Постанова від 30 серпня 2026 р. у справі №754/12249/25 — Київський апеляційний суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

31 серпня 2026 року

м. Київ

єдиний унікальний номер судової справи 754/12249/25

номер провадження 22-ц/824/7123/2026

Київський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

головуючого - суддіЛапчевської О.Ф.,

суддівБерезовенко Р.В., Мостової Г.І.,

розглянув у порядку письмового провадження апеляційну скаргу представника товариства з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Кредит-Капітал" - Корнійчук Ірини Олександрівни на заочне рішення Деснянського районного суду міста Києва від 11 грудня 2025 року /суддя Сенюта В.О./

у справі за позовом товариства з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Кредит-Капітал" до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за договором, -

В С Т А Н О В И В:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Кредит-Капітал» звернулося до Деснянського районного суду міста Києва з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором №101213927 від 06 травня 2021 року у розмірі 30 366,00 грн, з яких: 6 300,00 грн - заборгованість за тілом кредиту; 22 736,00 грн - заборгованість за процентами; 1 330,00 грн - заборгованість за комісією.

Заочним рішенням Деснянського районного суду міста Києва від 11 грудня 2025 року позов задоволено частково. Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ТОВ «ФК «Кредит-Капітал» 6300,00 грн. суму позики, 2625,00 грн. процентів в межах строку дії договору та 1330,00 грн. - заборгованість по комісії, що разом складає 10255,00 грн., 818,08 грн судового збору та 3 000,00 грн витрат на правничу допомогу. В іншій частині позовних вимог відмовлено. /а.с. 67-76/

Не погоджуючись з вказаним рішенням, представник ТОВ «ФК «Кредит-Капітал» - Корнійчук І.О. звернулася з апеляційною скаргою, в якій просила скасувати рішення суду першої інстанції повністю та ухвалити нове рішення, яким позовні вимоги задовольнити в повному обсязі.

На підтвердження вимог, викладених в апеляційній скарзі, апелянт посилалася на необґрунтованість висновків суду першої інстанції та неправильне застосування норм матеріального права. Вважає, що судом першої інстанції неправильно застосовано правову позицію Великої Палати Верховного Суду, викладену у постанові від 28 березня 2018 року у справі № 444/9519/12 та від 05 квітня 2023 року у справі № 910/4518/16, оскільки кредитний договір № 101213927 від 06 травня 2021 року містить умови про пролонгацію на стандартних (базових) умовах (пункт 2.3.1.2), згідно з якими позичальник може збільшити строк кредитування на один день шляхом продовження користування кредитними коштами після завершення строку кредитування, але загалом не більше ніж на 60 днів. Зазначає, що відповідач не повернув кредитні кошти у встановлений строк (21 травня 2021 року) та продовжив користуватися ними, що є підставою для застосування умов пролонгації. Апелянт наголошує, що протягом періоду пролонгації проценти нараховуються за стандартною (базовою) ставкою 5,00% (пункт 1.6 договору), що передбачено умовами договору. Відповідач не спростував розрахунку заборгованості та не надав доказів на підтвердження відсутності заборгованості.

ОСОБА_1 про розгляд справи в порядку письмового провадження поінформований належним чином, через електронну пошту, з відзивом на апеляційну скаргу до суду не звертався.

Колегія суддів, перевіривши наведені в апеляційній скарзі доводи, матеріали справи в межах апеляційного оскарження, вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню, а судове рішення в частині відмови у стягненні всієї суми процентів за користування кредитом скасуванню з ухваленням нового рішення в цій частині, на підставі наступного.

Судом встановлено, що 06 травня 2021 року між ТОВ «Мілоан» та ОСОБА_1 укладено договір про споживчий кредит № 101213927, який підписано електронним підписом позичальника з використанням одноразового ідентифікатора.

Згідно з пунктом 1.2 договору сума кредиту становить 7 000,00 грн. Відповідно до пункту 1.3 договору кредит надається строком на 15 днів з 06 травня 2021 року. Пунктом 1.4 договору встановлено термін повернення кредиту і сплати комісії та процентів - 21 травня 2021 року.

Пунктом 1.5.2 договору передбачено проценти за користування кредитом у розмірі 2 625,00 грн, які нараховуються за ставкою 2,50% від фактичного залишку кредиту за кожен день строку користування кредитом.

Пунктом 1.6 договору встановлено стандартну (базову) процентну ставку за користування кредитом у розмірі 5,00% від фактичного залишку кредиту за кожен день користування кредитом.

Пунктом 2.3.1.2 договору передбачено пролонгацію на стандартних (базових) умовах: позичальник може збільшити строк кредитування на один день шляхом продовження користування кредитними коштами після завершення строку кредитування (з урахуванням всіх пролонгацій). Таке збільшення відбувається кожен раз, коли позичальник продовжує користуватись кредитними коштами після спливу раніше визначеного строку кредитування, але загалом не може перевищувати 60 днів. Якщо позичальник здійснює продовження строку кредитування (пролонгацію) на стандартних (базових) умовах, проценти за користування кредитом протягом періоду, на який продовжено строк кредитування, нараховуються за стандартною (базовою) ставкою (пункт 1.6 договору).

06 травня 2021 року позикодавцем перераховано кредитні кошти на рахунок позичальника у розмірі 7 000,00 грн, що підтверджується матеріалами справи.

Відповідач не повернув кредитні кошти у встановлений строк (21 травня 2021 року) та продовжив користуватися ними, що підтверджується розрахунком заборгованості.

19 серпня 2021 року ТОВ «Мілоан» та ТОВ «ФК «Кредит-Капітал» уклали договір відступлення прав вимоги № 75-МЛ/Т, за яким позивач набув право вимоги до відповідача за кредитним договором № 101213927.

Постановляючи оскаржене судове рішення, суд першої інстанції керувався статтями 1048, 1054 ЦК України про те, що позичальник зобов`язаний повернути кредит та сплатити проценти; правовою позицією Великої Палати Верховного Суду, викладеною у постанові від 28 березня 2018 року у справі № 444/9519/12 та від 05 квітня 2023 року у справі № 910/4518/16, згідно з якою право кредитодавця нараховувати проценти за кредитом припиняється після спливу строку кредитування.

Судом першої інстанції зроблено висновок про те, що оскільки строк дії договору позики становить до 21 травня 2021 року, проценти за період з 22 травня 2021 року по 04 серпня 2021 року стягненню не підлягають.

Однак з таким висновком суду погодитись не можна в частині відмови у стягненні процентів за період пролонгації з наступних підстав.

Доводи апеляційної скарги про те, що договір містить умови про пролонгацію, які передбачають нарахування процентів за стандартною ставкою на період пролонгації, є обґрунтованими.

Відповідно до частини першої статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

Відповідно до статті 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором.

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 28 березня 2018 року у справі № 444/9519/12 дійшла висновку, що право кредитодавця нараховувати передбачені договором проценти за кредитом припиняється після спливу визначеного договором строку кредитування або у разі пред`явлення до позичальника вимоги згідно з частиною другою статті 1050 ЦК України.

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 05 квітня 2023 року у справі № 910/4518/16 зазначила, що можливість нарахування процентів поза межами строку кредитування та розмір таких процентів залежать від умов договору. У подібних спорах судам необхідно здійснити тлумачення умов відповідних договорів та дійти висновку, чи мали на увазі сторони встановити нарахування процентів як міри відповідальності у певному розмірі за період після закінчення строку кредитування, чи у відповідному розділі договору передбачили тільки проценти за правомірну поведінку позичальника (за «користування кредитом»).

Як вбачається з матеріалів справи, кредитний договір № 101213927 від 06 травня 2021 року містить пункт 2.3.1.2, яким передбачено пролонгацію на стандартних (базових) умовах. Згідно з цим пунктом, позичальник може збільшити строк кредитування на один день шляхом продовження користування кредитними коштами після завершення строку кредитування, але загалом не більше ніж на 60 днів. Протягом періоду пролонгації проценти за користування кредитом нараховуються за стандартною (базовою) ставкою, визначеною пунктом 1.6 договору (5,00% від фактичного залишку кредиту за кожен день користування кредитом).

Відповідач не повернув кредитні кошти у встановлений строк (21 травня 2021 року) та продовжив користуватися ними, що є підставою для застосування умов пролонгації. Нарахування процентів за період пролонгації (з 22 травня 2021 року по 04 серпня 2021 року) є правомірним, оскільки сторони погодили таку умову в договорі.

Суд першої інстанції не врахував наявність умов про пролонгацію в кредитному договорі та дійшов помилкового висновку про те, що нарахування процентів за період після закінчення строку кредитування є неможливим. При цьому суд не дослідив умов договору щодо пролонгації та не надав їм належної правової оцінки.

Таким чином, проценти за користування кредитом за період з 22 травня 2021 року по 04 серпня 2021 року у розмірі 20 111,00 грн підлягають стягненню у повному обсязі.

Враховуючи, що апелянт оскаржує рішення, просить задовольнити позовні вимоги у повному обсязі, водночас, вимоги судом першої інстанції задоволено на суму 10255 грн, рішення суду першої інстанції скасовується саме в частині вимог, які не були задоволені судом першої інстанції.

Відповідно до частини першої статті 376 ЦПК України підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині є неповне з`ясування обставин, що мають значення для справи, невідповідність висновків суду обставинам справи, неправильне застосування норм матеріального права.

Відповідно до частини першої статті 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Оскільки позовні вимоги задоволено повністю на суму 30 366,00 грн, судові витрати підлягають стягненню з відповідача на користь позивача в повному обсязі.

Відповідно до частини тринадцятої статті 141 ЦПК України, оскільки суд апеляційної інстанції ухвалює нове рішення, він відповідно змінює розподіл судових витрат.

Згідно зі статтею 133 ЦПК України, судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи, до яких належать, зокрема, витрати на професійну правничу допомогу .

Частиною першою статті 141 ЦПК України встановлено, що судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог . Оскільки апеляційний суд задовольняє позовні вимоги в повному обсязі (30 366,00 грн), судовий збір за подання позовної заяви підлягає стягненню з відповідача в розмірі 2 422,40 грн, який розраховано відповідно до статті 4 Закону України «Про судовий збір» виходячи з ціни позову та прожиткового мінімуму для працездатних осіб . При цьому, оскільки позов подано через Електронний суд, застосовано коефіцієнт 0,8 для пониження розміру ставки судового збору.

За подання апеляційної скарги підлягає сплаті судовий збір у розмірі 150 відсотків ставки, що підлягала сплаті при поданні позовної заяви, що становить 3 633,60 грн. Вказана сума сплачена апелянтом, що підтверджується відповідним платіжним дорученням.

Щодо витрат на професійну правничу допомогу, відповідно до частини восьмої статті 141 ЦПК України розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків, актів тощо) . Позивачем на підтвердження понесених витрат на правничу допомогу надано: договір про надання правової (правничої) допомоги № 0605 від 06.05.2025, акт №1507 наданих послуг (правової (правничої) допомоги) від 23.06.2025 та детальний опис наданих послуг.

Частиною другою статті 141 ЦПК України передбачено, що у разі задоволення позову інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються на відповідача . Враховуючи, що позовні вимоги задоволено повністю, витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 7 000,00 грн, підтверджені належними доказами, підлягають стягненню з відповідача на користь позивача.

Таким чином, загальний розмір судових витрат, що підлягають стягненню з відповідача на користь позивача у зв`язку з розглядом справи в суді першої інстанції, становить 9 422,40 грн, витрати, понесені у зв`язку з переглядом справи в суді апеляційної інстанції, становлять 3 633,60 грн судового збору.

Керуючись ст.ст. 376, 381, 382 ЦПК України, суд, -

У Х В А Л И В:

Апеляційну скаргу представника товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Кредит-Капітал» - Корнійчук Ірини Олександрівни - задовольнити частково.

Рішення Деснянського районного суду міста Києва від 11 грудня 2025 року в частині відмови у стягненні процентів за користування кредитом у розмірі 20 111,00 грн та в частині розподілу судових витрат - скасувати.

Стягнути з ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 , адреса: АДРЕСА_1 ) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Кредит-Капітал» (ЄДРПОУ 35234236, адреса: 79018, м. Львів, вул. Смаль-Стоцького, буд. 1, корп. 28) проценти за користування кредитом за період з 22 травня 2021 року по 04 серпня 2021 року у розмірі 20 111 (двадцять тисяч сто одинадцять) грн 00 коп.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Кредит-Капітал» судові витрати, понесені у суді першої інстанції, у розмірі 9 422 (дев`ять тисяч чотириста двадцять дві) грн 40 коп., з яких 2 422,40 грн - судовий збір, 7 000,00 грн - витрати на професійну правничу допомогу.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Кредит-Капітал» судові витрати, понесені у зв`язку з переглядом справи у суді апеляційної інстанції, у розмірі 3 633 (три тисячі шістсот тридцять три) грн 60 коп.

В іншій частині рішення Деснянського районного суду міста Києва від 11 грудня 2025 року про стягнення з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Кредит-Капітал» 10 255 грн залишити без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції касаційному оскарженню не підлягає.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її ухвалення.

Головуючий: Судді: