Постанова від 27 серпня 2026 р. у справі №280/1009/26 — Третій апеляційний адміністративний суд

ТРЕТІЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

і м е н е м У к р а ї н и

28 серпня 2026 року м. Дніпросправа № 280/1009/26

Третій апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

головуючого - судді Семененка Я.В. (доповідач),

суддів: Головко О.В., Добродняк І.Ю.,

розглянувши в порядку письмового провадження в місті Дніпрі апеляційну скаргу Головного управління Національної гвардії України

на рішення Запорізького окружного адміністративного суду від 24 квітня 2026 року (суддя І.В. Новікова) у справі № 280/1009/26 за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Національної гвардії України про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити дії,-

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 звернувся до суду з адміністративним позовом до Головного управління Національної гвардії України, у якому просив:

- визнати протиправним і скасувати рішення Комісії Головного управління Національної гвардії України щодо виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), каліцтва або інвалідності військовослужбовців, військовозобов`язаних, резервістів та осіб, звільнених з військової служби, що сталися після 01 січня 2014 року, оформлене протоколом від 26.12.2025 №1022/168 щодо відмови у призначенні позивачу одноразової грошової допомоги;

- зобов`язати Головне управління Національної гвардії України призначити і виплатити позивачу одноразову грошову допомогу внаслідок смерті ОСОБА_2 відповідно до Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей».

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що позивач є батьком ОСОБА_2 , який проходив військову службу у військовій частині НОМЕР_1 Національної гвардії України на посаді фельдшера медичного пункту гаубичного артилерійського дивізіону окремого загону спеціального призначення « ІНФОРМАЦІЯ_1 » та загинув ІНФОРМАЦІЯ_2 під час виконання бойових завдань у м. Маріуполі Донецької області. Позивач зазначає, що тіло ОСОБА_2 не вдалось евакуювати, тому факт смерті було встановлено рішенням Київського районного суду міста Одеси від 13.12.2022 №947/29349/22. Актовим записом від 27.02.2023 №2396 вказану інформацію внесено до ДРАЦС та видно свідоцтво про смерть. Позивач вказує, що у вересні 2025 року він через ВЧ НОМЕР_1 НГУ звернувся до відповідача з заявою про виплату йому одноразової грошової допомоги, проте протоколом комісії ГУ НГУ від 26.12.2025 №1022/168 у виплаті ОГД було відмовлено через те, що позивачем пропущено 3-х річний строк звернення. Позивач вважає, що такий висновок відповідача є безпідставним, оскільки лише Актовим записом від 27.02.2023 №2396 інформацію про смерть ОСОБА_2 внесено до ДРАЦС та видно свідоцтво про смерть. Позивач зазначає, що тільки маючи свідоцтво про смерть члени сім`ї могли подати заяву на ОГД та подаючи таку заяву 03.09.2025 позивач не

пропустив 3-річний строк на звернення.

Рішенням Запорізького окружного адміністративного суду від 24 квітня 2026 року адміністративний позов задоволено частково:

- визнано протиправним та скасовано рішення Комісії Головного управління Національної гвардії України щодо виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), каліцтва або інвалідності військовослужбовців, військовозобов`язаних, резервістів та осіб, звільнених з військової служби, що сталися після 01 січня 2014 року, оформлене протоколом від 26.12.2025 №1022/168 щодо відмови у призначенні позивачу одноразової грошової допомоги;

- зобов`язано Головне управління Національної гвардії України призначити позивачу одноразову грошову допомогу у зв`язку із загибеллю ОСОБА_2 , відповідно до Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей».

В задоволенні решти вимог – відмовлено.

Судом першої інстанції зазначено, що відповідно до пункту 2 Постанови №168 (в редакції на дату звернення позивача за отриманням ОГД), особи, які мають право на отримання одноразової грошової допомоги, передбаченої цією постановою, можуть його реалізувати протягом трьох років з дня виникнення у них такого права. Днем виникнення такого права є дата складання актового запису про смерть, зазначена у свідоцтві про смерть особи, зазначеної у пунктах 1-1-2 цієї постанови, загибель якої сталася в період воєнного стану або смерть якої настала внаслідок причин, зазначених в абзаці першому цього пункту, не пізніше ніж через три роки після поранення (контузії, травми, каліцтва).

Суд першої інстанції вказав, на момент звернення позивача за отриманням ОГД, чинне законодавство передбачало, що днем виникнення права на отримання ОГД є дата складання актового запису про смерть, зазначена у свідоцтві про смерть особи.

Суд першої інстанції врахував, що дата складання актового запису про смерть ОСОБА_2 №2396 27.02.2023.

Суд першої інстанції вважав, що позивач звернувся за отриманням ОГД 03.09.2025, тобто у межах 3-х річного строку від дня виникнення права на отримання ОГД.

Суд першої інстанції звернув увагу, що до 27.02.2023 позивач не мав змоги реалізувати право на отримання ОГД, оскільки лише 27.02.2023 було складено свідоцтво про смерть ОСОБА_2 , яке є обов`язковим документом для розгляду питання про виплату ОГД.

За таких обставин, суд першої інстанції вказав, що посилання відповідача на те, що днем виникнення права на отримання ОГД є 26.03.2022 є безпідставними, а відмова у призначенні ОГД – протиправною.

Не погодившись з рішенням суду першої інстанції, Головне управління Національної гвардії України подало апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на неправильне застосування судом норм матеріального та процесуального права, просить рішення суду першої інстанції скасувати та ухвалити нове рішення про відмову у задоволенні позовних вимог.

Обґрунтовуючи вимоги апеляційної скарги, скаржник вказує, що станом на день загибелі військовослужбовця ОСОБА_2 день виникнення права на отримання спірної допомоги визначався датою смерті, зазначеною у свідоцтві про смерть. Зауважує, що дата смерті, зазначена у свідоцтві про смерть військовослужбовця ОСОБА_2 26.03.2022, заяву про отримання спірної допомоги позивач подав 03.09.2025 року, тобто з пропуском трирічного строку на реалізацію права на отримання спірної допомоги. Відтак, скаржник наполягає, що спірне рішення, оформлене протоколом від 26.12.2025 №1022/168, щодо відмови у призначенні позивачу одноразової грошової допомоги є правомірним, а отже позов задоволенню не підлягає.

Позивач подав відзив на апеляційну скаргу, в якому просить рішення суду першої інстанції залишити без змін, як законне та обґрунтоване.

Дослідивши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, перевіривши правильність застосування судом норм матеріального та процесуального права, правову оцінку досліджених судом доказів по справі, суд апеляційної інстанції вважає за необхідне зазначити наступне.

Встановлені обставини справи свідчать про те, що позивач є батьком загиблого військовослужбовця Національної гвардії України ОСОБА_2 , який загинув ІНФОРМАЦІЯ_2 під час захисту Батьківщини.

03.09.2025 позивач подав відповідачу заяву про отримання ОГД у зв`язку зі смертю сина ОСОБА_2 . У задоволенні вказаної заяви було відмовлено у зв`язку з пропуском позивачем трирічного строку на реалізацію права на отримання ОГД.

Вважаючи протиправним рішення Комісії Головного управління Національної гвардії України щодо виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), каліцтва або інвалідності військовослужбовців, військовозобов`язаних, резервістів та осіб, звільнених з військової служби, що сталися після 01 січня 2014 року, оформлене протоколом від 26.12.2025 №1022/168 щодо відмови у призначенні позивачу одноразової грошової допомоги, позивач звернувся до суду за захистом своїх прав.

Переглядаючи рішення суду в межах доводів апеляційної скарги колегія суддів виходить із такого.

Закон України від 20.12.1991 № 2011-XII «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» (далі Закон №2011-ХІІІ) визначає основні засади державної політики у сфері соціального захисту військовослужбовців та членів їх сімей, встановлює єдину систему їх соціального та правового захисту, гарантує військовослужбовцям та членам їх сімей в економічній, соціальній, політичній сферах сприятливі умови для реалізації їх конституційного обов`язку щодо захисту Вітчизни та регулює відносини у цій галузі.

Згідно ст.16 Закону №2011-ХІІІ одноразова грошова допомога у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобов`язаних та резервістів, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві (далі - одноразова грошова допомога), - гарантована державою виплата, що здійснюється особам, які згідно з цим Законом мають право на її отримання.

Відповідно до ст.16-3 Закону №2011-ХІІІ особи, які мають право на отримання одноразової грошової допомоги, передбаченої цим Законом, можуть реалізувати його протягом трьох років з дня виникнення у них такого права.

Позивач у вересні 2025 року звернувся із заявою щодо виплати йому одноразової грошової допомоги у зв`язку із загибеллю сина військовослужбовця ОСОБА_2 під час дії воєнного стану.

Спірним рішенням Комісії Головного управління Національної гвардії України, яке оформлене протоколом від 26.12.2025 №1022/168, позивачу відмовлено у призначенні одноразової грошової допомоги, що передбачена приписами постанови Кабінету Міністрів України 28 лютого 2022 р. № 168 «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім`ям під час дії воєнного стану».

Відмову відповідача обґрунтовано пропуском позивачем трирічного строку на реалізацію права на отримання одноразової грошової допомоги.

Кабінет Міністрів України видав постанову від 28 лютого 2022 р. № 168 «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім`ям під час дії воєнного стану».

Згідно п.2 постанови КМУ №168 станом на 26.03.2022 року (день загибелі (смерті) військовослужбовця Національної гвардії України ОСОБА_2 ) було визначено, що сім`ям загиблих осіб, зазначених у пункті 1 цієї постанови, виплачується одноразова грошова допомога в розмірі 15 000 000 гривень, яка розподіляється рівними частками на всіх отримувачів, передбачених у статті 16-1 Закону України “Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей”.

Порядок призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобов`язаних та резервістів, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві (далі Порядок №975 станом на 26.03.2022 року) затверджено постановою Кабінету Міністрів України від 25 грудня 2013 р. № 975.

Згідно п.3 Порядку №975 днем виникнення права на отримання одноразової грошової допомоги є у разі загибелі (смерті) військовослужбовця, військовозобов`язаного та резервіста - дата смерті, що зазначена у свідоцтві про смерть.

Згідно п.10 Порядку №975 члени сім`ї, батьки та утриманці загиблого (померлого), яким призначається та виплачується одноразова грошова допомога, подають за місцем проходження служби (зборів) військовослужбовця, військовозобов`язаного та резервіста або уповноваженим структурним підрозділам державних органів, на які покладаються функції щодо підготовки необхідних для призначення пенсії документів (далі - уповноважений орган), такі документи:

заяву кожного повнолітнього члена сім`ї, батьків та утриманців загиблого (померлого), які мають право на отримання допомоги, а у разі наявності малолітніх та/або неповнолітніх дітей - іншого з батьків або опікунів чи піклувальників дітей про виплату одноразової грошової допомоги;

витяг з наказу про виключення загиблого (померлого) військовослужбовця, військовозобов`язаного та резервіста із списків особового складу військової частини (підрозділу, органу);

витяг з особової справи про склад сім`ї військовослужбовця, військовозобов`язаного та резервіста, призваного на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві.

До заяви додається зокрема копія свідоцтва про смерть військовослужбовця, військовозобов`язаного та резервіста.

У спірному випадку встановлено, що рішенням Київського районного суду міста Одеси від 13.12.2022 по справі №947/29349/22 встановлено факт смерті особи – ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , громадянина України, уродженця м.Василівка Василівського району Запорізької області, Україна, помер ІНФОРМАЦІЯ_2 у місті Маріуполі Донецької області, у віці 25 років, причина смерті: «вогнепальне поранення, несумісне з життям».

Закон України від 01.07.2010 № 2398-VI «Про державну реєстрацію актів цивільного стану» визначає правові та організаційні засади державної реєстрації актів цивільного стану.

Згідно ст.17 Закону № 2398-VI державна реєстрація смерті проводиться органом державної реєстрації актів цивільного стану на підставі:

1) документа встановленої форми про смерть, виданого закладом охорони здоров`я або судово-медичною установою;

2) рішення суду про встановлення факту смерті особи в певний час або про оголошення її померлою.

Згідно ст.18 Закону № 2398-VI про факт державної реєстрації акта цивільного стану органами державної реєстрації актів цивільного стану видається відповідне свідоцтво.

Колегія суддів зауважує, що до ухвалення рішення суду про встановлення факту смерті ОСОБА_2 , позивач не міг звернутися для здійснення державної реєстрації смерті ОСОБА_2 , що створювало у позивача відсутність можливості отримати свідоцтво про смерть ОСОБА_2 , копія якого в силу положень п.10 Порядку №975 має бути додана до заяви щодо виплати одноразової грошової допомоги.

Тобто, лише після ухвалення 13.12.2022 року рішення суду по справі №947/29349/22 позивач фактично отримав змогу звернутися для здійснення державної реєстрації смерті ОСОБА_2 та відповідно отримати свідоцтво про смерть ОСОБА_2 , яке є необхідним згідно положень п.10 Порядку №975 для реалізації права на виплату одноразової грошової допомоги.

Таким чином, позивач фактично міг реалізувати своє право на отримання одноразової грошової допомоги згідно постанови КМУ №168 та Порядку №975 лише з 13.12.2022 року. При цьому, актовий запис про смерть ОСОБА_2 був вчинений уповноваженим органом лише 27.02.2023.

Отже, до ухвалення судового рішення та до дати вчинення актового запису про смерть позивач з об`єктивних причин не міг реалізувати право на отримання одноразової грошової допомоги.

Позивач звернувся із заявою щодо реалізації свого права на одноразову грошову допомогу згідно постанови КМУ №168 у вересні 2025 року, тобто протягом трьох років з дня, коли позивач міг реалізувати своє право на отримання одноразової грошової допомоги згідно постанови КМУ №168, однак ця обставина відповідачем не була врахована.

Відтак, колегія суддів дійшла висновку, що спірне рішення комісії Головного управління Національної гвардії України, оформлене протоколом від 26.12.2025 №1022/168, щодо відмови у призначенні позивачу одноразової грошової допомоги не відповідає приписам ст.2 КАС України, оскільки воно прийнято не обґрунтовано, тобто без урахування усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення.

Отже, спірне рішення відповідача, оформлене протоколом від 26.12.2025 №1022/168, є протиправним та підлягає скасуванню.

Таким чином, суд апеляційної інстанції приходить до висновку, що підстав для скасування рішення суду першої інстанції не існує.

Керуючись ст. ст. 241-245, 250, 315, 316, 321, 322, 327, 329 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

УХВАЛИВ:

Апеляційну скаргу Головного управління Національної гвардії України залишити без задоволення, а рішення Запорізького окружного адміністративного суду від 24 квітня 2026 року у справі № 280/1009/26 – без змін.

Постанова суду набирає законної сили з дати ухвалення, може бути оскаржена в касаційному порядку у випадках та строки, передбачені ст.ст.328, 329 КАС України.

Головуючий - суддя Я.В. Семененко

суддя О.В. Головко

суддя І.Ю. Добродняк