Постанова від 30 серпня 2026 р. у справі №758/6582/25 — Київський апеляційний суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

31 серпня 2026 року

м. Київ

єдиний унікальний номер судової справи 758/6582/25

номер провадження 22-ц/824/6538/2026

Київський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

головуючого - суддіЛапчевської О.Ф.,

суддівБерезовенко Р.В., Мостової Г.І.,

розглянув у порядку письмового провадження апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Подільського районного суду міста Києва від 02 грудня 2025 року /суддя Блащук А.М./

у справі за позовом комунального підприємства виконавчого органу Київради (Київської міської державної адміністрації) «Київтеплоенерго» до ОСОБА_2 , ОСОБА_1 про стягнення заборгованості, -

В С Т А Н О В И В:

Комунальне підприємство виконавчого органу Київради (Київської міської державної адміністрації) «Київтеплоенерго» звернулося до Подільського районного суду міста Києва з позовом до ОСОБА_2 та ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за житлово-комунальні послуги у розмірі 140 077,08 грн.

Рішенням Подільського районного суду міста Києва від 02 грудня 2025 року позов задоволено повністю. Стягнуто солідарно з ОСОБА_2 та ОСОБА_1 на користь КП «Київтеплоенерго» заборгованість за житлово-комунальні послуги у розмірі 140 077,08 грн та судовий збір у розмірі 3 028,00 грн. /а.с. 69-71/

Не погоджуючись з вказаним рішенням, ОСОБА_1 звернулася з апеляційною скаргою, в якій просила скасувати рішення суду першої інстанції в частині задоволення позовних вимог до неї та ухвалити нове рішення, яким у задоволенні позовних вимог до ОСОБА_1 відмовити повністю.

На підтвердження вимог, викладених в апеляційній скарзі, апелянт посилалася на необґрунтованість висновків суду першої інстанції. Вважає, що судом першої інстанції не повно з`ясовано обставини справи, зокрема те, що ОСОБА_1 не є власником квартири АДРЕСА_1 , а власником є лише ОСОБА_2 , що підтверджується інформаційними довідками з Державного реєстру речових прав. Зазначає, що вона не зареєстрована у спірній квартирі, не проживає в ній та не є споживачем комунальних послуг, а тому є неналежним відповідачем у справі. Крім того, апелянт посилається на те, що суд першої інстанції не застосував положення статті 51 ЦПК України щодо заміни неналежного відповідача та не надав оцінки доказам, які підтверджують, що ОСОБА_1 не є споживачем послуг.

ОСОБА_2 та КП «Київтеплоенерго» про розгляд справи в порядку письмового провадження поінформовані належним чином, позивач через електронний кабінет, відповідач через пошту за єдиною відомою суду адресою, конверт повернувся без вручення, з відзивом на апеляційну скаргу до суду не звертались.

Колегія суддів, перевіривши наведені в апеляційній скарзі доводи, матеріали справи в межах апеляційного оскарження, вважає, що апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а судове рішення залишенню без змін на підставі наступного.

Судом встановлено, що КП «Київтеплоенерго» є виконавцем послуг з централізованого опалення та постачання гарячої води з 01 травня 2018 року, а з 01 листопада 2021 року - виконавцем послуг з постачання теплової енергії та постачання гарячої води.

Будинок за адресою: АДРЕСА_1 , під`єднаний до мереж тепло- та водопостачання. Квартира АДРЕСА_1 за вказаною адресою під`єднана до внутрішньобудинкової системи тепло- та водопостачання.

Відповідачі ОСОБА_2 та ОСОБА_1 зареєстровані у вказаній квартирі, що підтверджується довідкою про реєстрацію місця проживання (а.с. 6). ОСОБА_1 зареєстрована у спірній квартирі з 02 листопада 2006 року.

Відповідачі не здійснювали своєчасної оплати за спожиті послуги, у зв`язку з чим утворилася заборгованість у розмірі 115 930,71 грн за період з 01 травня 2018 року по 31 березня 2025 року.

На підставі договору про відступлення прав вимоги (цесії) від 11 жовтня 2018 року № 602-18 позивач набув право вимоги до відповідачів заборгованості за спожиті до 01 травня 2018 року послуги з централізованого постачання гарячої води у розмірі 3 892,01 грн.

На суму заборгованості позивачем нараховано 3% річних, інфляційні втрати та пеню, загальна сума позовних вимог становить 140 077,08 грн.

Постановляючи оскаржене судове рішення, суд першої інстанції вірно керувався статтями 509, 525, 526, 610, 625 ЦК України про те, що зобов`язання має виконуватися належним чином, одностороння відмова від виконання зобов`язання не допускається, а у разі прострочення виконання грошового зобов`язання боржник зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням індексу інфляції та 3% річних; статтею 20 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» про те, що споживач зобов`язаний оплачувати житлово-комунальні послуги у строки, встановлені договором або законом; статтею 26 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» про нарахування пені за несвоєчасне здійснення платежів.

Судом першої інстанції зроблено обґрунтований висновок про те, що відповідачі є споживачами комунальних послуг, не виконали належним чином обов`язок з оплати спожитих послуг, у зв`язку з чим утворилася заборгованість, яка підлягає стягненню з урахуванням 3% річних, інфляційної складової та пені.

Доводи апеляційної скарги про те, що ОСОБА_1 не є власником квартири та не є споживачем комунальних послуг, не заслуговують на увагу з таких підстав.

Відповідно до частини першої статті 20 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) споживачі зобов`язані оплачувати житлово-комунальні послуги у строки, встановлені договором або законом.

Згідно з пунктом 5 частини третьої статті 20 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» споживач зобов`язаний оплачувати житлово-комунальні послуги у строки, встановлені договором або законом.

Відповідно до статті 7 Закону України «Про житлово-комунальні послуги», споживач зобов`язаний оплачувати надані житлово-комунальні послуги за цінами/тарифами, встановленими відповідно до законодавства, у строки, встановлені відповідними договорами.

Пунктом 18 Правил надання послуг з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 21 липня 2005 року № 630, передбачено, що споживач зобов`язаний своєчасно вносити плату за спожиті послуги.

Відповідно до статті 64 Житлового кодексу України, члени сім`ї власника жилого будинку (квартири), які проживають разом з ним у будинку (квартирі), користуються жилим приміщенням нарівні з власником, якщо при їх вселенні не було іншої угоди про порядок користування цим приміщенням.

Як вбачається з матеріалів справи, ОСОБА_1 зареєстрована у квартирі АДРЕСА_1 з 02 листопада 2006 року, що підтверджується довідкою про реєстрацію місця проживання (а.с. 6). Зазначена обставина апелянтом не спростована.

Факт реєстрації ОСОБА_1 у спірній квартирі підтверджує, що вона є споживачем комунальних послуг за вказаною адресою. Відповідно до статті 20 Закону України «Про житлово-комунальні послуги», саме споживач, який зареєстрований у житловому приміщенні, зобов`язаний оплачувати комунальні послуги, що надаються за цією адресою.

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 20 вересня 2018 року у справі № 751/3840/15-ц дійшла висновку, що реєстрація особи у житловому приміщенні є підставою для виникнення обов`язку з оплати комунальних послуг, незалежно від наявності права власності на таке приміщення. Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 20 грудня 2021 року у справі № 752/25205/16-ц, згідно з якою обов`язок оплачувати житлово-комунальні послуги покладається на особу, яка фактично споживає такі послуги, незалежно від її правового статусу щодо житлового приміщення.

Посилання апелянта на те, що вона не є власником квартири, є безпідставним, оскільки наявність або відсутність права власності на житлове приміщення не звільняє зареєстровану особу від обов`язку оплачувати комунальні послуги, які вона фактично споживає. Обов`язок сплачувати комунальні послуги виникає у споживача незалежно від наявності права власності на житлове приміщення та ґрунтується на факті отримання послуг.

Відповідно до статті 11 ЦК України, цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства. Факт реєстрації ОСОБА_1 у спірній квартирі та отримання нею комунальних послуг є підставою для виникнення у неї обов`язку з оплати цих послуг.

Твердження апелянта про те, що вона не проживає у спірній квартирі, не мають правового значення, за відсутності даних зняття з реєстрації і відмови від послуг.

Таким чином, доводи апеляційної скарги про те, що ОСОБА_1 є неналежним відповідачем у справі, є необґрунтованими, оскільки вона є споживачем комунальних послуг за спірною адресою, що підтверджується її реєстрацією у квартирі /а.с.6/.

Відповідно до ч.1 ст. 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись ст.ст. 375, 381, 382 ЦПК України, суд, -

У Х В А Л И В:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - залишити без задоволення.

Рішення Подільського районного суду міста Києва від 02 грудня 2025 року - залишити без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції касаційному оскарженню не підлягає.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її ухвалення.

Головуючий: Судді: