Постанова від 30 серпня 2026 р. у справі №692/1290/26 — Драбівський районний суд Черкаської області

Справа № 692/1290/26

Провадження № 3/692/472/26

31.08.2026

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

31 серпня 2026 року с-ще Драбів

Суддя Драбівського районного суду Черкаської області Левченко Л.О., розглянувши матеріали справи, які надійшли з ВПД №1 Золотоніського РВП ГУНП в Черкаській області, про притягнення до адміністративної відповідальності:

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , гр-ки України, непрацюючої, РНОКПП: НОМЕР_1 , проживаючої за адресою: АДРЕСА_1 , за ч. 1 ст. 173-2 КУпАП,

УСТАНОВИВ:

Згідно протоколу про адміністративне правопорушення серія ВАД № 985418 від 20.07.2026, ОСОБА_1 20.07.2026 близько 08:00год. в АДРЕСА_1 , вчинила домашнє насильство психологічного та економічного характеру відносно свого батька ОСОБА_2 , а саме: ображала образливими словами, чим завдала шкоди психічному здоров`ю та вимагала гроші, які належать батьку, чим вчинила правопорушення, передбачене ч. 1 ст. 173-2 КУпАП.

У судове засідання 31.08.2026 ОСОБА_1 не з`явилась, скерувала до суду заяву про розгляд справи без її участі, у якій з правопорушенням не погодилась, вину заперечила. Вказала, що насильства відносно батька не вчиняла, шкоду йому не завдавала, їх розмови та конфлікти не виходять за межі дрібних побутових подій. Також вказала, що ОСОБА_2 помер.

Тому, враховуючи вказані обставини, суд вважає можливим розглянути справи без участі ОСОБА_1 .

Вивчивши матеріали адміністративної справи, суд приходить до висновку, що вона підлягає закриттю у зв`язку з відсутністю у діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 173-2 КУпАП, виходячи з наступного.

Відповідно до вимог ст. 245 КУпАП завданням провадження в справах про адміністративне правопорушення є своєчасне, всебічне, повне і об`єктивне з`ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом, забезпечення виконання винесеної постанови, а також виявлення причин та умов, що сприяють вчиненню адміністративних правопорушень, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі додержання законів, зміцнення законності.

Нормами ч. 1 ст. 9 КУпАП визначено, що адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.

Ніхто не може бути підданий заходу впливу в зв`язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом. Провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюється на основі суворого додержання законності. Застосування уповноваженими на те органами і посадовими особами заходів адміністративного впливу провадиться в межах їх компетенції, у точній відповідності з законом, що передбачено ст. 7 КУпАП.

Обов`язковою умовою притягнення особи до адміністративної відповідальності є встановлення наявності складу адміністративного правопорушення, який повинен встановлюватись на підставі відповідних доказів, що стверджують не тільки наявність правопорушення, а й вини особи у його вчиненні.

Обов`язок щодо збирання доказів покладається на осіб, уповноважених на складання протоколів про адміністративні правопорушення, визначених статтею 255 КУпАП.

Тобто, протокол про адміністративне правопорушення є не тільки джерелом доказів, але й актом обвинувачення особи у вчиненні адміністративного правопорушення, що узгоджується як із нормами чинного законодавства так і з практикою та позицією ЄСПЛ.

Згідно з практикою Європейського суду з прав людини, що сформульована у п. 43 рішення Європейського суду з прав людини від 14.02.2008 року у справі «Кобець проти України» (з відсиланням на п.282 рішення у справі «Авшар проти Туреччини» (Avsar v. Turkey), згідно яких «доказування, зокрема, має випливати із сукупності ознак чи неспростовних презумцій, достатньо вагомих, чітких та узгоджених між собою, а за відсутності таких ознак не можна констатувати, що винуватість обвинуваченого доведено поза розумним сумнівом».

Стандарт доведення вини «поза розумним сумнівом» означає, що при доведенні винуватості особи не повинно залишатися жодного «розумного сумніву» в цьому, тоді як наявність такого «розумного сумніву» у винуватості особи є підставою для його виправдання. Недоведена вина прирівнюється до доведеної невинуватості.

Однак, матеріали справи встановленому критерію щодо належного доведення вини особи не відповідають та не містять належних та допустимих доказів на підтвердження порушення вимог чинного законодавства.

Згідно фабули правопорушення, сформованої у протоколі про адміністративне правопорушення серії ВАД № 985418 від 20.07.2026, ОСОБА_1 20.07.2026 близько 08:00год. в АДРЕСА_1 , вчинила домашнє насильство психологічного та економічного характеру відносно свого батька ОСОБА_2 , а саме: ображала образливими словами, чим завдала шкоди психічному здоров`ю та вимагала гроші, які належать батьку.

На підтвердження вини ОСОБА_1 до вказаного протоколу про адміністративне правопорушення додано: протокол прийняття заяви про вчинене кримінальне правопорушення або таке, що готується від 20.07.2026, копії письмових пояснень ОСОБА_2 та ОСОБА_1 , довідку ВПД № 1 Золотоніського РВП ГУНП в Черкаській області № 137352-2026 від 03.08.2026 та супровідний лист.

Згідно протоколу прийняття заяви про вчинене кримінальне правопорушення або таке, що готується, ОСОБА_2 заявив, що 20.07.2026 близько 08:00 год. в АДРЕСА_1 , його дочка перебуваючи в стані алкогольного сп`яніння висловлювалась до нього нецензурними та образливими словами, виганяла з будинку та не давала їсти, вимагала грошові кошти з пенсії.

Згідно копії письмового пояснення ОСОБА_2 (без зазначення дати), той має квартиру в АДРЕСА_2 , яку передав для проживання іншим особам, тому періодично приходить до своєї дочки ОСОБА_1 щоб у неї переночувати та поїсти, тому що вона проживає у тому будинку, де раніше проживав він. 20.07.2020 близько 06:00 год. він прийшов до дочки і близько 08:00год. між ними виник конфлікт, під час якого дочка вимагала, щоб він віддав їй кошти, які отримав як пенсію, на що він відмовився. Вказав, що дочка також ображала нецензурними словами та виганяла з двору.

Згідно копії письмового пояснення ОСОБА_1 (без зазначення дати) та пояснила, що її батько ОСОБА_2 проживає окремо, здає свою квартиру, тому періодично приходить до неї додому щоб переночувати та поїсти. 20.07.2026 ОСОБА_1 перебувала вдома і до неї прийшов ОСОБА_2 , який мав ознаки алкогольного сп`яніння. Близько 08:00год. між ними виник конфлікт, під час якого ОСОБА_2 почав ображати ОСОБА_1 , показував непристойні речі, вимагав поїсти. Зазначила, що 20.07.2026 вживала алкогольні напої та проганяла батька з двору. Зазначила, що 07.07.2026 казала батьку, щоб він дав їй кошти заплатити за світло та газ, однак він відмовився.

Згідно довідки № 13735-2026 від 03.08.2026 ОСОБА_1 протягом року до адміністративної відповідальності за ст. 173-2 КУпАП не притягувалась.

Згідно наданого ОСОБА_1 свідоцтва про смерть серія НОМЕР_2 , виданого 28.07.2026 виконавчим комітетом Драбівської селищної ради, ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , помер ІНФОРМАЦІЯ_3 у віці 71 рік у с-щі Драбів, Золоотніського району, Черкаської області.

Адміністративна відповідальність за ч.1 ст.173-2 КУпАП настає за вчинення домашнього насильства, тобто умисне вчинення будь-яких діянь (дій або бездіяльності) фізичного, психологічного чи економічного характеру (застосування насильства, що не спричинило тілесних ушкоджень, погрози, образи чи переслідування, позбавлення житла, їжі, одягу, іншого майна або коштів, на які потерпілий має передбачене законом право, тощо), внаслідок чого була завдана шкода фізичному або психічному здоров`ю потерпілого.

Отже, основним безпосереднім об`єктом домашнього насильства є суспільні відносини щодо захисту здоров`я, як фізичного так і психологічного.

Відповідно до пункту 3 частини 1статті 1 Закону України «Про запобігання та протидію домашньому насильству», домашнє насильство це діяння (дії або бездіяльність) фізичного, сексуального, психологічного або економічного насильства, що вчиняються в сім`ї чи в межах місця проживання або між родичами, або між колишнім чи теперішнім подружжям, або між іншими особами, які спільно проживають (проживали) однією сім`єю, але не перебувають (не перебували) у родинних відносинах чи у шлюбі між собою, незалежно від того, чи проживає (проживала) особа, яка вчинила домашнє насильство, у тому самому місці, що й постраждала особа, а також погрози вчинення таких діянь.

Отже основною ознакою домашнього насильства, як діяння, за яке передбачене покарання, є відносини, що склалися між особою, яка вчинила насильство, та особою, постраждалою від такого насильства, в результаті спільного побуту або спільного проживання і залежності постраждалої особи від особи, яка чинить щодо неї насильство.

У Законі також визначено, що запобігання домашньому насильству це система заходів, що здійснюються органами виконавчої влади, органами місцевого самоврядування, підприємствами, установами та організаціями, а також громадянами України, іноземцями та особами без громадянства, які перебувають в Україні на законних підставах, та спрямовані на підвищення рівня обізнаності суспільства щодо форм, причин і наслідків домашнього насильства, формування нетерпимого ставлення до насильницької моделі поведінки у приватних стосунках, небайдужого ставлення до постраждалих осіб, насамперед до постраждалих дітей, викорінення дискримінаційних уявлень про соціальні ролі та обов`язки жінок і чоловіків, а також будь-яких звичаїв і традицій, що на них ґрунтуються.

На підставі системного аналізу наведених в Законі визначень, суд переконаний, що для настання адміністративної відповідальності за ст. 173-2 КУпАП, раптової, що виникла за емоційним сплеском, сварки чи бійки між подружжям чи іншими особами, що разом проживають в рамках побутових відносин не достатньо.

Тобто, вирішуючи питання про притягнення особи до адміністративної відповідальності за домашнє насильство, суд має встановити наявність ознак т.зв. «аб`юзивних» стосунків, тобто взаємин, в яких одна людина (насильник, кривдник) шляхом насильства (фізичного, сексуального, психологічного чи економічного) порушує особисті кордони іншої (постраждалої або жертви) з метою придушення волі та підкорення. І за наявності ознак таких стосунків суд може вирішити питання про наявність чи відсутність складу адміністративного правопорушення на підставі поданих доказів.

Крім того, диспозиція ст. 173-2 КУпАП визначає, що обов`язковою ознакою складу адміністративного правопорушення є настання наслідків у вигляді завдання шкоди фізичному або психічному здоров`ю потерпілого.

Відтак, обставина отримання шкоди здоров`ю потерпілого підлягає доказуванню належними і допустимими доказами.

Суд звертає увагу, що у фабулі правопорушення вказано про завдання шкоди психічному здоров`ю потерпілого, проте доказів завдання такої шкоди не надано. Також у фабулі правопорушення вказано про скоєння економічного насильства щодо потерпілого, проте жодні посилання на завдання йому таким насильством будь-якої шкоди відсутні, докази наявності такої шкоди не додано. При цьому у протоколі прийняття заяви від 20.07.2026 вказано, до матеріальну шкоду ОСОБА_2 не заподіяно.

Суд звертає увагу, що саме ОСОБА_2 прийшов до ОСОБА_1 при цьому у домоволодінні за адресою: АДРЕСА_1 , не проживає. З матеріалів справи не вбачається, що вказані особи мають спільний побут. З свідоцтва про смерть вбачається, що ОСОБА_2 помер, отже його виклик для надання пояснень по суті справи та підтвердження або спростування вказаних у протоколі про адміністративне правопорушення тверджень є неможливим.

При цьому сама ОСОБА_1 заперечила як вину у вчиненні інкримінованого правопорушення так і завдання будь-якої шкоди ОСОБА_2 .

Таким чином, факт вчинення ОСОБА_1 домашнього психологічного та економічного насильства відносно ОСОБА_2 , вказаний в протоколі про адміністративне правопорушення, яким визначено межі судового розгляду, не знайшов свого підтвердження під час дослідження у судовому засіданні, оскільки не підкріплений належними доказами, через що викладені обставини не можна розцінюватись як домашнє насильство. Крім того, з матеріалів справи не вбачається, що діями ОСОБА_1 була завдана шкода психічному здоров`ю вказаному потерпілим ОСОБА_2 .

Згідно ст.ст. 251, 252, 280 КУпАП наявність адміністративного правопорушення і винність у його вчинені особи та інші обставини, що мають істотне значення для правильності вирішення справи про адміністративні правопорушення, підлягають доказуванню передбаченими законом способами, оцінка відповідних доказів має ґрунтуватись на всебічному, повному і об`єктивному дослідженні всіх обставин справи у їх сукупності та законі. При розгляді справи про адміністративне правопорушення, поряд з іншим, підлягає з`ясуванню, чи було вчинено адміністративне правопорушення і чи винна дана особа у його вчинені та чи підлягає вона адміністративній відповідальності.

Згідно ст. 252 КУпАП орган (посадова особа) оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю.

З урахуванням рішення ЄСПЛ у справах «Malofeyeva v. Russia» та «Karelin v. Russia» суд зазначає, що у випадку, коли викладена в протоколі фабула адміністративного правопорушення не відображає всіх істотних ознак складу правопорушення, суд не має права самостійно редагувати її, а так само не може відшукувати докази на користь обвинувачення, оскільки це становитиме порушення права на захист (особа не може належним чином підготуватися до захисту) та принципу рівності сторін процесу (оскільки особа має захищатися від обвинувачення, яке підтримується не стороною обвинувачення, а фактично судом).

Статтею 62 Конституції України встановлено, що особа вважається невинуватою у вчиненні злочину і не може бути піддана кримінальному покаранню, доки її вину не буде доведено в законному порядку і встановлено обвинувальним вироком суду.

Ніхто не зобов`язаний доводити свою невинуватість у вчиненні злочину.

Обвинувачення не може ґрунтуватися на доказах, одержаних незаконним шляхом, а також на припущеннях. Усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь.

Відповідно до ч. 1 ст. 247 КУпАП – провадження в справі про адміністративне правопорушення не може бути розпочате, а розпочате підлягає закриттю за відсутністю події і складу адміністративного правопорушення. Таким чином, обов`язковою умовою притягнення особи до адміністративної відповідальності є встановлення події та наявності складу адміністративного правопорушення.

Оскільки матеріали справи про адміністративне правопорушення, не дають достатніх підстав та доказів для висновку про винність ОСОБА_1 у інкримінованому їй діянні та наявності у її діях події та складу правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 173-2 КУпАП, у зв`язку з чим відсутні підстави для притягнення її до адміністративної відповідальності за цією нормою закону, тому провадження у справі підлягає закриттю.

Враховуючи вищевикладене, керуючись ст. 173-2, ст. 247, ст.ст. 283, 284, 285 КУпАП, суддя

ПОСТАНОВИВ:

Закрити провадження по справі про адміністративне правопорушення відносно ОСОБА_1 на підставі п. 1 ч. 1 ст. 247 КУпАП у зв`язку з відсутністю у її діях складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 173-2 КУпАП.

Постанова може бути оскаржена до Черкаського апеляційного суду через Драбівський районний суд протягом десяти днів з дня її винесення.

Суддя Л.О. Левченко