Постанова від 27 серпня 2026 р. у справі №160/2122/26 — Третій апеляційний адміністративний суд

ТРЕТІЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

і м е н е м У к р а ї н и

28 серпня 2026 року м. Дніпросправа № 160/2122/26

Третій апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

головуючого - судді Семененка Я.В. (доповідач),

суддів: Головко О.В., Добродняк І.Ю.,

розглянувши в порядку письмового провадження в місті Дніпрі апеляційну скаргу Управління соціальної політики Нікопольської міської ради

на рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 07 травня 2026 року (суддя О.М. Неклеса) у справі № 160/2122/26 за позовом ОСОБА_1 до Управління соціальної політики Нікопольської міської ради про визнання протиправною відмови, зобов`язання вчинити певні дії,-

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 звернулась до суду з адміністративним позовом до Управління соціальної політики Нікопольської міської ради, у якому просила:

- визнати протиправною відмову Управління соціальної політики Нікопольської міської ради, викладену у листі від 19.09.2025 №2996;

- зобов`язати Управління соціальної політики Нікопольської міської ради повторно розглянути заяву позивачки та надати статус члена сім`ї загиблого (померлого) Захисника.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що син позивачки проходив військову службу у Збройних Силах України з 12.03.2022 по 26.08.2024. Сином позивачки було отримано захворювання, пов`язане з проходженням військової служби, у результаті якого він помер. Позивачка звернулась до відповідача з заявою про встановлення статусу члена сім`ї загиблого (померлого) Захисника. Проте, відповідачем позивачці протиправно відмовлено, оскільки причина смерті сина позивачки не пов`язана з безпосередньою участю у бойових діях.

Рішенням Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 07 травня 2026 року адміністративний позов задоволено.

Судом першої інстанції зазначено, що ОСОБА_2 брав безпосередню участь у бойових діях або у забезпеченні здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії та отримав захворювання під час проходження військової служби, яке призвело до смерті. Крім того, йому за життя надано статус учасника бойових дій.

Суд першої інстанції зауважив, що наявними у справі доказами підтверджено наявність у сина позивачки захворювання, пов`язаного з проходженням військової служби, яке призвело до подальшої смерті.

Таким чином, зважаючи на встановлену законодавством правову регламентацію спірних правовідносин та з урахуванням фактичних обставин справи, суд першої інстанції дійшов висновку, що позивачка, відповідно до вимог Закону №3551-XII, має право на встановлення статусу члена сім`ї загиблого (померлого) Захисника чи Захисниці України.

Не погодившись з рішенням суду першої інстанції, Управління соціальної політики

Нікопольської міської ради подало апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на неправильне застосування судом норм матеріального та процесуального права, просить рішення суду першої інстанції скасувати та ухвалити нове рішення про відмову у задоволенні позовних вимог.

Обґрунтовуючи вимоги апеляційної скарги, скаржник вказує, що причина смерті ОСОБА_2 встановлена протоколом засідання штатної військово-лікарської комісії №2025-0724-1938-3374-0 від 24.07.2025 року як захворювання, яке призвело до смерті, та причина смерті, Так, пов`язані з проходженням військової служби. Скаржник наполягає, що спірна відмова є правомірною згідно Закону №3551, а отже позовні вимоги задоволенню не підлягають.

Позивачка подала відзив на апеляційну скаргу, в якому просить рішення суду першої інстанції залишити без змін, як законне та обґрунтоване.

Дослідивши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, перевіривши правильність застосування судом норм матеріального та процесуального права, правову оцінку досліджених судом доказів по справі, суд апеляційної інстанції вважає за необхідне зазначити наступне.

Встановлені обставини справи свідчать про те, що згідно свідоцтва про народження позивачка є матір`ю ОСОБА_2 .

Довідкою військово-лікарської комісії від 01.12.2023 №10057 підтверджено наявність у ОСОБА_2 захворювання, пов`язаного з проходженням військової служби.

Свідоцтвом про хворобу №583/3 від 05.08.2024 підтверджено пов`язаність захворювання ОСОБА_2 з проходженням військової служби та визнано непридатним до військової служби з виключенням з військового обліку на підставі статті 22а графи ІІ Розкладу хвороб.

Відповідно до свідоцтва про смерть серії НОМЕР_1 від 20.06.2025, ОСОБА_2 помер ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Позивачка звернулась до Управління соціальної політики Нікопольської міської ради з заявою про надання їй статусу члена сім`ї загиблого.

Листом від 19.09.2025 №2996 Управлінням соціальної політики Нікопольської міської ради повідомлено позивачці про те, що ОСОБА_2 за життя мав статус учасника бойових дій та ІІ групу інвалідності, пов`язану з проходженням військової служби, отже, за його життя захворювання, яке спричинило інвалідність, одержане ним в період проходження військової служби, а не під час захисту Батьківщини чи участю в бойових діях. Причина захворювання, яке призвело до інвалідності, а також причина смерті, зазначена у рішенні штатної військово-лікарської комісії, не отримана під час захисту Батьківщини, під час перебування на фронті або в період проходження військової служби (у тому числі на території інших держав) під час воєнних дій та конфліктів. Таким чином, вказане формулювання ВЛК стосовно причин смерті військовослужбовця ОСОБА_2 не відповідає вимогам п. 1 ч. 1 ст. 10 Закону №3511, тому, для встановлення членам родини померлого ОСОБА_2 статусу члена сім`ї загиблого (померлого) ветерана війни та видачі посвідчення «Член сім`ї загиблого (померлого) ветерана війни» позивачці, немає підстав.

Не погодившись з такою відмовою, позивачка звернулася з позовом до суду.

Переглядаючи рішення суду в межах доводів апеляційної скарги колегія суддів виходить із такого.

Закон України від 22.10.1993 № 3551-XII «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» (далі Закон №3551) визначає правовий статус ветеранів війни, забезпечує створення належних умов для їх життєзабезпечення, сприяє формуванню в суспільстві шанобливого ставлення до них.

Позивачка вважає, що відповідач відмовив у наданні статусу члена сім`ї загиблого (померлого) Захисника України всупереч приписам п.5 ч.1 ст.10-1 Закону №355.

Відповідно до п.5 ч.1 ст.10-1 Закону №3551-XII (в редакції, яка діяла на момент виникнення спірних правовідносин), до сімей загиблих (померлих) Захисників і Захисниць України належать: сім`ї військовослужбовців (резервістів, військовозобов`язаних, добровольців Сил територіальної оборони) Збройних Сил України, Національної гвардії України, Служби безпеки України, Служби зовнішньої розвідки України, Державної прикордонної служби України, Державної спеціальної служби транспорту, військовослужбовців військових прокуратур, осіб рядового та начальницького складу підрозділів оперативного забезпечення зон проведення антитерористичної операції центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну податкову політику, державну політику у сфері державної митної справи, поліцейських, осіб рядового, начальницького складу, військовослужбовців Міністерства внутрішніх справ України, Управління державної охорони України, Державної служби спеціального зв`язку та захисту інформації України, Державної служби України з надзвичайних ситуацій, Державної пенітенціарної служби України, особи, які входили до складу добровольчого формування територіальної громади, інших утворених відповідно до законів України військових формувань, які захищали незалежність, суверенітет та територіальну цілісність України і брали безпосередню участь в антитерористичній операції, забезпеченні її проведення, перебуваючи безпосередньо в районах антитерористичної операції у період її проведення, у здійсненні заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії російської федерації у Донецькій та Луганській областях, забезпеченні їх здійснення, перебуваючи безпосередньо в районах та у період здійснення зазначених заходів, у заходах, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв`язку з військовою агресією російської федерації проти України та загинули (пропали безвісти), померли внаслідок поранення, контузії, каліцтва або захворювання, одержаних під час безпосередньої участі в антитерористичній операції, забезпеченні її проведення, перебуваючи безпосередньо в районах антитерористичної операції у період її проведення, під час безпосередньої участі у здійсненні заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії російської федерації у Донецькій та Луганській областях, у забезпеченні їх здійснення, перебуваючи безпосередньо в районах та у період здійснення зазначених заходів, під час безпосередньої участі у заходах, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв`язку з військовою агресією російської федерації проти України, а також сім`ї працівників підприємств, установ, організацій, які залучалися до забезпечення проведення антитерористичної операції, забезпечення здійснення заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії російської федерації у Донецькій та Луганській областях, до здійснення заходів, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв`язку з військовою агресією російської федерації проти України, та загинули (пропали безвісти), померли внаслідок поранення, контузії, каліцтва або захворювання, одержаних під час забезпечення проведення антитерористичної операції безпосередньо в районах та у період її проведення, забезпечення здійснення заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії російської федерації у Донецькій та Луганській областях, здійснення заходів, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв`язку з військовою агресією російської федерації проти України, перебуваючи безпосередньо в районах та у період здійснення зазначених заходів.

Позивачка наполягає, що вона має право на отримання статусу члена сім`ї загиблого (померлого) Захисника, оскільки її син ОСОБА_2 – військовослужбовець Збройних Сил України, брав безпосередню участь у заходах, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв`язку з військовою агресією Російської Федерації проти України та помер внаслідок захворювання, пов`язаного з проходженням військової служби, яка полягала у безпосередній участі у заходах, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв`язку з військовою агресією Російської Федерації проти України.

Порядок надання статусу члена сім`ї загиблого (померлого) Захисника чи Захисниці України (далі Порядок №740) затверджено постановою Кабінету Міністрів України від 23 вересня 2015 р. № 740.

Згідно п.4 Порядку №740 підставою для надання заявникам статусу члена сім`ї загиблого (померлого) Захисника чи Захисниці України для заявників з числа членів сімей осіб, зазначених у пункті 5 частини першої статті 10-1 Закону №3551, є:

свідоцтво про смерть або рішення суду про визнання безвісно відсутнім;

документи про безпосередню участь особи, яка захищала незалежність, суверенітет та територіальну цілісність України і брала безпосередню участь в антитерористичній операції, забезпеченні її проведення, перебуваючи безпосередньо в районах антитерористичної операції у період її проведення, у здійсненні заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії Російської Федерації у Донецькій та Луганській областях, забезпеченні їх здійснення, перебуваючи безпосередньо в районах та у період здійснення зазначених заходів, і загинула (пропала безвісти) або померла внаслідок травми (поранення, контузії, каліцтва) або захворювання, одержаних під час безпосередньої участі в антитерористичній операції, забезпеченні її проведення, перебуваючи безпосередньо в районах антитерористичної операції у період її проведення, під час безпосередньої участі у здійсненні заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії Російської Федерації у Донецькій та Луганській областях, у забезпеченні їх здійснення, перебуваючи безпосередньо в районах та у період здійснення зазначених заходів, довідка про безпосередню участь особи у заходах, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв`язку з військовою агресією Російської Федерації проти України, за формою згідно з додатком 1, видана командиром (начальником) військової частини (органу, підрозділу), у складі якої особа, що загинула (померла), брала участь у заходах, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв`язку з військовою агресією Російської Федерації проти України, або довідка (копія, витяг) галузевого державного архіву, іншої архівної установи, яка містить достатні докази про безпосередню участь особи у заходах, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв`язку з військовою агресією Російської Федерації проти України, - у разі, коли військову частину (орган, підрозділ) розформовано;

постанова (рішення) відповідної військово-лікарської (лікарсько-експертної, медичної) комісії (крім випадків, коли особа пропала безвісти).

Згідно п.16 Порядку №740 місцевий структурний підрозділ з питань ветеранської політики за задекларованим/зареєстрованим місцем проживання (перебування) або за адресою фактичного місця проживання (для внутрішньо переміщених осіб) заявника відмовляє заявнику у наданні статусу члена сім`ї загиблого (померлого) Захисника чи Захисниці України у разі коли причина смерті внаслідок травми (поранення, контузії, каліцтва) або захворювання особи, яка загинула (пропала безвісти) або померла, не пов`язана із безпосередньою участю в антитерористичній операції, забезпеченні її проведення, здійсненні заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії Російської Федерації в Донецькій та Луганській областях, забезпеченні їх здійснення або заходах, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв`язку з військовою агресією Російської Федерації проти України.

Матеріалами справи підтверджено та не заперечується відповідачем те, що ОСОБА_2 брав безпосередню участь у бойових діях або у забезпеченні здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії та отримав захворювання під час проходження військової служби, яке призвело до смерті.

Крім того, ОСОБА_2 за життя надано статус учасника бойових дій, що також не заперечується відповідачем.

Довідкою військово-лікарської комісії від 01.12.2023 №10057 підтверджено наявність у ОСОБА_2 захворювання, пов`язаного з проходженням військової служби.

Свідоцтвом про хворобу №583/3 від 05.08.2024 підтверджено пов`язаність захворювання ОСОБА_2 з проходженням військової служби та визнано непридатним до військової служби з виключенням з військового обліку на підставі статті 22а графи ІІ Розкладу хвороб.

Згідно довідки до акта огляду медико-соціальною експертною комісією (видається інваліду) серії 12ААД №090384 від 09.10.2024 ОСОБА_2 встановлено інвалідність третьої групи з 24.09.2024, причина інвалідності: захворювання, ТАК, пов`язане з проходженням військової служби.

Отже, наявними у справі доказами підтверджено наявність у сина позивачки захворювання, пов`язаного з проходженням військової служби, яке призвело до подальшої смерті.

Ураховуючи встановлені обставини справи, які свідчать про те, що син позивачки безпосередньо приймав участь у заходах, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв`язку з військовою агресією Російської Федерації проти України та за час військової служби набув захворювання, яке призвело до смерті, суд апеляційної інстанції погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що позивачка відповідно до вимог ст. 10 Закону №3551-XII, має право на встановлення статусу члена сім`ї загиблого (померлого) Захисника чи Захисниці України.

З цих підстав суд апеляційної інстанції вважає за необхідне апеляційну скаргу залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції без змін.

Керуючись ст. ст. 241-245, 250, 315, 316, 321, 322, 327, 329 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

УХВАЛИВ:

Апеляційну скаргу Управління соціальної політики Нікопольської міської ради залишити без задоволення, а рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 07 травня 2026 року у справі № 160/2122/26 – без змін.

Постанова суду набирає законної сили з дати ухвалення, може бути оскаржена в касаційному порядку у випадках та строки, передбачені ст.ст.328, 329 КАС України.

Головуючий - суддя Я.В. Семененко

суддя О.В. Головко

суддя І.Ю. Добродняк