Рішення від 26 серпня 2026 р. у справі №554/12887/25 — Шевченківський районний суд міста Полтави

Дата документу 27.08.2026Справа № 554/12887/25

Провадження № 2-о/554/85/2026

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

27 серпня 2026 року Шевченківський районний суд міста Полтави

в складі головуючого судді Чуванової А.М.,

за участю секретаря судового засідання Єсліковської О.А.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду м. Полтава цивільну справу за заявою ОСОБА_1 , ОСОБА_2 про встановлення режиму окремого проживання подружжя,-

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 та ОСОБА_2 у вересні 2025 року звернулись до суду із заявою та спільною уточненою заявою про встановлення режиму окремого проживання подружжя, в якій просять встановити з 07.03.2025 року режим окремого проживання подружжя ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , які перебувають у шлюбі, зареєстрованому відділом реєстрації актів громадянського стану виконавчого комітету Полтавської міської ради 24.06.1998 року, актовий запис №787.

В обґрунтування заяви зазначають, що 24.06.1998 року відділом реєстрації актів громадянського стану виконавчого комітету Полтавської міської ради зареєстровано шлюб між заявниками, про що зроблено запис №787 та видано свідоцтво про одруження. У їх шлюбі народилися двоє дітей: син - ІНФОРМАЦІЯ_1 та донька ІНФОРМАЦІЯ_2 , які вже повнолітні.

З 2018 року шлюбні відносини у них припинилися, не стало спільних інтересів, розлад подружніх відносин торкнувся всіх сфер сімейного життя. Вони не ведуть спільного господарства, у них відсутній спільний бюджет, вони не цікавляться життям один одного, між ними не існує майнового спору.

З 07.03.2025 року подружжя проживають окремо. Фактично сім`я припинила своє існування, проте на даний час вони не бажають розривати шлюб.

У майбутньому вони бажають уникнути можливих непорозумінь стосовно рухомого і нерухомого майна, яке кожен із подружжя може набути, а також можливого народження дитини не від законного чоловіка, тобто настання обставин, які стали б підставою для окремого звернення до суду.

Ухвалою суду від 17.09.2025 року (суддя Сініцин Е.М.) відкрито провадження у справі та призначено розгляд у порядку окремого провадження.

Розпорядженням керівника апарату Шевченківського районного суду міста Полтави від 20.07.2026 року призначено проведення повторного автоматизованого розподілу судової справи №554/12887/25, у зв`язку з рішенням Вищої ради правосуддя від 30.06.2026 року №1314/0/15-26 «Про звільнення ОСОБА_3 , з посади судді Сіверськодонецького міського суду Луганської області (відряджений до Шевченківського районного суду міста Полтави) у зв`язку з поданням заяви про відставку».

Протоколом повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 21.07.2026 року головуючим у справі визначено суддю Чуванову А.М.

Ухвалою суду від 29.07.2026 року прийнято до розгляду заяву та справу призначено до розгляду в порядку окремого провадження.

Заявники до суду не з`явилися, в заяві просили про розгляд справи у їх відсутність.

Вивчивши матеріали справи, суд вбачає заяву такою, що підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.

Судом встановлено, що сторони з 24.06.1998 року перебувають у шлюбі, що підтверджується свідоцтвом про одруження серії НОМЕР_1 , зареєстрованого відділом реєстрації актів громадянського стану виконавчого комітету Полтавської міської ради відділом реєстрації, актовий запис № 787 (а.с.69).

Від даного шлюбу сторони не мають неповнолітніх дітей.

Статтею 120 СК України передбачено, що встановлення режиму окремого проживання не припиняє прав та обов`язків подружжя, які встановлені цим Кодексом, і які дружина та чоловік мали до встановлення цього режиму, а також прав та обов`язків, які встановлені шлюбним договором.

У разі встановлення режиму окремого проживання : 1) майно, набуте в майбутньому дружиною та чоловіком, не вважатиметься набутим у шлюбі; 2) дитина, народжена дружиною після спливу десяти місяців, не вважатиметься такою, що походить від її чоловіка.

В пункті 12 постанови Пленуму Верховного Суду України №11 від 21 грудня 2007 року «Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про право на шлюб, розірвання шлюбу, визнання його недійсним та поділ спільного майна подружжя» роз`яснено, що при застосуванні положень статей 119, 120 Сімейного кодексу України судам необхідно враховувати, що інститути окремого проживання та розірвання шлюбу мають самостійний характер.

Рішення про розірвання шлюбу суд приймає, якщо його подальше збереження є неможливим, суперечить інтересам одного з подружжя чи їхніх дітей, у той час як підставою для встановлення режиму окремого проживання подружжя є неможливість чи небажання дружини і (або) чоловіка проживати спільно.

За відсутності взаємної згоди подружжя на встановлення сепарації волевиявлення одного з них має бути обґрунтованим.

Режим окремого проживання може встановлюватися судом не тільки за позовом одного з подружжя, а й за заявою подружжя, яке досягло спільної згоди.

Вирішуючи заяву в порядку статті 119 СК України, суд повинен встановити фактичні взаємини сторін і переконатися в доцільності сепарації для того, щоб узаконений спосіб окремого проживання не був формальним засобом вирішення спірних майнових питань.

За змістом статті 119 СК України для встановлення подружжю режиму окремого проживання необхідна наявність двох умов: 1) неможливість або небажання дружини і (або) чоловіка проживати спільно; 2) припинення сімейних відносин між подружжям.

Встановлення режиму окремого проживання не суперечить Конституції України, чинному сімейному законодавству, не порушує права подружжя.

Виходячи з викладеного, беручи до уваги те, що з часу фактичного припинення спільного проживання сторін і на час розгляду справи судом сторони не поновили спільного проживання, проживають за різними адресами і сімейні відносини подружжя фактично припинені, суд приходить до висновку про задоволення заяви в частині встановлення режиму окремого проживання за заявою подружжя.

Що стосується терміну, з якого заявники просять встановити режим окремого проживання для подружжя, Сімейний кодекс України не обмежує час, протягом якого може тривати режим окремого проживання, а тому цей термін не підлягає визначенню за рішенням суду.

Разом з цим, встановлення такого режиму з минулого часу є неможливим та такий статус діє з моменту набрання рішенням законної сили.

За умов виправлення стану сімейних стосунків, вказаний режим проживання також може бути припинений.

Відповідно до частини 2 статті 119 СК України режим окремого проживання припиняється у разі поновлення сімейних відносин або за рішенням суду на підставі заяви одного з подружжя.

З урахуванням цього, термін режиму окремого проживання подружжя не підлягає встановленню на підставі рішення суду, тому заява підлягає частковому задоволенню.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст.56, 119, 120 СК України, ст.ст. 4, 5, 12, 13, 76-82, 141, 259, 263-265, 268, 273 ЦПК України, суд –

ВИРІШИВ:

Заяву ОСОБА_1 , ОСОБА_2 про встановлення режиму окремого проживання подружжя - задовольнити частково.

Встановити режим окремого проживання подружжя ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , які перебувають у шлюбі, зареєстрованому 24.06.1998 року відділом реєстрації актів громадянського стану виконавчого комітету Полтавської міської ради, актовий запис № 787, з моменту набрання рішенням законної сили.

Рішення може бути оскаржено до Полтавського апеляційного суду шляхом подачі в 30-денний строк з дня проголошення судового рішення апеляційної скарги безпосередньо до суду апеляційної інстанції.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його оскарження - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Суддя А.М.Чуванова