Постанова від 27 серпня 2026 р. у справі №260/158/26 — Восьмий апеляційний адміністративний суд

ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

28 серпня 2026 рокум. ЛьвівСправа № 260/158/26 пров. № А/857/28139/26

Восьмий апеляційний адміністративний суд у складі колегії :

судді-доповідача: Мандзія О.П.,

суддів: Гудима Л.Я., Качмара В.Я.,

розглянувши у порядку письмового провадження в місті Львові апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області на рішення Закарпатського окружного адміністративного суду від 21 квітня 2026 року у справі № 260/158/26 за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити певні дії,

суддя у І інстанції – Іваничулець Д.В.,

час ухвалення рішення - не зазначено,

місце ухвалення рішення - м. Ужгород,

дата складення повного тексту рішення – не зазначено,

В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_1 (далі також позивач) в особі представника – адвоката Калинич Оксани Іллівни (далі також представник позивача) звернулася до Закарпатського окружного адміністративного суду із адміністративним позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Закарпатській області (далі також відповідач), яким просить суд:

1) визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області щодо неврахування при виконанні рішення Закарпатського окружного адміністративного суду по справі 260/1021/25 від 28.04.2025р. довідки від 22.01.2025 №35 про інші складові заробітної плати для призначення пенсії особі, яка має не менш як 20 років стажу роботи на посадах, віднесених до категорій посад державних службовців, та яка на дату виходу на пенсію не займала посаду в державних органах, що провели класифікацію посад державної служби, яку було класифіковано, або працювала у державних органах, які не провели класифікацію посад державної служби та довідки від 22.01.2025 №36 про складові заробітної плати для державного службовця, який до 01.01.2024 року працював та звільнився з державних органів, що провели кваліфікацію посад державної служби, або який працював у державних органах, що провели класифікацію посад державної служби, посаду якого не було класифіковано, або який працював у державних органах, що не провели класифікацію посад державної служби ОСОБА_1 для призначення пенсії державного службовця, виданих Державною податковою службою України;

2) зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області провести з дати 29.01.2025 призначення та виплачувати пенсію відповідно до Закону України «Про державну службу» ОСОБА_1 , згідно рішення Закарпатського окружного адміністративного суду по справі 260/1021/25 від 28.04.2025р. з урахуванням довідки від 22.01.2025 №35 про інші складові заробітної плати для призначення пенсії особі, яка має не менш як 20 років стажу роботи на посадах, віднесених до категорій посад державних службовців, та яка на дату виходу на пенсію не займала посаду в державних органах, що провели класифікацію посад державної служби, яку було класифіковано, або працювала у державних органах, які не провели класифікацію посад державної служби та довідки від 22.01.2025 №36 про складові заробітної плати для державного службовця, який до 01.01.2024 року працював та звільнився з державних органів, що провели кваліфікацію посад державної служби, або який працював у державних органах, що провели класифікацію посад державної служби, посаду якого не було класифіковано, або який працював у державних органах, що не провели класифікацію посад державної служби, виданих Державною податковою службою України;

3) стягнути судовий збір та витрати на правничу допомогу.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що позивач з 07.11.2023 року перебуває на обліку в Головному управлінні ПФУ в м. Києві отримує пенсію за віком відповідно до Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування». На підставі рішення Закарпатського окружного адміністративного суду по справі 260/1021/25, яким визнано протиправні дії, скасовано Рішення №262240018195 від 03.02.2025 pоку про відмову в перерахунку пенсії - перехід на пенсію по віку відповідно до Закону України «Про державну службу» ОСОБА_1 . Головним управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області переведено ОСОБА_1 на пенсію за віком відповідно до статті 37 Закону України від 16.12.1993 № 3723-XII «Про державну службу», п.п. 10, 12 Прикінцевих та перехідних положень Закону України від 10.12.2015 № 889-VIII «Про державну службу». 10.11.2025 року позивач звернулася до відповідача із заявою щодо виконання рішення суду, а також просила виконати таке рішення суду з урахуванням довідки від 22.01.2025 №35 (додаток 4) про інші складові заробітної плати для призначення пенсії особі, яка має не менш як 20 років стажу роботи на посадах, віднесених до категорій посад державних службовців, та яка на дату виходу на пенсію не займала посаду в державних органах, що провели класифікацію посад державної служби, яку було класифіковано, або працювала у державних органах, які не провели класифікацію посад державної служби та довідки від 22.01.2025 №36 про складові заробітної плати для державного службовця, який до 01.01.2024 року працював та звільнився з державних органів, що провели кваліфікацію посад державної служби, або який працював у державних органах, що провели класифікацію посад державної служби, посаду якого не було класифіковано, або який працював у державних органах, що не провели класифікацію посад державної служби (додаток 6) видані Державною податковою службою України. 09.12.2025 року Головне управління ПФУ у Вінницькій області листом повідомлено позивача що рішення суду по справі 260/1021/25 від 28.04.2025 року виконано. Після виконання рішення суду розмір пенсії становить 2361,00 грн., що є недоцільним. Також повідомлено, що при виконанні рішення суду не враховано довідки від 22.01.2025 року №35 та №36 про заробітну плату, оскільки рішення суду не містить зобов`язання. Вважає, що вказаними діями відповідач порушив її право на соціальний захист і пенсійне забезпечення.

Рішенням Закарпатського окружного адміністративного суду від 21 квітня 2026 року позовні вимоги задоволено частково.

Визнано протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області щодо неврахування при виконанні рішення Закарпатського окружного адміністративного суду по справі 260/1021/25 від 28.04.2025 року довідки від 22.01.2025 №35 про інші складові заробітної плати для призначення пенсії особі, яка має не менш як 20 років стажу роботи на посадах, віднесених до категорій посад державних службовців, та яка на дату виходу на пенсію не займала посаду в державних органах, що провели класифікацію посад державної служби, яку було класифіковано, або працювала у державних органах, які не провели класифікацію посад державної служби та довідки від 22.01.2025 №36 про складові заробітної плати для державного службовця, який до 01.01.2024 року працював та звільнився з державних органів, що провели кваліфікацію посад державної служби, або який працював у державних органах, що провели класифікацію посад державної служби, посаду якого не було класифіковано, або який працював у державних органах, що не провели класифікацію посад державної служби ОСОБА_1 для призначення пенсії державного службовця, виданих Державною податковою службою України.

Зобов`язано Головне управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області повторно розглянути заяву ОСОБА_1 щодо призначення та виплату пенсії відповідно до Закону України «Про державну службу», згідно рішення Закарпатського окружного адміністративного суду по справі 260/1021/25 від 28.04.2025 року з урахуванням довідки від 22.01.2025 №35 про інші складові заробітної плати для призначення пенсії особі, яка має не менш як 20 років стажу роботи на посадах, віднесених до категорій посад державних службовців, та яка на дату виходу на пенсію не займала посаду в державних органах, що провели класифікацію посад державної служби, яку було класифіковано, або працювала у державних органах, які не провели класифікацію посад державної служби та довідки від 22.01.2025 №36 про складові заробітної плати для державного службовця, який до 01.01.2024 року працював та звільнився з державних органів, що провели кваліфікацію посад державної служби, або який працював у державних органах, що провели класифікацію посад державної служби, посаду якого не було класифіковано, або який працював у державних органах, що не провели класифікацію посад державної служби, виданих Державною податковою службою України, з 29.01.2025 року та з урахуванням правової оцінки, наведеної судом у рішенні.

В задоволенні решти частини позовних вимог – відмовлено.

Стягнуто на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області (вул. Зодчих, буд. 22, м. Вінниця, Вінницька область, 21005, код ЄДРПОУ 13322403) судові витрати по сплаті судового збору у розмірі 1211,20 грн. (одна тисяча двісті одинадцять гривень двадцять копійок).

Не погоджуючись з рішенням суду першої інстанції, його оскаржило Головне управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області, оскільки вважає рішення суду першої інстанції таким, що прийняте з порушенням норм як матеріального, так і процесуального права.

В обґрунтування вимог апеляційної скарги, зокрема, зазначено, що рішенням Закарпатського окружного адміністративного суду від 28.04.2025, яке постановою Восьмого апеляційного адміністративного суду від 05.11.2025 залишено без змін, зобов`язано Головне управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області перевести ОСОБА_1 на пенсію за віком відповідно до статті 37 Закону України від 16.12.1993 № 3723 XII «Про державну службу», п.п. 10, 12 Прикінцевих та перехідних положень Закону України від 10.12.2015 № 889-VIII «Про державну службу», починаючи з 29.01.2025 року. Водночас, вказане рішення суду не містить зобов`язань в частині врахування довідок про складові заробітної плати для державного службовця. Вказує, що застосування довідок №35 від 22.01.2025 та №36 від 22.01.2025 вже було предметом судового розгляду у справі №260/1021/25.

Просить скасувати рішення Закарпатського окружного адміністративного суду від 21 квітня 2026 року та прийняти нове, яким відмовити у задоволенні позовних вимог.

Позивач подав відзив на апеляційну скаргу, в якому зазнає, що довідки є джерелом інформації для обчислення згідно з пунктом 12 розділу ХІ «Прикінцеві та перехідні положення» Закону №889-VІІІ розміру пенсії відповідно до Закону №3723-ХІІ, розрахунок якої є невід`ємною частиною прийняття рішення органом Пенсійного фонду при її призначенні. Просить відмовити у задоволенні апеляційної скарги та стягнути витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 8 000грн.

Враховуючи те, що апеляційну скаргу подано на рішення суду першої інстанції, ухвалене в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи, суд вважає за можливе розглядати справу в порядку письмового провадження згідно положень статті 311 КАС України.

Частиною 1 ст. 308 КАС України передбачено, що суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, дослідивши обставини справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів приходить до висновку про те, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом першої інстанції вірно встановлено та підтверджується матеріалами справи, що ОСОБА_1 з 07.11.2023 року перебуває на обліку в Головному управлінні ПФУ в м. Києві отримує пенсію за віком відповідно до Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування».

На підставі рішення Закарпатського окружного адміністративного суду по справі № 260/1021/25, яким визнано протиправні дії, скасовано Рішення №262240018195 від 03.02.2025 p. про відмову в перерахунку пенсії - перехід на пенсію по віку відповідно до Закону України «Про державну службу» ОСОБА_1 .

Головним управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області переведено ОСОБА_1 на пенсію за віком відповідно до статті 37 Закону України від 16.12.1993 № 3723-XII «Про державну службу», п.п. 10, 12 Прикінцевих та перехідних положень Закону України від 10.12.2015 № 889-VIII «Про державну службу».

10 листопада 2025 року позивач звернулася до відповідача із заявою щодо виконання рішення суду, а також просила виконати таке рішення суду з урахуванням довідки від 22.01.2025 №35 (додаток 4) про інші складові заробітної плати для призначення пенсії особі, яка має не менш як 20 років стажу роботи на посадах, віднесених до категорій посад державних службовців, та яка на дату виходу на пенсію не займала посаду в державних органах, що провели класифікацію посад державної служби, яку було класифіковано, або працювала у державних органах, які не провели класифікацію посад державної служби та довідки від 22.01.2025 №36 про складові заробітної плати для державного службовця, який до 01.01.2024 року працював та звільнився з державних органів, що провели кваліфікацію посад державної служби, або який працював у державних органах, що провели класифікацію посад державної служби, посаду якого не було класифіковано, або який працював у державних органах, що не провели класифікацію посад державної служби (додаток 6) видані Державною податковою службою України.

09 грудня 2025 року Головне управління ПФУ у Вінницькій області листом повідомлено позивача що рішення суду по справі 260/1021/25 від 28.04.2025 року виконано. Після виконання рішення суду розмір пенсії становить 2361,00 грн., що є недоцільним. Також повідомлено, при виконанні рішення суду не враховано довідки від 22.01.2025 №35 та №36 про заробітну плату, оскільки рішення суду не містить зобов`язання. 29 грудня 2025 року відповідачем листом повторно повідомлено про недоцільність виконання рішення суду, оскільки така є в меншому розмірі та залишено розмір пенсії за віком, в попередньому розмірі.

Так, судовим рішенням Закарпатського окружного адміністративного суду у справі № 260/1021/25 встановлено, що відповідач протиправно не врахував період роботи позивача в органах податкової служби, скасовано рішення № 262240018195 від 03.02.2025 року про відмову в перерахунку пенсії та зобов`язано перевести ОСОБА_1 на пенсію за віком відповідно до статті 37 Закону України від 16.12.1993 № 3723-XII «Про державну службу», пунктів 10, 12 Прикінцевих та перехідних положень Закону України від 10.12.2015 № 889-VIII «Про державну службу».

Також судом встановлено, що позивач на час звільнення у 2022 році мала стаж роботи на посадах, які відносяться до посад державної служби, 25 років. Таким чином, зазначені обставини є встановленими судом та, відповідно до вимог процесуального законодавства, не підлягають повторному доказуванню в межах іншої судової справи. Предметом розгляду у даній справі є протиправне неврахування відповідачем при виконанні зазначеного судового рішення довідки про заробітну плату державного службовця, що є необхідною складовою для належного призначення пенсії. Такі доводи, підтверджується розрахунком від 18.11.2025 року, згідно якого вбачається, середньомісячний заробіток 0,00 гривень, основний розмір пенсії від середнього заробітку 0,00 гривень. Доплата до мінімальної пенсійної виплати (2361) - 2361.00 гривень. Розмір пенсії з надбавками 2361 грн., призначено довічно з 29.01.2025 року.

Не погоджуючись з вказаними діями відповідача, позивач звернувся до суду з даним адміністративним позовом.

Приймаючи оскаржуване рішення, суд першої інстанції виходив з того, що здійснюючи переведення позивача з одного виду пенсії на інший відповідач повинен був враховувати документи про заробітну плату та додаткові документи, що є у пенсійній справі.

Перевіряючи законність та обґрунтованість оскаржуваного рішення суду першої інстанції, суд апеляційної інстанції виходить з наступного.

Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Принципи, засади і механізми функціонування системи загальнообов`язкового державного пенсійного страхування, призначення, перерахунку і виплати пенсій встановлені Законом України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» від 09 липня 2003 року № 1058-ІV (далі Закон № 1058), який набрав чинності 01 січня 2004 року.

Згідно зі статтею 1 Закону № 1058-ІV пенсія щомісячна пенсійна виплата в солідарній системі загальнообов`язкового державного пенсійного страхування, яку отримує застрахована особа в разі досягнення нею передбаченого цим Законом пенсійного віку чи визнання її особою з інвалідністю, або отримують члени її сім`ї у випадках, визначених цим Законом.

Принципи, правові та організаційні засади забезпечення публічної, професійної, політично неупередженої, ефективної, орієнтованої на громадян державної служби, визначаються Законом України «Про державну службу» № 889-VІІІ від 10 грудня 2015 року, який набрав чинності 01 травня 2016 року.

Відповідно до статті 90 Закону № 889-VІІІ, пенсійне забезпечення державних службовців здійснюється відповідно до Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування».

Починаючи з 28 грудня 1993 року (дати набрання чинності Законом України № 3723-ХІІ від 16 грудня 1993 року) і до 01 травня 2016 року (дати набрання чинності Закону № 889-VІІІ), визначення загальних засад діяльності, а також статус державних службовців, які працюють в державних органах та їх апараті, регулювалось Законом України «Про державну службу» № 3723-ХІІ від 16 грудня 1993 року.

Умови, за дотримання яких у осіб зберігається право на призначення пенсії відповідно до статті 37 Закону України «Про державну службу» № 3723-ХІІ від 16 грудня 1993 року, передбачені розділом ХІ «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України № 889-VІІІ.

Відповідно до пункту 2 розділу ХІ «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України № 889-VІІІ з 01 травня 2016 року втратив чинність Закон України «Про державну службу» № 3723-ХІІ, крім статті 37, що застосовується до осіб, зазначених у пунктах 10 і 12 цього розділу.

Згідно із пунктом 10 розділу ХІ «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України № 889-VIII державні службовці, які на день набрання чинності цим Законом займають посади державної служби та мають не менш як 10 років стажу на посадах, віднесених до відповідних категорій посад державних службовців, визначених статтею 25 Закону України «Про державну службу» № 3723-ХІІ від 16 грудня 1993 року та актами Кабінету Міністрів України, мають право на призначення пенсії відповідно до статті 37 Закону України «Про державну службу» № 3723-ХІІ від 16 грудня 1993 року у порядку, визначеному для осіб, які мають не менш як 20 років стажу роботи на посадах, віднесених до категорій посад державних службовців.

Пунктом 12 розділу ХІ «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України № 889-VIII передбачено, що для осіб, які на день набрання чинності цим Законом мають не менш як 20 років стажу на посадах, віднесених до відповідних категорій посад державної служби, визначених статтею 25 Закону України «Про державну службу» № 3723-ХІІ від 16 грудня 1993 року та актами Кабінету Міністрів України, зберігається право на призначення пенсії відповідно до статті 37 Закону України «Про державну службу» № 3723-ХІІ від 16 грудня 1993 року у порядку, визначеному для осіб, які мають не менш як 20 років стажу роботи на посадах, віднесених до категорій посад державних службовців.

Колегія суддів зазначає, що Прикінцевими та перехідними положеннями Закону України «Про державну службу» від 10 грудня 2015 року № 889-VІІІ передбачено, що за наявності у особи станом на 01 травня 2016 року певного стажу держслужби (10 років для осіб, що на зазначену дату займали посади державної служби, або 20 років стажу держслужби незалежно від того, чи працювала особа станом на 01 травня 2016 на держслужбі), така особа зберігає право на призначення пенсії відповідно до статті 37 Закону України «Про державну службу» від 16 грудня 1993 року № 3723-ХІІ, але за певної додаткової умови: у порядку, визначеному для осіб, які мають не менш як 20 років стажу роботи на посадах, віднесених до категорій посад державних службовців.

Згідно із частиною 1 статті 37 Закону України «Про державну службу» № 3723-ХІІ від 16 грудня 1993 року на одержання пенсії державних службовців мають право чоловіки, які досягли віку 62 роки, та жінки, які досягли пенсійного віку, встановленого статтею 26 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», за наявності страхового стажу, необхідного для призначення пенсії за віком у мінімальному розмірі, передбаченого абзацом першим частини першої статті 28 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», у тому числі стажу державної служби не менш як 10 років, та які на час досягнення зазначеного віку працювали на посадах державних службовців, а також особи, які мають не менш як 20 років стажу роботи на посадах, віднесених до категорій посад державних службовців, незалежно від місця роботи на час досягнення зазначеного віку.

Пенсія державним службовцям призначається в розмірі 60 відсотків суми їх заробітної плати, з якої було сплачено єдиний внесок на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, а до 01 січня 2011 року страхові внески на загальнообов`язкове державне пенсійне страхування, а особам, які на час звернення за призначенням пенсії не є державними службовцями, - у розмірі 60 відсотків заробітної плати працюючого державного службовця відповідної посади та рангу за останнім місцем роботи на державній службі, з якої було сплачено єдиний внесок на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, а до 01 січня 2011 року страхові внески на загальнообов`язкове державне пенсійне страхування.

Відповідно до частини третьої статті 45 Закону № 1058-IV переведення з одного виду пенсії на інший здійснюється з дня подання заяви на підставі документів про страховий стаж, заробітну плату (дохід) та інших документів, що знаходяться на час переведення з одного виду пенсії на інший в пенсійній справі, а також додаткових документів, одержаних органами Пенсійного фонду.

Наявність у позивача права на отримання пенсії відповідно до статті 37 Закону № 3723-ХІІ встановлено рішенням Закарпатського окружного адміністративного суду по справі № 260/1021/25.

Разом з тим, спірні правовідносини у цій справі виникли стосовно неврахування пенсійним органом довідок про складові заробітної плати для призначення пенсії державного службовця від 22.01.2025 №35, №36, виданих Державною податковою службою України, при обчисленні розміру пенсії державного службовця.

Відповідно до частини восьмої статті 37 Закон №3723-ХІІ визначення заробітної плати для обчислення пенсій державним службовцям здійснюється в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Постановою Кабінету Міністрів України від 14 вересня 2016 року № 622 затверджено Порядок призначення пенсій деяким категоріям осіб (далі Порядок № 622).

Згідно з пунктом 4 Порядку № 622 пенсія державним службовцям призначається в розмірі 60 відсотків суми їх заробітної плати, до якої включаються всі види оплати праці, з якої сплачено єдиний внесок на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, а особам, які на час звернення за призначенням пенсії не є державними службовцями, - заробітної плати працюючого державного службовця відповідної посади та відповідного рангу за останнім місцем роботи на державній службі, до якої включаються всі види оплати праці, з якої було сплачено єдиний внесок на загальнообов`язкове державне соціальне страхування. При цьому посадовий оклад, надбавки за ранг та вислугу років враховуються в розмірах, установлених на день звернення за призначенням пенсії за останньою займаною посадою державної служби; розмір виплат (крім посадових окладів, надбавок за ранг та вислугу років), що включаються в заробіток для обчислення пенсії, визначається за вибором того, хто звернувся за пенсією, за будь-які 60 календарних місяців роботи на посаді державної служби підряд перед зверненням за пенсією незалежно від наявності перерв починаючи з 1 травня 2016 р. Середньомісячна сума зазначених виплат за 60 календарних місяців визначається шляхом ділення загальної суми цих виплат на 60. За бажанням особи неповні місяці роботи на посаді державної служби враховуються як повні; у разі коли в осіб, зазначених в пункті 2 цього Порядку, станом на дату звернення немає 60 календарних місяців роботи на посаді державної служби підряд перед зверненням за пенсією починаючи з 1 травня 2016 року, середньомісячна сума виплат (крім посадових окладів, надбавок за ранг та вислугу років) визначається шляхом ділення загальної суми таких виплат за наявні місяці роботи починаючи з 1 травня 2016 року на кількість таких місяців. За бажанням особи неповні місяці роботи на посаді державної служби враховуються як повні. При цьому, для державних службовців, які звернулися за призначенням пенсії у травні 2016 року, а також для осіб, які не працювали починаючи з 1 травня 2016 року на посадах державної служби, сума виплат (крім посадових окладів, надбавок за ранг та вислугу років) визначається з розрахунку таких виплат за травень 2016 року як за повний місяць; матеріальна допомога та виплати, які нараховуються за період, що перевищує календарний місяць, враховуються в частині, що відповідає кількості місяців у розрахунковому періоді.

За бажанням осіб, які мають не менш як 20 років стажу роботи на посадах, віднесених до категорій посад державних службовців, і які на момент виходу на пенсію не перебувають на державній службі, розмір зазначених в абзацах третьому - п`ятому цього пункту виплат визначається в середніх розмірах відносно визначених законодавством таких виплат за місяць, що передує місяцю звернення за призначенням пенсії, але не раніше травня 2016 р., за відповідною (прирівняною) посадою (посадами) за останнім місцем роботи на державній службі.

Згідно з п 5 Порядку № 622 форма довідки про заробітну плату, що подається для призначення пенсії державним службовцям, затверджується правлінням Пенсійного фонду України за погодженням із Мінсоцполітики.

Постановою Правління Пенсійного фонду України від 17 січня 2017 року № 1-3 «Про форми довідок про заробітну плату для призначення пенсії державним службовцям», зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 08 лютого 2017 року за № 180/30048 затверджені форми довідок про заробітну плату для призначення згідно з пунктами 10 і 12 розділу XI «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України від 10 грудня 2015 року № 889-VIII «Про державну службу» пенсії відповідно до статті 37 Закону України від 16 грудня 1993 року №3723-XII «Про державну службу» (далі - Постанова № 1-3).

Такими довідками є:

про складові заробітної плати для призначення пенсії державного службовця (посадовий оклад, надбавка за ранг, надбавка за вислугу років);

про складові заробітної плати для призначення пенсії державного службовця (за будь- які 60 календарних місяців роботи підряд перед зверненням за пенсією);

про складові заробітної плати для призначення пенсії особі, яка має не менш як 20 років стажу роботи на посадах, віднесених до категорій посад державної служби, і яка на момент виходу на пенсію не займає посади державної служби.

Тобто, нормами чинного законодавства встановлено вимоги щодо необхідності подання довідок для призначення пенсії державного службовця та визначено їх форми.

Аналізуючи викладене, колегія суддів зауважує, що ні Законом № 889-VIII, ні Законом № 3723-XII, ні Порядком № 622 не передбачена можливість призначення пенсії державного службовця без урахування довідок про заробітну плату.

Судом першої інстанції вірно встановлено, що 10 листопада 2025 року позивач звернулася до відповідача із заявою щодо виконання рішення суду, а також просила виконати таке рішення суду з урахуванням довідки від 22.01.2025 №35 (додаток 4) про інші складові заробітної плати для призначення пенсії особі, яка має не менш як 20 років стажу роботи на посадах, віднесених до категорій посад державних службовців, та яка на дату виходу на пенсію не займала посаду в державних органах, що провели класифікацію посад державної служби, яку було класифіковано, або працювала у державних органах, які не провели класифікацію посад державної служби та довідки від 22.01.2025 №36 про складові заробітної плати для державного службовця, який до 01.01.2024 року працював та звільнився з державних органів, що провели кваліфікацію посад державної служби, або який працював у державних органах, що провели класифікацію посад державної служби, посаду якого не було класифіковано, або який працював у державних органах, що не провели класифікацію посад державної служби (додаток 6) видані Державною податковою службою України.

Так, довідка про складові заробітної плати для призначення пенсії державного службовця (посадовий оклад, надбавка за ранг, надбавка за вислугу років), видана за останньою займаною позивачем посадою головного спеціаліста станом на березень 2024 року. Довідка складена за формою, затвердженою Постановою №1-3, та містить відображення складових заробітної плати: посадовий оклад, надбавка за ранг (9 ранг), надбавка за вислугу років (30%), на які нараховано єдиний внесок на загальнообов`язкове державне соціальне страхування.

У свою чергу, довідка про складові заробітної плати для призначення пенсії особі, яка має не менш як 20 років стажу роботи на посадах, віднесених до категорій посад державної служби, і яка на момент виходу на пенсію не займає посади державної служби також, відповідає формі довідки, яка затверджена Постановою №1-3, та містить дані про надбавку за інтенсивність праці, розмір премії, та на всі види оплати праці, включені в довідку, нараховано єдиний внесок на загальнообов`язкове державне соціальне страхування.

Всі відображені в довідках види оплати праці є складовими частинами заробітної плати працюючого державного службовця відповідної посади та відповідного рангу за останнім місцем роботи позивача, з якої сплачені внески на загальнообов`язкове державне пенсійне страхування, тому вони мають братися до уваги при розрахунку розміру пенсії позивача.

Як зазначив Верховний Суд у постанові від 12 вересня 2023 року у справі № 560/8328/22, для призначення пенсії за віком за Законом №3723-ХІІ особі, яка на час звернення за її призначенням не є державним службовцем, проте відповідає критеріям, визначеним у пункті 12 Прикінцевих та перехідних положень Закону №889-VIII, використовується розмір заробітної плати працюючого державного службовця відповідної посади та відповідного рангу за останнім місцем роботи на державній службі, до якої включаються всі види оплати праці, з якої було сплачено єдиний внесок на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, а не розмір заробітної плати, яку така особа отримувала під час перебування на державній службі.

Отже, обґрунтованим є висновок суду першої інстанції про те, що у спірному випадку обчислення позивачу пенсії державного службовця з 29 січня 2025 року відповідно до пункту 4 Порядку № 622 повинно здійснюватись з урахуванням довідок про складові заробітної плати для призначення пенсії державного службовця від 22.01.2025 № 35, №36, виданих Державною податковою службою України.

Відповідач не надав доказів правомірності дій щодо невзяття до уваги довідок про складові заробітної плати для призначення пенсії державного службовця від 22.01.2025 №35, № 36 виданих Державною податковою службою України, факт порушення прав позивача знайшов своє підтвердження у ході розгляду справи.

Щодо посилань скаржника на те, що застосування довідок №35 від 22.01.2025 та №36 від 22.01.2025 вже було предметом судового розгляду у справі №260/1021/25, то такі колегія суддів вважає безпідставними та необґрунтованими, оскільки при розгляді справи №260/1021/25 суд дійшов висновку про передчасність таких позовних вимог.

Щодо стягнення витрат на професійну правничу допомогу в суді апеляційної інстанції, колегія суддів зазначає наступне.

Відповідно до приписів частини 1 статті 132 Кодексу адміністративного судочинства України судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

Згідно із пунктом 1 частини 3 статті 132 цього Кодексу до витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать, зокрема, витрати на професійну правничу допомогу.

За правилами частини 1 статті 134 Кодексу адміністративного судочинства України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами, за винятком витрат суб`єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката (частина 2 статті 134 Кодексу адміністративного судочинства України).

Частиною 4 статті 134 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Відповідно до положень частини 5 статті 134 цього Кодексу розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із:

1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг);

2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг);

3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт;

4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

Приписами частини 6 статті 134 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що у разі недотримання вимог частини п`ятої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами.

Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами (частина 7 статті 134 Кодексу адміністративного судочинства України).

Згідно із частиною 1 статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

За правилами частини 7 статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).

Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву.

Відповідно до статті 30 Закону України «Про адвокатуру і адвокатську діяльність» гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація та досвід адвоката, фінансовий стан клієнта й інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним і враховувати витрачений адвокатом час.

Розмір гонорару визначається за погодженням адвоката з клієнтом, і може бути змінений лише за їх взаємною домовленістю. Суд не має права його змінювати і втручатися у правовідносини адвоката та його клієнта.

Суд зобов`язаний оцінити рівень адвокатських витрат, що мають бути присуджені з урахуванням того, чи були такі витрати понесені фактично та чи була їх сума обґрунтованою.

Разом із тим, суд не зобов`язаний присуджувати стороні, на користь якої відбулося рішення, всі його витрати на адвоката, якщо, керуючись принципом справедливості, як одного з основних елементів принципу верховенством права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, зважаючи на складність справи, якість підготовленого документу (документів), витрачений адвокатом час тощо є неспівмірним у порівнянні з ринковими цінами адвокатських послуг.

Представником позивача до відзиву на апеляційну скаргу долучено договір, відповідно до якого, 12.12.2025 між адвокатом Калинич О.І. (адвокат) та Срібна Т.Є. (клієнт) укладений договір про надання правової (професійної правничої) допомоги із зазначенням розміру гонорару – 8000 грн. Крім цього, до відзиву долучено квитанцію про оплату за адвокатські послуги в розмірі 8000 грн.

Вирішуючи питання обґрунтованості розміру заявлених позивачем витрат на професійну правничу допомогу в суді апеляційної інстанції та пропорційності їх складності правовому супроводу справи, враховуючи зміст та обсяг наданих послуг, а також беручи до уваги співмірність заявлених витрат, апеляційний суд приходить до переконання, що розмір витрат, понесених на професійну правничу допомогу позивачем в суді апеляційної інстанції, не є належним чином обґрунтованим у контексті дослідження обсягу фактично наданих адвокатом послуг із урахуванням складності справи, кількості витраченого на ці послуги часу, та, відповідно, співмірності обсягу цих послуг та витраченого адвокатом часу із розміром заявленої суми витрат на професійну правничу допомогу.

При цьому суд апеляційної інстанції враховує, що в межах апеляційного перегляду справи представником позивача було підготовлено та подано апеляційну скаргу та відзив на апеляційну скаргу, зміст яких значною мірою ґрунтується на доводах позовної заяви та висновках, викладених у рішенні суду першої інстанції, що не свідчить про значний обсяг наданої правничої допомоги чи підвищену складність виконаних адвокатом робіт.

За таких обставин апеляційний суд дійшов висновку про часткове задоволення заяви та вважає розумним, співмірним і таким, що відповідає критерію необхідності, стягнення їх з відповідача на користь позивача у розмірі 1 000 грн.

Враховуючи вищенаведене, апеляційний суд визнає, що суд першої інстанції, вирішуючи даний публічно-правовий спір, правильно встановив обставини справи та ухвалив законне рішення з дотриманням норм матеріального і процесуального права, рішення суду першої інстанції ґрунтується на повно, об`єктивно і всебічно з`ясованих обставинах, доводи апеляційної скарги їх не спростовують, а тому підстав для скасування рішення суду першої інстанції немає.

Згідно ст.316 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає скаргу без задоволення, а рішення суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Таким чином, колегія суддів приходить до висновку, що оскаржуване рішення ухвалене відповідно до норм матеріального та процесуального права, а висновки суду першої інстанції ґрунтується на всебічному, повному та об`єктивному з`ясуванні всіх обставин, що мають значення для справи, які не спростовані доводами апеляційної скарги, у зв`язку з чим відсутні підстави для її задоволення.

Керуючись ст. ст. 308, 311, 315, 316, 321, 322, 325, 328 КАС України, суд, -

ПОСТАНОВИВ :

Апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області залишити без задоволення.

Рішення Закарпатського окружного адміністративного суду від 21 квітня 2026 року у справі № 260/158/26 – залишити без змін.

Заяву ОСОБА_1 про стягнення витрат на правничу допомогу, викладену у відзиві на апеляційну скаргу, задовольнити частково.

Стягнути на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області (вул. Зодчих, буд. 22, м. Вінниця, Вінницька область, 21005, код ЄДРПОУ 13322403) витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 1000 (одна тисяча) грн 00 коп.

У задоволенні інших вимог заяви ОСОБА_1 про стягнення витрат на правничу допомогу, викладену у відзиві на апеляційну скаргу, відмовити.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її ухвалення та касаційному оскарженню не підлягає, крім випадків, передбачених пунктом другим частини п`ятої статті 328 КАС України, шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Головуючий суддя О. П. Мандзій

судді Л. Я. Гудим

В. Я. Качмар