОРМАЦІЯ_5 », вид прикордонного наряду - СпТЗ;

- службову характеристику інспектора прикордонної служби 2 категорії 2 групи інспекторів прикордонного контролю відділення інспекторів прикордонної служби « ІНФОРМАЦІЯ_5 » (тип А) відділу прикордонної служби « ІНФОРМАЦІЯ_4 » (тип Б) молодшого сержанта ОСОБА_2 , з якої вбачається, що останній, визначені посадовою інструкцією обов?язки не завжди виконує сумлінно, законодавство України, накази, розпорядження, інші керівні документи, що регламентують службову діяльність знає та не завжди керується ними у повсякденній діяльності, дотримується загальноприйнятих морально-етичних норм на службі та у позаслужбовий час, не завжди контролює власні емоції, та не виявляє моральну стійкість та адекватно діє у нестандартних ситуаціях. Особисто не дисциплінований, схильний до обману, не щирий, не принциповий у вирішенні службових питань, не вміє правильно будувати свої стосунки з колегами по службі, не завжди здатний працювати над усуненням особистих недоліків. До підвищення свого освітнього та культурного рівня ставиться посередньо. Стан здоров?я добрий. Зовнішній вигляд відповідає встановленим вимогам. Штабна культура розвинута посередньо, службову документацію не завжди відпрацьовує акуратно та грамотно. В розголошенні відомостей, які містять службовий характер, помічений не був.

- службову картку ОСОБА_2 ;

- довідку про закріплення стрілецької зброї у віпс « ІНФОРМАЦІЯ_5 » (тип А) впс « ІНФОРМАЦІЯ_4 » (тип Б), яка видана молодшому сержанту ОСОБА_2 про те, що закріплена за ним зброя – 9мм. пістолет №СЛ 7274 та 5,45 мм. автомат СZ BREND 2 J НОМЕР_3 в комплекті з боєприпасами, начальником відділення інспекторів прикордонної служби « ІНФОРМАЦІЯ_4 » (тип Б) капітаном ОСОБА_7 ;

- фотознімками;

- відеозаписи, на яких зафіксовано неодноразове залишення військовослужбовцем ОСОБА_2 зброї без нагляду під час виконання ним службових обов`язків;

- книгу видачі зброї та боєприпасів ВІПС « ІНФОРМАЦІЯ_5 » (тип А) ВПС « ІНФОРМАЦІЯ_4 » (тип Б), у якій у графах «№ з/п», «дата», «найменування зброї (боєприпасів)», «військове звання» та «підпис про одержання зброї (боєприпасів)» зафіксовано відповідно: № з/п – 1319, 1320, 1321; дата – 15.05.2026 року; найменування зброї (боєприпасів) – серед іншого, автомат CZ BREN 2, № НОМЕР_2 ; військове звання – молодший сержант ОСОБА_2 ; у графі «підпис про одержання зброї (боєприпасів)» міститься підпис ОСОБА_2 ;

- витяг із наказу №1261 «Про затвердження Інструкції про службу прикордонних нарядів Державної прикордонної служби України» від 19.10.2015 року, підписаного начальником відділу прикордонної служби « ІНФОРМАЦІЯ_4 » (тип Б) підполковником ОСОБА_8 , з якої відомо, що згідно абзацу 10, статті 11, глави 2, розділу 2. Прикордонним нарядам забороняється: - залишати без нагляду, передавати іншим особам зброю та предмети екіпіровки;

- витяг із Закону України «Про Статут внутрішньої служби Збройних Сил України» від 24.03.1999 року, підписаного начальником відділу прикордонної служби « ІНФОРМАЦІЯ_4 » (тип Б) підполковником ОСОБА_8 , з якої відомо, що зброя та боєприпаси особовому складу військової частини видаються в установленому командиром військової частини порядку під особистий підпис у книзі видачі зброї та боєприпасів;

- витяг із наказу №1261 «Про затвердження Інструкції про службу прикордонних нарядів Державної прикордонної служби України» від 19.10.2015 року, підписаного начальником відділу прикордонної служби « ІНФОРМАЦІЯ_4 » (тип Б) підполковником ОСОБА_8 , з якої відомо, що згідно абзацу 1, статті 1, глави 4, розділу 1. Озброєння та екіпіровка прикордонних нарядів: - прикордонники зі складу прикордонних нарядів озброюються закріпленою за ними зброєю і отримують установлену кількість боєприпасі;

- журнал інструктажу особового складу (прикордонного наряду) ВІПС « ІНФОРМАЦІЯ_5 » (тип А) ВПС « ІНФОРМАЦІЯ_4 » (тип Б).

Диспозицією ч.2 ст.172-18 КУпАП передбачена відповідальність за діяння, передбачені частиною першою цієї статті (порушення правил несення прикордонної служби особою, яка входить до складу наряду з охорони державного кордону України), вчинені в умовах особливого періоду.

Для встановлення події правопорушення, зазначеного у ч.2 ст.172-18КУпАП, необхідно з`ясувати чи дійсно особа, яка входить до складу наряду з охорони державного кордону України, порушила правила несення прикордонної служби.

Об`єктом цього правопорушення є порядок несення прикордонної служби.

Об`єктивна сторона передбачає дію або бездіяльність у вигляді порушення правил несення прикордонної служби. Порушеннями правил несення прикордонної служби можуть бути визнані; а) вчинення дій, що прямо забороняються військовослужбовцю, який перебуває в прикордонному наряді (відхилення від маршруту чи залишення місця несення служби, якщо це не пов`язано з надзвичайними обставинами, вживання алкогольних напоїв, сон на посту, розкладання багаття чи демаскування себе іншим способом, безпідставне застосування зброї, самостійне відключення сигналізаційних комплексів чи окремих їх ділянок, а також їх інформаційних табло або радіолокаційних станцій, відволікання від несення служби, давання згоди на перетинання державного кордону сторонніми особами тощо); б) невиконання або неналежне виконання дій, що забезпечують охорону державного кордону (неуважний огляд місцевості, невжиття заходів до затримання порушників державного кордону або залишення без належної охорони затриманих осіб, недотримання правил застосування зброї або правил маскування тощо).

Суб`єктивна сторона характеризується умислом або необережністю.

Згідно пункту 10 глави 5 розділу ІІ Інструкції про службу прикордонних нарядів Державної прикордонної служби України, затвердженої наказом МВС №1261 від 19.10.2015 року, під час несення служби прикордонні наряди зобов`язані: нести службу відповідно до вимог отриманого наказу на охорону державного кордону.

Відповідно до абзацу 16 п.11 глави 2 розділу ІІ Інструкції, прикордонним нарядам забороняється: учиняти інші дії, заборонені законодавством України та наказом на охорону державного кордону, відволікатися від несення служби.

Згідно ст.16 Статуту внутрішньої служби Збройних сил України, кожний військовослужбовець зобов`язаний виконувати службові обов`язки, що визначають обсяг виконання завдань, доручених йому за посадою. Ці обов`язки визначаються статутами Збройних Сил України, а також відповідними посібниками, порадниками, положеннями, інструкціями.

У відповідності до ст.4 Дисциплінарного статуту Збройних Сил України військова дисципліна зобов`язує кожного військовослужбовця: додержуватися Конституції та законів України, Військової присяги, неухильно виконувати вимоги статутів Збройних Сил України, накази командирів; бути пильним, зберігати державну таємницю; додержуватися визначених статутами Збройних Сил України правил взаємовідносин між військовослужбовцями, зміцнювати військове товариство; виявляти повагу до командирів і один до одного, бути ввічливими і додержуватися військового етикету; поводитися з гідністю й честю, не допускати самому і стримувати інших від негідних вчинків; не вживати під час проходження військової служби (крім медичного призначення) наркотичні засоби, психотропні речовини чи їх аналоги, а також не вживати спиртні напої під час виконання обов`язків військової служби.

Доказами у справі про адміністративне правопорушення є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Так, оцінюючи наявні в матеріалах справи докази, які досліджені судом за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному досліджені всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю суд враховує, що для того, щоб особа була притягнута до адміністративної відповідальності, необхідно довести наявність в її діях (бездіяльності) складу та події адміністративного правопорушення.

При цьому в процесі доказування вини, доцільно керуватись принципом «поза розумним сумнівом», зміст якого сформульований у п. 43 рішення Європейського суду з прав людини (ЄСПЛ) від 14.02.2008 р. у справі «Кобець проти України» (з відсиланням на первісне визначення цього принципу у справі «Авшар проти Туреччини» (Avsar v. Turkey), п. 282. Стандарт доведення вини «поза розумним сумнівом» означає, що при доведенні винуватості особи не повинно залишатися жодного «розумного сумніву» в цьому, тоді як наявність такого «розумного сумніву» у винуватості особи є підставою для його виправдання.

З наявних матеріалів справи вбачається, що ОСОБА_2 являється військовослужбовцем, перебуває на військовій службі в Державній прикордонній службі України, а отже вказана особа є суб`єктом адміністративної відповідальності.

Факт вчинення ОСОБА_2 адміністративного правопорушення підтверджується:

- протоколом про адміністративне правопорушення серії ЗхРУ №243871 від 16.05.2026 року, в якому викладена суть адміністративного правопорушення, передбаченого ч.2 ст.172-18 КУпАП, зміст якого викладено вище;

- письмовими пояснення ОСОБА_2 від 16.05.2026р., у яких останній зазначає, що у період з 15.-16.05.2026 року, під час несення ним служби у прикордонному наряді «Спостереження за транспортними засобами» у нього виник раптовий розлад шлунку, у зв`язку з чим від був змушений відлучатися. У зв`язку з чим, під час короткочасної відсутності його штатна зброя перебувала під контролем та наглядом іншого військовослужбовця. Зброя не залишалася без контролю, не губилася, доступ сторонніх осіб до неї повністю був виключений. Жодних негативних наслідків чи загрози втрати зброї не виникло.

- рапортом першого заступника начальника відділу прикордонної служби « ІНФОРМАЦІЯ_4 » (тип Б) майора ОСОБА_6 від 17.05.2026р.;

- витягом з штатного обліку персоналу відділення інспекторів прикордонної служби « ІНФОРМАЦІЯ_5 » (тип А) відділу прикордонної служби « ІНФОРМАЦІЯ_4 » (тип Б) щодо молодшого сержанта ОСОБА_2 , інспектора прикордонної служби 2 категорії 2 групи інспекторів прикордонного контролю відділення інспекторів прикордонної служби « ІНФОРМАЦІЯ_5 » (тип А) відділу прикордонної служби « ІНФОРМАЦІЯ_4 » (тип Б), особистий номер - 39;

- витягом з розділу 4Г (Розрахунок особового складу на добу) Книги прикордонного контролю відділення інспекторів прикордонної служби « ІНФОРМАЦІЯ_5 » (тип А) відділу прикордонної служби « ІНФОРМАЦІЯ_4 » (тип Б) в період з 08:00 год. 15.05.2026 року по 08:00 год. 16.05.2026 року, з якого вбачається, що ОСОБА_2 (особистий номер 39) заступив на службу у період з 08:00 год. 15.05.2026 року по 08:00 год. 16.05.2026 року, місце несення служби – ППр « ІНФОРМАЦІЯ_5 », вид прикордонного наряду - СпТЗ;

- службовою характеристикою інспектора прикордонної служби 2 категорії 2 групи інспекторів прикордонного контролю відділення інспекторів прикордонної служби « ІНФОРМАЦІЯ_5 » (тип А) відділу прикордонної служби « ІНФОРМАЦІЯ_4 » (тип Б) молодшого сержанта ОСОБА_2 , з якої вбачається, що останній, визначені посадовою інструкцією обов?язки не завжди виконує сумлінно, законодавство України, накази, розпорядження, інші керівні документи, що регламентують службову діяльність знає та не завжди керується ними у повсякденній діяльності, дотримується загальноприйнятих морально-етичних норм на службі та у позаслужбовий час, не завжди контролює власні емоції, та не виявляє моральну стійкість та адекватно діє у нестандартних ситуаціях. Особисто не дисциплінований, схильний до обману, не щирий, не принциповий вирішенні службових питань, не вміє правильно будувати свої стосунки з колегами по службі, не завжди здатний працювати над усуненням особистих недоліків. До підвищення свого освітнього та культурного рівня ставиться посередньо. Стан здоров?я добрий. Зовнішній вигляд відповідає встановленим вимогам. Штабна культура розвинута посередньо, службову документацію не завжди відпрацьовує акуратно та грамотно. В розголошенні відомостей, які містять службовий характер, помічений не був.

- службовою карткою ОСОБА_2 ;

- довідкою про закріплення стрілецької зброї у віпс « ІНФОРМАЦІЯ_5 » (тип А) впс « ІНФОРМАЦІЯ_4 » (тип Б), яка видана молодшому сержанту ОСОБА_2 про те, що закріплена за ним зброя – 9мм. пістолет №СЛ 7274 та 5,45 мм. автомат СZ BREND 2 J НОМЕР_3 в комплекті з боєприпасами, начальником відділення інспекторів прикордонної служби « ІНФОРМАЦІЯ_4 » (тип Б) капітаном ОСОБА_7 ;

- фотознімками;

- відеозаписами, на яких зафіксовано неодноразове залишення військовослужбовцем ОСОБА_2 зброї без нагляду під час виконання ним службових обов`язків;

- книгою видачі зброї та боєприпасів ВІПС « ІНФОРМАЦІЯ_5 » (тип А) ВПС « ІНФОРМАЦІЯ_4 » (тип Б), у якій у графах «№ з/п», «дата», «найменування зброї (боєприпасів)», «військове звання» та «підпис про одержання зброї (боєприпасів)» зафіксовано відповідно: № з/п – 1319, 1320, 1321; дата – 15.05.2026 року; найменування зброї (боєприпасів) – серед іншого, автомат CZ BREN 2, № НОМЕР_2 ; військове звання – молодший сержант ОСОБА_2 ; у графі «підпис про одержання зброї (боєприпасів)» міститься підпис ОСОБА_2 ;

- витягом із наказу №1261 «Про затвердження Інструкції про службу прикордонних нарядів Державної прикордонної служби України» від 19.10.2015 року, підписаного начальником відділу прикордонної служби « ІНФОРМАЦІЯ_4 » (тип Б) підполковником ОСОБА_8 , з якої відомо, що згідно абзацу 10, статті 11, глави 2, розділу 2. Прикордонним нарядам забороняється: - залишати без нагляду, передавати іншим особам зброю та предмети екіпіровки;

- витягом із Закону України «Про Статут внутрішньої служби Збройних Сил України» від 24.03.1999 року, підписаного начальником відділу прикордонної служби « ІНФОРМАЦІЯ_4 » (тип Б) підполковником ОСОБА_8 , з якої відомо, що зброя та боєприпаси особовому складу військової частини видаються в установленому командиром військової частини порядку під особистий підпис у книзі видачі зброї та боєприпасів;

- витягом із наказу №1261 «Про затвердження Інструкції про службу прикордонних нарядів Державної прикордонної служби України» від 19.10.2015 року, підписаного начальником відділу прикордонної служби « ІНФОРМАЦІЯ_4 » (тип Б) підполковником ОСОБА_8 , з якої відомо, що згідно абзацу 1, статті 1, глави 4, розділу 1. Озброєння та екіпіровка прикордонних нарядів: - прикордонники зі складу прикордонних нарядів озброюються закріпленою за ними зброєю і отримують установлену кількість боєприпасі;

- журналом інструктажу особового складу (прикордонного наряду) ВІПС « ІНФОРМАЦІЯ_5 » (тип А) ВПС « ІНФОРМАЦІЯ_4 » (тип Б).

Досліджені в судовому засіданні під час розгляду вищевказаної адміністративної справи щодо військовослужбовця ОСОБА_2 докази послідовні і логічні, а тому не викликають сумнівів суду у правильності їхнього розуміння обставин, з приводу яких вони отримані, добровільності та істинності позиції, оскільки вони достатньо вагомі (переконливі), чіткі (точні), узгоджені між собою (без суперечностей), а тому достовірні і відповідають критеріям якості доказів.

Підстав сумніватися в правдивості, достовірності вказаних доказів у суду немає.

Відомості, що містяться в безпосередньо досліджених судом доказах, узгоджуються між собою.

Суд вважає, що виявлені факти відображають об`єкт суспільних відносин в сфері військової дисципліни, оскільки об`єктивна сторона такого правопорушення полягає у порушенні правил несення прикордонної служби особою, яка входить до складу наряду з охорони державного кордону України та суспільно-небезпечними наслідками, які можуть настати в результаті цього.

При цьому, суд також враховує те, що ОСОБА_2 дії особи, що склала відносно нього протокол про адміністративне правопорушення не оскаржував, доказів неправомірної поведінки останнього та доказів, які б спростовували фактичні дані, що містяться в протоколі про адміністративне правопорушення та додатках до нього, - суду не скеровував.

Складеним протоколом в діях ОСОБА_2 відображена диспозиція ч.2 ст.172-18 КУпАП у виді порушення правил несення прикордонної служби особою, яка входить до складу наряду з охорони державного кордону України, вчинене в умовах особливого періоду.

Будучи військовослужбовцем, ОСОБА_2 відповідно до вимог Статуту, Інструкції про службу прикордонних нарядів Державної прикордонної служби України, Закону України «Про Державну прикордонну службу України» був зобов`язаний свято та непорушно додержуватися Конституції України та законів України, сумлінно і чесно виконувати військовий обов`язок, зразково виконувати свої службові обов`язки, не допускати негідних вчинків і стримувати від них інших військовослужбовців; неухильно виконувати вимоги військових статутів, накази командирів, додержуватися військового етикету, поводитися з гідністю й честю, не допускати самому і стримувати інших від негідних вчинків, тощо.

Таким чином, аналізуючи наведені докази, приходжу до переконання в доведенні винності ОСОБА_2 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.2 ст.172-18 КУпАП - порушення правил несення прикордонної служби особою, яка входить до складу наряду з охорони державного кордону України, вчинене в умовах особливого періоду.

ІV. Накладення адміністративного стягнення.

Статтею 23 КУпАП передбачено, що адміністративне стягнення є мірою відповідальності і застосовується з метою виховання особи, яка вчинила адміністративне правопорушення, в дусі додержання законів України, поваги до правил співжиття, а також запобігання вчиненню нових правопорушень як самим правопорушником, так і іншими особами.

Відповідно до ст.33 КУпАП при накладенні стягнення враховуються характер вчиненого правопорушення, особа порушника, ступінь його вини, майновий стан, обставини, що пом`якшують і обтяжують відповідальність.

Обставин, що пом`якшують чи обтяжують відповідальність за адміністративне правопорушення відповідно до статтей 34 і 35 КУпАП, - судом не встановлено.

Суддя виходить не з принципу формального підходу до вирішення справи, а саме з необхідності забезпечення судом уникнення порушень прав і свобод інших громадян, конституційного ладу України, прав і законних інтересів підприємств, установ і організацій, встановленого правопорядку, зміцнення законності, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі точного і неухильного додержання Конституції законів України, поваги до прав, честі і гідності інших громадян, до правил співжиття, сумлінного виконання своїх обов`язків, відповідальності перед суспільством, а тому, притягнення військовослужбовця ОСОБА_2 до адміністративної відповідальності є виправданим, оскільки його вина є встановленою згідно з критерієм її доведеності «поза розумним сумнівом», оскільки цього вимагають справжні інтереси суспільства, на охорону яких і направлені завдання Кодексу України про адміністративні правопорушення.

Враховуючи характер вчиненого правопорушення, особу порушника ОСОБА_2 , який являється військовослужбовцем, вперше притягується до адміністративної відповідальності, ступінь його вини, майновий стан, посередньо характеризується по місцю проходження служби, також беручи до уваги відсутність обставин, що обтяжують відповідальність за адміністративне правопорушення, так і те, що дії винної особи підривають авторитет військовослужбовця і військової служби загалом, вважаю за можливе застосувати до ОСОБА_2 адміністративне стягнення у виді штрафу, однак в мінімальному розмірі, зокрема в розмірі 17000 грн., що визначено санкцією ч.2 ст.172-18 КУпАП.

Таке покарання за своїм видом та мірою відповідає визначеній у ст.23 КУпАП меті накладення адміністративного стягнення, і є необхідним й достатнім для виховання особи, яка вчинила адміністративне правопорушення в дусі додержання законів України, поваги до правил співжиття, а також запобіганню вчиненню правопорушень як самим правопорушником, так і іншими особами.

На момент розгляду справи не закінчилися строки, передбачені ст.38 КУпАП.

Підстави для застосування ст.22 КУпАП суд не вбачає, з огляду на наведені вище обставини.

V. Судові витрати.

Згідно із ст.40-1 КУпАП у разі винесення судом (суддею) постанови про накладення адміністративного стягнення, судовий збір сплачується особою, на яку накладено таке стягнення, а розмір і порядок сплати встановлюється Законом.

Статтею 4 Закону України «Про судовий збір» передбачено, що судовий збір справляється у відповідному розмірі від прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року.

Згідно з ст.4 Закону України «Про судовий збір» №3674-VІ від 08.07.2011 року (зі змінами), особою, на яку накладено адміністративне стягнення, сплачується судовий збір в розмірі 0,2 розміру прожиткового мінімуму на одну працездатну особу.

Відповідно до Закону України «Про Державний бюджет України на 2026 рік», прожитковий мінімум для працездатних осіб з 01.01.2026 року становить 3328 гривень, відтак з 01.01.2026 року розмір судового збору за накладене адміністративне стягнення становить 665,60 грн. (3328*0,2=665,60).

Оскільки суд прийшов до висновку про визнання ОСОБА_2 винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.2 ст.172-18 КУпАП із застосування до нього адміністративного стягнення у виді штрафу, то з такої особи підлягає стягненню судовий збір у зазначеному вище розмірі, тобто в розмірі 665,60 грн.

Керуючись ст.ст. 1, 9, 23, 33, 40-1, 245, 251, 252, 280, 283-285 КУпАП, ст.4 Закону України «Про судовий збір», суддя -

П О С Т А Н О В И В:

Визнати винним ОСОБА_2 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.2 ст.172-18 КУпАПта призначити йому адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі однієї тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 17 000 (сімнадцять тисяч) гривень.

Відповідно до вимог ч.1 ст.307 КУпАП, штраф має бути сплачений порушником не пізніш як через п`ятнадцять днів з дня вручення йому постанови про накладення штрафу, крім випадків, передбачених статтями 300-1, 300-2 цього Кодексу, а в разі оскарження такої постанови - не пізніш як через п`ятнадцять днів з дня повідомлення про залишення скарги без задоволення.

Згідно ч.3, ч.4 ст.307 КУпАП, штраф, накладений за вчинення адміністративного правопорушення, вноситься порушником в установу банку України, документ, що підтверджує його сплату, або його копія не пізніше 3 робочих днів після закінчення строку передбаченого частиною 1 статті 307 КУпАП надсилається правопорушником до органу (посадовій особі), який виніс постанову про накладення цього штрафу.

У разі несплати штрафу у строк, установлений ч.1 ст.307 КУпАП, постанова про накладення штрафу надсилається для примусового виконання до органу державної виконавчої служби за місцем проживання порушника, роботи або за місцезнаходженням його майна в порядку, встановленому законом.

У порядку примусового виконання постанови про стягнення штрафу за вчинення адміністративного правопорушення з правопорушника стягується: подвійний розмір штрафу, визначеного у відповідній статті КУпАП та зазначеного у постанові про стягнення штрафу; витрати на облік зазначених правопорушень (частина 2 статті 308 КУпАП).

Стягнути з ОСОБА_2 в дохід держави 665 (шістсот шістдесят п`ять) гривень 60 коп. судового збору.

Постанова судді у справі про адміністративне правопорушення може бути оскаржена протягом десяти днів з дня її винесення до Львівського апеляційного суду особою, яку притягнуто до адміністративної відповідальності, її законним представником, захисником, потерпілим, його представником.

Постанова судді у справах про адміністративне правопорушення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги.

Суддя Ю.В.Кічак