Вирок від 27 серпня 2026 р. у справі №367/9416/26 — Ірпінський міський суд Київської області

Справа № 367/9416/26

Провадження по справі № 1-кп/367/1020/2026

В И Р О К

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

28 серпня 2026 року Ірпінський міський суд Київської області у складі:

судді ОСОБА_1 ,

при секретарі судового засідання ОСОБА_2 ,

за участю прокурора ОСОБА_3 ,

обвинуваченого ОСОБА_4 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі судових засідань суду кримінальне провадження внесене до ЄРДР за № 12026111420000246 від 06.05.2026 року по обвинуваченню:

ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Києва, українця, громадянина України, зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 , проживаючого за адресою: АДРЕСА_2 , військовослужбовця, раніше не судимого,

у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 263 КК України,

ВСТАНОВИВ:

Встановлено, що ОСОБА_4 обвинувачується у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 263 КК України – у зберіганні бойового припасу без передбаченого законом дозволу за наступних обставин.

Вимогами ст. ст. 17, 65, 68 Конституції України оборона України, захист її суверенітету, територіальної цілісності і недоторканності покладаються на Збройні Сили України; захист Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності, шанування її державних символів є обов`язком громадян України; кожен зобов`язаний неухильно додержуватися Конституції України та законів України.

Положення ст. 1 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу», ст. 17 Закону України «Про оборону України» визначають, що захист Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України є конституційним обов`язком громадян України.

Відповідно до ст. 1 Закону України «Про оборону України» воєнний стан - це особливий правовий режим, що вводиться в Україні або в окремих її місцевостях у разі збройної агресії чи загрози нападу, небезпеки державній незалежності України, її територіальній цілісності та передбачає надання відповідним органам державної влади, військовому командуванню та органам місцевого самоврядування повноважень, необхідних для відвернення загрози та забезпечення національної безпеки, а також тимчасове, зумовлене загрозою, обмеження конституційних прав і свобод людини і громадянина та прав і законних інтересів юридичних осіб із зазначенням строку дії цих обмежень.

Указом Президента України № 64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні» на території України ведено воєнний стан із 05 год. 30 хв. 24.02.2022 строком на 30 діб, який в подальшому продовжено та який діє до сьогоднішнього часу.

Згідно зі ст. ст. 1, 2 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу» військовий обов`язок встановлюється з метою підготовки громадян України до захисту Вітчизни, забезпечення Збройних Сил України військовослужбовцями.

Відповідно до п. 1 ч. 4 ст. 24 Закону України «Про військовий обов`язок та військову службу» військовослужбовці вважаються такими, що виконують обов`язки військової служби, на території військової частини або в іншому місці роботи (занять) протягом робочого (навчального) часу, включаючи перерви, встановлені розпорядком (розкладом занять).

Згідно з ч. 6 ст. 2, п. 6 ч. 1 ст. 24 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу» одним з видів військової служби є військова служба за призовом під час мобілізації. Початком проходження військової служби для громадян, прийнятих на військову службу за призовом, вважається день відправлення у військову частину з відповідного районного (міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки.

18.07.2025 ОСОБА_4 призвано ІНФОРМАЦІЯ_2 по мобілізації на особливий період, та призначено на посаду стрілець-номер обслуги 1 десантно-штурмового відділення 3 десантно-штурмового взводу 10 десантно-штурмової роти 3 десантно-штурмового батальйону військової частини НОМЕР_1 .

Під час проходження військової служби солдат ОСОБА_4 повинен, окрім іншого, керуватися вимогами ст. ст. 11, 12, 16, 49 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України та ст. ст. 1, 3, 4 Дисциплінарного статуту Збройних Сил України, які вимагають від нього свято і непорушно додержуватися Конституції України та законів України, сумлінно і чесно виконувати військовий обов`язок, бути дисциплінованим, постійно бути зразком високої культури, скромності і витримки, берегти військову честь, захищати свою і поважати гідність інших людей, поводитися з гідністю і честю, не допускати самому і стримувати інших від негідних вчинків.

У відповідності до п. 1 Положення про дозвільну систему, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 12.10.1992 № 576 зі змінами, останній раз внесеними постановою Кабінету Міністрів України від 14.12.2016 № 938 (надалі - Положення), дозвільна система - це особливий порядок виготовлення, придбання, зберігання, перевезення, обліку і використання спеціально визначених предметів, матеріалів і речовин, а також відкриття та функціонування окремих підприємств, майстерень і лабораторій з метою охорони інтересів держави та безпеки громадян.

Згідно з п. 2 Положення до предметів, матеріалів і речовин, підприємств, майстерень і лабораторій, на які поширюється дозвільна система, належать: вогнепальна зброя (нарізна воєнних зразків, несучасна стрілецька, спортивна, навчальна, охолощена, мисливська нарізна і гладкоствольна), бойові припаси до неї, холодна зброя (арбалети, мисливські ножі тощо), пневматична зброя калібру понад 4,5 міліметра і швидкістю польоту кулі понад 100 метрів за секунду, пристрої вітчизняного виробництва для відстрілу патронів, споряджених гумовими чи аналогічними за своїми властивостями метальними снарядами несмертельної дії, та зазначені патрони, вибухові матеріали і речовини, сильнодіючі отруйні речовини І - II класу безпечності, збудники - інфекційних захворювань І - II групи патогенності і токсини, сховища, склади і бази, де вони зберігаються, стрілецькі тири і стрільбища, мисливсько-спортивні стенди, а також підприємства і майстерні по виготовленню і ремонту вогнепальної та холодної зброї, піротехнічні майстерні, пункти вивчення матеріальної частини зброї, спеціальних засобів, правил поводження з ними та їх застосування, магазини, в яких здійснюється продаж зброї та бойових припасів до неї, організації, що займаються збутом сильнодіючих отруйних речовин, і лабораторії, що проводять аналізи цих засобів і речовин, працюють із збудниками інфекційних захворювань І - II групи патогенності і токсинами).

Відповідно до п. 3 Положення міністерства та інші центральні органи державної виконавчої влади, підприємства, установи, організації, господарські об`єднання, а також громадяни мають право у встановленому порядку використовувати, зберігати, перевозити предмети, матеріали і речовини, відкривати підприємства, майстерні та лабораторії, на які поширюється дозвільна система.

Згідно з п. 6 Положення міністерства та інші центральні органи державної виконавчої влади, підприємства, установи, організації, господарські об`єднання, а також громадяни, яким у встановленому порядку надано право виготовляти, придбавати, зберігати, перевозити і використовувати предмети, матеріали і речовини, відкривати підприємства, майстерні та лабораторії, на які поширюється дозвільна система, повинні забезпечити їх належну охорону і правильне використання у господарській діяльності.

У відповідності до вимог п.п. 2, 3 п. 9 Положення видача дозволів на вибухові матеріали і речовини, їх перевезення, а також сховища та склади, де воші зберігаються, здійснюється у порядку, визначеному Держнаглядохоронпраці разом з МВС.

Згідно з п. 15 Положення посадові особи та громадяни, які порушили порядок виготовлення, придбання, зберігання, обліку, охорони, перевезення і використання предметів, матеріалів і речовин, відкриття і функціонування підприємств, майстерень і лабораторій, на які поширюється дозвільна система, несуть відповідальність згідно з чинним законодавством України.

Крім цього, у відповідності до п. 2.1. Інструкції про порядок виготовлення, придбання, зберігання, обліку, перевезення та використання вогнепальної, пневматичної, холодної і охолощеної зброї, пристроїв вітчизняного виробництва для відстрілу патронів, споряджених гумовими чи аналогічними за своїми властивостями метальними снарядами несмертельної дії, та патронів до них, а також боєприпасів до зброї, основних частин зброї та вибухових матеріалів, затвердженої наказом Міністерства внутрішніх справ України від 21.08.1998 № 622 зі змінами, останній раз внесеними наказом від 05.05.2017 № 364 (надалі - Інструкції), здійснюючи дозвільну систему, органи поліції відповідно до законодавства України видають громадянам - дозволи на придбання, зберігання та носіння вогнепальної мисливської зброї, холодної, охолощеної, пневматичної зброї, пристроїв.

Відповідно до п. 8.1. Інструкції дозвільна система, що здійснюється органами поліції, поширюється на бойову нарізну військових зразків зброю або виготовлену за спеціальним замовленням, охолощену, нейтралізовану, несучасну, спортивну, мисливську вогнепальну зброю, бойові припаси до зброї, основні частини зброї, пневматичну, холодну зброю, пристрої та патрони до них, що належать підприємствам, установам, організаціям, суб`єктам господарювання та громадянам.

Згідно з п. 2 Положення про дозвільну систему, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України № 576 від 12.10.1992, до предметів, матеріалів і речовин, на які поширюється дозвільна система, належать, зокрема, бойові припаси, вибухові матеріали та вибухові речовини.

Відповідно до п. 3 зазначеного Положення громадяни мають право придбавати, зберігати, перевозити та використовувати предмети, матеріали і речовини, на які поширюється дозвільна система, лише у встановленому законодавством порядку.

Так, стрілець-номер обслуги 1 десантно-штурмового відділення 3 десантно-штурмового взводу 10 десантно-штурмової роти 3 десантно-штурмового батальйону військової частини НОМЕР_1 солдат ОСОБА_4 , у невстановлений спосіб та у невстановленому місці, переслідуючи прямий умисел, спрямований на порушення встановленого законом порядку обігу бойових припасів та вибухових пристроїв, усвідомлюючи відсутність у нього передбаченого законом дозволу на їх придбання та зберігання, усвідомлюючи суспільно небезпечний характер своїх дій, передбачаючи суспільно небезпечні наслідки та бажаючи їх настання, у невстановлений досудовим розслідуванням час, але не пізніше 05.06.2026 р. за невстановлених обставин незаконно отримав у фактичне володіння бойовий припас — промислово виготовлений споряджений вибуховою речовиною корпус оборонної осколкової ручної гранати Ф-1, який придатний до вибуху та промислово виготовлений уніфікований запал дистанційної дії УЗРГМ, які передбачено їхнім конструктивним особливостям і призначенням, при поєднанні утворюють одну оборонну осколкову ручну гранату Ф-1, яка заноситься до вибухових пристроїв промислового виготовлення та бойових припасів і придатна до вибуху. Після чого розпочав їх незаконне зберігання за місцем свого проживання, за адресою: АДРЕСА_2 .

У подальшому ОСОБА_4 продовжував незаконно зберігати вказаний корпус ручної осколкової гранати Ф-1 та запал до нього, без передбаченого законом дозволу до моменту їх виявлення та вилучення 05.06.2026 працівниками поліції під час проведення обшуку за місцем його проживання, за адресою: АДРЕСА_2 , на підставі ухвали слідчого судді Ірпінського міського суду Київської області від 06.05.2026 у справі № 367/6965/26.

Таким чином, ОСОБА_4 обвинувачується у зберігання бойового припасу без передбаченого законом дозволу, тобто у вчинені кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 263 КК України.

Допитаний в судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_4 свою вину у скоєні інкримінованого йому кримінального правопорушення визнав повністю. Суть пред`явленого йому обвинувачення є зрозумілою. В теперішній час щиро кається у скоєному злочині, просив суд не карати суворо.

По суті обвинувачення і заданих запитань ОСОБА_4 пояснив, що йому зазначену гранату подарував його побратим як трофей, сувенір. Він її зберігав у себе вдома. Він не знав що з нею робити. Потім під час проведення обшуку працівниками поліції було виявлено зазначену гранату. Побратим на даний час загинув.

Прокурор в судовому засіданні підтримав обвинувачення, викладене стосовно ОСОБА_4 в обвинувальному акті, додатково зазначив, що обставиною, яка пом`якшує покарання обвинуваченого є його щире каяття. Обставин, які обтяжують покарання ОСОБА_4 , передбачених ст. 67 КК України не встановлено. Обвинувачений повністю визнав вину, раніше не судимий, характеризується позитивно. Просив визнати його винним у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 263 КК України та призначити обвинуваченому покарання у вигляді позбавлення волі строком на 4 (чотири) роки, з можливістю застосування положень ст. 75 КК України, звільнивши його від відбування покарання з випробуванням, встановивши іспитовий строк. Речовими доказами розпорядитись відповідно до ст. 100 КПК України. Запобіжний захід відносно обвинуваченого не застосовувати.

У відповідності до вимог ч. 3 ст. 349 КПК України зі згоди учасників судового провадження, які на думку суду правильно розуміють зміст обставин по справі і не оспорюють їх, та немає сумнівів у добровільності їх позиції, суд визнав недоцільним дослідження доказів щодо тих обставин, які ніким не оспорюються і визначив обсяг доказів, що підлягає дослідженню в судовому засіданні, обмежившись допитом обвинуваченого ОСОБА_4 показання, якого відповідають фактичним обставинам справи та дослідженням документів, що характеризують особу обвинуваченого. При цьому судом було роз`яснено учасникам судового провадження, що в цьому випадку вони будуть позбавлені права оскаржити ці фактичні обставини в апеляційному порядку.

За таких обставин, суд вважає, що провина обвинуваченого ОСОБА_4 у вчиненні кримінального правопорушення викладеного у даному вироку суду доведена та його дії суд кваліфікує за ч. 1 ст. 263 КК України, оскільки, він своїми умисними діями, які виразились зберіганні бойового припасу без передбаченого законом дозволу, вчинив злочин передбачений ч. 1 ст. 263 КК України.

Також, судом досліджено дані про особу обвинуваченого ОСОБА_4 , який раніше не судимий, має постійне місце проживання, є військовослужбовцем про що свідчать: вимога щодо судимості, копія військового квитка серія НОМЕР_2 , копія паспорта громадянин України НОМЕР_3 та його свідчення.

При визначенні обвинуваченому ОСОБА_4 міри покарання, суд відповідно до вимог ст. 65 КК України враховує характер та ступінь тяжкості скоєного, що вчинене ним кримінальне правопорушення відповідно до ст. 12 КК України відноситься до тяжких злочинів, дані про особу обвинуваченого, а також обставини, що пом`якшують і обтяжують покарання обвинуваченого.

Відповідно до ст. 66 КК України обставинами, що пом`якшують покарання обвинуваченого ОСОБА_4 суд визнає щире каяття.

Відповідно до ст. 67 КК України обставин, що обтяжують покарання обвинуваченого ОСОБА_4 судом не встановлено.

З врахуванням всіх обставин справи, ступеня тяжкості, обставини вчиненого злочину, і даних про особу обвинуваченого, обставини, що пом`якшують та обтяжують його покарання, суд вважає, що обвинуваченому ОСОБА_4 необхідно призначити покарання в межах санкції ч. 1 ст. 263 КК України.

За вчинення кримінального правопорушення, передбаченого санкцією ч. 1 ст. 263 КК України, передбачено покарання у вигляді позбавлення волі на строк від трьох до семи років.

В пункті 1 Постанови Пленуму Верховного суду України «Про практику призначення судами кримінального покарання» № 7 від 24 жовтня 2003 року звернуто увагу судів на те, що вони при призначенні покарання в кожному випадку і щодо кожного підсудного, який визнається винним у вчиненні злочину, мають суворо додержувати вимог статті 65 КК України стосовно загальних засад призначення покарання, оскільки саме через останні реалізуються принципи законності, справедливості, обґрунтованості та індивідуалізації покарання.

При призначенні обвинуваченому виду і міри покарання суд керується загальними засадами призначення покарання, принципом пропорційності заходу переслідування меті, як він розтлумачений Європейським судом з прав людини у п. 38 рішення "Ізмайлов проти Росії" від 16 жовтня 2008 р. та у п. 34, 41 "Швидка проти України" від 30 жовтня 2014 р.

Судом при призначенні покарання враховуються вимоги статті 50 КК України, що метою покарання є не тільки кара, а також виправлення засудженого, а також запобігання вчинення нових кримінальних правопорушень. Виходячи із вказаних вимог закону особі, яка вчинила кримінальне правопорушення, має бути призначено покарання, необхідне й достатнє для її виправлення та попередження нових кримінальних правопорушень.

Враховуючи, що відповідно до ч. 2 ст. 65 КК України, особі яка вчинила кримінальне правопорушення, має бути призначено покарання, необхідне й достатнє для її виправлення та попередження нових кримінальних правопорушень, суд дійшов висновку, що виправлення обвинуваченого, можливе без ізоляції його від суспільства, а тому призначає обвинуваченому покарання у виді позбавлення волі, звільнивши його від відбування покарання з випробуванням, якщо він протягом визначеного судом іспитового строку не вчинить нового кримінального правопорушення і виконає покладені на нього обов`язки відповідно до ст. 76 КК України.

Суд вважає, що саме таке покарання відповідатиме загальним засадам призначення покарання, передбаченим ст. 65 КК України, буде необхідним і достатнім для виправлення обвинуваченого, попередження вчинення ним нових злочинів, цілком відповідати тяжкості вчиненого кримінального правопорушення та особі винного і є дотриманням судом принципів «рівних можливостей» та «справедливого судового розгляду», встановлених ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року та не суперечить практиці Європейського Суду з прав людини.

Враховуючи наведені обставини, та те, що обвинувачений вперше притягається до кримінальної відповідальності, вчинив тяжкий злочин, не перебуваючи в стані алкогольного чи наркотичного сп`яніння, свою вину визнає, щиро кається, позицію прокурора який просить обрати обвинуваченому покарання у вигляді 4 років позбавлення волі з урахуванням ст. 75 КК України звільнити його від відбування покарання з іспитовим строком, суд вважає, що обвинуваченому ОСОБА_4 слід обрати покарання у вигляді позбавлення волі в межах санкції ч. 1 ст. 263 КК України, та застосувати до нього вимоги ст. 75 КПК України, так як на думку суду останнього можна виправити без ізоляції від суспільства.

Установлено, що підстав для вирішення питань пов`язаних із запобіжним заходом відносно обвинуваченого немає з огляду на відсутність таких клопотань у учасників кримінального провадження та враховуючи, що відповідно до статей 22, 26 КПК України, суд у кримінальному провадженні вирішує лише ті питання, що винесені на його розгляд сторонами, які є вільними у використанні своїх процесуальних прав.

Процесуальні витрати по даному кримінальному провадженню за проведення експертиз слід покласти на обвинуваченого.

Стягнути з ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 на користь держави процесуальні витрати за проведення експертизи № СЕ-19/111-26/31272-ВТХ від 12.06.2026 у кримінальному провадженні № 12026111420000246 в сумі 5776,32грн.

Цивільний позов в даному кримінальному провадженні не заявлявся.

Запобіжний захід відносно обвинуваченого суд не застосовує.

Речовими доказами суд розпоряджається відповідно до ст. 100 КПК України.

На підставі викладеного та керуючись статтями 91, 118, 120, 124, 349, 369-374, 394 КПК України, суд

УХВАЛИВ:

ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Києва, українця, громадянина України, зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 , проживаючого за адресою: АДРЕСА_2 , військовослужбовця, раніше не судимого визнати винним у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 263 КК України та призначити йому покарання у виді позбавлення волі на строк 4 (чотири) роки.

На підставі ст. 75 КК України звільнити ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 від відбування призначеного основного покарання з випробуванням, встановивши іспитовий строк 2 (два) роки.

Відповідно до ст. 76 КК України зобов`язати ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 в період іспитового строку:

1) періодично з`являтися для реєстрації до уповноваженого органу з питань пробації;

2) повідомляти уповноважений орган з питань пробації про зміну місця проживання, роботи;

3) не виїжджати за межі України без погодження з уповноваженим органом з питань пробації.

Запобіжний захід ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 до набрання вироком законної сили не обирати.

Стягнути з ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 на користь держави процесуальні витрати за проведення експертизи № СЕ-19/111-26/31272-ВТХ від 12.06.2026 у кримінальному провадженні № 12026111420000246 в сумі 5776,32грн.

Речовий доказ по даному кримінальному провадженню: предмет, зовні схожий на корпус оборонної осколкової ручної гранати Ф-1, та предмет, зовні схожий на уніфікований запал дистанційної дії УЗРГМ, вилучені 05.06.2026 під час обшуку за адресою: АДРЕСА_2 – в наслідок тривалого часу зберігання, в умовах не передбачених для зберігання підлягає знищенню.

Вирок суду першої інстанції, в частині встановлення обставин справи, дослідження яких було визнане недоцільним, відповідно до положень ч. 3 ст. 349 КПК України, оскарженню не підлягає. В іншій частині, може бути оскаржено учасниками процесу, протягом 30-ти діб з моменту його проголошення, до Київського апеляційного суду, шляхом подачі апеляційної скарги до Ірпінського міського суду Київської області.

Вирок суду набирає законної чинності після закінчення строку подання апеляційних скарг, якщо такі скарги не будо подано. У разі подання апеляційної скарги вирок, якщо його не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.

Копії вироку негайно після його проголошення вручити обвинуваченому та прокурору.

Суддя: ОСОБА_1