Рішення від 30 серпня 2026 р. у справі №357/8413/26 — Білоцерківський міськрайонний суд Київської області

Справа № 357/8413/26

Провадження № 2/357/6416/26

З А О Ч Н Е Р І Ш Е Н Н Я

іменем України

31 серпня 2026 року Білоцерківський міськрайонний суд Київської області у складі:

головуючого судді – Орєхова О. І. ,

за участі секретаря - Кича М. В.,

представника позивача – Никоненко Т.М.

розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження у відкритому судовому засіданні в залі суду № 2 в м. Біла Церква в режимі відеоконференції цивільну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про зміну способу стягнення та розміру аліментів,

В С Т А Н О В И В :

В травні 2025 року, адвокат Никоненко Тетяна Миколаївна, яка діє в інтересах ОСОБА_1 , звернулась до Білоцерківського міськрайонного суду Київської області з позовною заявою до ОСОБА_2 про зміну способу стягнення та розміру аліментів, обґрунтовуючи наступним.

26 жовтня 2023 року Білоцерківським міськрайонним судом Київської області був виданий Судовий наказ по справі №357/12995/23 про стягнення з ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) на користь ОСОБА_2 ( ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП НОМЕР_2 , адреса реєстрації: АДРЕСА_1 ) щомісячно аліменти на утримання сина ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 у розмірі 1/4 частина заробітку (доходу) платника аліментів, але не менше 50% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, починаючи з 19.10.2023 та до досягнення дитиною повноліття.

На сьогодні склалась така ситуація, коли Позивач не в змозі платити визначений судом розмір аліментів.

Позивач проходив службу в Збройних силах України з лютого 2022 року. Відповідач з жовтня 2023 року за судовим наказом отримувала регулярно аліменти на утримання спільного сина Сторін. Аліментні зобов`язання Позивачем виконували вчасно. За час проходження військової служби з 07.09.2022 по 06.12.2022, з 13.10.2023 по 04.11.2023, з 14.02.2024 по 31.05.2024, з 11.06.2024 по 14.09.2024 приймав безпосередню участь в бойових діях на території Донецької, Харківської областей. Під час виконання бойових завдань піддавався надмірним нервовим, фізичним, психоемоційним навантаженням. Це було спричинено, зокрема, перебуванням під масованими обстрілами, під впливом безпосереднього вогневого контакту, небезпечних засідок ворога, ситуацій безнадійності вижити; був свідком загибелі побратимів та друзів, евакуйовував тяжкопоранених; відсутністю відпочинку та сну. Зазначені обставини у сукупності стали причиною розвитку порушень фізіологічних станів, болей в тілі, розвитку захворювань у Позивача. У жовтні 2024 року Позивач лікувався у військовій частині НОМЕР_3 з діагнозом «Змішаний тривожно-депресивний розлад, асоційований із бойовим стресом». До позову додають Виписний епікриз із медичної карти амбулаторного (стаціонарного ) хворого №1819 від 18.10.2024 за підписом уповноваженої особи.

В листопаді 2024 року Позивач пройшов обстеження на магнітно резонансному томографі шийного відділу хребта, грудного відділу та попереково крижового відділу хребта. Протоколом МРТ обстеження від 06.11.2024 у висновках до кожного з видів МРТ обстежень зафіксовано ряд захворювань, серед яких остеохондроз та спондилоартроз шийного, грудного та попереково-крижового відділів хребта у сукупності з іншими ураженнями цих ділянок хребта.

Позивач з 11.03.2025 по 22.04.2025 знаходився у Комунальному некомерційному підприємстві Київської обласної ради «Київський обласний центр ментального здоров`я» (надалі – КНП КОР «Київський обласний центр ментального здоров`я») на стаціонарній формі лікування, з таким діагнозом (основним захворюванням): стійкий тривожно-депресивний розлад з вираженою емоційно вольовою нестійкістю та інсомнією. На підтвердження цьому надають Виписку із медичної карти стаціонарного хворого №784 від 22.04.2025. Виписався Позивач під нагляд медика військової частини, рекомендована консультація психіатра, прийом виписаних медичних препаратів (розділ «лікувальні і трудові рекомендації»).

У серпні 2025 року Позивач знову був направлений на стаціонарне лікування до КНП КОР «Київський обласний центр ментального здоров`я» з таким же діагнозом. Період лікування – з 05.08.2025 по 04.09.2025. На підтвердження цьому надають Виписку із медичної карти стаціонарного хворого № 2469 від 04.09.2025. Після виписки рекомендований нагляд лікаря, обмеження у роботі зі зброєю, консультація психіатра, медичний огляд ВЛК.

Лікування не давало позитивного ефекту, тривожно-депресивні симптоми, стійка фіксація на психотравмуючих подіях бойових дій, нестримність в емоціях та поведінці, безсоння у Позивача не зникали.

Згодом Позивач був направлений на медичний огляд ВЛК до КАД НВМКЦ «ГВКГ» для визначення ступеню придатності до військової служби. Під час огляду було діагностовано ряд захворювань та хронічних станів.

Позивач продовжував лікування та з 23.10.2025 по 12.12.2025 знаходився у Національному військово-медичному клінічному центрі «Головний військово клінічний госпіталь» (далі – НВМКЦ «Головний військово клінічний госпіталь»). На підтвердження надають Виписка із медичної карти стаціонарного хворого №13787 від 11.12.2025. У виписці, зокрема, зафіксований незадовільний стан здоров`я Позивача, як фізичний, так і ментальний.

Надалі Позивача було направлено на повторний медичний огляд ВЛК у грудні 2025 року. За результатом огляду та розгляду документів Центральною ВЛК ЗСУ (Київ) складено Протокол засідання штатної військово-лікарської комісії від 10.12.2025 №2025-1210-1815-4298-3, яким у пункті 3 постановлено Постанову госпітальної ВЛК психоневрологічного профілю НВМКЦ «ГВКГ», оформлену Свідоцтвом про хворобу від 03.12.2025 №2025-1203-1229-4100-7 – затвердити. Під час обстеження Позивачу діагностовано (пункт 12 Діагноз): стійкий різко виражений змішаний тривожно-депресивний розлад з вираженою емоційно-вольовою нестійкістю, стійким інсомнічним синдромом, асоційований з бойовим стресом. Поширений міжхребцевий остеохондроз, деформуючий спондильоз, спондилоартроз, осифікуючий лігаментоз усіх відділів хребта, нефіксований S-подібний сколіоз І ст. грудного відділу хребта, антелістез СЗ, L5, ретролістез L3, L4 ускладнений міжхребцевими протрузіями та екструзіями з вираженим больовим, рефлекторним м`язево- тонічним, компресійним синдромом, форамінальним стенозом та стенозом вертебрального каналу при помірному порушенні функцій.Суб`єктивний вушний шум. Міокардіофіброз. Вторинний пролапс передньої стулки мітрального клапану, стулок трикуспідального клапану з регургітацією І ст. СН 0 ст. Хронічна вертеброгенна попереково-крижова радикулопатія з переважним ураженням L5-S1 корінців ліворуч, нестійка ремісія, з незначним порушенням функці. Простий короткозорий астигматизм ст. 0,75 Д обох очей при гостроті зору 1,0 з корекцією. Викривлення носової перегородки з порушенням носового дихання.

Цією ж Постановою ВЛК Позивач був визнаний непридатним до військової служби.

У пункті 14 Постанови ВЛК задокументована потреба Позивача у одному супроводжуючому. Це означає, що Позивач за станом здоров`я має важкі порушення функцій організму, тому він потребує постійного стороннього нагляду. Відповідно, ні про подальше виконання військових обов`язків, ні про влаштування на роботу, на яку могли б прийняти Позивача, найближчим часом мова не йде.

Як наслідок, Позивача наказом командира від 22.12.2025 №372/РС звільнено з військової служби у відставку за станом здоров`я на підставі висновку (постанови) ВЛК про непридатність до військової служби; з 17.01.2026 Позивач виключений зі списків особового складу частини та всіх видів забезпечення.

З 06.02.2026 Позивачу встановлено третю (III) групу інвалідності, причина інвалідності – захворювання, пов`язане із захистом Батьківщини. Також додають посвідчення серії НОМЕР_4 на ім`я Позивача як особи з третьою (III) групою інвалідності, видане 26.03.2026.

04.03.2026 щодо Позивача проведене оцінювання повсякденного функціонування особи. Додають Витяг з рішення експертної команди з оцінювання повсякденного функціонування особи від 04.03.2026. Згідно Рекомендацій, які є частиною індивідуальної програми реабілітації особи з інвалідністю (Номер витягу 249/26/165/І), Позивач потребує соціальної та побутової реабілітації, реабілітації у сфері охорони здоров`я.

Відтак, теперішній стан здоров`я Позивача, потреба у постійному лікуванні і реабілітації негативно вплинули на працездатність і дохід Позивача. Тому Позивач наразі не може працювати, а тому не отримує доходу з березня 2026 року. Станом на день звернення до суду Позивач соціальних виплат не ще отримує. Інших доходів Позивач не отримує, що підтверджується довідкою ОК - 5 від 11.05.2026 та Відомостями з Державного реєстру фізичних осіб-платників податків про джерела/суми нарахованого доходу від 15.05.2026. Відомості про квітень 2026 року відсутні, оскільки вони з`являються в базі відповідних державних органів лише в кінці травня поточного року.

Постійне лікування у медичних закладах на стаціонарі, безперервний прийом медичних препаратів за рецептом, додаткові обстеження зумовлюють значні витрати грошових коштів. Та як наслідок того, що Позивач постійно вимушений проходити лікування, і відповідно оплачувати їх, він не може нормально працювати та влаштуватися на постійну роботу.

Зміна майнового стану Позивача (значне погіршення матеріального стану) та погіршення стану його здоров`я (набуття інвалідності) відбулись вже після призначення судовим наказом аліментів на користь Відповідача. Відтак, описані Позивачем обставини є підставою для зменшення розміру аліментів на утримання дитини та є належними обставинами у розумінні ст. 192 Сімейного кодексу України.

Тому на сьогодні виникла необхідність звернення до суду з вимогою про зменшення розміру аліментів, які підлягають сплаті Позивачем як платником аліментів. Позивач більше не має змоги сплачувати аліменти у призначеному розмірі.

Просила суд змінити спосіб стягнення та розмір аліментів, який було встановлено Судовим наказом Білоцерківського міськрайонного суду Київської області від 26 жовтня 2023 року по справі №357/12995/23 про стягнення з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 щомісячно аліментів на утримання неповнолітнього сина ОСОБА_3 у розмірі 1/4 частини від заробітку (доходу) відповідача, але не менше ніж 50% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку до досягнення дитиною повноліття, на стягнення з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , на користь ОСОБА_2 аліментів на утримання неповнолітнього сина ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , у твердій грошовій сумі у розмірі 3512 грн щомісячно, але не менше ніж 50% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, починаючи з дня набрання судовим рішенням законної сили і до досягнення дитиною повноліття ( а. с. 1-9 ).

Протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 20.05.2026, головуючим суддею визначено Орєхова О.І. ( а. с. 66-67 ) та матеріали передані для розгляду, отриманні суддею 21.05.2026.

Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 187 ЦПК України за відсутності підстав для залишення позовної заяви без руху, повернення позовної заяви чи відмови у відкритті провадження суд відкриває провадження у справі протягом п`яти днів з дня надходження позовної заяви або заяви про усунення недоліків, поданої в порядку, передбаченому статтею 185 цього Кодексу.

Відповідно до ч. 6 ст. 187 ЦПК України у разі якщо відповідачем у позовній заяві вказана фізична особа, яка не є суб`єктом підприємницької діяльності, суд не пізніше двох днів з дня надходження позовної заяви до суду звертається до відповідного органу реєстрації місця перебування та місця проживання особи щодо надання інформації про зареєстроване місце проживання (перебування) такої фізичної особи.

Суддя з метою визначення підсудності може також користуватися даними Єдиного державного демографічного реєстру ( ч. 8 ст. 187 ЦПК України ).

Згідно відповіді № 2776248 від 22.05.2026 з Єдиного державного демографічного реєстру, сформованого засобами підсистеми ЄСІТС «Електронний суд» за запитом судді стосовно визначення підсудності, ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 з 15.02.2006 зареєстрована за адресою: АДРЕСА_1 ( а. с. 72 ).

Позови до фізичної особи пред`являються в суд за зареєстрованим у встановленому законом порядку місцем її проживання або перебування, якщо інше не передбачено законом ( ч. 1 ст. 27 ЦПК України ).

З матеріалів справи вбачається, що позивачем пред`явлено позов до Білоцерківського міськрайонного суду Київської області у відповідності до вимог ч. 1 ст. 27 ЦПК України, що узгоджується з правовою позицією, викладеною Верховним Судом у постанові від 29.10.2020 року у справі № 263/14171/19.

Якщо відповідачем вказана фізична особа, яка не має статусу підприємця, суд відкриває провадження не пізніше наступного дня з дня отримання судом у порядку, передбаченому частиною восьмою цієї статті, інформації про зареєстроване у встановленому законом порядку місце проживання (перебування) фізичної особи – відповідача ( ч. 1 ст. 187 ЦПК України ).

Відповідно до ч. 4 ст. 19 ЦПК України, спрощене позовне провадження призначене для розгляду малозначних справ, що виникають з трудових відносин, справ незначної складності та інших справ, для яких пріоритетним є швидке вирішення справи. Загальне позовне провадження призначене для розгляду справ, які через складність або інші обставини недоцільно розглядати у спрощеному позовному провадженні.

Згідно до ч. 1 ст. 274 ЦПК України, у порядку спрощеного позовного провадження може бути розглянута малозначна справа.

Відповідно до п. 1 ч. 4 ст. 274 ЦПК України в порядку спрощеного позовного провадження не можуть бути розглянуті справи у спорах: що виникають з сімейних відносин, крім спорів про стягнення аліментів, збільшення їх розміру, оплату додаткових витрат на дитину, стягнення неустойки (пені) за прострочення сплати аліментів, індексацію аліментів, зміну способу їх стягнення, розірвання шлюбу та поділ майна подружжя.

Ухвалою судді від 25 травня 2026 року прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі за позовною заявою ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про міну способу стягнення та розміру аліментів. Постановлено провести розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін. Призначено судове засідання у справі на 02 липня 2026 року (а. с. 73-74).

Ухвалою від 22.06.2026 задоволено заяву представника позивача ОСОБА_4 про участь в судових засіданнях в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду з використанням власних технічних засобів ( а. с. 80-81 ).

02.07.2026 розгляд справи було відкладено на 24.08.2026 ( а. с. 85 ).

В судовому засіданні 24.08.2026 представник позивача Никоненко Т.М. підтримала позовні вимоги, надала пояснення аналогічні викладеним в позовній заяві, просила позов задовольнити.

Відповідач ОСОБА_2 в судове засідання 24.08.2026 не з`явилась ( вдруге ), про дату час та місце слухання справи повідомлялася належним чином, але знов на адресу суду повернувся поштовий конверт без вручення.

Причина не вручення коресподенції з суду, поштовий конверт не містить.

Так, направлення кореспонденції з суду здійснювалось судом на адресу місця реєстрації відповідача за результатами отриманої інформації з відділу обліку та моніторингу інформацію про реєстрацію місця проживання ЦМУ ДМС в Києві та Київській області щодо зареєстрованого місця проживання (перебування) відповідача на виконання вимог ч. 6 ст. 187 ЦПК України.

Відповідно до відстеження з трекінгу з Укрпошти, причина невручення повістки ( неодноразова ), закінчення встановленого терміну зберігання.

Тобто, судом вживалися належні заходи передбачені ЦПК України щодо належного повідомлення відповідача.

Відповідно до ч. 5 ст. 128 ЦПК України судова повістка про виклик повинна бути вручена з таким розрахунком, щоб особи, які викликаються, мали достатньо часу для явки в суд і підготовки до участі в судовому розгляді справи, але не пізніше ніж за п`ять днів до судового засідання, а судова повістка-повідомлення - завчасно.

Верховний Суд неодноразово зазначав, що направлення листа рекомендованою кореспонденцією на дійсну адресу є достатнім для того, щоб вважати повідомлення належним, оскільки отримання зазначеного листа адресатом перебуває поза межами контролю відправника, а у даному випадку, суду ( близька за змістом правова позиція викладена у постанові Великої палати Верховного Суду від 25.04.2018 року у справі № 800/547/17, постановах Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 27.11.2019 року у справі № 913/879/17, від 21.05.2020 року у справі № 10/249-10/19, від 15.06.2020 року у справі № 24/260-23/52-б ).

Оскільки на адресу суду повернувся поштовий конверт без зазначення причини вручення, а відстеження з трекінгу з Укрпошти, в якому зазначено, повернення відправнику за закінченням встановленого терміну зберігання, суд з урахуванням позиції в постанові Великої Палати Верховного Суду від 25.04.2018 року у справі № 800/547/17, приходить до висновку, що відповідач була належним чином повідомленою про дату, час та місце судового розгляду, оскількинаправлення листа рекомендованою кореспонденцією на дійсну адресу є достатнім для того, щоб вважати повідомлення належним, оскільки отримання зазначеного листа адресатом перебуває поза межами контролю відправника, а у даному випадку, суду.

Суд має розпочати розгляд справи по суті не пізніше ніж через шістдесят днів з дня відкриття провадження у справі, а у випадку продовження строку підготовчого провадження - не пізніше наступного дня з дня закінчення такого строку. Суд розглядає справу по суті протягом тридцяти днів з дня початку розгляду справи по суті ( ч.ч. 1, 2 ст. 210 ЦПК України ).

Отже, судом неодноразово вчинялися дії з метою належного сповіщення та виклику відповідача, але у зв`язку з неотриманням кореспонденції з суду, розгляд справи неодноразово відкладався, тим самим порушуються строки, визначені ст. 210 ЦПК України.

Заяв та клопотань з боку відповідача на адресу суду не надходило, як і не надходило відзиву на позовну заяву позивача.

Протокольною ухвалою від 24.08.2026 суд постановив про розгляд справи в заочному порядку.

В судовому засіданні 24.08.2026 після наданих пояснень з боку сторони позивача, дослідивши матеріали справи, враховуючи вимоги ч. 1 ст. 244 ЦПК України, суд оголосив про перехід до стадії ухвалення судового рішення та відклав ухвалення та проголошення судового рішення, оголосивши дату та час його проголошення ( 31 серпня 2026 року о 17 год. 15 хв. ).

Так, з урахуванням наданих пояснень з боку сторони позивача, після дослідження матеріалів справи, суд прийшов до наступних висновків.

Згідно із ч. 1 ст. 2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизначених або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

Відповідно до ч. 1 ст. 5 ЦПК України здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором.

Відповідно до ч. 1 ст. 19 ЦПК України суди розглядають у порядку цивільного судочинства справи, що виникають з цивільних, земельних, трудових, сімейних, житлових та інших правовідносин, крім справ, розгляд яких здійснюється в порядку іншого судочинства.

Судом встановлені фактичні обставини та зміст спірних правовідносин.

Так,відповідно до повторного свідоцтва про народження ОСОБА_3 , який народився ІНФОРМАЦІЯ_4 , батьками останнього вказані ОСОБА_1 та ОСОБА_5 ( а. с. 60 ).

26 жовтня 2023 року Білоцерківським міськрайонним судом Київської області був виданий Судовий наказ по справі №357/12995/23 про стягнення з ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) на користь ОСОБА_2 ( ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП НОМЕР_2 , адреса реєстрації: АДРЕСА_1 ) щомісячно аліменти на утримання сина ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 у розмірі 1/4 частина заробітку (доходу) платника аліментів, але не менше 50% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, починаючи з 19.10.2023 та до досягнення дитиною повноліття ( а. с. 10-11 ).

Звертаючись до суду з даним позовом, стороною позивача зазначалося, що відбулася зміна майнового стану (значне погіршення матеріального стану) та погіршення стану його здоров`я (набуття інвалідності), постійне лікування у медичних закладах на стаціонарі, безперервний прийом медичних препаратів за рецептом, додаткові обстеження зумовлюють значні витрати грошових коштів та як наслідок того, що позивач постійно вимушений проходити лікування, і відповідно оплачувати їх, він не може нормально працювати та влаштуватися на постійну роботу, такі зміни відбулись вже після призначення судовим наказом аліментів на користь відповідача.

На підтвердження зазначеному надано до позовної заяви наступні документи: Довідку в/ч НОМЕР_5 від 08.09.2023 за № 90, яка видана солдату ОСОБА_1 про те, що він дійсно в період з 07.09.2022 по 06.12.2022 брав участь у заходах, необхідних для забезпечення оборони України ( а. с. 12 ); Довідку про безпосередню участь особи у заходах, необхідних для забезпечення оборони України, яка видана в/ч НОМЕР_5 від 31.01.2025 в період з 13.10.2023 по 04.11.2023 ( а. с. 13-14 ); Довідку про безпосередню участь особи у заходах, необхідних для забезпечення оборони України, яка видана в/ч НОМЕР_6 від 17.07.2025 в період з 14.02.2024 по 31.05.2024, з 11.06.2024 по 14.09.2024 ( а. с. 15-16 ); Виписний епікриз із медичної картки амбулаторного (стаціонарного ) хворого № 1819, діагноз основний: змішаний тривожно депресивний розлад, асоційований із бойовим стресом ( F41.2); супутній: вертеброгенна радикулопатія з ураженням корінців L3-L4 з больовим синдромом. Стан при виписці задовільний з покращенням. Супроводу не потребує ( а. с. 17-18 ); Протокол МРТ обстеження ( а. с. 19-20); Виписку із медичної картки стаціонарного хворого № 784 з діагнозом: стійкий тривожно-депресивний розлад з вираженою емоційно-вольовою нестійкістю та інсомнією ( а. с. 21-22 ); Виписку із медичної картки стаціонарного хворого № 2469з діагнозом: стійкий тривожно-депресивний розлад з вираженою емоційно-вольовою нестійкістю та інсомнією ( а. с. 23-24 ); Випискою із медичної картки стаціонарного хворого № 13787, діагноз основний: змішаний тривожно депресивний розлад, різко виражений емоційно-вольовою нестійкістю та інсомнією, асоційований із бойовим стресом ( F41.2); супутній: остеохондроз хребта, вертеброгенна радикулопатія з ураженням корінців L3-L4 з больовим синдромом. Шум у вухах ( суб`єктивний ). Виписаний до в/ч НОМЕР_7 , лікування отримав в повному обсязі ( а. с. 25-28 ); Протокол засідання штатної військово-лікарської комісії від 10.12.2025 № 2025-1210-1815-4298-3 ( а. с. 29-30 ); Свідоцтво про хворобу від 03.12.2025 № 2025-1203-1229-4100-7, висновок – непридатний до військової служби ( а. с. 31-36 ); Витяг з наказу командира в/ч НОМЕР_7 від 17.01.2026 за № 17 про виключення зі списків особового складу частини та всіх видів забезпечення,наказ командира від 22.12.2025 № 372/РС звільнено з військової служби у відставку за станом здоров`я на підставі висновку (постанови) ВЛК про непридатність до військової служби ( а. с. 37 ); Витяг з рішення експертної команди з оцінювання повсякденного функціонування особи від 04.03.2026.Згідно Рекомендацій, які є частиною індивідуальної програми реабілітації особи з інвалідністю (Номер витягу 249/26/165/І), позивач потребує соціальної та побутової реабілітації, реабілітації у сфері охорони здоров`я ( а. с. 38-41); Посвідчення серії НОМЕР_4 , видане на ім`я ОСОБА_1 про встановлення третьої групи інвалідності, дата видачі 26.03.2026, дійсне до 01.03.2027 ( а. с. 42 ); Рекомендації, які є частиною індивідуальної програми реабілітації особи з інвалідністю ( а. с. 43-46 ); Індивідуальні відомості про застраховану особу ( а. с. 47-48 ); відомості з Державного реєстру фізичних осіб-платників податківпро джерела/суми нарахованого доходу від 15.05.2026 ( а. с. 49-51 ) та інформаційну довідку фізичної-особи підприємця ( а. с. 55), єдиний реєстр боржників ( а. с. 56-58 ).

Відповідно ч.ч.1-4 ст. 10 ЦПК України, суд при розгляді справи керується принципом верховенства права. Суд розглядає справи відповідно до Конституції України, законів України, міжнародних договорів, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України. Суд застосовує інші правові акти, прийняті відповідним органом на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що встановлені Конституцією та законами України. Суд застосовує при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року і протоколи до неї, згоду на обов`язковість яких надано Верховною Радою України, та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

Згідно ч.1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення.

Відповідно до ч. 3 ст. 12 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Відповідно до ч. 1 ст. 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Згідно до ч. 1 ст. 76 ЦПК України доказами є будь-які дні, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин ( фактів ), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, які мають значення для вирішення справи.

Частиною 2 статті 77 ЦПК України встановлено, що предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухвалені судового рішення.

Частиною 5, 6 статті 81 ЦПК України докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Згідно з ч. 1 ст. 15 ЦК України, кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

За змістом ч. 1 ст. 16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Згідно до ч. 2 ст. 51 Конституції України закріплений конституційний обов`язок батьків утримувати своїх дітей. Сім`я, дитинство, материнство і батьківство охороняються державою.

Згідно зі статтею 141 СК України мати, батько мають рівні права та обов`язки щодо дитини, незалежно від того, чи перебували вони у шлюбі між собою. Розірвання шлюбу між батьками, проживання їх окремо від дитини не впливає на обсяг їхніх прав і не звільняє від обов`язків щодо дитини.

Відповідно до статей 150, 180 СК України батьки зобов`язані піклуватися про здоров`я дитини, її фізичний, духовний та моральний розвиток, забезпечити здобуття дитиною повної загальної середньої освіти, матеріально утримувати дитину до повноліття.

Згідно ст. 179 СК України, аліменти, одержані на дитину, є власністю того з батьків, на ім`я кого вони виплачуються, і мають використовуватися за цільовим призначенням.

Статтею 180 Сімейного кодексу України встановлений обов`язок батьків утримувати дитину до досягнення нею повноліття.

Отже, в прохальній частині позивачем ставиться вимога змінити спосіб та розмір стягнення аліментів, а саме змінити 1/4 частину аліментів на тверду грошову суму в розмірі 3 512 грн щомісячно, але не менше ніж 50% прожиткового мінімуму на дитину відповідного віку, починаючи з дня набрання судовим рішенням законної сили і до досягнення дитиною повноліття.

Зміна способу і розмір стягнення аліментів передбачена ст. 181 СК України.

Згідно ч. 3 ст. 181 СК України за рішенням суду кошти на утримання дитини (аліменти ) присуджуються у частці від доходу її матері, батька або в твердій грошовій сумі за вибором того з батьків або інших законних представників дитини, разом з яким проживає дитина.

За змістом вищенаведеної норми суд визначає аліменти у частці від доходу її матері, батька або у твердій грошовій сумі за вибором за заявою одержувача аліментів, і водночас змінює спосіб стягнення аліментів за позовом одержувача аліментів.

При цьому закон не визначає необхідних умов чи підстав для визначення чи зміни способу стягнення аліментів, - визначення способу стягнення аліментів є виключно правом одержувача аліментів.

Аналогічної правової позиції дотримується Верховний Суд у постанові Цивільного касаційного суду Верховного Суду від 04.07.2018 р. по справі № 490/4522/16-ц.

Такий правовий висновок міститься і в постанові КЦС ВС від 11.03.2020 № 759/10277/1 (61-22317св19).

Відповідно до ч. 4 ст. 263 ЦПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Окрім зміни розміру, законодавство допускає зміну способу стягнення коштів. Так, згідно зі статтею 181 СК України спосіб стягнення аліментів, визначений рішенням суду, змінюється за рішенням суду за позовом одержувача аліментів.

Отже суд звертає увагу, що право на звернення до суду стосовно зміни розміру аліментів належить обом сторонам аліментного зобов`язання, тоді як право ініціювати зміну способу їх стягнення закон надає виключно одержувачу.

Згідно норми матеріального права, яка викладена вище, спосіб стягнення аліментів може змінювати лише ОСОБА_2 , як отримувач аліментів.

Одержувач аліментів має перевагу в обранні того чи того способу стягнення аліментів (у частці від доходу або у твердій грошовій сумі), якщо останні вже визначені початково судовим рішенням.

Разом з тим, посилання сторони позивача на відсутність імперативної заборони змінювати розмір аліментів шляхом зміни способу їх присудження, за положеннями ст.192 СК України зміна розміру аліментів може мати під собою й зміну способу їх присудження, є такими, що не узгоджуються з чинною на сьогодні редакцію ч. 3 ст. 181 СК України, зміненою після 08.07.2017.

Звертаючись до суду з цим позовом, позивач фактично заявив вимогу про зміну способу стягнення аліментів, як на підставу її задоволення, покликаючись на зміни свого матеріального стану.

Суд роз`яснює, що такі вимоги ініціатора позову суперечать чинному законодавству.

Законом України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо посилення захисту прав дитини на належне утримання шляхом удосконалення порядку стягнення аліментів" від 17 травня 2017 року №2037- ІІІ було внесено зміни у Сімейний кодекс України.

Відповідно до абз. другого ч. 3 ст. 181 СК України спосіб стягнення аліментів, визначений рішенням суду, змінюється за рішенням суду за позовом одержувача аліментів.

Отже, саме стягувачу аліментів надано виняткове право вибору та ініціювання подальшої зміни в судовому порядку способу стягнення аліментів в частці від доходу платника або в твердій грошовій сумі.

У свою чергу, платник аліментів позбавлений можливості впливати на обрання способу стягнення аліментів, але може звернутися до суду з позовом про зменшення розміру аліментів.

Позивач ОСОБА_1 ( його представник )не заявляв вимог про зменшення розміру аліментів у межах способу їх стягнення, який визначений відповідним судовим рішенням.

Згідно з ч. 1 ст. 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Отже, згідно із законодавством України, виключне право вимагати зміни способу присудження аліментів (наприклад, з відсотка від доходу на фіксовану суму) має одержувач. Платник аліментів позбавлений можливості вимагати зміни самого способу безпосередньо, проте він має право через суд вимагати зменшення розміру аліментів (наприклад, шляхом трансформації відсоткових відрахувань у фіксовану суму, якщо доходи стали нестабільними).

Так, Верховний Суд у постанові 18 вересня 2019 року в цивільній справі №755/14073/16-ц підтвердив, що положеннями Сімейного кодексу України передбачена лише можливість зміни розміру аліментів, а не встановленого способу їх стягнення, тобто зменшення або збільшення розміру аліментів, однак позивачем цих вимог заявлено не було, а суд розглядає справи лише у межах заявлених вимог, тому зменшити розмір аліментів у спосіб інший, ніж просить позивач, неможливо.

Відповідно до ч. 4 ст. 263 ЦПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Аналогійна позиція викладена і в постанові Рівненського апеляційного суду у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ від 27 лютого 2025 року у справі № 570/4535/24 (провадження № 22-ц/4815/325/25).

Оскільки саме стягувачу аліментів надано виняткове право вибору та ініціювання подальшої зміни в судовому порядку способу стягнення аліментів в частці від доходу платника або в твердій грошовій сумі, положеннями Сімейного кодексу України передбачена лише можливість зміни розміру аліментів з боку платника аліментів,тобто зменшення або збільшення розміру аліментів, але з такими вимогами позивач не звертався, суд не дає оцінки наданим доказам з боку сторони позивача стосовно наявних змін майнового стану ( погіршення матеріального стану) у зв`язку з погіршення стану його здоров`я (набуття інвалідності).

Відповідно ч.1 ст. 89 ЦПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Згідно ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Європейський суд з прав людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (SERYAVIN AND OTHERS v. UKRAINE, № 4909/04, § 58, ЄСПЛ, від 10 лютого 2010 року).

Таким чином, розглянувши справу в межах заявлених позовних вимог, суд приходить до висновку, що позовні вимоги позивача є такими, що не підлягають задоволенню.

Поняття судових витрат міститься в п. 1 постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 17 жовтня 2014 року № 10 «Про застосування судами законодавства про судові витрати у цивільних справах», де судові витрати передбачені законом витрати (грошові кошти) сторін, інших осіб, які беруть участь у справі, понесені ними у зв`язку з її розглядом та вирішенням, а у випадках їх звільнення від сплати – це витрати держави, які вона несе у зв`язку з вирішенням конкретної справи.

Судовий збір – збір, що справляється на всій території України за подання заяв, скарг до суду, за видачу судами документів, а також у разі ухвалення окремих судових рішень, передбачених цим Законом (ст. 1 Закону України «Про судовий збір»).

Частиною 1 статті 131 ЦПК України передбачено, що судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

Відповідно до п. п. 1, 2 ч. ч. 1, 2 ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються: у разі задоволення позову – на відповідача. У разі відмови в позові - на позивача.

Так, звертаючись до суду з даним позовом, позивач сплатив судовий збір в розмірі 1 064,96 грн, що підтверджується квитанцією від 15.05.2026 ( а. с. 65 ).

Зазначена сума судового збору була сплачена враховуючи те, що позовна заява позивачем була подана до суду в електронному вигляді з використанням підсистеми ЄСІТС «Електронний суд», то у відповідності до ЗУ «Про судовий збір», застосовується понижуючий коефіцієнт 0,8, що узгоджується з правовою позицією, висловленую Верховним Судом в ухвалах від 14.12.2021р. у справі № 9901/454/21, від 31.01.2022р. у справі № 316/356/20, від 03.02.2022р. у справі № 300/1617/21, від 14.02.2022р. у справі № 560/4216/21, від 15.02.2022р. у справі № 560/8629/21.

Оскільки позовні вимоги позивача не підлягають задоволенню, з урахуванням вимог ст. 141 ЦПК України не підлягають і стягненню з відповідача на користь позивача судові витрати у вищевказаному розмірі.

Одночасно суд роз`яснює, що відповідно до вимог ст. 288 ЦПК України заочне рішення підлягає скасуванню, якщо судом буде встановлено, що відповідач не з`явився в судове засідання та (або) не повідомив про причини неявки, а також не подав відзив на позовну заяву з поважних причин, і докази, на які він посилається, мають істотне значення для правильного вирішення справи.

В свою чергу, відповідно до ч. 2 ст. 288 ЦПК України позивач має право оскаржити заочне рішення в загальному порядку, встановленому цим Кодексом.

На підставі вищевикладеного та керуючись ст. ст. 51, 124 Конституції України, ст. 179, ст. ст. 180-183 СК України, ст. ст. 15, 16 ЦК України, ст. ст. 4, 10, 12, 13, 19, 81,89, 131, 141,187, 244, 263-265,273,274, 280-289 ЦПК України,п. 1 постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 17 жовтня 2014 року № 10 «Про застосування судами законодавства про судові витрати у цивільних справах», Законом України «Про судовий збір»,суд,

У Х В А Л И В :

В задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про зміну способу стягнення та розміру аліментів, - відмовити.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана безпосередньо до Київського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача.

Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Позивач має право оскаржити заочне рішення в загальному порядку, встановленому цим Кодексом.

Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених цим Кодексом, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.

Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд – якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду. Строк на подання заяви про перегляд заочного рішення може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин.

Учасникам справи, які не були присутні в судовому засіданні, або якщо судове рішення було ухвалено поза межами судового засідання чи без повідомлення (виклику) учасників справи, копія судового рішення надсилається протягом двох днів з дня його складання у повному обсязі в електронній формі у порядку, визначеному законом, - у випадку наявності у особи офіційної електронної адреси, або рекомендованим листом з повідомленням про вручення – якщо така адреса відсутня.

Позивач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 ( адреса: АДРЕСА_2 , РНОКПП: НОМЕР_1 );

Відповідач: ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 ( адреса реєстрації: АДРЕСА_3 , РНОКПП: НОМЕР_2 ).

Повний текст заочного судового рішення складено 31 серпня 2026 року з урахуванням ч. 3 ст. 124 та ч. 6 ст. 259 ЦПК України.

Суддя О. І. Орєхов