Постанова від 26 серпня 2026 р. у справі №569/11207/26 — Восьмий апеляційний адміністративний суд

ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

27 серпня 2026 рокум. ЛьвівСправа № 569/11207/26 пров. № А/857/34669/26

Восьмий апеляційний адміністративний суд в складі:

Головуючого судді: Мандзія О.П.,

Суддів: Гудима Л.Я., Качмара В.Я.,

за участю секретаря судового засідання Гепфель А.А.,

від позивача ОСОБА_1 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Львові в режимі відеоконференції апеляційну скаргу ОСОБА_2 на рішення Рівненського міського суду Рівненської області від 04 червня 2026 року у справі №569/11207/26 за адміністративним позовом ОСОБА_2 до ІНФОРМАЦІЯ_1 про скасування постанови, -

суддя в 1-й інстанції Галінська В.В.,

дата ухвалення рішення 04.06.2026,

місце ухвалення рішення м. Рівне,

дата складання повного тексту судового рішення не зазначено,

В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_2 (далі – апелянт, позивач) звернувся до Рівненського міського суду Рівненської області з позовом до ІНФОРМАЦІЯ_1 (далі – відповідач, ІНФОРМАЦІЯ_2 ), в якому просив скасувати постанову №4/926 про накладення штрафу відповідно до ч. 3 ст. 210-1 Кодексу України про адміністративні правопорушення (далі - КУпАП) від 11.04.2-26 ІНФОРМАЦІЯ_3 стосовно ОСОБА_2 та закрити справу про адміністративне правопорушення у зв`язку з відсутністю складу адміністративного правопорушення в діях ОСОБА_2 .

В обґрунтування позову посилається на те, що 23.04.2026 ОСОБА_2 було отримано постанову ІНФОРМАЦІЯ_1 про накладання штрафу відповідно до ч. 3 ст. 210-1 Кодексу України про адміністративні правопорушення (далі - КУпАП) №4/926 від 11.04.2026.

Вказаною постановою ОСОБА_2 визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 210-1 КУпАП та накладено адміністративне стягнення у виді штрафу у розмірі 17000,00 гривень.

Про дану постанову №4/926 від 11.04.2026 року ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_2 стало відомо лише 23.04.2026 після отримання її листом.

З зазначеною постановою у №4/926 від 11.04.2026 ОСОБА_2 не погодився.

ОСОБА_2 не відмовлявся від проходження медичного огляду військово-лікарською комісією при ІНФОРМАЦІЯ_4 11.04.2026.

06.04.2026 ОСОБА_2 представниками патрульної поліції був доставлений до ІНФОРМАЦІЯ_3 , де він пояснив, що з 2023 року по даний час перебуває на замісній підтримуючій терапії, яка передбачає використання препарату метадону гідрохлорид (methadone hydrochloride), який є синтетичним препаратом опійної групи, вживання якого супроводжується відсутністю реакції на зовнішні подразники, вираженою сонливістю та загальмованістю, м`язовими судомами.

Більш того у період 2020-2024 років він перебуває на лікуванні та реабілітації в медичних та реабілітаційних закладах, що позбавляє його можливості вільного пересування. Оглянувши його документи, представник ІНФОРМАЦІЯ_3 повідомили, що на його адресу буде надіслано направлення на проходження ВЛК, в якому буде вказано час проходження ним військово- лікарської комісії. Однак, жодних направлень на проходження військово-лікарської комісії він не отримав по цей час.

За таких обставин, особу може бути притягнуто до адміністративної відповідальності за частиною 3 ст. 210-1 КУпАП за ухилення від проходження медичного огляду для визначення придатності до військової служби згідно з рішенням відповідного районного (міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки лише у разі, якщо вона з дотриманням вимог Положення №402 була належним чином направлена на проходження такого огляду і їй було забезпечено можливість подати медичні документи щодо стану свого здоров`я.

Також вказано, що ІНФОРМАЦІЯ_5 було порушено процедуру притягнення особи до адміністративної відповідальності та забезпечення її прав на об`єктивний та справедливий розгляд справи.

Обов`язок повідомити особу про місце і час розгляду справи не пізніше ніж за три дні до дати розгляду справи про адміністративне правопорушення вважається виконаним, якщо особа, яка притягується до відповідальності, знає (поінформована) про час та місце розгляду справи за три дні до дати розгляду справи. Обов`язок доказування цієї обставини несе уповноважена посадова особа.

Повідомлення має на меті забезпечення участі особи у розгляді уповноваженим державним органом справи про адміністративне правопорушення.

Проте, ОСОБА_2 не був повідомлений про розгляд справи про адміністративне правопорушення, як і не був присутній під час розгляду даної справи, що позбавило його можливості висловлення заперечень, надання доказів, захисту тощо.

Тобто, розгляд адміністративних справ за ч. 3 ст. 210-1 КУпАП, санкція якої передбачає накладення штрафу у розмірі від 17000 грн до 25500 грн, що є значним розміром, повинен відбуватися з дотриманням усіх гарантій для особи, яка притягується до адміністративної відповідальності, як для особи, яка притягується за вчинення кримінального правопорушення.

Процедурні порушення, зокрема, такі як розгляд справи про адміністративне правопорушення за відсутності особи, яка не повідомлялася про розгляд справи, є безумовною підставою для скасування постанови про притягнення такої особи до відповідальності.

У даному випадку позивача позбавлено прав, передбачених Конституцією України та ст. 268 КУпАП, зокрема, бути присутнім під час розгляду справи, надавати пояснення, подавати докази, заявляти клопотання, скористатися професійною правничою допомогою.

Наголошено, що оскаржувана постанова №4/926 від 11.04.2026 не містить в собі повної інформації щодо особи, яка притягається до адміністративної відповідальності (місця народження, сімейного стану, місця роботи, чи має на утриманні неповнолітніх осіб або осіб похилого віку, чи притягувався раніше до адміністративної відповідальності, як характеризується за місцем проживання, тощо.

Більш того, оскаржувана постанова у своїй резолютивній частині не містить рішення начальника ІНФОРМАЦІЯ_1 про визнання ОСОБА_2 винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 210-1 КУпАП.

Більш того, незважаючи на те, що вступна та описова частина оскаржуваної постанови стосується ОСОБА_2 , в резолютивній частині зазначено про притягнення до адміністративної відповідальності громадянина ОСОБА_3 , що свідчить про те, що вина ОСОБА_2 не встановлена та не визнана посадовою особою.

Оскільки спірна постанова порушує права позивача, звернувся до суду із цим позовом.

Рішенням Рівненського міського суду Рівненської області від 04.06.2026 у справі №569/11207/26 у задоволенні позову відмовлено повністю.

Не погоджуючись із вказаним судовим рішенням, сторона позивача подала апеляційну скаргу, оскільки вважає рішення суду першої інстанції прийнятим з порушенням норм як матеріального, так і процесуального права.

В обґрунтування вимог апеляційної скарги зазначено, що ОСОБА_2 не відмовлявся від проходження медичного огляду військово-лікарською комісією при ІНФОРМАЦІЯ_4 11.04.2026.

Представники ІНФОРМАЦІЯ_3 повідомили, що на його адресу буде надіслано направлення на проходження ВЛК, в якому буде вказано час проходження ним військово-лікарської комісії. Після чого його відпустили. Проте, жодних направлень на проходження військово-лікарської комісії він не отримав по цей час.

Процедурі проходження особою медичного огляду передує видача уповноваженою особою направлення на військово-лікарську комісію для проходження медичного огляду за формою, згідно з додатком 11 Порядку №560, яке реєструється в журналі реєстрації направлень на військово-лікарську комісію за формою, згідно з додатком 12 Порядку №560.

Наголошено, що особу може бути притягнуто до адміністративної відповідальності за частиною 3 статті 210-1 КУпАП за ухилення від проходження медичного огляду для визначення придатності до військової служби згідно з рішенням відповідного районного (міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки лише у разі, якщо вона з дотриманням вимог Положення №402 була належним чином направлена на проходження такого огляду і їй було забезпечено можливість подати медичні документи щодо стану свого здоров`я.

ІНФОРМАЦІЯ_6 було порушено процедуру притягнення особи до адміністративної відповідальності та забезпечення її прав на об`єктивний та справедливий розгляд справи.

Обов`язок повідомити особу про місце і час розгляду справи не пізніше ніж за три дні до дати розгляду справи про адміністративне правопорушення вважається виконаним, якщо особа, яка притягується до відповідальності, знає (поінформована) про час та місце розгляду справи за три дні до дати розгляду справи. Обов`язок доказування цієї обставини несе уповноважена посадова особа.

ОСОБА_2 не був повідомлений про розгляд справи про адміністративне правопорушення як і не був присутній під час розгляду даної справи, що позбавило його можливості висловлення заперечень, надання доказів, захисту тощо.

Також вказано про наявність порушень в частині того, що незважаючи на те, що вступна та описова частина оскаржуваної постанови стосується ОСОБА_2 , в резолютивній частині зазначено про притягнення до адміністративної відповідальності громадянина ОСОБА_3 , що свідчить про те, що вина ОСОБА_2 не встановлена та не визнана посадовою особою.

Апелянт просив скасувати рішення Рівненського міського суду Рівненської області від 04.06.2026 у справі №569/11207/26 та ухвалити нове судове рішення, яким позов задовольнити.

Від відповідача надійшов відзив на апеляційну скаргу. Відповідач вважає рішення Рівненського міського суду Рівненської області від 04.06.2026 у справі №569/11207/26 законним та обґрунтованим, та таким, що винесене з дотриманням норм матеріального та процесуального права, а апеляційну скарга ОСОБА_2 – безпідставною, та такою, що не підлягає задоволенню.

Просив відмовити у задоволенні апеляційної скарги ОСОБА_2 , а рішення Рівненського міського суду Рівненської області від 04.06.2026 у справі №569/11207/25 – залишити без змін.

В судовому засіданні представник апелянта вимоги апеляційної скарги підтримала повністю, просила таку задовольнити.

Представник відповідача в судове засідання не з`явився. Про дату, час і місце судового розгляду повідомлений належним чином.

Відповідно до клопотання від 26.08.2026 представник відповідача просив відкласти розгляд справи у зв`язку з перебуванням у відпустці.

За статтею 268 КАС України у справах, визначених статтями 273-277, 280-283-1, 285-289 цього Кодексу, щодо подання позовної заяви та про дату, час і місце розгляду справи суд негайно повідомляє відповідача та інших учасників справи шляхом направлення тексту повістки на офіційну електронну адресу, а за її відсутності - кур`єром або за відомими суду номером телефону, факсу, електронною поштою чи іншим технічним засобом зв`язку.

Учасник справи вважається повідомленим належним чином про дату, час та місце розгляду справи, визначеної частиною першою цієї статті, з моменту направлення такого повідомлення працівником суду, про що останній робить відмітку у матеріалах справи, та (або) з моменту оприлюднення судом на веб-порталі судової влади України відповідної ухвали про відкриття провадження у справі, дату, час та місце судового розгляду.

Неприбуття у судове засідання учасника справи, повідомленого відповідно до положень цієї статті, не перешкоджає розгляду справи у судах першої та апеляційної інстанцій.

З`ясувавши думку сторони апелянта щодо відкладення розгляду справи та можливості продовжити розгляд справи за даною явкою сторін, апеляційний суд, з врахуванням приписів ст. 286 КАС України, продовжив розгляд цієї справи за відсутності представника відповідача.

Відповідно до ч. 1 ст. 308 Кодексу адміністративного судочинства (далі - КАС України) суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, суд приходить до висновку про те, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає з огляду на наступне.

Судом першої інстанції встановлено та підтверджується письмовими доказами, що позивачу за допомогою Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів сформовано повістку №1744026, яку надіслано на його адресу засобами поштового зв`язку рекомендованим поштовим відправленням з описом вкладення та повідомленням про вручення, та за якою позивач повинен був прибути до ІНФОРМАЦІЯ_3 на 09 год. 00 хв. 18.01.2025 (копія повістки додана). Однак позивач за вищезазначеною повісткою до ІНФОРМАЦІЯ_3 не прибув та про причини неприбуття не повідомив.

06.04.2026 працівниками поліції позивача було доставлено до ІНФОРМАЦІЯ_3 для складання протоколу про вчинення ним адміністративного правопорушення передбаченого ч. 3 ст. 210-1 КУпАП.

06.04.2026 відносно позивача складено протокол про адміністративне правопорушення №4/926 за ч. 3 ст.210-1 КУпАП.

Розгляд адміністративної справи призначено на 10 год. 00 хв. 10.04.2026 в приміщення ІНФОРМАЦІЯ_3 за адресою: АДРЕСА_1 , про що позивач був ознайомлений під підпис у протоколі, копію протоколу отримав під підпис.

Розгляд справи про адміністративне правопорушення відбувся 10.04.2026 в приміщенні ІНФОРМАЦІЯ_3 .

Під час розгляду справи про адміністративне правопорушення №4/926 ОСОБА_2 повідомив, що наміру проходити військово-лікарську комісію не має, про обов`язок проходження та відповідальність за відмову від проходження попереджений, крім того, у відповідності до копії листка призначень форма №129-11/ о від 22.03.2026 отримує лікування в амбулаторних умовах замісної підтримувальної терапії та має помірні порушення функцій організму внаслідок вживання наркотичних речовин.

При цьому, згідно витягу з алфавітної книги ОСОБА_2 був знятий з військового обліку згідно зі статтею 13-б Розкладу хвороб, станів та фізичних вад, що визначають ступінь придатності до військової служби, затвердженого наказом Міністра оборони України від 14.08.2008 №402, ОСОБА_2 був визнаний непридатним до військової служби в мирний час та обмежено придатним у воєнний час, у зв`язку з чим його було знято з військового обліку.

Позивач був повідомлений про результати розгляду справи, однак від отримування постанови позивач відмовився.

В наслідок чого, супровідним листом від 14.04.2026 №1/4001 ІНФОРМАЦІЯ_4 було надіслано за належим адресом місця проживання позивача постанову від 11.04.2026 №4/926.

Так, постановою №4/926 ТВО начальника ІНФОРМАЦІЯ_7 ОСОБА_4 в справі про адміністративне правопорушення від 11.04.2026, ОСОБА_2 було притягнуто до адміністративної відповідальності у вигляді штрафу в розмірі 17000 грн. за ч.3 ст. 210-1 КУпАП України за порушення абзацу 3 ч. 1 ст. 22 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» та норми Закону України Про внесення змін до пункту 2 розділу 11 «Прикінцеві положення «Закону України «Про внесення змін до деяких законів України щодо забезпечення прав військовослужбовців та поліцейських на соціальний захист», а саме не пройшов медичний огляд військово-лікарської комісії до 05.06.2025.

Вважаючи постанову такою, що порушує права позивача, ОСОБА_2 звернувся з цим позовом до суду.

Відмовляючи в задоволенні позову, суд першої інстанції керувався тим, що позивач не надав належних та допустимих доказів щодо поважності причини непроходження медичного огляду в період з 04.05.2024 до 05.06.2025, що є свідченням наявності в діях позивача складу адміністративного правопорушення, відповідальність за яке передбачена ч. 3 ст. 210-1 КУпАП.

Надаючи оцінку спірним правовідносинам, апеляційний суд зазначає таке.

Відповідно до ч.2 ст.19 Конституції України визначено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Охорона прав і свобод громадян, власності, конституційного ладу України, прав і законних інтересів підприємств, установ і організацій, встановленого правопорядку, зміцнення законності, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі точного і неухильного додержання Конституції і законів України, поваги до прав, честі і гідності інших громадян, до правил співжиття, сумлінного виконання своїх обов`язків, відповідальності перед суспільством є завданням Кодексу України про адміністративні правопорушення (далі - КУпАП).

Відповідно до статті 9 КУпАП адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.

Згідно з статтею 7 КУпАП ніхто не може бути підданий заходу впливу в зв`язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом. Провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюється на основі суворого додержання законності. Застосування уповноваженими на те органами і посадовими особами заходів адміністративного впливу провадиться в межах їх компетенції, у точній відповідності з законом. Додержання вимог закону при застосуванні заходів впливу за адміністративні правопорушення забезпечується систематичним контролем з боку вищестоящих органів і посадових осіб, правом оскарження, іншими встановленими законом способами.

Так, ст. 210-1 КУпАП визначає порушення законодавства про оборону, мобілізаційну підготовку та мобілізацію.

Відповідно до вказаної статті порушення законодавства про оборону, мобілізаційну підготовку та мобілізацію в особливий період і тягне накладення штрафу у розмірі від однієї тисячі до однієї тисячі п`ятисот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

Статтею 1 Закону України «Про оборону України» від 06.12.1991 року №1932-XII визначено, що особливий період - це період, що настає з моменту оголошення рішення про мобілізацію (крім цільової) або доведення його до виконавців стосовно прихованої мобілізації чи з моменту введення воєнного стану в Україні або в окремих її місцевостях та охоплює час мобілізації, воєнний час і частково відбудовний період після закінчення воєнних дій.

Так, згідно Указу Президента України № 303/2014 від 17.03.2014 року «Про часткову мобілізацію» було прийнято рішення про оголошення та проведення часткової мобілізації, а отже з цього періоду в Україні діє особливий період.

Відповідно до Указу Президента України від 24.02.2022 року №64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні», затвердженого Законом України «Про затвердження Указу Президента України «Про введення воєнного стану в Україні»» від 24.02.2022 року № 2102-ІХ, в Україні введено воєнний стан. З цієї дати діє воєнний стан, а тому порушення призовниками, військовозобов`язаними, резервістами правил військового обліку в особливий період є підставою для притягнення до відповідальності саме за ч. 3 ст. 210 КУпАП.

Порядок проведення призову громадян на військову службу під час мобілізації, на особливий період, затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 16.05.2024 року №560.

Відповідно до п. 68, п. 69 Порядку проведення призову громадян на військову службу під час мобілізації, на особливий період, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України, у мирний час під час визначення призначення резервіста або військовозобов`язаного на особливий період та включення його до складу військових команд для комплектування військових частин (установ) вони проходять медичний огляд, за результатами якого таким особам оформляється довідка з висновком щодо придатності до військової служби. Строк дії такої довідки становить п`ять років. Придатним до військової служби резервістам та військовозобов`язаним вручається мобілізаційне розпорядження. Резервісти та військовозобов`язані, які в мирний час були призначені на комплектування військових частин (установ) з врученням мобілізаційних розпоряджень під час мобілізаційного розгортання Збройних Сил та інших військових формувань, призиваються на військову службу під час мобілізації, на особливий період за результатами раніше пройдених медичних оглядів та їх опитування про наявність або відсутність скарг на стан здоров`я. Резервісти або військовозобов`язані, у яких відсутні скарги на стан здоров`я, на військово-лікарську комісію для проходження медичного огляду не направляються.

Особи, які не проходили медичний огляд або в яких закінчився строк дії рішення (постанови) про придатність до військової служби, направляються на військово-лікарську комісію.

Відповідно до п. 2 Розділу II Прикінцеві та перехідні положення Закону України «Про внесення змін до деяких законів України щодо забезпечення прав військовослужбовців та поліцейських на соціальний захист» від 21.04.2024 року за № 3621-IX, установлено, що громадяни України віком від 25 до 60 років, які були визнані обмежено придатними до військової служби до набрання чинності цим Законом (крім осіб, визнаних в установленому порядку особами з інвалідністю), з дня набрання чинності цим Законом зобов`язані до 5 червня 2025 року пройти повторний медичний огляд з метою визначення придатності до військової служби. Такі громадяни зобов`язані самостійно звернутися до територіального центру комплектування та соціальної підтримки (військовозобов`язані та резервісти Служби безпеки України - до Центрального управління або регіональних органів Служби безпеки України, військовозобов`язані та резервісти розвідувальних органів України - до відповідного підрозділу розвідувальних органів України) або через електронний кабінет призовника, військовозобов`язаного та резервіста з метою отримання направлення на військово-лікарську комісію для проходження медичного огляду.

04 травня 2024 року набрав чинності Закон України від 21.03.2024 року № 3621-IX «Про внесення змін до деяких законів України щодо забезпечення прав військовослужбовців та поліцейських на соціальний захист». Цим документом з положень законодавства про військовий обов`язок і військову службу виключено такі визначення як «обмежено придатний до військової служби» та «непридатний до військової служби в мирний час, обмежено придатний у воєнний час». Ним же було передбачено, що громадяни України, які були визнані обмежено придатними до набрання чинності цим Законом, протягом 9 місяців з дня набрання ним чинності підлягають повторному медичному огляду з метою визначення придатності до військової служби.

Водночас, до пункту 2 розділу II «;Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про внесення змін до деяких законів України щодо забезпечення прав військовослужбовців та поліцейських на соціальний захист» Законом України № 4235-ІХ від 12.02.2025 року було внесено зміни і викладено положення у наступній редакції:

«2. Установити, що громадяни України віком від 25 до 60 років, які були визнані обмежено придатними до військової служби до набрання чинності цим Законом (крім осіб, визнаних в установленому порядку особами з інвалідністю), з дня набрання чинності цим Законом зобов`язані до 5 червня 2025 року пройти повторний медичний огляд з метою визначення придатності до військової служби. Такі громадяни зобов`язані самостійно звернутися до територіального центру комплектування та соціальної підтримки (військовозобов`язані та резервісти Служби безпеки України-до Центрального управління або регіональних органів Служби безпеки України, військовозобов`язані та резервісти розвідувальних органів України - до відповідного підрозділу розвідувальних органів України) або через електронний кабінет призовника, військовозобов`язаного та резервіста з метою отримання направлення на військово-лікарську комісію для проходження медичного огляду».

Отже, у період з 04.05.2024 до 05.06.2025 у позивача, якого було визнано обмежено придатним до військової служби, у воєнний час до набрання чинності вищевказаним Законом, виник обов`язок повторно пройти медичний огляд з метою визначення придатності до військової служби.

Доказів того, що позивач самостійно звертався до ТЦК та СП або через електронний кабінет призовника, військовозобов`язаного та резервіста з метою отримання направлення на військово-лікарську комісію для проходження медичного огляду в період з 04.05.2024 до 05.06.2025 року і пройшов медичний огляд до 05.06.2025, не надано.

Апеляційний суд критично оцінює доводи позивача про неповідомлення позивача про розгляд справи про адміністративне правопорушення, позаяк у протоколіт№4/926 від 06.04.2026 міститься інформація про розгляд справи про адміністративне правопорушення 10.04.2026 о 10:00 год, про що позивач проставив власноручний підпис. Також на протоколі міститься відмітка про отримання його копії (а.с.32 зворот-33).

В спірній постанові зафіксовано пояснення ОСОБА_2 , однак від отримання постанови відмовився та таку скеровано йому засобами поштового зв`язку.

Апеляційний суд зважає на помилкове зазначення у резолютивній частині іншого ніж у позивача прізвища, однак зазначає, що такий недолік фактично є опискою, яка однак не спростовує вчинення позивачем адміністративного правопорушення, що оспорюється, а покликання позивача зводяться до намагання уникнути адміністративної відповідальності

Враховуючи вищенаведене, суд апеляційної інстанції погоджується з висновком суду першої інстанції, що правові підстави для скасування оскарженої постанови відсутні.

Відповідно до ч. 1 ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Визначений цією правовою нормою обов`язок відповідача - суб`єкта владних повноважень довести правомірність рішення, дії чи бездіяльності не виключає визначеного частиною першою цієї статті обов`язку позивача довести ті обставини, на яких ґрунтуються його вимоги.

Водночас під час розгляду цієї справи судом не встановлено порушень процедури , які б могли вплинути на кінцевий результат розгляду відповідачем питання про притягнення позивача до адміністративної відповідальності.

З урахуванням наведеного, позивачем не доведено та матеріалами справи не підтверджено факту відсутності в його діях складу адміністративного правопорушення, відтак правильним є висновок суду першої інстанції про те, що оскаржена постанова по справі про адміністративне правопорушення є правомірною, підстави для її скасування відсутні.

В частині решти доводів апеляційної скарги колегія суддів враховує, що, оцінюючи наведені сторонами доводи, апеляційний суд виходить з того, що всі конкретні, доречні та важливі доводи, наведені сторонами, були перевірені та проаналізовані судом першої інстанції, та їм було надано належну правову оцінку.

Право на вмотивованість судового рішення є складовою права на справедливий суд, гарантованого ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

Як неодноразово вказував Європейський суд з прав людини, право на вмотивованість судового рішення сягає своїм корінням більш загального принципу, втіленого у Конвенції, який захищає особу від сваволі; рішення національного суду повинно містити мотиви, які достатні для того, щоб відповісти на істотні аспекти доводів сторони (рішення у справі «Руїз Торія проти Іспанії», параграфи 29 - 30). Це право не вимагає детальної відповіді на кожен аргумент, використаний стороною; більше того, воно дозволяє судам вищих інстанцій просто підтримати мотиви, наведені судами нижчих інстанцій, без того, щоб повторювати їх.

У рішенні «Петриченко проти України» (параграф 13) Європейський суд з прав людини вказував на те, що національні суди не надали достатнього обґрунтування своїх рішень, та не розглянули відповідні доводи заявника, навіть коли ці доводи були конкретними, доречними та важливими.

Наведене дає підстави для висновку, що доводи сторін у кожній справі мають оцінюватись судами на предмет їх відповідності критеріям конкретності, доречності та важливості у рамках відповідних правовідносин з метою належного обґрунтування позиції суду.

Інші зазначені в апеляційній скарзі обставини, окрім вищеописаних обставин, ґрунтуються на довільному трактуванні фактичних обставин і норм матеріального права, а тому такі не вимагають детальної відповіді.

З огляду на викладене, суд першої інстанції правильно і повно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, доводи апеляційної скарги не спростовують висновків рішення суду, а тому підстав для скасування рішення колегія суддів не знаходить і вважає, що апеляційну скаргу на нього слід залишити без задоволення.

Керуючись ст. 2, 268, 286, 308, 311, 315, 316, 321, 322, 325 КАС України, суд апеляційної інстанції,

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу ОСОБА_2 залишити без задоволення.

Рішення Рівненського міського суду Рівненської області від 04 червня 2026 року у справі №569/11207/26 залишити без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з моменту її проголошення та касаційному оскарженню не підлягає.

Головуючий суддя О. П. Мандзій

судді Л. Я. Гудим

В. Я. Качмар

Повне судове рішення складено 27.08.26