Постанова від 27 серпня 2026 р. у справі №280/729/26 — Третій апеляційний адміністративний суд

ТРЕТІЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

і м е н е м У к р а ї н и

28 серпня 2026 року м. Дніпросправа № 280/729/26

Третій апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

головуючого - судді Семененка Я.В. (доповідач),

суддів: Головко О.В., Добродняк І.Ю.,

розглянувши в порядку письмового провадження в місті Дніпрі апеляційну скаргу ОСОБА_1

на рішення Запорізького окружного адміністративного суду від 16 квітня 2026 року (суддя Д.В. Татаринов) у справі № 280/729/26 за позовом ОСОБА_1 до Міністерства оборони України, Військової частини НОМЕР_1 ( НОМЕР_2 окремий батальйон територіальної оборони 123-ї ОБрТрО Сил ТрО ЗСУ, НОМЕР_3 , окрема бригада територіальної оборони (ВЧ НОМЕР_4 )) про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити певні дії,-

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 звернувся до суду з адміністративним позовом до Міністерства оборони України, Військової частини НОМЕР_1 ( НОМЕР_2 окремий батальйон територіальної оборони 123-ї ОБрТрО Сил ТрО ЗСУ, НОМЕР_3 , окрема бригада територіальної оборони (ВЧ НОМЕР_4 )), у якому просив:

- визнати протиправною бездіяльність Військової частини НОМЕР_1 , яка полягає у неприйнятті, не розгляді рапортів, не нарахування та невиплати за період з 30 листопада 2024 року солдата позивача щодо виплати додаткової винагороди за поранення та допомоги на оздоровлення;

- зобов`язати Військову частину НОМЕР_1 нарахувати позивачу додаткову винагороду відповідно до Постанови КМУ № 168 у розмірі 277054,76 гривень на місяць (пропорційно дням лікування та відпустки) за наступні періоди лікування після тяжкого поранення, пов`язаним з захистом Батьківщини: - з 30 листопада 2024 року по 11 грудня 2024 року (стаціонарне лікування в КНП ХО «Обласний кардіоцентр»); - з 12 грудня 2024 року по 10 січня 2025 року (відпустка для лікування на 30 діб згідно з відпускним квитком); -з 11 січня 2025 року по 15 лютого 2025 року (відпустка для лікування на 30 діб згідно з довідкою ВЛК від 16 січня 2025 року) шляхом перерахування коштів на особовий банківський рахунок Позивача: Отримувач: ОСОБА_1 : НОМЕР_5 або номер карти НОМЕР_6 (карта Приватбанк), РНОКПП НОМЕР_7 ;

- визнати протиправною бездіяльність Військової частини НОМЕР_1 щодо нерозгляду рапорту про надання матеріальної допомоги на оздоровлення за 2025 рік та на виплату додаткової винагороди за поранення;

- стягнути з Військової частини НОМЕР_1 на користь позивача матеріальну допомогу на оздоровлення за 2025 рік у розмірі місячного грошового забезпечення та додаткову винагороду за отримане 30 листопада 2024 року поранення, шляхом перерахування грошових коштів у розмірі 277054,76 гривень;

- зобов`язати Міністерство оборони України забезпечити фінансування Військової частини НОМЕР_1 для здійснення виплати позивачу додаткової винагороди за отримане 30

листопада 2024 року поранення та матеріальної допомоги на оздоровлення за 2025 рік;

- стягнути судові витрати за рахунок відповідача;

- допустити негайне виконання рішення суду в частині стягнення грошового забезпечення (додаткової винагороди).

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що військовою частиною допущено протиправну бездіяльність стосовно виплати позивачу додаткової винагороди відповідно до Постанови КМУ №168 пропорційно дням лікування та відпустки, а також стосовно виплати позивачу допомоги на оздоровлення за 2025 рік, що порушує право позивача на належне грошове забезпечення.

Рішенням Запорізького окружного адміністративного суду від 16 квітня 2026 року адміністративний позов задоволено частково:

- визнано протиправною бездіяльність Міністерства оборони України щодо непередрання рапортів позивача від 09 січня 2025 року, від 03 лютого 2025 року та 04 лютого 2025 року з питань нарахування та виплати йому додаткової винагороди у збільшеному розмірі за період з 30 листопада 2024 року по 11 грудня 2024 року, з 12 грудня 2024 року по 10 січня 2025 року, з 11 січня 2025 року по 15 лютого 2025 року та грошової допомоги на оздоровлення за 2025 рік Військовій частині НОМЕР_1 для прийняття нею рішення про наявність підстав/відсутність підстав для нарахування та виплати позивачу спірної додаткової винагороди та допомоги на оздоровлення за 2025 рік;

- зобов`язано Міністерство оборони України передати Військовій частині НОМЕР_1 рапорти позивача від 09 січня 2025 року, від 03 лютого 2025 року та 04 лютого 2025 року з питань нарахування та виплати йому додаткової винагороди у збільшеному розмірі за період з 30 листопада 2024 року по 11 грудня 2024 року, з 12 грудня 2024 року по 10 січня 2025 року, з 11 січня 2025 року по 15 лютого 2025 року та грошової допомоги на оздоровлення за 2025 рік для прийняття рішення про наявність підстав/ відсутність підстав для нарахування та виплати позивачу додаткової винагороди у збільшеному розмірі за період з 30 листопада 2024 року по 11 грудня 2024 року, з 12 грудня 2024 року по 10 січня 2025 року, з 11 січня 2025 року по 15 лютого 2025 року та грошової допомоги на оздоровлення за 2025 рік.

В іншій частині позовних вимог відмовлено.

Судом першої інстанції зазначено, що відсутні підстави вважати, що позивач звертався до командира Військової частини НОМЕР_1 із рапортами від 09 січня 2026 року про виплату йому додаткової грошової допомоги у збільшеному розмірі та матеріальної грошової допомоги на оздоровлення за 2025 рік за місцем знаходження Військової частини НОМЕР_1 , а відповідач протиправно такі рапорти не розглянув та не виплатив позивачу спірну додаткову винагороду та матеріальну допомогу на оздоровлення, оскільки рапорти фактично не отримані відповідачем.

Відтак, суд першої інстанції вказав, що вимоги позивача про визнання протиправною бездіяльність Військової частини НОМЕР_1 щодо нерозгляду рапорту про надання матеріальної допомоги на оздоровлення за 2025 рік та на виплату додаткової винагороди за поранення та відповідно стягнення з Військової частини НОМЕР_1 коштів задоволенню не підлягають.

Також, суд першої інстанції вважав, що вимоги про зобов`язання Міністерство оборони України забезпечити фінансування Військової частини НОМЕР_1 для здійснення виплати позивачу додаткової винагороди за отримане 30 листопада 2024 року поранення та матеріальної допомоги на оздоровлення за 2025 рік, а також вимоги про допущення до негайного виконання рішення суду в частині стягнення грошового забезпечення (додаткової винагороди) задоволенню не підлягають.

Разом з тим, суд першої інстанції з`ясував, що у лютому 2025 року позивач звертався до Міністерства оборони України із рапортами від 09 січня 2025 року, від 03 лютого 2025 року та 04 лютого 2025 року, у яких просив останнього, у зв`язку неодержанням рапортів про нарахування та виплату позивачу додаткової винагороди та грошової допомоги на оздоровлення Військовою частиною НОМЕР_1 та відсутністю інформації щодо фактичного місцезнаходження Військової частини НОМЕР_1 передати рапорти до Військовій частині НОМЕР_1 для прийняття рішення про наявність підстав для нарахування та виплати позивачу спірної додаткової винагороди та допомоги на оздоровлення. Однак, Міністерством оборони України жодних дій щодо надання відповіді, повідомлення про адреси листування з відповідачем або передання вищезазначених рапортів на розгляд Військовій частині НОМЕР_1 вчинено не було. Доказів протилежного до відзиву не додано.

Відтак, суд першої інстанції вважав, що наявні підстави визнати протиправною бездіяльність Міністерства оборони України щодо не направлення рапортів позивача від 09 січня 2025 року, від 03 лютого 2025 року та 04 лютого 2025 року з питань нарахування та виплати йому додаткової винагороди у збільшеному розмірі за період з 30 листопада 2024 року по 11 грудня 2024 року, з 12 грудня 2024 року по 10 січня 2025 року, з 11 січня 2025 року по 15 лютого 2025 року та грошової допомоги на оздоровлення за 2025 рік Військовій частині НОМЕР_1 для прийняття рішення про наявність підстав/відсутність підстав для нарахування та виплати позивачу спірної додаткової винагороди та допомоги на оздоровлення за 2025 рік; зобов`язати Міністерство оборони України передати Військовій частині НОМЕР_1 рапорти позивача від 09 січня 2025 року, від 03 лютого 2025 року та 04 лютого 2025 року з питань нарахування та виплати йому додаткової винагороди у збільшеному розмірі за період з 30 листопада 2024 року по 11 грудня 2024 року, з 12 грудня 2024 року по 10 січня 2025 року , з 11 січня 2025 року по 15 лютого 2025 року та грошової допомоги на оздоровлення за 2025 рік для прийняття рішення про наявність підстав/ відсутність підстав для нарахування та виплати позивачу додаткової винагороди у збільшеному розмірі за період з 30 листопада 2024 року по 11 грудня 2024 року, з 12 грудня 2024 року по 10 січня 2025 року, з 11 січня 2025 року по 15 лютого 2025 року та грошової допомоги на оздоровлення за 2025 рік.

Не погодившись з рішенням суду першої інстанції, ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на неправильне застосування судом норм матеріального та процесуального права, просить рішення суду першої інстанції скасувати та ухвалити нове рішення про задоволення позовних вимог.

Обґрунтовуючи вимоги апеляційної скарги, скаржник вказує, що він 30.11.2024 року під час захисту Батьківщини отримав травму внаслідок ворожого обстрілу, що підтверджується довідкою №3785. У подальшому, позивач з 30.11.2024 по 11.12.2024 проходив стаціонарне лікування, а з 12.12.2024 по 10.01.2025 та з 11.01.2025 по 15.02.2025 позивач перебував у відпустці через лікування за рішенням ВЛК. Відтак, скаржник вважає, що у наведені періоді відпустки та лікування він має право на отримання додаткової винагороди, що передбачена постановою КМУ №168, однак таку винагороду військова частина позивачу не виплатила. Вважає, що обраний судом першої інстанції захист порушеного права є формальним і не призводить до реального захисту прав позивача, який неодноразово звертався із рапортами до військової частини щодо спірних виплат.

Міністерство оборони України подало відзив на апеляційну скаргу, в якому зазначено про безпідставність доводів та вимог апеляційної скарги позивача.

Дослідивши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, перевіривши правильність застосування судом норм матеріального та процесуального права, правову оцінку досліджених судом доказів по справі, суд апеляційної інстанції вважає за необхідне зазначити наступне.

Встановлені обставини справи свідчать про те, що позивач проходив військову службу у Військових частинах НОМЕР_8 , 7204, 7378, НОМЕР_1 , що підтверджено військовим квитком серії НОМЕР_9 .

Вважаючи протиправною бездіяльність щодо ненарахування та невиплати додаткової винагороди в розмірі 100 000 грн. пропорційно часу перебування на лікуванні в закладах охорони здоров`я та у відпустці, матеріальної допомоги на оздоровлення за 2025 рік, позивач звернувся до суду за захистом своїх прав.

Переглядаючи рішення суду в межах доводів апеляційної скарги колегія суддів виходить із такого.

Стосовно нарахування та виплати позивачу додаткової винагороди за період з 30.11.2024 року по 15.02.2025 року.

Згідно зі статтею 1 Закону України від 20 грудня 1991 року № 2011-XII «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» соціальний захист військовослужбовців - це діяльність (функція) держави, спрямована на встановлення системи правових і соціальних гарантій, що забезпечують реалізацію конституційних прав і свобод, задоволення матеріальних і духовних потреб військовослужбовців відповідно до особливого виду їх службової діяльності, статусу в суспільстві, підтримання соціальної стабільності у військовому середовищі. Це право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, у старості, а також в інших випадках, передбачених законом.

За змістом ст. 9 Закону № 2011-XII держава гарантує військовослужбовцям достатнє матеріальне, грошове та інші види забезпечення в обсязі, що відповідає умовам військової служби, стимулює закріплення кваліфікованих військових кадрів. Вказана гарантія передбачає виплату військовослужбовцям грошового забезпечення у розмірах встановлених Кабінетом Міністрів України та у порядку визначеному Міністром оборони України (частина четверта цієї статті).

Наказом Міністерства оборони України №260 від 07.06.2018 року затверджений Порядок виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Збройних Сил України та деяким іншим особам (далі – Порядок №260).

Розділ XXXIV Порядку №260 визначає особливості виплати додаткової винагороди згідно з постановою Кабінету Міністрів України від 28 лютого 2022 року № 168 «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім`ям під час дії воєнного стану».

Згідно п.11 розділу XXXIV Порядку №260 у період дії воєнного стану до наказів про виплату додаткової винагороди в розмірі 100 000 гривень також включаються військовослужбовці, які зокрема у зв`язку з пораненням (контузією, травмою або каліцтвом), отриманим після введення воєнного стану та пов`язаним із захистом Батьківщини, перебувають на стаціонарному лікуванні в закладах охорони здоров`я (у тому числі закордонних), включаючи час переміщення з одного лікарняного закладу охорони здоров`я до іншого, або перебувають у відпустці для лікування після поранення (контузії, травми або каліцтва) у зв`язку з отриманням тяжкого поранення за висновком (постановою) військово-лікарської (лікарсько-експертної, медичної) комісії,- за весь час (періоди) перебування на такому лікуванні або у відпустці.

Згідно п.12 розділу XXXIV Порядку №260 підставою для видання наказу про виплату додаткової винагороди в розмірі 100 000 гривень у зв`язку з пораненням (контузією, травмою, каліцтвом), пов`язаним із захистом Батьківщини, є довідка про обставини травми (поранення, контузії, каліцтва), форму якої визначено додатком 5 до Положення про військово-лікарську експертизу в Збройних Силах України, затвердженого наказом Міністра оборони України від 14 серпня 2008 року № 402, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 17 листопада 2008 року за № 1109/15800, видана командиром військової частини, де проходить службу або перебуває у відрядженні військовослужбовець, яка містить інформацію про обставини отримання військовослужбовцем поранення (травми, контузії, каліцтва) під час захисту Батьківщини.

Згідно п.13 розділу XXXIV Порядку №260 військово-лікарськими (лікарсько-експертними) комісіями закладів охорони здоров`я (установ) під час надання рекомендацій про потребу у відпустці за станом здоров`я військовослужбовцям, які одержали поранення (травму, контузію, каліцтво) під час захисту Батьківщини, після закінчення стаціонарного лікування у військовому (цивільному) лікарняному закладі охорони здоров`я (у тому числі закордонному) одночасно надаються медичні висновки про ступінь важкості поранення для прийняття рішення командирами військових частин цих військовослужбовців щодо надання їм відпустки для лікування після тяжкого поранення та виплати винагороди у розмірі 100000 гривень за час цієї відпустки.

Колегія суддів з`ясувала, що згідно довідки військової частини НОМЕР_1 від 17 січня 2025 року №1565/256 позивач 30 листопада 2024 року одержав вогнепальні осколкові сліпі поранення лівого стегна та лівої стопи через виконання службових обов`язків та бойових завдань із захисту Батьківщини.

Отже, матеріали справи містять визначену п. 12 розділу XXXIV Порядку №260 довідку про обставини травми, що видана військовою частиною, де позивач проходив військову службу, про обставини отримання позивачем 30.11.2024 року поранення під час захисту Батьківщини.

У подальшому, позивач згідно відомостей виписки із медичної карти амбулаторного (стаціонарного) хворого №7331 з 30.11.2024 року по 11.12.2024 року перебував на стаціонарному лікуванні у закладі охорони здоров`я з діагнозом – осколкове вогнепальне сліпе поранення лівого стегна, вогнепальний перелом лівої стопи.

За цих обставин, враховуючи приписи п.11 та 12 розділу XXXIV Порядку №260, колегія суддів дійшла висновку, що позивач має право на включення його до наказу про виплату додаткової винагороди в розмірі 100 000 гривень згідно постанови КМУ №168 за період з 30.11.2024 року по 11.12.2024 року, у якому позивач перебував на стаціонарному лікуванні в закладі охорони здоров`я у зв`язку з пораненням, отриманим після введення воєнного стану та пов`язаним із захистом Батьківщини. Докази виконання військовою частиною приписів п.11 XXXIV Порядку №260 за період з 30.11.2024 року по 11.12.2024 року матеріали справи не містять.

Відтак, керуючись ч.2 ст.9 КАС України, колегія суддів дійшла висновку про наявність підстав визнати протиправною бездіяльність військової частини НОМЕР_1 стосовно нарахування та виплати позивачу додаткової винагороди в розмірі 100 000 гривень згідно постанови КМУ №168 за період з 30.11.2024 року по 11.12.2024 року, у якому позивач перебував на стаціонарному лікуванні в закладі охорони здоров`я у зв`язку з пораненням, отриманим після введення воєнного стану та пов`язаним із захистом Батьківщини, зобов`язати військову частину НОМЕР_1 нарахувати та виплатити позивачу додаткову винагороду в розмірі 100 000 гривень згідно постанови КМУ №168 за період з 30.11.2024 року по 11.12.2024 року, у якому позивач перебував на стаціонарному лікуванні в закладі охорони здоров`я у зв`язку з пораненням, отриманим після введення воєнного стану та пов`язаним із захистом Батьківщини.

Апеляційний суд зауважує, що оскільки військова частина взагалі не здійснила нарахування позивачу додаткової винагороди в розмірі 100 000 гривень згідно постанови КМУ №168 за період з 30.11.2024 року по 11.12.2024 року, є передчасними вимоги про стягнення сум додаткової винагороди з військової частини, а отже ці вимоги задоволенню не підлягають.

Апеляційний суд звертає увагу, що негайне виконання в межах суми платежу за один місяць застосовується у разі стягнення грошових сум. Оскільки вимоги щодо стягнення винагороди задоволенню не підлягають, негайне виконання рішення суду не застосовується.

Апеляційним судом з`ясовано, що згідно довідки ВЛК від 11.12.2024 року №2700 визначено поранення позивача – Так, пов`язане з проходженням військової служби, потребує відпустки для лікування у зв`язку із пораненням на 30 календарних діб.

Крім того, згідно довідки ВЛК від 16 січня 2025 року №488, вказано, що у позивача травма, поранення від 30.11.2024 року, Так, пов`язані із проходженням військової служби, згідно наказу МОЗ від 04.07.2004 р. №370 травма, поранення легкого ступеня, позивач потребує відпустки для лікування з зв`язку із травмою, пораненням на 30 календарних днів.

Отже, за відомостями довідки ВЛК позивач отримав 30.11.2024 року травму (поранення) – легкого ступеня, саме через таку травму (поранення) позивачу згідно рішення ВЛК надавались відпустки для лікування з 12.12.2024 року по лютий 2025 року.

Колегія суддів зауважує, що в силу положень п.11 розділу XXXIV Порядку №260 до наказів про виплату додаткової винагороди в розмірі 100 000 гривень включаються військовослужбовці, які перебувають у відпустці для лікування після поранення (контузії, травми або каліцтва) у зв`язку з отриманням саме тяжкого поранення за висновком (постановою) військово-лікарської (лікарсько-експертної, медичної) комісії.

Натомість, у спірному випадку позивач з 12.12.2024 року по лютий 2025 року перебував у відпустці для лікування травми (поранення) у зв`язку з отриманням легкого поранення за висновком (постановою) ВЛК.

Отже, апеляційний суд дійшов висновку, що відсутні підстави згідно п.11 розділу XXXIV Порядку №260 для включення позивача до наказів про виплату додаткової винагороди в розмірі 100 000 гривень згідно постанови КМУ №168 за період відпустки позивача з 12.12.2024 року по лютий 2025 року, оскільки позивач за висновком ВЛК отримав 30.11.2024 року легке (тобто не тяжке) поранення. Таким чином, військовою частиною НОМЕР_1 не допущено протиправну бездіяльність стосовно нарахування та виплати позивачу додаткової винагороди в розмірі 100 000 гривень згідно постанови КМУ №168 за період відпустки позивача з 12.12.2024 року по лютий 2025 року, а тому в цій частині підстав для задоволення позову немає.

Стосовно допомоги на оздоровлення за 2025 рік.

Згідно п.1 розділу XXIII Порядку №260 військовослужбовцям, крім військовослужбовців строкової військової служби, які набули (набувають) право на отримання щорічної основної (канікулярної) відпустки, один раз на рік виплачується грошова допомога для оздоровлення в розмірі місячного грошового забезпечення.

Згідно п.2 розділу XXIII Порядку №260 грошова допомога для оздоровлення надається військовослужбовцям у разі вибуття їх у щорічну основну відпустку повної тривалості, або у другу частину щорічної основної відпустки (у тому числі в дозволених випадках за невикористану відпустку за минулі роки), або без вибуття у відпустку (за їх рапортом протягом поточного року) на підставі наказу командира військової частини, а командиру (начальнику) - на підставі наказу вищого командира (начальника) із зазначенням у ньому суми грошової допомоги.

Отже, згідно розділу XXIII Порядку №260 грошова допомога на оздоровлення може надаватися військовослужбовцю зокрема без вибуття у відпустку. У такому випадку грошова допомога на оздоровлення надається за рапортом військовослужбовця протягом поточного року.

У спірному випадку, позивач у лютому 2025 року, у зв`язку з відсутністю інформації щодо фактичного місцезнаходження військової частини НОМЕР_1 , звернувся до Міністерства оборони України стосовно передачі до військової частини НОМЕР_1 рапорту щодо виплати позивачу грошової допомоги для оздоровлення за 2025 рік.

Відтак, колегія суддів дійшла висновку та військовою частиною НОМЕР_1 не спростовано, що позивач виконав вимоги п.2 розділу XXIII Порядку №260, а тому мав право на нарахування та виплату грошової допомоги для оздоровлення за 2025 рік, проте доказів нарахування та виплати військовою частиною НОМЕР_1 позивачу такої допомоги матеріали справи не містять.

Таким чином, керуючись ч.2 ст.9 КАС України, колегія суддів зазначає, що з метою належного захисту прав позивача наявні підстави визнати протиправною бездіяльність військової частини НОМЕР_1 стосовно нарахування та виплати позивачу грошової допомоги для оздоровлення за 2025 рік, зобов`язати військову частину НОМЕР_1 нарахувати та виплатити позивачу грошову допомогу для оздоровлення за 2025 рік.

Разом з тим, що оскільки військова частина взагалі не здійснила нарахування позивачу грошової допомоги для оздоровлення за 2025 рік, є передчасними вимоги про стягнення з військової частини НОМЕР_1 такої допомоги, а отже ці вимоги задоволенню не підлягають.

Крім того, за відсутності нарахування позивачу грошової допомоги для оздоровлення за 2025 рік та додаткової винагороди згідно постанови КМУ №168 за період з 30.11.2024 року по 11.12.2024 року, підстав для забезпечення фінансування – не було, а отже є передчасними вимоги зобов`язати Міністерство оброни України забезпечити фінансування Військової частини НОМЕР_1 для вищезгаданих нарахувань.

Колегія суддів зауважує, що визнання протиправною бездіяльності Міністерства оборони України та зобов`язання Міністерства оборони України передати Військовій частині НОМЕР_1 рапорти позивача від 09 січня 2025 року, від 03 лютого 2025 року та 04 лютого 2025 року, визнання протиправною бездіяльності військової частини Військової частини НОМЕР_1 стосовно рапортів позивача не є належним та ефективним способом захисту прав позивача, оскільки це не призводить до відновлення прав позивача у спірному випадку, адже нарахування не залежать від розгляду рапортів позивача. В свою чергу, матеріалами справи підтверджено право позивача на нарахування та виплату додаткової винагороди згідно постанови КМУ №168 за період з 30.11.2024 року по 11.12.2024 року та допомоги на оздоровлення за 2025 рік, а повноваження військової частини щодо такого нарахування і виплати не є дискреційними, адже іншого варіанту поведінки у військової частини не існує.

Підсумовуючи, керуючись ст.317 КАС України, суд апеляційної інстанції вважає за необхідне апеляційну скаргу задовольнити частково, рішення суду першої інстанції скасувати та ухвалити нову постанову про часткове задоволення позову.

Керуючись ст. ст. 241-245, 250, 315, 317, 321, 322, 327, 329 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

УХВАЛИВ:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - задовольнити частково.

Рішення Запорізького окружного адміністративного суду від 16 квітня 2026 року у справі №280/729/26 – скасувати та ухвалити нову постанову про часткове задоволення позову.

Визнати протиправною бездіяльність військової частини НОМЕР_1 стосовно нарахування та виплати ОСОБА_1 додаткової винагороди в розмірі 100 000 гривень згідно постанови Кабінету Міністрів України від 28 лютого 2022 року № 168 за період з 30.11.2024 року по 11.12.2024 року, у якому ОСОБА_1 перебував на стаціонарному лікуванні в закладі охорони здоров`я у зв`язку з пораненням, отриманим після введення воєнного стану та пов`язаним із захистом Батьківщини.

Зобов`язати військову частину НОМЕР_1 нарахувати та виплатити ОСОБА_1 додаткову винагороду в розмірі 100 000 гривень згідно постанови Кабінету Міністрів України від 28 лютого 2022 року № 168 за період з 30.11.2024 року по 11.12.2024 року, у якому ОСОБА_1 перебував на стаціонарному лікуванні в закладі охорони здоров`я у зв`язку з пораненням, отриманим після введення воєнного стану та пов`язаним із захистом Батьківщини.

Визнати протиправною бездіяльність військової частини НОМЕР_1 стосовно нарахування та виплати ОСОБА_1 грошової допомоги для оздоровлення за 2025 рік.

Зобов`язати військову частину НОМЕР_1 нарахувати та виплатити ОСОБА_1 грошову допомогу для оздоровлення за 2025 рік.

В іншій частині позову відмовити.

Постанова суду набирає законної сили з дати ухвалення, може бути оскаржена в касаційному порядку у випадках та строки, передбачені ст.ст.328, 329 КАС України.

Головуючий - суддя Я.В. Семененко

суддя О.В. Головко

суддя І.Ю. Добродняк