Постанова від 30 серпня 2026 р. у справі №757/1842/24-ц — Київський апеляційний суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

31 серпня 2026 року

м. Київ

єдиний унікальний номер судової справи 757/1842/24-ц

номер провадження 22-ц/824/3119/2026

Київський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

головуючого - суддіЛапчевської О.Ф.,

суддівБерезовенко Р.В., Мостової Г.І.,

розглянув у порядку письмового провадження апеляційну скаргу представника ОСОБА_1 - Чутченка Сергія Олексійовича на рішення Печерського районного суду міста Києва від 12 вересня 2025 року /суддя Соколов О.М./

у справі за позовом ОСОБА_1 до акціонерного товариства комерційний банк «Приватбанк» про захист прав споживача та стягнення грошових коштів, -

В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_1 звернулася до Печерського районного суду міста Києва з позовом до акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк» про захист прав споживача та стягнення грошових коштів у розмірі 88 628,74 грн, які були незаконно списані з її банківських рахунків ІНФОРМАЦІЯ_1 , внаслідок шахрайських дій.

Рішенням Печерського районного суду міста Києва від 12 вересня 2025 року у задоволенні позовних вимог відмовлено повністю. /а.с. 148-150/

Не погоджуючись з вказаним рішенням, представник ОСОБА_1 - адвокат Чутченко С.О. звернувся з апеляційною скаргою, в якій просив скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити нове рішення, яким позовні вимоги задовольнити повністю.

На підтвердження вимог, викладених в апеляційній скарзі, апелянт посилався на необґрунтованість висновків суду першої інстанції та неправильне застосування норм матеріального і процесуального права. Вважає, що судом першої інстанції неправильно розподілено тягар доказування, оскільки відповідно до сталої практики Верховного Суду (постанови від 16 серпня 2023 року у справі № 176/1445/22, від 02 липня 2025 року у справі № 490/7829/23) саме банк має доводити, що користувач своїми діями чи бездіяльністю сприяв втраті, незаконному використанню персонального ідентифікаційного номера або іншої інформації, яка дає змогу ініціювати платіжні операції. Зазначає, що банк порушив вимоги статті 68 Закону України «Про платіжні послуги» щодо посиленої автентифікації, оскільки доступ до рахунку та проведення спірних транзакцій здійснювалися з нового, раніше невідомого та нетипового для позивача пристрою M2006C3MNGJREDMI, що підтверджується звітом про внутрішнє розслідування банку. Апелянт наголошує, що позивач негайно повідомила банк про шахрайські дії телефоном 14 жовтня 2023 року, що є належним повідомленням згідно з частинами 4, 5 статті 87 Закону України «Про платіжні послуги», а тому з моменту такого повідомлення відповідальність за подальші несанкціоновані операції покладається на банк. Крім того, апелянт зазначає, що обраний спосіб захисту (стягнення коштів) є ефективним та прямо передбаченим статтею 1073 ЦК України.

Представник відповідача Рура Н.В. подала відзив на апеляційну скаргу, в якому просить апеляційну скаргу залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції залишити без змін. Зазначає, що позивач не зазначила, які саме транзакції вважає спірними та з яких складових складається сума 88 628,74 грн. Наголошує, що позивач розголосила конфіденційну інформацію, що підтверджується аудіозаписом розмови, де вона зазначає: «Мені вчора подзвонили, це моя халатність, сказали що треба провести заміну сім-карти. Потрібно було набрати комбінацію, вони мені продиктували комбінацію, я набрала цю комбінацію». Відповідач стверджує, що позивач повідомила банк лише 15 жовтня 2023 року, а не 14 жовтня 2023 року, тобто не негайно, а вхід до Приват24 здійснено з належною автентифікацією. Крім того, зазначає, що кошти є кредитними, а тому не підлягають стягненню.

Представник позивача подав відповідь на відзив, в якій заперечує проти доводів банку та наполягає на задоволенні апеляційної скарги.

Колегія суддів, перевіривши наведені в апеляційній скарзі доводи, матеріали справи в межах апеляційного оскарження, вважає, що апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а судове рішення залишенню без змін на підставі наступного.

Судом встановлено, що 14 жовтня 2023 року невідома особа зателефонувала позивачу з номера телефону « НОМЕР_1 » і, представившись працівником мобільного оператора «Київстар», шляхом обману отримала доступ до додатку «Приват24».

Під час телефонної розмови позивач, виконуючи вказівки шахраїв, набрала комбінацію цифр (код-пароль), яка надійшла їй на фінансовий номер телефону у вигляді SMS-повідомлення, що дало можливість третім особам здійснити вхід в акаунт Приват24 та отримати доступ до рахунків позивача.

Внаслідок цього з рахунків позивача було списано та перераховано на користь третіх осіб грошові кошти на загальну суму 88 628,74 грн.

Згідно з виписками по рахунках позивача, списання коштів відбувалося з кредитного ліміту, про що свідчить знак «-» у колонці «Залишок після операції».

16 жовтня 2023 року позивач звернулася до правоохоронних органів із заявою про вчинення кримінального правопорушення, за результатами чого відкрито кримінальне провадження № 12023270350000499 за ознаками злочину, передбаченого частиною 4 статті 190 КК України.

Позивач звернулася до банку з письмовою заявою 03 листопада 2023 року.

Постановляючи оскаржене судове рішення, суд першої інстанції вірно керувався статтями 38, 87 Закону України «Про платіжні послуги» про те, що користувач зобов`язаний не розголошувати індивідуальну облікову інформацію та негайно повідомляти емітента про факт втрати платіжного інструменту або індивідуальної облікової інформації; статтею 81 ЦПК України про те, що кожна сторона повинна довести обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень; правовими позиціями Верховного Суду, викладеними у постановах від 18 січня 2023 року у справі № 686/17744/21 та від 06 березня 2018 року у справі № 585/1320/16-ц, згідно з якими до моменту повідомлення користувачем банку ризик збитків від здійснення операцій та відповідальність за них несе користувач.

Судом першої інстанції зроблено обґрунтований висновок про те, що позивач своїми діями сприяла втраті та розголошенню індивідуальної облікової інформації, а також не повідомила банк негайно про факт несанкціонованих операцій, тому відповідальність за спірні транзакції покладається на позивача.

Колегія суддів погоджується з таким висновком суду першої інстанції з таких підстав.

Відповідно до пункту 4 частини двадцятої статті 38 Закону України «Про платіжні послуги», користувач, якому наданий електронний платіжний засіб, зобов`язаний не повідомляти та іншим чином не розголошувати індивідуальну облікову інформацію та/або іншу інформацію, що дає змогу ініціювати платіжні операції.

Згідно з пунктом 5 частини двадцятої статті 38 Закону України «Про платіжні послуги», користувач зобов`язаний негайно після того, як така інформація стала йому відома, повідомити емітента у спосіб та каналами зв`язку, передбаченими договором між емітентом та платником, про факт втрати електронного платіжного засобу та/або факт втрати індивідуальної облікової інформації.

Відповідно до частини 4 статті 87 Закону України «Про платіжні послуги», платник зобов`язаний негайно після того, як така інформація стала йому відома, повідомити надавача платіжних послуг у визначеному договором порядку про факт виконання з його рахунку неналежної або неакцептованої платіжної операції для отримання відшкодування за такою операцією.

Частиною 5 статті 87 Закону України «Про платіжні послуги» передбачено, що до моменту повідомлення емітента про факт втрати платіжного інструменту та/або індивідуальної облікової інформації відповідно до статті 38 цього Закону ризик збитків від виконання неналежних платіжних операцій та відповідальність за них покладаються на платника. З моменту повідомлення платником емітента про факт втрати платіжного інструменту та/або індивідуальної облікової інформації ризик збитків від виконання неакцептованих/неналежних платіжних операцій та відповідальність покладаються на емітента.

Як вбачається з матеріалів справи та не заперечується позивачем, вона добровільно повідомила третім особам інформацію, яка дала змогу ініціювати платіжні операції. Під час телефонної розмови позивач, виконуючи вказівки шахраїв, набрала комбінацію цифр (код-пароль), яка надійшла їй на фінансовий номер телефону у вигляді SMS-повідомлення. Про це свідчить аудіозапис розмови, досліджений судом першої інстанції, де позивач зазначає: «Мені вчора подзвонили, це моя халатність, сказали що треба провести заміну сім-карти. Потрібно було набрати комбінацію, вони мені продиктували комбінацію, я набрала цю комбінацію».

Відповідно до статті 614 ЦК України, особа, яка порушила зобов`язання, несе відповідальність за наявності її вини (умислу або необережності), якщо інше не встановлено договором або законом. Особа є невинуватою, якщо вона доведе, що вжила всіх залежних від неї заходів щодо належного виконання зобов`язання.

Позивач, розголосивши конфіденційну інформацію, не вжила всіх залежних від неї заходів для запобігання несанкціонованому доступу до свого рахунку. Її дії свідчать про необережність та недотримання елементарних правил безпеки при користуванні дистанційними банківськими послугами.

Щодо доводів апелянта про порушення банком вимог посиленої автентифікації, колегія суддів зазначає, що навіть за наявності такого порушення, позивач своїми діями (розголошенням конфіденційної інформації) сприяла вчиненню шахрайських операцій, що є підставою для звільнення банку від відповідальності.

Щодо тверджень апелянта про ефективність обраного способу захисту, колегія суддів зазначає, що суд першої інстанції також дійшов правильного висновку, оскільки списані кошти є кредитними, належним способом захисту прав позивача є вимога про відновлення залишку кредитних коштів на рахунку, а не стягнення цих коштів як безпідставно набутих.

Відповідно до частини 1 статті 1166 ЦК України, майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала. Оскільки позивачем не доведено неправомірності дій банку, підстави для стягнення коштів з банку відсутні.

Таким чином, доводи апеляційної скарги висновків суду не спростовують та ґрунтуються на формальних міркуваннях.

Керуючись ст.ст. 367, 374, 375, 381, 382 ЦПК України, суд, -

У Х В А Л И В:

Апеляційну скаргу представника ОСОБА_1 - адвоката Чутченка Сергія Олексійовича - залишити без задоволення.

Рішення Печерського районного суду міста Києва від 12 вересня 2025 року - залишити без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції касаційному оскарженню не підлягає.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її ухвалення.

Головуючий: Судді: