Рішення від 30 серпня 2026 р. у справі №696/1172/26 — Кам'янський районний суд Черкаської області

31.08.2026

Справа № 696/1172/26

Провадження № 2/696/776/26

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

31 серпня 2026 року м. Кам`янка

Кам`янський районний суд Черкаської області

в складі: головуючого судді Шкреби В.В.,

при секретарі Степановій Н.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Кам`янка в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 , проживає по АДРЕСА_1 ) до ОСОБА_2 (РНОКПП НОМЕР_2 , АДРЕСА_1 ) про стягнення аліментів, -

встановив:

Позивач ОСОБА_1 звернулась до суду з позовом до Відповідача ОСОБА_2 про стягнення аліментів на утримання неповнолітньої дитини .

Свої позовні вимоги мотивує тим, що 01.12.2022 року між нею та Відповідачем укладено шлюб, який зареєстрований відділом державної реєстрації актів цивільного стану у місті Черкаси Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Київ), актовий запис № 2778.

Від даного шлюбу сторони мають малолітню дитину ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Незважаючи на спільне проживання та перебування у зареєстрованому шлюбі, син сторін перебуває на повному утриманні матері.

Батько дитини не займається його вихованням, не забезпечує достатнім рівнем його розвитку, фінансово не забезпечує родину, витрачає кошти лише на свої потреби.

Та оскільки мати дитини не має можливості самостійно повноцінно утримувати дитину, забезпечувати усім необхідних для її розвитку та життя, а відповідач є працездатним, та має обов`язок утримувати дитину, то саме через вказані обставини позивач звернулась до суду та просить суд стягнути з Відповідача на її користь аліменти на утримання неповнолітнього сина, у розмірі 1/4 частки з усіх видів заробітку (доходу) відповідача щомісячно, але не менше 50% прожиткового мінімуму на дитину відповідного віку , починаючи з часу звернення до суду з позовною заявою та до досягнення дитиною повноліття.

Ухвалою суду від 10.08.2026 року відкрито провадження по справі, призначено до судового розгляду за правилами спрощеного позовного провадження у судовому засіданні з повідомленням сторін. Надано термін для подачі відзиву на позов. Відзив на позов не надано.

В судове засідання позивач не з`явилась, у поданому до суду позові, просила розгляд справи провести без її участі, та вимоги позову задовольнити.

Відповідач ОСОБА_2 також в судове засідання не з`явився, подав до суду заяву в якій зазначив, що вимоги позову визнає, просив розгляд справи провести без його участі.

Згідно з ч.4 ст.206 ЦПК України у разі визнання відповідачем позову суд за наявності для того законних підстав ухвалює рішення про задоволення позову .

Відповідно до ч. 2 ст. 247 Цивільного процесуального кодексу України, у разі неявки в судове засідання всіх учасників справи чи в разі якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Всебічно, повно, об`єктивно та безпосередньо дослідивши наявні у справі докази, суд приходить до висновку, що позов підлягає задоволенню з таких підстав.

Дослідивши письмові докази, наявні у матеріалах справи в їх сукупності, всебічно, повно та об`єктивно перевіривши обставини, на яких вони ґрунтуються у відповідності з нормами матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин, встановив наступні обставини та дійшов до наступних висновків.

В судовому засіданні встановлено, що 01.12.2022 року між Позивачем та Відповідачем укладено шлюб, який зареєстрований відділом державної реєстрації актів цивільного стану у місті Черкаси Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Київ), актовий запис № 2778. Дане підтверджено свідоцтвом про шлюб, серії НОМЕР_3 від 01 грудня 2022 року .

Від даного шлюбу сторони мають малолітнього сина ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 . Дане підтверджено свідоцтвом про народження серії НОМЕР_4 , виданого Кам`янським районним відділом державної реєстрації актів цивільного стану Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Київ) від 28 березня 2023 року, актовий запис про народження № 26. Відповідно до свідоцтва про народження, батьком малолітнього ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , є ОСОБА_2 .

Судом встановлено, що сторони спільно проживають та перебувають у зареєстрованому шлюбі, однак дитина сторін перебуває на повному утриманні матері. Батько дитини не займається вихованням сина, не забезпечує достатнім рівнем його розвитку, фінансово не забезпечує родину, витрачає кошти лише на свої потреби.

Відповідно до ст. 55 Конституції України та ст. 4 ЦПК України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів. Здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором. У випадку, якщо закон або договір не визначають ефективного способу захисту порушеного, невизнаного або оспореного права, свободи чи інтересу особи, яка звернулася до суду, суд відповідно до викладеної в позові вимоги такої особи може визначити у своєму рішенні такий спосіб захисту, який не суперечить закону (ст. 5 ЦПК України). Способи захисту визначені Сімейним Кодексом України.

Відповідно до положень ст.ст. 12, 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень. Суд не бере до розгляду докази, що не стосуються предмета доказування (ч. ч. 3, 4 ст. 77 ЦПК України). Крім того, обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування (ч. 2 ст. 78 ЦПК України).

Згідно із ч. 1 ст. 8 Закону України «Про охорону дитинства» кожна дитина має право на рівень життя, достатній для її фізичного, інтелектуального, морального, культурного, духовного і соціального розвитку. Частиною першою ст. 12 вказаного Закону визначено, що на кожного з батьків покладається однакова відповідальність за виховання, навчання і розвиток дитини.

Відповідно до ч. ч. 1, 2 ст. 27 Конвенції ООН про права дитини від 20 листопада 1989 року, - держава визнає право кожної дитини на рівень життя, необхідний для фізичного, розумового, духовного, морального і соціального розвитку дитини. Батьки або інші особи, які виховують дитину, несуть основну відповідальність за забезпечення в межах своїх здібностей і фінансових можливостей умов життя, необхідних для розвитку дитини.

Аліменти - це обов`язок утримання у визначених законом випадках одним членом сім`ї інших, які потребують цього.

За положеннями ст. 141 СК України мати, батько мають рівні права та обов`язки щодо дитини, незалежно від того, чи перебували вони у шлюбі між собою.

Відповідно до ч. 2 ст. 150 Сімейного кодексу України батьки зобов`язані піклуватися про здоров`я дитини, її фізичний, духовний та моральний розвиток.

За приписами ст. 180 СК України батьки зобов`язані утримувати дитину до досягнення нею повноліття.

Відповідно до частини четвертої статті 263 Цивільного процесуального кодексу України, при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Правова позиція найвищої судової інстанції України є чіткою та послідовною: факт спільного проживання батьків або перебування у шлюбі жодним чином не спростовує обов`язку з утримання дитини та не є перешкодою для стягнення аліментів. Цей підхід закріплений у низці ключових рішень Верховного Суду:

Постанова Верховного Суду України від 12 вересня 2018 року у справі № 201/10702/16-ц:

Суд констатував, що законодавчий обов`язок утримувати дитину (ст. 180 СК України) є абсолютним. Він виникає безпосередньо з факту батьківства і не залежить від того, чи проживають батьки разом, чи розірвано між ними шлюб та чи ведуть вони спільне господарство.

Постанова Верховного Суду від 16 жовтня 2024 року у справі № 759/13761/22:

Сам по собі факт проживання в одній квартирі не доводить, що батько дійсно брав участь у забезпеченні дитини, купував їй їжу, одяг чи оплачував навчання.

Постанова Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду від 07 травня 2026 року у справі № 305/1814/24:

Суд вкотре наголосив, що для призначення аліментів визначальним є виключно факт фактичного утримання (або неутримання) дитини одним із батьків. Наявність чи відсутність супутнього спору про розірвання шлюбу або про визначення місця проживання дитини не є перешкодою для судового захисту майнових інтересів неповнолітньої особи.

Аналогічні стандарти захисту прав дитини закладені й на міжнародному рівні. Відповідно до частини першої статті 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини», суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод та практику Суду як джерело права.

Згідно з усталеною практикою Європейського суду з прав людини (зокрема, у рішеннях «М.С. проти Швеції», «Савіни проти України»), у всіх діях щодо дітей першочергова увага повинна приділятися найкращому забезпеченню інтересів дитини. Обов`язок батьків забезпечити належний життєвий рівень дитини є першочерговим і не може ставитися в залежність від внутрішніх конфліктів чи формального статусу стосунків між батьками.

Крім того, згідно з положеннями статті 8 Цивільного процесуального кодексу України (аналогія права) та з урахуванням європейського вектора розвитку правової системи України, вітчизняні суди при вирішенні цивільних спорів дедалі частіше звертаються до аналізу та врахування прогресивних правових доктрин і прецедентної практики вищих судових інстанцій країн-членів Європейського Союзу. Це дозволяє забезпечити уніфікований європейський підхід до захисту прав дитини, оскільки базові принципи сімейного права України та країн ЄС (зокрема, щодо безумовності забезпечення дитини) є тотожними.

У контексті цього спору показовим та концептуальним є досвід вищих судових інстанцій Німеччини та Австрії, які сформували стійку практику щодо стягнення грошових аліментів на дитину у випадках, коли батьки продовжують проживати під одним дахом, але один із них ухиляється від фінансового утримання.

Практика Федерального Верховного Суду Німеччини (Bundesgerichtshof-BGH):

У німецькому сімейному праві (§ 1601 Німецького цивільного уложення - BGB) обов`язок утримання дитини є безумовним. Суд чітко розмежовує утримання в натуральній формі (Naturalunterhalt) та грошові аліменти (Barunterhalt).

У своїх фундаментальних рішеннях (зокрема, від 24.11.1982 у справі № IVb ZR 324/81, від 31.03.1982 у справі № IVb ZR 667/80 та від 15.10.2003 у справі № XII ZR 122/00) Федеральний суд Німеччини наголосив: якщо один із подружжя використовує свої доходи виключно на власні потреби або на оплату загальних кредитів, ігноруючи щоденні базові та кишенькові витрати дитини, суд призначає грошові аліменти навіть без процедури розлучення чи роз`їзду подружжя. Спільне проживання батьків не звільняє від обов`язку забезпечувати дитину реальними коштами, якщо натуральна форма забезпечення є дефектною.

Практика Верховного Суду Австрії (Oberster Gerichtshof-OGH):

Аналогічний правовий підхід застосовує вища судова інстанція Австрії на підставі § 231 Загального цивільного кодексу (ABGB). Суд неодноразово зазначав, що спільний дах не перекриває потребу дитини в гарантованих щомісячних коштах.

Це підтверджується сталою судовою практикою OGH (зокрема, рішеннями від 29.08.1991 у справі № 7Ob598/91, від 20.03.1996 у справі № 7Ob512/96 та від 21.01.2020 у справі № 10Ob82/19k). Австрійський Верховний Суд констатував, що якщо батьки проживають в одному помешанні (що за загальним правилом передбачає натуральне утримання), але один із батьків демонструє «недостатнє або нестабільне фінансове забезпечення дитини», інший з батьків має повне право вимагати виплати аліментів у грошовій формі (Geldunterhalt). Надання дитині житла (спільний дах) є лише частиною утримання, яка жодним чином не скасовує обов`язку виділяти кошти на їжу, одяг, навчання та інші щоденні потреби дитини.

Таким чином, як національна практика Верховного Суду, так і міжнародне право (практика ЄСПЛ) разом із досвідом правозастосування провідних країн ЄС одностайно свідчать про те, що факт спільного проживання батьків у одному приміщенні та наявність у них спільних чи особистих фінансових зобов`язань (кредитів тощо) не можуть бути виправданням для неналежного фінансового забезпечення дитини і є прямою підставою для примусового стягнення аліментів у грошовій формі судом.

Відповідно до ч. ч. 1-3 ст. 181 СК України, способи виконання батьками обов`язку утримувати дитину визначаються за домовленістю між ними. За домовленістю між батьками дитини той із них, хто проживає окремо від дитини, може брати участь у її утриманні в грошовій і (або) натуральній формі. За рішенням суду кошти на утримання дитини (аліменти) присуджуються у частці від доходу її матері, батька або у твердій грошовій сумі за вибором того з батьків або інших законних представників дитини, разом з яким проживає дитина. Спосіб стягнення аліментів, визначений рішенням суду, змінюється за рішенням суду за позовом одержувача аліментів.

Статтею 182 СК України визначено, що при визначенні розміру аліментів суд враховує: стан здоров`я та матеріальне становище дитини; стан здоров`я та матеріальне становище платника аліментів; наявність у платника аліментів інших дітей, непрацездатних чоловіка, дружини, батьків, дочки, сина; наявність на праві власності, володіння та/або користування у платника аліментів майна та майнових прав, у тому числі рухомого та нерухомого майна, грошових коштів, виключних прав на результати інтелектуальної діяльності, корпоративних прав; доведені стягувачем аліментів витрати платника аліментів, у тому числі на придбання нерухомого або рухомого майна, сума яких перевищує десятикратний розмір прожиткового мінімуму для працездатної особи, якщо платником аліментів не доведено джерело походження коштів; інші обставини, що мають істотне значення. Розмір аліментів має бути необхідним та достатнім для забезпечення гармонійного розвитку дитини. Мінімальний гарантований розмір аліментів на одну дитину не може бути меншим, ніж 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку. Мінімальний рекомендований розмір аліментів на одну дитину становить розмір прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку і може бути присуджений судом у разі достатності заробітку (доходу) платника аліментів. Суд не обмежується розміром заробітку (доходу) платника аліментів у разі встановлення наявності у нього витрат, що перевищують його заробіток (дохід), і щодо яких таким платником аліментів не доведено джерело походження коштів для їх оплати.

Частка заробітку (доходу) матері, батька, яка буде стягуватися як аліменти на дитину, визначається судом (ч. 1 ст. 183 СК України). За положеннями ст. 191 СК України, аліменти на дитину присуджуються за рішенням суду від дня пред`явлення позову, а в разі подання заяви про видачу судового наказу - із дня подання такої заяви.

При визначенні розміру аліментів враховуються такі доходи платника аліментів як: основна заробітна плата, усі види доплат і надбавок до заробітної плати, премії та винагороди, пенсії, стипендії, допомоги по безробіттю, дивіденди та інші доходи, що передбачені Постановою Кабінету Міністрів України від 26 лютого 1993 року № 146 «Про перелік видів доходів, які враховуються при визначенні розміру аліментів на одного з подружжя, дітей, батьків, інших осіб».

Таким чином, з`ясувавши обставини справи, судом не встановлено жодних обставин, які б свідчили про неможливість відповідача сплачувати аліменти на утримання неповнолітнього сина. Суд враховує те, що здійснення батьками своїх прав та виконання обов`язків, в тому числі, щодо утримання дитини, мають ґрунтуватися на повазі до прав дитини та її людської гідності; батьки зобов`язані піклуватися про здоров`я дитини, її фізичний духовний та моральний розвиток, забезпечити здобуття дитиною повної загальної середньої освіти, готувати її до самостійного життя.

Між тим, визначаючи частку заробітку (доходу) відповідача, яка буде стягуватися як аліменти на дитину, суд враховує стан здоров`я дитини та платника аліментів, а саме відсутність даних про їх незадовільний стан, матеріальне становище відповідача, відсутність даних про наявність у платника аліментів інших дітей, непрацездатних дружини, батьків, дочки, сина, тощо, та у відповідності до п. 4 ч. 1 ст. 182 СК України суд враховує відсутність даних про витрати позивача на лікування дитини.

Відповідно до ч. 2 ст. 182 СК України, розмір аліментів має бути необхідним та достатнім для забезпечення гармонійного розвитку дитини.

Враховуючи вищевказані обставини по справі, визнання відповідачем позову, розмір прожиткового мінімуму на дитину відповідного віку, який встановлений на даний час Законом України «Про Державний бюджет України на 2026 рік», рівність прав як позивача, так і відповідача щодо обов`язків по вихованню та утриманню дитини, можливість відповідача сплачувати аліменти, а тому суд дійшов висновку про задоволення позовних вимог, та стягненні із відповідача на користь позивача аліменти на утримання неповнолітнього сина в розмірі 1/4 частини всіх видів заробітку (доходу) щомісячно, але не менше 50% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, та не більше десяти прожиткових мінімумів на дитину відповідного віку, починаючи з 07.08.2026 року і до досягнення дитиною повноліття.

Як на думку суду, таке рішення є справедливим і таким, що постановлене виключно в інтересах неповнолітньої дитини.

Відповідно до положень ст. п. 1 ч.1 ст. 430 ЦПК України, рішення про стягнення аліментів у межах суми платежу за один місяць підлягає до негайного виконання.

Відповідно до ч. 1 ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Оскільки позивач звільнена від сплати судового збору, відповідно до ч. 6 ст. 141 ЦПК України судовий збір слід стягнути з відповідача на користь держави. Разом з тим, враховуючи, що відповідач визнав позов до початку розгляду справи по суті, на підставі ч. 1 ст. 142 ЦПК України та ч. 3 ст. 7 Закону України "Про судовий збір", з відповідача на користь держави підлягає стягненню 50 відсотків судового збору.

Керуючись Конвенцією ООН “Про права дитни”,Законом України “ Про охорону дитинства” Постановою № 3 Пленуму Верховного Суду України від 15.05.2006 року “ Про застосування судами окремих норм сімейного кодексу України при розгляді справ щодо батьківстава, материнства та стягнення аліментів”, практики ЄСПЛ та країн ЄС,ст.ст.81, 180, 181, 182, 183, 191 Сімейного Кодексу України,ст.ст.12, 13, 19, 78, 82, 83, 89, 141, 142, 210, 211, 259, 263, 265, 430 ЦПК України , суд ,-

у х в а л и в:

Позовні вимоги ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 , проживає по АДРЕСА_1 ) до ОСОБА_2 (РНОКПП НОМЕР_2 , АДРЕСА_1 ) про стягнення аліментів– задовольнити .

Стягувати з ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 ( РНОКПП НОМЕР_2 , зареєстрованого та фактично проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 ) на користь ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 (РНОКПП НОМЕР_5 , зареєстрованої та фактично проживаючої за адресою: АДРЕСА_1 ) аліменти на утримання неповнолітнього сина ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 в розмірі 1/4 частини всіх видів заробітку (доходу) платника аліментів щомісячно, але не менше 50% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку,та не більше десяти прожиткових мінімумів на дитину відповідного віку, починаючи з 07 серпня 2026 року і до досягнення дитиною повноліття.

Стягнути з ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 ( РНОКПП НОМЕР_2 , зареєстрованого та фактично проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 ) судовий збір у дохід держави в розмірі 50 %, що становить 665 (шістсот шістдесят п`ять) грн. 60 коп..

Рішення про стягнення аліментів в частині виплати за один місяць підлягає до негайного виконання.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Апеляційна скарга подається безпосередньо до Черкаського апеляційного суду.

Суддя: В.В. Шкреба