Рішення від 30 серпня 2026 р. у справі №362/1036/26 — Васильківський міськрайонний суд Київської області

ВАСИЛЬКІВСЬКИЙ МІСЬКРАЙОННИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 362/1036/26

Провадження № 2/362/3102/26

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

31 серпня 2026 року Васильківський міськрайонний суд Київської області в складі:

головуючого судді Лебідь-Гавенко Г.М.,

за участю секретаря Тельнової О.О.,

розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження без фіксування технічними засобами в порядку ч. 2 ст. 247 ЦПК України в м. Василькові Київської області цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Таліон Плюс» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості,

в с т а н о в и в:

До суду через систему «Електронний суд» надійшла позовна заява ТОВ «Таліон Плюс», в якій вони просять стягнути з ОСОБА_1 на їх користь суму заборгованості за кредитним договором у розмірі 24136,78 грн., сплачений судовий збір у розмірі 2662,40 грн. та витрати на правову допомогу: 5000,00 грн.

В обґрунтування позову зазначено, що 30.05.2025 року між ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» та ОСОБА_1 укладено договір кредитної лінії № 685699390 у формі електронного документа, відповідно до умов якого відповідач отримала кредит в розмірі 7800,00 грн., шляхом переказу на банківську карту № НОМЕР_1 .

05.08.2025 ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» та ТОВ «Таліон плюс» уклали договір факторингу №МВ-ТП/47, відповідно до умов якого позивач набув право вимоги за кредитним договором №685699390 .

Відповідач свої зобов`язання по поверненню кредиту належним чином не виконує, у зв`язку з чим, станом на дату звернення до суду заборгованість відповідача становить 24136,78 грн., з яких заборгованість по кредиту – 7799,40 грн., заборгованість по процентам за користування кредитом – 15869,38 грн., 468,00 грн. – заборгованість по комісії за надання кредиту.

Ухвалою Васильківського міськрайонного суду Київської області від 01.04.2026 року відкрито провадження у цивільній справі за правилами спрощеного позовного провадженнябез виклику сторін , витребувано у АТ «Універсал Банк» інформацію, що містить банківську таємницю про рух коштів по банківському рахунку за карткою на ім`я ОСОБА_1 (а.с. 97-99).

05.05.2026 та 24.06.2026 року відповідач ОСОБА_1 подав відзив у справі, у задоволенні позовних вимог просить відмовити у повному обсязі або альтернативно. Зазначає, що позивачем не надано належного, повного та прозорого розрахунку заборгованості з деталізацією нарахування відсотків, комісій та строків їх нарахування. Нараховані відсотки у розмірі 15869,38 грн. є явно непропорційними сумі основного борту та не підтверджені належними первинними бухгалтерськими документами. Комісія у розмірі 468,00 грн. не підтверджена належними доказами її погодження та фактичного надання окремої платної послуги, що ставить під сумнів її законність. Відповідач зазначає, що позивачем не було надано повного пакету документів, який би підтверджував умови кредитного договору № 685699390 від 30.05.2025 року у спосіб , який дає можливість перевірити: повну суму отриманих коштів, реальні умови нарахування відсотків, порядок погашення. Відповідач вважає, що витребувана ухвалою суду виписка з АТ «Універсал Банк» щодо руху коштів, має ключове значення для встановлення факту отримання коштів та їх розміру. У разі задоволення позову просив зменшити розмір нарахованих відсотків, комісій та витрат як необгрунтованих і непропорційних (а.с. 93, 97).

Представник позивача в судове засідання не з`явився, у прохальній частині позовної заяви просив проводити розгляд справи без їх участі, позовні вимоги підтримує, проти ухвалення заочного рішення не заперечує (а.с. 7).

ОСОБА_1 надав відзив на позовну заяву у якому просив відмовити у задоволенні позов, скористався правом на відзив.

Згідно ч. 2 ст. 247 ЦПК України фіксування судового засідання технічним засобом здійснює секретар судового засідання. У разі неявки в судове засідання всіх учасників справи, чи в разі якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Отже, оскільки розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

За змістом вимог ч. 5 ст. 268 ЦПК України датою ухвалення рішення, ухваленого за відсутності учасників справи, є дата складання повного судового рішення.

Згідно постанови КЦС Верховного Суду від 30 вересня 2022 року у справі за № 761/38266/14 якщо проголошення судового рішення не відбулось, то датою його ухвалення є дата складання повного судового рішення, навіть у випадку, якщо фактичне прийняття такого рішення відбулось у судовому засіданні, яким завершено розгляд справи і в яке не з`явились всі учасники такої справи. При цьому, дата яка зазначена як дата ухвалення судового рішення, може бути відмінною від дати судового засідання, яким завершився розгляд справи і у яке не з`явились всі учасники такої справи.

Відповідно ч. 4 ст. 263 ЦПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Суд, на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин цієї справи, на які позивач послався як на підставу своїх вимог, що викладені у позовній заяві та підтверджені доданими до неї доказами, які були досліджені судом, враховуючи відзив відповідача, на засадах верховенства права, відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права, прийшов до висновку про можливість ухвалення по справі рішення та часткового задоволення позовних вимог.

Відповідно до ч. 1 ст. 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

У відповідності до ч.1 ст.11 ЦПК України суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі.

Відповідно до ч.1 ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Судом встановлено, що 30.05.2025 року між ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» та ОСОБА_1 укладено договір кредитної лінії № 685699390, відповідно до п. 2.1 якого Кредитодавець зобов`язується надати Позичальникові кредит у вигляді Кредитної лінії, в сумі кредитного ліміту у розмірі 7800,00 грн. на умовах строковості, зворотності, платності, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти за користування кредитом (а.с. 14-26).

Пунктом 2.2 - 2.3. договору визначено, що Кредитодавець надає позичальнику перший транш за договором в сумі 7800,00 грн. 30.05.2025 року. Другий та решта траншів за договором надаються позичальнику протягом дисконтного періоду кредитування на умовах передбачених цим договором (п. 2.4 договору).

В силу п. 3.1 договору, на момент укладення договору, строк дисконтного періоду користування складає 3 дні від дати отримання позичальником першого траншу. Загальний строк дисконтного періоду користування кредитом вираховується в порядку, передбаченому п. 3.2 договору.

В обов`язковому порядку сума кредиту має бути повернена позичальником не пізніше ніж протягом 30 календарних днів після настання однієї з наступних обставин: закінчення строку дії договору в порядку, передбаченому п. 11.1 договору; дострокового припинення дії договору. Кінцева дата повернення (виплати) кредиту – 29.06.2030 року (п. 7.2, п. 7.3 договору).

У пункті 8.1-п 8.2 договору визначено, що за користування кредитом позичальник зобов`язаний сплачувати кредитодавцю проценти за користування кредитом. Процентна ставка за договором є фіксованою і не підлягає зміні кредитодавцем в односторонньому порядку в сторону погіршення для позичальника.

Пунктом 8.3 договору визначено, що на момент укладення цього договору та отримання першого траншу за цим договором, базова процентна ставка складає 0,98% в день від суми залишку кредиту. У разі отримання додаткових траншів за цим договором після 02.06.2025 року базова процентна ставка, яка використовується нарахування процентів за користування цими додатковими траншами, обмежується та розраховується від максимального розміру денної процетної ставки, що складає 0,98% за день користування таким траншем.

За період від дати видачі першого траншу до 02.06.2025 року розрахунок витрат за кредитом здійснюється за дисконтною процетною ставкою 0,80% від суми кредиту (п. 8.7.1 договору).

Пунктом 9.2.2 договору визначено, що позичальник зобов`язаний здійснювати повернення суми кредиту та сплату нарахованих процентів на поточний рахунок кредитодавця, що вказаний в реквізитах договору, у строки передбачені договором.

Згідно п. 14.1 Кредитного договору, невід`ємною частиною цього Договору є Правила та Паспорт споживчого кредиту, що надано Позичальнику до укладення Договору. Уклавши цей Договір, Позичальник підтверджує, що він ознайомлений, повністю розуміє, погоджується і зобов`язується неухильно дотримуватися Правил, текст яких розміщений на сайті Кредитодавця - www.moneyveo.ua.

ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» здійснило перерахування коштів на рахунок ОСОБА_1 на суму 7800,00 грн., що підтверджується листом ТОВ «ПрофітГід», яким здійснено послуги з переказу коштів на підставі договору про надання фінансових платіжних послуг з переказу коштів №ПГ-757 від 06.09.2023 (а.с. 39 на звороті).

В свою чергу, з повідомленням АТ «УНІВЕРСАЛ БАНК» від 01.05.2026 року та виписки по рахунку за 30.05.2025 року, наданими на виконання ухвали суду про витребування доказів, достовірно підтверджено, що платіжну картку № НОМЕР_2 було емітовано банком на ім`я ОСОБА_1 на яку 30.05.2025 року було зараховано кошти в сумі 7800 грн. (а.с.89-92, 95-96).

Верховний Суд у постанові від 25 травня 2021 року у справі № 554/4300/16 виклав правовий висновок, за яким банківські виписки з рахунків позичальника є належними та допустимими доказами у справі, що підтверджують рух коштів по конкретному банківському рахунку, вміщують записи про операції, здійснені протягом операційного дня, та є підтвердженням виконаних за день операцій. Тобто виписки за картковими рахунками можуть бути належними доказами щодо заборгованості за кредитним договором.

Отже відомостями з виписки по особовому рахунку відповідача належним чином підтверджено обставини видачі кредиту та його розмір.

Таким чином, ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» свої зобов`язання за вищевказаним договором кредитної лінії виконало у повному обсязі, надавши відповідачу кошти в сумі 7800 грн. на умовах, визначених договором.

Однак відповідач свої зобов`язання належним чином не виконав, не надавав своєчасно та в повному обсязі грошові кошти для погашення боргу.

Згідно наданм розрахунком заборгованості за кредитним договором наданим ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» встановлено, що заборгованість відповідача за кредитним договором № 685699390 від 30.05.2025 року становить 24136,78 грн., з яких заборгованість по кредиту – 7799,40 грн., заборгованість по процентам за користування кредитом – 5078, 72 грн., 468,00 грн. – заборгованість по комісії за надання кредиту, 3899, 70 грн. неустойка.

Згідно наданих розрахунків заборгованості за кредитним договором № 685699390 від 30.05.2025 року, станом на 05.08.2025 року, заборгованість ОСОБА_1 по кредитному договору становить 28 036,48 грн. (а.с. 45-46).

05.08.2025 року між ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» та ТОВ «Таліон Плюс» укладено договір факторингу №МВ-ТП/47, відповідно до п 2.1 якого клієнт зобов`язується відступити фактору права вимоги за переліком в реєстрі прав вимоги, а фактор зобов`язується їх прийняти та передати грошові кошти в розпорядження клієнта за плату на умовах, визначених цим договором (а.с.61-63).

Відповідно до витягу з Реєстру прав вимоги від 05.08.2026 року за договором факторингу №МВ-ТП/47, ТОВ «Таліон Плюс» набуло права грошової вимоги до відповідача за кредитним договором № 685699390 від 30.05.2025 року на загальну суму 24136,78 грн.

Відповідача було письмово повідомлено про відступлення права вимоги (повідомлення міститься в матеріалах справи).

Таким чином, відповідно до умов договору факторингу № МВ-ТП/47 від 05.08.2026 року до ТОВ «Таліон Плюс» перейшло право грошової вимоги до ОСОБА_1 за кредитним договором № 685699390 від 30.05.2025 року, що вбачається з реєстру прав вимоги від 05.08.2025 року.

Згідно наданих розрахунків заборгованості за кредитним договором № 685699390 від 30.05.2025 року, станом на 05.08.2025 року, заборгованість ОСОБА_1 по кредитному договору становить 24136,78 грн., з яких заборгованість по кредиту – 7799,40 грн., заборгованість по процентам за користування кредитом – 15869,38 грн., 468,00 грн. – заборгованість по комісії за надання кредиту.

Нормативно-правове обґрунтування.

Згідно із п. 1 ч. 2 ст. 11 ЦК України підставами виникнення цивільних прав і обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Відповідно до ч. 1, ч. 2 ст. 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).

За змістом ст. ст. 626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Ч. 1 ст. 638 ЦК України встановлено, що істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

У ст. 526 ЦК України передбачено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до ч. 1 ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти (ч. 1 ст.1048 ЦК України)

Частиною 2 ст. 1054 ЦК України встановлено, що до відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.

Кредитний договір укладається у письмовій формі. Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним (ст.1055 ЦК України).

Особливості укладання кредитного договору в електронному вигляді визначені Законом України «Про електронну комерцію».

У статті 3 Закону визначено, що електронний договір - це домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов`язків та оформлена в електронній формі.

Відповідно до частини 12 статті 11 Закону електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі.

Статтею 12 Закону визначено, що якщо відповідно до акта цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання: електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис», за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів

Статтею 512 ЦК України визначено підстави заміни кредитора у зобов`язанні, зокрема пунктом 1 частини першої цієї статті передбачено, що кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).

Відповідно до ст. 514 ЦК України, до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно зі ст. 516 ЦК України, заміна кредитора у зобов`язанні здійснюється без згоди боржника, якщо інше не встановлено договором або законом. Якщо боржник не був письмово повідомлений про заміну кредитора у зобов`язанні, новий кредитор несе ризик настання несприятливих для нього наслідків. У цьому разі виконання боржником свого обов`язку первісному кредиторові є належним виконанням.

Матеріалами справи підтверджено неналежне виконання позичальником умов кредитного договору щодо повернення кредитних коштів (тіла кредиту), а тому позовні вимоги в частині стягнення суми заборгованості за основною сумою боргу в розмірі 7799,40 грн. підлягають задоволенню.

Щодо стягнення заборгованість по відсоткам у розмірі 15869,38 грн суд виходить з наступного.

Позивачем заявлено також вимогу про стягнення заборгованості за відсотками в сумі 15869,38 грн. та надано розрахунки заборгованості.

Суд вважає, що розрахунки не відповідають вимогам законодавства та умовам договору, оскільки нарахування відсотків було здійснено за межами встановленого в договорі строку кредитування.

Відповідно до частини 4 статті 263 ЦПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Так, Велика Палата Верховного Суду в постанові від 31 жовтня 2018 року у справі №202/4494/16-ц зробила висновок, що право кредитодавця нараховувати передбачені договором проценти за користування кредитом, а також обумовлену в договорі неустойку припиняється після спливу визначеного цим договором строку кредитування чи у разі пред`явлення до позичальника вимоги згідно з частиною другою статті 1050 ЦК України. В охоронних правовідносинах права та інтереси позивача забезпечені частиною другою статті 625 ЦК України, яка регламентує наслідки прострочення виконання грошового зобов`язання. Подібні правові висновки викладено також в постанові Великої Палати Верховного Суду від 04 лютого 2020 року у справі № 912/1120/16.

Відповідно до умов кредитного договору № 685699390 від 30.05.2025 року (пункт 3.1.) кредитного договору сторони погодили, що Позичальнику надається Дисконтний період кредитування, протягом якого Позичальник може збільшувати суму Кредиту (отримати черговий Транш) в межах Кредитного ліміту, шляхом ініціювання такої операції в Особистому кабінеті, а також частково повернути суму Кредиту. На момент укладення цього Договору строк Дисконтного періоду користування складає 30 (тридцять) днів від дати отримання Позичальником першого Траншу. Загальний строк Дисконтного періоду користування кредитом вираховується в порядку передбаченому п. 3.2. Договору. У випадку надання першого Траншу не в день укладення Договору строк дії Кредитної лінії та строк Дисконтного періоду автоматично продовжується на ту кількість днів, на яку відрізняється дата укладення Договору по відношенню до дати надання першого Траншу за Договором.

В свою чергу п. 3.2. кредитного договору Сторони погодили, що встановлений в п. 3.1. Договору строк Дисконтного періоду може бути продовжено Позичальником шляхом здійснення протягом Дисконтного періоду та Пільгового періоду оплати всіх фактично нарахованих процентів, за умови, якщо Позичальником в Особистому кабінеті чи в терміналах самообслуговування партнерів Кредитодавця активовано функцію продовження строку Дисконтного періоду. Кількість продовжень Дисконтного періоду на умовах, описаних в цьому пункті, не обмежена.

Відповідно до умов кредитного договору № 685699390 від 30.05.2025 року кредитна лінія надається 30 днів від дати отримання кредиту позичальником (дисконтний період).

Доказів пролонгації договору кредиту та вчинення відповідачем дій визначених п. 3.2 Договору (сплата всіх нарахованих відсотків та активація функції продовження строку Дисконтного періоду) матеріали справи не містять.

Враховуючи вищевказану правову позицію Верховного Суду, суд вважає, що відповідач мав право нарахувати відсотки лише за 30 днів користування кредитом в сумі 10 455, 81 грн., що відповідає розміру нарахованих відсотків за період з 30.05.2025 року по 29.06.2025 року.

В іншій частині позовних вимог щодо стягнення відсотків суд підстав для задоволення позову не вбачає.

Що стосується вимоги про стягнення комісії в розмірі 468,00 грн., суд дійшов до наступного.

У постанові Верховного Суду від 20 липня 2022 року у справі за № 343/557/15-ц зроблено висновок: «Так, за змістом частини п`ятої статті 11, частин першої, другої, п`ятої, сьомої статті 18 Закону України «Про захист прав споживачів» (у редакції, чинній станом на 08 травня 2007 року) до договорів зі споживачами про надання споживчого кредиту застосовуються положення цього Закону про несправедливі умови в договорах, зокрема положення, згідно з якими передбачаються зміни в будь-яких витратах за договором, крім відсоткової ставки.

Продавець (виконавець, виробник) не повинен включати у договори із споживачем умови, які є несправедливими. Умови договору є несправедливими, якщо всупереч принципу добросовісності його наслідком є істотний дисбаланс договірних прав та обов`язків на шкоду споживача. Якщо положення договору визнано несправедливим, включаючи ціну договору, таке положення може бути змінено або визнано недійсним. Положення, що було визнане недійсним, вважається таким з моменту укладення договору.

Аналіз указаних норм дає підстави для висновку, що несправедливими є положення договору про споживчий кредит, які містять умови про зміни у витратах, зокрема щодо плати за обслуговування кредиту, і це є підставою для визнання таких положень недійсними.

Відповідно до ч. 8 ст. 18 Закону України «Про захист прав споживачів» нечіткі або двозначні положення договорів зі споживачами тлумачаться на користь споживача.

Згідно зі ст. 55 Закону України «Про банки і банківську діяльність» відносини банку з клієнтом регулюються законодавством України, нормативно-правовими актами Національного банку України та угодами (договорами) між клієнтом та банком.

Частиною третьою вищезазначеної статті (в редакції на час укладення кредитного договору) передбачено, що банкам забороняється вимагати від клієнта придбання будь-яких товарів чи послуг від банку або від спорідненої чи пов`язаної особи банку як обов`язкову умову надання банківських послуг.

Згідно із ч. 3 ст. 13 ЦК України не допускаються дії особи, що вчиняються з наміром завдати шкоди іншій особі, а також зловживання правом в інших формах.

Отже, виходячи із принципів справедливості, добросовісності на позичальника не може бути покладено обов`язок сплачувати платежі за послуги, які ним фактично не замовлялись і які банком фактично не надавались, а встановлення платежів за такі послуги було заборонено нормативно-правовими актами.

Відповідно до правового висновку, викладеного Верховним Судом України у постанові від 06 вересня 2017 року у справі № 6-2071цс16 послугою з надання споживчого кредиту є діяльність банку або іншої фінансової установи з передачі споживачу коштів на придбання продукції для його особистих потреб, а тому встановлення кредитором будь-яких зборів, відсотків, комісій, платежів за інші дії, ніж надання коштів на придбання продукції, є незаконним, а такі умови споживчого кредиту є нікчемними і не потребують визнання недійсними.

Верховний Суд у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду у своєму правовому висновку у постанові від 09 грудня 2019 року в справі № 524/5152/15 (провадження № 61-8862сво18) зазначив, що надання грошових коштів за укладеним кредитним договором відповідно до частини першої статті 1054 ЦК України є обов`язком банку, виконання такого обов`язку не може обумовлюватися будь-якою зустрічною оплатою з боку позичальника. Оскільки надання кредиту - це обов`язок банку за кредитним договором, то така дія як надання фінансового інструменту чи моніторинг заборгованості по кредиту не є самостійною послугою, що замовляється та підлягає оплаті позичальником на користь банку. Надання фінансового інструменту є фактично наданням кредиту позичальнику, така операція, як і моніторинг заборгованості по кредиту, відповідає економічним потребам лише самого банку та здійснюється при виконанні прав та обов`язків за кредитним договором, а тому такі дії банку не є послугами, що об`єктивно надаються клієнту-позичальнику.»

Суд звертає увагу на те, що умови договору про сплату позичальником на користь банку винагороди за надання фінансового інструменту, відсотків за дострокове погашення кредиту та винагороди за проведення додаткового моніторингу, тобто за дії, які банк здійснює на власну користь є несправедливим, суперечить принципу добросовісності, є наслідком істотного дисбалансу договірних прав і обов`язків на погіршення становища споживача, за своєю природою є дискримінаційним та таким, що суперечить моральним засадам суспільства.

Відтак, суд доходить висновку щодо відмови у задоволені вимоги про стягнення з відповідача комісії в сумі 468 грн.

Подібні висновки містяться у постановах Верховного Суду від 12 квітня 2022 року в справі № 640/14229/15 (провадження № 61-16739св20), від 21 квітня 2021 року в справі № 677/1535/15 (провадження № 61-19356св19), від 15 грудня 2021 року в справі № 209/789/15 (провадження № 61-16561св20), від 21 липня 2021 року в справі № 751/4015/15 (провадження № 61-8543св20).

Таким чином, суд повно і всебічно з`ясувавши обставини справи, оцінивши належність, допустимість та достовірність кожного наданого доказу окремо, достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності, дійшов висновку про наявність правових підстав для часткового задоволення позову, стягення з відповідача на користь позивача заборгованості за кредитним договором № 685699390 від 30.05.2025 року в розмірі 18 255, 21 грн., з яких: 7799,40 грн. - сума прострочених платежів по тілу кредиту; 10455, 81 грн. - сума прострочених платежів по процентах.

Щодо стягнення судових витрат на професійну правничу допомогу, суд прийшов до наступного.

За п. 1 ч. 3 ст. 133 ЦПК Українидо витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу.

Відповідно до ч.ч. 2, 3 ст. 137 ЦПК України за результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Згідно з ч. 4 ст. 137 ЦПК України розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

Крім того, у постанові Великої Палати Верховного Суду по справі № 751/3840/15-ц від 20.09.2018 року на підтвердження розміру витрат на професійну правничу допомогу суду повинні бути надані договір про надання правової допомоги (договір доручення, договір про надання юридичних послуг та ін.), розрахунок наданих послуг, документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов`язаних із наданням правової допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження). Наявність документального підтвердження витрат на правову допомогу та їх розрахунок є підставою для задоволення вимог про відшкодування таких витрат.

Так, у матеріалах справи міститься: договір про надання правової допомоги №5 від 02.12.2024 року, додаткова угода №2527 від 26.12.2025 року до договору про надання правової допомоги, акт приймання-передачі наданих послуг від 02.12.2024 року, платіжна інструкція кредитного переказу коштів від 26.12.2025 року.

При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін. Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрати на підставіст. 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод1950 року. Так у справі «Схід/Захід Альянс Лімітед» проти України" (заява № 19336/04) зазначено, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (п. 268).

Гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час (ст. 30 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність»).

Відповідно до практики Європейського суду з прав людини у справах «Баришевський проти України» (Заява № 71660/11), «Двойних проти України» (Заява № 72277/01), «Меріт проти України» (заява № 66561/01), заявник має право на відшкодування судових та інших витрат лише у разі, якщо доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їх розмір обґрунтованим.

Крім того, у рішенні в справі Laventsv. Latvia (заява 58442/00) зазначено, що згідно зі ст. 41 Конвенції суд відшкодовує лише ті витрати, які, як вважається, були фактично і обов`язково понесені та мають розумну суму.

На ці ж обставини та критерії посилається Верховний Суд у справі №756/2114/17 від 13.02.2019 року, зменшивши розмір судових витрат, зважаючи на те, що заявлений розмір був неспівмірний зі складністю справи.

Враховуючи предмет позову, складність та обсяг самої справи, співмірність складності справи із наданими адвокатом послуг, часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг), обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт, виходячи з принципу диспозитивності цивільного судочинства, закріпленого вст. 13 ЦПК України, суд приходить до висновку, що витрати в розмірі 2000,00 грн. відповідатимуть критерію реальності таких витрат, розумності їхнього розміру, а також не суперечатимуть принципу розподілу таких витрат

Відповідно до ч. 1 ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Враховуючи часткове задоволення позовних вимог, то суд дійшов висновку, що з відповідача на користь позивача підлягає стягненню судовий збір у розмірі 2013,27 грн.

На підставі викладеного, керуючись Законом України «Про електронну комерцію», статтями 512, 514, 516, 525, 526, 612, 625, 639,1046, 1047, 1049, 1055, 1077 ЦК України, статтями 76-81, 89, 141, 178, 258, 259, 263-265, 268, 273, 275, 279, 280 - 282, 354, 355 ЦПК України, суд,

у х в а л и в:

Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Таліон Плюс» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості – задовольнити.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Таліон Плюс» заборгованість за кредитним договором № 685699390 від 30.05.2025 року у розмірі 18 255, 21 грн., з яких: 7799,40 грн. - сума прострочених платежів по тілу кредиту; 10455, 81 грн. - сума прострочених платежів по процентах.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Таліон Плюс» витрати по сплаті судового збору в сумі 2013,27 грн. та витрати на правничу допомогу адвоката в сумі 2000,00 гривень.

Рішення суду може бути оскаржене безпосередньо до Київського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Учасник справи, якому рішення суду не було вручено у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення повного рішення суду.

Позивач: Товариство з обмеженою відповідальністю «Таліон Плюс», Код ЄДРПОУ 39700642, місцезнаходження: 14017, Чернігівська обл., м. Чернігів, вул. Жабинського, 13.

Відповідач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП: НОМЕР_3 , адреса реєстрації: АДРЕСА_1

Текст рішення складено 31.08.2026 року.

Суддя Г.М. Лебідь-Гавенко