Постанова від 26 серпня 2026 р. у справі №348/931/26 — Восьмий апеляційний адміністративний суд

ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

27 серпня 2026 рокум. ЛьвівСправа № 348/931/26 пров. № А/857/35943/26

Восьмий апеляційний адміністративний суд в складі:

Головуючого судді Мандзія О.П.,

Суддів Гудима Л.Я., Качмара В.Я.,

за участю секретаря судового засідання Гепфель А.А.,

позивач ОСОБА_1 ,

від відповідача (апелянта) ОСОБА_2 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Львові апеляційну скаргу ІНФОРМАЦІЯ_1 на рішення Надвірнянського районного суду Івано-Франківської області від 16 червня 2026 року у справі №348/931/26 за адміністративним позовом ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 про визнання дії та бездіяльності протиправними, -

суддя в 1-й інстанції Бурдун Т.А.,

дата ухвалення рішення 16.06.2026,

місце ухвалення рішення м. Надвірна,

дата складання повного тексту судового рішення 16.06.2026,

В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_1 (далі - позивач) звернувся до Надвірнянського районного суду Івано-Франківської області з позовом до ІНФОРМАЦІЯ_1 (далі – апелянт, відповідач) про визнання незаконною та скасування постанови №967 по справі про адміністративне правопорушення за ч. 3 ст. 210-1 Кодексу України про адміністративні правопорушення (далі - КУпАП) про притягнення позивача до адміністративної відповідальності за вчинення адміністративного правопорушення та закриття провадження по справі.

В обґрунтування позову зазначено, що 17.01.2026 ОСОБА_1 був доставлений до ІНФОРМАЦІЯ_2 , де йому повідомили, що він перебуває у розшуку, так як не з`явився за повісткою, яка була направлена на адресу його місця реєстрації. Позивач зазначив, що повістки він не отримував, відповідного повідомлення про розшук у «Резерв+» не було, він мав відстрочку у зв`язку з народженням у нього третьої дитини, якою скористався, а тому не міг знати, що йому потрібно було прибути до ІНФОРМАЦІЯ_2 . Проте пояснення ОСОБА_1 були проігноровані, натомість працівник перевірив «Резерв+» та допоміг продовжити відстрочку та наголосив, що зобов`язаний скласти постанову. ОСОБА_1 підписав документи надані працівником ТЦК та попросив копію постанови для ознайомлення, проте йому було відмовлено, та повідомлено, що всі необхідні документи, пов`язані із постановою будуть йому надіслані на поштову адресу, та відмовилися надати копію постанови. В березні 2026 року позивач побачив, що з невідомих йому причин всі його банківські рахунки заблоковані, після чого він звернувся за правовою допомогою до адвоката. Адвокатом було з`ясовано, що виконавче провадження відкрито на підставі постанови ІНФОРМАЦІЯ_2 , та направлено адвокатський запит про надання доступу до матеріалів адміністративної справи щодо притягнення до відповідальності ОСОБА_1 01.04.2026 адвокату надано копію документів виконавчого провадження та відповідь на адвокатський запит від ІНФОРМАЦІЯ_2 . Окрім того, 03.04.2026 ОСОБА_1 отримав постанову про відкриття виконавчого провадження поштовим відправленням. Із матеріалів справи стало відомо, що ОСОБА_1 притягнуто до адміністративної відповідальності за ч. 3 ст. 210-1 КУпАП у зв`язку з тим, що він не з`явився за повісткою, яка була згенерована 14.01.2025, з`явитися до 03.02.2025.

З даною постановою позивач не погодився, вважає її не законною, не обґрунтованою і такою, що підлягає скасуванню, винесену з порушенням норм чинного законодавства та без урахування реальних обставин справи. ОСОБА_1 жодної повістки по місцю його проживання та реєстрації не отримував, повістка йому засобами поштового зв`язку не направлялася. Жодного закону як військовозобов`язаний він не порушив, ВЛК пройдено без порушення термінів, у нього наявна відстрочка від мобілізації на підставі п. 3 ч. 1 ст. 23 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію». Також наявна необхідна інформація щодо номеру телефону та електронної пошти, а тому причини будь-якого розшуку не зрозумілі. Вказує, що у чинному законодавстві відсутній окремий вид повістки під назвою «для звірки даних», таке формулювання є адміністративною практикою, а не законною підставою.

Крім того, до оскаржуваної постанови не додано жодних належних та допустимих доказів на підтвердження вини ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення.

Рішенням Надвірнянського районного суду Івано-Франківської області від 16.06.2026 у справі №348/931/26 позов задоволено частково. Постанову №967 від 17.01.2026 про накладення адміністративного стягнення на ОСОБА_1 по справі про адміністративне правопорушення за ч. 3 ст. 210-1 КУпАП – скасовано. Закрито відносно ОСОБА_1 провадження у справі про адміністративне правопорушення, передбачене ч. 3 ст. 210-1 КУпАП. У іншій частині позову відмовлено.

Не погоджуючись із вказаним судовим рішенням, ІНФОРМАЦІЯ_3 подав апеляційну скаргу, оскільки вважає рішення суду першої інстанції прийнятим з порушенням норм як матеріального, так і процесуального права.

В обґрунтування вимог апеляційної скарги зазначено, що в січні 2026 року в межах здійснення оповіщення військовозобов`язаних на території Надвірнянського району Івано-Франківської області, працівниками РВП ГУНП в Івано-Франківській області, був виявлений та добровільно супроводжений до ІНФОРМАЦІЯ_2 – військовозобов`язаний ОСОБА_1 . При перевірці військово-облікових даних відповідно до реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів («ОБЕРІГ») виявлено, що позивач перебуває на військовому обліку у ІНФОРМАЦІЯ_4 , користується правом на відстрочку та знаходиться у розшуку з 06.02.2025, як порушник військового обліку, а саме неявка по повістці №1950844, номер НОМЕР_1 , яка створена автоматично 14.01.2025 з терміном прибуття до 27.01.2025 року методом доставки УкрПОШТА. Вищевказана повістка направлена на задекларовану адресу позивача, а саме: АДРЕСА_1 . Відповідно до довідки Ф20 «Про причини повернення/досилання» повістка повернулася за закінченням терміну зберігання. Позивач є військовозобов`язаним, на нього розповсюджується вимоги законодавства України про мобілізаційну підготовку та мобілізацію, про військовий обов`язок та військову службу, про оборону України у тому числі прибувати за повісткою до територіального центру комплектування та соціальної підтримки.

Апелянт вказав, що в період з 09.11.2024 (коли закінчилась відстрочка від призову) до моменту створення повістки (14.01.2025) про виклик для уточнення даних пройшов тривалий проміжок часу та в подальшому, що привело до доставляння його до ІНФОРМАЦІЯ_2 у ОСОБА_1 була відсутня оформлена належним чином відстрочка від призову .. Таким чином, у зв`язку з відсутністю належним чином оформленої відстрочки, Генеральним штабом ЗСУ правомірно було сформовано та направлено повістку «для уточнення даних» на ім`я ОСОБА_1

Генеральним штабом Міністерства оборони України 17.12.2025 сформована повістка №1950844, відповідно до якої позивачу необхідно з`явитися по місцю перебування на військовому обліку 27.01.2025 з метою уточнення військово-облікових даних. Повістка надіслана належним чином та здійснене належне оповіщення.

Відповідно до правової позиції, викладеної у постанові Великої Палати Верховного Суду від 25.04.2018 у справі №800/547/17 «направлення листів рекомендованою кореспонденцією на дійсні адреси є достатнім для того, щоб вважати повідомлення «належним». При цьому, отримання зазначених листів адресатом перебуває поза межами контролю комісії, а тому не може свідчити про неправомірність її дій». Таким чином, повістка про виклик позивача до ІНФОРМАЦІЯ_2 для уточнення облікових даних була надіслана позивачеві відповідно до вимог Порядку №560 і позивач вважається таким, що був належним чином оповіщений про його виклик до ІНФОРМАЦІЯ_2 (пункт 41 Порядку №560).

При цьому вказано, що дата в повістці (27.01.2025) є плановою датою, визначеною для явки особи до ТЦК та СП на момент генерування повістки. Натомість дата 03.02.2025, яка відображається в системі «Оберіг», є внутрішньою технічною датою реєстрації поштового статусу відправлення (фіксації оператором зв`язку або інтегрованою системою обміну даними результату доставки/повернення рекомендованого листа АТ «Укрпошта»), що дозволяє військовозобов`язаному, у випадку неприбуття вчасно по повістці повідомити про причини свого запізнення, а також надати відповідні докази (система «Оберіг» дає можливість відмітити повістку «Прибуття із запізненням» у короткий проміжок часу – до 7 днів ).

Оскільки, поштове відправлення перебувало у відділенні зв`язку тривалий час (зокрема, до 11.02.2025), автоматичне відображення технічної дати обробки інформації в реєстрі жодним чином не нівелює факт належного оповіщення позивача та не свідчить про недостовірність даних, оскільки фіксує лише різні етапи одного процесу: створення повістки та фіксацію результату її доставки. Довідково повідомляємо: що протягом 2025 року у ОСОБА_1 була відсутня законна відстрочка від призову на період, коли строк дії загальної мобілізації в Україні продовжувався (4 рази - кожного разу строком на 90 діб) відповідно до Указів Президента України та затверджених Законів України

17.01.2026, перебуваючи у ІНФОРМАЦІЯ_4 , позивач особисто звернувся з письмовою заявою до начальника ІНФОРМАЦІЯ_2 про те, що він ознайомлений із своїми правами та обов`язками, розуміє суть скоєного правопорушення, не оспорює допущене правопорушення та згідний на притягнення його до адміністративної відповідальності у його відсутність. Вказана заява зареєстрована у журналі вхідної кореспонденції ІНФОРМАЦІЯ_2 17.01.2026 за №531. Розгляд справ про адміністративне правопорушення, коли особа не заперечує щодо притягнення його до адміністративної відповідальності не передбачає складення протоколу про адміністративне правопорушення. Під час написання позивачем заяви представники ІНФОРМАЦІЯ_2 жодного фізичного, психологічного чи будь-якого іншого тиску на нього не здійснювали. Отримавши заяву від позивача, ТВО начальника ІНФОРМАЦІЯ_2 в порядку ст. 279-9 КУпАП, з дотриманням вимог ст.ст. 279, 280, 283 КУпАП, виніс стосовно позивача постанову №967 про адміністративне правопорушення, відповідно до якої позивач був притягнутий до адміністративної відповідальності за порушення абз.1 ч.1 ст. 22 ЗУ «Про мобілізаційне підготовку та мобілізацію», підпункту 2 п.1 Правил військового обліку, затверджених постановою КМУ №1487 від 30.12.2022, та порушення постанови КМУ №560 від 16.05.2024 року, що в свою чергу передбачає адміністративну відповідальність за ст.ст. 210,210-1 КУпАП, та на нього було накладене адміністративне стягнення у вигляді штрафу у розмірі 17000 грн. Крім того, позивачу було роз`яснено суть ст. 283 та ст. 300-3 КУпАП, а саме те, що якщо він на протязі десяти календарних днів з дня набрання такої постанови законної сили сплатить 50 відсотків штрафу за постановою про накладення адміністративного стягнення, така постанова вважатиметься виконаною.

Вищевказану постанову ОСОБА_1 отримав особисто разом із реквізитами щодо сплати коштів (рахунок), про що свідчить його підпис у постанові. 23.02.2026 у зв`язку з тим, що не була здійснена оплата за вищевказаною постановою №967, супровідним листом за №3243 постанову було направлено до Надвірнянського ВДВС для примусового стягнення.

Позивачем не надано будь-яких належних доказів, які б спростовували факт вчинення ним адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 210-1 КУпАП.

Твердження про «добровільну явку» позивача повністю спростовуються фактичними обставинами справи. Його поява в ТЦК та СП стала прямим наслідком законних дій органів Національної поліції з виявлення та припинення адміністративного правопорушення, а не результатом самостійного виконання Позивачем свого військового обов`язку

Відтак, відсутні підстави в частині вимоги протиправності дій ІНФОРМАЦІЯ_2 щодо винесення постанови №967 від 17.01.2026 про притягнення військовозобов`язаного ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч. 3 ст. 210-1 КУпАП, вона винесена у межах діючого законодавства та скасуванню не підлягає.

Апелянт просив рішення Надвірнянського районного суду Івано-Франківської області від 16.06.2026 у справі №348/931/26 скасувати та постановити нове рішення, яким у задоволенні позову ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_2 про визнання протиправною та скасування постанови відмовити повністю.

Позивач правом подання відзиву на апеляційну скаргу не скористався.

Відповідно до приписів ч. 4 ст. 304 Кодексу адміністративного судочинства України (далі – КАС України) відсутність відзиву на апеляційну скаргу не перешкоджає перегляду рішення суду першої інстанції.

В судовому засіданні представник апелянта вимоги апеляційної скарги підтримав повністю, просив скасувати рішення суду першої інстанції та прийняти нову постанову, якою у задоволенні позову відмовити повністю.

Позивач проти вимог апеляційної скарги заперечив. Вважає рішення суду першої інстанції у цій справі законним та обгрунтованим. В судовому засіданні позивач визнав факт написання ним заяви від 17.01.2026 та підпису про ознайомлення з постановою №967 від 17.01.2026.

Відповідно до ч. 1 ст. 308 Кодексу адміністративного судочинства (далі - КАС України) суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, суд приходить до висновку про те, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з огляду на наступне.

Судом першої інстанції встановлено та підтверджується письмовими доказами, що ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 , однак фактично проживає за адресою: АДРЕСА_2 .

Згідно з копіями свідоцтв про народження серії НОМЕР_2 , НОМЕР_3 , НОМЕР_4 позивач ОСОБА_1 є батьком неповнолітніх ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_6 , ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_7 , ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_8 (а.с.16-18).

Відповідно до витягу із застосунку «Резерв+», який дійсний до 16.03.2027, ОСОБА_1 знаходиться на обліку у ІНФОРМАЦІЯ_9 , дата уточнення даних 18.01.2026, встановлена відстрочка до завершення мобілізації, тип відстрочки: п.3 ч.1 ст. 23 (а.с.9).

Відповідно до журналу реєстрації звернень громадян 24.09.2024 позивач ОСОБА_1 звернувся до ІНФОРМАЦІЯ_2 із заявою про надання на відстрочки (а.с.75).

Згідно з протоколом №27/13442/2024 від 10.10.2024 засідання комісії ІНФОРМАЦІЯ_2 щодо встановлення обставину військовозобов`язаних, внаслідок яких вони не підлягають призову по мобілізації відповідно ст. 23 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» позивачу ОСОБА_1 надана відстрочка від призову на військову службу терміном до 09.11.2024 на підставі п. 3 ч. 1 ст. 23 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» (а.с.76-77).

Судом також встановлено, що відповідно до відомостей повістки №1950844 позивача обов`язано з`явитись до ІНФОРМАЦІЯ_2 27.01.2025 о 14:00 год. для уточнення даних, повістка була направлена за адресою: АДРЕСА_1 , методом доставки УкрПошта, номер ШКІ 0610223481275, повістка сформована 14.01.2025. При цьому, на конверті зазначеного поштового відправлення наявна відмітка: «Повістка ТЦК Вручити особисто» (а.с.55-56).

З історії повістки: 14.01.2025 року на ім`я ОСОБА_1 створена повістка №1950844 номер ШКІ 0610223481275. З`явитися до 03.02.2025. Метод доставки: УкрПошта. Тип повістки: повістка для звірки. Статус документа: не прибув на дату (а.с.53).

Відповідно до форми №20 (довідки про причини повернення досилання) повістка повернута «за закінченням терміну зберігання» від 11.02.2025 (а.с.56-58).

З облікової картки до військового квитка № НОМЕР_5 встановлено, що ОСОБА_1 перебуває на обліку в ІНФОРМАЦІЯ_4 , тип картотеки: картотека вільних залишків, тип під категорії: підлягає призову на військову службу під час мобілізації, порушник ВО з 06.02.2025 (а.с. 50).

17.01.2026 позивач ОСОБА_1 подав до ІНФОРМАЦІЯ_2 заяву, у якій зазначив, що був ознайомлений зі своїми правами та обов`язками, розуміючи суть скоєного правопорушення, не оспорює допущене порушення, згоден на притягнення його до адміністративної відповідальності в його відсутність. Зобов`язується на наступний день після сплати штрафу, копію квитанції надати до ІНФОРМАЦІЯ_2 (а.с.11, 48).

З огляду змісту оскаржуваної постанови №967, встановлено, що 17.01.2026 року до ІНФОРМАЦІЯ_2 посадовими особами доставлений ОСОБА_1 . В ході уточнення даних військово-облікового документа з військово-обліковими даними АІТС «Оберіг» було виявлено, що вказаний громадянин не прибув до ІНФОРМАЦІЯ_2 03.02.2025 з метою уточнення даних по повістці №1950844, яка була 14.01.2025 централізовано сформована в Єдиному державному реєстрі призовників, військовозобов`язаних і резервістів та надіслана засобами поштового зв`язку, чим порушив правила військового обліку, затверджених постановою Кабінету Міністрів України №1487 від 30.12.2022, чим вчинив правопорушення передбачене ч 3 ст.210-1КУпАП скоєне в особливий період (а.с.13,49).

Зазначена постанова №967 від 17.01.2026 направлена на примусове виконання до Надвірнянського ВДВС 23.02.2026 (а.с.10,61).

Постановою про відкриття виконавчого провадження від 16.03.2026 державний виконавець Надвірнянського ВДВС відкрив виконавче провадження №80505384 з примусового виконання постанови №967 від 17.01.2026 про стягнення з ОСОБА_1 штрафу на користь держави у розмірі 17000,00 грн (а.с. 22-23,62).

Дана постанова була направлена на адресу позивача ОСОБА_1 та вручена одержувачу 03.04.2026 (а.с.19-21).

Вважаючи постанову протиправною та такою, що порушує права позивача, ОСОБА_1 звернувся з цим позовом до суду.

Задовольняючи позов частково, суд першої інстанції керувався тим, що матеріали справи не містять жодного належного та допустимого доказу того, що повістка №1950844 була вручена ОСОБА_1 під особистий підпис, або що він відмовився від її отримання.

Сам факт існування повістки не підтверджує факту доведення її змісту до відома особи.

Відтак у відповідача були відсутні достатні підстави стверджувати, що позивач свідомо не виконав покладений на нього обов`язок щодо явки за викликом, оскільки сама по собі відсутність особи у визначений день не свідчить про наявність у її діях складу адміністративного правопорушення за відсутності доказів належного повідомлення про такий виклик.

За таких обставин відповідачем не доведено ні факт належного оповіщення позивача, ні факт його обізнаності про необхідність прибуття до територіального центру комплектування та соціальної підтримки, що виключає можливість дійти висновку про доведеність події та складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 210-1 КУпАП.

При цьому факт подання ОСОБА_1 заяви від 17.01.2026 про неоспорювання допущеного порушення та згоду на притягнення його до адміністративної відповідальності за його відсутності сам по собі не підтверджує наявності події та складу адміністративного правопорушення.

За наведених обставин відповідач не довів належними та допустимими доказами наявність у діях позивача складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 210-1 КУпАП, а також не підтвердив факт належного оповіщення позивача про виклик до територіального центру комплектування та соціальної підтримки.

Відтак суд першої інстанції дійшов висновку, що правомірність оскаржуваної постанови відповідачем не доведена.

Зважаючи на те, що суд дійшов переконання про існування підстав для скасування оскаржуваної постанови через недоведеність наявності в діях позивача складу адміністративного правопорушення, то є усі правові підстави для закриття справи про це адміністративне правопорушення.

За таких підстав, дослідивши наявні у справі докази, оцінивши їх кожний окремо та взаємний зв`язок доказів у їх сукупності, суд першої інстанції дійшов висновку, що позов ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_2 про визнання протиправною і скасування постанови по справі про адміністративне правопорушення та закриття провадження у справі про адміністративне правопорушення є обґрунтованим та підлягає частковому задоволенню.

Надаючи оцінку спірним правовідносинам, апеляційний суд зазначає таке.

Відповідно до ст. 6 КАС України суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права, відповідно до якого, зокрема, людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави.

Порядок притягнення до адміністративної відповідальності передбачає дотримання прав особи, яку притягають до такої відповідальності.

Частиною 1 ст. 7 КУпАП України визначено, що ніхто не може бути підданий заходу впливу в зв`язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом.

Згідно з ч. 1 ст. 9 КАС України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Відповідно до ст. 9 КУпАП адміністративним правопорушенням визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.

За змістом ст. 235 КУпАП територіальні центри комплектування та соціальної підтримки розглядають справи про такі адміністративні правопорушення: про порушення призовниками, військовозобов`язаними, резервістами правил військового обліку, про порушення законодавства про оборону, мобілізаційну підготовку та мобілізацію, про зіпсуття військово-облікових документів чи втрату їх з необережності (статті 210, 210-1, 211 (крім правопорушень, вчинених військовозобов`язаними чи резервістами, які перебувають у запасі Служби безпеки України або Служби зовнішньої розвідки України).

Від імені територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки розглядати справи про адміністративні правопорушення і накладати адміністративні стягнення мають право керівники територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки.

Правове регулювання відносин між державою і громадянами України у зв`язку з виконанням ними конституційного обов`язку щодо захисту Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, а також загальні засади проходження в Україні військової служби здійснюється на підставі Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу».

Статтею 65 Конституції України визначено, що захист Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, шанування її державних символів є обов`язком громадян України. Громадяни відбувають військову службу відповідно до закону.

Захист Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України є конституційним обов`язком громадян України, що також передбачено частиною першою статті 1 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу».

Указом Президента України від 17.03.2014 №303/2014 оголошено часткову мобілізацію та у п. 3 Указу зазначено, що призов військовозобов`язаних, у тому числі резервістів, та поставку транспортних засобів для забезпечення потреб Збройних Сил України, Національної гвардії України здійснити в обсягах, визначених мобілізаційними планами з урахуванням резерву.

Указом Президента України 24.02.2022 №64/2022 введено в Україні воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року строком на 30 діб.

Указом Президента України від 24.02.2022 №69/2022 та Указом Президента України від 24.02.2022 №65/2022 оголошено загальну мобілізацію. Відповідно до п. 4 вказаних Указів, призов військовозобов`язаних, резервістів та залучення транспортних засобів для забезпечення потреб Збройних Сил України, Національної гвардії України. Служби безпеки України, Державної прикордонної служби України, Державної спеціальної служби транспорту, Державної служби спеціального зв`язку та захисту інформації України, інших військових формувань України здійснити в обсягах, визначених згідно з мобілізаційними планами. Згідно п. 5 вказаних Указів, Генеральному штабу Збройних Сил України визначити черговість та обсяги призову військовозобов`язаних, резервістів та транспортних засобів національної економіки в межах загального строку мобілізації. Згідно п. 8 вказаних Указів, Місцевим органам виконавчої влади у взаємодії з територіальними центрами комплектування та соціальної підтримки, за участю органів місцевого самоврядування та із залученням підприємств, установ та організацій усіх форм власності, фізичних осіб - підприємців організувати та забезпечити в установленому порядку: 1) своєчасне оповіщення і прибуття громадян, які призиваються на військову службу, прибуття техніки на збірні пункти та у військові частини; 2) здійснення призову військовозобов`язаних, резервістів на військову службу. їх доставки до військових частин та установ Збройних Сил України, Національної гвардії України, Служби безпеки України, Державної прикордонної служби України, Державної спеціальної служби транспорту, Державної служби спеціального зв`язку та захисту інформації України, інших військових формувань України.

Таким чином, вищезазначеними Указами Президента передбачено призов військовозобов`язаних та резервістів на військову службу та виклик громадян, які підлягають призову.

Згідно ч. 3 ст. 22 Закону України «Про мобілізаційну підготовку і мобілізацію», під час мобілізації громадяни зобов`язані з`явитися: військовозобов`язані та резервісти, які приписані до військових частин для проходження військової служби у воєнний час або до інших підрозділів чи формувань для виконання обов`язків за посадами, передбаченими штатами воєнного часу, - на збірні пункти територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки у строки, зазначені в отриманих ними повістках або мобілізаційних розпорядженнях.

У разі отримання повістки про виклик до територіального центру комплектування та соціальної підтримки громадянин зобов`язаний з`явитися у зазначені у ній місце та строк.

У повістці про виклик до територіального центру комплектування та соціальної підтримки зазначаються:1) прізвище, ім`я та по батькові і дата народження громадянина, якому адресована повістка; 2) найменування територіального центру комплектування та соціальної підтримки, що видав повістку; 3) мета виклику до територіального центру комплектування та соціальної підтримки; 4) місце, день і час явки за викликом; 5) підпис (електронний цифровий підпис) посадової особи, яка видала (сформувала) повістку; 6) реєстраційний номер повістки; 7) роз`яснення про наслідки неявки і про обов`язок повідомити про причини неявки.

Для громадян, які самостійно прибули до територіального центру комплектування та соціальної підтримки та підлягають направленню на навчання (підготовку) у зв`язку з призовом на військову службу за призовом під час мобілізації, на особливий період, час явки до територіального центру комплектування та соціальної підтримки встановлюється протягом двох місяців з дня проходження військово-лікарської комісії.

Відповідно до п.п. 21, 24 Порядку проведення призову громадян на військову службу під час мобілізації на особливий період, затвердженого постановою КМУ від 16.05.2024 №560, за викликом районного (міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки (Центрального управління або регіонального органу СБУ, відповідного підрозділу розвідувальних органів) резервісти та військовозобов`язані зобов`язані з`являтися у строк та місце, зазначені в повістці, для взяття на військовий облік, уточнення своїх персональних даних, даних військово-облікового документа з військово-обліковими даними Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних, резервістів (територіального центру комплектування та соціальної підтримки), проходження медичного огляду для визначення придатності до військової служби.

У разі неприбуття у строк, визначений у повістці, громадянин зобов`язаний у найкоротший строк, але не пізніше ніж протягом трьох днів від визначених у повістці дати і часу прибуття до територіального центру комплектування та соціальної підтримки(відповідного підрозділу розвідувальних органів, Центрального управління або регіональних органів СБУ), повідомити про причини неявки шляхом безпосереднього звернення до зазначеного у повістці територіального центру комплектування та соціальної підтримки(відповідного підрозділу розвідувальних органів, Центрального управління або регіональних органів СБУ) або в будь-який інший спосіб з подальшим його прибуттям у строк, що не перевищує сім календарних днів.

Відповідно до ч. 3 ст. 210-1 КУпАП порушення законодавства про оборону, мобілізаційну підготовку та мобілізацію, в особливий період - тягне за собою накладення штрафу на громадян від однієї тисячі до однієї тисячі п`ятисот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян і на посадових осіб органів державної влади, органів місцевого самоврядування, юридичних осіб та громадських об`єднань - від двох тисяч до трьох тисяч п`ятисот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

Вказана норма права є бланкетною, тобто закріплює лише загальні ознаки правила поведінки, а для встановлення цих ознак необхідно звертатися до норм інших нормативно-правових актів у сфері мобілізаційної підготовки та мобілізації, оборони України та про військовий обов`язок та військову службу.

Згідно з абз. 13 ч. 1 ст. 1 Закону України «Про оборону України» особливий період - період, що настає з моменту оголошення рішення про мобілізацію (крім цільової) або доведення його до виконавців стосовно прихованої мобілізації чи з моменту введення воєнного стану в Україні або в окремих її місцевостях та охоплює час мобілізації, воєнний час і частково відбудовний період після закінчення воєнних дій.

Відповідно до ч. 3 ст.17 Закону України «Про оборону України», громадяни України чоловічої статі, придатні до проходження військової служби за станом здоров`я і віком, а жіночої статі - також за відповідною фаховою підготовкою, повинні виконувати військовий обов`язок згідно із законодавством.

За приписами п. 41 Порядку №560, належним підтвердженням оповіщення резервіста або військовозобов`язаного про виклик до районного (міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки або його відділу чи відповідного підрозділу розвідувальних органів, Центрального управління або регіональних органів СБУ є:

1) у разі вручення повістки - особистий підпис про отримання повістки, відеозапис вручення повістки або ознайомлення з її змістом, у тому числі відеозапис доведення акта відмови від отримання повістки (додаток 2), а також відеозапис відмови резервіста або військовозобов`язаного у спілкуванні з особою, уповноваженою вручати повістки;

2) у разі надсилання повістки засобами поштового зв`язку:

- день отримання такого поштового відправлення особою, що підтверджується інформацією та/або документами від поштового оператора;

-день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати поштове відправлення чи день проставлення відмітки про відсутність особи за адресою місця проживання особи, повідомленою цією особою територіальному центру комплектування та соціальної підтримки під час уточнення своїх облікових даних;

- день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати поштове відправлення чи день проставлення відмітки про відсутність особи за адресою задекларованого/зареєстрованого місця проживання в установленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила територіальному центру комплектування та соціальної підтримки іншої адреси місця проживання.

Так, сторонами не заперечується, що 17.01.2026 позивач був доставлений до ІНФОРМАЦІЯ_2 , оскільки перебував у розшуку як порушник військового обліку, оскільки не з`явився за викликом до відповідача за повісткою №195084.

Відповідно до вказаної повістки позивачу слід було прибути до відповідача 27.01.2025 о 14:00 год. Відповідна повістка була згенерована 14.01.2025 та скерована позивачу за адресою Івано-Франківська область, смт. Битків, 612 засобами поштового зв`язку, з описом вкладення. На поштовому конверті відображено відмітку «Повістка ТЦК. Вручити особисто».

Своєю чергою, вказана судова повістка повернулася із відміткою відділення поштового зв`язку «За закінченням терміну зберігання».

У контексті викладеного, апеляційний суд погоджується з доводами апелянта, що проставляння відміток на поштовому конверті уповноваженими працівниками АТ «Укрпошта» перебуває поза межами контролю відповідача, однак ним надіслано повістку за належною адресою у порядку і спосіб, визначені чинним законодавством.

Звертаючись до суду із цією позовною заявою, позивачем до такої додано заяву від 17.01.2026 (а.с.11), у якій позивач стверджує, що ознайомлений зі своїми правами та обов`язками, розуміючи суть скоєного правопорушення, не оспорює допущене порушення, згоден на притягнення його до адміністративної відповідальності в його відсутність. Зобов`язується на наступний день після сплати штрафу копію квитанції подати відповідачу.

На оскарженій постанові також міститься підпис про отримання спірної постанови

Проте, у березні 2026 року позивач подав відповідну позовну заяву.

У контексті викладеного, апеляційний суд зазначає таке.

Відповідно до ст. 279-9 КУпАП, у разі вчинення в особливий період адміністративних правопорушень, передбачених статтями 210 і 210-1 цього Кодексу, але не пізніше дня розгляду справи про таке адміністративне правопорушення, особа може звернутися до територіального центру комплектування та соціальної підтримки, в якому вона перебуває на обліку, із заявою, в якій особа зазначає, що не оспорює допущене порушення та згодна на притягнення її до адміністративної відповідальності за її відсутності. Зазначена заява подається особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, особисто в письмовій формі або через електронний кабінет призовника, військовозобов`язаного, резервіста.

ІНФОРМАЦІЯ_2 протягом трьох днів після отримання такої заяви зобов`язаний перевірити викладені у ній фактичні дані про визнання особою правопорушення та надання нею згоди на притягнення її до адміністративної відповідальності за її відсутності і з дотриманням вимог статей 247, 280, 283 цього Кодексу винести постанову по справі, у тому числі без участі особи, яка притягається до адміністративної відповідальності.

Отже позивач скористався своїм правом на подання заяви про визнання ним адміністративного правопорушення, яке полягало в неявці за повісткою для уточнення даних, та зазначив, що згідний на притягнення до адміністративної відповідальності за його відсутності.

Фактично позивач спершу подав відповідну заяву, на якій власноручно проставив свій підпис, а згодом ініціював судовий процес з оскарження постанови, яку прийнято внаслідок подання цієї заяви.

Щодо доводів позивача про те, що він не з`явився на виклик до відповідача, оскільки не отримав повістку, суд вважає за потрібне зазначити, що вказане не спростовує факту визнання останнім вчиненого правопорушення та надання згоди на притягнення його до адміністративної відповідальності, позивач у разі незгоди притягнення його до відповідальності мав право скористатися судовим захистом порушеного права до моменту подання заяви про не заперечення факту допущеного порушення та надання згоди на притягнення його до адміністративної відповідальності.

Суд не приймає доводи позивача, які ґрунтуються на посиланням на те, що в матеріалах справи відсутні докази вручення йому повістки про виклик до відповідача, оскільки викладені доводи апелянта не спростовують вчинення ним адміністративного правопорушення, що оспорюється, а зводяться до намагання уникнути адміністративної відповідальності.

Наведене у сукупності свідчить про відсутність підстав для скасування постанови №967 від 17.01.2026.

Відповідно до статті 315 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити нове судове рішення у відповідній частині або змінити судове рішення. Відповідно до статті 317 КАС України підставами для скасування судового рішення суду першої інстанції повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення є: 1) неповне з`ясування судом обставин, що мають значення для справи; 2) недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; 3) невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; 4) неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права. Неправильним застосуванням норм матеріального права вважається: неправильне тлумачення закону або застосування закону, який не підлягає застосуванню, або незастосування закону, який підлягав застосуванню.

Підсумовуючи наведені вище мотиви, колегія суддів апеляційного суду дійшла висновку про невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи, а також про неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального права та порушення норм процесуального права, що є підставою для скасування оскаржуваного рішення. Враховуючи слушність аргументів апелянта-відповідача, слід прийняти нове рішення про відмову у задоволенні позову позивача.

З врахуванням приписів ст. 139 КАС України з огляду на висновок по суті апеляційної скарги суд перерозподіляє судові витрати сторін, понесені в суді першої інстанції та з огляду на статус учасників справи (у спірних правовідносинах суб`єктом владних повноважень є відповідач) понесені апелянтом витрати не відшкодовуються

Керуючись ст. 2, 268, 286, 308, 311, 315, 317, 321, 322, 325 КАС України, суд апеляційної інстанції,

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу ІНФОРМАЦІЯ_1 задовольнити.

Рішення Надвірнянського районного суду Івано-Франківської області від 16 червня 2026 року у справі №348/931/26 скасувати та ухвалити нове рішення, яким у задоволенні позову ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 про визнання дії та бездіяльності протиправними – відмовити повністю.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з моменту її проголошення та касаційному оскарженню не підлягає.

Головуючий суддя О. П. Мандзій

судді Л. Я. Гудим

В. Я. Качмар

Повне судове рішення складено 27.08.26