Рішення від 26 серпня 2026 р. у справі №569/9196/26 — Рівненський міський суд Рівненської області

Справа № 569/9196/26

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

(ЗАОЧНЕ)

27 серпня 2026 року м. Рівне

Рівненський міський суд Рівненської області у складі:

головуючої судді Балацької О.Р.,

з участю секретаря судового засідання Кулікович Д.П.,

учасників справи:

представника позивача адвоката Шендери О.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Рівне в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення неустойки (пені) за прострочення сплати аліментів,

ВСТАНОВИВ:

І. Стислий виклад позовних вимог.

В Рівненський міський суд Рівненської області з позовною заявою до ОСОБА_2 про стягнення неустойки (пені) за прострочення сплати аліментів звернулася представник ОСОБА_1 адвокат Шендера Олена Миколаївна, в якій просить стягнути з відповідача неустойку (пеню) за прострочення сплати аліментів в розмірі 10 000 грн. 40 коп.

Позовну заяву мотивує тим, що сторони мають спільного неповнолітнього сина ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , на утримання якого з відповідача на користь позивача рішенням Рівненського міського суду Рівненської області визначено сплату аліментів. Відповідач належним чином обов`язок зі сплати аліментів не виконував, унаслідок чого, згідно з розрахунком державного виконавця від 23 березня 2026 року, утворилася заборгованість зі сплати аліментів у розмірі 11 205,85 грн. Позивач зазначає, що заборгованість виникла з вини відповідача, у зв`язку з чим відповідно до частини першої статті 196 Сімейного кодексу України має право на стягнення неустойки (пені) за прострочення сплати аліментів. За розрахунком позивача, пеня за період з червня по грудень 2025 року включно становить 10 000,40 грн. У зв`язку з цим позивач просить стягнути з відповідача на її користь зазначену суму неустойки (пені), а також понесені витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 4 000 грн.

ІІ. Заяви, клопотання, процесуальні дії у справі.

Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 17 квітня 2026 року справу передано судді Балацькій О.Р.

Ухвалою Рівненського міського суду Рівненської області від 18 травня 2026 року зазначена позовна заява прийнята до розгляду та відкрите провадження у справі, розгляд справи постановлено здійснювати за правилами спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін (а.с. 21-22)

Відповідач в судове засідання не з`явився, хоча про дату, час та місце судового розгляду справи був повідомлений належним чином, на адресу суду повернувся конверт з відміткою пошти «Адресат відсутній за вказаною адресою». У відповідності до ст. 128 ЦПК України відповідач являється таким, що належним чином повідомлений про час та місце розгляду справи, оскільки поштова кореспонденція направлялася відповідачу за місцем його реєстрації.

Відзиву із запереченнями на позовну заяву відповідач не надав.

Інших заяв та клопотань до суду від учасників справи не надходило.

Відтак суд вважає за можливе проводити розгляд справи у відсутності відповідача, на підставі документів та доказів, що є в матеріалах справи.

За таких обставин у зв`язку з неявкою в судове засідання всіх осіб, які беруть участь у справі, в порядку визначеному ч. 2 ст. 247 ЦПК України, суд здійснює розгляд справи без фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу.

З`ясувавши фактичні обставини справи, на які позивач посилається, як на підставу своїх вимог, дослідивши та оцінивши докази з точки зору належності, допустимості, достовірності кожного доказу окремо, а також достатності і взаємного зв`язку доказів у їх сукупності, застосовуючи норми матеріального та процесуального права, які регулюють спірні правовідносини, суд вважає, що позов підлягає задоволенню з огляду на таке.

ІІІ. Фактичні обставини справи, зміст спірних правовідносин та докази.

Суд встановив, що 22 січня 2013 року між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 було зареєстровано шлюб, актовий запис № 2023.

Від шлюбу сторони мають сина - ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , що підтверджується свідоцтвом про його народження серії НОМЕР_1 , виданим 18 березня 2008 року відділом реєстрації актів цивільного стану Рівненського міського управління юстиції. (а.с. 3)

Рішенням Рівненського міського суду Рівненської області від 22 січня 2013 року у справі № 1715/22160/12 шлюб між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 розірвано.

Судом також встановлено, що рішенням Рівненського міського суду Рівненської області від 05 червня 2020 року у справі № 569/5531/20 було збільшено розмір аліментів, які підлягали стягненню з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 на утримання їхнього сина. На виконання зазначеного рішення 12 серпня 2025 року Рівненським міським судом Рівненської області видано виконавчий лист, відповідно до якого з відповідача підлягали стягненню аліменти у розмірі 1400 грн щомісячно, але не менше 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, з індексацією відповідно до закону, до досягнення дитиною повноліття. (а.с. 4-6)

З матеріалів справи вбачається, що дитина у подальшому змінила прізвище та по батькові. Так, 11 травня 2024 року ОСОБА_4 змінив прізвище « ОСОБА_5 » на « ОСОБА_6 », а по батькові « ОСОБА_7 » на « ОСОБА_8 », що підтверджується свідоцтвом про зміну імені серії НОМЕР_2 , виданим Рівненським відділом державної реєстрації актів цивільного стану у Рівненському районі Рівненської області Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції. Таким чином, у судових рішеннях та виконавчих документах дитина зазначена також як ОСОБА_3 . (а.с. 7)

Крім того, рішенням Рівненського міського суду Рівненської області від 06 листопада 2025 року у справі № 569/17447/25 змінено спосіб стягнення аліментів та їх розмір, що стягуються з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 на утримання їхнього сина ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 . Вказаним рішенням визначено стягувати з відповідача аліменти у розмірі 1/3 частини з усіх видів його заробітку (доходу), але не менше 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, починаючи з дня звернення до суду та до досягнення дитиною повноліття.

Згідно з розрахунком заборгованості зі сплати аліментів у виконавчому провадженні № 79902331, складеним 23 березня 2026 року головним державним виконавцем Відділу державної виконавчої служби у місті Рівному Львівського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України, за відповідачем утворилася заборгованість зі сплати аліментів у розмірі 11 205,85 грн. (а.с. 8-9)

Із зазначеного розрахунку вбачається наявність у відповідача заборгованості за аліментними платежами, які підлягали сплаті на утримання дитини. Доказів погашення відповідачем вказаної заборгованості в повному обсязі або доказів відсутності заборгованості матеріали справи не містять.

На підтвердження розміру заявленої до стягнення неустойки позивачем подано розрахунок пені за прострочення сплати аліментів, відповідно до якого розмір неустойки за період з червня 2025 року по грудень 2025 року включно становить 10 000,40 грн.

Таким чином, предметом спору у цій справі є право позивача на стягнення з відповідача неустойки (пені) у зв`язку з несвоєчасним виконанням останнім обов`язку зі сплати аліментів на утримання дитини, а також розмір такої неустойки.

При цьому судом враховано, що обов`язок відповідача зі сплати аліментів виник на підставі судового рішення, є періодичним та підлягає виконанню щомісячно. Невиконання або неналежне виконання цього обов`язку призвело до виникнення заборгованості, що підтверджується розрахунком державного виконавця, який відповідачем не оспорений.

Отже, наявні у матеріалах справи докази у своїй сукупності підтверджують факт існування між сторонами правовідносин щодо утримання дитини, встановлення судом обов`язку відповідача зі сплати аліментів, виникнення заборгованості за аліментними платежами та звернення позивача з вимогою про стягнення передбаченої законом неустойки за прострочення їх сплати.

ІV. Застосовані норми права та мотиви з яких виходить суд при прийнятті рішення.

Стаття 51 Конституції України визначає, що батьки зобов`язані утримувати дітей до їх повноліття. Повнолітні діти зобов`язані піклуватися про своїх непрацездатних батьків.

Частиною 1 ст. 141 СК України передбачено, що мати, батько мають рівні права та обов`язки щодо дитини, незалежно від того, чи перебували вони у шлюбі між собою.

Рівність прав та обов`язків батьків щодо дитини є похідною від прав та інтересів самої дитини на гармонійний розвиток та належне виховання. Похідний характер означає відсутність пріоритету інтересів батьків над інтересами дитини та переважність права захисту прав дитини, а тому у першу чергу повинні бути визначені та враховані інтереси дитини, виходячи із об`єктивних обставин кожної конкретної справи, а вже тільки потім - права батьків.

Відповідно до статті 180 Сімейного кодексу України батьки зобов`язані утримувати дитину до досягнення нею повноліття.

Згідно з частиною третьою статті 181 СК України за рішенням суду кошти на утримання дитини (аліменти) присуджуються у частці від доходу її матері, батька або у твердій грошовій сумі за вибором того з батьків або інших законних представників дитини, разом з яким проживає дитина.

Відповідно до роз`яснень, що містяться у пункті 17 постанови Пленуму Верховного Суду України № 3 від 15 травня 2006 року «Про застосування судами окремих норм Сімейного кодексу України при розгляді справ щодо батьківська, материнства та стягнення аліментів» за відсутності домовленості між батьками про сплату аліментів на дитину той із них, з ким вона проживає, вправі звернутися до суду з відповідним позовом.

Відповідно до статті 182 СК України при визначенні розміру аліментів, суд враховує: стан здоров`я та матеріальне становище дитини; стан здоров`я та матеріальне становище платника аліментів; наявність у платника аліментів інших дітей, непрацездатних чоловіка, дружини, батьків, дочки, сина; наявність на праві власності, володіння та/або користування у платника аліментів майна та майнових прав, у тому числі рухомого та нерухомого майна, грошових коштів, виключних прав на результати інтелектуальної діяльності, корпоративних прав; доведені стягувачем аліментів витрати платника аліментів, у тому числі на придбання нерухомого або рухомого майна, сума яких перевищує десятикратний розмір прожиткового мінімуму для працездатної особи, якщо платником аліментів не доведено джерело походження коштів; інші обставини, що мають значення.

Відповідно до ч. 2 ст. 182 Сімейного кодексу України розмір аліментів має бути необхідним та достатнім для забезпечення гармонійного розвитку дитини. Мінімальний гарантований розмір аліментів на одну дитину не може бути меншим, ніж 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку. Мінімальний рекомендований розмір аліментів на одну дитину становить розмір прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку і може бути присуджений судом у разі достатності заробітку (доходу) платника аліментів.

Відповідно до статті 183 СК України частка заробітку (доходу) матері, батька, яка буде стягуватися як аліменти на дитину, визначається судом. Якщо стягуються аліменти на двох і більше дітей, суд визначає єдину частку від заробітку (доходу) матері, батька на їх утримання, яка буде стягуватися до досягнення найстаршою дитиною повноліття. Якщо після досягнення повноліття найстаршою дитиною ніхто з батьків не звернувся до суду з позовом про визначення розміру аліментів на інших дітей, аліменти стягуються за вирахуванням тієї рівної частки, що припадала на дитину, яка досягла повноліття.

За змістом статті 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання. Згідно ч. 1 ст. 552 ЦК України, сплата неустойки не звільняє боржника від виконання свого обов`язку в натурі.

Відповідно до ч. 1 ст. 196 СК України у разі виникнення заборгованості з вини особи, яка зобов`язана сплачувати аліменти за рішенням суду або за домовленістю між батьками, одержувач аліментів має право на стягнення неустойки (пені) у розмірі одного відсотка суми несплачених аліментів за кожен день прострочення від дня прострочення сплати аліментів до дня їх повного погашення або до дня ухвалення судом рішення про стягнення пені, але не більше 100 відсотків заборгованості.

Виходячи з аналізу норм ст. 549 ЦК України та ст. 196 СК України неустойка (пеня) є способом забезпечення виконання зобов`язання, що має на меті сприяти належному виконанню зобов`язання.

Правило про стягнення неустойки (пені) у розмірі 1 % від суми несплачених аліментів за кожен день прострочення полягає в тому, що при обчисленні загальної суми пені за прострочення сплати аліментів враховується розмір несплачених аліментів за кожен місяць та кількість днів прострочення за кожним платежем окремо.

Аліменти нараховуються щомісячно, тому строк виконання цього обов`язку буде різним, а отже, кількість днів прострочення сплати аліментів за кожен місяць також буде різною.

Законодавець установив розмір пені - 1% за кожен день прострочення та період, за який нараховується пеня - за кожен день, починаючи з наступного, у який мала бути здійснена сплата аліментів за відповідний місяць, але таке зобов`язання не було виконане, і до дня, у який проведена сплата заборгованості чи до дня ухвалення судом рішення про стягнення пені.

Таке правило застосовується у разі прострочення виконання зобов`язання зі сплати аліментів за місяць, у який вони мали бути сплачені.

Розмір пені за місячним платежем розраховується так: заборгованість зі сплати аліментів за конкретний місяць (місячний платіж) необхідно помножити на кількість днів заборгованості, які відраховуються з першого дня місяця, наступного за місяцем, у якому мали бути сплачені, але не сплачувалися аліменти, до дня їх фактичної виплати (при цьому день виконання зобов`язання не включається до строку заборгованості) та помножити та 1 відсоток.

Тобто формула наступна: заборгованість за місяць х кількість днів заборгованості х 1 %.

За цим правилом обраховується пеня за кожним простроченим місячним платежем.

Загальний розмір пені становить суму розмірів пені, обрахованої за кожним місячним (періодичним) платежем.

Неустойка (пеня) - це спосіб забезпечення виконання зобов`язання. Її завдання - сприяти належному виконанню зобов`язання, стимулювати боржника до належної поведінки. Однак таку функцію неустойка виконує до моменту порушення зобов`язання боржником. Після порушення боржником свого обов`язку неустойка починає виконувати функцію майнової відповідальності. Це додаткові втрати неналежного боржника, майнове покарання його за невиконання або невчасне виконання обов`язку сплатити аліменти.

Частиною 4 статті 263 ЦПК України визначено, що при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

У постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду від 17 листопада 2021 року в справі № 569/14819/19 (провадження № 61-1586св20) зазначено, що: «правило про стягнення неустойки (пені) у розмірі одного відсотка від суми несплачених аліментів за кожен день прострочення означає, що при обчисленні загальної суми пені за прострочення сплати аліментів ураховується сума несплачених аліментів та кількість днів прострочення. Оскільки аліменти нараховуються щомісячно, строк виконання цього обов`язку буде різним, отже, і кількість днів прострочення також буде різною залежно від кількості днів у місяці. Пеня за заборгованість зі сплати аліментів нараховується на всю суму несплачених аліментів за кожний день прострочення її сплати, а її нарахування не обмежується тільки тим місяцем, в якому не проводилося стягнення. Отже, зобов`язання зі сплати аліментів носить періодичний характер і повинне виконуватися щомісяця, тому при розгляді спорів про стягнення на підставі частини першої статті 196 СК України пені від суми несплачених аліментів суд повинен з`ясувати розмір несплачених аліментів за кожним із цих періодичних платежів, установити строк, до якого кожне із цих зобов`язань мало бути виконане, та з урахуванням установленого обчислити розмір пені виходячи із суми несплачених аліментів за кожен місяць окремо від дня порушення платником аліментів свого обов`язку щодо їх сплати до дня ухвалення судом рішення про стягнення пені, підсумувавши розміри нарахованої пені за кожен із прострочених платежів та визначивши її загальну суму. Викладене узгоджується з правовими висновками Великої Палати Верховного Суду, висловленими у постановах від 25 квітня 2018 року у справі № 572/1762/15-ц (провадження № 14-37цс18) та від 03 квітня 2019 року у справі № 333/6020/16-ц (провадження № 14-616цс18)».

З матеріалів справи вбачається, що відповідач, будучи зобов`язаним на підставі рішення суду сплачувати аліменти на утримання своєї дитини, належним чином покладений на нього обов`язок не виконував, унаслідок чого утворилася заборгованість зі сплати аліментів у розмірі 10 000 грн. 40 коп. Вказані обставини підтверджуються наявними у справі письмовими доказами, зокрема рішенням суду та розрахунком заборгованості державного виконавця, достовірність яких судом не спростована.

Суд враховує, що відповідачем не подано доказів відсутності його вини у виникненні заборгованості, а також не надано доказів вжиття всіх залежних від нього заходів для належного виконання обов`язку зі сплати аліментів. Відзив на позовну заяву та заперечення щодо розрахунку пені відповідачем також не подані.

Перевіривши наданий позивачем розрахунок пені, суд дійшов висновку, що він здійснений відповідно до вимог статті 196 СК України та правових висновків Верховного Суду. При цьому, оскільки розмір нарахованої пені перевищує суму заборгованості за аліментами, позивач правомірно просить стягнути пеню у межах 100 відсотків заборгованості, а саме у розмірі 10 000 грн. 40 коп.

Матеріалами справи підтверджується систематичне та тривале невиконання відповідачем покладеного на нього законом та судовим рішенням обов`язку щодо утримання своїх дітей, що призвело до утворення значної заборгованості та є підставою для застосування до нього відповідальності у вигляді неустойки (пені).

З огляду на встановлені фактичні обставини справи, норми матеріального права, які регулюють спірні правовідносини, та відсутність підстав для звільнення відповідача від відповідальності, суд дійшов висновку, що вимоги позивача про стягнення з ОСОБА_2 пені (неустойки) за прострочення сплати аліментів у розмірі 10 000 грн. 40 коп. є законними, обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню у повному обсязі.

Відповідно до частини 1 статті 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Відповідно частини шостої статті 141 ЦПК України якщо сторону, на користь якої ухвалено рішення, звільнено від сплати судових витрат, з другої сторони стягуються судові витрати на користь осіб, які їх понесли, пропорційно до задоволеної чи відхиленої частини вимог, а інша частина компенсується за рахунок держави у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України. Якщо обидві сторони звільнені від оплати судових витрат, вони компенсуються за рахунок держави у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Враховуючи, що позивач звільнений від сплати судового збору, на підставі пункту 3 частини першої статті 5 Закону України «Про судовий збір», судовий збір в розмірі 1 331 грн 20 коп. підлягає стягненню з відповідача в дохід держави.

Щодо вимоги про стягнення витрат на професійну правничу допомогу суд зазначає наступне.

Відповідно до частини першої статті 133 ЦПК України судові витрати складаються, зокрема, з витрат на професійну правничу допомогу. Згідно з частиною першою статті 137 ЦПК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

Відповідно до частини другої статті 137 ЦПК України за результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат розмір витрат на правничу допомогу, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною.

Позивачем на підтвердження понесених витрат на професійну правничу допомогу подано договір про надання правничої допомоги, ордер адвоката, а також документи, що підтверджують обсяг наданих адвокатом послуг та їх вартість, зокрема копію Договору про надання правничої допомоги № 10/04, акт здачі-приймання виконаних послуг (робіт), платіжну інструкцію № 2.622893035.1 від 17.04.2026, відповідно до яких вартість професійної правничої допомоги у цій справі становить 4 000 грн.

Із поданих документів вбачається, що адвокатом здійснювалися, зокрема, аналіз наданих клієнтом документів та обставин спору, підготовка та складання позовної заяви про стягнення неустойки (пені) за прострочення сплати аліментів, формування правової позиції, підготовка розрахунку пені, підготовка процесуальних документів та представництво інтересів позивача в суді.

Судом також враховано складність справи, характер та обсяг виконаної адвокатом роботи, час, необхідний для її виконання, ціну позову, значення справи для позивача, а також те, що витрати на професійну правничу допомогу безпосередньо пов`язані з розглядом цієї цивільної справи.

Відповідно до частин четвертої та п`ятої статті 137 ЦПК України розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із складністю справи, часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт, обсягом наданих послуг та виконаних робіт, ціною позову та значенням справи для сторони.

Враховуючи наведене, суд приходить до висновку, що заявлені позивачем витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 4 000 грн є документально підтвердженими, пов`язаними з розглядом даної справи та співмірними з її складністю, обсягом наданих адвокатом послуг і виконаних робіт. Доказів неспівмірності таких витрат або обґрунтованих заперечень щодо їх розміру відповідачем суду не подано.

На підставі статті 196 Сімейного кодексу України, керуючись статтями 3, 12, 13, 81, 141, 259, 263-265, 354 ЦПК України, статтями 4, 5 Закону України «Про судовий збір», суд,

УХВАЛИВ:

Позовну заяву ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення неустойки (пені) за прострочення сплати аліментів задовольнити.

Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 неустойку (пеню) за прострочення сплати аліментів в розмірі 10 000 (десять тисяч) гривень 40 копійок.

Стягнути з ОСОБА_2 в дохід держави судові витрати в сумі 1 331 (одна тисяча триста тридцять одна) гривня 20 копійок.

Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 витрати на правову допомогу у розмірі 4 000 (чотири тисячі) гривень 00 копійок.

Заочне рішення може бути переглянуто Рівненським міським судом Рівненської області за письмовою заявою відповідача. Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Учасник справи, якому повне заочне рішення не було вручено у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд, якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.

Позивач має право оскаржити заочне рішення в загальному порядку шляхом подачі апеляційної скарги безпосередньо до Рівненського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного заочного судового рішення.

Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених цим Кодексом, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.

Учасники справи:

Позивач – ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , місце проживання: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_3 ;

Відповідач – ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , останнє відоме місце реєстрації: АДРЕСА_2 , знятий з реєстрації 01.11.2023 за заявою власника житла, паспорт громадянина України серії НОМЕР_4 , виданий Рівненським МВ УМВС України в Рівненській області.

Повний текст судового рішення складений та підписаний 31 серпня 2026 року

Суддя Ольга БАЛАЦЬКА