Рішення від 25 серпня 2026 р. у справі №441/902/25 — Городоцький районний суд Львівської області

441/902/25 2-о/441/11/2026

Р І Ш Е Н Н Я

І м е н е м У к р а ї н и

26.08.2026 Городоцький районний суд Львівської області в складі:

головуючого судді Перетятько О.В.,

за участі секретаря Виздрик Н.Я.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Городок Львівської області, в порядку окремого провадження, справу за заявою представника ОСОБА_1 - адвоката Струс Наталії Ярославівни, заінтересовані особи ІНФОРМАЦІЯ_1 , Міністерство оборони України, ІНФОРМАЦІЯ_2 про встановлення факту перебування на утриманні, -

в с т а н о в и в :

Представник ОСОБА_1 - адвокат Струс Н.Я. звернулась до суду із заявою про встановлення факту перебування ОСОБА_1 на утриманні загиблого військовослужбовця ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 .

Заяву обґрунтовує тим, що ОСОБА_1 є сестрою ОСОБА_2 , своєї сім`ї не має, брат фактично утримував її, оскільки в силу життєвих обставин вона не могла працювати. ОСОБА_2 проходив службу у Збройних Силах України та надавав заявниці матеріальну допомогу, надсилав грошові перекази, інших доходів вона не мала. ІНФОРМАЦІЯ_4 ОСОБА_2 , під час виконання бойового завдання щодо захисту територіальної цілісності України, загинув.

Заявниця ОСОБА_1 зверталась до ІНФОРМАЦІЯ_5 для формування та подачі документів у Департамент соціального захисту Міністерства оборони України з метою виплати одноразової грошової допомоги членам сім`ї загиблого військовослужбовця, однак отримала відповідь про недостатність поданих документів та роз`яснено, що на дану виплату можуть претендувати утриманці загиблої (померлої) особи, визначені відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб».

Оскільки заявниця не має іншої можливості підтвердити факт перебування на утриманні загиблого військовослужбовця, змушена звернутись в суд із означеною заявою, просила таку задовольнити.

В судове засідання заявниця ОСОБА_1 не з`явилась, 26.08.2026 від її представника - адвоката Струс Н.Я. надійшла заява про розгляд справи за її відсутності, вимоги заяви підтримує та просить їх задовольнити.

Представник заінтересованої особи Міністерства оборони України в судове засідання не з`явився. 02.06.2025 подав відзив на заяву, просив у задоволенні заяви відмовити, мотивуючи тим, що заявницею не надано доказів, які б підтверджували факт перебування останньої на повному утриманні загиблого, не наведено чому вона не може самостійно себе утримувати, інше.

Представник заінтересованої особи ІНФОРМАЦІЯ_6 в судове засідання не з`явився, 22.06.2026 подав відзив на заяву, просив у задоволенні заяви відмовити, мотивуючи тим, що заявниця не є особою з інвалідністю, надані нею докази не підтверджують факту перебування на повному утриманні брата, оскільки не містять інформації про надання померлим матеріальної допомоги заявниці на постійній основі, що була основним джерелом засобів до її існування, про розмір такої допомоги, що заявниця на момент виникнення права була непрацездатною, та потребувала допомоги в утриманні.

Представник заінтересованої особи ІНФОРМАЦІЯ_5 в судове засідання не з`явився, 23.07.2026 т.в.о. начальника подав лист про розгляд справи за відсутності їх представника.

Суд відповідно до положень ч.2 ст.247 ЦПК України вважає можливим розглядати справу у відсутності сторін, на підставі наявних у справі доказів та без фіксації судового процесу технічними засобами.

Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтуються заявлені вимоги, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення справи по суті, суд приходить наступного висновку.

Згідно положень ч.1 ст.293 ЦПК України окреме провадження - це вид непозовного цивільного судочинства, в порядку якого розглядаються цивільні справи про підтвердження наявності або відсутності юридичних фактів, що мають значення для охорони прав, свобод та інтересів особи або створення умов здійснення нею особистих немайнових чи майнових прав або підтвердження наявності чи відсутності неоспорюваних прав.

Відповідно до п.5 ч.2 ст.293 ЦПК України, суд розглядає в порядку окремого провадження справи про встановлення фактів, що мають юридичне значення.

Відповідно до роз`яснень, які містяться у п.1 Постанови Пленуму Верховного Суду України №5 від 31 березня 1995 року "Про судову практику в справах про встановлення фактів, що мають юридичне значення", в порядку окремого провадження розглядаються справи про встановлення фактів, якщо згідно з законом такі факти породжують юридичні наслідки, тобто від них залежить виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав громадян; чинним законодавством не передбачено іншого порядку їх встановлення; заявник не має іншої можливості одержати або відновити загублений чи знищений документ, який посвідчує факт, що має юридичне значення; встановлення факту не пов`язується з наступним вирішенням спору про право.

Згідно п.2 ч.1 ст.315 ЦПК України, суд розглядає справи про встановлення факту перебування фізичної особи на утриманні.

Судом встановлено та підтверджується копіями Свідоцтва про смерть Серія НОМЕР_1 , лікарського свідоцтва про смерть № 7654 від 15.12.2022 та довідки про причину смерті від 15.12.2022, що ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , проходив службу у Збройних Силах України, внаслідок військових дій отримав вибухову травму та загинув у с. Яковлівка Бахмутського району Донецької області ІНФОРМАЦІЯ_4 .

ОСОБА_1 є сестрою ОСОБА_2 , що підтверджується долученою до матеріалів справи копією рішення Городоцького районного суду Львівської області від 19.09.2023, яким встановлено факт родинних відносин і зокрема, що ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_7 є рідною сестрою ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 .

Із довідки Управління обслуговування громадян ГУ ПФ України у Львівській області № 1300-5215-6/37808 від 14.03.2025 видно, що ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_7 , зареєстрована на АДРЕСА_1 , не перебуває на обліку в органах пенсійного фонду як одержувач пенсійних виплат.

Згідно довідки Управління соціального захисту населення Львівської державної адміністрації Львівської області № 01/9-353 від 14.03.2025, ОСОБА_1 станом на 14.03.2025 жодного виду соціальної допомоги не отримує.

Із довідки Кліцківського старостинського округу Комарнівської міської ради Львівського району Львівської області №351 від 30.10.2023 видно, що ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , був зареєстрований на АДРЕСА_1 , разом з ним на день його смерті була зареєстрована його сестра ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_7 .

Як видно із копії свідоцтва про спадщину за законом від 13.06.2024, ОСОБА_1 прийняла спадщину після смерті брата ОСОБА_2 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_4 , про що приватним нотаріусом Львівського районного нотаріального округу Голубець І.Г. заведено спадкову справу № 47 за 2023 рік та видано ОСОБА_1 свідоцтво про право на спадщину за законом на 1/2 частку у праві власності на житловий будинок на АДРЕСА_1 .

Із повідомлення ІНФОРМАЦІЯ_5 № 1/4668 від 02.04.2025 видно, що ОСОБА_1 звернулась у відділ із заявою про виплату їй одноразової грошової допомоги відповідно до п.2 Постанови Кабінету Міністрів України від 28.02.2022, як члену сім`ї загиблого військовослужбовця, однак отримала відповідь про недостатність поданих документів, оскільки на дану виплату можуть претендувати утриманці загиблої (померлої) особи, визначені відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб».

ОСОБА_1 звернулась до суду із заявою про встановлення факту її перебування на утриманні брата ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , з метою отримання одноразової грошової допомоги членам сім`ї загиблого військовослужбовця.

Згідно статті 31 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» члени сім`ї померлого вважаються такими, що перебували на його утриманні, якщо вони були на його повному утриманні або одержували від нього допомогу, яка була для них постійним і основним джерелом засобів до існування. Крім цього, статтею 37 Закону України «Про пенсійне забезпечення» передбачено, що при вирішенні заяв про встановлення факту перебування на утриманні необхідно враховувати, що за загальним правилом право на пенсію в разі смерті годувальника мають непрацездатні члени сім`ї годувальника, які були на його утриманні. Непрацездатними членами сім`ї вважаються: а) діти, брати, сестри й онуки, які не досягли 18 років або старші цього віку, якщо вони стали інвалідами до досягнення 18 років , при цьому брати, сестри й онуки - за умови, якщо вони не мають працездатних батьків; б) батьки та дружина (чоловік), якщо вони досягли пенсійного віку, встановленого статтею 26 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», або є особами з інвалідністю. в) один з батьків, або чоловік (дружина), або дід, бабуся, брат чи сестра, незалежно від віку і працездатності, якщо він (вона) зайнятий доглядом за дітьми, братами, сестрами чи онуками померлого годувальника, які не досягли 8 років, і не працює; г) дід і бабуся - в разі відсутності осіб, які за законом зобов`язані їх утримувати. Згідно зі статтею 38 Закону України «Про пенсійне забезпечення» члени сім`ї померлого вважаються такими, що були на його утриманні, якщо вони були на його повному утриманні або одержували від нього допомогу, яка була для них постійним і основним джерелом засобів до існування. Члени сім`ї померлого, для яких його допомога була постійним і основним джерелом засобів до існування, але які й самі одержували яку-небудь пенсію, мають право перейти на нову пенсію.

Крім цього, згідно ч.1 ст. 31 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб», члени сім`ї померлого вважаються такими, що перебували на його утриманні, якщо вони були на його повному утриманні або одержували від нього допомогу, яка була для них постійним і основним джерелом засобів до існування.

У постанові КЦС ВС від 23 квітня 2020 року по справі № 686/8440/16-ц визначено, що законодавство не передбачає вичерпного переліку членів сім`ї та визначає критерії, за наявності яких особи складають сім`ю. Такими критеріями віднесення до кола членів однієї сім`ї є спільне проживання (за винятком можливості роздільного проживання подружжя з поважним причин і дитини з батьками), спільний побут і взаємні права й обов`язки осіб, які об`єдналися для спільного проживання.

Водночас, Конституційний Суд України в рішенні від 03 червня 1999 року у справі № 1-8/99 (№ 5-рп/99) роз`яснив, що під членом сім`ї військовослужбовця треба розуміти особу, пов`язану кровними (родинними) зв`язками або шлюбними відносинами; постійним проживанням з військовослужбовцем, веденням з ним спільного господарства.

До кола членів сім`ї військовослужбовця належать його (її) дружина (чоловік), їх діти і батьки. Діти є членами сім`ї незалежно від того, чи є це діти будь-кого з подружжя, спільні або усиновлені, народжені у шлюбі або позашлюбні. Членами сім`ї військовослужбовця можуть бути визнані й інші особи за умов постійного проживання разом з суб`єктом права на пільги і ведення з ним спільного господарства, тобто не лише його (її) близькі родичі (рідні брати, сестри, онуки, дід, баба), але й інші родичі або особи, які не перебувають з військовослужбовцем у безпосередніх родинних зв`язках (неповнорідні брати, сестри; зять, невістка; вітчим, мачуха; опікуни, піклувальники, пасинки, падчерки та інші). Членом сім`ї, що перебуває на утриманні військовослужбовця є та з визначених у пункті 1 цього Рішення особа, що перебуває на повному утриманні військовослужбовця або одержує від нього допомогу, яка є для неї постійним і основним джерелом засобів до існування.

Крім того, Конституційний Суд України у своєму рішенні зазначив, що обов`язковою умовою для визнання осіб членами сім`ї, крім власне факту спільного проживання, є ведення спільного господарства, тобто наявність спільних витрат; спільний бюджет: спільне харчування; купівля майна для спільного користування; участі у витратах на утримання житла, його ремонт; надання взаємної допомоги; наявність усних чи письмових домовленостей про порядок користування житловим приміщенням; інші обставини, які засвідчують реальність сімейних відносин.

Аналогічного висновку дійшов Верховний Суд в постанові від 31 березня 2020 року у справі № 205/4245/17 (провадження № 61-17628св19).

При вирішенні питання щодо встановлення факту перебування особи на утриманні померлого, суд також приймає до уваги п.8 постанови Пленуму Верховного Суду України від 31 березня 1995 року №5 "Про судову практику у справах про встановлення фактів, що мають юридичне значення", де зазначено, що встановлення факту перебування особи на утриманні померлого має значення для одержання спадщини, призначення пенсії або відшкодування шкоди, якщо допомога, яка надавалась, була для заявника постійним і основним джерелом засобів до існування. Одержання заявником заробітку, пенсії, стипендії, інших доходів не є підставою для відмови у встановленні факту перебування на утриманні, коли суд встановить, що основним і постійним джерелом засобів до існування була для заявника допомога з боку особи, яка надавала йому утримання.

Утримання може полягати у систематичній грошовій допомозі у виді витрат на утримання житла, його ремонті, сплату комунальних платежів, купівлі продуктів харчування, речей першої необхідності тощо. Тому, отримання заявником інших виплат не можуть бути перешкодою для визнання факту перебування його на утриманні.

Так, судом встановлено, що ОСОБА_1 є особою працездатного віку, не має статусу особи з інвалідністю.

Водночас матеріали справи не містять належних, допустимих та достатніх доказів того, що за станом здоров`я заявниця потребувала матеріальної допомоги з боку свого брата - ОСОБА_2 , або що така допомога була для неї постійним та основним джерелом засобів до існування.

Сам по собі факт родинних відносин між заявницею та померлим, а також можливе надання їй окремої матеріальної допомоги не свідчить про перебування її на утриманні брата. Для підтвердження такого факту необхідно встановити систематичність, регулярність і безперервність надання матеріального забезпечення, а також те, що така допомога мала істотне значення для заявниці та була її основним або одним з основних джерел існування.

Однак заявницею не надано доказів, які б підтверджували здійснення ОСОБА_2 на її користь регулярних грошових переказів, оплату ним її витрат, придбання для неї продуктів харчування, лікарських засобів, одягу чи інших необхідних речей, а також несення ним витрат на її проживання, лікування або інше матеріальне забезпечення.

Також відсутні докази того, що заявниця не мала власних джерел доходу або об`єктивно не могла забезпечувати свої основні життєві потреби самостійно.

Долучена до матеріалів справи копія виписки за картковим рахунком ОСОБА_1 за період з 01.01.2024 по 27.03.2025 також не підтверджує факту перебування заявниці на утриманні брата, оскільки із зазначеної виписки не вбачається систематичного чи регулярного надходження коштів від ОСОБА_2 . Натомість 13.08.2024 на рахунок заявниці було зараховано кошти у вигляді депонованого грошового забезпечення та додаткової винагороди загиблого військовослужбовця ОСОБА_2 , які вона отримала як спадкоємець на підставі свідоцтва про право на спадщину. Зазначене зарахування відбулося після смерті ОСОБА_2 та мало одноразовий характер, воно є реалізацією заявницею своїх спадкових прав, а не доказом отримання нею за життя померлого постійної матеріальної допомоги чи перебування на його утриманні. Подальше розпорядження заявницею цими коштами також не підтверджує факту її утримання братом за його життя.

Таким чином, сукупність досліджених судом доказів не дає підстав для висновку, що ОСОБА_1 до смерті ОСОБА_2 перебувала на його постійному утриманні, що матеріальна допомога з його боку була регулярною та істотною, а також що вона становила основне або одне з основних джерел засобів до існування заявниці.

З урахуванням неведеного суд приходить до висновку, що заява ОСОБА_1 є необґрунтованою та не підлягає до задоволення.

Керуючись ст.ст. 4, 11, 12, 81, 89, 90, 264-268, 293, 315, 316 ЦПК України, суд, -

у х в а л и в:

у задоволенні заяви представника ОСОБА_1 - адвоката Струс Наталії Ярославівни, заінтересовані особи ІНФОРМАЦІЯ_1 , Міністерство оборони України, ІНФОРМАЦІЯ_2 про встановлення факту перебування на утриманні загиблого військовослужбовця ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , відмовити.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана до Львівського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повний текст рішення складено 31.08.2026.

Головуючий суддя Перетятько О.В.