Вирок від 30 серпня 2026 р. у справі №357/15111/26 — Білоцерківський міськрайонний суд Київської області

Справа № 357/15111/26

1-кп/357/1219/26

В И Р О К

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

31.08.2026 Білоцерківський міськрайонний суд Київської області в складі:

головуючого судді ОСОБА_1 ,

при секретарі ОСОБА_2 ,

розглянувши в порядку спрощеного провадження обвинувальний акт у кримінальному провадженні, яке внесене до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12026116030000155 від 25.04.2026 року, за обвинуваченням

ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Ізяслава, Хмельницької області, громадянина України, з базовою середньою освітою, одруженого, військовослужбовця військової служби за призовом під час мобілізації на особливий період, військової частини НОМЕР_1 , у військовому званні «солдат», зареєстрованого та проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 , раніше судимого:

- 31.10.2024 року вироком Білоцерківського міськрайонного суду Київської області за ч. 1 ст. 309 КК України на 3 роки обмеження волі. На підставі ст. 75 КК України звільнений від відбування покарання з іспитовим строком 2 роки;

у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 309 КК України,

У С Т А Н О В И В:

ОСОБА_3 , будучи солдатом, військовослужбовцем, який відповідно до п.п. 15 п. 116 Положення про проходження громадянами України військової служби у Збройних Силах України, наказу командира військової частини НОМЕР_1 від 10.10.2023 № 287 призначений на посаду стрільця-санітара 3 стрілецької роти НОМЕР_2 стрілецького батальйону військової частини НОМЕР_1 , як військовослужбовець Збройних Сил України, повинен керуватися вимогами ст. 11 Статуту внутрішньої служби ЗС України, ст. 4 Дисциплінарного статуту Збройних Сил України, які зобов`язують його свято і непорушно додержуватися Конституції України та законів України, бути дисциплінованим, дорожити бойовою славою Збройних Сил України та своєї військової частини, честю і гідністю військовослужбовця Збройних Сил України, не вживати під час проходження військової служби (крім медичного призначення) наркотичні засоби, психотропні речовини чи їх аналоги, не допускати негідних вчинків.

25.04.2026 року о 12 год. 50 хв., маючи умисел на незаконне придбання, та зберігання психотропних речовин без мети збуту, усвідомлюючи суспільно небезпечний характер своїх дій та бажаючи настання їх наслідків, перебуваючи на території острову «Дитинство», що по провул. Залузькому, в м. Біла Церква, Київської області, на відкритій ділянці місцевості виявив пакет з прозорого безбарвного полімерного матеріалу з пазовим замком, вмістом якого була кристалоподібна речовина блакитного кольору, оглянувши яку зрозумів, що дана речовина являється психотропною речовиною – PVP, оскільки раніше її вживав, яку в подальшому підняв та помістив до лівої шкарпетки, у яку був одягнений, де у подальшому зберігав її для особистого вживання без мети збуту.

Реалізовуючи свій прямий умисел на незаконне придбання та зберігання особливо небезпечної психотропної речовини, обіг якої заборонено – PVP, для особистого вживання без мети збуту, розуміючи протиправний характер своїх дій, посягаючи на суспільні відносини в сфері обігу психотропних речовин, ігноруючи вимоги Конституції України, ст. 11 Статуту внутрішньої служби ЗС України, ст. 4 Дисциплінарного статуту Збройних Сил України, Закону України «Про наркотичні засоби, психотропні речовини і прекурсори» від 15.02.1995 № 60/95-ВР із подальшими змінами та Постанови Кабінету Міністрів України «Про затвердження переліку наркотичних засобів, психотропних речовин і прекурсорів» від 06.05.2000 № 770 із подальшими змінами, ОСОБА_3 підняв та помістив до лівої шкарпетки пакет з прозорого безбарвного полімерного матеріалу з пазовим замком з особливо небезпечною психотропною речовиною, обіг якої заборонено – PVP, тим самим незаконно придбав та зберігав для особистого вживання без мети збуту особливо небезпечну психотропну речовину, обіг якої заборонено – PVP.

25.04.2026 року о 13 год. 09 хв., перебуваючи на території острову «Дитинство», що по провул. Залузькому в м. Біла Церква, Київської області, ОСОБА_3 був зупинений працівниками поліції Білоцерківського районного управління поліції ГУНП в Київській області для перевірки документів та на предмет зберігання заборонених в обігу речей та речовин. Під час проведення дізнавачем огляду місця події ОСОБА_3 добровільно видав працівникам поліції пакет з прозорого безбарвного полімерного матеріалу з пазовим замком із вмістом кристалоподібної речовини блакитного кольору, яка містить у своєму складі особливо небезпечну психотропну речовину, обіг якої заборонено - PVP. Маса PVP в речовині становить 0,677 г, яку останній незаконно придбав і зберігав для власного вживання без мети збуту.

PVP, згідно зі Списком № 2 «Особливо небезпечні психотропні речовини, обіг яких заборонено» в Таблиці І «Переліку наркотичних засобів, психотропних речовин і прекурсорів», затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 06.05.2000 № 770, віднесений до особливо небезпечних психотропних речовин, обіг яких заборонено.

Відповідно до наказу Міністерства охорони здоров`я № 188 від 01.08.2000 «Про затвердження таблиць невеликих, великих та особливо великих розмірів наркотичних засобів, психотропних речовин і прекурсорів, які знаходяться у незаконному обігу», PVP масою від 0,15 г до 1,5 г складає розмір від невеликого до великого розміру, тобто становить розмір психотропної речовини за придбання та зберігання якої настає відповідальність за ч. 1 ст. 309 КК України.

Своїми діями, які виразилися у незаконному придбанні та зберіганні психотропних речовин без мети збуту, ОСОБА_3 вчинив кримінальний проступок, передбачений ч. 1 ст. 309 КК України.

Обвинувальний акт відносно ОСОБА_3 в порядку ст. 302 КПК України, надійшов до суду 27.08.2026 року з клопотанням прокурора про його розгляд у спрощеному провадженні без проведення судового розгляду в судовому засіданні.

Частинами 2, 3 ст. 381 КПК України визначено, що суд розглядає обвинувальний акт щодо вчинення кримінального проступку без проведення судового розгляду в судовому засіданні за відсутності учасників судового провадження, якщо обвинувачений не оспорює встановлені під час дізнання обставини і згоден з розглядом обвинувального акта. Спрощене провадження щодо кримінальних проступків здійснюється згідно із загальними правилами судового провадження, передбаченими цим Кодексом, з урахуванням положень цього параграфа.

Зі змісту заяви обвинуваченого ОСОБА_3 , яка була складена в присутності захисника – адвоката ОСОБА_4 , вбачається, що останній беззаперечно визнає свою винуватість у вчиненні кримінального проступку, передбаченого ч. 1 ст. 309 КК України, тобто у незаконному придбанні та зберіганні психотропних речовин без мети збуту, погоджується із встановленими органом дізнання обставинами, ознайомлений з обмеженням права апеляційного оскарження згідно з ч. 2 ст. 302 КПК України, надав свою згоду на розгляд обвинувального акта у спрощеному провадженні та просить застосувати відносно нього покарання у виді обмеження волі.

Відповідно до частин 2, 3 ст. 382 КПК України вирок суду за результатами спрощеного провадження ухвалюється в порядку, визначеному КПК України, та повинен відповідати загальним вимогам до вироку суду. У вироку суду за результатами спрощеного провадження замість доказів на підтвердження встановлених судом обставин зазначаються встановлені органом дізнання обставини, які не оспорюються учасниками судового провадження.

Враховуючи викладене, а також те, що ОСОБА_3 обвинувачується у вчиненні кримінального проступку, заяву ОСОБА_3 , в якій він зазначає, що не оспорює встановлені під час дізнання обставини і згоден з розглядом обвинувального акта у спрощеному порядку, відсутність сумнівів в добровільності такої позиції обвинуваченого, з урахуванням клопотань інших учасників судового провадження, суд дійшов висновку, що обвинувальний акт має бути розглянутий в порядку, визначеному статтями 381-382 КПК України.

У відповідності до ч. 4 ст. 107 КПК України в разі, якщо відповідно до положень цього Кодексу судове провадження здійснюється судом за відсутності осіб, фіксування за допомогою технічних засобів кримінального провадження в суді не здійснюється.

Органом дізнання встановлено обставини вчинення кримінального проступку, які підтверджують обставини, встановлені судом.

ОСОБА_3 в поданій заяві зазначені обставини не оспорює, вважає, що органом дізнання вони встановлені в повному обсязі, свою вину у вчиненні вказаного кримінального проступку беззаперечно визнає в повному обсязі, його позиція є добровільною та не є наслідком будь-якого примусу.

Суд, вивчивши обвинувальний акт та матеріали кримінального провадження, вважає доведеним, що ОСОБА_3 вчинив кримінальний проступок, передбачений ч. 1 ст. 309 КК України, а саме незаконно придбав та зберігав психотропні речовини без мети збуту.

При цьому суд зазначає, що судовий розгляд проведено стосовно особи, якій висунуте обвинувачення, і в межах висунутого обвинувачення за ч. 1 ст. 309 КК України, відповідно до вимог ст. 337 КПК України.

При призначенні ОСОБА_3 покарання, суд враховує вимоги ст. 65 КК України, згідно із якими особі, яка вчинила кримінальне правопорушення, має бути призначене покарання необхідне й достатнє для виправлення та попередження нових злочинів, а згідно ст. 50 КК України покарання має на меті не тільки кару, а й виправлення засудженого, а також запобігання вчиненню нових кримінальних правопорушень.

Статтею 17 Закону України від 23 лютого 2006 року «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» передбачено, що при розгляді справ суди застосовують Конвенцію та практику Суду як джерело права.

Європейський Суд з прав людини у своїх рішеннях неодноразово зазначав, що «досягнення справедливого балансу між загальними інтересами суспільства та вимогами захисту основоположних прав особи лише тоді стає значимим, якщо встановлено, що під час відповідного втручання було дотримано принципу «законності» і воно не було свавільним. Європейський Суд вказує, що «для того, щоб втручання вважалося пропорційним, воно має відповідати тяжкості правопорушення і не становити «особистий надмірний тягар для особи».

Конституційний Суд України в своєму рішенні зазначив: «Окремим виявом справедливості є питання відповідності покарання вчиненому злочину; категорія справедливості передбачає, що покарання за злочин повинно бути домірним злочину. Справедливе застосування норм права – є не тільки те, що передбачений законом склад злочину та рамки покарання відповідатимуть один одному, а й те, що покарання має перебувати у справедливому співвідношенні із тяжкістю та обставинами скоєного і особою винного».

При призначенні виду та розміру покарання ОСОБА_3 суд враховує суспільну небезпеку вчиненого кримінального проступку, дані про особу обвинуваченого, який раніше судимий, на обліку у лікарів психіатра та нарколога не перебуває, має постійне місце реєстрації та проживання, одружений, військовослужбовець військової служби за призовом під час мобілізації.

Обставиною, що пом`якшує покарання ОСОБА_3 суд визнає щире каяття та активне сприяння розкриттю кримінального правопорушення.

Обставин, які обтяжують покарання ОСОБА_3 судом не встановлено.

Враховуючи вказані обставини справи, суспільну небезпеку вчиненого проступку, дані про особу обвинуваченого, суд дійшов висновку, що виправлення ОСОБА_3 та попередження вчинення ним нових правопорушень, можливе лише за умов його утримання в кримінально-виконавчих установах відкритого типу, без ізоляції від суспільства, але в умовах здійснення за ним нагляду, з обов`язковим залученням до праці, тому призначає йому покарання у виді обмеження волі, в межах санкції ч. 1 ст. 309 КК України.

Призначення іншого виду покарання, на думку суду, не буде відповідати характеру вчиненого правопорушення, його суспільній небезпеці, та особі ОСОБА_3 , не буде належним чином сприяти виправленню обвинуваченого та запобіганню вчинення ним інших правопорушень.

На думку суду, призначене покарання у виді обмеження волі, передбачене санкцією статті обвинувачення, буде необхідним і достатнім для виправлення засудженого ОСОБА_3 та попередження вчинення нових правопорушень, воно буде перебувати у справедливому співвідношенні із тяжкістю та обставинами вчиненого і особою винного та не буде становити особистий надмірний тягар для особи.

Оскільки ОСОБА_3 , після постановлення вироку Білоцерківського міськрайонного суду Київської області від 31.10.2024 року, в період визначеного йому іспитового строку, вчинив нове кримінальне правопорушення, суд вважає необхідним остаточне покарання обвинуваченому призначити за сукупністю вироків, а саме до покарання призначеного за цим вироком частково приєднати невідбуту частину покарання за вироком Білоцерківського міськрайонного районного суду Київської області 31.10.2024 року, відповідно до вимог ч. 1 ст. 71 КК України.

Установлено, що підстав для вирішення питань пов`язаних із запобіжним заходом відносно обвинуваченого немає, з огляду на відсутність таких клопотань у учасників кримінального провадження та враховуючи, що відповідно до статей 22, 26 КПК України, суд у кримінальному провадженні вирішує лише ті питання, що винесені на його розгляд сторонами, які є вільними у використанні своїх процесуальних прав.

Процесуальні витрати слід стягнути з обвинуваченого на користь держави в розмірі 3850 (три тисячі вісімсот п`ятдесят) грн. 88 коп.

Долю речових доказів суд вирішує згідно ст. 100 КПК України.

Керуючись статтями 302, 369-371, 373, 374, 382 КПК України, суд,

У Х В А Л И В:

ОСОБА_3 визнати винуватим у вчиненні кримінального проступку, передбаченого ч. 1 ст. 309 КК України та призначити покарання за ч. 1 ст. 309 КК України – 3 роки обмеження волі.

На підставі ч. 1 ст. 71 КК України, за сукупністю вироків, до покарання призначеного ОСОБА_3 за цим вироком, частково приєднати невідбуту частину покарання за вироком Білоцерківського міськрайонного суду Київської області від 31.10.2024 року та остаточно призначити ОСОБА_3 покарання 3 роки 6 місяців обмеження волі.

Запобіжний захід ОСОБА_3 до вступу вироку в законну силу не обирати.

Строк відбування покарання ОСОБА_3 обчислювати з початку фактичного відбування покарання, після приведення вироку до виконання, після вступу вироку в законну силу

Стягнути з ОСОБА_3 користь держави процесуальні витрати в сумі 3850 (три тисячі вісімсот п`ятдесят) грн. 88 коп.

Речові докази:

-змив із поліетиленового пакету, який поміщено до паперового конверту, який вилучено під час проведення огляду місця події на острові «Дитинства», що по провулку Залузькому у м. Біла Церква та який переданий на зберігання до камери схову речових доказів Білоцерківського РУП ГУНП в Київській області – знищити;

-кристалоподібну речовину блакитного кольору, яка містить у своєму складі особливо небезпечну психотропну речовину, обіг якої забороненоPVP, масою 0,677 г, яку поміщено до спеціального пакету № 6601488 та яку передано на зберігання до камери схову речових доказів Білоцерківського РУП ГУНП в Київській області – знищити.

Копія вироку за результатами розгляду обвинувального акта щодо вчинення кримінального проступку не пізніше дня, наступного за днем його ухвалення, надсилається учасникам судового провадження.

Вирок набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги вирок, якщо його не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.

Вирок може бути оскаржено до Київського апеляційного суду через Білоцерківський міськрайонний суд Київської області протягом тридцяти діб з моменту його проголошення з урахуванням особливостей, передбачених ст. 394 КПК України.

Суддя: ОСОБА_5